Невмолима статистика. Останніми роками медична статистика показує помітне зростання на Буковині вперше виявлених – і вже задавнених, у ІV стадії  – форм захворювань, яке 2017 р. досягло 48,4%.  Не набагато краща ситуація і в цілому по Україні, натомість загальна захворюваність на рак легень по області  нижча: 25,6 випадків на 100 тис. населення, коли в Україні ця цифра сягає. 33,7. У суспільстві сформувалася впевненість, що ситуація повністю залежить від рівня розвитку та організації  медицини, частково екології. Та, на жаль, при виявленні раку, надто легень, подальше спеціальне лікування практично не має жодного сенсу.

Рак легень за поширеністю та рівнем смертності посідає у світі першість серед онкозахворювань. Він складно діагностується на ранніх стадіях, а результати лікування не задовольняють ні пацієнтів, ні лікарів навіть у високорозвинутих країнах. У чому причина?

Перш за все, в силу анатомічної будови легені не дають характерних саме для цієї патології симптомів. Маю приклад з власної практики, коли вдалося видалити  доброякісну пухлину легень вагою 3,5 кг, розміром 38х26 см, виявлену рентгенобстеженням – за відсутності скарг пацієнта.

З іншого боку, багато людей з різних причин лікуються самотужки, звертаючись за порятунком на фінальній стадії захворювання, за наявності множинних метастазів. І це при тому, що для того, щоб утворився вузол до 1 см, який можна чітко виявити на стандартній рентгенограмі, потрібно близько 10 років розвитку пухлини.

Причини виникнення раку легень у людини. Безпосередньою причиною пухлини в бронхах у 80-85% є куріння. І 15-20% дає потрапляння канцерогенів на виробництві чи з атмосферного повітря. В тютюновому димі спектральний аналіз виявивляє до півсотні канцерогенних речовин!

За даними Європейської асоціації торакальних хірургів,  у пацієнтів, що не курять, рак легень сягає  3,4 випадків на 100 тис.населення, за куріння півпачки сигарет на день цифра зростає до 51,4.

За відмови від куріння ризик захворюваності на рак легенів знижується до рівня пацієнтів, що не курять, лише через 8-10 років.

Як виявляють та лікують хворих на рак легень. За місцем медобслуговування мешканців відносять до груп ризику: *курці віком  старші 40 років; *шкідливе виробництво; *перенесений туберкульоз легень; *повторні пневмонії однієї локалізації; *вилікуванй рак інших органів; генетичні чинники ризику: три та більше випадків раку легень у ближніх родичів. Віднесені до груп ризику підлягають додатковим дослідженням для раннього виявлення хвороби.

І найважливіше: без активної участі та зацікавленості пацієнта проходити регулярно додаткові обстеження жодні зусилля лікарів марні, а види діагностики без динамічного спостереження мають відносне значення.

В європейських країнах страхові компанії прививають пацієнтам розуміння обстежень, при недотриманні яких ліквідується страховка. Наприклад, в умови страховки хворим групи ризику може бути внесена відмова від куріння.

Загальні симптоми дії пухлини на організм: слабість, схуднення, немотивоване підвищення температури. Більш характерні симптоми можуть проявлятися й за інших захворювань: кашель, кровохаркання, біль у грудній клітці.

Головним методом діагностики раку легень є рентгенографія органів грудної клітки або флюорографія. Незважаючи на обґрунтовану критику флюорографії, яка може давати за даними літератури до 30% хибних результатів, альтернативи найбільш доступному рентгендослідженню на даний час немає.

Головним методом лікування раку легень є своєчасна операція в торакальній хірургії ОКЛ. На жаль, на момент виявлення, за сучасними даними, оперується не більше 30% пацієнтів, і наша область – не виняток.  Можливість видалення пухлини визначається не тільки її  розміром, а й наявністю важких супутніх патологій, вікових обмежень (пік захворюваності припадає на  60-69 років і вище), відмовами пацієнтів від операцій з різних причин.  Світова медицина вимушена розробляти паліативні (допоміжні) складні оперативні втручання для зменшення проявів важкої хвороби при проростанні пухлин у серце, магістральні судини; для відновлення прохідності дихальних шляхів – лазерна деструкція, установка стентів.

