Їдучи вулицею Руською попри колишню дитячу лікарню, яку в народі далі називали «Колос», як той готель, що був у тій будівлі до лікарні – нині там розташувався мед університет – завжди споглядала три прекрасні кулясті клени – розкішні дерева з кроною, під якою довелося колись сховатися від дощу і не промокнути. Та в черговий раз побачила таке, від чого схолодніло серце (див фото). Дерева були обрубані по саме «не хочу». Невже подібне вчинив зеленбуд? Адже там працюють професіонали, тож такого не могли зробити. У департаменті ЖКГ дізналася,  що дозволу вони на це не давали.

Зрештою, і не могли дати, бо, як зауважила провідний фахівець відділу рослин відкритого грунту Ботсаду ЧНУ Марія Виклюк, три дерева клена гостролистого форми кулястої на вул. Руській, 87, обрубані з порушенням правил. «Їхнє підстригання та значне обрізання крони й скелетних гілок призведе не тільки до втрати форми кулі, але може спричинити й повну загибель дерев», – засвідчує вона.    

Цим деревам близько 40 років. Їхні стовбури досягли діаметру 38 см, а одного – навіть 50 см. За словами спеціаліста, на день обстеження, 22 березня, вона побачила в кронах дерев декілька старих товстих гілок, обрізаних близько до місця прищеплення, по всій довжині яких відсутні ознаки відростання. Попри те, що в основі крони двох дерев є декілька невеличких торішніх гілочок приросту, та вони, навіть за найкращих умов, сформувати крону не зможуть. І, на жаль, у третього дерева, що росте найдальше від дороги, ознак відростання працівниця Ботсаду не побачила. Відтак вона зробила висновок, що обрізання крони кулястих кленів виконане всупереч правилам їхнього розвитку та утримання, що, найімовірніше, призведе до їхньої загибелі. І тоді на цьому місці можна буде зробити стоянку для автомобіля, бо саме на цю причину події натякали люди, які мешкають неподалік. 

Агітувати когось за збереження зелених насаджень не буду, бо кожний, хто має здоровий глузд, усвідомлює їхню потрібність для нашого життя у місті, яке, за великим рахунком є кам’яним мішком, перебування в якому влітку полегшують лише розлогі крони дерев. А щодо гостролистого кулястого клена, то він має отримати від нас особливий респект: ця порода є стійкою до забрудненого навколишнього середовища. Тому вартість цих дерев є значно більшою за інші. Скажімо, кулясті клени, що ростуть на вулиці Кобилянської, обійшлися міському бюджету в кругленьку суму, бо привезені із Мелітопольського розсадника, що у Запорізькій області.  Тому, думається, за скоєне його автори, мешканці будинку, біля якого ростуть кулясті клени, мають понести покарання, висадивши на тому місці, – якщо дерева загинуть,– рівноцінні дерева.       

Принаймні так сталося на вул. Поповича, де підприємець знищив  частину газону та два клени, щоби облаштувати, замість зелених насаджень, парковку біля свого офісу. Йому довелося  сплатити штраф за адмінпорушення та відновити газон.  А от кулясті клени на цьому місці чернівчани нині висаджують власними силами та своїм коштом. Якщо ж і далі так відбуватиметься й ніхто не відповідатиме за свої вчинки, ми опинимося на марсіанській поверхні. Тож, може, міській владі вже час звернути на це увагу, бо у Чернівцях рубають всі й усе, що кому не ліньки.

Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА, «Версії»

Запис Кулясті клени на вулиці Руській у Чернівцях обрубали на смерть спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Наші містяни помічають усе: де, хто і що рубає. Отже, нинішнього тижня різні люди сигналізували до редакції з приводу двох об’єктів.

Чернівецька спецшкола-інтернат №2: без дерев, але зі спортмайданчиком

Чернівчанин Зіновій Бройде звернувся до обласної екоінспекції із заявою щодо рубки 20 дерев на території навчального спецзакладу по вул. Гете, 1, яка межує з вулицями М. Лисенка, Л. Українки та Ф.Шиллера. Дерева росли по периметру двору уздовж вищеназваних вулиць. Він з’ясував, що будівельники отримали завдання вирубати усі дерева у зв’язку з будівництвом спортивного майданчика за кошти гранту ЄС.

Редакція поцікавилася також, що діється в закладі, і дізналася, що, за розпорядженням Кабміну від 13 червня, інтернату №2 виділили з Фонду регіонального розвитку (а це дійсно гроші Євросоюзу) понад 2 млн. грн. на реконструкцію спортивного майданчика та облаштування ігрової зони.

