У скільки ж обійдеться гірський відпочинок буковинцям?

Наразі переважна більшість чернівчан взимку обирає все ж таки активний відпочинок у горах. Це і піші прогулянки, і катання на санчатах, сноубордах чи лижах. Не поступаються популярністю і штучні ковзанки в обласному центрі та на туристичних базах.

Щодо останніх, то буковинцям добряче поталанило: поруч з нами останніми роками з’явилося чимало гірськолижних трас. Найближче до нас розташована траса Цецино, потім гірськолижний парк «Горбова», а відтак гірськолижний комплекс «Мигово» та туристичний комплекс «Німчич». Ну а профі лижної справи виїжджають на «Буковель».

Комплекси активного зимового відпочинку пропонують не лише зимові види спорту, а й гру на більярді, сауну чи просто прогулянки засніженими стежинами.

фото з сайту www.migovo.com.ua

Найнижча ціна новорічного туру в туристичному комплексі «Мигово», яка по всіх турбазах складає в середньому п’ять днів від 29 грудня до 3 січня, коштуватиме відпочивальникам 8100 грн, люкс із сауною обійдеться в 13 тис. грн, апартаменти – 35 800 гривень. Та за такі гроші можна тричі, а то й більше, злітати в Єгипет і поніжитися на тепленькому сонечку!!! Бо за «штуку баксів» можна злітати навіть в Об’єднанні Емірати чи у Фінляндію до Йолупуккі.

Крім того, послуги витягу коштуватимуть для охочих у денний час 200-250 грн., у нічний – 120 гривень. Прокат лижного спорядження – 90 грн/день, а сноуборд 100 гривень.

Сайт ГТК «Мигово» рясніє повідомленнями, що жодних проблем із дорогою через аномальні снігопади немає. Рейсові маршрутки курсують за графіком, страшних заметів на трасі не трапляється і дорога не являє жодних труднощів для звичайного легкового авта із зимовими шинами.

Гірськолижний комплекс «Буковель» розташований в сусідній Івано-Франківській області. Його схили і траси не порівняти з туркомплексом «Мигово», там 16 підйомників і 62 спуски (для новачків, середняків і профі). Загальна протяжність трас 50 км.

У Буковелі люкс коштує, щоправда на 7 днів, а не на п’ять, 36 232 грн, а двомісний економ на сім днів – майже 13 тис. грн. Економ-клас на добу – 500 грн. Абонемент із включеним вечірнім катанням вартує 355 грн. Лижнє спорядження категорії А, тобто нове, на день вартує 360 грн., класу D2 – 95, сноуборди категорії А – 170 грн, категорії D – 95.

За соціологічними дослідженнями, близько 70% наших громадян відпочиватимуть удома. Лише третина поїде у новорічну подорож. З них 14% святкуватимуть із друзями чи родичами в межах України, а 15% – віддадуть перевагу закордону.

Та все ж не забувайте про те, що незабаром Новий Рік, а як його зустрінеш, так його і проведеш. Тож насолоджуйтеся новорічними вихідними, навіть, якщо ви проведете їх удома!

Лідія КИРИЛЮК, «Версії»  

Запис Скільки грошиків готувати на новорічний відпочинок? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Світле майбутнє вабить і обіцяє. Людство ж на нього чекає, напевне, від самого  народження. Десятки, сотні, тисячі років минули у цих сподіваннях. За цей час з’явилися соціологія, статистика, різноманітні рейтинги тощо.

Скажімо, за індексом людського розвитку Буковина серед 27 регіонів України посідає 2 місце після Харкова. Дізналася про це кілька тижнів тому під час  публічного підписання Меморандуму про взаєморозуміння між Програмою Розвитку ООН, Чернівецькою облдержадміністрацією та Інститутом демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи Національної академії наук України в рамках проекту «Прискорення процесу цілей розвитку тисячоліття в Україні». Серед інших, аж надто наукоподібних і вельми туманних формулювань Меморандуму на кшталт «розвиток місцевого потенціалу для аналізу і представлення соціально-економічних даних для осіб, які приймають рішення», згадувалося й про боротьбу з бідністю.

А тепер – увага. Спробуємо відповісти на запитання: а хто ж у нашій державі бідний?