На що сподіватися. Зважаючи на незадовільні результи лікування раку легень у світовій практиці, американські фармацевти першими реалізували відкриття Нобелівських лауреатів з медицини 2018р. Д.Еллісона, Т.Хондзьо, синтезувавши імунобіологічний препарат «пембролізумаб» саме для лікування задавнених форм раку легень, який від 2017 р. внесений Асоціацією торакальних хірургів США до стандартів лікування у якості першої лінії. Зазначений препарат наданий Національному інституту раку МОЗ України для клінічних досліджень, планується направлення його у регіони вже наступного 2019 року.

Наведену інформацію хочу завершити красномовними цифрами: за результатами літературних даних та власними спостереженнями, після операції на І стадії п’ять років проживають 70-80%; на ІІ ст.– близько 40%; на ІІІ ст. – тільки 15-20%. У нашій «колекції» є пацієнти, які живуть без рецидиву захворювання більше 20 років.

Тільки спільна відповідальність пацієнта і лікаря, поважне ставлення до власного здоров’я можуть зменшити небезпеку і покращити результати лікування важкої хвороби, якою є рак легень, а можливості для якісного обстеження та лікування в області є.

Василь ЯЦКІВ, доцент  кафедри хірургії №1 БДМУ, зав.відділення торакальної хірургії  обласної клінічної лікарні, Заслужений лікар України.

Запис Рак легень: Головна небезпека – відсутність проявів на ранніх стадіях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

В Україні з 1 липня 2019-го УЗД, мамографія, рентген і здача аналізів будуть безкоштовними.

“У проекті держбюджету на 2019 рік заклали кошти на це. Єдиною умовою є те, що на обстеження пацієнта повинен направити сімейний лікар”, – написав у Twitter прем’єр-міністр Володимир Гройсман.

На безкоштовну діагностику в бюджеті 2019-го заклали 2 млрд грн.

За словами в.о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун, безкоштовні базові аналізи за направленням лікаря будуть доступні для кожного українця.

Запис Наступного року рентген, УЗД і аналізи стануть безплатними спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Джон Лавері. Дантист (Конрад Екнер і його пацієнтка).

1929 р. Полотно, олія.

Музей Асоціації стоматологів Великої Британії

Шотландсько-ірландський художник, дійсний член Королевської Академії мистецтв сер  Джон Лавері (Sir John Lavery, 1856-1941) був відомим живописцем. Один з його творів може зацікавити чернівчан не лише рідкісним сюжетом, а й через те, що на ньому зображений виходець з Буковини.

У картині «Дантист» Д. Лавері зобразив зубного лікаря за роботою в стоматологічному кабінеті. Найцікавіше, що на ній бачимо новітнє для початку ХХ століття обладнання – рентгенівський апарат. У стоматології лише починали тоді використовувати рентгенівські промені. Одним з перших, хто запровадив у своїй практиці виняткову й рідкісну на той час рентгенодіагностику, був лікар Конрад Екнер.

Конрад Адольф Екнер (1880-1975) народився в селі Ропча біля Чернівців (тепер Сторожинецький район) у родині заможного й відомого на Буковині землевласника Герца Ахнера (Herz Achner), який займався виноробством і тваринництвом.

Після навчання у Бернському та Віденському університетах Конрад приїхав до Лондона,  де отримав право працювати у стоматологічній хірургії. А 1913 року розпочав роботу як перший дантист-радіограф в університетській клініці Гая (Guy’s Hospital), оскільки він володів передовими методами променевої діагностики.

Протягом багатьох років співробітники його стоматологічного кабінету вели журнал, у якому щодня записували головні події й результати роботи. Є в ньому й запис про картину художника Джона Лавері «У дантиста». Доктор Акнер дуже пишався цим твором. Картина висіла у приймальні стоматолога й стала його візиткою. Картку з репродукцією картини він надсилав друзям як новорічне вітання.

В наш час картина «Дантист» («Конрад Екнер і його пацієнтка») стала широко відомою, коли Музей Асоціації стоматологів Великої Британії оголосив про збирання коштів на її придбання. Адже ця робота є цікавою не лише для історії мистецтва, але й як важливе джерело для істориків стоматології.

Відтак, завдяки мистецькому твору, маємо можливість згадати буковинця, який став відомим лікарем-стоматологом у Лондоні. Його високу кваліфікацію визнавали в медичних колах і цінували пацієнти. В Екнера лікувалися такі відомі особи, як письменник Джон Голсуорсі, диригент і композитор Артур Блісс, актриса Марлен Дітріх, король Норвегії тощо.

Доля талановитого вихідця з Буковини доктора Конрада Адольфа Екнера  є підтвердженням слів почесного консула Австрії у Чернівцях Сергія Осачука про те, що наша історична спадщина – це передовсім «тисячі людських історій успіху».