Оскільки п. Бройде забив на сполох, а радника губернатора знають у багатьох структурах, рубку на певний час припинили. Та  вчора, у середу 12 вересня,  всі дерева дорубали.

Згідно з актом обстеження зелених насаджень на вул. Гете, 1, здоровими були лише один бук, 3 липи та 2 ялини, решта – ясени, каштани, акації, клени та граби перебували у незадовільному стані.

На це п. Бройде зауважив, що він розуміється в зелених насадженнях і серед 20  дерев, на його глибоке переконання, хворих було лише два. Для цього достатньо оглянути пні.

На думку п. Зиновія, коли у відповідних структурах ЄС стане відомо, на що витрачаються кошти європейських платників податків, це створить суттєві неприємності і обмеження фінансування подальших проектів у місті та області. Отже він просив екоінспекцію негайно зупинити означені протиправні дії та з’ясувати, на яких підставах і за чиїм дозволом вони вчиняються. На жаль, його не почули. Мабуть, тому, що екологічна безграмотність та безвідповідальність наших чиновників безмежні. Навряд чи їм відомо, що нині у Європі за знищення однієї оси сплачують штраф у 60 тис. євро. А що вже казати про дерева?

«У дендропарку Резиденції прибираємо тільки хворі та аварійні дерева» – ДЕРЕВЕНКО

Друге звернення щодо рубки дерев стосувалося пам’ятки садової архітектури – дендропарку резиденції. Але, як пояснив редакції ректор ЧНУ Степан МЕЛЬНИЧУК, зрізують дерева-самосіви, коріння яких руйнує триметровий мур Резиденції, шматок якого вже впав.

А цей мур як відомо, за кольоровою гамою та архітектурними елементами витриманий в єдиному стилі з усім комплексом Резиденції.

Відтак за тиждень чернівчани зателефонували до редакції знову і повідомили, що вже рубають дерева у центрі парку. Натомість директорка ботанічного саду ЧНУ Тетяна ДЕРЕВЕНКО, у віданні якої й дендропарк, зреагувала емоційно: «Власноруч повідкручувала б ручки й ніжки тим, хто спробував би зазіхнути на нашу гордість – університетський дендропарк. Його ж закладали та доглядали найкращі садівники з вищою освітою! І це в ті далекі часи!». Відтак п. Тетяна пояснила, що рубають виключно хворі та аварійні дерева.

Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА, «Версії»

Запис Чернівчани бачать, як рубають дерева, але нічого зробити не можуть? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Літні пригоди» у лісах України змусили «Версії» знову звернутися до  нашого експерта з економічних питань Франца ФЕДОРОВИЧА. Тим паче, що він має безпосередній стосунок до лісової галузі: його підприємство займається поглибленою переробкою деревини та експортом виробів.

