Про ефективність людино-тваринної взаємодії для поліпшення фізичного та психологічного стану пацієнтів відомо вже тривалий час, тож у Чернівцях відкрився центр каністерапії зі спеціально навченими собаками. Він уже третій в Україні після Києва та Рівного.

Тепер за адресою вул. Шевченка, 32 у Чернівцях для українців, які постраждали від війни, ВПО та їхніх родин, а також військових і ветеранів доступні безкоштовні послуги такої терапії.

Каністерапія – метод терапії за участі собак, який допомагає покращувати психоемоційний стан та якість життя людини, її фізичне та ментальне здоров’я. За даними міжнародних досліджень, каністерапія також допомагає цивільним, які постраждали під час війни, військовим, які відновлюються після поранень та участі у бойових діях тощо. Каністерапія помічна і дітям, і дорослим — всім, хто має труднощі із соціалізацією, відчуває наслідки стресу та травматичних подій. І в цьому буковинські журналісти мали нагоду переконатися, адже взяли участь у груповому сеансі за участі кінолога, психолога і реабіліатолога.

Присутність грайливого песика одразу викликала усмішку навіть у заклопотаних і вічно поспішаючих працівників редакцій. Кожен хотів погладити цього малюка, виконати поставлене фахівцем завдання, щоб отримати змогу погодувати чотирилапого, відчути його вологий носик у своїй долоні… Інший пес – інші емоції: коли на зміну малому і вертлявому прийшов великий і вайлуватий – замість «мімішного» розчулення запанували спокій і впевненість.

«Каністерапія – один з видів людино-тваринної взаємодії, який допомагає покращити психічний та фізичний стан людини. Цей метод використовується у всьому світі і набуває особливої актуальності в Україні, де наслідки війни торкнулись багатьох, впливаючи на їхнє ментальне та фізичне здоров’я. Каністерапія може бути ефективною для людей будь-якого віку, які відчувають стрес, тривогу, депресію або інші психологічні проблеми. Собаки як соціальні тварини здатні встановлювати глибокий емоційний звʼязок з людьми, що сприяє створенню довірливої та підтримуючої атмосфери під час терапії. Залучення собаки спеціалістом дозволяє набагато легше і ефективніше досягати поставлених цілей. А взаємодія людини з собакою допомагає зменшити тривожність та відновити відчуття безпеки», — каже Антоніна Гошовська, керівниця Чернівецького центру каністерапії.

Сеанси тут проводять досвідчені кінологи, психологи, реабілітологи та ерготерапевт. Всі собаки, залучені у сеансах, відповідають необхідним критеріям для роботи в каністерапії: тварини доброзичливі, спокійні, соціалізовані — це необхідно для взаємодії з відвідувачами та результату.

Центр відкрився за підтримки Royal Canin Foundation. Сеанси каністерапії тут доступні безкоштовно.

Маріанна Антонюк

Деталі та запис на консультацію доступні на сайті Центрів каністерапії: https://canistertherapy.com.ua 

Запис Собаки як каталізатори встановлення довірливих стосунків спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Чернівчанка Анна Генцарюк у програмі «Сильні духом» на радіо «Буковинська хвиля» розповіла про хворобу, яка її випробовує, і про зустріч зі «своїм» психологом, завдяки чому живе повним і насиченим життям. Анну та її психологиню, керівницю Кризового центру «Карітасу Чернівецької Єпархії» Тетяну Лукащук на програму запросила ведуча Марина Скінтей.

Анна зізнається, що випробування – а вони бувають у кожної людини – дають їх поштовх жити далі. А ще – що Всесвіт посилає їй людей, які простягають руку допомоги. Зокрема, і психологиню Тетяну Лукащук.

«З Тетяною познайомилася через «сарафанне радіо» – на той час жила в Трускавці, керувала великим готелем і мала певні питання до себе самої. Отримала буквально декілька консультацій – і почала в собі розбиратися. Розібралася – і досить.

А вже згодом лікарі виявили в мене хворобу…»

Тоді  Анна вперше в житті зіткнулася з панічною атакою – через те, що після важкої операції повернулася додому, до життя, але зрозуміла, що сама не впорається.

«На щастя, Тетяна і «Карітас» подали мені руку допомоги. Це була тривала, 3-місячна терапія. І Тетяна дістала «мене з мене» – ту, якою я була, справжню, до стресу, до всього пережитого. Тому зараз я напевно почуваюся щасливою. Вперше в житті», – розповідає жінка.

Тепер вона цілком спокійно зазначає: «У мене є, звісно, особливості: я інвалід другої групи, я така «трошки з дефектом» по здоров’ю, але я зрозуміла, що маю вибір: лягти, понити, «скласти лапки» і чекати чогось негативного – або якось жити далі. Але я з тих людей, яким сумно нити. Тому я шию, роблю прикраси, і роблю це, поки бачу. Адже маю проблеми з зором: пухлина «вирішила», що може «з’їсти» частину мого зору… Але Таня вміє акуратно «переключати думки».

І далі Анна наводить приклад: «Коли я прийшла до Тетяни, в мене була одна-єдина думка: «Який буде діагноз після МРТ?» Я забула мету, яку мала, забула про свої мрії, забула, що існує ще якесь життя. Нічого не бачила, крім свого здоров’я – адже мала порізану голову, наполовину без волосся. І тому на першому сеансі просто приглядалася до Тетяни… І вона мене запитала: «Аня, а про що ти мріяла раніше?» А я не пам’ятаю…

Не знаю, як вона працює з іншими, але в моїй ситуації вона знайшла «ключик» – те, чим я жила раніше. А я… раніше довго працювала в банку, потім керувала готелем… Але вдома мала швейну машинку (чоловік подарував), журнали мод, і мала хобі – у вільний час щось пробувала шити. Збиралася піти на курси, але все відкладала.

А от Таня надихнула на думки: якщо відкладаєш – значить, не хочеш. Якщо хочеш – знаходиш час і можливість.

І ось я у вересні, через два місяці після операції, напівсліпа, йду на курси крою і шиття! І мене не турбує, що я не бачу чогось так, як зрячі люди.

Тані відкрила в мені мій характер».

Ведуча Марина Скінтей підтвердила, що керівний характер відчувається уже в голосі гості. А та розповіла, що мала ще одне хобі, яке допомогло їй вижити фізично: силові вправи у спортзалі. Зараз їй це заборонено, адже живе з залишками пухлини, і зір не можна навантажувати.

«Але вважаю, що коли людина з характером, їй потім легше у складних ситуаціях. Та і психологу легше знайти терапію під таку людину, щоб її «дістати». Бо що б Тетяна з мене дістала, якби я була нитиком…, – зауважує Анна. –

А життя прекрасне, і воно триває. І нехай я не житиму 300 років (а я справді збиралася жити 300!), і ніхто не знає, скільки нам відведено Всевишнім, але цей відрізок ми можемо зробити яскравим, глибшим.

Терапія допомогла мені дістати мене справжню, а ще не реагувати іноді на людей, які вважають, що інвалід – це якась незрозуміла постать, яка потребує жалості. Не потрібно мене жаліти, я цього взагалі не потребую. Мені цікаві люди сильні, вони мене надихають.

Сьогодні я це озвучила – напевне, це буде сюрпризом для багатьох, хто мене знає. Тому що я не поводжуся, як людина, яка не бачить сенсу жити. Я купую навчання – наприклад, у мільйонерки Наталі Капцової. Я планую бізнес, уже почала навчання з соцмереж – вважаю, що пасивний дохід нікому не шкодить. Якщо мені заборонили одне – я прорвуся в іншому».