Тетяна ДУГАЄВА, мистецтвознавець, член Національної Спілки художників України

Запис У дантиста родом з Ропчі лікувалися письменник Джон Голсуорсі, диригент і композитор Артур Блісс,  актриса Марлен Дітріх, європейські монархи… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Чернівцях в дитячій поліклініці під час здійснення рентгену дитині-інваліду зламано ніжку. Думаєте,  в цій ситуації не може бути нічого страшнішого? Помиляєтеся. Ще абсурднішими за своїм цинізмом стали пошуки винного в тому, що сталося. Пошуки, які велися не потерпілою стороною.

Оповідь мами маленького потерпілого

Оксана Драчковська, мама Назарчика, якому 4,5 роки:

– Моя дитина – інвалід, має кілька розрізнених, часткових діагнозів: атрезія стравоходу, гіпоплазія ребра і неврологічний діагноз – затримка розвитку. Ці діагнози, разом взяті, не дають підстав для саме такого стану дитини, коли вона не ходить, не сидить, не говорить, нормально не їсть… Очевидно, є ще якась причина для цього, та вона не визначена. Тож нині лікарі роблять чергову спробу поставити загальний, остаточний діагноз

Обстежуємося в обласній дитячій лікарні №2 в генетика Ірини Ластівки, яка направляє нас до різних спеціалістів – у тому числі, й до ортопеда, відтак знадобився рентген кульшових суглобів. Оскільки в цій лікарні немає рентген-апарата, звернулися до міської дитячої поліклініки на Проспекті – за направленням ортопеда. Це було в суботу, 18 січня. Рентгенолог спочатку категорично «відправила» нас до лікарні на Фастівську, але після короткого роз’яснення наших прав погодилася-таки нас обслужити.

Щоправда, прочитавши запис у картці, задумалася, потім вийшла з кабінету, привела із собою двох лікарів. Це була жінка-ортопед, яку я знаю, і молодий чоловік – як зрозуміла, рентгенолог. Подумала, що він з попередньої зміни, адже був у куртці. Я не здогадувалася, що жінка-рентгенолог, яка зібралася нас обслуговувати – не лікар, а лише лаборант, а лікар – це саме той молодий чоловік. У нашому направленні був написаний діагноз «сколіоз», але рентген – саме кульшових суглобів. Жінка-рентгенолог порадилася із запрошеними нею колегами, який знімок робити. Ортопед сказала – робити лише те, що написано, а рентгенолог – робити і хребет, і суглоби.

Назарчика роздягнули, поклали на стіл. Звичайно, він плакав: він завжди плаче в лікарських кабінетах. Чоловік залишився один допомагати лікареві, адже зазвичай для уникнення опромінення в кабінеті на час маніпуляції не залишають зайвих людей. Я тільки чула, як дитина весь час плаче. Чуючи це під дверима, я зрозуміла, що в них не виходить правильно розвернути малюка для знімку. Це можна було передбачити, бо в дитини страшенні контрактури – зміни в суглобах, обмеження рухливості в суглобах, які бувають різного походження. Тоді покликали мене, щоб я також допомогла.

Картина, яку я побачила: насильно відведені в кульшових суглобах ноги, дитина напружена, мокра від поту. Попросила якось інакше перемістити ніжки, зробили знімок з неповним відведенням. Думаю, що перелом стався до того, як я зайшла.

Після знімку я ще вибачилася за те, що спочатку виникла дещо конфліктна ситуація, Почали вдягати малюка. Він плакав – і в гардеробі, коли вдягали верхній одяг, але ще гірше, коли біля дому вже виходили з машини. Зазвичай після відвідин медичних закладів дитина вдома заспокоюється. Цього разу було інакше. Малюк плакав постійно. Поведінка була нетипова: як правило, коли беремо його на руки, заспокоюється. А тут навпаки. Крик, відсутність апетиту, різка пітливість… Я запідозрила, що це проблема з кишечником – адже в Назарчика вроджена вада травного тракту. Тим паче, що були відсутні дефекація, гази, не міг помочитися.

Коли зрештою він заснув, кишковик запрацював. Тоді я зрозуміла, що щось трапилося з ніжкою, найімовірніше – із правим кульшовим суглобом. Враховуючи, що в понеділок мав бути результат рентгенологічного обстеження – знімок, очікували, що на знімку буде видно причину проблеми. Тим часом дитині давала знеболювальне, змащувала маззю на основі диклофенаку. Ніч була жахлива, попри те, що зазвичай Назарчик і так спить погано. В неділю зранку телефоном повідомила про ситуацію дільничну лікарку, порадилася, чим знеболювати. Домовилися чекати понеділка. І вже в понеділок, коли ніжка вище колінного суглоба припухла, я подумала про перелом.

