На долю України випала війна. Тепер уже неважливо, хто на якій стороні воював за Україну – війна була однаково страшною для всіх, однаково ламала долі і відбирала життя. Важливо, що ті, хто вже народився під мирним небом, це розуміють, відчувають і їм це болить.

Василь Мошук народився 1950-го. Але в його родині, як і у більшості буковинців, були учасники війни, 68-му річницю перемоги в якій відзначає світ. Тому поруч з багатьма іншими піснями, у нього народився твір «День святий Перемоги».

«Я пам’ятаю розповіді про війну мого дядька Олександра Драпаки, – розповідає композитор. – Під час форсування Вісли він брав участь у штиковій атаці, був тяжко поранений. Мав бойові нагороди. Ці дитячі враження вилилися у пісню.

Мало лишилося їх, сивочолих, а були ж молоді хлопці, які воювали, гинули, вмирали потім від ран… Їхній героїзм – це не банальні речі, не щось спонтанне. Це внутрішнє, глибинне. Вважаю, що українців треба об’єднувати. І чим як не мистецтвом – адже  мистецтво розуміють усі!»

Рядки з пісні Василя Мошука зрозумілі і об’єднавчі:

«Оркестри вам міддю бадьоро гримлять,

Тюльпани вам просяться в руки…

А роки, як птиці у вирій, летять,

Дорослими стали онуки.

Загоїла  рани родима земля

І в небі салютів цвітіння

А ви, як завжди, на отім рубежі

Де духу людського горіння…»

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Шипинчанин Василь Мошук: «Вище пісні – лиш молитва» спершу з'явиться на Медіа-Версії.