А кому й Черчилль не авторитет, того запитаю: чому ж тоді російські окупанти, як тільки їм вдавалося захопити щось із наших територій, першим ділом перейменовували міста, вулиці і спалювали українські книжки зі шкіл і бібліотек?

Голова Кіровоградської обласної ради Сергій Шульга належить до тих представників самоврядування, яким не треба пояснювати, за що воює Україна. І попри те, що область має безліч пов’язаних із російською агресією проблем, серед того, чим пишається очільник краю, у розмові з журналістами він назвав місцевий театр.

Голова Кіровоградської облради Сергій Шульга. Фото пресслужби облради

Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М. Л. Кропивницького минулоріч відзначив своє 140-річчя. Це ювілей не просто саме цього театру, а історична подія для мистецької України загалом: поважна дата від створення першого українського професійного театру.

Попри воєнний час, ювілей, хоч і скромно, відзначили: урочистими вітаннями від очільників – включно з міністром, піснями-танцями-музичними композиціями, а також – прем’єрою, якій не завадила війна. Актори кіровоградського театру ім. Марка Кропивницького грали у виставі режисера херсонського театру ім. Миколи Куліша…

Херсонець Сергій Павлюк – режисер, що ставив вистави в театрах інших міст, поки Херсон був окупований – не єдиний вимушений переселенець, якого прийняв мистецький Кропивницький. У грудні директором театру був призначений В’ячеслав Вандрашек – також херсонець, який до того майже два десятиліття був адміністратором обласного театру у своєму місті.

Голова облради Сергій Шульга зізнався, що підписав з новим директором контракт відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», оскільки вже понад рік театр був без директора через різноманітні політичні протистояння в раді: кожна політсила намагалася «проштовхнути» свого кандидата. А голові йшлося насамперед про якісну роботу. Ну і от – вольове рішення, і так виглядає, що цілком адекватне.

Зокрема, колега-журналістка із престуру на Кіровоградщину, організованого Харківським пресклубом, зізналася, що напередодні побувала на прем’єрній виставі, ледве вмовивши персонал пропустити її на приставний стільчик – адже всі квитки були продані!

Великий зал театру ім. Кропивницького – дуже нагадує чернівецький облмуздрам. Вистава “Вільні метелики” була в малому залі, тим часом у великому йшла інша вистава. 

Наступного дня і мені вдалося побувати на цій же виставі. Квиток дістався, але вільних місць залишилося буквально лише кілька – попри те, що показ був уже третій день поспіль у місті, за населенням навіть меншому за Чернівці!

Йдеться про «Вільних метеликів» Леонадра Герша, яку готували спеціально до Дня закоханих, а зараз, зважаючи на постійні аншлаги, планують додаткові покази у березні. А також збираються з цією постановкою на гастролі до Миколаєва і на всеукраїнський фестиваль малих форм «Майстерія»…

Щодо вистави – було і весело, і моментами печально: відомий нью-йоркський драматург,  один із сценаріїв якого навіть був номінований на «Оскара», разом із чудовими молодими акторами змусив глядачів не раз і реготати, і пустити сльозу. Навіть прискіпливий Станіславський повірив би!

А ще до 140-річчя першого професійного українського театру Кропивницькому подарували… мурал! І подарунок зробив також переселенець – художник із Харкова Олександр Брітцев.

На стінописі «Корифей Марко» зображений Марко Кропивницький, який є одним із засновників українського театру. Мурал розташований на стіні будинку в центрі Кропивницького. Над ескізом художник  працював понад місяць, зобразив Марка Кропивницького в образі козака, театр і сільську хату. Голова облради зауважив, що бюджетних коштів на це не витрачено жодної копійки. Стіна попередньо була утеплена, і на все інше також кошти давали доброчинці.

Учасники престуру до Кропивницького і мурал до 140-річчя Театру Корифеїв

Нагадаю, це все відбувається у воєнний час: відзначення важливої дати в культурному житті країни, прем’єри, аншлаги, стінописи, призначення керівників комунальних закладів… І це поруч з усією безліччю проблем, яка, звісно, випала на долю влади і місцевого самоврядування області, що розташована не так далеко від фронту і межує з Миколаївщиною.  Більше 95 тисяч зареєстрованих в області ВПО, проблеми аграрної області, якій через війну бракує ринків збуту, шляхів вивозу і можливостей переробки сільгосппродукції, один з найдовших водоканалів країни з усіма наслідками… І при цьому всьому – Театр Корифеїв.

Це все – про правильні пріоритети, вочевидь.

Маріанна АНТОНЮК, Чернівці – Кропивницький – Чернівці

Запис Театр Корифеїв: Станіславський би повірив! спершу з'явиться на Медіа-Версії.