Її величність Писанка представлена одразу в трьох значних і не схожих одне на одне виданнях в Учбово-методичному центрі культури Буковини.

Велика  ілюстрована книга «Писанки наших бабусь»  – малюнки майже двох тисяч буковинських писанок, здійснені аквареллю Юрієм Ференчуком – воїном УПА, в’язнем концтаборів, художником та етнографом із  Берегомету на Вижниччині. Альбом «Народне мистецтво»  – світлини писанок з колекції Михайла Фірчука, відомого дослідника й збирача зразків народних ремесел з Виженки. І ошатний подарунковий комплект з 32-х поштівок – «портретів» писанок з колекції заслуженого діяча мистецтв України Миколи Шкрібляка.

Спеціально до цього дня  центр підготував і невеличку експозицію літератури про писанку. Серед них – репресовані «Українські писанки» Ераста Біняшевського, єдине видання  про писанку часів  Радянського Союзу, заборонене третього ж дня після  виходу в світ.  Адже  зібрані тут  зразки писанок – серед них з Воронежчини, Курщини (Курськ), Надсяння, Холмщини, Берестейщини – розповіли б уважному читачеві про справжні межі українських земель. Усе написане про писанку в пору державної незалежності України  ґрунтувалося саме на роботі Е.Біняшевського.

Тему репресій продовжує й складна, але показова для України доля автора книги «Писанки наших бабусь». Адже Юрій Ференчук – ще й автор спогадів про УПА та Кенгірське повстання, учасником якого він був. Навряд чи комусь потрібні тут роз’яснення чи уточнення.

Окрім багатющого зібрання світлин з писанок, майстер Михайло Фірчук цікавий нам розробленим ним способом консервування писанок. Дізнатися про подробиці можна в директора Учбово-методичного центру заслуженого діяча мистецтв Миколи Шкрібляка, який особисто знав майстра: «Чого тільки не довелося йому пережити: погрози, залякування, замах на вбивство і покалічене життя – все … через любов до писанки».

Ошатно видану серію поштівок за писанками з власної колекції Микола Миколайович проілюстрував виставкою писанок зі своєї колекції – понад чотири сотні красунь з різних регіонів Буковини і Прикарпаття. Родзинка її – писанки  з с. Чорний Потік на Івано-Франківщині, які писалися на чорному тлі, яке нині «витіснила» червона барва. Колекція Миколи Шкрібляка красномовно ілюструє, як дохристиянська писанка лягла у звичаєве коло християнства.

У те, що увага до писанки – не просто цікавість, змушує вірити й чимала кількість охочих – дорослих і дітей – які взяли участь у майстер класі з писанкарства від Василя Беженаря. (Побіжно зауважимо, що цими днями таких майстер класів проведено кілька у різних виставкових установах Чернівців – і всі вони збирали багатьох прихильників народного мистецтва).

Свою ж найбільшу писанку, діаметром  60 сантиметрів, створену разом з дружиною Альоною у символіці Буковинських Карпат, майстер народної творчості і методист центру Василь Беженар повезе до Києва – на Всеукраїнський фестиваль писанок.

Вл. інф.

Запис Великоднє Диво – шановане народом і репресоване разом з народом «совітами» спершу з'явиться на Медіа-Версії.