Зараз Аня пошила собі пальто, ще два шиються, вона навіть має замовлення. Тож завдання психолога – мотивувати людей у складній ситуації шукати себе.

Психологиня Тетяна Лукащук підтвердила, що у складних ситуаціях важливо не закриватися в собі:

«Насправді психологічна підтримка на сьогодні потрібна нам усім. Адже живемо в еру війни – не кажучи вже про те, що кожен веде свою внутрішню війну. Аня веде війну з онкозахворюванням. Наразі немає окремого виду психології, як онкопсихологія. Але людина має собі поставити питання: а а чи не буде мені краще, якщо я пройду цей шлях з психологом? І дослідження медиків, учених підтверджують: проходження психотерапії під час реабілітації дає можливість пацієнтам утричі продовжити собі життя порівняно з тими, хто після операції по таку допомогу не звертався. Я дуже ревно ставлюся до цієї теми, оскільки мала в житті близьку людину, мою тітку, з таким діагнозом – онкозахворювання. Я тоді була ще студенткою і тільки вчилася, занурювалася в цю тему, але була свідком, які можливості отримує людина через кризу. Адже криза – це не завжди факап, не завжди крапка. Це може бути навпаки можливість «розпакуватися», показати себе краще. Так сталося і з Анею. Коли на одній із  сесій вона почула на свою адресу, що вона – діамант, то здивувалася. Але всі мої пацієнти справді  діаманти. Адже метод, в якому я працюю, розглядає особистість як діамант, який має грані. З Анею ми починали глибинний терапевтичний процес з «розпаковування» кожної грані її особистості».

А ще Анна додала, що за весь період хвороби жодного разу не приймала антидепресантів. Хоча їй призначали… «Але я вирішила, що впораюся – з допомогою інших людей».

За матеріалами радіо “Буковинська хвиля”

Запис Криза як можливість «знайти себе» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Чернівцях видано надзвичайно цікаву книгу «Невідоме про відомих». Її авторки – кандидатки психологічних наук, доцентки кафедри педагогіки та психології дошкільної освіти ЧНУ Тетяна Колтунович і  кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри психології ЧНУ Галина Чуйко.

У навчальному посібнику, підготовленому згідно з програмами курсів «Історія

психології» та «Історія дитячої психології», викладено факти біографій відомих, мало

знаних  і  забутих  психологів  кінця  XVIII  –  початку  XXІ  століття,  яких  подарувала

світу  Буковина. Автори аналізують  основні  положення  їхнього творчого  спадку,  концепції, погляди та ідеї. Одне слово, це книга про талановитих буковинців, які розвивали психологічну науку.

А серед них є і перша жінка,  що  отримала докторський  ступінь  з  психології  у  Бернському  університеті (Швейцарія) Сюзанна Рубінштейн,  а також відомі  у  світі  самобутні  психоаналітики Вільгельм  Штекель  та  Вільгельм  Райх;  неповторний  психофізик та представник  експериментальної  психології  Георг  Мюллер;  психолог  і  видавець  філософських  і  психологічних  праць Дагоберт  Рунес;  парапсихологиня, астрологиня і письменниця, ще й  генеральний секретар Австрійського товариства з парапсихології та суміжних галузей наук, президентка і віце-президентка Австрійського астрологічного товариства Зоя  Вассилько – вона вивчала й полтергейст;  філософ,  логік  та психолог,  невтомний  у  відстоюванні  власних  поглядів, Ісидор  Продан;  клінічна  психологиня  та  психотерапевтка Еріка Ландау, яка вивчала обдарованість і творчість, особливо у дітей.

На жаль, Буковина часто  втрачала  своїх  синів  і  дочок,  які йшли у світи в пошуках себе у житті. Та попри те буковинці бережуть у своїй пам’яті тих, хо працював на славу Чернівців і Буковини.

Навчальний посібник стане у нагоді студентам, аспірантам, викладачам і всім, хто цікавиться історією психології та, зокрема, історією психології рідного краю.

Відкривши сторінки цієї книги, ви не пошкодуєте…

«Версії»

……………
Видавництво та друкарня Чернівецького національного університету.

2022 рік. 160 сторінок.

Запис Місто науковців: «Невідоме про відомих» – психологи, вихідці з Чернівців спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Запис сам собі психолог КОЛИ ХТОСЬ НЕ МОЖЕ ПРИЙНЯТИ ВАС ТАКИМ, ЯК ВИ Є – ЦЕ ЙОГО ПРОБЛЕМА, А НЕ ВАША 15 речей, за які ви не зобов’язані звітувати і виправдовуватися спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Це засвідчують результати дослідження групи вчених із університету міста Бат (Велика Британія), оприлюднені в журналі «European Journal of Operational Research». Аналіз взаємин 1,5 тисячі пар, які перебувають у шлюбі чи доволі близьких стосунках, показав, що тривале подружнє життя забезпечене тим родинам, де чоловік старший за кохану. Коли ж дружина старша за чоловіка на три роки й більше, то їхні шанси на розлучення втричі вищі, ніж у ровесників. Та найбільшу ймовірність прожити тривале щасливе життя разом мають пари, в яких дружина значно розумніша за чоловіка.

Редакція поцікавилася тим,  що з цього приводу думають буковинські науковці?

– Ви знаєте, я, на жаль, не належу до тих психологів, які вірять в існування формули ідеального шлюбу, – каже  Альона ГОЛОВІНА, практикуючий психолог. – Бо  все це настільки індивідуальне, що дуже важко звести до спільного знаменника, а тим паче – звести до формули. Та коли між чоловіком і дружиною є різниця у п’ять років, ми, психологи, вже називаємо це материнським чи батьківсько-дитячим ставленням одне до одного. Щодо розуму й освіти, то тут важко судити. Я вважаю, що не обов’язково бути дружині вельми освіченою, адже в жінках зазвичай переважає чутливість, ніжність, одне слово, такі риси, які не потребують енциклопедичних знань. Розумній жінці, зазвичай, доволі важко знайти такого ж розумного чоловіка.

– У чому ж секрет успішного шлюбу?

– Треба усвідомлювати, що постійно щасливою сім’я бути не може: в сімейному житті трапляються періоди, коли почуття посилюються та міцнішають і навпаки, коли слабшають. Тобто сім’я – це живий організм, у якому протягом життя тривають зміни. І там, де партнери щирі, справжні, де вони не тільки помічають одне одного, а й готові спілкуватися одне з одним, – все буде гаразд. Любов треба нести разом. Але повинна існувати готовність змінюватися та не розчинятися в партнері, бо тоді перестаємо бути йому цікавими.

Найщасливішими є ті шлюби, де жінка та чоловік намагаються завжди бути цікавими одне одному.

Ігор БУРКУТ, історик, кандидат історичних наук, політолог, який прожив у шлюбі вже майже 40 років, вважає, що для щасливого спільного життя найперше повинна існувати  взаємоповага:

– Не можна вимагати, щоби люди у шлюбі були подібними, бо подібне, мовляв, відштовхується. Але й не скажеш, що протилежності, які нібито притягуються, будуть щасливі. Тут немає універсальної формули – і бути її в принципі не може. За своє життя я бачив дуже багато шлюбів нещасливих, багато шлюбів ніяких, що трималися тільки на спільному господарстві та спільних дітях. І бачив практично зовсім невеличку кількість щасливих шлюбів.

