Як підтримати себе й інших у кризовій ситуації –  що треба робити:

1. Обов’язково запитати людину чи їй взагалі потрібна допомога. Перші питання: Чи все гаразд? Чи можу я чимось допомогти? Чи потрібні якісь ліки? Чи є де заночувати, що їсти?
2. Вода. Помалу пити воду – це діє заспокійливо, бо змушує дихання уповільнитися.
3. Дихальна вправа. Вдих діафрагмою («животом») на 1-2-3, видих на 1-2-3-4 (мінімум 6-8 таких дихальних кіл).
4. Повернення до реальності «де ти зараз?»

• Техніка від 5 до 1: назви 5 холодних предметів, які бачиш, 4 предмети, яких ти можеш торкнутися, 3 речі, які чуєш зараз, 2 речі, які відчуваєш (земля під ногами, волосся лоскоче лоб, тощо.) і 1 річ, яку можеш відчути на смак.

5. Справжнє розслаблення приходить лише після напруження, навмисне напружити все тіло від стіп і до голови і тоді повністю розслабити від голови і до стіп.
6. Коли стан, що людину трусить – треба розтрушувати тіло, потрусити кінцівками.

• Техніка ТАППІНГ – поплескати себе по тілу руками навхрест (коли руки навхрест, мозку здається, що це нас обіймає хтось інший).
• Зона між лопатками – зона підтримки і розправлених крил: варто погладити там, потримати руку, дати відчути, що всі у безпеці.

7. Якщо молитва не допомагає, бо відсутня віра – знайти у що віриш саме ти. Людині треба у щось вірити і шукати в цьому опору.
8. Сила тиску = силі супротиву, тому не тиснути на людину з допомогою, якщо вона не хоче її.
9. Фільтрувати інформацію, довіряти лише фактам, бажано тому, що бачиш на власні очі. Якщо є бажання розповісти комусь що ти десь почув, але не впевнений – трохи перечекати і обдумати чи справді людині це потрібно. Якщо треба кудись вилити емоції – зробити це екологічно, на папір чи собі в нотатки. Добре допомагає малювання, ліпка, все, що можна робити руками.
10. З дітками багато говорити і гратися. Щоб дітки були спокійними, в першу чергу треба щоб спокійні були дорослі. На питання чому нас бомблять і вигнали з дому, відповідь: бо в світі є і добро і зло, світ дуальний, так буває, але добро завжди перемагає. І одразу зміщувати фокус на позитив – але у нас все добре, дивись які іграшки, яке сонечко, у нас тепло, є що їсти, тощо.

Запис Поради кризового психолога спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Томас ВЕБЕР (ТНОМАS WEBER) – клінічний психолог, нейропсихолог, гештальт-терапевт і травматерапевт, терапевт у роботі з парами, клінічний дослідник у сфері терапії болю в клініці SysTelios (Німеччина), засновник Німецького товариства психотравматології та дослідження насильства (GPTG), засновник методу травмафокусу, керівник інституту нейропсихотерапії (Австрія) – був учасником ХХІV науково-практичної конференції з міжнародною участю «Актуальні питання психотерапії та психології», яка відбулася у Чернівцях на базі Буковинського державного медичного університету за організаційної участі Української спілки психотерапевтів.

Інтерв’ю з видатним лікарем і вченим від прес-служби БДМУ.

– Докторе Вебер, розкажіть будь-ласка про Ваш метод: чому він є актуальним, важливим і потрібним?

