У Карпатському масиві Вранча знову несокійно. Найближчого тижня Україні загрожує землетрус. Насамперед постраждає Кишинів – така новина кілька днів тому раптово облетіла більшість українських ЗМІ.

Спрогнозувати точний час землетрусу неможливо

Трусоне нас, та ще й добряче – аж на 8 балів. Такими є сміливі передбачення, чи то пак – прогнози – румунського геофізика Ніку РОЮ, який не побоявся попередити про лихо, що насувається, жителів західних та південних областей України…

І це при тому, що до нас доходять лише відгомони сильних струсів! Румуни ж найбільше відчувають на собі тектоничний неспокій так званої «зони Вранча», розташованої на кордоні України та Румунії в Карпатах – однієї з трьох найбільш сейсмоактивних зон планети. За словами румунського геофізика, прогнозований землетрус може стати потужнішим, ніж 1977 року, коли в Бухаресті загинуло 15 тисяч людей!

Щоправда, українські науковці до передбачень румунського колеги ставляться скептично.

Так, за словами Андрія Ніколаєва, директора навчально-методичної обсерваторії ЧНУ, у складі якої працює сейсмостанція, землетрус у Чернівцях цілком можливий. Проте чи буде він за тиждень, місяць, рік, чи може й завтра – вчені напевне спрогнозувати не можуть. Адже в геофізіці й досі немає надійних моделей прогнозування землетрусів. Зазвичай у світі вираховують можливу сейсмічну активність на перспективу 20-30 років.

– Схожа ситуація була два роки тому. Тоді румуни теж попереджали про потужний землетрус… Увечері 8 серпня їх трусонуло на 5 балів. Але я не вважаю, що це був форшок, – каже Андрій Ніколаєв.

 

Перед сильним землетрусом відбувається серія наростаючих по си­лі попередніх поштовхів, так званих форшоків, які чітко фіксуються на сейсмограмі. Проте, наприклад, у Вірменії перед землетрусом 1988 р. цього не було. До того ж, форшоки можуть так і не перейти в сильний землетрус.

Трепетун з Румунії

«Відчують навіть у Москві!», – попереджав два роки тому директор Румунського інституту фізики землі Ґеорґе Мермуряну. Москвичі, щоправда, обіцяного «румунського трусу» так і не дочекалися… Схоже, цієї осені румуни знову вирішили навести на українців шок і трепет своєю обізнаністю?

За словами Андрія Ніколаєва, у зоні Вранча трусити може як завгодно. Проте навіть у разі гіпотетично максимального землетрусу Чернівцям від зони Вранча «дістанеться» не більше семи балів. Сильніше трястиме захід Одещини й південний берег Криму: там можливі 8-9 балів.

– Існує певна статистична залежність, за якою періодичність повторення землетрусів у зоні Вранча з магнітудою понад 6,5 дорівнює 27-32 рокам. Тож можна очікувати на порівняно сильний найближчими роками. Адже востаннє потужний землетрус тут був 1977 року. Проте доволі відчутно трусило цю ділянку 1986-го та 1990-го року. Поштовхи 2009-го можливо розрядили ситуацію: у Чернівцях тоді було 3 бали. Тобто, накопичена енергія звідти вивільнялася і це зменшує ймовірність сильного землетрусу… Потужні землетруси силою 8-9 балів відбуваються раз на 5 тисяч років, – пояснює чернівецький науковець.

Кілька років тому голова відділу прогнозування Європейської сейсмологічної комісії Георгій Пуркарь заявив, що Румунія може постраждати від потужного землетрусу силою близько 7 балів за шкалою Ріхтера не пізніше кінця 2013 року.

Вбивають не землетруси, а старі та неякісні будинки

Нагадаємо, 1977 року Чернівці трусило із силою 5 балів. Обійшлося легким переляком – у більшості квартир тоді розкачувалися люстри та дзеленчав посуд у сервантах. Проте при шести балах уже падають меблі, при семи на будинках можуть з’явитися тріщини.

Звісно, сучасні сейсмостійкі будинки від семи балів лише трохи похитнуться. Адже можливі землетруси враховані в Державних будівельних нормах «Будівництво в сейсмічних зонах України», які набули чинності 2007 року. Проте чи витримають стихію старі будинки? Скажімо, так звані «хрущовки», збудовані у 1960-х роках? «Деградація житлового фонду» – це не паперовий термін фахівців-будівельників, це суворі реалі життя будинків, в тому числі – і чернівецьких!

За Радянського Союзу витривалість майже всіх будівель у сейсмонебезпечних регіонах України розраховували на землетруси силою 6 балів, проте після 1981 року будинки взагалі зводилися без огляду на ймовірну сейсмологічну активність.

– У Чернівцях найбільш небезпечні – ділянки зсувів, – каже Андрій Ніколаєв. – У зоні підвищеного ризику будинки, розміщені на ділянках, де близький до поверхні рівень грунтових вод, на насипних грунтах…

Особливо небезпечними є будинки, перебудовані з порушенням архітектурних вимог – зокрема й ті, де реконструйовані несучі опори й стіни. Та й не кожна новобудова убезпечена від землетрусу! Адже замовники весь час прагнуть здешевити будівництво насамперед за рахунок сейсмостійкості: будівництво в сейсмічному варіанті дорожче за звичайне на 20-25 відсотків.

«За інформацією Простору, землетрус в районі Карпатських гір можливий 15-16 листопада 2013 року. Якщо він відбудеться, сила поштовхів у нас, на Буковині, буде не більше 3-4 балів, за аналогією землетрусів 1940 та 1977 років. Але вчора у зоні Вранча вже трохи потрусило – до 4-х балів».

Гаврііл ШУРПІН, цілитель, Майстер, член Ученої Ради Української академії цілительства.

Фахівці пропонують провести паспортизацію старих будинків, щоби перевірити, скільки балів вони здатні витримати. Установивши спеціальну вібромашину на верхніх поверхах, будинок розхитують і при сильних коливаннях точно визначають недоліки у проектуванні. Наприклад, в Узбекістані першочергово провели паспортизацію 10 тисяч шкіл, адже там пам’ятають: під час землетрусу в Ташкенті 1966 року загинуло дуже багато школярів. Проте для укранців, схоже, подібна перевірка – на рівні фантастики. На такі «дурниці» у різноманітних державних бюджетах – нема коштів.