Усі щасливі сім’ї – дуже різні: вони можуть бути представниками різних етнічних громад, різних культур, різних релігій. Та завжди подружжя в них поєднують взаємна повага і взаємний інтерес одне до одного.

Щастя – це відсутність нещастя

І ще одне: я не знаю жодного щасливого шлюбу, де і чоловік, і жінка, а то й обидва захоплювалися алкоголем чи ще чимсь подібним. Як правило, щасливий шлюб об’єднує духовних людей: це або глибоко віруючі люди, або висококультурні, або науковці чи прекрасні майстри своєї справи. Я зустрічав щасливого червонодеревника, дружина якого – відома вишивальниця. Вони обидва від природи художньо обдаровані. І хоча особливо великої освіти не здобули, та все своє життя творили. А що таке кохання? Це – творчість, доступна кожному. Але багато людей нехтує цим. Дуже часто люди піддаються першому почуттю, а це може бути звичайнісінька фізіологія: людина отримала задоволення і почуття відійшло. А от коли є щось спільне, яке об’єднує Його та Її, тоді й закладається підґрунтя для щасливого шлюбу.

Вчені можуть шукати секрети сімейного щастя, та й слава Богу, що цікавляться ними. Але наука істини тут ніколи не встановить. Істину тут може встановити тільки Бог. Це Він обирає нам партнерів. Тому головне – слухатися Творця, а не когось іншого – сусіда, друзів… Кожна людина врешті-решт починає відчувати: так, оце і є той чи та, з ким треба прожити все життя. Навчіться слухати… А далі – творіть своє щастя.

Лідія КИРИЛЮК, «Версії»                 

Запис Кохання – творчість, доступна кожному… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

ІІ ФЕСТИВАЛЬ ПРАКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ В М.ЧЕРНІВЦІ

5-6 листопада, 15 корпус ЧНУ ім. Ю.Федьковича, факультет педагогіки, психології та соціальної роботи, (вул. Червоноармійська, 43)

Організатори: Психологічна студія «Стимул», Центр практичної психології і соціальної роботи управління освіти Чернівецької міської ради  спільно з Факультетом педагогіки, психології та соціальної роботи ЧНУ ім. Ю.Федьковича

Контакти: Ірина Толочко (095 337-07-16), Микола Кіщук (050 95-10-654), Альона Головіна (050 733-37-38)

Е-mail: Psifest@i.ua

Подробиці: http://www.orgstimul.com.ua/, http://gestalt.cv.ua/

– Головна ідея фестивалю – зібрати практикуючих майстрів-психологів нашого міста, області, всієї України і не лише, щоби ті приїхали до нас і продемонстрували нам результати своєї праці – найсучасніші технології психології, психотерапії та бізнес-консультування, – розповіла на засіданні чернівецького «Прес-клубу» Альона ГОЛОВІНА, один із організаторів фестивалю, тренер Психологічної студії «Стимул». – Фестиваль орієнтований як на фахівців, які хочуть підвищити свій професіональний рівень, так і на тих, хто просто цікавиться психологією, та хоче професійно й особистісно зростати. Адже сьогодні, коли ми говоримо про сучасну людину, – не можемо не говорити про сучасну психологію.

  На фестивалі також плануються заходи розважального характеру – розіграші призів, ярмарок психологічної літератури, психологічне кіно.

За словами організаторів, психологічний фестиваль, а не, наприклад, конференція чи симпозіум, виник завдяки бажанню продемонструвати його учасникам мінімум теорії і максимум – практики. Саме тому на нього запрошено виключно психологів, які активно практикують, мають глибокий досвід і готові ним ділитися.

– Ми вкладаємо в цей фестиваль ідею дегустації, тобто, кожен учасник має можливість серед десяти, наприклад, запропонованих майстер-класів, які відбуватимуться на певну годину, вибрати той, який його найбільше цікавить, – пояснює пані Альона. – Метафора, ідея цього фестивалю: «Спробуй психологію на смак, зроби своє життя яскравішим». Тобто, ми пропонуємо спробувати на свій смак не тільки різні напрямки, а й різних тренерів. Адже особистість самого тренера надзвичайно важлива, кожен з нас має на якомусь інтелектуальному, на духовному рівні свого майстра, тому наш фестиваль – це саме те місце, де можна його знайти. Це певна можливість зорієнтуватися, хто в нашому місті готовий працювати з людьми в плані психологічної компетенції…

 – Ми запросили на фестиваль якомога більше відомих тренерів, які представлятимуть найпопулярніші зараз у світі психологічні напрямки – психоаналітичний (системно-сімейна терапія), психодраматичний (використання власних творчих здібностей), гештальттерапія (цей напрямок дає можливість людині наблизитись до своїх почуттів, переживань, зрозуміти, відчути, що відбувається з іншою людиною, налагодити стосунки таким чином, щоби вони приносили задоволення) та інші (піскова терапія, казко-терапія, танце-рухова терапія тощо), – зазначила Ірина ТОЛОЧКО, завідувач Центру практичної психології і соціальної роботи управління освіти Чернівецької міської ради. – Окрім психологів, на мою думку, цей фестиваль може бути корисним і цікавим для людей, які хочуть дізнатися про себе, про своє ставлення до навколишнього світу, про свої стосунки з іншими людьми, про перспективу, про майбутнє… Адже, аналізуючи проблеми, з якими звертаються клієнти на консультуванні, і обговорюючи це з колегами, ми дійшли висновку, що зараз, у такий непростий час, – психологічна підтримка людям надзвичайно важлива.

 Загалом організатори психологічного фестивалю у Чернівцях нарахували приблизно 30 практичних психологів, які спроможні за потреби фахово та компетентно допомогти тим, хто цього потребує. Знати «своїх героїв в лице» зовсім не зайве, адже, за словами Валентини РАДЧУК, завідувача кафедри практичної психології педфаку ЧНУ, сьогодні навіть студенти, які ще не встигли отримати базову освіту, але мають надлишок особистих і фінансових амбіцій – чимдуж поспішають відкрити психологічні кабінети, де готові приймати усіх, лікувати усе без винятку й в усіх психологічних напрямках…

 – Яка різниця між лікарем-психотерапевтом та практикуючим психологом?

– Лікар-психотерапевт має право призначати медикаментозне лікування. А практикуючий психолог, психолог-консультант – це та людина, яка працює виключно словом.

 Отож, якщо Вам цікавий Ваш внутрішній світ, Вас приваблює практична психологія, психотерапія та сучасні бізнес-технології, і Ви хочете керувати своїм життям та прагнете особистісного і професійного зростання, готові зустрітись із фахівцями різних напрямків  та течій, знайти свого Майстра – цей фестиваль саме для вас!

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

Запис Психологію можна продегустувати спершу з'явиться на Медіа-Версії.

…Скільки живу, буду пам’ятати, як важкохвора літня жінка на запитання лікаря: «Де у Вас болить?», відповіла, перемагаючи нестерпний біль у всьому тілі: «душа мені болить, душа…». Лікар здивовано знинав плечима. Йому здалося, що людина, яка стояла на порозі смерті, просто була не в собі.

Душа… Це той чистий кришталик, який світиться в людині, пробиваючись крізь морок людських вад. Але коли це світло не може пробитися, починає хворіти тіло, обтяжене даниною ненажерливих людських забаганок. Воно волає про допомогу, чекає на лікаря, який, володіючи багатим арсеналом засобів, допоможе людині позбутися нестерпного болю та хвороби. Але чи допомагають ці засоби зціленню душі?