У понеділок чоловік забрав знімок, який виявився неякісним: правого кульшового суглоба, за який, власне, хвилювалися, на ньому не було видно зовсім. Тоді зателефонували начмеду, пояснили ситуацію та запросили ортопеда додому. Адже дитина стала нетранспортабельною та й у таку погоду вдягнути її неможливо.

Ортопеда прислали аж у вівторок. Оглянув, підтвердив підозру перелому. Повторного знімка уникнути не вдалося, довелося-таки їхати до міської поліклініки. Там на нас уже чекали кілька лікарів: ортопед, начмед, завідувачка педіатрією.  В рентгенкабінеті були і лікар, і ця жінка-рентгенолог, яка робила нам попередній знімок. Нове обстеження робили в боковій проекції, лежачи на бочку. Ортопед наклав фіксуючу лангету, адже гіпс в нашому випадку неможливий. Завдяки фіксації, дитині відразу стало краще.

Наступного дня зателефонувала рентгенолог, дії якої призвели до перелому. Вона навідалася до нас додому. Але навіть не поцікавилася станом дитини, відразу сказала, що вибачається, а метою її візиту є прохання, щоб я написала заяву про відсутність до неї претензій. У неї, мовляв, проблеми, її викликають до керівництва, у неї тиск, вона одна в сім’ї працює… Я сказала, що скарг писати не буду, але й відмови від претензій також не напишу. Потім ця жінка телефонувала ще раз, повідомити, що керівництво не вірить, що я не скаржитимусь. І тільки згодом я дізналася, що вона навіть не лікар, а лише лаборант. І робити знімок нашій дитині без лікаря вона не мала права.

Ще один абсолютно незрозумілий факт: з медичної карточки дитини вирізали сторінку з направленням ортопеда на рентген. Хто і для чого це зробив – здогадатися важко.

Хочу наголосити, що за 4,5 роки наша справді дуже важко хвора дитина пройшла безліч медичних маніпуляцій, в тому числі і в ортопедів. Але жодних переломів за цей час у нас не було. І діагнозів, які вказують на схильність до переломів, теж немає!

Вину лаборанта-рентгенолога не доведено, та вона звільнилася

Лікарі дитячої поліклініки на Проспекті Незалежності пояснювали скандальну ситуацію журналістам уп’ятьох: головний лікар, начмед, завідувачка педіатричного відділення, завідувач хірургічного відділення та власне лікар-рентгенолог. Лікар, а не лаборант, яка здійснювала обстеження.

«Консиліум» почали з нагадування, який складний діагноз у дитини:

«Специфіка цієї дитини – у генетичному захворюванні, на його тлі йде відставання у формуванні структури кістки, сповільнюється, порушується формування кісткових балок і кістка не заповнена міцною кістковою тканиною, тож вона така студенистоподібна … Кістка покрита надкісницею. Надкісниця є, а всередині кістки немає належних кісткових балок, які й утримують кістку. Тому кістка незріла, м’яка, хрящоподібна. Через це дитина відстає в розвитку, відстає формування кісткового скелету… Найменша травматизація може призвести до цього… Доторкання, навантаження могли статися при транспортуванні, при догляді, при проведенні рентген-знімку, масажу…».

На запитання, чи не намагаються лікарі підвести до висновку, що батьки самі винні в переломі, – заперечили, що «природа винувата». Уточнивши, водночас, що на знімку видно не «перелом», а «надлом». І що ця різниця суттєва.

Головний лікар дитячої поліклініки Іван Хорошенюк не визнає, що перелом (чи надлом) стався під час рентген-обстеження: «Ми не можемо це визнати, – каже він. –  Батьки звернулися через два дні. В суботу вони робили знімок, а в понеділок батько зателефонував, що дитина неспокійна, і він вимагає, щоб ортопед прийшов додому і оглянув дитину, бо вони підозрюють перелом. Я жодним чином не збираюся захищати лаборанта. Вона написала заяву на звільнення. Вона емоційно не могла витримати ситуацію».