Кор.: – Лісова галузь нині – одна з небагатьох в Україні, яка суттєво поповнює бюджетну копілку. Та довкола неї постійно точаться скандали. Ось і нещодавно у багатьох ЗМІ з’явилася інформація про незаконну вирубку українського лісу, яка нібито досягла піку. І посилаються всі на громадську організацію, яка вивчає проблеми незаконної вирубки лісів у всьому світі. Тож саме їй належить заява, що «незаконний експорт української деревини перевищив показники експорту лісу з країн Африки, Південно-Східної Азії та Латинської Америки разом узятих». Хоча, виявляється, не так усе просто. Стало відомо, що ця зарубіжна неурядова організація використала, а точніше – свідомо перекрутила матеріали, які надав їй наш буковинський активіст. Франце Карловичу, ваша думка щодо цього…
– Галас піднявся дійсно шалений і досяг навіть Кабінету міністрів. Тож, думаю, треба розібратися, кому все це вигідно. Та проаналізувати ситуацію досить складно: питання ж бо не з простих і подається зусібіч по-різному. І знову ж таки – кому як вигідно! Скажу, що навіть найповажніші центральні видання аналітичного спрямування повелися на цей фейк, спрямований на те, щоби дезінформувати аудиторію. А звинувачення звучали серйозні. Наведу кілька з них для прикладу:
*«За даними Earthsight, за останні 4 роки експорт української деревини до країн ЄС зріс на 75% і в 2017 році оцінюється в 1 мільярд євро. Більше половини вирубки лісу здійснюється під надуманим приводом санітарної вирубки. Експерти стверджують, що до 78% такої вирубки – невиправдані, а значить і незаконні».
*«Україна експортує до ЄС більше «чорного» лісу, ніж будь-яка інша країна світу – більше, ніж країни Латинської Америки, Африки та Південно-Східної Азії заразом, повідомляє «Дзеркало тижня» із посиланням на дослідження британської екологічної організації «Earthsight».
*«За оцінками дослідників, 40% цієї деревини були вирубані чи продані нелегально.
Зокрема, 38-44% від загального виробництва та експорту українського лісу припадає на незаконну «санітарну» вирубку лісу, якою займаються держпідприємства».
Cерйозність звинувачень призвела до того, що запобігання контрабанді лісу стало однією з ключових тем засідання Кабміну. Прем’єр-міністр Володимир Гройсман анонсував масштабні перевірки у лісгоспах та на митницях. Він заявив також про надання позитивного висновку парламентському законопроекту «Про криміналізацію контрабанди лісу».
Адже, як будь-яка фальшивка, згадана інформація містила в собі й елементи правди. Скажімо, твердження аналітиків, що схему збуту «санітарного» лісу 2011-го побудував екс-голова Держлісагентства Віктор Сивець, який потім втік до Росії. Хоча, на думку експертів «Earthsight», схема Сивця працює й досі. Із санітарного лісу «тіньові» лісопильні роблять лісоматеріали, експорт яких перевищує їхнє легальне виробництво на 75%. Британські дослідники дійшли висновку, що до зростання експорту «чорного» лісу з України призводить не лише корупція у країні-виробнику, але й високий попит і слабке регулювання цієї сфери у країнах-споживачах. До покупців нелегальної української деревини належать найбільші європейські виробники дерев’яних панелей, паперу та целюлози. Зрозуміло, з цим важко не погодитися.
Тож у стенограмі, розміщеній на сайті уряду, міститься заява Гройсмана про таке: «Наш висновок щодо законопроекту абсолютно позитивний, я розраховую на те, що він буде підписаний, введений в дію – і ми зможемо не просто карати за контрабанду, а реально притягувати до кримінальної відповідальності за контрабанду лісу, за вирубку лісів».

