Кожен відвідувач отримав справжній Cinema Ticket — із зазначеним місцем за столиком, прикрашеним маленькою новорічною ялинкою, та зі святковими смаколиками. Такі деталі з перших хвилин створили  атмосферу затишку й очікування дива…

У своїй презентації Катерина Теленько розповіла про те, як і чому кіно стає важливою складовою зимових свят, як змінювалося відображення тем Різдва й Нового року на екрані з плином часу, та які асоціації викликають ті чи ті стрічки. Лекція була побудована так, щоб не лише занурити слухачів у історію кіномистецтва, а й спонукати до особистих роздумів про світло, сенси й внутрішнє тепло, які ми шукаємо у святкові дні.

Учасники заходу активно ділилися власними враженнями та культурними асоціаціями, і це стало важливою частиною живого діалогу. Адже навіть добре знані сюжети можуть звучати по-різному для кожного — і саме в цьому полягає багатство мистецького сприйняття.

Особливу різдвяну атмосферу зустрічі творила також і Леся Щербанюк, директорка Муніципальної бібліотеки імені Анатолія Добрянського. Завдяки таким подіям бібліотека постає не лише місцем для читання, а справжнім культурним осередком, де народжуються нові знайомства, думки й святкові враження.

Ця кінолекція стала ще одним прикладом того, як мистецтво кіно здатне зігрівати серце й надихати у передсвяткові дні, створюючи атмосферу очікування тепла, добра й людяності.

З прийдешніми святами!
Нехай світ наповнюється тишею Різдва, теплом зустрічей і щасливими дивами…
Дякуємо ЗСУ за мирне небо над Чернівцями!

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Різдвяно-новорічне кіно: тепло думки й святковий настрій у бібліотеці ім. Анатолія Добрянського спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Відомо ж: усі ми любимо казки. Особливо повчальні, як ось ця – за п’єсою Ігоря Білиця з твору Світлани Лінинської.

Що нас вабить у різдвяній історії про святкову випічку? Це – нагадування: бути щирим, відкритим і доброзичливим до людей. Бо тільки це визначає сенс нашого життя і нашої діяльності. Адже гірчить не тісто. Гірчать людські жадібність і лукавство.

Так сталося з Паном Сирником – знаменитим на все місто пекарем. Він злукавив – відмовив маленькій Орисі. Різдвяної ночі дівчинка прийшла до пекаря, просила смаколиків до святкового столу. «Все розкупили, мій робочий день завершився», – відрізав Пан Сирник. Хоч мав про запас один різдвяний пампушок…

Відтоді, з тієї лукавої відмови посипалися на пекаря неприємності. Пан Сирник втратив смак, перестав розрізняти запахи. Впав у відчай. Ще б пак: під загрозою його професійна репутація!…

Як здолати негаразди? – Щиро попросити вибачення в Орисі та її мами! А чудодійним почастунком – варенням, приготованим Орисею з любов’ю, Пан Сирник вилікувався від несподіваної недуги…

Пан Сирник у виконанні нового молодого артиста театру Степана Кінела – повчальний перонаж . Як і всі герої нової вистави «Різдвяний пампушок», яких втілюють артисти Тарас Козловський, Світлана Ковальова, Яна Тараненко, Антоніна Берна, Юлія Квятковська, Олекса Григорчук.

Перші глядачі допрем’єрного показу вистави – учні Чернівецького ліцею №15 захоплено сприйняли казку, яку підготували до різдвяно-новорічних свят режисер-постановник Іван Данілін, художниця-постановниця Наталія Балабан, авторка музичного оформлення Оксана Рошка, художник з освітлення Володимир Калінін, майстри художньо-постановочної частини Олена Юрченко, Любов Чайка, Галина Хмель, Мар’яна Швець, Орест Старощук.

У вирішенні режисера-постановника Івана Даніліна маємо доцільне зважене поєднання розваги ( як же театр ляльок без неї?..) і дидактики. Репліки городян про Орисю та її маму, яку нещодавно приїхали в місто, відсилають маленьких і дорослих глядачів до тих сотень мама та їхніх дітей, які через війну опинилися в Чернівцях. Повчальні теми звучать у піснях Оксани Рошки, авторки музичного оформлення вистави.

І цього разу, після попередньої прем’єри – «Бравого вояка Швейка», театр дав можливість глядачам безпосередньо спостерігати за грою лялькарів. Це ставить високі вимоги до драматичної гри акторів. З цим завданням вони чудово справляються.

У виставі «Різдвяний пампушок» – лише одна (майже ростова…) лялька Орися. Актриса Яна Тараненко, яка «оживлює» Орисю, зуміла передати людські риси характеру, поведінки дівчинки Орисі.

Орися отримала різдвяний пампушок! Маленькі чернівчани (і дорослі також…) можуть насолоджуватися виставою «Різдвяний пампушок».

Олена ЧАЙКА

Запис РІЗДВЯНА ІСТОРІЯ про щирість, відкритість і добро спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Сторожинецька команда «Батьківщини» відзначила Різдво Христове разом з городянами, ідучи з колядою від домівки до домівки.

Як зауважила голова Сторожинецької райпарторганізації Катерина Гуцуляк, «батьківщинівська» команда – це більше, ніж політична сила, це як єдина родина. Тому й святкує зазвичай у партійному родинному колі.

Цьогоріч дзвінкоголосі представниці партії і самі раділи з коляди, і однопартійців тішили, колядуючи в їхніх родинах, і містянам несли радість, колядуючи, щедруючи і віншуючи їх з новою радістю – народженням Ісуса.

Пресслужба обласної організації партії ВО «Батьківщина»

Запис Сторожинецька коляда спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Дорогі українці!

Щиро вітаю з Новим роком та Різдвом Христовим – зимовими святами, коли попри негоду й холод завжди тепло на душі.

Як і в дитинстві ми сподіваємося на диво. Бо саме в ці дні наші мрії найближчі до здійснення, а слова нашої молитви потрапляють прямо на небо …
Це цілком по-людяному: мріяти й сподіватися. Повірити в краще – це вже великий і рішучий крок для здійснення наших мрій. Адже віра в краще, віра в себе – це та величезна сила, яку важко спинити.
Тож сьогодні я прошу для всіх нас сили й терпіння, щоб здолали всі негаразди. Мудрості, щоб обрали вірний шлях. Любові для звершення добрих справ. І найголовніше: віри у нашу здатність змінити світ на краще, бо сила, любов і мудрість завжди об‘єднуються навколо добра. Ми все зможемо! Нам треба лише повірити в себе та свої можливості!
Дорогі мої!

Затишку, злагоди й достатку в вашій оселі. Миру в українському небі. Успіхів і удачі, простого людського щастя, добра і любові!
Дива трапляються! Треба в це вірити!
Все буде добре!

З любов‘ю, Юлія  Тимошенко

Запис “Дива трапляються! Треба в це вірити!” спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Чудову кіномініатюру «Різдво у Чернівцях» з виконанням відомої Різдвяної пісні,  створеної в Австрії на початку ХІХ століття, зняли у Чернівцях. У костелі Найсвятішого Серця Ісуса її п’ятьма мовами виконала солістка Чернівецької обласної філармонії, заслужена артистка України Олена Урсуляк у супроводі гітариста Стаса Нагорного, лауреата міжнародних конкурсів. Ідея, сценарій, постановка  – відомої телеведучої Любові Добровольської.

