Група інженерів-біомедиків створила миттєвий клей MeTro, який після опромінення ультрафіолетом затягує рану за лічені секунди. Про це повідомляє у вівторок «Дім інновацій» з посиланням на журнал Science.

«Інженери-біомедики Сіднейського університету (Австралія) у співпраці з колегами зі США створили новий еластичний миттєвий клей, що дає змогу обробляти рани навіть у тих тканинах тіла, які постійно скорочуються чи оточені рідинами, – без хірургічних швів і скоб. Продукт назвали MeTro, і зараз компанія Elastagen Pty Ltd займається комерціалізацією цієї технології, щоб зробити її доступною по всьому світу», – йдеться у повідомленні. Як розповідають розробники клею, MeTro наносять безпосередньо на розріз або в порожнину, що потребує загоєння, зі спеціального шприца, після чого піддають дії ультрафіолетового випромінювання.

Нетоксичний клей «зв’язується» за 60 секунд і фіксує краї рани без швів і скоб, які зазвичай доводилося згодом знімати. Миттєвий хірургічний клей дає змогу з однаковою ефективністю з’єднувати тканини легень, судин – артерій та вен, серця – тобто органів, які постійно рухаються чи оточені рідинами. Із використанням традиційних швів рани могли відкритися, а нова розробка швидко герметизує рану. Як показали досліди на дрібних гризунах та свинях, за рахунок гелеподібної структури шов не розходиться і не перешкоджає рухливості тканин і органів. Завдяки ж деградації ферменту, що міститься в гелі, миттєвий хірургічний клей можна «програмувати» на тривалість скріплювального ефекту – від кількох годин до місяців – для надійного загоєння різних ран. Загалом процес «зшивання» біотканини подібний до скріплення чи герметизації будматеріалів – сантехніки, керамічної плитки – звичайним силіконовим клеєм або герметиком. Передусім така розробка стане у пригоді в місцях стихійних лих, у разі автомобільних аварій, побутових і виробничих травм, а також у зоні бойових дій.

Запис Інженери-біомедики винайшли клей, який миттєво загоює рани спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Стрижнем сучасного імперського міфу є культ Перемоги. Про неї  новітні імперці говорять із використанням релігійної фразеології на зразок «священна війна», «свята ненависть». А об’єктивних дослідників вони звинувачують у «кощунстві». Якщо колись перемогу над гітлерівською Німеччиною приписували «генію товариша Сталіна» і «мудрому керівництву КПРС», то нині творцем перемоги оголошується російській народ. Ніби в Червоній армії воювали лише етнічні росіяни, а роль союзників СРСР у розгромі нацизму була мізерною. Гіпертрофована гординя є ґрунтом для небезпечного марення про «вищість» російської нації над усіма іншими.

На цей міф працюють численні російські серіали про війну, що заполонили екрани телевізорів. Їхні автори героїзують війну, романтизують її. Натомість більшість народів, які пережили жахи Другої світової, із сумом згадують загиблих і розмірковують над тим, як не допустити нових кривавих воєн. Не навоювалися лише ті, хто невдоволений своїм нинішнім становищем і хоче взяти реванш за минулі поразки. З одного боку – це духовні нащадки Гітлера, з іншого – неосталіністи, які мріють про необмежену владу у відновленій імперії. Обидві крайнощі потрібні одна одній, щоби лякати суспільство своїми противниками, а себе пропонувати на роль рятівника. Їхня словесна перепалка нагадує перестрілку на фронті.

Але переважна більшість людей не хоче брати участь у цьому протистоянні: вже виросли покоління, для яких та війна є далекою історією. Вони мають право жити власним життям, а не існувати в ілюзорному світі, нав’язаному пропагандистами. Адже політизація історія завдає непоправної шкоди сучасним поколінням. То у Польщі в черговий раз піднімають питання про оголошення злочинними тих українських організацій, на які покладають провину за «волинську різанину» 1943 року. То в Ізраїлі  вимагають у поляків 65 мільярдів доларів компенсації за єврейську власність, яка залишилася після Голокосту та знищення польських євреїв гітлерівцями. То в Німеччині стверджують, що євреїв убивали не стільки німецькі нацисти, скільки поляки й українці.

Постійне роз’ятрення старих ран лише шкодить сучасникам. Пам’ятати війну треба, але весь час жити минулим неможливо. Виклики нинішньої епохи вимагають сучасних відповідей, а відшукати їх в історії неможливо: епоха змінилася кардинально.

Ігор БУРКУТ

Запис ЩЕ НЕ НАВОЮВАЛИСЯ? спершу з'явиться на Медіа-Версії.