Чимало людей знають, що є наука «про душу» (від грецької psyche – душа, logos – учення, наука) – психологія, яка пояснює механізми роботи психіки. Але, оскільки немає такої хвороби тіла, яка б не впливала на психіку, то єдність тілесного та психічного очевидна. На жаль, в медицині часто-густо панує «тілесний» підхід.

Вилікувати душу – вилікувати тіло

До хворого прямує лікар, озброєний арсеналом найновітніших технічних засобів, і лагодить механізм, який зветься тілом людини. Але чому щорічно помирає велика кількість людей у розквіті творчих сил? Статистика свідчить, що на першому місці в структурі захворюваності та смертності населення стоїть серцево-судинна патологія, за нею – онкологія, на третьому місці – знову ж таки патологія судин, але вже мозку. Навіть нефахівцю зрозуміло, в чому причина їхнього розвитку.

На жаль, причин багато, але всі вони зводяться до головного чинника, стресу, на шляху якого – людина, зі своїми емоціями, примхами, страхами, характером, в якої можливо уже давно болить душа.

Справжньою проблемою сучасного лікаря, в арсеналі якого потужні діагностичні та фармакологічні засоби, є питання: як лікувати сучасну людину? Людину, яка перебуває у вибухонебезпечному стресогенному середовищі.

Сумнівно, що хворий, пройшовши серію процедур, отримає зцілення. Де гарантія, що чинник, який спричинив стрес, не спровокує ще потужніший стресовий вибух, який може призвести навіть до смерті. Отож, здається, все просто: не можна виписувати хворого з лікарні, доки не ліквідована психологічна причина, що довела людину до лікарняного ліжка.

Простіше кажучи, душевний біль, що роздирає все тіло, не дає спокою і вимагає помсти, покарання, люті, заздрощів – усього, що є карою Божою. Словом все те, що створило «каїнове покоління» людей у своїй невгамовній жадібності до земних благ.

І якщо в стані хвороби людина усвідомила причину душевного болю, вона психологічно готова до всіх лікарських процедур – і настає швидке одужання. Ми не приписуємо його лікарю, ймовірно, це збіг обставин, а, можливо, хтось інший відкрив йому світло життя. Але це сталося – і такий хворий довго не затримується в лікарні. Але, на превеликий жаль, подібне відбувається не часто. Бо сучасна медицина поступово витіснила мистецтво, замінивши її технізацією. І лікар-митець, який лікував словом, ліками і скальпелем, стає лікарем-інженером…

Але чи може замінити комп’ютер слово лікаря? Психологам нещодавно вдалося довести, що одужання на 85-90% залежить від стосунків між хворим і лікарем, від фактору їхнього спілкування. На жаль, медична практика ХІХ-ХХ століття поступово витіснила лікаря-цілителя (уточнюю, не знахаря). І це позначилося на здоров’ї кожної нації, а надто ж української, що підтверджується демографічною ситуацією в Україні.

Інформація, що руйнуе

Сучасний етап розвитку людської цивілізації потребує нового лікаря. Бо потік руйнівної інформації, яка виливається нині на людину, стає поживним ґрунтом виникнення стресів. Тож лікар мусить об’єднати психологію та медицину, бути фахівцем у галузі психічного й тілесного.

І саме таких спеціалістів готують у Буковинському державному медичному університеті. Це – лікар-психолог, який володіє древнім мистецтвом слова та сучасними технологіями швидкого і безболісного лікування тіла. Я вдячна долі, що була серед творців такої спеціальності в медицині як «медична психологія». Оскільки сподіваюся, що саме вони будуть оперативно надавати першу медичну та психологічну допомогу.

Юлія, студентка третього курсу медичного факультету № 3, на запитання, чому вона обрала фах лікаря-психолога, сказала: «Побач душу, впізнай її під капелюхом і краваткою, під гучною назвою посади і професією, під віком і діагнозом, – ти вже психолог. Вилікуй її стражденну, подаруй їй розраду і промінь надії, прийми в себе її жалі та таємниці, звільни від них людське тіло – і ти лікар-психолог».

Немає загадковішої та привабливішої безодні, ніж безодня людської душі. Зазирнути в неї може не кожен, а літати над нею даровано лише обраним. І цими обраними будуть фахівці-медики в галузі медичної психології, яких готують в Буковинському державному медичному університеті.

Душа… Мабуть, безсмертя її полягає в її неповторності та індивідуальності. Коли людина зробила щось прекрасне, про неї кажуть «душевна людина». Як важко усвідомити, що в кожному з нас є це душевне, що світиться не часто.

Мабуть, тому ми й поділили світ на добрих і злих людей. Але зло не може остаточно забрати душевне в людині, воно гине в смертельній хворобі і той ніжний кришталик відходить у вічність, оплакуючи світ і виступаючи йому докором, що загубив тіло та занапастив душу.

Запис Немає загадковішої та привабливішої безодні, ніж безодня людської душі… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

А тепер давайте уважно поглянемо на себе – кожний з нас. Але придивимося чесно й прискіпливо. Хто ми є? Паразити! Чому? Бо намагаємося більше взяти й менше дати. Саме так вибудовуємо і суспільство. І саме від цього наші біди.

Громадянське суспільсво подібне на людський організм. Той, хто знає його будову, не дасть мені збрехати: кожен орган (печінка, серце, нирки тощо) на 20% працюють на себе, себто на своє відновлення, і лише решта йде на потреби організму в цілому. Саме так має будуватися й успішне суспільство. Тож не таким уже й поганим було гасло: «Раньше думай о Родине, а потом о себе».

Натомість ми (саме ми!) розплодили олігархів – чистої води паразитів, яким дозволяємо ще й керувати собою. Бо за гроші вони купують собі не тільки голоси на виборах, а й партії. А потім через телебачення зомбують народ, себто нас із вами, засіваючи махровий індивідуалізм («Слабое звено», «Последний герой» тощо) та привчають до думки, що ближнього слід топити, коли це на догоду твоїм інтересам. Одне слово, заповнюють душу людську лайном, після чого вона й розкладається…

Чи могло б таке статися у нормальному, здоровому суспільстві? Жодним чином! Громадяни не дозволили б. Для прикладу – Китай. Хіба там немає мільйонерів та мільярдерів? Є! Але колективний розум (читай: суспільство) не дозволяє їм нахабніти до тієї межі, коли вони можуть задля прибутку просто проковтнути всі чесноти та здоровий державницький глузд. Натомість, у нас населення, на жаль, уже втратило будь-який контроль за процесами, що відбуваються в країні.

Причина такої сумної для більшості ситуації на поверхні: кожен з нас має паразитарне мислення і продукує його туди, нагору. Адже подумки ми розуміємо, ні, навіть вибачаємо чиновниів-хабарників та олігархів. Бо на їхньому місці діяли б так само. Тому й видряпуємося на верхні щаблі, щоби й собі, коханим, урвати від суспільного пирога побільший шмат.

Захланність тягне за собою суспільну інертність. Тож і дозволяємо робити із собою все, що заманеться тим, хто нагорі. Захотіли поміняти Конституцію – будь ласка. Забажалося повіернути назад – не проблема. А при потребі – ще раз перепишемо. Бо Конституційний суд все одно прийме рішення, яке йому продиктують, не замислюючись про наслідки.