– Метод називаєтся «Травмафокус», він спрямований на допомогу людям із травматичним та хронічним болем і ґрунтується  на дослідженні фокусування й руху очей людини, опрацюванні цього фокусування та заспокоюванні людини. Ми відштовхнулися від розробок Френсін Шапіро (США), відомих серед психологів та психотерапевтів ще  у 80-х роках минулого сторіччя. Девід Кен, колега Френсін Шапіро, ще років 20 тому працював за її методикою: він досліджував рухи очей, а далі зосередився на фокусуванні. Відтак травмафокус є протилежність EMDR. Eye Movement Desensitization and Reprocessing у перекладі з англійської – «десенсибілізація и репроцесуалізація (обробка) рухом очей». Ми ж досліджуємо не рух очей, а фокусування. Я працював над цим з доктором Кеном: якщо людина під час розмови дивиться застигло в якусь точку, це може означати і  перезбудження, і, навпаки, заспокоєння. Якщо людина впала й пошкодила суглоб, за допомоги фокусування очей, правильного дихання можна протягом 40 хвилин позбутися болю. Гострий біль при нещасному випадку спровокував мене досліджувати це питання далі. Я почав працювати з людьми із хронічним болем і тепер за допомоги травмафокусу можу допомогти людям позбутися такого болю безповоротно.

Але що є головним принципом травмафокусу і чому я роблю це саме в Україні – це вже інше питання. Окрім того, що мені дуже подобається Україна і я багато разів приїжджав сюди раніше й кілька років проводив семінари у Львові.

У роботі з травмами колеги часто стикаються з хронічним болем – головним болем, болем в опорно-руховому апараті, плечах, спині, післяопераційним болем, при пошкодженні суглобів. Такі хворі мають дуже складний фізіологічний стан.

– Дозвольте уточнити, із фантомним болем Ви теж працюєте?

– Фантомний біль – це чудовий приклад того, що в мозку, на його карті, є точка, яка відповідає за те, чого вже немає: наприклад, руки чи ноги вже немає, а людина, що їх утратила, відчуває біль у них.  Фантомний біль виникає тому, що мозок намагається далі встановлювати контакт з тим, чого немає. Люди розповідають, що в них щось болить або свербить, – у місці, де нічого немає. Бо це залишилося в мозку. З цим ми також можемо дуже добре працювати, хоча особисто в мене дуже рідко буває така можливість, бо я не працюю в реабілітаційному центрі. Є такий індійський психіатр Рамачандран, він розвинув так звану «дзеркальну техніку», коли людина дивиться у дзеркало, бачить свою іншу руку –  так тренується мозок і так зникає фантомний біль. Таку методику зараз використовують у реабілітаційних центрах Австрії.

– У нас в області є значна кількість дітей із відхиленнями в розвитку, з інвалідністю. Чи існують обмеження за рівнем інтелектіального розвитку щодо використання травмафокуса?

– Я розумію колег, які працюють за допомоги травмафокусу саме з дітьми, які мають інтелектуальні обмеження. Людина, яка взагалі може працювати з дитиною із такими особливостями, може працювати й цим методом також. Бо цей метод потужно використовує тілесне сприйняття, контрольоване дихання, відтак це можна використовувати серед людей, що мають інтелектуальні обмеження.

– Чи бачите ви розвиток травмафокусу в Україні: хто цим буде займатися та які можливі труднощі?

– Уже створена команда. Я почав 2017-го з 5-ти семінарів. Ті колеги, що керують цією командою, здійснюють класний менеджмент, вирішують організаційні питання. На першому семінарі було понад 70 учасників, усі вони пройшли навчання. Тобто, є інтерес і на цьому можна будувати якусь структуру. Вони вибрали центром Хмельницький. Наступними роками з усієї України приїжджатимуть на таке навчання саме  до Хмельницького. Я планую також їздити до інших міст і проводити ввідні семінари. У Києві у реабілітаційному центрі, де лікуються учасники війни, провів семінар для колег, які займаються саме солдатами, що повернулися з війни. Ідея в тому, щоби українські колеги, які навчаються в нас, далі передавали цей метод своїм колегам.

– Чи можете розповісти про якийсь випадок чи епізод, який «закохав» вас у цей метод?

– Що перше спадає на думку: під час своєї роботи постійно переживаю якісь несподіванки. Допитливість завжди змушувала мене доходити до основ проблеми. На жаль, доводиться визнати, що в Західній Європі маємо більш вільний доступ до матеріально-навчальної, наукової бази, бібліотек. В Україні з цим набагато важче. Планую видати друком кілька книг, які були б доступними в бібліотеках для опрацювання цього методу.