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

Факти окремо

*Щорічно в різних місцях земної кулі відбуваються 1 катастрофічний землетрус, 10 дуже руйнівних, 100 руйнівних і 1000 таких, що пошкоджують споруди.

 

*Під час трясіння виникають сейсмічні хвилі, які поширюються в земній корі. Так, під час землетрусу у м. Газлі утворилась велика бездонна трі­щина, а в Монгольському Алтаї в 1957 р. на великій території цілком змінився рельєф. Цей землетрус, що мав силу 11-12 балів за шкалою МSК-64, залишається найбільшим на суші за XX століття.

 

* Землетруси виникають переважно в рухомих зонах земної кори. Але інколи трапляються  і на платформах – в тому числі й на Східно-Європейській (де розташована більша частина України). Так, у межах нашої держави вони зафіксовані в літописах від XI століття: в 1091, 1107, 1122, 1170 роках і пізніше. Наприклад, у «Воскресенской летописи» описується сильний землетрус в Києві 1196 р., під час якого «коливалися церкви і люди від коливання землі і страху падали на землю». Сильний землетрус зафіксовано і в літописі 1230 року, який був не тільки в Києві, а й в Ростові, Суздалі, Володимирі, Переяславі і Новгоро­ді. Судячи з усього, епіцентр його був десь у Карпатах і мав силу не менше 10-11 балів за шкалою МSК-64. У Печерському монастирі були зруйновані церква і трапезна.

_______________

Вимірюємо бали

Для оцінки землетрусів, починаючи з другої половини XIX ст., використовуются спеціальні сейсмічні шкали. Найбільш поширена – 12-бальна MSK-64 (Медвєдєв-Шпонхойер-Карнік):

*I бал. Землетрус не відчувається. Фіксується лише спеціальними приладами.

*II бали. Дуже слабкий землетрус. Відчувається лише домашніми тваринами і деякими людьми на верхніх поверхах будівель.

*III бали. Слабкий землетрус. Відчувається лише всередині деяких будівель як струс від проїзджого транспорту.

*IV бали. Помірний землетрус. Чутний скрип підлоги, балок, дзвін посуду, тремтіння меблів. Усередині будівлі струс відчувається більшістю людей.

*V балів. Досить сильний землетрус. У кімнатах відчуваються поштовхи, як від падіння важких предметів. Ляскають двері, розсідаються шибки, гойдаються люстри й меблі, зупиняється настінний годинник. Гойдаються тонкі вітки дерев. Відчувається багатьма людьми й поза будівлями.

*VI балів. Сильний землетрус. Гойдаються важкі меблі, б’ється посуд, падають з полиць книги, інколи тріскається штукатурка. Руйнуються лише дуже старі будівлі. Відчувається всіма людьми.

*VII балів. Дуже сильний землетрус. Руйнуються погано побудовані і старі будинки. У міцних будівлях з’являються невеликі тріщини, обсипається штукатурка. Змінюється рівень води в колодязях. У річках і озерах каламутніє вода. Інколи спостерігаються зсуви і осипання ґрунту.

*VIII балів. Руйнівний землетрус. Дерева сильно розхитуються, частина їх ламається. Розвалюються міцні кам’яні огорожі, падають фабричні труби. Руйнується багато міцних будівель. У грунті з’являються тріщини.

*IX балів. Спустошливий землетрус. Будівлі руйнуються. З’являються значні тріщини в грунті.

*X балів. Землетрус знищує усе. Руйнуються добре побудовані дерев’яні будинки і мости, міцні будівлі і навіть фундаменти. Розриваються водопроводні й каналізаційні труби. Ушкоджуються насипи, греблі і дамби. Утворюються зсуви та обвали, тріщини та вигини в грунті. З річок і озер випліскується вода.

*XI балів. Катастрофа. Майже всі кам’яні споруди розвалюються. Руйнуються дороги, греблі, насипи, мости. Утворюються широкі тріщини зі зрушеннями.

*XII балів. Сильна катастрофа. Руйнуються всі споруди. Окремі предмети підкидаються при поштовхах. Перетворюється вся місцевість. Змінюються русла річок, утворюються водоспади. На поверхні грунту видно земляні хвилі. Зміна рельєфу у великих розмірах на великих площах.

__________________

Якщо землетрус застав вас у будинку
Дерев’яні будинки вважаються більш безпечними під час землетрусів. Якщо такий будинок руйнується, в ньому утворюються великі порожнини, в яких є шанс вижити. Цегляні будинки розсипаються на окремі цеглини. Зазвичай цегла спричиняє важкі поранення, але все ж менші, ніж бетонні. Бетонні панельні будинки є найнебезпечішими під час землетрясіння.

*Якщо ви перебуваєте на 1-2-му поверхах багатоповерхівки, постарайтесь негайно вибігти, остерігаючись уламків будинку, що падають. Відбігайте на безпечну відстань.

*Якщо ви перебуваєте на 3-му і вище поверхах – не вибігайте з будинку: сходи і сходові клітки будуть заповнені людьми в паніці. Ліфти або будуть вже відключені, або можуть відключитися будь-якої миті. Крім цього, сходи часто обвалюються за перших же поштовхів. Фахівці радять перечекати поштовхи в тому приміщенні, де вони вас застали, перемістившись у безпечне місце.

*Майже кожний, хто стояв у дверному отворі, загинув, бо коли обвалиться одвірок, ви будете розчавлені. Станьте у внутрішньому куті кімнати біля несучої стіні. Якщо у вас є міцний стіл, НЕ залазьте під нього, а лягайте поряд. Коли будинок обвалюється, тяжка стеля падає на меблі, руйнуючи її. Але поруч утворюється «трикутник життя» – чим більший і міцніший об’єкт, тим більша утворюється порожнина, у якій можна врятуватися.

 

Тримайтесь подалі від:
*вікон (можна поранитися склом);
*зовнішніх стін будинку – вони руйнуються першочергово;
*важких і громіздких предметів (холодильників, шаф тощо), які можуть зрушитися з місця або перекинутися.