Подивитися відео можна тут: https://www.facebook.com/olena.ursuliak

Ця дивовижна відеоказка стала можливою, бо в роботі над нею зібралося кілька небайдужих людей, та енергія добра й креативу склалася ось таким вибагливим чином.

Кажуть, колишніх чернівчан не буває. Чернівчанка, телеведуча й авторка  ідеї фільму Любов Добровольська, яка живе нині на 2 міста, бо має ще роботу в Києві, подарувала рідному місту різдвяну казку. Всі задіяні в її здійсненні відзначають надзвичайну креативність, енергійність і… казковість самої Люби. Вона домовлялася з настоятелем костелу, аби там дозволили репетиції та зйомку, збирала команду – виконавицю, акомпаніатора, дітей, які знялися у фільмі, відомих чернівчан, які зголосилися взяти участь у зйомках – кожний чи кожна індивідуально, але разом створюючи неповторне обличчя старого міста… Люба сама у пролозі до пісні розповідала різдвяну легенду, використовуючи фігурки відомих персонажів біблійного дійства…

Заслужена артистка України Олена Урсуляк виконала «Тиху ніч» ніжно й душевно, поєднавши у своєму виконанні й чудовий вокал, і власне ставлення до Різдва, і духовну довершеність молитви… Спів її справді возноситься до небес, летить у тиху ніч над Чернівцями, звучить над зустрічами на вулицях і в оселях, об’єднуючи відеоряд духом Різдва.

Гітарист Стас Нагорний не акторствує на камеру, не показує особливих емоцій: за нього все роблять руки й гітара, надаючи цілому дійству на екрані легкого начерку гравюри…

Чудові діти задіяні в цій кіноказці: вони уважно слухають, і радісно співають, і від серця славлять новонародженого Ісуса…

Є в цьому маленькому фільмі ще два герої: костел Найсвятішого Серця Ісуса і… Чернівці. У колись спотвореному, але потроху відновлюваному храмі (відомо ж, що руйнувати легше, ніж відбудовувати) – пречудова акустика, вона й справді несе молитву просто в небо, до Спасителя. І дай Боже, щоби під час реставрації (а колись він таки настане, цей час) не знищили цю акустику сучасними технологіями й матеріалами, як це буває…

А нічні Чернівці дивляться у небо усіма своїми вежами, банями, вікнами й віконцями, теж святкуючи Різдво. Ми ж знаємо, що Різдво – це не просто дата у церковному календарі. І навіть коли людина не відвідує церкву, але робить Добро й не вчиняє Зла – вона причетна до Різдва.

Від перегляду цього відео виникає в душі гарний настрій, відлітають кудись думки про важке, труднощі й негаразди, залишаючи нам причетність до Різдва.

Дехто стверджує, що чернівецька толерантність – це міф. Та подивіться, скільки дива у мистецтві створено на ґрунті стародавніх переказів та легенд. Хіба Чернівці не варті цього? І через такі маленькі дива ми бачимо, як цей соціокультурний – нехай і міф! – працює на справжність Чернівців.

Лариса ХОМИЧ, «Версії». Фото – скріншоти з фільму.

Запис «Тиху ніч» подарували Чернівцям п’ятьма мовами спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Поки що антициклон Xia поліпшив погоду в Україні, але це ненадовго – в Україну знову йдуть дощі з мокрим снігом, а температура повітря коливатиметься від невеликого “мінуса” до невеликого “плюса”. На Різдво теж очікуються опади. Про це повідомила в Facebook синоптик Наталія Діденко.

За її словами, в суботу та неділю в Україні стане більше опадів.

“До нас прийде атмосферний фронт, який зумовить 4 січня мокрий сніг і дощ в західних областях, ввечері ще й на півночі. А 5 січня опади поширяться на більшість областей, але будуть періодичними і ненадовго. Вітер завиватиме з північного заходу, помірний, лише в західних областях його пориви можуть бути сильними. Температура повітря вночі 1-5 градусів морозу, вдень 1-5 градусів тепла, в Криму – до +8”, – написала Діденко.

Синоптик зазначила, що на Святвечір і Різдво очікується невеликий та помірний мороз, сніг та мокрий сніг найбільш імовірні 7 січня всюди, крім південної частини України.

Запис Вже завтра погода знову зіпсується спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Святкові застілля закінчуються, так само як і різдвяні вихідні. Тепер українці помалу повертаються до буденних занять та іноді стикаються зі стресом.

З так званим післясвятковим синдромом хоча б раз зустрічався чи не кожен. Фахівці радять не кидатися одразу «в бій» і розподіляти всі грядущі робочі обов’язки раціонально.

«Ви швидше налаштуєтеся на робочий лад, якщо випишете список завдань на цей місяць. Тоді побачите складніші і простіші справи, зрозумієте, за що братися», – зазначає бізнес-тренер з тайм-менеджменту Юлія Бойко.

Для того, аби повернутися до звичної, несвяткової їжі, дієтологи рекомендують, насамперед, пити багато води:

«Головне їсти кожні чотири години, а в проміжках пити воду. Також варто споживати тільки те, чого насправді хочеться», – ділиться Людмила Гончарова, лікар-дієтолог.

З обіцянками з Нового року піти у спортзал також треба бути обережними. Фітнес-тренери кажуть, що спортивна рішучість має починатися поступово.

«Можна почати з того, що ви будете вставати і сідати на диван десять разів під ряд. Це вже буде початком фізичної активності», – говорить фітнес-тренер Сергій Черепинець.

Перед виходом на роботу психологи радять відкласти свої враження і думки про минулий відпочинок мінімум на місяць:

«Краще сховати фото з відпочинку якнайдалі. Варто подумати, що хорошого є на вашій роботі і зловитися за цю думку», – зазначає Наталія Северинчук, психолог.

Який би з методів повернення до звичного ритму після свят ви не обрали – фахівці закликають робити усе поступово. Тоді не отримаєте ні стресу, ні депресії.

Запис Як повернутися до роботи після новорічних свят спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Різдвяний піст починається завтра, 28 листопада і триває 40 днів і є одним із строгих у році. Попри суворі обмеження в їжі під час посту можна і потрібно харчуватись різноманітно. В нашому матеріалі ви знайдете рецепти смачних пісних страв на Різдвяний піст 2018, які ви зможете повторити на домашній кухні.

Запис Завтра починається різдвяний піст. Що смачненького приготувати? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Виступ духового оркестру із села Мурафа Вінницької області у Соборі Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ. Оркестр зоорганізував о. Йосип Свидницький.

9 січня на Центральній площі Чернівців відбувся IV регіональний фестиваль «Майданівська колядка» за ініціативи Чернівецького обласного об’єднання «Майдан».

Регіональний фестиваль “Майданівська колядка” був започаткований у Чернівцях у період Різдвяних свят 2014 року, коли у Києві на Євромайдані відбувався протест українців проти влади олігархів…

Більше фото з фестивалю за посиланням – «МАЙДАНІВСЬКА КОЛЯДА»…

©Тетяна Спориніна,
фото автора і SergyiS

Запис РІЗДВЯНІ СВЯТА… «МАЙДАНІВСЬКА КОЛЯДА»… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Увечері 6 січня традиційно готують 12 пісних страв – за кількістю апостолів, яких було саме 12. Як тільки на небі з’являється перша зірка, вся родина сідає за стіл і приступає до трапези.

Щоб допомогти читачкам у підготовці різдвяного меню, ми за дпомоги НВ Style  склали добірку оригінальних страв на Різдво.