Те, що чинить спротив, у мене збуджує інтерес – і на тому я зростаю. Труднощі для мене – це класно. Я дуже вдячний допитливим і зацікавленим колегам, які вміють працювати й хочуть розвиватися далі. Цього року в Україні отримали сертифікати 27 спеціалістів. Вони цілком відповідають усім критеріям.

– Дякуємо вам за те, що ви розвиваєте свій метод у нашій країні, бо в нас багато людей залишаються без допомоги. Хочеться вірити, значна частина фахівців буде працювати і з особливими дітками, дітками з інвалідністю…

– Добре, що ви про це згадали. Ми хочемо запустити окрему програму – саме для роботи з дітьми. Неочікувано й несподівано процес лікування методом травмафокусу, який триває у дорослих години, в дітей з хворобливими станами й проблемами пролітає за хвилини. Діти, які мають енурез, досить швидко позбавляються цього. Ми не були певні, що це спрацює з дітьми. Натомість отримали добрі результати – легко вирішується й проблема заїкання. Психофізіологічний зв’язок більший, ніж із дорослими. На наступний рік теж заплановані семінари.

У мене щільний розклад, бо у себе вдома і в Західній Європі маю багато семінарів. Разом зі мною працюють ще троє колег з Австрії. Досвід дуже інтенсивний. Але працюємо ми виключно з дорослими. Це, до слова, волонтерський проект, та ми сподіваємося, що й надалі отримуватимемо гроші на його здійснення. Це важливо, бо тоді гроші на цей проект «припливли» б і до України.

На знімку: Німецький психолог Томас Вебер – автор новітньої методки позбавлення болю за допомоги фокусування очей – привіз її до Чернівців.

Запис Наукові новинки на Буковині: Травмафокус – боротьба з болем за допомоги…  власних очей спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Ми підходимо до межі цього року і вже за тиждень зустрічатимемо новий – 2018-й.

Грудень, Новий рік, Різдво – традиційний час підвести підсумки, згадати щасливі та сумні моменти, побудувати плани і помріяти про майбутнє.

“Ми запам’ятовуємо і забуваємо щось не через властивості пам’яті, а від того, наскільки свідомо чи несвідомо проживаємо момент”, – розказує Ілля Молоствов, викладач “Нового Акрополю” – міжнародної організації філософського, культурного і соціального спрямування.

Філософ пояснює, що є два типи часу, відомих за іменами давньогрецьких богів.

Хронос – те, що зараз називається “хронометраж”. Коли все розписано, розплановано, п’ять справ одночасно і горять дедлайни. Вже завтра ми не пам’ятаємо, що було вчора.

І Кайрос – божество щасливого моменту. Перша зустріч з коханою людиною, перемога в олімпіаді, підйом на Говерлу.

Щоб наповнити наступний рік значущими моментами, Ілля Молоствов радить слідувати моделі, яка відображає стародавні уявлення про так званий Період долі.

Це шість днів до і шість днів після Нового року – від Різдва за Григоріанським календарем до Різдва за Юліанським.

Один день відповідає одному місяцю наступного року. Як проживеш цей день, таким і буде відповідний місяць наступного року. У кожен з цих днів можна працювати над певною якістю.

1 ДЕНЬ, 25 грудня – січень

Побачити мету

Подивитись на весь наступний рік ніби згори, побудувати план на рік. Задумати якусь велику справу, яку не зробиш за два дні: нарешті навчитись грати на гітарі, написати книжку, побувати в Гімалаях. Бути уважним до часу в цей день.

2 ДЕНЬ, 26 грудня – лютий

Новаторство

Спробувати покращити, по-іншому зробити всі звичні дії. Адже не факт, що все, що ми робимо – робимо найкращим способом. Так ми отримаємо маленький досвід того, чого хочемо у наступному році.

3 ДЕНЬ, 27 грудня – березень

Мріяти і уявляти

Витягнути себе за рамки буденності. Відчути зв’язок зі своєю мрією, уявою. Намалювати собі добрий і щасливий рік, яким він має бути.