*Після закінчення поштовхів спробуйте вийти з будинку (сильні землетруси переважно тривають від 10 до 20 секунд, іноді до хвилини). Оскільки можливі повторні поштовхи, тримайтеся несучих стін або переходіть у наперед вибране місце, де ви можете перечекати нові поштовхи. Рухаючись у приміщенні і виходячи з нього, остерігайтесь уламків, що падають, обірваних електродротів і металевих предметів, яких ті торкаються. Для захисту від пилускористайтеся хусточкою, шаликом або частиною одягу.

Якщо землетрус застав вас на вулиці
Відійдіть на безпечну відстань від будинків та ліній електропередач. Під час поштовхів ні в якому разі не забігайте в дім з метою допомогти постраждалим, це дуже небезпечно. Спершу слід дочекатися закінчення поштовхів.

Якщо землетрус застав вас на естакаді
Негайно біжіть до найближчого краю і віддаліться від моста чи естакади

Якщо землетрус застав вас у транспорті, що рухається
Попросіть водія плавно загальмувати подалі від високих будинків. Залишайтеся в транспорті до завершення поштовхів.

Якщо землетрус застав вас у горах
Оскільки землетрус спричиняє обвали, їх слід уникати першочергово.

Якщо землетрус застав вас у лісі
Щоб утриматися на ногах, не спирайтеся на дерева і не хапайтеся за них, бо під час поштовхів вони можуть рухатися подібно до сталевої пружини.

Якщо землетрус застав вас під час сну
Якщо ви пробудились від підземних поштовхів:
– ні в якому випадку не вмикайте електричне освітлення  і не запалюйте сірники і запальнички: газопровід може бути зруйнований. Користуйтеся лише кишеньковим ліхтариком;
– не витрачайте часу на вдягання, а, захопивши лише найнеобхідніше, дійте відповідно до попередніх параграфів.

Якщо ви в ліжку, експерти радять скотитися на підлогу. Найбезпечніше місце буде навколо ліжка.

Запис Землетрус у Чернівцях буде спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Кукурудза нагодує людей і дасть поштовх розвитку тваринництва. Таке рішення Микити Хрущова у 50-60-ті роки призвело до того, що «цариця полів» заволоділа майже третиною посівних площ Радянського Союзу. Бажання тодішнього генсека «наздогнати та перегнати Америку» довело до абсурду: поки люди їли кукурудзяний хліб та кукурудзяну ковбасу, аграрний СРСР закуповував хліб за кордоном. Тим не менш «кукурудзоманія» дала поштовх розвитку науки у сфері селекції цієї рослини. І саме тоді наука вийшла на поля. Вагому роль у цьому відіграв вчений-селекціонер Василь Козубенко.

– Від 1958 року батько займався вже селекцією кукурудзи в Українському науково-дослідному інституті рослинництва, селекції і генетики ім. Юр’єва, – розповідав  син ученого, доктор сільськогосподарських наук, професор Інституту рослинництва ім. Юр’єва Української академії аграрних наук (УААН) Леонід Козубенко на відкритті пам’ятної дошки Василю Козубенку в Чернівцях.  

…Перший в СРСР подвійний міжлінійний гібрид «Кубансь­кий-135», сорти «Зубовидна-3135» і «Цукрова Янтарна-122», «Буковинський-ЗТВ ранній», «Харківський-10Т», «Харківський силосний 1» – це неповний перелік селекційних досягнень Козубенка. Під його керівництвом насінництво гібриду «Буковинський ЗТС» було переведене на стерильну основу, за що селекціонер отримав Ленінську премію. Саме він розробив принципи підбору батьківських пар при селекції ранньостиглих холодостійких гібридів, багато працював над покращенням хімічного складу зерна й силосної маси кукурудзи, визначив основні принципи селе­кції кукурудзи на якість.

Останніми роками життя Василь Козубенко працював над створенням гібридів з високим вмістом лізину – незамінної амінокислоти, яка входить до складу білків і має імуномоделювальну та противірусну, антидепресантну й анксіолітичну дії.

Помер учений 1971 року. За своє життя Василь Козубенко створив 14 сортів кукурудзи й написав 80 фундаментальних наукових праць з пи­тань селекції, генетики й насінництва кукурудзи.

Руслан КОЗЛОВ, «Версії»

З історії «золотого» качана

Першими почали вирощувати кукурудзу американські аборигени 6-12 тисяч років тому на території сучасної Мексики. Є навіть дані, що кукурудза могла рости в Південній Америці 60 тис. років тому, коли американський континент ще не був заселений людьми. Щоправда, кукурудзяні качани тоді були в 10 разів менші, ніж сьогодні.

Першим привіз насіння кукурудзи до Європи Христофор Колумб – у XV ст., з подорожі через Перу. Пізніше її почали вирощувати на всій середземноморській території. У Росіїйській імперії про кукурдзу дізналися лише в XVII столітті. Вирощували у південних районах – у Криму, на Кавказі та на півдні України.

Кукурудза – цариця здорової їжі

Зерна кукурудзи містять збалансовану кількість білків, жирів і вуглеводів. До речі, серед рослин відшукати ті, що містять велику кількість білка, не так-то й просто. Тому кукурудзу варто «взяти на замітку» вегетаріанцям.

У її зернах містяться вітаміни С, В, РР, калій і фосфор. Щоправда, при тепловій обробці їхня кількість зменшується, та близько 20% все ж таки залишається.

Загалом кукурудза містить 26 елементів таблиці Менделєєва і не втрачає корисних властивостей навіть при консервуванні. Вона багата на жирні поліненасичені кислоти, що сприяють профілактиці онкологічних захворювань, знижують рівень холестерину, покращують роботу печінки й кишечнику.

Цікаві факти про маїс

*Кількість рядів зерен на кожному качані кукурудзи завжди парна. Зазвичай кукурудзяний качан має від 8 до 22 рядів і до 1000 зерен.

*За досвідом індіанців кукурудзу висівають з гарбузом, який захищає грунт від бур’янів і не дає випаровуватися зайвій волозі, що сприяє збільшенню врожайності.

*За 6 годин зберігання при кімнатній температурі свіжознятий кукурудзяний качан втрачає до 40% цукру, який перетворюється на крохмаль. Загалом же 1 бушеля (56 фунтів або ж 25,4 кг) кукурудзи вистачить, щоби підсолодити 400 банок Кока-Коли.

*За рівнем посівної площі кукурудза посідає друге місце в світі, поступаючись лише пшениці. Її вирощують на кожному континенті, за винятком Антарктиди.