Заглядати в рот до краян та на їхні столи не будемо. Поговоримо натомість про їхнє право на лікування.  Оскільки абсолютно здорових людей у нас немає, біда може чатувати на будь-кого і будь-коли. Так, буквально за 3 місяці згасла 53-річна квітуча жінка, яку знали чимало журналістів. За цей час вона побувала в Івано-Франківській та двічі у Київській лікарнях. Слава Богу, що столичні медики, призначивши їй операцію, не наполягали на ній. Як ми тепер розуміємо, було пізно. Та,  попри це, її родичі й друзі весь час збирали кошти – то на перебування в реанімації, то в інших відділеннях або на поїздку до спеціалістів за направленням.

Мені особисто стало вельми незатишно, якщо не сказати – страшно через те, що людина, яка працювала все своє життя, не заробила собі навіть на  лікування. Втім, додам, що  установа, де працювала покійниця, державна і має філії в усіх областях України. Тож колезі допомагали коштами з усіх усюд. Але й цього було замало.

Ще одна подібна історія закінчилася значно щасливіше. Після трьох операцій людина виборсалася з лабет смерті. Хоч вона й працювала в медуніверситеті, на її порятунок колеги теж зібрали солідну суму грошей. А ще відповідний внесок зробили родичі та друзі.

– Без сторонньої допомоги ми б не впоралися з ситуацією, – сказав пізніше чоловік врятованої.

І це не дивно. Бо перед цим на лікарняне ліжко потрапив професор, який потім зізнався, що не вважав себе бідною людиною. Та й на чорний день, так би мовити, щось мав. Але 2 місяці перебування у лікарні висмоктали з його запасів усе до крихти.

Тож ми, пересічні українці, багаті чи бідні? Як на мене, то це питання риторичне. Бо більшість із нас, яких «з натяжкою» можна назвати середнім класом, перестають такими бути, коли потрапляють на лікарняне ліжко.

А що робити пенсіонеру, в якого ні державної роботи, ні родичів, ні друзів із грошима? Скільки онкохворих відмовляються від хімії та опромінення, бо не мають грошей!

Пригадую, як нинішнього літа прибігла з очима, мов фари, наша комерційна директорка. В одній з чернівецьких лікарень, куди вона навідалася з чоловіком на консультацію, побачила старого, що не просто вмирав, а ще й мучився шалено при цьому. Та нікому і не спало на думку відкачати у нього з живота воду, бо родичів не мав і за його лікування ніхто не платив. Людина конала…  не по-людськи

Загальний висновок невтішний. Багатою в Україні є незначна купка людей, ім’я якій – олігархи. Решта – хто як: більшість – незахищені злидарі, меншість – круті менеджери, статки яких є великими, доки вони смертельно не занедужали. Тож чи вправі ми говорити про індекс людського розвитку? Хіба що про індекс людського скону?.. Він загрожує більшості. У цьому я переконалася нинішньої осені                     

Людмила ЧЕРЕДАРИК

Запис Є брехня, велика брехня та обіцянки на майбутнє спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Біда спіткала сім’ю Ковалюків, мешканців Ясено на Сторожинеччині. У Михайла Васильовича та Орисі Дмитрівни зник син.

Василь Михайлович Ковалюк, 1974 року народження, працював на будівництві приватного житла у сусідніх Драчинцях (Кіцманського району).

…Того дня Василь вийшов з дому на початку 8-ї, щоби встигнути на автобус «Костинці-Чернівці», який проходить через Драчинці. Відтоді батьки Василя не бачили.

На будівництві в Миколи Сави Василь відпрацював цілий день. Роботодавець розрахувався й запропонував Василеві підвезти його ближче додому, оскільки автобусів уже не було. Куди направився з того місця на трасі, де вийшов з автівки, ніхто не знає. Наступного ранку п. Сава викликав Василя на роботу через мобільний. І чоловік нібито відповів, що незабаром буде. Це був останній зв’язок з Василем.

Грошей при ньому було 100 гривень, учорашній денний заробіток… Десь поїхати, кинувши батьків, теж не міг: паспорт і військовий квиток лежать удома.

Що батьки кажуть

Михайло Васильович до пенсії недопрацював, хворіє, більше вдома сидить, порається по господарству. Орися Дмитрівна працює санітаркою в Ясенівському ФАПі. Люди вони трудящі й скромні. Такий і Василь. Власної сім’ї, щоправда, не склав, але все життя працює, все вміє, йде, куди покличуть і береться за будь-яку будівельну чи ремонтну роботу. Компанії водити не любить. Про те, чи є в нього якась знайома, де міг би заночувати, батькам нічого не відомо. Та й як би там не було, а за три тижні вже схаменувся б і повідомив би батькам, де він є.

