Про них – в інтерв’ю з Сергієм ПИВОВАРОВИМ, доктором історичних наук, завідувачем кафедри етнології, античності та історії середніх віків ЧНУ, директором Буковинського центру археологічних досліджень при ЧНУ:

«Чорні» археологи – вороги науки

– Пане Сергію, Ваша робота дещо втаємничена. Не завжди дізнаєшся, де ви… копаєте, і де остання сенсація?

– Так, ви маєте рацію. У такий спосіб ми свідомо намагаємося обдурити «чорних» археологів. Більше того, коли розкопуємо щось цікаве і важливе, намагаємось змінити координати. Щоби вони не потрапили туди зі своїми металошукачами, коли нас там немає.

– Вони настільки заважають?

– Головна наша біда в тому, що серед замовників на той, чи інший матеріал є високопосадовці. Вони збирають приватні колекції. У цих приватних колекціях унікальні речі-знахідки й осідають.

Наприклад, у Києво-Печерській лаврі виставлена велика колекція Платова, що перейшла до храму після його смерті. У тій колекції є тисячі першорядних археологічних матеріалів. Серед них – унікальні золоті прикраси скіфських поховань, античного часу тощо. І, на превеликий жаль, таких колекцій, добутих чорними археологами, в Україні дуже і дуже багато. Але всі ці знахідки втратили головне – свій паспорт. Адже не відоме місце, де вони були знайдені, за яких обставин тощо. Одне слово, як історичне джерело – ці знахідки втрачені

У Хотинській фортеці – китайська порцеляна

– Попри те у чернівецьких археологів дуже багато знахідок?!

– Дійсно, на це банувати не приходиться. Так, приміром, усе літо готувалися до 390-річчя Хотинської битви. Проводили розкопки і знайшли купу археологічного матеріалу: 400 ядер, 30 монет доби Середньовіччя, свинцеві кулі, фрагменти різноманітного озброєння, різноманітні турецькі та козацькі люльки, навіть китайську порцеляну доби Середньовіччя. Цей матеріал вивчимо, а потім передамо до Хотинської фортеці для показу людям.

На межі кількох світів

– Чимало говорилося і про неймовірну нібито знахідку для Буковини – слов’янське поселення?

– Серед об’єктів, які досліджували нещодавно, було і слов’янське поселення VIII – X ст. поблизу села Рідківці. В історіографії XIX ст. вважалося, що ця територія або не була заселеною, або у давні часи там мешкало фрако-дакійське поселення. Натомість українці – зайди, які з’явилися лише в XVII – XIX ст., коли австрійська влада насильно переселяла сюди українців з Галичини.

Від того часу питання «Чия земля Буковина» залишалося відкритим. Наразі сучасні дослідження засвідчили цікавий факт, який зніме цю проблему: наша територія перебувала в контактній зоні, де проживало фракійське і слов’янське населення. Буковина – саме те місце, де постійно перехрещувалися ці два світи.

Матеріали, які ми знайшли у Рідківцях, свідчать, що у VIII ст. на території Буковини існувало потужне слов’янське угрупування. Очевидно, це племена тиверців і хорватів. Рідківецька пам’ятка унікальна тим, що це було ремісниче поселення. Тут жили ремісники, які кували залізо, виплавляли різні кольорові метали, виливали з них прикраси.

Любов КАФАНОВА, «Версії»

Запис Буковина – земля слов’янська. Про це свідчать сенсаційні знахідки чернівецьких археологів спершу з'явиться на Медіа-Версії.