Немає жодного українця, який не брав би участі в цьому іспиті Господнім Провидінням, що й далі триває. В якомусь сенсі всі ми сьогодні в зоні ризику, в зоні АТО. Подібно до пастухів, які випасаючи своє стадо, почули спів ангелів на небі і прийняли звістку про народження Спасителя, кожен з нас має своє місце духовного відчуття, свій «блокпост», на якому повинен здійснити власну громадянську місію. І навіть якщо хтось смертельно втомився і хоче уникнути вибору, він теж мусить замислитися над тим, що тільки одне може зіграти на руку Злу – це наша пасивність.

…Дорога до Різдва-2016 була шляхом до пораненого й вигнаного. Наша держава в буквальному сенсі стала польовим шпиталем, розгорнутим, щоби дати прихисток гнаним і загоїти рани скалічених. Різдво-2016 – це польовий шпиталь після битви.

До війни ніхто з нас готовий не був, проте вона ще триває, непрохано вламується до кожної української домівки, особливо на східних теренах нашої країни. Водночас з’явилася небезпека зниження порогу людської чутливості до горя і страждання ближнього.

Сьогодні байдужість убиває не менше, ніж снаряди «Градів». Тож у переддень Різдва Христового справа кожного християнина – бути близько, бути поруч із тими, хто в біді. Саме це єднання зі співчуттям і солідарністю й робить нас сильними. Бо в ньому проявляється вплив Спасителя, що народився для того, щоби вибороти для нас свободу і непереможність.

У різдвяну пору бажаємо кожному з нас подивитися на небо із надією й побачити світло Віфлеємської зорі. Бо Новий рік може бути легшим, а наш вибір – простішим, якщо ми вийдемо на шлях цивілізованого розвитку й гідного життя.

Для цього всі ми повинні зректися негідних компромісів з лукавим, відмовитися від підкупу кандидатів у депутати. Це завдання стосується кожного з нас – навіть того, хто вважає себе найменшим у цьому світі, бо отримані 200, 300 гривень – це ті ж 30 срібняків, які колись отримав Юда. Бо як тільки коли зміняться українка та українець – зміниться й уся наша держава. Усі разом ми маємо сформувати наші громади в нове намисто ефективних державних структур, які перестануть нарешті бути структурами гріха. Адже влада може бути благословенням, якщо служитиме на благо народу.

Утім, Новий рік не обіцяє бути легшим, а наш вибір – простішим. І наше головне завдання на 2016-й – вийти на шлях цивілізованого розвитку й гідного життя, тобто повернути свою життєву позицію в бік добра.

По-справжньому смиренна людина не втрачає віри у свої сили, бо, за словами Івана Франка, «чує на своєму плечі руку Господню». Тому пам’ятаймо, що зневіра, розчарування, мстиве прагнення поквитатися з тими, хто нас образив або не здійснив наших очікувань, – це інструменти, якими Темрява найефективніше відновлює свої втрачені позиції. Давайте не будемо допомагати їй руйнувати наші шанси! Біда не в тому, що не все вдається зробити. Біда, коли від цього в людини опускаються руки!

Спрямуймо всі свої сили на те, щоби в наших родинах і спільнотах тривала безперервна молитва за Україну, щоб у нашій державній оселі, ніби в бідній віфлеємській яскині, засяяло світло віри, очистилися наші серця, зродилося нове життя. І тоді, з Божим благословенням, ми станемо найщасливішим народом на Землі.

Від усього серця зичимо веселих свят Різдва Христового!

Христос народився! Славімо Його!

Колектив газети «Версії»

Запис Різдво-2016 – польовий шпиталь після битви: Україна прожила важкий 2015-й спершу з'явиться на Медіа-Версії.