Мораторій на рубку не вбереже українські ліси, стверджують правники-екологи
– Як я розумію, ви достеменно розібралися в цій ситуації, тим паче, що її герой   безпосередньо пов’язаний з нашою областю…
– Намагався розібратися. Мушу зізнатися, що в цьому мені допоміг відомий  правник-еколог Петро Тєстов, експерт  екологічної організації «Екологія – Право – Людина», який неодноразово бував у нас у Чернівцях. І тут я скажу, мабуть, непопулярну фразу: мораторій на рубку не вбереже українські ліси, бо це не екологічна, а економічна складова. І потрібна вона найперше тіньовикам! І в цьому переконують факти, які останім часом все частіше звучать у пресі. Принаймні, варто знати, що наші європейські сусіди рубають значно більше, ніж ми. Приміром, німці щороку заготовляють утричі більше деревини, ніж українці. Й це при тому, що площа вкритих лісом територій становить у них 11 млн га, а в Україні – 9,6 млн, тобто не на багато більше.
– Хочете сказати, що нашому суспільству нав’язують думку про те, що різати і продавати ліс – це дуже погано і неправильно? Зрештою, про це почали писати останнім часом журналісти–розслідувачі…
– Так, почали копати глибше. Адже не може пройти повз увагу те, що країни Євросоюзу, такі як Франція, вже згадувана Німеччина й  особливо ж Фінляндія та Швеція значно більше за нас вирубують лісу. Навіть сусідня Польща заготовляє 40 млн кубів, тоді як Україна, за даними звіту Держагентства лісових ресурсів України, за 2017 рік від усіх видів рубок має близько 16 млн кубів деревини, що на 400 тис. кубометрів менше, ніж 2016 року.
І ще один момент: рубають ліс і заготовлюють кругляк не найбідніші країни світу, а саме навпаки. Світовий лідер з виробництва лісу-кругляку – США. Найпотужніша країна планети  2014-го заготовила майже 400 млн кубометрів круглої деревини, а Росія, яка сприймається як «країна-лісоповал», має удвічі нижчі показники – 200 млн кубів.
Отже, думаю, що проблема лісової галузі не в тому, що рубають, – бо ж ліс для того і росте, щоби його рубали. І не  в тому, що його продають за кордон: є попит – треба продавати й оподатковувати легальний експорт, створюючи легальні, а не підпільні робочі місця. Справа в іншому – у хижацькій тіньовій експлуатації лісових ресурсів. Бо там, де офіційно не можна експортувати ліс, його вивозять під виглядом дров. Під виглядом санітарних вирубок здійснюють вирубку головного користування. І ніхто не переймається відновленням територій, де зрубали ліс, бо за документами там ніхто нічого не рубав…
Відтак фахівці дійшли висновку, що єдиний спосіб навести лад у лісовому господарстві –  це знищити тіньовий промисел. А зробивши ліс товаром, можна буде контролювати вирубку та відновлювати лісові ресурси.
Загальновідомо, що найбільш поширений у цивілізованому світі спосіб обмеження рубок – це створення природоохоронних територій. На жаль, в Україні останніми роками блокується створення нових і розширення наявних об’єктів природно-заповідного фонду (заповідників, національних парків, заказників тощо).
– Франце Карловичу, скандал у владних кабінетах після розслідування британської неурядової організації Earthsight про незаконний експорт українського лісу пов’язаний, як відомо, з Чернівцями…
– Після оприлюдненя звіту Earthsight були анонсовані перевірки лісгоспів і боротьба з незаконним вивезенням лісу. На жаль, чиновники не вислухали лісівників і не перевірили достовірність фактів, оприлюднених у розслідуванні. Тоді як громадський діяч з Буковини  Микола Петіченко доводить, що звіт Earthsight був не тільки зроблений нашвидкуруч, а й сфальсифікований з однією метою – звести наклеп на керівництво певних лісгоспів, щоби посадити на їхнє місце своїх людей. За оприлюдненими у ЗМІ словами Петіченка, представники Earthsight використали його інформацію та відеодокази, перекрутивши та фальсифікувавши на користь замовників, які перебувають в Україні. Британська «неурядова організація», наполягає громадський діяч, є звичайною ширмою. Бо він, за його словами, займався і займається розслідуванням незаконної вирубки лісів на Буковині. Тож мав на руках як документи, так і фото з відеодоказами цього. Коли ж до нього звернулася представниця з Британії з проханням поділитися інформацією, він її надав, але на місце вирубок вона не виїжджала. Одне слово, коли вийшов звіт британців, Петіченко зрозумів, що його розвели, бо ґрунтувалися на його документах й відеодоказах, а у звіті йшлося про Закарпаття. Основні ж положення його дослідження просто приховали.

Відповідальність за незаконну рубку посилюють
Хочу також нагадати, що рік тому Президент підписав закон про посилення відповідальності за незаконну вирубку лісу, яким внесено зміни до Кримінального кодексу України в частині посилення відповідальності за незаконну порубку дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, у заповідниках або на територіях і об’єктах природно-заповідного фонду. Крім того, цей Закон сприяє збереженню природних багатств європейського значення, зокрема лісів, у рамках виконання вимог рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат.
Документ визначив юридично поняття «природні ліси», «праліси», «квазіпраліси» і встановив особливий правовий режим їхнього збереження та охорони. Закон забороняє всі види рубок, будівництво споруд, прокладання шляхів, випасання худоби, промислову заготівлю недеревинних лісових продуктів, проїзд транспортних засобів, окрім доріг загального користування та служби лісової охорони. Документ передбачає й адміністративну відповідальність за порушення вимог охорони природніх лісів, пралісів, квазіпралісів. Відповідні зміни внесені до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Лісового кодексу України та Закону України «Про природно-заповідний фонд».
Тому, повторюся, єдиний надійний спосіб зберегти ліси в нинішніх умовах – це створення об’єктів природно-заповідного фонду: національних парків, заповідників, заказників. Згідно із затвердженою КМУ в серпні 2014 року «Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2020 року», у 2021 році вони повинні покривати 15% площі України.
Наразі цей показник становить менше 6%. І, на жаль, немає жодних підстав вважати, що відповідні показники будуть досягнуті, зважаючи на політику Державного агентства лісових ресурсів та органів місцевої влади, які не квапляться створювати відповідні природоохоронні території. Чернівецьке облуправління лісомисливського господарства теж, зрозуміло, проти.  Принаймні воно, як мені відомо, звернулося до облдержадміністрації з пропозицією вивчити це питання, бо, на їхню думку, розширення 3-х національних природних парків у найменшій області України не вносить позитиву до соціально-економічного розвитку області та охорони й відтворення природних ресурсів. Але з цим важко погодитися. Тільки створення об’єктів природно-заповідного фонду – простіше кажучи, заповідників, заказників, національних парків збереже ліс. І цього треба вимагати у влади, в органів місцевого самоврядування. Адже природно-заповідний фонд – це власність держави, а установи природно-заповідного фонду – державні установи. Це надійний захист цінних шматків природи для майбутніх поколінь.
І мораторій тут ні до чого. І правий експерт Тєстов, який пише, що боротьба з вирубкою лісів, особливо з боку політиків, – це, як правило, звичайнісінька маніпуляція. Тоді як з боку громадськості хоча й присутнє щире бажання зберегти природу, та при цьому їй заважає відсутність базового розуміння ситуації.
Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА, «Версії»