1. Кутя

Кутя є найголовнішим з усіх 12 страв на Різдво. Саме з куті починають як скромне пісне застілля на Святвечір, так і багату трапезу на наступний день. В основі куті може бути пшениця, ячмінь або рис, які потім змішують з родзинками, маком, медом і горіхами. Вважається, що чим багатша кутя, тим більше щастя і достатку чекає сім’ю в новому році.

Пропонуємо рецепт незвичної різдвяної куті з малиною.

Інгредієнти:

• 1 склянка пшениці
• 4 столових ложки малинового варення
• Пів склянки маку
• Пів склянки родзинок
• Пів склянки волоських горіхів
• Мед за смаком
• Цукати за бажанням

Приготування:

Замочіть зерна пшениці в холодній воді на кілька годин або на ніч. Потім залийте пшеницю свіжою водою і поставте на плиту. Коли вода закипить, зменшіть вогонь і варіть зерна до м’якості близько 2-3 годин.

Поки вариться пшениця, підготуйте інші інгредієнти для куті. Промитий ізюм насипте в чашку і залийте окропом так, щоб вода на 2-3 см покривала сухофрукти. Залиште ізюм на 20 хвилин.

Ретельно промийте і обшпарте окропом мак, залиште запарений мак під кришкою на 15 хвилин. Після цього необхідно злити воду і потовкти мак у ступці до появи білого «молочка». Потім додайте до маку трохи води та меду, перемішайте.

Підготуйте горіхи: очистіть і поріжте їх на дрібні шматочки, потім трохи підсмажте на сухій гарячій сковороді.

Коли буде готова пшениця, злийте з неї воду, додайте набряклі родзинки, подрібнені горіхи, заправте маком і малиновим варенням, перемішайте. За необхідності можна додати ще трохи меду. Для більш цікавого смаку можна насипати в готову кутю цукати.

2. Узвар

Традиційний різдвяний компот із сухофруктів. Якщо кутя – господиня Святого вечора, то узвар – його господар.

Інгредієнти:

• 100 г чорносливу
• 100 г сушених яблук
• 100 сушених груш
• 50 г родзинок
• Цукор і мед за смаком
• 5 літрів води

Приготування:

Покладіть сухофрукти в друшляк і промийте теплою проточною водою. Потім покладіть в каструлю груші й залийте гарячою водою, накрийте кришкою і варіть на слабкому вогні протягом 10 хвилин. Після цього додайте сухих яблук, а ще через 10-15 хвилин додайте чорнослив. Через п’ять хвилин висипте родзинки. Після закипання води варіть узвар ще півгодини. Потім зніміть компот з вогню і настоюйте протягом кількох годин. Щоб подати на Святий вечір ідеально настояний узвар, слід зварити його з самого ранку.

3. Печені яблука

Якщо ви не знаєте, що приготувати на Різдво Христове крім куті та узвару, зверніть увагу на печені яблука. Цей простий, корисний і смачний десерт прикрасить святковий стіл і неодмінно сподобається членам сім’ї.

Інгредієнти:

• 4 великих яблука
• 100 г родзинок
• Жменя горіхів (волоських, кешью, фундука або будь-яких інших)
• Цукор, кориця, мед – за смаком

Приготування:

Промийте яблука і видаліть серцевину, акуратно приберіть з яблук насіння, не перетворюючи фрукти на «чашечки». Викладіть яблука на форму для запікання і наповніть попередньо вимоченими родзинками, горіхами, медом, цукром і корицею. Поставте в духовку і запікайте протягом 20-30 хвилин за температури 180 градусів.

4. Пісний борщ

Інгредієнти:

• 2-3 шт. картоплі
• 1-2 шт. цибулі
• 1 морква
• 1 буряк
• 200 г білокачанної капусти
• 50 г сушених білих грибів
• Пів склянки квасолі
• 2 зубчики часнику
• 2 ст. л. томатної пасти
• Сіль, перець, лавровий лист та інші спеції за смаком

Приготування:

Перед приготуванням борщу на ніч замочіть у воді квасолю, а за годину до готування – намочіть сушені гриби. Налийте в каструлю два літри води, додайте мокру квасолю, щіпку солі та лавровий лист, доведіть до кипіння і зменшіть вогонь. Варіть квасолю протягом півгодини.

Поки вариться квасоля, підготуйте овочі: цибулю, моркву і буряк наріжте соломкою, а часник нарубайте ножем. Додайте овочі в каструлю і варіть разом з квасолею близько 15 хвилин. Потім додайте гриби і нарізану кубиками картоплю. Доведіть пісний борщ до кипіння і варіть до готовності картоплі. Потім додайте томатну пасту і розмішайте. Через п’ять хвилин додайте подрібнену до тонкої соломки капусту. Посоліть, поперчіть, потримайте борщ на вогні ще протягом п’яти хвилин, після чого вимкніть і дайте настоятися.

5. Голубці з рисом та грибами

Інгредієнти:

• 10-15 капустяних листів
• Пів склянки рису
• 1 морква
• 1 шт. ріпчастої цибулі
• 300 г печериць
• Сіль, перець, часник, томатна паста за смаком

Приготування:

Відваріть рис до напівготовності і відкладіть. Якщо в томатній пасті достатньо солі, то солити рис на етапі варіння не варто. Поставте на вогонь глибоку каструлю з водою. Листи капусти промийте під холодною водою і просушіть за допомогою чистого рушника. Опускайте листи в киплячу воду і проварюйте протягом однієї хвилини. Витягуючи капусту з окропу, одразу ж занурюйте листи в холодну воду.

До наполовину готового рису додайте терту моркву і дрібно нарізані гриби. Потім викладайте начинку в центр кожного капустяного листа та загортайте в конвертики. Викладайте голубці в товстостінну каструлю, заливайте склянкою води, томатною пастою, додайте рубаний часник, сіль і перець. Тушкуйте голубці до повної готовності, поки вода не википить, а соус не загусне.

6. Запечений лосось

Інгредієнти:

• Стейки лосося
• Соєвий соус
• Лимонний сік
• Приправа для риби
• Свіжа зелень

Приготування:

Візьміть стейки лосося, змастіть їх соєвим соусом і посипте приправою для риби. Поставте рибу в розігріту до 200 градусів духовку і запікайте протягом півгодини. Готового лосося збризніть лимонним соком і прикрасьте свіжою зеленню. Коли риба трохи охолоне, для красивої подачі її можна перекласти на листя салату.

7. Вінегрет

Популярний і смачний салат, який може стати однією з 12 пісних страв на Різдво.

Інгредієнти:

• 4-5 шт. картоплі
• 3 моркви
• 5 шт. буряка
• 2-3 солоних огірка
• Банка консервованого зеленого горошка або 350 г вареної квасолі
• 3-4 ст. л. рослинної олії
• Сіль, перець і спеції за смаком

Приготування:

Якщо для вінегрету ви збираєтеся використовувати квасолю, а не горошок, то її треба попередньо замочити на кілька годин, а потім зварити. Моркву, картоплю і буряк слід промити і відварити в мундирах. Коли овочі зваряться, їм потрібно дати час для охолодження.

Після цього овочі потрібно очистити, порізати на кубики і висипати в миску. Далі додайте до салату подрібнені на кубики солоні огірки і відварену квасолю або консервований горошок. Перемішайте всі інгредієнти, посоліть, поперчіть, заправте олією та подавайте до різдвяного столу.