Адже забули назавжди про волю народну, тобто про референдум, рішення якого передбачало відміну парламентської недоторканності та зменшення кількості членів Верховної Ради. Забули наче за велінням чарівної палички згори. І ніхто не обурювався і не обурюється, ніхто не протестує. Подібного, до речі, не можна уявити у Франції, Чехії, Німеччині чи будь-якій іншій цивілізованій країні. Бо там людям не байдуже, як нам. Бо там до такого негативу – зась.

Натомість, ми рвемося до влади задля власного задоволення і збагачення. Ось у цьому і є психологія паразита. І доки від неї не відмовимося, житимемо зле. І ми, і наші діти…

Людмила ЧЕРЕДАРИК

Запис Психологія українця-гельмінта спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Кожний чернівчанин хоча б раз, а побував у «ПАККО». Тож можете уявити собі, скільки разів довелося мені оббігати все приміщення, але яєць я так ніде й не побачив. Тоді показав листівку на касі та запитав, де ж лежить у них розрекламований продукт зі знижкою. Мене направили кудись у віддалений кінець приміщення, але там працівники сказали, що яєць у них не було й не буде. Поруч зі мною почала охкати якась молодиця, що теж, певно, купилася на недостовірну і недобросовісну рекламу «ПАККО».

– Та я ж спеціально прибігла з центру міста за вашими яйцями! – мало не голосила вона. – А тепер що?

– А тепер ви понесете додому все, що зняли зі стелажів і поклали до візка, – зауважив я, не без подиву оглядаючи переповнений покупками візок.

І тоді, шановні, я нарешті збагнув геніальний хід власника «ПАККО»: головне – затягнути покупця до магазину, а решту зробить… людська психологія. Недарма ж спеціалісти стверджують, що у супермаркетах людина придбаває три чверті, а то й більше такого, без чого легко можна обійтися. А тут ще й гуртівня, де товари продаються хоч трохи дешевше. І знову ж таки: раз уже прийшов сюди, то чи варто вертатися без покупки?

…Оце так Пушкін! Оце так сучий син! (Для тих, хто погано знає зарубіжну літературу, скажу, що так висловився, потираючи при цьому руки, Олександр Сергійович, завершивши написання «Євгенія Онєгіна»). Аналогію вловили? А, може, й без аналогії, бо зрештою, в моєму віці я міг щось і наплутати…

Але, щоб не казали, ніби я наплутав, висилаю рекламну листівочку «Парад акцій «ПАККО».

Кирило КОТЕЛЬНИКОВ, Чернівці

Від редакції: Ми уважно вивчили надіслану листівку і внизу однієї зі сторінок, надруковану дрібонькими – без лупи не добереш – літерами, знайшли-таки зауваження-відмазку підприємливих власників мережі. Підтримуючи їхній приклад, теж даємо меншими літерами – хай і вони прочитають!

«Шановні покупці, у зв’язку з тим, що наші магазини мають різну площу, окремі товари, які представлені у буклеті, можуть бути присутніми не в усіх магазинах мережі. Мережа гуртівень «ПАККО» залишає за собою право змінювати ціни в період дії пропозиції, та не несе відповідальності за друкарські помилки».

Запис Бійся реклами – від неї болять ноги спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Я згодна: батьків лякає, коли з тих чи інших причин рекомендують звернутися до психіатра. Але вони повинні якомога більше дізнатися про психоневрологічні розлади в дітей і підлітків, про те, як важливо своєчасно виявити хворобу, щоби легше вилікувати або скорегувати її та не дати їй змоги розвинутися далі.

Які ж це хвороби? Це і мовні розлади, і затримка психічного розвитку, і когнітивна недостатність (порушення пізнавальної здатності), і розлади особистості й поведінки, і розумова відсталість, і неврологічні захворювання – від неврозів до дитячих церебральних паралічів, і різні залишкові явища після перенесених інфекційних хвороб – і багато інших розладів, які потребують звернення і наступного лікування у психіатра.

Я звертаюся до батьків і до всіх, хто має відношення до виховання й розвитку дітей: коли виникає підозра про наявність хвороби, її не треба приховувати. Хвороба є хвороба для будь-якого прошарку та віку людей, в тому числі й дітей – і замовчування хвороби або нехтування проблемою рано чи пізно вийде, як кажуть, боком для цієї людини чи дитини, її сім’ї, а загалом і для суспільства.

Про професію психіатра, в т.ч. й дитячого, у нас ходить багато чуток, підозр, неприйняття. В цивілізованих країнах, навпаки, вважається нормальним за потреби звертатися до послуг психіатрів чи психотерапевтів.

Дитяча психіатрія – це не тільки педіатрія, фізіологія чи гігієна, це, головно, педагогіка, психологія, мистецтво. Це сама дитина з усіма її таїнами, несподіванками, з усім відомим і невідомим, спірним. Це ще й батьки, бабусі, дідусі – всі ті, хто оточує дитину.

Як же сприймають такі розлади батьки маленьких пацієнтів і їхні родичі? Коли батьки вперше дізнаються, що їхню дитину направляють до психіатра, їх охоплює почуття горя і відчаю, вони впадають у паніку, хоча в глибині душі давно вже розуміють, що з їхньою дитиною відбувається щось недобре і не випадково направляють її до лікаря.

Але батьки повинні знати й те, що силою ніхто не може направити їхню дитину до психіатра. Це їхня добра воля, їхнє розуміння незворотності хворобливих процесів у дитини. І, коли виявиться, що дитина дійсно хвора, необхідно вживати дієвих заходів.

Тоді наступає другий етап: вони потрапляють до кабінету дитячого психіатра. Тут батьки перш за все повинні розповісти лікарю про все, що тривожить їх у психічному стані дитини.

Потім розпитати про хворобу, якщо вона підтвердиться: і що з дитиною може бути, і як і чим її слід лікувати, де їй краще навчатися.

З’ясувати, чи потрібна допомога логопеда або психолога, який краще відвідувати дитячий садочок, яку школу.

Чим кращі й докладніші рекомендації щодо навчання, тим легше буде дитині знайти собі соціальне пристосування в подальшому житті.

Валерія ПАЛАМАРЧУК, консультант, лікар-психіатр обласної психолого-медико-педагогічної консультації

Запис Діти з особливими потребами. Як їм допомогти? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Мені стало дуже сумно, адже за кілька днів вона переступить поріг навчального закладу, який сформує або не сформує в неї прагнення до знань – чи не головної пристрасті людського життя. І згадалася осінь минулого року, коли батьки записали нашу Ганнусю на підготовчі курси для першокласників гімназії №1. Такою щасливою та радісною я ще її не бачила. Вона всім розповідала, що вже ходить до школи на справжні уроки! І дочекатися не могла тих днів, коли мама водила її до класу.

Але з часом ентузіазм дівчинки почав згасати. Одна з учительок сказала її мамі, що донька потрапила до «чорного списку»… Коли Ганнусині батьки поцікавилися в іншої вчительки, що означають «чорні списки», вона сказала та відповіла що й не чула про такі…

Та через місяць трапився випадок, який зовсім відбив у дівчинки бажання ходити на заняття до школи. Вона з глибокою образою у голосі розповіла, що всім діткам, крім неї та ще одного хлопчика, вчителька дала якісь різнокольорові папірці – відзнаку за успішність.

Коли ж мама з татом почали з’ясовувати, чого не знала їхня донька, виявилося, що вона погано сприймає завдання на слух. Та коли зазирнути до підручника з психології дошкільнят, то там легко знайти пояснення цьому: діти 5 і 6-ти років суттєво відрізняються за сприйняттям. Гадаю, що беручи з батьків по 200 грн. за місяць навчання, учителі мали б знати ази психології тих, кого готують до школи.