Запис Франц ФЕДОРОВИЧ про Лісові страшилки, фейки та бажання позбутися державної системи лісгоспів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Міністр екології та природних ресурсів України Остап Семерак у програмі “Подія” на телеканалі “Прямий” розповів про лісову галузь в Україні, шахти та відновлювану енергетику. Подаємо повний запис інтерв’ю.

– Ці ліси, про які всі говорять: Австрія щось таке каже, Євросоюз таке каже, а Україна пручається, частина політикуму не пручається… Моє питання просте: чи дійсно є катастрофічне зменшення лісів в Україні?

Я не буду втомлюватися, поки не зміниться ситуація, говорити про те, що в суспільній свідомості ліси не тільки в Україні, а взагалі в світі – це є частина природи і природоохоронної політики. І, як правило, за справи лісів відповідає Міністерство екології чи Міністерство природи, як то в різних країнах називається. На жаль, в Україні не так. І це треба пам’ятати. Але я настоюю і буду настоювати на тій позиції, що ми повинні це змінити.

Коли це сталося? За часів Януковича було передано з Мінприроди до Міністерства сільського господарства ліси – Державне агентство лісових ресурсів. І, в принципі, сподіватися, що люди, які до лісу ставляться як до ресурсу, будуть до нього ставитися як до частини екосистеми, яку треба зберігати, напевно, марно чи принаймні банально це очікувати. І саме тому я проти такої ситуації. Не тому, що там хтось бореться за якісь впливи чи не впливи.

Тим не менше, ліси є в Україні різні. Це теж важливо. І Державне агентство лісових ресурсів керує, якщо можна таке слово вжити, двома третинами лісів. А ще третина лісів десь знаходиться по інших господарях. Це є комунальні ліси. Уявіть собі, що обласні ради, якісь інші органи місцевого самоврядування мають ліси.

– Голосіївський ліс у нас тут в Києві є.

І є військові ліси, де військові для військових потреб використовують ці ліси. Є національні природні парки. І “Голосіївський” – це національний природний парк, який знаходиться на території Києва. І, до речі, Києву дуже пощастило, що такий національний природний парк тут є, і його треба зберігати. І цей парк належить в управлінні Міністерства природи.

А коли ми говоримо про ліси, які є в національних парках, то в перший місяць моєї роботи на посаді міністра екології я заборонив будь-які санітарні рубки в лісах, які належать до національних парків. Більше того, Міністерство екології і я особисто проштовхували – бо інакше слово не знайдеш – нові санітарні правила рубок всіх лісів по всій території України. Вони були прийняті впродовж півроку штовханини цієї. Тепер що раз, то частіше звучать думки різних експертів – а експерти в Україні бувають дуже різні…

– Україна – країна експертів.

Так. Про те, що ліс сохне, і що його їсть жук-короїд, і треба той ліс нищівно рубати. В принципі, така практика не у всіх країнах Європейського Союзу чи Європи працює, чи світу. Я думаю, що відповідь на це запитання повинні були дати науковці. Очікую від них якогось результату.

Стосовно зменшення чи збільшення лісів. Я поділюся з вами статистикою. За минулий рік Україна посадила приблизно 41 тисячу гектарів лісу, що десь там в сто разів менше, ніж зрубала. Плюс-мінус. Я, на жаль, не маю кінцевої статистики.

– Нас цікавить порядок цифр.

Більше того, я проводив засідання, я є головою урядової комісії міжвідомчої по боротьбі з деградацією земель і опустеленням. І один із засобів цього інструменту – це є висаджування нових лісів. Я був вражений, чесно кажучи, заскочений. В минулому році в Україні було висаджено нових лісів на території 31 гектар. Всієї України – 31 гектар. Ну це якщо би висадило маленьке село 31 гектар – це був би “респект” і “зачот”, як каже молодь. А для всієї країни це катастрофа. Тому крайньо нагальне питання – прийняття нової стратегії розвитку чи реформування лісового господарства, лісової галузі. Є такі проекти, уряд розробив такі проекти.