8. Теплий салат із  квасолею

Інгредієнти:

• 400 г зеленої стручкової квасолі
• 10-15 помідорів черрі
• 5 листочків базиліка
• 1 лимон
• 2 ст. л. оливкової олії
• 1 ст. л. кунжуту
• Сіль, перець за смаком

Приготування:

Відваріть квасолю протягом 2-3 хвилин, потім перекладіть її в салатницю, додайте нарізані на половинки помідори, рубаний базилік, полийте оливковою олією і лимонним соком, посипте кунжутом, сіллю, перцем і перемішайте. Подавайте теплим.

9. Вареники з вишнею

Інгредієнти:

Тісто:

• 200 мл кефіру
• 1 яйце
• 350 г борошна
• 1 ст. л. рослинної олії
• Пів чайної ложки солі та пів чайної ложки соди

Начинка:

• 500 г вишні
• Пів чайної ложки кориці
• 4 ст. л. цукру
• 1 чайна ложка кукурудзяного крохмалю

Приготування:

Для тіста змішайте кефір, яйце, рослинну олію, сіль і соду. Потім поступово додавайте борошно, постійно перемішуючи тісто. Коли тісто стане щільним, його потрібно замішувати руками, поки воно не стане еластичним і не перестане липнути до рук. Після цього скачайте тісто в кулю, загорніть у харчову плівку і поставте в тепле місце на півгодини.

Тим часом займіться начинкою. Видаліть з вишень кісточки. В окремій ємності змішати корицю, крохмаль і дві-три столові ложки цукру. Потім з’єднайте вишню з цукрово-крохмальною масою і перемішайте.

Починайте ліпити вареники. За допомогою склянки вирізайте з розкатаного тіста кружечки, потім кожен кружечок посипайте цукром і викладайте вишневу начинку. Завертайте тісто у вареник, поєднуючи протилежні краї. Сформовані вареники викладайте на посипану борошном дошку, а потім кидайте в окріп. Варіть вареники, постійно помішуючи, протягом 5-7 хвилин. Готові вареники полийте вершковим маслом, посипте цукром і подавайте до столу.

10. Запечена картопля з авокадо

Інгредієнти:

• 1 кг картоплі
• 2 шт. цибулі
• 1 авокадо
• 1 ст. л. рослинної олії
• 3 ст. л. сметани
• Сіль, перець, спеції за смаком

Приготування:

Очистіть картоплю і наріжте її скибочками. Відваріть картоплю до напівготовності, розкладіть по горщиках для запікання і додайте нарізану на кільця цибулю, попередньо підсмажені кубики авокадо і соус зі сметани, солі, перцю та інших спецій. Запікайте протягом 20 хвилин. Готову картоплю посипте зеленню.

11. Фруктові цукерки

Інгредієнти:

• 300 г сухофруктів: курага, родзинки і чорнослив (можна взяти свої улюблені сухофрукти)
• 100 г горіхів: волоських і фундука
• Какао-порошок або кокосова стружка для декору

Приготування:

Промийте і обшпарте окропом сухофрукти. Потім подрібніть у блендері або м’ясорубці. Також подрібніть волоські горіхи, а фундук залиште цілим. Змішайте горіхи із сухофруктами і починайте формувати цукерки: візьміть горішок фундука і скачайте навколо нього кульку з раніше приготованої маси. Готову цукерку обваляйте в какао-порошку або кокосовій стружці. Щоб цукерки були солодшими, до начинки можна додати мед.

12. Запечений лаваш з овочами

Легка та смачна закуска, яку можна приготувати на Різдво 2017. Овочі для такого рулету можна обирати будь-які.

Інгредієнти:

• 3 листи тонкого лаваша
• 200 г свіжої капусти
• 1 цибуля
• 1-2 помідора
• 150 г моркви по-корейськи
• 100 г маринованих грибів
• Томатна паста

Приготування:

Нашаткуйте тонкою соломкою капусту і протушкуйте на сковорідці. Помідори промийте і наріжте кубиками, дрібно нарубайте цибулю, подрібніть гриби. Якщо морква по-корейськи занадто довга, трохи подрібніть і її.

Потім розкладіть на робочій поверхні лист лавашу, змастіть його томатною пастою і викладайте підготовані овочі. Акуратно загорніть лаваш в рулет і поставте у заздалегідь розігріту до 200 градусів духовку. Запікайте близько 15 хвилин до утворення золотистої скоринки.

Запис Смачний Святвечір: 12 оригінальних страв до Святої вечері спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Український гідрометцентр обіцяє на різдвяні свята 6-8 січня 2018 року плюсову температуру та суху погоду майже по всій Україні, повідомляється на сайті центру.

 5 січня на більшій частині території України, окрім західних та північно-східних областей, встановиться суха погода з проясненнями.

На Святвечір 6 січня буде сухо по всій Україні, окрім Чернігівської та Сумської областей. Температура повітря у Києві вдень буде до +5, на заході – місцями до +9, на півночі – до +4, на сході також до +4, на півдні – до +11, у центрі – до +5.

На Різдво 7 січня дощитиме лише на сході країни, на решті території буде сухо. При цьому збережеться плюсова температура: у Києві до +7, на заході, півночі та в центрі також до +7, на сході до +6, на півдні – до +8.

У понеділок, 8 січня, який також буде вихідним, синоптики обіцяють суху погоду по всій країні, проте з невеличким зниженням температури. Так, у Києві температура повітря знизиться до -1, на заході до -2, на півночі до -3. На сході та півдні втримається плюсова температура – до +5.

Запис Синоптики обіцяють на Різдво суху та теплу погоду спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Сьогодні, 25 грудня, увесь католицький світ, а також більшість протестантів і православних церков святкують Різдво Христове.

Різдво Христове за григоріанським календарем відзначають Католицька церква, протестантські церкви, а також помісні православні церкви: Болгарська, частина Грецької, Румунська, Константинопольська, Антіохійська, Александрійська, Албанська, Кіпрська, Фінляндська та Православна церква в Америці.

Різдво – одне з найбільших і найурочистіших християнських свят. І якщо для православних у святковій ієрархії вище стоїть хіба що Воскресіння Христове, або ж Великдень, то для католиків Святом свят є саме Різдво.

Цього року в Україні вперше на державному рівні офіційно святкується Різдво Христове 25-го грудня.

Запис Сьогодні католики усього світу святкують Різдво спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Походи по магазинах напередодні новорічних свят за кількістю спалених калорій нічим не поступаються відвідуванню спортзалів. До такого висновку дійшли автори дослідження, проведеного на замовлення відомої британської торговельної мережі John Lewis, повідомляє Deutsche Welle.

У середньому за годину такої магазинної біганини можна спалити 200-300 калорій. А якщо, здійснюючи такі подорожі універмагами або торговими центрами, віддати перевагу пересуванню не ескалаторами і ліфтами, а звичайними сходами, то обсяг витраченої енергії зростає до 300-350 калорій на годину, стверджують автори дослідження.

Як відзначають експерти, півторагодинні закупи дорівнюють спаленню порції калорій, отриманих від шматочка індички або склянки вина. Двома годинами магазинної біганини можна “покрити” порцію тортика. Тому дослідники рекомендують планувати максимальний за тривалістю шопінг. Відповідно до дослідження, близько третини опитаних британців проводять у магазинах більше трьох годин, купуючи подарунки та інші речі до Різдва. Причому жінки для цього в середньому пробігають більший кілометраж, ніж чоловіки. Якщо магазинний шлях, пройдений представниками сильної статі становить 4,5 кілометра, то жінкам потрібно подолати відстань у сім і більше кілометрів.  