Начмед Валентина Костюк підтримує свого керівника:  «Ми абсолютно не виключаємо, що це могло статися і при проведенні рентген-обстеження. Але ми не даємо 100%-ву гарантію, тому що ніхто не може знати, як і де це сталося. Дитина і їхала сюди, і їхала звідси. Тож нормальне запитання – якщо проблема була зразу, то чому зразу не було звернення батьків? – Далі п. Костюк продовжила: – За посадовою інструкцією, якщо є складні випадки, для проведення рентген-обстеження рентген-лаборант повинна проводити обстеження в присутності лікаря. Це була саме рентген-лаборант 2-ї кваліфікаційної категорії, вона пройшла відповідні курси, має сертифікат, має право і повинна проводити обстеження самостійно, Але у складних випадках, коли контрактура, коли суглоб колінний дуже важко розгинати чи якось правильно поставити для нормального знімка, лаборант повинна покликати заврентгенкабінетом і разом з ним  проводити обстеження. Через те, що лаборант порушила свої обов’язки, згідно з посадовою інструкцією, вона отримала догану. Ми збираємо також пакет документів для того, щоби атестаційна комісія департаменту охорони здоров’я визначила відповідність рівня кваліфікації цієї працівниці. Крім того, завідувач рентгенкабінету за тим же наказом теж отримав догану – за низький контроль і організацію роботи, оскільки він відповідає за роботу своїх працівників. Це наші організаційні, адміністративні висновки».

Попри твердження батьків Назарчика, що лаборант-рентгенолог таки запрошувала лікаря для консультації, ні сам заврентгенкабінетом у цьому не зізнався, ні керівництво поліклініки цього не підтвердило. Адже наявні письмові пояснення учасників ситуації цього факту не наводять. Дивні маніпуляції з медкарткою – зникнення з неї направлення на рентген – також не мають пояснення.

Йти до батьків із проханням не скаржитися – це також цілковито ініціатива лаборантки, кажуть керівники лікувальної установи. Начмед переконує: «В жодному разі ці прохання від батьків не вплинули б на хід нашого розслідування. Є порушення посадових обов’язків, і ми мусимо з ними розбиратися. Незалежно від того, що нас просять чіпати її чи не чіпати. Для нас це не має значення».

Лаборант-рентгенолог  спілкується з пресою неохоче. Посилається на 10-річний стаж роботи на цій посаді, на подяки від Банченського монастиря, вихованців якого обслуговує рентгенкабінет поліклініки: «Діти бувають різними, в тому числі дуже важкими. І їм доводиться робити не по одному, а по кілька знімків. І я ще жодному нічого не зламала, ні руку, ні ногу».

«Ні в суботу увечері, ні в неділю, ні в понеділок батьки до лікаря не зверталися, – каже вона. – У понеділок прийшов батько за знімками. Нічого не казав. А у вівторок я дізналася, що спричинила дитині травму. У мене в посадовій інструкції записані обстеження, які я проводжу разом з лікарем: контрастне обстеження нирок, контрастне обстеження кишечника, контрастне обстеження сечового міхура і важкі травми черепа. Це я зобов’язана робити з рентгенологом. Цього разу рентгенолога я запросила, щоби уточнити, який мені взяти розмір плівки, аби не «світити» зайвий раз дитину та захопити уже все зразу. До чого тут рентгенолог! Я роблю ці обстеження самостійно. У рентгенолога є своя робота. Він описує термінові знімки – легені, травми, флюорографії… У нього своєї роботи вистачає. Для чогось я вчилася? Та й, мабуть, недаремно 10 років працюю. Заяву я написала за власним бажанням, ніхто мене до цього не змушував. Звільнилася у зв’язку зі зміною життєвих обставин, переїжджаю жити в іншу країну».

Сумний епілог

Отже, в «сухому залишку» маємо: зламану ніжку дитини; відмову лікарів визнати вину лікувальної установи і водночас звільнення лаборанта-рентгенолога; начебто порушення посадової інструкції лаборантом (яке заперечує сама лаборант, напам’ять перелічуючи випадки, коли вона зобов’язана обстежувати пацієнта з лікарем разом), спроби перекласти вину якщо не на батьків, то хоча б на природу і численні діагнози дитини. А чи є серед переліченого «потрібне»?

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

P.S. Під час розмови з журналістами головний лікар поліклініки, серед іншого, зазначив, що у потерпілого малюка «порушення каріотипу 46-ї ХУ-хромосоми»: «Подивіться для себе, що це таке. Це серйозна патологія. Там може перелом бути, вони можуть і не помітити цього. Множинні маленькі можуть бути переломи», –  переконував лікар. Прислухалася поради і «подивилася для себе». З’ясувала: 46,ХУ – нормальний чоловічий каріотип. Може, як немедик, я щось не так розумію?