*Кукурудза широко використовується не тільки в кулінарії: з неї роблять паливний спирт, клей і клейстер, штукатурку, промислові фільтри для води і навіть пластик. До того ж, кукурудза – основний інгредієнт сухих кормів для тварин.

*Назва кукурудзи в більшості європейських мов – «маїс», як називали її індіанці.

Запис Селекціонер, що засіяв кукурудзою третину Радянського Союзу та сприяв виходу науки на поля спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Григорій Рибак, колишній чернівчанин, був першим сексопатологом на Буковині й одним із перших в Україні. Та невдовзі мине вже майже 2 десятки років, як він  живе й працює в Німеччині.

 У ті ж  далекі 70-ті Григорій Веніамінович займався сімейно-шлюбними відносинами, сексопатологією, психотерапією та андрологією.

У Радянському Союзі сексу не було, тож і сексопатологи не були потрібні

– Зараз ніхто напевне не повірить, що у далекі 70-ті роки минулого століття я намагався організувати сексологічну службу, – згадує п. Григорій. –  Це було непросто. Бо, якщо пригадуєте, на одному з перших телемостів між СРСР та США, одна з його учасниць, сидячи у московській телестудії і відповідаючи на запитання когось із американців, зауважила, що «у нас сексу немає». Аудиторія завмерла по обидва боки океану.

Тому ми довго боролися за організацію сексологічної служби та за посаду лікаря-сексопатолога, – продовжив співрозмовник. – Пригадую ще один кумедний випадок. Щоправда, це він тепер мені здається таким, а тоді я дуже обурився недалекоглядністю однієї з чернівецьких газет. Вона відмовилася у статті друкувати мою посаду, яка тобі звучала наступним чином – лікар-сексопатолог, а залишила у підписі тільки слово лікар. Я з пересердя забрав публікацію, відмовившись її друкувати. А ви собі навіть не уявляєте, яким запущеним було тоді сексуальне виховання. Люди нічого не знали про планування сім’ї, про запобігання вагітності. За кількістю ж абортів Союз лідирував у світі. Цієї жахливої ситуації треба було позбутися. І багато журналістів це розуміли, та боялися допомогти. Та я зустрів однодумця в особі відомої тоді буковинської журналістки, яка на той час працювала в «Молодому Буковинці», а нині головного редактора газети «Версії», – Людмили Чередарик.  Ми багато писали з нею про сімейні стосунки й ці статті розповсюджувалися по всьому Союзі, бо я був першим спеціалістом-сексопатологом в Україні й дуже тісно співпрацював з головним сексопатологом Мінздоров’я СРСР.  Ці публікації мали важливе значення для статевого виховання та розвитку сімейно-шлюбних відносин. Потім у нас з Людмилою була свою програма на ТВА. Підсумком цієї співпраці стала книга «Записки сексолога».

Сьогодні Григорій Веніамінович – доктор медичних наук, очолює відділ університетської психіатричної клініки в Німеччині, займається проблемами судової психіатрії та, перш за все, діагностикою та лікуванням статевих розладів і відхилень у цій сфері. Він зауважив, що галузь сексуальної медицини в Україні посідає гідне місце в Європі, а він, зокрема, регулярно відвідує всі конференції, конгреси та з’їзди українських сексопатологів.

Психози атакують Європу

Однак фахівець займається не тільки сексуальними проблемами, а й небезпечними злочинцями, які страждають на важкі психози. Лікар Рибак частенько присутній на затриманні злочинців, бо входить до комісії зі звільнення заручників.

– Ця проблема, звісно, пов’язана з наркотиками та політоксикоманією. Такі пацієнти мають, як правило, комбіновані розлади, вони дуже небезпечні, бо надагресивні, часто кидаються на людей без видимої на те причини.

Та найбільша проблема людства сьогодні, на переконання спеціаліста, це ускладнення неврологічних розладів, особливо у мешканців великих міст. Кількість неврозів у світі різко зменшується, а кількість важких особистих розладів навпаки зростає. Раніше це називали психопатією. Такі люди дуже агресивні, часто вони зловживають наркотиками.

– На жаль, суспільство викидає цих людей на узбіччя, – зазначає фахівець. – Ці хвороби формуються від народження дитини, передусім у сім’ї, коли родичі мало приділяють уваги дітям та їхньому вихованню. Неповна сім’я, матеріальні проблеми родини теж відіграють не останню роль у цьому ланцюжку.

Григорій Рибак: – Коли в Україні кажуть, що ми прямуємо в Євросоюз, мені смішно, бо Україна, а в першу чергу – Чернівці, вже давно перебувають у Європі. Україна – це європейська держава, а місто Чернівці – європейське місто. Тому дуже важливо наблизитися до Європи всередині України.

Депресія – хвороба, що важко лікується

Нестабільність будь-якого суспільства, в тому числі й на Заході, призводить до розвитку значної кількості психічних недуг. Одне з перших місць серед них посідають депресивні стани. Вони дуже небезпечні, бо можуть супроводжуватися психічними симптомами, з галюцинаціями і манією переслідування тощо.

– Депресії, до речі, дуже важко лікувати, – зауважує Григорій Веніамінович. – Ця хвороба часто стає причиною самогубств. – Наскільки мені відомо, в Україні кількість депресій теж зростає. Але їм чомусь приділяють дуже мало уваги. Я погоджуюся, що підхід до лікування депресій доволі складний і комбінований. Часто, особливо на перших етапах, його треба проводити у стаціонарі. Існують навіть спеціальні відділення, де лікують депресію.

Перш за все у лікуванні, за словами п. Григорія, застосовують поведінкову терапію, яка базується на глибокій психології. Відповідно, вона дає можливість у комбінації з антидепресивними препаратами спершу стабілізувати стан, а далі взагалі усунути депресію. Як правило, через 6 місяців людина знову повертається до цього стану, тому потрібна профілактика…

Багато людей займаються самолікуванням, що категорично протипоказане. У хворих, які не лікуються в медиків, депресія прогресуватиме. Тому слід довіряти лікарям і не занедбувати свій стан, який не є безнадійним.