4 ДЕНЬ, 28 грудня – квітень

Почати робити те, що хочеться почати

Інколи ми просто цього не робимо. От, здається, є все, але ми чомусь не починаємо. Використайте цей день, щоб наважитись і почати.

Як казав французький письменник Жюль Ренар: “Людина, якій пощастило – це людина, яка робила те, що інші тільки збирались зробити“.

5 ДЕНЬ, 29 грудня – травень

Готувати ґрунт

Посадити маленьке зернятко для чогось важливого у житті. Подзвонити тим, з ким хочеш спілкуватися у наступному році.

6 ДЕНЬ, 30 грудня – червень

Пошук мудрості і хороших ідей

Почитати улюблене і знайти щось нове. Написати список книг, які давно хотілось прочитати.

31 ГРУДНЯ, Зупинка. Перехід

Покровитель цього дня у давньогрецькій традиції – бог Янус. Він символізує двері з минулого у майбутнє, він хранитель переходів.

Янус відповідав за те, щоб людина, яка проходить крізь двері – Новий рік – змінилася. Щось зайве залишити, а щось нове взяти з собою.

7 ДЕНЬ, 1 січня — липень

Піклуватися і захищати тих, хто дорогий

Не скупитися на кроки до близьких людей. Не ставитись як належне: “Ну є, і є”, а сказати: “Я люблю тебе, я щасливий, що ти поруч, дякую, пробач, ти мені дорогий”. Ті слова, які ми забуваємо казати.

8 ДЕНЬ, 2 січня – серпень

Зробити щось творче

Поспівати, помалювати, зліпити. І є другий варіант: спробувати зробити творчо те, що ми робимо звичайно, додати творчості у буденні справи.

Як у фільмі “День бабака” – головному герою щоразу довелось переживати один і той же день, а у фіналі він почав у кожну справу вкладати творчість: не так чистити зуби, не так йти по вулиці, не так їсти.

9 ДЕНЬ, 3 січня – вересень

Очищення і порядок

Як в Італії на Новий рік – викинути старі речі й мотлох. І не тільки на фізичному річні, але й моральному: спробувати позбутися старих образ, залишити позаду роздратування і суперечки. У цей день важливо звертати увагу на порядок у дрібницях.

10 ДЕНЬ, 4 січня – жовтень

Привнести у своє життя, та життя інших, моменти краси і гармонії

Театр, музика, картинна галерея, хороше кіно, подарувати комусь квіти, зустрітись з близькими людьми.

11 ДЕНЬ, 5 січня – листопад

Трансформація

Це час подумати про те, що ми хочемо змінити, і змінити це.

12 ДЕНЬ, 6 січня – грудень

Привнести філософії у своє життя

А філософія неможлива без гумору. Вміння посміятися, а особливо над собою – велике. Воно здатне багато змінити.

Варто сприймати цю схему як орієнтир, можна змішувати дні, міняти один на інший.

Головна ідея в тому, щоб прожити ці дні осмислено, запам’ятати їх, отримати маленький досвід і зрозуміти, чого б нам хотілося у Новому році.

За матеріалами “Української правди”

Запис Змінювати життя треба не з 1 січня, а з 25 грудня: поради філософів та психологів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Медпсихологи ведуть прийом у поліклініках і лікарнях

– Нагальні потреби українців у медико-психологічній допомозі сприяли створенню медико-психологічної служби на рівні обласних, міських і районних лікувально-профілактичних закладів як в умовах стаціонарів, так і поліклінік. Надання медико-психологічної допомоги пацієнтам на ранніх стадіях захворювання та й просто у складних життєвих ситуаціях шляхом запровадження посад лікарів-психологів у мережі лікувальних установ різного профілю є для держави економічно доцільним. Бо саме своєчасне виявлення і сучасна діагностика захворювань має вирішальне значення для успішної терапії і сприятливого прогнозу. У зв’язку з цим і розпочали підготовку лікарів – медичних психологів у Буковинському державному медуніверситеті.