…Зрештою, онука без проблем здала іспити до гімназії №1, а потім ще й до сусідньої. Бо син не захотів, щоби вона навчалася у 1-ій. А колись це була школа №7 іна околиці міста, яку я багато років тому закінчила, згадуючи тепер про шкільні роки, як про найкращі у своєму житті.

З 1-м вересня, друзі! І нехай щастить вам на вчителів. Бо від них залежатиме ваше доросле життя. Мені в цьому поталанило.

Запис Не знаю – і знати не хочу! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Я не можу контролювати божевілля цього життя, але я можу зберегти його логіку

Вільгельм Райх, 1950-ті роки

Райх був учнем Фрейда, його першим клінічним ординатором, першим директором Психоаналітичного інституту. Він відкинув усі базові положення психоаналітичної теорії і був вигнаний з усіх психоаналітичних організацій.

Він пише «Масову психологію фашизму» за 10 років до «Анатомії людської деструктивності» Еріка Фромма і за 20 років до «Авторитарної особистості» Адорно. Він був запеклим марксистом, займав керівні посади в Німецькій компартії, вів пропагандистську роботу в усій Європі. Він же був виключений з цієї партії, покинув Німеччину, був оголошений персоною non gratа в Данії, Швеції, Норвегії.

Райх стверджував, що всі проблеми людства – через відсутність сексуального задоволення. Він – автор радикальних програм сексуальної освіти і пророк «сексуальної революції». Зі своїми 3-ма дружинами розходився «з ідеологічних міркувань».

Райх відкрив тісний взаємозв’язок між м’язовим напруженням і психологічним станом людини, заснувавши один з найперспективніших психотерапевтичних напрямків – тілесноорієнтовану психологію і психотерапію. Він же розробив абсолютно метафізичну і протилежну за змістом теорію Оргона – космічної сексуальної енергії.

Райх вірив у власне обожнення через 50 або 100 років, а помер у в’язниці. Справа його життя – досліди з оргонною енергією – була заборонена, а його книги – спалені.

З першою дружиною Анною і дітьми

Пристрасті юності

Життя Райха було багатим на події. Звичайна людина виявляється загадковим, трагічним, авантюрним персонажем. Його доля – підґрунтя для психоаналітичного аналізу, драма ідей. Своє життя до 1922 р. Райх докладно описав у книзі «Пристрасті юності: Автобіографія 1897-1922».

Він народився 24 березня 1897 року в с. Добряничі Львівської області, тоді на території Австрійської імперії. Але в Інтернеті на сайті російської «Вікіпедії» місцем народження зазначено Добринівці Заставнівського району на Буковині. Англомовна «From Wikipedia» вказує на помилку і зазначає, що місце народження – саме Добряничі, а не Добринівці. Помилка виникла тому, що незабаром після народження сина родина Райхів переїхала до Южинця на тій же Заставнівщині. За одними джерелами, батько купив там велику ферму, за іншими – вони переїхали на ферму, що належала сімейству матері.

Батько Райха, Леон, був заможним, владним і деспотичним, із украй запальним і дратівливим характером. Мати Райха, Цецилія Ронігер, була красунею. Бабуся Ронігер називала дочку «німою» за покірність долі і готовність нести свій жертовний хрест: батько Вільгельма був закоханий у дружину, однак «діставав» її ревнощами.

Незважаючи на єврейське походження, батько був переконаним німецьким націоналістом. У родині розмовляли тільки німецькою і маленькому Вільгельму заборонялося спілкуватися з українськими та єврейськими дітлахами. Мабуть, саме у відносинах Вільгельма з батьком і варто шукати коріння його майбутньої книги «Масова психологія фашизму».

Вільгельм обожнював та ідеалізував матір. Почуття до батька були в нього двоїсті. Він навіть припускав, що, можливо, не був рідним сином цієї людини.

Однак йому були відомі муки ревнощів не тільки до батька. Такі ж почуття в нього були й до молодшого брата Роберта. Райх не хотів народження брата і прагнув появи сестри. Коли йому сказали, що народився хлопчик, він відповів, що це його не цікавить, і попросив, щоби немовля віднесли назад! Вони з братом були геть несхожими. Вільгельм намагався бути бути владним і рішучим як батько. Роберт же був схожий на матір. Вільгельм страждав від того, що, як йому здавалося, молодшому брату діставалося більше материнської любові.

Початкову освіту Райх одержав вдома, займаючись з репетиторами. Більш пізній інтерес до вивчення біологічної природи емоцій і сексу Райх приписував вихованню на фермі, де, як він пізніше висловився, «природні функції життя» були неприхованими. З його слів, уже в 4 роки для нього не було ніяких таємниць у сексі.

17-річний сирота

У 14 років Вільгельм випадково дізнався про інтимний зв’язок матері з одним з його репетиторів і розповів про це батькові. «Батько потяг матір у кімнату, – згадує Райх, – з криком: «Ти розповіси мені все!». Двері за ними зачинилися, і якийсь час батьки сварилися. Потім мати пішла у свою кімнату, і відтіля рознісся по всьому будинку стогін. Усе ще не наважуючись поворухнутися, ми чули, як батько відчинив двері, а потім його голос, зламаний болем: «Що ти накоїла, я заклинаю тебе усіма святими, я всі тобі прощаю! Скажи мені, скажи мені в ім’я дітей, що ти ковтнула? Молю тебе – не вмирай!».

Мати Райха отруїлася лізолом, і хоча перша спроба була невдалою – вона вижила, але вже третя виявилася фатальною… Батько Райха помер від туберкульозу через 3 роки після смерті дружини. Вільгельм хазяйнував на фермі і продовжував навчання в одній з чернівецьких гімназій.

«Буковинський» період Райха закінчився 1915 року. Коли російські війська зайняли Буковину, брати Райх втекли до Відня, кинувши усе майно. Того ж року Райх пішов на службу до австрійської армії, воював в Італії, дослужився до офіцера.

З другою дружиною Лізою

Сексопатолог замість юриста

1918 року, повернувшись з війни, Райх вступив до юридичного факультету Віденського університету, однак швидко розчарувався і перевівся на медичний факультет. Як ветеран війни, він мав право вчитися екстерном 4 роки замість шести. Це були важкі роки для Вільгельма. Війна знищила всі заощадження. Усі 4 роки він ходив у військовому, бо не міг дозволити собі купити цивільний костюм, недоїдав і знімав найдешевшу квартиру.

1922 року Райх закінчує університет і стає першим клінічним асистентом Фрейда у Віденській психоаналітичній клініці. Фрейд високо оцінював свого співробітника і як практикуючого лікаря, і як майбутнього теоретика. Починається життя, сповнене злетів і падінь…

У 1929-му Райх, через переслідування за політичні погляди, переїздить до Берліна і засновує кілька клінік сексуальної гігєни для робітників. Тут можна було безкоштовно отримати інформацію про секс, виховання дітей і засоби контрацепції.

Серед головних ідей Райха – надання безкоштовних контрацептивів і контроль народжуваності, дозвіл на аборти і розлучення, просвітництво, спрямоване на профілактику венеричних захворювань, особливо серед лікарів та вчителів, відмова від покарання злочинців, які вчинили зло на сексуальному грунті.

Нині це здається буденним, однак тоді за «неправильні» погляди його виключили з комуністичної партії, виселили з Німеччини, згодом – з Данії. 3 листопада 1957 року, у віці 60 років, Вільгельм Райх помер від інфаркту у Федеральній в’язниці США.