Умови лікування повинні бути кращими

– Українські лікарі, зокрема лікарі-психотерапевти, – є висококваліфікованим спеціалістами, – стверджує Григорій Веніамінович. – Недарма ж багато з них працює в Європі – у Німеччині, Голландії, Бельгії та інших країнах. Зате умови лікування  і лікарської праці бажають кращого. Тож багато українських медиків, як мені відомо, виїжджають на роботу за кордон. Загально відомий факт: у Чехії лікарям, які пропрацювали там рік і мають бажання залишитися й працювати далі в цій країні, надають громадянство. Звісно, робота за кордоном покращує не тільки кваліфікацію, а й матеріальний стан, що теж суттєво.

Якщо Ви лікар, розмовляєте німецькою і бажаєте працювати в Німеччині, місце собі ви обов’язково знайдете. В Інтернеті є багато посилань на конкретні німецькі лікарні, з якими ви можете домовитися про працевлаштування. Громадянам ЄС дозвіл на роботу лікарем видається одразу довічно, лише на підставі диплома про медичну освіту. Нашим громадянам доведеться збирати цілий пакет документів, щоби отримати дозвіл на 1-2 роки. Якщо після цього терміну ви й далі захочете працювати в Німеччині, доведеться скласти спеціальний іспит. 

Лідія КИРИЛЮК, «Версії»

Якої хвилини секс стає лікувальним?

Проаналізувавши біохімічні процеси, що відбуваються в організмі людини під час статевого акту, науковіці дійшли висновку, що від 31-ї хвилини секс стає лікувальним.

Він допомагає організму боротися з вільними радикалами, які активують хімічні реакції, що сприяють виникненню різних захворювань.

За результатами хімічного аналізу, гормони, що утворюються під час статевого акту, завдають удару вільним радикалам уже через 30 хвилин.

У цілому заняття сексом три-чотири рази на тиждень покращують кровообіг та удвічі знижують ризик розвитку серцевих недуг. Науковці довели також, що під час статевого акту жінка стає джерелом біологічно активних речовин і електромагнітних коливань, які позитивно впливають на її партнера.

Сексуальний серпень

або Коли чоловіків та жінок найбільше тягне до сексу

Британські дослідники визначили місяць, коли нам найбільше хочеться сексу. Саме у серпні підвищується рівень тестостерону, який спонукає до активності в ліжку.

Вчені, провівши дослідження, з’ясували, що серпень – найсприятливіший місяць для статевих ігор, повідомляє «The Russian Times». Зростання сексуальної активності в серпні проявили як пари, в яких щойно почалися стосунки, так і досвідчені подружжя з великим сімейним стажем.

А от холодної пори року, запевняють науковці, чоловікам не хочеться сексу, бо в них виникають апатія та депресія. Це спричиняється значним рівнем мелатоніну – гормону, який активно виробляється взимку.

Запис Григорій Рибак: «За кількістю абортів Союз лідирував у світі» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Котрий рік поспіль вузи України пропонують своїм випускникам працевлаштуватися. Тільки не варто думати, що реально – ні, на папері.

Чи не кожен з випускників (і сьогоднішніх, і минулих) знає, що перед захистом дипломної (бакалаврської, магістерської) необхідно подати в деканат довідку про те, що студент буде працевлаштований. На справжнє працевлаштування можуть розраховувати одиниці, решта організує собі липові довідки.  

Для тих, хто довідок не принесе, під загрозою захист дипломних робіт. Хоча відкрито про це не говорять. Швидше натякають, що «в подібних спеціалістах наша область не має потреби, тому студентів треба розподіляти на роботу до інших областей». Хто ж з чернівецьких студентів хоче потрапити кудись поміж донецькі терикони  чи луганські шахти? Мабуть, мало хто… А там на них чекають? Але система «працевлаштування» працює саме так.

– Чому? – запитуємо в ректора Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича Степана Мельничука.

«На жаль, існує така архаїчна норма в законодавстві, яка вимагає від студентів підтвердити своє майбутнє працевлаштування. Всі розуміють, що ці довідки переважно липові. Більше того, підприємства не надто охоче тепер надають їх, адже, якщо вони не зможуть підтвердити цей документ, то можуть отримати покарання від контрольних структур. Але, як законослухняна установа ми мусимо виконувати вимоги закону, тому й вимагаємо від наших випускників такі довідки.

Завдання вишу – підготовка якісних, конкурентоспроможних фахівців. Окрім цього, ми працюємо над тим, щоби наші випускники могли познайомитися з роботодавцями. Утворили так званий Центр кар’єри, проводимо Дні відкритих дверей, запрошуємо близько двох десятків фірм, які пропонують вакансії. Вважаю, що це розумна форма роботи з працевлаштування студентів.

Вузи не можуть регулювати ринок праці – вони лише готують фахівців, виконуючи державне замовлення, а також надають освіту тим, хто бажає її отримати поза держзамовленням. Ми маємо ліцензію на підготовку фахівців з певних професій, а вже скільки є бажаючих їх здобувати – це показує вступна кампанія. Наші послуги регулюються держзамовленням і спроможністю вузу. На жаль, в Україні потребу у фахівцях наразі прогнозує стихія, а не експертне середовище…»

Така ситуація вичерпно пояснює, чому на сайті ЧНУ ім. Ю.Федьковича у розділі «ЧНУ вчора, сьогодні, завтра» (де нас особливо цікавило би «завтра») – порожньо. На сайті, приміром, філологічного факультету є розділ «Майбутнє випускників», де райдужно і неконкретно описано, що філологи, які здобудуть освіту, «можуть бути працевлаштовані» і «матимуть змогу реалізувати себе»… Та реалізують вони себе поки що лише у пошуках довідок. І напевне, для когось ця ситуація стала бізнесом… Бо студентам доводиться проявляти і кмітливість і винахідливість, аби здобути цей папірець.

Хто, окрім «стихії», прогнозує ринок праці?

Служба зайнятості створена начебто «для реалізації політики зайнятості населення і забезпечення громадянам відповідних гарантій на всій території України». Серед її завдань – і «систематичне вивчення процесів, які відбуваються на ринку праці, у сфері професійної зайнятості та професійного навчання, і розробка на цій основі необхідних прогнозів для вироблення та вжиття заходів з регулювання ринку праці та зайнятості робочої сили». Але коли немає відповідної реальної політики – то й реалізовувати нічого. Тож Служба зосереджується на веденні обліку безробітних, наданні їм матеріальної допомоги, а також – на наданні інформації про можливості перекваліфікації. На формування ринку праці Служба не пливає: так виглядає, що це прерогатива Міністерства освіти та місцевої влади.