Запис Під час рентген-обстеження дитині-інваліду зламали ногу спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Чернівцях в дитячій поліклініці під час здійснення рентгену дитині-інваліду було зламано ніжку. Думаєте,  в цій ситуації не може бути страшнішого? Помиляєтесь. Ще абсурднішими за своїм цинізмом стали пошуки винного в тому, що сталося. Пошуки, які велися не потерпілою стороною.

Оповідь мами маленького потерпілого

Оксана Драчковська, мама Назарчика, якому 4,5 роки:

Моя дитина – інвалід, має кілька розрізнених, часткових діагнозів: атрезія стравоходу, гіпоплазія ребра і неврологічний діагноз – затримка розвитку. Ці діагнози разом взяті не дають підстав для саме такого стану дитини, коли вона не ходить, не сидить, не говорить, нормально не їсть… Очевидно, є ще якась причина цього, але вона не встановлена. Тому зараз лікарі роблять чергову спробу встановити загальний, остаточний діагноз

Обстежуємося в обласній дитячій лікарні №2 в генетика Ірини Ластівки, яка направляє нас до різних спеціалістів – у тому числі, й до ортопеда, який спрямував нас на рентген кульшових суглобів. Оскільки в цій лікарні немає рентген-апарата, звернулися в міську дитячу поліклініку на Проспекті – за направленням ортопеда. Це було в суботу, 18 січня. Рентгенолог спочатку категорично «відправила» нас в лікарню на Фастівську, але після короткого роз’яснення наших прав, таки погодилася нас обслуговувати.

Щоправда, прочитавши запис в картці, задумалася, потім вийшла з кабінету, привела з собою двох лікарів. Це була жінка-ортопед, яку я знаю, і молодий чоловік – як зрозуміла, рентгенолог. Подумала, що він – з попередньої зміни, адже був у куртці. Я не здогадувалася, що жінка-рентгенолог, яка зібралася нас обслуговувати – не лікар, а лише лаборант, а лікар – це саме той молодий чоловік. У нашому направленні був написаний діагноз «сколіоз», але рентген – кульшових суглобів. Жінка-рентгенолог порадилася з запрошеними нею колегами, який знімок робити. Ортопед сказала – робити лише те, що написано, а рентгенолог – робити і хребет, і суглоби.

Назарчика роздягнули, поклали на стіл. Звичайно, він плакав – він завжди плаче в лікарських кабінетах. Чоловік залишився один допомагати лікареві, адже зазвичай для уникнення опромінення в кабінеті на час маніпуляції не залишають зайвих людей. Я тільки чула, як дитина весь час плаче.  Чуючи це все під дверима, я зрозуміла, що в них не виходить правильно розвернути малюка для знімку. Це можна було передбачити, бо в дитини страшенні контрактури – зміни в суглобах, обмеження рухливості в суглобах, які бувають різного походження. Тоді покликали мене, щоб  я також допомогла.

Картина, яку я побачила: що насильно відвели ноги в кульшових суглобах, дитина напружена, мокра від поту. Попросила якось інакше перемістити ніжки, зробили знімок з неповним відведенням. Думаю, що перелом трапився до того, як я зайшла.

Після знімку я ще вибачилася за те, що спочатку виникла дещо конфліктна ситуація, Почали вдягати малюка. Він плакав – і в гардеробі, коли вдягали верхній одяг, але ще гірше, коли біля дому вже виходили з машини. Зазвичай після відвідин медичних закладів дитина вдома заспокоюється. Цього разу було інакше. Малюк плакав постійно. Поведінка була нетипова – адже як правило, коли беремо його на руки, заспокоюється. А тут навпаки. Крик, відсутність апетиту, різка пітливість… Я запідозрила, що це проблема з кишечником – адже в Назарчика вроджена вада травного тракту. Тим паче, що були відсутні дефекація, гази, не міг помочитися.

Коли зрештою він заснув, кишковик запрацював. Тоді я зрозуміла, що щось трапилося з ніжкою, найімовірніше – з правим кульшовим суглобом. Враховуючи, що у понеділок мав бути результат рентгенологічного обстеження – знімок, то очікували, що на знімку буде видно причину проблеми. Тим часом дитині давала знеболювальне, змащувала маззю на основі диклофенаку. Ніч була жахлива – попри те, що зазвичай Назарчик і так спить погано. В неділю зранку телефоном повідомила про ситуацію дільничну лікарку, порадилася, чим знеболювати. Домовилися чекати понеділка. І вже в понеділок, коли ніжка вище колінного суглоба припухла, я подумала про перелом.