Його життя здається втіленням абсолютного парадоксу, але в ньому не було нічого парадоксального, усе було закономірним. Один з його учнів – Фредерик Перлз – пояснює цю загадку усього чотирма словами: Райх був «безсоромний, придушуючи власну зніяковілість».

Віктор ПАСНІЧЕНКО, асистент кафедри практичної психології ЧНУ

Довідка:

Психологічні проблеми (за Райхом) – наслідок застою в організмі біологічної (сексуальної) енергії, що приводить створення відповідних блоків на м’язах. Ця напруга, стаючи хронічною, ще сильніше придушує вільний рух енергетичних потоків.

З часом це призводить до утворення «м’язового панцира», який сприяє розвиткові невротичного характеру, бо придушується природна емоційна діяльність людини.
Через це виникає необхідність ослаблення м’язового панцира і вивільнення енергії, яка блокується, після чого має починатися аналітична робота з проблемами клієнта.

Вегетотерапія Райха є базовим методом для різноманітних сучасних видів тілесноорієнтованої психотерапії (в тому числі танцювальної терапії). Ідеї Райха вплинули на і засновника гештальттерапії Ф. Перлза.

Запис Божевільний геній або геній божевілля з Буковини спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Уже вкотре за нинішню зиму наш позашляховик прямує до Чорториї на Кіцманщині. Цього разу слідом рухається автобус з дітками. Нам до чорторийських озер, на яких уже понад десять років зимують лебеді…

Науковці-орнітологи всі ці роки ламають голови над тим, що ж не дає цим білим красеням щоосені відлітати у вирій – як це роблять «порядні» перелітні птахи. І кількість таких зимівників рік від року більшає, сягаючи інколи до 150-160 особин.

Можливо, справа в тому, що озера ці не замерзають навіть у добрячі морози, тобто птахи мають доступ до водної рослинності, бентофлори тощо. Але бувають зими, коли від простору води залишаються лиш невеличкі віконця, з яких вовк чи лисиця запросто можуть вполювати пташину.

А бувають нелюди, яким кортить підстрелити природне диво…Природоохоронці, звичайно, намагаються цим небезпекам протистояти, але біля кожного озерця охорону не поставиш. От і приходить на поміч саме слово: роз’яснення й застороги.

На початку нинішнього століття тодішня сільська голова Брусниці (а Чортория територіально входить до цієї ж сільської громади) Флоріка Іванівна Лукащук доклала чималих зусиль до порятунку диво-птахів. Зусиллями державних природоохоронців, екологічної громадськості, просто любителів природи чорторийські озера отримали статус заповідних.

У той час, коли президент Ющенко зустрічався у Москві зі своїм російським колегою Володимиром Путіним, сюжет про чорторийських лебедів показали на ГРТ. Практично весь світ дізнався тоді про Любомира Гафійчука, єгера та активіста-еколога, який став головним охоронцем лебедів, підгодовуючи їх і допомагаючи переносити важкі випробування зими.

Наш екологічний десант у складі школярів румунської гімназії №6, гуртківців обласного центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді, обласної організації Українського товариства охорони природи та обласної організації Партії зелених залюбки підгодовує величезних красенів, які звично беруть корм просто з рук людини.

Приїздять сюди і пацієнти Брусницької бальнеологічної лікарні, щоби в перервах між водними процедурами підтримати царських птахів у скрутну хвилину – і торкнутися поглядом краси. Певні, що перекази про ці відвідини ще довго грітимуть їхні серця.

Чорторийські лебеді – саме таке явище, що об’єднує людей навколо конкретного. Прапори Партії Зелених України та Українського товариства охорони природи на берегах чорторийських озер ніби символізують єдність партійного заклику та практичної природоохоронної роботи.

Замість того, щоби клястися в любові до природи під час виборної кампанії, ми конкретними справами показуємо іншим політичним силам всеєдиний підхід до вирішення політичних та екологічних проблем краю: долучайтеся до добрих справ уже сьогодні і рідна природа буде вам вдячна.

І ще про містику: усі знають, що чорторийських лебедів звуть Івановими. Бо вони стали зимувати тут як раз після того, як відлетіла у вирій душа нашого славетного земляка, актора та режисера Івана Миколайчука. Це тут, у Чорториї, він побачив уперше світ, учився в місцевій школі, яка постаріла за минулі роки, як мати, що втратила сина. На цих голубих плесах навчився він бачити красу рідної України. Кажуть, що у лебедів переселилася його душа…

Василь КОРОЛЮК, голова облорганізації Українського товариства охорони природи,
Іван БОДНАРАШ, голова Чернівецької облорганізації ПЗУ

Запис Чорторийське лебедине диво спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Сміх убиває віруси й онкоклітини

Сміхотерапія активно досліджується в різних країнах. Американські вчені зафіксували такі результати: коли людина сміється, відбувається вібрація м’язів, яка знімає з них напруження. Крім того, сміх знижує частоту ритму серця та рівень артеріального тиску, сприяє вентиляції легенів. У крові підвищується рівень адреналіну, мозок виробляє підвищену кількість ендорфіну та поліпшує загальний тонус організму. Реакція імунної системи на сміх прямо протилежна реакції на стрес. Звуки, які видає людина, сміючись, дають команду клітинам імунної системи атакувати чужорідні для них тіла – віруси, злоякісні клітини тощо.

Ефект від сміхотерапії вражає!

Кардіологи з Балтиморського медичного центру стверджують, що почуття гумору та сміх можуть захистити від серцевих захворювань. А песимізм, навпаки, провокує виникнення запальних процесів в організмі та утворення холестеринових бляшок в артеріях.

Науковці Бірмінгемського товариства з вивчення сміху після досліджень онкохворих також зробили цікаві висновки. В учасників дослідної групи, в якій весь час практикували сміхотерапію, швидше досягався позитивний результат лікування.

Індійський лікар Мадан Катарія організував 200 центрів сміху в усьому світі. В них люди за допомогою сміхотерапії і дихальної гімнастики позбуваються патологій, які зазвичай лікуються хірургічно (скажімо, грижа, випадіння матки).

Сміх за обіднім столом знижує рівень глюкози в крові, що особливо важливо для діабетиків.

Невесела матір – хвора дитина

На організм дитини на психічному й фізіологічному рівні сміх впливає через матір. Дитячий організм вимагає від матері радості, усмішок, сміху. Стурбований, заклопотаний вираз обличчя, сум та невдоволення в душі жінки пригнічують психіку та імунітет сина чи доньки. Тому ліки можуть не допомогти, а хвороби нападатимуть, доки дитина не отримає «вакцину» від усіх хворб – життєрадісність.

Від смертельної недуги – гумор

Про позитивний вплив сміху на процес одужання можна говорити на досвіді тисяч хворих. Але найвідомішим пацієнтом, який одужав після невиліковної хвороби хребта – Норман Казінс. Безуспішно випробувавши на собі всі можливі засоби, він інтуїтивно знайшов сам для себе метод лікування: накупив коміксів, гумористичних журналів, відеокасет з кінокомедіями, зняв готельний номер і весело проводив час… Через два тижні він повернувся додому практично здоровою людиною. Своє одужання Норман Казінс описав у книзі «Анатомія хвороби очима пацієнта», яка стала світовим бестселером.