Що кажуть люди

У Миколи Сави Василь працював мало не постійно. Оскільки той піднімав будинок, то на деякі роботи доводилося запрошувати більше людей, Василь же – практично завжди. Від роботи не відкручувався і на когось не скидав… Ворогів нібито не мав.

Через кілька днів після зникнення сина Михайло Васильович та Орися Дмитрівна, не маючи інших сподівань, звернулися до ворожки. Жінка обнадіяла батьків, що Василь живий, але «закритий». Пояснити не змогла, додала тільки, що вийти не може… Але ж ворожчині слова до справи не пришиєш і адреси, де шукати чоловіка, вони не зазначають.

Хоча у 80-х роках був у Чернівцях випадок, коли зник солдат з частини. Мама також пішла до ворожки і та сказала: він десь близько. Потім з’ясувалося, що власна мати й переховувала втікача вдома. Тож, може ворожки щось-таки бачать?

Що кажуть у міліції

Звичайно ж, батьки Василя поїхали до райцентру, у належний термін подали заяву. Правоохоронці, звичайно, зробили, що могли: в медичних установах такого не знайшли.

Батьків у міліції попередили, що для пошукової операції обабіч дороги від Драчинців до Ясена людей в них немає, нехай піднімають сусідів. Піднімали, ходили, шукали. Безрезультатно. Такі розшукові справи взагалі-то – майже безнадійні. Пригадайте, зниклих під час повені цього літа шукали МНС-ники, міліція, військові, і то не всіх знайшли…

Правоохоронці нібито довідалися, що Василь Ковалюк був хворий на якусь недугу, через яку йому зовсім не можна було вживати алкоголь. Батьки та місцевий фельдшер наявність такої хвороби заперечують. Але є незрозуміле: хіба серед зниклих безвісти належить розшукувати тільки людей здорових і бездоганно моральних?

В обласному управлінні карного розшуку кореспондента запевнили, що сторожинецькі міліціонери виконали усі належні дії. Де ще шукати Василя, ніхто не знає. Мабуть, полежить розшукова справа належний час – і здадуть в архів. Хіба мало їх там? Мамині-татові сльози до справи теж не пришиєш…

Циганська помста?

Із кореспондентом «Версій» Михайло Васильович поділився таким фактом: кілька місяців тому приводив Василь додому дівчину, циганку – хотів узяти її за дружину. Батьки… перевірили в нареченої документи. Оскільки в дівчини не було жодних – і не просто з собою не було, у природі не існувало, ані паспорту, ані свідоцтва про народження – батьки спротивилися тому, щоби вона оселилася в них… Звідки та циганка узялася, з табору чи з якогось села, батьки теж не знають.

Правоохоронці, щоправда, дівчину-циганку відшукали: вона на цей час уже нібито має іншого кавалера, оселилася з ним у Глиниці.

Версій із переховуванням Василя принаймні дві.

По-перше, ображені сородичі неприйнятої циганки могли якось помститися йому. Байдуже, що вона вже нібито втішилася.

По-друге, роботящий та безвідмовний чоловік, в якого крім батьків, сім’ї немає, міг потрапити до тих, хто набирає робітників-рабів. Такі історії час від часу спливають і в Україні, і в інших, як прикордонники, суміжних країнах.

Оскільки реалії для пошуку нічого не дали, подумаємо, що можуть значити слова ворожки?
Лариса ДМИТРЕНКО, «Версії»

P.S.: Сподіваємося, що після публікації у нашій газеті знайдеться хтось, хто знає що-небудь про Василя Ковалюка чи бачив його. Коли ж він сам десь загуляв, хай би повідомив нарешті батьків…

Офіційно:

У Чернівецькій області на сьогодні в офіційному розшуку рахуються 54 особи. Щороку зникає до 4 десятків осіб, приблизно стільки ж находять. Щоправда, не всіх живими. За 8 місяців цього року зникло 32 людини. З 9 неповнолітніх з цьогорічного списку знайдено 8.

Запис Зниклі безвісти – без війни спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Запис Кумівство у владі процвітає спершу з'явиться на Медіа-Версії.