Медичний психолог здійснює психопрофілактику серед людей груп ризику, а спільно з відповідними лікарями-спеціалістами – психодіагностику та лікування хворих соматичного і психічного профілю, а також психологічну реабілітацію із застосуванням спеціальних методик. Водночас лікар-психолог надає психологічну допомогу особам різного віку, неспроможним впоратися з несприятливими умовами, що склалися в їхньому житті.

Допоможуть подолати страхи і тривоги

Лікарі-психологи беруть активну участь у поширенні медичних знань серед населення щодо психогігієни та психопрофілактики, сприяють вирішенню внутрішньо-особистісних та міжособистісних проблем, а отже – покращенню рівня психічного й психологічного здоров’я. Основним завданням роботи психолога з пацієнтами психосоматичного профілю є подолання страху, тривоги і психоемоційного напруження, корекція невірних установок хворих щодо лікування, попередження невротичних реакцій і ятрогенних станів.

Для переробки психотравмуючих переживань, мобілізації особистісних резервів хворих, лікарі-психологи використовують сукупність простих психотерапевтичних методів. Диференційований підхід до кожного пацієнта дозволяє обрати конкретний вид психотерапевтичної допомоги.

Лікарі-психологи використовують як психокорекційні, так і психотерапевтичні методи, які за змістовним призначенням можуть бути відволікаючі та седативні (заспокійливі), психорегулюючі та дезактуалізуючі, компенсуючі та психозахисні, потенціюючі та подовженої дії. Вже сама можливість висловити свої думки і почуття, значно покращує внутрішіній стан людини та сприяє її швидшому одужанню.

Спільний досвід надання допомоги пацієнтам лікарем-психологом і лікарем-вузьким фахівцем переконливо доводить свою ефективність і потребує запровадження в  загальномедичну практику.

Отже, за умови, що вас дістали страхи і тривоги, зверніться по допомогу до медичного психолога, який сьогодні є в кожній поліклініці та лікарні.

Запис Психологи навчать жити так, щоби зберегти здоров’я спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Реалізуй себе в іншому

Практикуючий психолог Олена Головіна серед основних причин звільнення називає непрофесійність, комунікативні проблеми – невміння налагоджувати стосунки з оточуючими, особистісні конфлікти з колегами. Трапляється, що людина не змогла вчасно зорієнтуватися в несподіваній ситуації, не впоралася з завданням і, як наслідок, її звільнили. Або ж простісіньке згортання чи скорочення виробництва, яке стало нині звичним явищем.

Втрата роботи дуже негативно впливає на психіку людини, – стверджує спеціаліст. Людина втрачає відчуття стабільності, захищеності, стикається з різною гамою негативних переживань – образою, злістю, роздратуванням. Надалі її може накрити хвиля суму чи розпачу, а ще гірше, коли людина починає сумніватися в собі.

– Це доволі небезпечно, тому що невпевненій у собі людині буде складніше знайти наступну роботу. За обставин втрати роботи, важливо не втратити оптимізм і віру в себе. Натомість треба об’єктивно проаналізувати, чому тебе звільнили, а відтак сприйняти ситуацію як шанс. Тобто оцінити її, як можливість реалізувати себе на іншому місці, чи в іншій сфері, – радить психолог.

Якщо втратили роботу

Якщо втратили роботу, то у вас два варіанти: знайти її самостійно або ж звернутися по допомогу до державної служби зайнятості. Шляхи самостійного пошуку роботи відомі – перегляд оголошень про вакансії. Можна також розпитати знайомих або ж запитати про наявні вакансії безпосередньо в тих установах, які вас цікавлять. У державній службі зайнятості вас ознайомлять з вакансіями на ринку праці не тільки у Чернівцях, а й у інших населених пунктах області та України.

Для реєстрації в центрі зайнятості необхідно пред’явити паспорт, трудову книжку, а в разі потреби – військовий квиток, диплом або інший документ про освіту, ідентифікаційний код.

Допомогу з безробіття також треба заробити

У центрі зайнятості постійно навчають (безкоштовно!) робітничим професіям тих, хто перебуває на обліку, щоби збільшити їхні шанси на працевлаштування. Так, якщо на ринку праці немає попиту на ваш фах, вам запропонують пройти профнавчання та працевлаштуватися вже за новим, щойно здобутим, напрямком професійної діяльності.