На місцях донедавна існували обласні управління праці й соціального захисту населення. Нині, зокрема в Чернівецькій області, таке управління реорганізоване в Департамент соціального захисту населення. Формально тепер навіть у назві департаменту не передбачено, що він має формувати ринок праці. Щоправда, в департаменті зберегли відділ праці, який разом з центром зайнятості та департаментом освіти розробляв Програму зайнятості населення до 2017 року.

На 47 сторінках Програми передбачено низку заходів, спрямованих на працевлаштування молоді, зокрема й сільської.

Одну сторінку займає загальна частина – посилання на закони і мета програми. Ще одну – перелік завдань програми.  Ще три з половиною – «Основні підсумки виконання Програми зайнятості населення Чернівецької області за 2012 рік», дві з половиною –  «Проблеми на ринку праці області». З 10 до 17 сторінки нарешті йдеться про «основні тенденції соціально-економічного розвитку регіону та розвитку регіонального ринку праці». Окрім загальних слів про «зростання шляхом розширення, поглиблення і підвищення» та про те, що «регіональна політика в промисловості буде спрямована на структурно-інноваційне оновлення та модернізацію виробництва, впровадження новітніх технологій, стимулювання залучення інвестицій, підвищення експортної конкурентоспроможності підприємств», там є й трохи конкретики.

Зокрема, зазначається, що «серед проектів, реалізація яких триватиме в прогнозованому періоді та забезпечить найбільше розширення сфери застосування праці, будуть:

1) будівництво у 2013-2015 роках молочного комплексу на 2 тисячі голів великої рогатої худоби у м. Чернівцях та введення його в експлуатацію в 2016-2017 роках;

2) введення в експлуатацію забійного цеху птиці в с. Шипинці Кіцманського району;

3) реконструкція приміщень для утримання 12 тис. голів свиней в с.Шишківці Сокирянського району;

4) введення в експлуатацію приміщень для утримання 30 тис. індиків у с. Ванчиківці Новоселицького району;

5) створення на базі ТОВ «Агрофірма імені Суворова» тваринницького комплексу на 600 голів великої рогатої худоби;

6) будівництво цеху із забою птиці та переробки м’яса в с. Мамаївці Кіцманського району (ТОВ „УПГ-Інвест);

7) проведення реконструкції обладнання та відновлення роботи ТОВ «Цукровий комбінат «Хрещатик»;

8) ПАТ «Чернівецький олійно-жировий комбінат» – будівництво у 2014-2015 роках нового заводу потужністю 12 тис. тонн на добу з переробки насіння соняшнику;

9) будівництво елеватора в смт. Неполоківці Кіцманського району;

10) здійснення запуску підприємства по випуску комплектуючої електроніки для автомобілів компанії Bordnetze Gmth на основі виробничої бази заводу «Кварц»;

11) філія «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС «ПАТ «Укргідроенерго» – збільшення часу роботи гідроагрегату №1 та виробітку електроенергії до 580 млн. кВт/год. на рік, добудова та введення в експлуатацію верхньої водойми, підготовка до пуску та пуск у грудні 2013 року гідроагрегату №2, що дасть можливість створити 439 робочих місць».

Якщо не зважати на те, що упродовж останніх двох років молокозавод у Чернівцях уже відкривався, а продукції з нього так ніхто і не побачив (вочевидь, як і робочих місць), а також на те, що принаймні один з вищеперелічених забійних цехів, подейкують, опосередковано належить родині губернатора, а ще – на те, що фахівців з вищою освітою для тваринницьких комплексів треба не так і багато, то може ринок праці в краї і справді стає потужнішим. Просто ми цього не помічаємо?

Ну ось і вся конкретика з 47 сторінок тексту.  Далі – знов про «підвищення професійної підготовки та конкурентоспроможності економічно активного населення шляхом» «сприяння…, активізації…, забезпечення…, удосконалення…, спрощення…» і, головне, «державної підтримки». Роль вищої освіти у регулюванні ринку праці зводиться до розпливчатого речення «визначати потребу ринку праці у фахівцях з вищою освітою та кваліфікованих робітниках відповідно до прогнозу та програм розвитку галузей економіки області».

Кого потребує роботодавець на Буковині?

Керівник одного з кадрових агентств Чернівців пані Наталя зазначає в розмові з кореспондентом «Версій», що на ринку праці в області найбільш затребувані торгові агенти і регіональні менеджери з торгівлі.

«До нас звертаються люди різного рівня освіти – від тих, у кого взагалі лише середня освіта чи неповна середня – і до тих, хто має науковий ступінь. Але роботодавець зацікавлений лише в тих, хто насправді може працювати і приносити гроші, а не просто мати відповідний диплом. Адже ті, хто платить за оцінки і купує диплом, зазвичай нічого з себе не уявляють. А найбільше затребувані зараз фахівці в торгівлі».

Ця інформація підтверджується й наявністю вакансій на спеціалізованих сайтах.

«Ми не ведемо спеціального обліку, скільки до нас звертається саме випускників вузів, – ділиться директор Чернівецького міського центру зайнятості Людмила Березовська. – Ми ведемо статистику того, скільки звертається молодих людей до 35 років. Вакансії розміщуємо на сайті trud.gov.ua. Молоді важко конкурувати на ринку праці – адже роботодавець найчастіше має бажання отримати працівника з досвідом роботи. Тому зазвичай важко знайти роботу економістам, юристам.  Це не означає, що вони непотрібні – просто в роботодавця є великий вибір».

Столичні журналісти скаржаться, що в Україні практично немає експертів, які могли б «розкласти по поличках», оцінити і проаналізувати бюджет країни. Вочевидь, немає й фахівців, які розбираються у прогнозуванні ринку праці. Адже якби вони були – була б відповідна стратегія, програми її реалізації, відповідальні особи. І журналістам не доводилося б безуспішно шукати відповідальних за це, а студентам – здавати «липові» довідки у деканати.

До державної служби зайнятості області впродовж березня п.р. за допомогою в працевлаштуванні звернулося 900 безробітних громадян. Кількість зареєстрованих безробітних на кінець березня п.р. становила 12 тис. осіб. Рівень зареєстрованого безробіття в цілому по області на кінець березня п.р. становив 2,2% від кількості населення працездатного віку і залишився на рівні відповідної дати минулого місяця.