– Але це ж не критично. Тобто, умовно кажучи, в разі прийняття якогось спеціального закону, створення спеціальних структур просто почати висаджувати нові ліси, і через 10 років насадити їх стільки, скільки порубали, і все буде чудово та красиво.

І це є один із елементів адаптації до змін клімату. До речі, ми зараз в ці дні спостерігаємо не тільки в Україні, а й по всьому світу, висаджування лісів, бо вони поглинають парникові гази. І це правильне рішення. Є країни, де висаджування нових лісів – це є частина державної політики. Наприклад, Ізраїль. Коли українці їдуть на Святу землю подивитися і вклонитися – в кожного свої мотивації – то вони можуть побачити, як відрізняються ті території, які підпадають під ізраїльську програму, і ті, які не підпадають, лишаються на території Палестинської автономії. Там є суттєва різниця.

Я ініціюю таку програму. І у нас є дві постійно діючих акції. Одна – з українськими церквами, і це зараз дуже актуально. Ця акція називається “Паростки єднання” – коли ми разом з церквами, Міністерство екології разом з церквами бореться чи висловлює, швидше, свій протест проти пагубного впливу військового конфлікту на природу. І ми садимо дерева. Ми садимо дерева, починаючи з Києва і закінчуючи Донецькою областю, Львівська область… По всій території. І владики беруть в цьому участь – я їм за це дуже вдячний. Тому що це дуже глибокий зміст. Є інша акція теж з висаджування дерев, яка більше з нашими національними парками, зі школами.

Але з чим ми стикнулися? Ніби є посадковий матеріал, ніби є люди, які хочуть садити, а немає землі, тому що повинна бути земля, яка передбачена для висаджування. І це повинні бути рішення міських рад, рішення якихось інших органів місцевого самоврядування – що на цьому пустирі давайте посадимо. Це повинна бути державна програма, над цим ми працюємо. І як ми вийшли з ситуації? Ми просто звертаємося до шкіл – що давайте ми на ваших територіях щось посадимо. Ми звертаємося до міських парків, де всохли дерева, де є проблеми.

– Пане міністре, ви оптиміст чи песиміст? Цю ситуацію можна змінити, і чи буде вона змінена в ближчий час – рік, два, три, п’ять? Коли замість того, щоб кричали “припиніть нищити дерева”, почнуть кричати “ти вже посадив дерево?” Такі речі.

Це правда. У кожного своя робота: хтось кричить “все пропало”, а хтось тихенько садить дерева.

– Якщо ви кажете, що 1% відновлюють зі ста, навіть 5%, то якось це не складається.

Не складається, але ми повинні це робити. Я – оптиміст. Більше того, я знаю приклади, коли приватні компанії, і це дуже знані компанії, які продають якісь речі по всій Україні, – вони мають програму: якийсь відсоток від своєї виручки йде на висаджування дерев. Є банки, які продають такі продукти, свої якісь послуги, карточки, і частина коштів іде на висаджування дерев. Очевидно, це замало. Але це хороший тренд. І тому я є оптиміст, бо я бачу, що не тільки чиновники, які зобов’язані це робити, про це говорять, але є й приватний бізнес, який готовий на це потратити свій прибуток. Звичайно, вони з цього роблять маркетинг, тобто вони це продають. І окей, нехай продають. Але з цього є позитивний результат.

– Як корисна справа, то чому б і ні. І є ще одна тема. Ви нещодавно сказали, що 2035 року відновлених джерел електроенергії буде 11%.

Так.

– І ви зробили амбітну заяву. А чому так мало? Це принизлива кількість, а не амбітна. 11 – це просто нічого у порівнянні з рештою світу.

Світ є різний.

– Я не кажу про Індію.

Але говорити про те, скільки у нас сьогодні, а у нас сьогодні 1,2%… І в 10 раз за фактично 10 років, навіть чуть-чуть більше. Чому ми говоримо про 35 рік? Тому що урядом схвалена Національна енергетична стратегія – її розробляло в основному Міністерство енергетики. Очевидно, треба було би пана Ігоря Насалика, мого колегу, питати про більш детальні речі. Але я дуже вболіваю за цей документ і підтримую. Дай бог до 35 року нам виконати це завдання.