– Я вже 5 місяців перебуваю на обліку служби занятості, – каже безробітна 40-річна Тетяна. – За весь цей час мені двічі пропонували роботу. Одна вакансія була на 1000 грн., але мене не взяли, бо я не підійшла їм за віковою категорією. Іншим разом, коли я прийшла, місце було вже зайняте. До скорочення у мене була досить висока зарплата, – продовжує Тетяна, – тому я отримую непогану соціальну допомогу. Загалом же безробітними є здебільшого жінки з вищою освітою, а роботу пропонують частіше для чоловіків та ще й з низьким рівнем освіти. Людині з дипломом важко знайти роботу. Щоправда, персонал у центрі зайнятості привітний, але щоразу, коли приходиш туди, складається враження, ніби ти прийшов просити гроші.

Тетяна розповідає, що підходи в центрі зайнятості до тих, хто перебуває на обліку, досить жорсткі: пропустив семінар, або запізнився на зустріч з інспектором, або відмовився двічі від запропонованої вакансії – тебе знімають з обліку і, відповідно, позбавляють грошової допомоги з безробіття. Держава робить все, щоби не платити людям гроші…

Як зацікавити роботодавця

Роботодавцям доводиться переглядати сотні резюме і проводити чимало співбесід перш, ніж знайти потрібного кандидата. Аби привернути увагу роботодавця саме до власного резюме та своєї кандидатури, фахівці радять дотримуватися декількох простих правил, які допоможуть вам досягнути бажаної мети.

Резюме: воно має бути привабливим за формою та легким для сприйняття. Працедавець має витратити мінімум часу для його перегляду. Остерігайтеся загальних фраз і зайвих визначень, надавайте перевагу позитивній інформації. Характеризуючи свій досвід, використовуйте слова дії на зразок «влаштував», «організував», «налагодив», виправте орфографічні, граматичні та друкарські помилки.

Зовнішній вигляд: зважте, що роботодавець одержує значну кількість інформації про потенційного працівника (повірте, навіть більше ніж зі слів) тільки з його зовнішнього вигляду, мови тіла та жестів. До прикладу, сутулість продемонструє лінощі або безініціативність, тоді як пряма постава – інтерес і увагу до співрозмовника.

Особистісні якості: під час співбесіди роботодавець має на меті визначити, чи підійде людина для його команди. На співбесіді варто бути товариським і впевненим в собі – саме така поведінка гарантує потрапляння, як мінімум, до наступного туру відбору.

Ініціативність: роботодавці зацікавлені в співробітниках-ентузіастах, яким подобається напрямок роботи компанії. Задавайте питання у відповідь – це доведе, що ви активні і працездатні, а не просто шукаєте, де відсидітися за гарну зарплату.

Щоби не стати жертвою шахраїв

Досить часто при пошукові роботи люди потрапляють до тенет шахраїв. Усі ж прагнуть заробляти гроші, і шахраї – не виключення. Трапляються й роботодавці, які не гребують скористатися безкоштовною працею.

Розлянемо кілька популярних схем обману тих, хто перебуває у пошуку роботи:

1. Одноденні кадрові агентства – старий трюк.

Більше місяця така фірма не тримається, але й за цей час заробляє досить непогані гроші. Схема дуже проста: до кадрового агентства звертається людина, яка шукає роботу. Платить від 40 до 100 гривень, за що отримує роздруківку з відкритими вакансіями. Потім, коли особа починає телефонувати, з’ясовується, що у 30% оголошень неправильний номер телефону, ще 20% –закрили свої вакансії ще рік тому, а інші 50% зовсім і не подавали оголошення про прийом на роботу.

2. Платні телефонні лінії.