За повідомленнями підприємств, установ та організацій області, кількість вільних робочих місць і вакантних посад за березень п.р. збільшилась на 15,4% і на кінець місяця становила 823 одиниці. Із зазначеної кількості вакантних посад для робітників передбачалось 42,6%, для службовців – 45,8%, решта – для осіб, які не мають професії.

Навантаження зареєстрованих безробітних на одну вакантну посаду на кінець березня п.р. становило 15 осіб.

Серед районів області найбільше навантаження зареєстрованих безробітних на одну вакантну посаду було в Сокирянському – 109 осіб, Вижницькому – 75 осіб, Новоселицькому – 46 осіб та Кіцманському – 44 особи – районах. У містах Чернівцях та Новодністровську воно становило 4 та 30 осіб відповідно.

Чому освіта в ВУЗах не відповідає практичним потребам ринку праці? Які можливі шляхи подолання цієї ситуації?

Коментує Георгій Касьянов – професор, доктор  історичних наук, завідувач відділу новітньої історії Інституту історії України НАН України, радник з освітніх питань Міжнародного фонду «Відродження»:

«Система держзамовлення, яка існує зараз, не може бути ефективною. Вона успадкована від Радянського Союзу, в якому принаймні було достатнє фінансування. Найголовніші причини її неефективності: формування держзамовлення трьома міністерствами, неврахування інтересів роботодавців, пасивність у цьому питанні самих вузів, недостатність фінансування. В Україні близько 3,5 мільйонів людей з вищою чи повною середньою освітою виконують роботу, яка не потребує їхньої освіти. Вихід з цього замкнутого кола є – це реформування системи держзамовлення на таку, коли «гроші ходять за студентом». Але це потребує колосальних витрат і політичної волі».

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Диплом для безробітних? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Трофейні японські гармати                    

Халхін-Гол: попередження японцям на всю Другу світову

Японські апетити були безмежні: претензії висувалися на Далекий Схід і Сибір аж до Уралу. Звичайно, зіткнення з СРСР було неминучим.

Збройні конфлікти розпочалися 1938 року. Їхньою кульмінацією стали події травня-вересня 1939 р. на річці Халхін-Гол у Монголії. Тоді японське збройне угруповання зазнало поразки – що утримало Японію від нападу на СРСР на початку Другої світової війни. Токіо навіть уклав з СРСР у квітні 1941-го пакт про нейтралітет – і це дозволило перекинути частину радянських військ з Далекого Сходу на Захід.

Але від агресивних планів японські мілітаристи не відмовилися, тільки змінили напрям експансії. У грудні 1941 р. японська авіація завдала удару по силах американського ВМФ на Тихому океані, і в тому регіоні розгорілася широкомасштабна війна. Японські війська швидко просувалися в Південно-Східній Азії, захоплюючи англійські та французькі колонії. Щоправда, від 1943 р. стратегічна ініціатива в басейні Тихого океану перейшла до англо-американського командування. На Тегеранській конференції Черчілль і Рузвельт намагалися переконати Сталіна якнайшвидше вдарити по Японії, проте СРСР не бажав воювати на два фронти. Головним завданням він вважав розгром гітлерівської Німеччини, але війну збирався вести до кінця, адже Японія була союзницею Німеччини й Італії.

Проблеми з Японією залишалися серйозними. На кордоні з Маньчжурією та Кореєю Радянський Союз змушений був тримати 40 своїх дивізій. Їм протистояла японська Квантунська армія, яка разом з військами маріонеткових держав Маньчжоу-Го та Внутрішньої Монголії нараховувала понад 1,2 млн. осіб. На радянсько-маньчжурському кордоні постійно відбувалися збройні провокації, в яких гинули люди. Служити там було важко й через ряд інших обставин.

Країна всі ресурси відправляла на радянсько-німецький фронт. А війська на Далекому Сході довго не отримували нової зброї й техніки, ще й постачати їм продовольство в повному обсязі держава не могла. Тому солдати змушені були займатися сільським господарством, щоб забезпечувати себе їжею. Вирощували, крім іншого, місцеві  культури – гаолян (маньчжурське сорго), чумизу («головчасте просо») тощо. Страви з них незвичні для вихідців з європейської частини СРСР, переходити на таку їжу було важко.

Коли Червона армія після Сталінграда й Курська швидко просунулася на Захід, Москва почала готуватися до майбутньої війни з Японією. Військові частини, розташовані на Далекому Сході, поступово отримали сучасну автоматичну зброю, артилерію, бронетехніку. На їхньому озброєнні ще від 30-х років перебували застарілі легкі танки БТ і навіть Т-26, які у війні з Німеччиною вже давно не використовувалися. Але з японськими танками вони могли боротися на рівних: півтори сотні БТ-5 показали це 1945 року. І все ж на Далекий Схід почали завозити середні танки Т-34, що значно переважали японську бронетехніку. Ними переозброювали перші батальйони танкових бригад. Поступали і важкі танки ІС-2 й самохідна артилерія ІСУ-152 тощо.

Монгольські солдати на передовій

«Камікадзе» японською – божественний вітер

Японія готувалася до тривалої війни: проводила мобілізацію зовсім молодих хлопців і літніх чоловіків. Американські війська вже висадилися на Окінаві, попереду були битви на інших японських островах. Програючи американцям в якості військової техніки, японське командування зробило ставку на пілотів-смертників, які скеровували літаки з вибухівкою на американські кораблі. Цих самогубців назвали «камікадзе», тобто «божественний вітер»: у ХІІІ ст. сильний тайфун потопив плоскодонні монгольсько-китайські кораблі, що збиралися висадити десант на Японських островах. У ХХ ст. роль цього тайфуну дісталася льотчикам, які ціною власного життя нищили кораблі противника.

І на суходолі були камікадзе. Для знищення ворожих танків готували добровольців, які обв’язувалися вибухівкою і кидалися під броньовані машини. Японські вояки відзначалися великою відданістю імператору і готові були загинути за нього. Фанатизм цих нащадків самураїв змусив американців готуватися до великих втрат під час висадки їхнього десанту на Японські острови. Прогнозувалося, що війна триватиме до 1947 року й американська армія втратить у ній до мільйона солдатів і офіцерів. Щоби уникнути цього, американські вчені форсували роботу над атомною бомбою. Проте існування Квантунської армії ставило під сумнів плани виведення Японії з війни лише за допомоги атомного бомбардування.