Запис Різдвяний шопінг як альтернатива спортзалу спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Різдвяний піст – це один з найбільш суворих, тривалих і важливих постів у році. Він самий останній, так, як покликаний допомогти очистити душу і тіло людини перед Новим роком і Різдвом Христовим. Саме тому ми вирішили розповісти вам, чого не можна робити в Різдвяний піст.
Різдвяний піст 2017: головні заборони

Звичайно, всі знають, що головні заборони в Різдвяний піст – це їжа. Тому почнемо цього. Під час цього торжества не можна вживати в їжу: молоко, яйця, сир, м’ясо і масло. Так само в понеділок, середу і п’ятницю не можна їсти рибу і пити вино. А ось у вівторок, четвер, суботу і неділю  в їжу можна додавати рослинне масло.

Найважливіші, і від цього найскладніші дні, з 2 по 6 січня. Різдвяний пост в цій час підсилюється, і вживання риби не вітається навіть у раніше дозволені дні.
Чого не можна робити під час Різдвяного посту

Як ми вже сказали, заборони в Різдвяний пост стосуються не тільки їжі. З 28 листопада по 6 січня  не можна галасливо розважатися і лаятися. Окрім цього заборонено перейматися почуттям зверхньості через утримання від забороненої їжі, це може тільки нашкодити.

Звичайно, гріховні вчинки заборонені завжди, але під час Різдвяного посту вони будуть каратися особливо сильно, адже вони будуть сприяти розвитку вад. Так само, під час Різдвяного посту дуже важливо щиро молитися і каятися у своїх гріхах. Це робиться, щоб краще очиститися перед святами.

Дуже важливо, що під час Різдвяного посту не можна одружуватися. Навіть якщо у вас було заплановане весілля на цей час, за церковними канонами, її краще перенести. Але зараз про цю традицію почали забувати, і церква йде на поступки молодим людям.

Нагадаємо, що сенс посту не в тому, щоб не їсти чогось, а в тому, щоб показати, на що ви готові заради своєї віри. Різдвяний піст розпочинається 28 листопада і закінчується 6 січня.

Запис У православних розпочався Різдвяний піст: відмовитися потрібно не тільки від їжі спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Різдвяний ярмарок у столиці Австрії відкрили 17 листопада. Майже півтори сотні яток продають різний крам, наїдки та напої. Найпопулярніші серед них – це ґлінтвейн, смажені ковбаски, різдвяна випічка та сувеніри.

У Відні сьогодні також мають запалити вогні на святковій ялинці. Зробить це мер міста – Міхаель Гойпль. 25-метрову зелену красуню привезли 8-го листопада із західного міста Фраштанц. У мерії австрійської столиці кажуть – це найдовша подорож різдвяної ялинки від 1959 року. Саме тоді віденці започаткували традицію встановлювати дерево. Цю ялинку везли з відстані 600 кілометрів.

Запис У Відні відкрився традиційний щорічний різдвяний ярмарок спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Кабміні повідомили, скільки часу відпочиватимуть українці під час новорічних свят. Про це повідомляє Урядовий кур’єр.

Згідно з повідомленням, на новорічні та різдвяні свята українців чекатимуть парні потрійні вихідні. Але в цілому відпочивати будемо на день менше, ніж на зимові свята минулого року.

Передсвяткових робочих днів, укорочених на годину, не передбачено.

Вихідні на Новий 2018 рік в Україні триватимуть три дні – з 30 грудня (субота) по 1 січня (понеділок) включно, – зазначає Урядовий Кур’єр. 31 грудня в 2017 році припадає на неділю. 7 січня (Різдво) 2018 року теж припадає на неділю, тому понеділок, 8 січня, буде неробочим днем. Таким чином, вихідними будуть знову три дні поспіль: 6, 7 і 8 січня.

Запис КОЛИ ВІДПОЧИВАТИМУТЬ УКРАЇНЦІ У НОВОРІЧНІ СВЯТА-2018 спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Запис У Чернівцях проведуть Фестиваль Майданівської колядки спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Фото UA:Перший

 «Література і письменництво помітно переходять в жіночі руки»

• Оксано, пам’ятаєш свою обмовку «Всі чекають переможниці головної номінації» під час церемонії вручення нагород на «Коронації»? Ти відчувала, що переможе жінка, чи просто вже стало очевидно, що жінки пишуть більше?
• Якщо судити з щорічних підсумків «Коронації» – так, більше пишуть жінки. Або, може, вони краще пишуть. Цього року було три найвищі нагороди за перші премії, і всі три були в жіночих руках. У найголовнішій номінації – «романи» – перемогла авторка з Львівської області Тетяна Пахомова, у «Пісенній ліриці» – киянка Оксана Самара. Я говорю зараз тільки про «дорослі» номінації, бо були ще «дитячі», то інше питання. Не надто орієнтуюся в поетичному жанрі, відстежую переважно романи, і там жінки перемагають з року в рік.

І це не лише тенденція в літературі. Коли я вступала на факультет журналістики, то на наших перших курсах хлопців було приблизно удвічі більше, ніж дівчат. Тобто журналістика була здебільшого чоловічою професією. Коли вже закінчувала університет, серед абітурієнтів і першокурсників чи не вдвічі переважали дівчата. Може, чоловіки перемістилися в іншу сферу, почали займатися бізнесом – що не було доступно в радянські часи? Можливо. Але явно журналістика і письменство помітно переходять в жіночі руки.

Хоча, я не думаю, що журналістика і література стають «жіночими» – думаю, вони зараз якраз більш багатостилеві, багатожанрові. Коли сучасна, новітня українська література тільки зароджувалася, всі шукали епатажних текстів – де є чорнуха, нецензурна лексика. Здавалося, що це такий «ковток свободи», хотілося саме такого. Зараз же з’явилася література для різного читача і споживача.

Зрозуміло, що і мій роман «Зілля», і «Няньку-Неньку» читатимуть насамперед жінки. Немає літератури, яка подобається всім. Має бути різне. Інтелектуальне – і легке, жорстке – і м’якше… Але ж жінки пишуть не тільки ніжно і м’яко. Це не залежить від статі. Є письменник, якому пишеться так, а є – інак. Він і не думає, мабуть, що пише «для аудиторії».