У понеділок чоловік забрав знімок, який виявився неякісним: правого кульшового суглоба, за який, власне, хвилювалися, на ньому не було видно зовсім. Тоді зателефонували начмеду, пояснили ситуацію і попросили ортопеда додому. Адже дитина стала нетранспортабельна а таку погоду – вдягнути неможливо.

Ортопеда прислали аж у вівторок. Оглянув, підтвердив підозру перелома. Повторного знімка не вдалося уникнути, довелося таки їхати в міську поліклініку. Там нас уже чекали кілька лікарів: ортопед, начмед, завідуюча педіатрією.  В рентгенкабінеті був і лікар, і оця жінка-рентгенолог, яка робила нам попередній знімок. Нове обстеження робили в боковій проекції, лежачи на бочку. Ортопед наклав фіксуючу лангету, адже гіпс у нашому випадку неможливий. Дитині зразу стало краще завдяки фіксації.

Наступного дня зателефонувала рентгенолог, дії якої призвели до перелому. Відвідала нас вдома. Але навіть не поцікавилася станом дитини. Зразу сказала, що вибачається, а метою її візиту було прохання, щоб я написала заяву про відсутність до неї претензій. У неї, мовляв, проблеми, її викликають до керівництва,  у неї тиск, вона одна в сім’ї працює… Я сказала, що скарг писати не буду, але і відмови від претензій також не напишу. Потім ця жінка телефонувала ще раз, повідомити, що керівництво їй не вірить, що я не скаржитимусь.  І тільки згодом я дізналася, що ця жінка – навіть не лікар, а лише лаборант. І робити знімок нашій дитині без лікаря вона не мала права.

Ще один абсолютно незрозумілий факт – з медичної карточки дитини вирізали сторінку з направленням ортопеда на рентген. Хто і для чого це зробив – навіть здогадуватися важко.

Хочу наголосити, що за 4,5 роки наша справді дуже важко хвора дитина пройшла безліч медичних маніпуляцій, в тому числі і в руках ортопедів. Але жодних переломів за цей час у нас не було. І діагнозів, які вказують на схильність до переломів, не було також.

Вину лаборанта-рентгенолога не доведено, але вона звільнилася

Лікарі дитячої поліклініки на Проспекті пояснювали скандальну ситуацію журналістам вп’ятьох: головний лікар, начмед, завідувачка педіатричного відділення, завідувач хірургічного відділення та власне лікар-рентгенолог. Лікар, а не лаборант, яка здійснювала обстеження.

«Консиліум» почали з пояснення, який складний діагноз у дитини.

«Специфіка цієї дитини – у неї генетичне захворювання, на його тлі йде відставання у формуванні структури кістки самої, сповільнюється, порушується формування кісткових балок, і кістка не заповнена міцною кістковою тканиною, а вона така студенистоподібна … Кістка покрита надкісницею. Надкісниця є, а всередині кістки немає цих кісткових балок, які добре утримують кістку. І кістка незріла, м’яка, хрящоподібна. І тому в зв’язку з цим відстає дитина в розвитку, відстає формування кісткового скелету… Найменша травматизація може привести до цього… Доторкання, навантаження це могло статися при транспортуванні, при догляді, при проведенні рентген-знімку, масажу…». На запитання, чи не намагаються лікарі підвести до висновку, що батьки самі винні в переломі – заперечили і сказали, що «природа винувата». Уточнивши, разом з тим, що на знімку видно не «перелом», а «надлом». І що ця різниця важлива.

Головний лікар дитячої поліклініки Іван Хорошенюк не визнає, що перелом (чи надлом) стався під час рентген-обстеження: «Ми не можемо це визнавати. Батьки звернулися через два дні. В суботу вони робили знімок, а в понеділок батько зателефонував, що дитина неспокійна, і він вимагає, щоб прийшов ортопед додому і оглянув дитину, бо вони підозрюють перелом. Я ні в якому разі не збираюся захищати лаборанта. Вона написала заяву на звільнення. Вона емоційно не могла витримати ситуацію». Начмед Валентина Костюк підтримує свого керівника:  «Ми абсолютно не виключаємо, що це могло статися і при проведенні рентген-обстеження. Але ми не даємо 100%-ну гарантію, тому що це ніхто не може знати, як і де це сталося. Дитина і їхала сюди, і їхала звідси, зразу коли вони приїхали – батьки не казали, що дитина зразу була неспокійна, кричала. Нормальне питання – якщо проблема була зразу, то чому зразу не було звернення батьків?»