У нас є стимулюючі інструменти, які підтримують це, “зелений тариф” так званий. Зараз в парламенті і навколо парламенту йде така серйозна дискусія: чи треба, можливо, скасувати “зелений тариф”, можливо, цей “зелений тариф” поширити на спалення сміття, і таке інше. В принципі, це живий організм, і він вариться. Я волію, щоб всі наші стратегії, плани і обіцянки, як ми даємо, ми б виконували.

Тому я хотів би сказати, що до 35 року виконати 11% є вкрай складно. Тому що росте споживання і таке інше. Більше того, це є частин нашої стратегії низьковуглецевого розвитку. До речі, Україна є однією з дев’яти країн світу, які мають затверджену і прийняту світом, а саме Організацією Об’єднаних Націй, стратегію низьковуглецевого розвитку. І це є частина цього документу. Ми, до речі, є серед Франції, Німеччини, Британії, Сполучених Штатів – таких серйозно розвинутих країн. І я вважаю, що розвиток відновлювальної енергетики і розвиток низьковуглецевої стратегії – це є ліфт для української промисловості і української індустрії і, в принципі, конкурентності нас.

Тому що, уявіть собі, сьогодні в світі є коаліція країн – не компаній, а країн – які борються зі споживанням викопного палива, вугілля в першу чергу. Тобто є країни, які сказали, що ми відмовляємося від вугілля, і його не споживають. А український парламент перед канікулами прийняв рішення – плюс 1,5 мільярди гривень на дотації галузі. Звичайно, ці кошти пішли на заробітні плати, на погашення заробітних плат. Але я думаю, що настав час серйозної дискусії і реформи не тільки енергетики, але й видобувної. Тому що це величезна кількість людей. Хоча сьогодні це і не така велика кількість шахт. Сьогодні 30 шахт є на підконтрольній території чи близько того. Якась є кількість шахт на непідконтрольній території.

До речі, вони, крім загрози через спалення, несуть й іншу загрозу – через затоплення. Це ще інша проблема, про яку треба сьогодні думати. Навіть не те, що думати, а вже вирішувати. І ми тратимо багато грошей на відкачування цієї води, і ми їх будемо далі витрачати.

– Ви кажете, що 11% – це в 10 разів більше, ніж зараз, відновлювальної енергетики. А в чому проблема? Взяв, побачив велике поле, яке, наприклад, не обробляється. Я думаю, таких полів достатньо багато можна знайти. Поставив там ці всі батареї чи як вони там називаються – і хай собі виробляють. Де проблема, чому не можна це зробити? Вітряки. Поставив ці вітряки – і хай собі дують, і все.

Насправді кожного тижня Національна комісія енергетики, НКРЕ, яка погоджує “зелений тариф”, за моєю інформацією, плюс-мінус 5-6, до десяти компаніям дає “зелений тариф”. Це означає, що зараз в Україні щотижня появляється до десяти компаній чи тих ділянок, де відновлювальна енергетика розвивається. Величина цих ділянок є плюс-мінус невеличка – 5 мегават, 2 мегавати… Українська мережа не готова до такого стрімкого розвитку.

– Тобто це мережі треба міняти, все збільшувати?

Треба балансувати і таке інше. Це одна проблема, над якою треба, щоб фахівці працювали. Друга проблема – це інвестиції. Це є коштовна інвестиція: чи це вітряки, чи це сонячна, чи біомасу спалювати. Це кошти, які потрібні. Витягувати з кишені й інвестувати.

Насправді українські банки кредитують, і у нас є великий інтерес іноземних компаній. Я декілька разів заявляв про те, що моя ініціатива щодо будівництва великого парку відновлювальної енергетики в Чорнобильській зоні, яка базується на використанні тих мереж, які залишилися після атомної електростанції, і тут не потрібно інвестувати в будівництва, знайшла серйозний відклик на Заході. Ми маємо заяву, яка була зроблена на Раді інвесторів при президентові України, про те, що французька державна компанія готова інвестувати в Україну, в будівництво таких сонячних станцій, величиною в 1 мільярд доларів.

Я нещодавно був з візитом в Японії, спілкувався з моїми японськими колегами. Як результат цього візиту – сьогодні японські інвестори вже цікавляться і приїжджають в Україну, готуються до можливих пропозицій. Є й інші, менші компанії. Насправді бізнес хоче йти, й інвестує, і буде інвестувати. І ця дискусія, про яку я говорив, в українському парламенті – що робити з “зеленим тарифом” – вона теж має певне підґрунтя. Тому що “зелений тариф” є суттєво вищий, ніж тариф на електроенергію з інших джерел. І цей тариф збалансовується – такий коктейль тарифний робиться. І держава повинна належним чином реагувати.