• Тобто письменництво – це більше натхнення? Чи більше праця?
• Якщо чесно, я не вірю в «замовну» літературу. Може, вона й має право на існування – тим більше, що світ (замислилася – авт.) комерціалізується… Від слова «ринок» хотіла утворити дієслово, та не вдалося (сміється – авт.) Наприклад, відомий письменник Андрій Кокотюха вважає інакше. Перед цьогорічною церемонією давали прес-конференцію люди, дотичні до «Коронації»: і самі засновники конкурсу Юрій і Тетяна Логуші, і письменники Ірен Роздобудько, Андрій Кокотюха. Не пам’ятаю, чи Кокотюха перемагав у «Коронації», але дуже часто отримував другі-треті премії, його друкують, він кілька років уже й сам вручає премію «Золотий пістоль» за найкращі гостросюжетні романи. Так ось, він дуже негативно відгукувався про цьогорічний конкурс – мовляв, там майже не було що читати. Одразу виправдаюся: він тільки романи читав, а п’єси – ні (сміється – авт.) І він наголошував, що «треба думати і про читача». І казав, що коли видавець, який знає попит, йому скаже переписати твір – він готовий все переписати. Його позиція має право на існування, але я в це не вірю. Бо я ж також читаю. І бачу, що люди, які намагаються продукувати «в рік по роману», або «скільки скаже видавець» – вони починають «видавлювати» з себе тексти, і нічого в них не виходить.
• Ну, кажуть, що, наприклад, Достоєвський писав на замовлення…
• І Достоєвський, і Жюль Верн – я не заперечую. Є справді геніальні люди. Водночас я не кажу, що література є «осяянням» раз на сто років. Ти мусиш регулярно працювати. Навіть якщо нема ідей – треба сідати і писати-писати-писати. Тобто є якась золота середина між тим, щоб регулярно писати тексти – і не гвалтувати свою душу тим, чого в тебе всередині немає.
• Що пишеш, коли «нема ідей»? Пости в фейсбуці?
• Ну хоча би й пости в фейсбуці (сміється – авт.). Насправді в мене давно вже не було такого, щоб я не мала що писати. Є багато незакінчених ідей, проектів. Є проблема змусити себе писати, або просто зайнята чимось іншим. Зараз, наприклад, зайнята перекладом з російської роману «Аргідава» чудової сучасної письменниці Маріанни Гончарової, також буковинки. Вона пише російською, але її книги мають вийти в одному з провідних видавництв країни українською мовою. Перекладаю, тому відклала свій власний роман.

Фото Олександра Заклецького

«Дедлайнові підпорядковується життя»

• Можливо, це така журналістська звичка, що без дедлайна не можеш себе нічого примусити зробити. Але в мене це постійно. «Зілля» також свого часу відправляла на «Коронацію», і якби не вона – також би не знаю коли його дописала… Дедлайн дисциплінує. Може, в тих, хто займається винятково літературною творчістю, інакше, але в мене журналістське минуле. Мені часом сняться жахи, що я ще працюю в газеті, що я редактор, і в мене порожня газета, а вже середа вечір (Журналісти буковинських тижневиків знають, що середа вечір – час, коли закінчують верстати газету і відправляють у друкарню – авт.). І я забула – роздати якісь завдання, щось дописати…. Або що в мене екзамен з математики, а рівень знань такий, як оце залишився зараз… Дедлайнові підпорядковується життя.
• За журналістикою не сумуєш?
• О ні! От тільки мій невгамовний характер постійно виштовхує мене в ту галузь – я маю на увазі те, що пов’язане з громадською діяльністю. Коли дізнаюся якісь факти, в мені прокидається журналіст. Наприклад, сьогодні. Сиджу, як на голках, через одну ситуацію. Я дізналася, що у нас формується ресурс, на якому розмістять певну інформацію – зокрема, транспортні карти про автобуси, пристосовані для людей з інвалідністю. Люди, які це роблять, звернулися до чернівецької влади. І отримали відповідь, що ця інформація належить тільки одній приватній фірмі, і коли до цієї фірми звернулися – та захотіла за інформацію 600 доларів! Це просто шок, небачений цинізм! Інформацією про ГРОМАДСЬКИЙ транспорт володіє ПРИВАТНА фірма і вимагає грошей за те, що надасть цю інформацію для загального блага (не для чиїхось прибутків!) Я мушу це перевірити, і якщо все підтвердиться – обіцяю скандал.
• Багато хто дивується: ти гарна, розумна, успішна жінка, в тебе є родина, діти, тобі є чим зайнятися… Чого тобі не сидиться?
• Не знаю. Такий характер. Я вдалася в маму. В ті часи, коли були черги, вона була «грозою черг». От, наприклад, черга за сметаною. Там уже всі – як одна родина, усі між собою знайомі, а потім з’являються ще якісь, які намагаються пролізти без черги… І коли приходила мама – всі знали, що треба тихо стояти в черзі. Бо якщо спробуєш обійти – тобі капєц! (сміється – авт.) Мама ніколи не змовчить, не стерпить несправедливості. Гени, що тут зробиш…
• А що в тебе від тата?
• Очі, колір волосся, прізвище, по батькові… (сміється – авт.) Характер в нього також вибуховий, але в громадських місцях він стриманий. Я – в маму. Я і раніше була схильна до небайдужості. А після Революції Гідності думаю: люди віддали життя, а я не віддам своїх кілька хвилин, аби відстояти справедливість? Ми ж хочемо європейської держави. Всі ніби цього хочуть. Але думають, що хтось має це зробити.

Гени і поклик після пережитого в страшну зиму 2013-2014-го. Ми не маємо права просто ходити на роботу, займатися своїми справами. Мені здається, що якби кожен, хто виконує свої буденні зобов’язання – вдома, на роботі – просто робив щось ще, додатково, без грошей – ми би випередили Польщу. Громадянське суспільство – це все. Де воно є – суспільство захищене. Де немає – там біда.

«Трудовий туризм», який випробувала на собі, дуже всім рекомендую»

• Ти часто говориш про Польщу. Любиш цю країну?
• Як не любити Польщу? Люблю! І Іспанію люблю. Якби мене спитали, хто з них ближчий – навіть сказала б, мабуть, що Іспанія. Я ж прожила там деякий час. Це трохи смішно звучить, але дуже добре, виявляється, жити в монархії! Антураж королівської родини – це дуже гарно. Це об’єднує націю. Серйозно. Може, хтось з цього посміється, але ці наші європейські королівські родини – це свого роду зірки. Щось там є від шоу-бізнесу. І вони поводяться гідно. І це дуже гарний приклад для наслідування. Займаються благодійними проектами, суспільною діяльністю. А живуть так, що і близько немає показних розкошів. Дуже шкода, що ми в Іспанії не дочекалася монаршого весілля – вже мали їхати звідти. Якраз були оголошені заручини майбутнього короля – принца Феліпе і його обраниці Летиції. Тоді мені часто крутилися в голові рядки з пісні Вєрки Сердючки: «Даже єслі вам нємного за 30 – єсть надєжда вийті замуж за прінца…». Це був саме той випадок: Летиція, якій було трохи за 30, не королівської крові, до речі – журналістка… Навколо монаршої родини об’єднується нація. За це люблю Іспанію. Та і просто люблю – як можна не любити те, що залишила…

Взагалі такий «трудовий туризм», який випробувала на собі, дуже всім рекомендую. Не в тому плані, звісно, що закликаю до нелегальної трудової міграції. Але поїхати на екскурсію – це одне, а пожити в реальному середовищі – зовсім інше. Тільки так ти пізнаєш країну по-справжньому. Тільки тоді бачиш, яке воно – реальне життя там, можеш порівняти. Там люди набагато приязніші. Може, тому, що життя у них більш благополучне? Неблагополучне життя схиляє до більшої агресії. А можливо – треба себе перелаштовувати на іншу хвилю, і тоді все почне змінюватися. Вічне питання: буття чи свідомість? Можливо, свідомість первинна. Складне питання, я не знаю відповіді. І ми повинні постійно працювати, «пахати» на суспільство, державу (не чиновників, а суспільство). Треба переставати говорити «влада» – це якесь тоталітарне слово. Варто називати це «уряд», «управлінські структури». І бути більш спокійними, сміливими з цими структурами.