 Начмед Валентина Костюк: «За посадовою інструкцією, якщо є складні випадки, для проведення рентген-обстеження рентген-лаборант (а це була саме вона) повинна була проводити обстеження в присутності лікаря… Це рентген-лаборант 2-ї кваліфікаційної категорії, вона пройшла відповідні курси, має сертифікат, має право і повинна проводити обстеження самостійно. А                                                     ле в складних випадках, коли контрактура, коли суглоб колінний дуже важко розгинати чи якось правильно поставити, щоб зробити нормальний знімок, лаборант повинна була покликати заврентгенкабінетом і разом з ними проводити обстеження. У зв’язку з тим, що порушила постійні свої обов’язки, згідно посадової інструкції, отримала догану. Крім того, ми збираємо пакет документів на те, аби атестаційна комісія департаменту охорони здоров’я визначила відповідність рівня кваліфікації цієї працівниці. Крім того, завідувач рентгенкабінету тим же нашим наказом також отримав догану – за низький контроль і організацію роботи, оскільки він відповідає за роботу своїх працівників. Це наші організаційні, адміністративні висновки».

Попри твердження батьків Назарчика, що лаборант-рентгенолог таки запрошувала лікаря для консультації, ні сам заврентгенкабінетом у цьому не зізнався, ні керівництво поліклініки це не підтвердило. Адже наявні письмові пояснення учасників ситуації цього факту не наводять.  Дивні маніпуляції з медкарткою – зникнення з неї направлення на рентген – також не мають пояснення.

Іти до батьків з проханням не скаржитися – це також цілковито ініціатива лаборантки, кажуть керівники лікувальної установи. Начмед переконує: «В жодному разі ці прохання від батьків не вплинули би на хід нашого розслідування. Є порушення посадових обов’язків, і ми мусимо з ними розбиратися. В незалежності від того, чи нас просять її чіпати чи не чіпати. Для нас це не має значення».

Лаборант-рентгенолог  спілкується з пресою неохоче. Апелює до 10-річного стажу роботи на цій посаді, до подяк від Банченського монастиря, вихованців якого обслуговує рентгенкабінет поліклініки: «Діти бувають різними, в тому числі дуже важкими. І їм доводиться робити не по одному, а по кілька знімків. І я ще жодному нічого не зламала ні руку, ні ногу. Ні в суботу увечері, ні в неділю, ні в понеділок вони до лікаря не зверталися. У понеділок прийшов батько за знімками. Нічого не казав. А у вівторок я дізналася, що спричинила дитині травму. У мене в посадовій інструкції записані обстеження, які я проводжу разом з лікарем: контрастне обстеження нирок,  контрастне обстеження кишківника, контрастне обстеження сечового міхура і важкі травми черепа. Це я зобов’язана робити з рентгенологом. Рентгенолога я запросила, щоб уточнити, який саме мені взяти розмір плівки. Щоб не «світити» зайвий раз дитину, щоб захопити уже все зразу. До чого тут рентгенолог. Я роблю ці обстеження самостійно. У рентгенолога є своя робота. Він описує термінові знімки – легені, травми, флюорографії… У нього своєї роботи повно. Для чогось я вчилися, мабуть, я 10 років працюю. Заяву я написала за власним бажанням, мене ніхто до цього не змушував. Звільнилася у зв’язку зі зміною життєвих обставин, переїжджаю жити в іншу країну».

Отже, в «сухому залишку» маємо: зламану ніжку дитини;  відмову лікарів визнати вину лікувальної установи і водночас – звільнену лаборанта-рентгенолога; начебто порушення посадової інструкції лаборантом (яке заперечує сама лаборант, напам’ять перелічуючи випадки, коли вона зобов’язана обстежувати пацієнта з лікарем разом), спроби перекласти вину якщо не на батьків, то хоча б на природу і численні діагнози дитини (серед яких насправді немає «потрібного»).

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

P.S. Контрольний знімок показав, що одужання малюка триває, на щастя, без ускладнень. Дитині вже зняли фіксуючи пов’язку. Бажаємо здоров’я героям публікації.

Запис Під час рентген-обстеження дитині-інваліду зламали ногу спершу з'явиться на Медіа-Версії.