З іншого боку, за останніх два роки, експерти кажуть, технології сонячні подешевшали – питомо на один мегават – десь приблизно на 25%.

– І тенденція буде туди саме.

І тенденція буде йти туди далі. І я розмовляв з німецькими фахівцями з Fraunhofer-Institut – є такий серйозний інститут у Німеччині – вони зробили дослідження, що ці технології досягнуть доволі скоро… Просто у нас і в Німеччині різні ціни на один кіловат. Вони досягнуть ринково обґрунтованих цін, і його вже не треба буде дотувати.

Тому світ рухається в цьому напрямку.

Тому і українська стратегія енергетика, яка до 35 року, про яку ми сьогодні говорили, вона говорить про те, що Україна буде мати атомну енергетику, відновлювальну енергетику, і між ними буде балансуюча, яка буде використовувати вуглецеві джерела палива, але вони будуть мінімізуватися. Можливо, будуть вноситися зміни до цієї стратегії. Але би дуже хотілося, щоб ми до 35 року досягли цієї амбітної цілі – 11%.

І, звичайно, сказати, що Україна стовідсотково буде відновлювальною, очевидно, не можна. Тому що сонце вночі не світить, але, в принципі, вночі треба теж, щоб холодильник хоча би працював.

– Ми говорили про воду в копальнях на шахтах. І ви сказали, що відкачуємо, і треба цю воду відкачувати, і це величезні гроші. А можна собі уявити оптимальний варіант кількості шахт, а решту в якийсь спосіб закрити і забути? Тому що це якийсь тягар. Я з 1991 року чую, що треба щось робити – і нічого ніхто не робить. Може, закрити нарешті?

Очевидно, є такий баланс оптимальний.

– Це цинічно. Але що робити?

На українській землі є три прибуткових шахти. Інші є дотовані. Звичайно, для цього треба мати серйозну політичну волю, і щоб не було виборів, і щоб була відповідь для тих сімей людей, які працюють на шахтах.

– Треба знайти спосіб.

І мати відповідь: а як буде почувати себе енергетика, як буде металургія себе почувати? Це повинно бути комплексне питання. Нас життя підштовхує, щоб ми дали відповідь на це запитання. Очевидно, воно не буде легке. І ми в історії бачили, як це в Британії відбувалося, як це відбувалося в інших країнах.

Але ми не рахуємо ще іншу цікаву цифру – видатки на використання шкідливих технологій. Спалювання вугілля є шкідливою технологією для людини. І для бюджету несе ще й інші видатки – на охорону здоров’я. Тобто ми розуміємо, що Дарницька ТЕЦ чи Дніпровська ТЕЦ – одна знаходиться в Києві, інша знаходиться в Дніпрі – вони, крім тепла та електроенергії для нас, ще й виробляють сажу, пил, сірку. І це все летить в повітря, і люди цим дихають, і люди починають хворіти.

Є статистика, скільки людей на 100 тисяч населення вмирає від цього. І Україна, до речі, там є серед негативних рекордсменів. І з бюджету ми платимо – чи з бюджету держави, чи з сімейного бюджету – на лікування. Зменшується довжина життя, продуктивні сили. Це теж впливає на економічні показники, як це не звучить цинічно…

– Це правда життя.

Але про це теж треба думати. І, скажімо, Канада порахувала ці показники і закрила в деяких провінціях використання вугілля. І показала на пальцях, як то кажуть, що це є економічно обґрунтовано перейти на якесь інше.

Тому коли я говорю про низьковуглецевий розвиток – це не тільки про здоров’я, це не тільки про охорону навколишнього середовища. А насправді це про конкуренцію, це про розвиток і достаток нашої країни. І чим швидше ми почнемо рухатися по цьому шляху – а ми почали вже рухатися і ми є серед дев’яти країн – і чим ми серйозніше будемо рухатися, тим ми крутішими будемо в найближчому часі.

Запис У 2017 РОЦІ ЛІСІВ БУЛО ВИСАДЖЕНО У СТО РАЗІВ МЕНШЕ, НІЖ ВИРУБАНО – МІНІСТР ЕКОЛОГІЇ ОСТАП СЕМЕРАК спершу з'явиться на Медіа-Версії.