• Наскільки схожі, відповідні ти, як автор, і твої тексти?
• Річ у тім, що ми, автори, творчим процесом насправді не керуємо. Немає такого, що ти контролюєш кожну букву, кожне слово. Колись це казав мені Василь Кожелянко, а коли я почала писати сама тексти – зрозуміла, що так і є. Ти народжуєш мікросвіт. Придумуєш героїв, ситуації. Про це йдеться в романі норвезького письменника Юстейна Гордера «Світ Софії». Роман присвячений історії філософії, але в ньому розробляється тема, що літературний герой живе незалежним від автора життям.
• Як на мене, твої твори дуже м’які, ніжні, «серпанкові»…
• Я, мабуть, таки така. Десь в глибині душі – така. Може, це душа. Отака вона в мене. Відкривається в тому, що я пишу. А те все інше – то вже розум, досвід, ментальні речі.
• Але ти ще в юності, задовго до здобутого життєвого досвіду (я пам’ятаю!), була жорсткішою, тобі подобався чорний гумор.
• Десь читала пояснення психологів, що чорний гумор подобається людям, які страждають на страх смерті. І що ми коли висміюємо це все – воно витісняє страх. Якщо посміятися з болю, хвороби, смерті – тобі вже наче й не так страшно. Це пояснення видається мені цілком логічним.

Справді, люди, які читали «Няньку-Неньку», казали мені, що вони навіть не здогадувалися, що в мені є така позитивність, стільки любові, що я так люблю своїх героїв. Та я сама була здивована, якщо чесно (сміється – авт.)

«Біблійні сюжети ми переживаємо щодня, просто цього не зауважуємо»

• Сюжет твоєї п’єси «Різдво», яка перемогла на «Коронації» – з категорії «вічних». Біблійний сюжет: молоді батьки з немовлям потрапляють у ситуацію, коли змушені стукати у різні двері і проситися на ніч… Так виглядає, що такі сюжети досі актуальні? Хтось скаже, що це «казки».
• А в Шекспіра не «казки»? І так само актуальні. А біблійні – ще давніші, міцніші. Це древнє. Навряд чи ще щось можна вигадати. Я би і не подумала про аналогії, якби, коли з’явилася ідея, не наближалося Різдво. Це згадалося, а коли вже сіла писати – вже само покотилося: і персонажі, і паралелі незліченні. Біблійні сюжети ми переживаємо щодня, просто цього не зауважуємо. І шекспірівські, архетипні древні ситуації. «Нема нічого нового, все вже колись було».

До речі, тільки зараз, в ході нашої розмови, я збагнула, що в романі Гончарової, про який я вже розповідала, там же про Каїна й Авеля йдеться!.. Як і в Ольги Кобилянської в її головному романі. Біблійні сюжети всюди. Гріх і спокута, любов і заздрість, зрада і прощення – всім цим пронизана і вся світова література, і наше життя.

Адже чому я тривалий час не наважувалася писати художні твори? Вважала, що приходити в літературу треба з ноу-хау. Якщо не вигадав нічого нового, немає чого сказати – мовчи… Тепер так не вважаю. Василь Кожелянко мене заохочував, був моїм, можна сказати, наставником, тим локомотивом, який привів мене в літературу. Тепер розумію: не важливі ні форма, ні зміст, а лише те, що ти пережив. І якщо можеш передати це і викласти настільки чутливо, наскільки сам пережив – люди це відчують. Можна, звісно, шукати форм – це невичерпна сфера діяльності. Але головне суть. А суть – це почуття.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Переможниця «Коронації слова» Оксана Драчковська: «Шукати форм – це невичерпна сфера діяльності. Але головне суть. А суть – це почуття» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Як святкують Різдво буковинці за кордоном

З роками змінюється все, модернізуються й традиції. Але незмінним залишається Дух Різдва – сімейного свята любові і затишку. Буковинці, які велінням долі далекі десятиліття тому опинилися далеко від рідної домівки, зберігають не лише зовнішні ознаки цього свята, а й глибоку внутрішню суть. Про це свідчить листування вихідця з нашого краю Омеляна Федоровича, нині мешканця німецького Бад Зальцуфлена з нашим земляком, Почесним Консулом Австрії в Чернівцях Сергієм Осачуком. Редакція висловлює вдячність панові Почесному Консулові за люб’язно наданий матеріал для публікації.

«Шановний Пане Осачук!

Різдво…, свято народження Ісуса Христа, свято родини, любови, радости, а також свято дарів веде завжди до глибокого роздумування. Далеко від буденного життя кожний зокрема хоче мати кілька тихих святочних днів в окружжі своєї родини. Проте багато людей вже не мають сім’ї, або діти вже дорослі та й жиють в інших сторонах. Є і такі, котрі навіть відказалися від родини. Як ті самотні люди будуть святкувати Святий Вечір? Чи будуть повні радости? Мабуть, дуже скромно.

В хаті моїх батьків була традиція запросити самотню людину до Святої Вечері. Багато років це була камерна співачка – Чернівецького походження – Ольга Енджейовська. Два дні перед Різдвом вона над’їжджала, повна дожидання, з Ганноверу, та й перебувала у нас аж до Нового Року. Святочно одягнена, вона сиділа на раний вечір коло великого стола (на 12 осіб!) та й чекала на то, що мало бути. При цьому їй приєдналася моя бабця (мама мого батька), котра вже цілий день помагала моїй мамці при  готуванні Святої Вечері. По шестій годині тато, мама, мій брат та й я заглянули гарно убрані в кімнату і всі були вражені, коли побачили велику, гарно прикрашену ялину. Ця праця був привілей мого батька! Пишно виглядали пралінки і бонбони, обмотувані в білий шовковий папір та й додаток в кольорові стрінол-фолії. Ці спеціальні причандали приятель мого батька надав з Відня.

Спеціальне місце на ялинці діставала маленька хатонька з червоним дахом та й сніжинками з вати. Цю хатинку зробила молода жінка з картону в грудні 1945. У цей час вона та й наша сім’я жили разом з групою буковинців (50 осіб – більша частина Чернівецького походження) у двох величезних кімнатах і одною кухнею дитячого садка. Там ми пробували 6 місяців. Цю хатинку ще сьогодні маю та й кладу її кожний рік на ялинку.

Коли уже всі сіли коло стола та й свічка з бджолиного віска горіла, батько прочитав з Нового Заповіта (Євангелія Св. Матія 1.2): «Коли народився Ісус в Вифлеємі Юдейськім за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зі Сходу. Й питали: де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його й прийшли поклонитись Йому. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла і стала зверху, де дитина була. А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи. І ввійшовши до хати, знайшли там дитятко з Марією, Його матір’ю. І вони впали ниць і вклонились Йому. Й відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому дари: золото, ладан та смирну (Ап. 2:16, Пс. 72.10.15, Іс. 60.6)

По тім всі сказали «Отче наш» та й згадували померлих.
За старих традицій Буковини на Святий Вечір давали 12 страв. Мами та й бабця не устигали зробити всіх, але багато не бракувало. Насамперед брали ми ложку куті, котра була символ фруктів землі. Тепер ми могли вечеряти.

При вечері, за котру всі хвалили газдиню, ми підтримували розмову. Коли я бачив, як світилися очі пані Ольги, то був певний: наша сім’я  зробила добре діло. На кінець вечері ми продовжували вечір з вином, тістечками та й солодкими стравами. Коли всі свічки горіли не ялинці, ми заспівали українські, німецькі і румунські колядки і пані Ольга заспівала нам а капела соло кілька прекрасних пісень своїм гарним голосом. Зрозуміло, що вона – коли роздавали дарунки – вже діставала спеціальний дарунок.