Не завжди сміх корисний

Сміх корисний не лише для того, хто сміється, а й для тих, хто навколо нього. Особливо це чітко простежується у батьків і дітей. У матерів, які часто сміються, немовлята значно рідше хворіють на вірусні захворювання. Цікаво, що той, хто здатен щиро посміятися над жартом близької людини, має сильніший імунітет ніж у того, хто вміє влучно жартувати… Та не всякий сміх має такий благодатний вплив. Якщо сміх злий, глузливий чи несе якісь інші негативні відтінки, він завдає шкоди і тому, хто сміється, і тому, кому адресований, і тому, хто його чує.

Сумна жінка – імпотенція в чоловіка

За спостереженнями психологів, дуже часто жінки в разі приєднання до їхнього товариства чоловіків починають сміятися. Зміна поведінки відбувається спонтанно, на підсвідомому, інтуїтивному рівні. Адже чоловіки, також на підсвідомому рівні, надають перевагу життєрадісним жінкам, здатним наповнити своє потомство потрібною для продовження роду силою. Постійно сумна жінка, кутики губ якої завжди опущені донизу, негативно впливає на чоловіка навіть на фізіологічному рівні – в нього знижується потенція, у деяких випадках це призводить до повної імпотенції.

Людмила КАРЕЛІНА, психотерапевт

Запис Сумна жінка – імпотенція в чоловіка спершу з'явиться на Медіа-Версії.

практична психологія

… Він не дивиться вам у вічі
Ваш обранець повинен дивитися просто у вічі, як персонаж з рекламного плакату. Коли він дивиться кудись убік, значить, справа темна… Може, затіває якусь хитрість або йому просто не до вас. Хіба що у вашої сукні завеликий виріз…
… Просить дозволу поцілувати вас
Не варто гадати, що це від шляхетності. Справжній джентльмен не змушує жінку відповідати на такі сумнівні питання: він повинен сам відчувати, що можна, а що – ні…
… Скиглить, коли довкола сонячно
Звичайно, зі справжніми чоловіками нині скрутно, але вирішуйте самі, чи потрібен вам П’єро зі слізьми з будь-якого приводу?
…Він – великий фахівець із комп’ютерних ігор
І скільки ж часу він згаяв, аби стати ним?
…Одразу після знайомства починає вам лестити
Ви добре знаєте, що ви не Місс Всесвіт, не найкраща куховарка, і не найкращий фахівець у вашому бізнесі? І не зважаючи на пристрасть ваших стосунків, завжди знайдеться ще якась жінка… Звичайно, чоловік повинен казати, що ви дорогі й бажані для нього. Але коли виходить це в нього занадто легко й невимушено, це свідчить, що робить він таке дуже часто.
…Замовляє найдорожчі вина на першому побаченні
Це може означати, що він просто не розуміється на винах: найдорожчі зазвичай розраховані саме на «лохів». А, може, він розкидається грошима, щоби справити враження і ви не розгледіли, що більше в ньому й шукати нічого.
… Зізнається, що кохає, вже при другій зустрічі
Такі зізнання повинні вас насторожити. Коли в чоловіка так легко виходять любовні зізнання, це може мати підтекст: «Може, я й поспішаю, але півроку без сексу…»
…Вихваляється, що не піднімав нічого важчого за чарку
У компанії це, може, й дотепно, але коли чоловіка тішить його пузце, значить, допомоги в житті від нього не буде.
… Відмовляється щось приготувати для вас
Чоловіків, які зовсім безпорадні на кухні, просто немає. Хай не приготує щось вишукане, але сосиски зварити, чи яйця підсмажити… Може, одні з найбільших радощів у житті – нагодувати дорогу людину. Той, хто цим нехтує – обмежена особа.
… Зізнається, що не знає, що таке клітор
Або бреше, щоби виглядати нерозбещеним, або в нього двійка з анатомії.
… У 28 років мешкає з мамою
Звичайно, бувають винятки: пише дисертацію, допомагає доглядати хвору, чекає кінця ремонту у власному помешканні… Решту дивіться у Хічкока у фільмі «Психоз».
…Вважає, що Гамлет – це яєчня з шинкою
Кохають не за ерудицію… Але чи не буде вам нудно: це ж про щось і розмовляти доведеться?
…Робить вигляд, що не знає таких слів, як «цистит» або «інфекція»…
Рано чи пізно доведеться посилати його до магазину чи аптеки… Коли він нічого не хоче знати про вашу фізіологію, то й робити для вас нічого не буде. Тож не чекайте, коли доведеться послати його до аптеки, краще одразу – куди подалі…

Про несправжніх чоловіків розповів Дмитро ЦАРЕНКО, «Версії»

Запис Тікай від нього щосили! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

1. У гостях ви розбили раритетну вазу…
А) Чого ж ви таку дорогу річ поставили на проході!
Б) Не переживайте: я принесу вам іншу, не гіршу, або склею цю…
В) Так, хороша була річ, але нічого не вдієш…
2. Ви впали на вулиці. Перехожий запитує, чи вам не боляче…
А) Краще допомогли б мені підвестися!
Б) Я сам винен, що не дивився під ноги!
В) Нічого страшного! Зараз підведуся і піду далі!
3. Друг повідомляє, що не може виконати обіцяне.
А) Та який ти мені друг після цього!
Б) То що ж! Спробую сам якось викрутитися!
В) Нічого: труднощі загартовують характер!
4. У вас гості. Сусід нагадує, що вже третя година ночі…
А) Це моя квартира! Що хочу, те й роблю!
Б) Вибачте, ми спробуємо тихіше…
В) Чого ж ви стоїте на порозі? Заходьте, гостюйте!
5. Колега звинувачує вас, що ви його обдурили…
А) Піди до Петренка, він підтвердить, що я не брешу.
Б) Не розумію, чого ти так сердишся, я готовий усе залагодити…
В) Давай спокійненько поговоримо, в усьому розберемося…
6. Ви прийшли у призначений час, але вас не приймають…
А) Ви повинні мене прийняти! Так працювати не можна!
Б) Мені почекати чи прийти наступного разу?
В) Що ж, ні – то й ні! До побачення!
7. Ви удвох чекаєте третього, а той запізнюється…
А) Пішли без нього, сам винуватий!
Б) Давай почекаємо ще п’ять хвилин.
В) Усі, буває, запізнюються…
Підрахуйте кількість відповідей А, Б, В. Вийшла більшість:
А –ТИГР.
Плюси: Ви звикли перекладати провину на інших. Можливо, це потенціал керівника.
Мінуси: Ви намагаєтеся подавити джерело роздратування, а не вирішити ситуацію. Несете негатив, і люди уникають спілкування з вами.
Б – ДЯТЕЛ
Плюси: Пропускаєте усе крізь себе і намагаєтеся діяти самотужки. Для вас важливо, що кажуть інші.
Мінуси: Можете не впоратися із ситуацією. Або вирішити, що все на вас тримається.
В –СЛОН
Плюси: Обираєте тактику примирення і ділите провину на усіх порівну.
Мінуси: Інколи все ж таки потрібні пристрасті! Ви ж сподіваєтеся, що усе вирішиться якось саме.
ЛИС – усіх відповідей порівну
Плюси: Найбільш конструктивний варіант, показує вашу гнучкість і хитрість. Можете зробити кар’єру там, де все залежить від спілкування з людьми.
Мінуси: Інколи ви можете… розгубитися. Не знатимете, як вчинити і що сказати.
Підготувала Лідія КОСТИНСЬКА, «Версії»

Запис Хто ви у конфлікті – Лис чи Тигр? спершу з'явиться на Медіа-Версії.