Освітою –  по розрусі, яка починається в головах

Як з’ясувалося, Чернівецький політех – зовсім не ефемерні мрії, а реалії
«в натурі», як тепер модно казати. Бо вже рік при Чернівецькому факультеті НТУ «ХПІ» діє військова кафедра. А це, зрозуміло, тільки початок…

Організатором цікавої, а головне, прикладної – себто не відірваної від повсякденного життя людей – наукової конференції на тему «Розвиток прикладної екології на Буковині» cтала кафедра екології та права на чолі з професором, доктором наук Юрієм Масікевичем. Ніхто ж не суперечитиме, що практично всіх без винятку стосується, яким повітрям ми дихаємо, що їмо та п’ємо? І саме на ці та багато інших запитань давали відповідь у своїх доповідях учасники конференції, чиї доповіді побачили світ у цікавому і для пересічного читача збірнику. Адже тема екологічної катастрофи розглядається нині вченими всього світу. А запобігти їй, як справедливо наголосив директор департаменту освіти, науки, молоді та спорту Михайло Бауер, можна лише через екологічну просвіту населення, яку треба розпочинати навіть не зі школи, а з дитячого садка. Згадаймо вислів булгаківського професора Преображенського із «Собачого серця» про те, що «розруха починається у головах»…

http://www.torbay.com.ua/.

До слова, Буковина – єдина область в Україні, яка розробила та успішно впроваджує регіональну концепцію екологічної освіти.

Найнебезпечніше місце – кухня  

Бо саме там людина, яка готує їсти на газовій плитці, наражається на величезні ризики для здоров’я. Про це присутні дізналися з виступу Леоніда Власика, директора колишнього Чернівецького науково-дослідного інституту медико-екологічних проблем, який нещодавно змінив вивіску та став структурою ДП «Інститут екогігієни та токсикології  ім. Л. І Медведя».

Чому кухня є найнебезпечнішим місцем? Бо до організму того, хто в ній порається,  потрапляють надзвичайно агресивні через свої неймовірно маленькі розміри ультрамікроскопічні наночастки. Їх широко використовують в аерозолях, що й робить останні доволі небезпечними. Доповідач, серед наукових інтересів якого – дослідження поведінки і впливу на життєдіяльність людини саме цих часток, розповів про трагічний випадок з історії фармакології, коли лікувальний засіб для дітей у вигляді аерозолю спричинив у них ураження хрящів нижніх кінцівок. Та встановили це вже тоді, коли за десяток років від цього постраждало чимало малюків.

До речі, в Україні навіть не існує нормативів щодо вмісту наночасток у повітрі. Ми вимірюємо просто пил. Тоді як європейське, канадське та інші зарубіжні законодавства передбачають регулювання вмісту саме наночасток у повітрі. Адже саме вони призводять до серцево-судинних захворювань, дихальних патологій тощо.

Та все ж саме у Чернівцях певний поступ спостерігається. За словами професора п. Власика, Чернівці разом із Прагою, Дрезденом, Аугсбургом та Любляною потрапили до проекту спільної програми «Центральна Європа – 2007-2013» під назвою «UFIREG», що у розшифрованому перекладі означає «Ультрамікроскопічні наночастки: обґрунтування внеску в розвиток політики захисту навколишнього середовища та охорони здоров’я». У рамках програми пан Власик та його колеги аналізуватимуть вміст шкідливих мікроскопічних частинок у чернівецькому повітрі. Сучасне обладнання передане місту безкоштовно. Та вже півтора роки науковці не можуть здолати проблему його завезення. Одне слово, все як завжди

Та не хочеться завершувати на сумній ноті. Попереду в нас іще чимало зустрічей з науковцями-учасниками конференції. Тож анонсуємо інтерв’ю з професором Інституту колоїдної хімії та хімії води ім. Думанського НАН України, лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки Петром Гвоздяком. Він усе знає про питну воду і підкаже нам, що і як можна споживати. Повернемося ми й до розмови про шкідливі наночастки.

Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА, «Версії»

Запис Чернівці матимуть політехнічний інститут, а Буковина – борців з екологічними бідами спершу з'явиться на Медіа-Версії.