Пізнішими роками також інші особи одержували позицію гостя. Різко траплялося, що крісло було порожнє. Так чи так, ми клали додатний прибор і по вечері, коли вже дали дарунки, ми просили сусідку на шклянку вина та й вона діставала дарунок.

Може, кожний з нас подумає на Святий Вечір – як можливо – запросити самотню людину до себе, хоч на годинку по вечері.

Хай Христос Господь, новонароджене Дитя, пішле Вам і Вашій сім’ї Ласки Свої на все життя.

У цім Великім празнику Різдва Христового та Нового Року прийміть і ніші найщиріші вітання і побажання, кріпкого здоров’я, щастя та спокою.

Нехай Господь Бог поблагословить Вас і Вашу рідню.

Христос рождається!

Здорового, мирного, успішного та й Щасливого Нового Року бажають Вам Омелян та й Ілона. Доброго успіху при Вашій роботі з культурними справами. Може побачимося наступного року».

Запис Як святкують Різдво буковинці за кордоном спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Задум проекту виник спонтанно – як відповідь на запитання журналістів «А що далі?» після попереднього проекту. Пані Оксана відповіла, що хоче записати колядки різними мовами, і лише потім усвідомила, що це не просто бажання, а справжня ідея. Колядки, навіть у різних країнах, мають зазвичай одну і ту ж мелодію, тому було вирішено виконувати і різдвяні пісні.

«Хочу, щоб людям стало тепліше від цього привітання. І щоб показати, що ми так само з усім світом, як світ – з нами, – поділилася авторка з журналістами своїми очікуваннями від реалізованого. – І хотіла, щоб учасниками проекту стало якомога більше звичайних людей, які не є професіоналами у співі. Щоб було якомога простіше, наближеніше до справжнього, а не показового свята, менше блиску, більше щирості».

Оксана Вікторівна пригадує цікаві моменти зі зйомок, які тривали кілька місяців. Одну з колядок – «Щедрик» – виконали для проекту троє бійців-добровольців: Дмитро Толмач, Богдан Робулець і Євген Магрічук. Їх записували ще у жовтні.

«Планувалося, що запишемо 10-х бійців, але семеро вночі терміново повернулися в зону бойових дій, а трьом, які залишилися, дали всього 2 години на зйомки, – розповідає пані Оксана. – Вони прийшли, навіть не знаючи, що колядуватимуть. Двоє з них взагалі ніколи раніше не співали, а один співав ще у шкільному хорі. Дуже хвилювалися. Я намагалася їх заспокоїти, питала, чого ж вони так хвилюються, адже після того, як побував під кулями в АТО хіба може бути страшно на знімальному майданчику? Вони жартували, що тут страшніше. Знімали їхній кліп на господарському дворі театру. На цей двір виходять вікна поліклініки, тож за зйомками спостерігали всі медсестри і лікарі. Я підбадьорювала хлопців: «От бачите, скільки людей на вас дивляться! Ви вже зірки!» А зараз ролик цих хлопців – у десятці  найпопулярніших виконань «Щедрика»! А Женю, який у соцмережах зареєстрований під справжнім прізвищем (Дмитро і Бодя там використовують інші імена), дівчата просто завалили електронними листами!»

Як наголошує авторка проекту, виявилося, що для багатьох людей участь у такому задумі справді важлива. Сама вона дуже пройнялася ідеєю благодійності цього проекту: «Я душу вкладала. Я хотіла, щоб це було по-європейськи і тепло».

«Ми показали волонтерів – і у святковому вбранні, і в їхні робочі будні, – розповідає Оксана. – Яку б колядку їм не запропонувала («Бог ся рождає», «Небо і земля» чи інші) – ту знали, і зразу на два голоси розбивалися, колядуючи. Обрали «По всьому світу стала новина», буковинський варіант.

Переселенцям це було дуже важливо. Під час спілкування вони розповідали, що вивчають українську мову. Хоча і не знали колядок. Взяла для них найкоротшу колядку на три куплети  – «Небо і земля», і цією колядою вони і їхні діти для себе відкривали Україну. Діти потім питали: «А можна, я з цією колядою буду в гості ходити?» Звичайно можна!»

Актори Чернівецького драмтеатру разом зі своїми студійцями заспівали польську колядку «Dzisiaj w Betlejem», а журналісти англійською – «We Wish You A Merry Christmas». Також звучать ірландська пісня «Gaudette» 16-го століття, фінська «Joulupukki», французька «Noel», іспанська Campana sobre campana, литовська Kaledas, словенська «На Божично ноч»

Оксана відкрила для себе також таланти депутатів і чиновників – хоча досі не знала ні їх особисто, ні навіть їхніх прізвищ: «Депутати – стояли такі невпевнені біля мікрофона, перепитували, чи добре заспівали. Мені було навіть трохи незручно, бо вони чекали, що я ними буду керувати, а я не люблю командувати людьми. Я люблю, щоб вони відкрилися, а для того потрібна м’якість. Чиновники серйозного до цього підійшли, дуже зібрані і організовані. Я відкрила для себе цих людей. Один з учасників переживав, що відірвався від роботи, а там проблеми, там десь воду відключають… Просив пошвидше його записати, але разом з тим дуже хотів привітати людей колядою, був дуже відповідальний. Дуже допомогла у втіленні проекту депутат Олена Калмикова. Я навіть не очікувала, що вийде так швидко, без бюрократії, з цілковитим сприянням і підтримкою». У проекті взяв участь і Чернівецький міський голова Олексій Каспрук.

Виконання різдвяних пісень різними мовами – насправді не таке просте, як може здаватися. Наприклад, театральна студія під керівництвом п. Оксани взяла участь у проекті, виконавши колядки грузинською, німецькою, білоруською, фінською мовами. «Після фінської, я вважаю, що можу заспівати будь-якою, – сміється Оксана Вікторівна. – Шукала носіїв мови. Когось знаходила через соцмережі – наприклад, фіннів, просила зробити трансліт. З литовською вимовою  допомогла знайома литовка в Чернівцях. Постійно прослуховували записи, манеру виконання.

Був внутрішній бар’єр: як іноземці сприймуть наше виконання. Але хіба це проблема? Коли ми чуємо, як іноземці співають українською – хіба ми зважаємо на акцент? Ми радіємо, що нашу пісню співають! Тож головне було не зізнатися про цей внутрішній бар’єр дітям. В результаті після першого прочитання колядки фінською мовою, коли вони самі сказали, що у них був «перелом язика», далі діти запросто вивчили текст напам’ять!»

Знімали проект дуже швидко. Бувало, що учасники до самої зйомки і не знали, що виконуватимуть. Але отримували в руки аркуші зі словами, швидко орієнтувалися в мелодії і записувалися. Потужно спрацювала знімальна команда – оператор Віталій Семенюк, монтажист Андрій Стефанів, редактор Валентина Бондар, режисер Світлана Ожогіна, які  працювали з пані Оксаною і вдень, і далеко за північ, аби встигнути до Різдвяних свят. Важко сказати, чи втомилися вони, але авторка ідеї каже, що не втомилася. І на запитання, чи є ймовірність продовження проекту наступного року – відповідає ствердно.

А загалом Оксана Первова-Рошка, яка виростила вже не один десяток юних співаків, переконана, що у 99% людей є внутрішній слух: «А якщо він є, то можна навчитися співати. Різниця лише в тому, в кого скільки часу це займе. Зрештою, якщо душа співає – співай!»

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Буковинці заколядували «усім світом» спершу з'явиться на Медіа-Версії.