 Танки повезли на Схід     

З капітуляцією Німеччини Радянський Союз зміг перекинути звільнені в Європі війська на проведення операції на Далекому Сході. Війну з Японією готували ретельно, із використанням досвіду, набутого на європейському театрі бойових дій. Так, розпочалося перекидання до Забайкалля 6-ї гвардійської танкової армії, яка у 1944 р. перетнула Карпати, а потім вела бої у на Балканах. Її планували використати для форсування Великого Хінгану – важкопрохідного гірського хребта. Разом з нею з району Праги перекидали кінно-механізовану групу генерала І. Плієва, а також загальновійськову 53-ю армію, які теж здолали Карпати. Дві армії перекидалися зі Східної Пруссії: вони мали досвід прориву укріплених районів, потрібний для подолання японської оборони. А в далекосхідну тайгу перекидалися війська Карельського фронту, які у 1944-му пройшли фінські ліси та болота й примусили Фінляндію вийти з війни. Серед них були й з’єднання, відправлені з Далекого Сходу на фінський кордон ще 1941 року. На цей фронт перевезли також війська з-під Кенігсберга.

Сотні тисяч військовослужбовців, тисячі одиниць бойової техніки треба було перекинути на тисячі кілометрів – причому, зробити це приховано, щоби не видати противнику своїх планів. Від травня до липня близько 136 тис. вагонів із людьми та військовим майном прибули до майбутнього театру бойових дій. Японська розвідка не спромоглася це виявити, бо техніку перевозили закамуфльованою, а війська розвантажувалися вночі. Дуже оперативно спрацювали залізничники: вони вчасно забезпечили всі перевезення. Заздалегідь були замінені старі рейки та шпали на Транссибірській магістралі – поїзди могли рухатися швидко.

Далекий Схід з європейською частиною СРСР єднала тільки одна залізниця – Транссиб. На початку ХХ століття, під час російсько-японської війни 1904-1905 років вона не справилася з перевезенням усього необхідного до театру бойових дій і Росія війну програла. У 1945-му колишні помилки були враховані й виправлені, тож удалося сконцентрувати великі сили, що значно переважали противника – у танках, наприклад, майже у п’ять разів. Існувала й якісна перевага: радянська зброя і військова техніка були кращі.

Атомного бомбардування було недостатньо

Сформовані Забайкальський та 1-й і 2-й Далекосхідні фронти, головнокомандувачем угруповання військ на Далекому Сході став Маршал Радянського Союзу Олександр Василевський. Москва не втручалася в його діяльність, главком сам приймав рішення і домагався їхнього виконання. Блискучий стратег, Василевський грамотно спланував операцію, що за місцевим часом розпочалася в ніч з 8 на 9 серпня 1945 р. Американці ще 6 серпня скинули атомну бомбу на Хіросіму,  проте це не змусило Японію капітулювати.

Радянський Союз порушив договір про нейтралітет і його війська несподівано для японців перейшли в наступ. Квантунська армія чинила запеклий опір. Ситуація виявилася складною. Розпочалися сильні дощі, радянська техніка ледве долала багнюку. У танків закінчилося пальне, підвезти його тилові служби не могли через критичний стан шляхів. Але вихід знайшли: пальне перекинули літаками транспортної авіації – і наступ тривав. Радянська авіація панувала у повітрі та забезпечувала прикриття сухопутних військ від ворожих літаків. Вона висаджувала також повітряні десанти, що захоплювали ключові точки, і до них проривалися спеціальні рухомі групи, добре механізовані й озброєні.

Білогвардійці воювали на боці Японії

Разом з Червоною армією наступали і збройні сили Монгольської Народної Республіки. З іншого напрямку удар по японцям нанесли китайські війська, а в японському тилу діяли корейські партизани. Майже водночас із наступом радянських військ американці скинули другу атомну бомбу – на японське місто Нагасакі. Ситуація стала критичною для Токіо.

У бій кидалися всі сили. Разом з японцями проти Червоної армії воювали й колишні білогвардійці, що після Громадянської війни оселилися в Маньчжурії. Їхнього ватажка отамана Семенова в ході радянського наступу захопили чекісти. Потрапив у радянський полон і останній китайський імператор Пу І, якого японці зробили монархом в маріонетковій державі Маньчжоу-Го. Стрімкий наступ Червоної армії поставив японців на межу катастрофи, і 14 серпня японський уряд вирішив капітулювати. Але Квантунська армія ще кілька днів чинила опір. Лише 19 серпня її війська почали складати зброю. До кінця серпня Північний Китай майже повністю був звільнений від японських окупантів.

На Забайкальському фронті життя солдата вже цінувалося

Одночасно бої тривали на Південному Сахаліні й на Курилах. Кораблі Тихоокеанського флоту висаджували десанти, а на Сахаліні діяв 56-й стрілецький корпус, який до 25 серпня розгромив японців на острові. Операція на Далекому Сході добігала кінця. Противник втратив загиблими близько 84 тис. чол., Червона армія – 12 тис. Понад 20 тис. радянських солдатів і офіцерів було поранено або пропало безвісти. Радянсько-японська війна 1945 р. не була «легкою прогулянкою», як її намагалися зобразити деякі псевдоісторики. Бойові дії велися широкомасштабні, втрати виявилися відчутними. Правда, Червона армія вже навчилася воювати, а деякі з її полководців (скажімо, командувач Забайкальським фронтом Родіон Малиновський, уродженець Одеси) берегли солдатські життя.

2 вересня Японія підписала капітуляцію. Радянському Союзу відійшли Південний Сахалін і Курили. Ганебна поразка царської Росії у війні 1904-1905 рр. була змита кров’ю радянських солдатів. У тому числі й наших земляків-буковинців: тисячі їх опинилися на фронтах радянсько-японської війни. А капітуляцію Японії від СРСР прийняв українець, виходець з Черкащини – генерал-лейтенант Кузьма Дерев’янко.

Ігор БУРКУТ, кандидат історичних наук.

Запис «Бери шинель, пішли додому…» спершу з'явиться на Медіа-Версії.