Тут все набагато правдивіше. Шахрай розміщує вакансії, які містять в тексті гучні імена компаній, роботодавців і вказує номер контактного мобільного телефону. Зацікавлений здобувач без тіні сумніву дзвонить за вказаним номером і в трубці чує приблизно такі слова автоповідача: «Доброго дня! На жаль, начальника відділу немає на місці. Передзвоніть йому за номером: 8(703) 111-11-11». Шукач швидко записує продиктований номер і кладе слухавку. А даремно. Бо в кінці повідомлення приємний жіночий голос скаже, що ця лінія з кодом «703» платна, а вартість хвилини розмови коливається від 27 до 40 грн. за хвилину.

3. Перші внески та інші нюанси.

Цей спосіб орієнтований на тих, хто шукає роботу, яку можна виконувати вдома. Гучні фрази «На дому» і «Заробіток від 500 у.е. за 4 години роботи в день» часто зацікавлюють людей. Одна моя знайома шукала роботу, але тривалий час нічого не могла знайти. Всюди потрібні були працівники на повний робочий день, а у неї маленька дитина. У черговий раз, переглядаючи оголошення в інтернеті, вона натрапила на одне, де говорилося, що потрібна людина для збору ручок, і працювати можна вдома. Вона зателефонувала за вказаним номером, слухавку підняв чоловік з приємним голосом, який все гарно розповів. Вона погодилася, але після другого-третього спілкування з роботодавцем, від нього почула: «ми повинні бути впевнені, що у вас серйозні наміри», «нам потрібно вам вислати необхідні матеріали для роботи», а потім він сказав, що вона повинна сплатити за первинний матеріал. Зрозуміло, що після оплати вона так і не побачила ні матеріалу, за який заплатила, ні роботи.

Отож, будьте обережні, тричі перечитайте текст, «покопайтеся» в інтернеті, перш ніж дзвонити щодо підозрілої вакансії. Бо, як переконує практика, ще жоден з ошуканих шахраями претендентів не зміг повернути витрачені гроші.

Від безробіття найбільше потерпає молодь

Головні причини високого рівня безробіття – спад економіки, зменшення попиту на робочу силу, відтік робочої сили, світова фінансова криза. У єврозоні безробітних на кінець 2011 року було майже 16,5 мільйона. Найвищий рівень безробіття зафіксували в Іспанії, де не працювало 22,9% від працездатного населення.

За неофіційними даними, безробітних громадян в Україні, мабуть, не менше, якщо не більше. Та ми можемо говорити тільки про так званий рівень зареєстрованого безробіття – його показник свідчить про кількість людей, які прийшли до центрів зайнятості та отримали статус безробітного.

Згідно з даними Чернівецького міського центру зайнятості, станом на 1 січня 1012 року, на обліку перебувало 1447 незайнятих громадян. Серед безробітних більше половини складає молодь віком до 35 років. Кожен безробітний, якщо він зареєстрований у службі зайнятості, може отримувати соціальну допомогу. Максимальна сума виплат не може перевищувати середню зарплату по області – 2320 грн., мінімальна – 544 грн., яка щоквартально збільшується.

За словами заступника директора Чернівецького міського центру зайнятості Євгена БУРАЧКА, на мінімальну виплату можуть розраховувати такі особи: випускники ЗНЗ, ВНЗ, демобілізовані – всі, хто шукають роботу, але ще не мають стажу. Отримувати допомогу вони можуть протягом 180 календарних днів. А той, хто працював менше 26 тижнів за останні 12 місяців, може отримувати таку допомогу не довше 360 днів. Натомість особи, які працювали не менше ніж 26 тижнів за останні 12 місяців і сплачували страхові внески, мають право отримувати допомогу з безробіття в залежності від середньої заробітної плати та від загального стажу роботи. Виплата допомоги по безробіттю може припинитися у разі не дотримання вимог центру зайнятості.
Але про це вже йшлося…

Запис Безробіття – не вирок, а, ймовірно, шанс?!. спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Мертвий світ… цивілізації

– Валентине Павловичу, Ви маєте своє пояснення тому, що у ХХ столітті раптом стали такими популярними фільми про вампірів…

– Так, зверніть увагу на те, що на рубежі того часу, коли виникає міфологема вампіра, виникає і зовсім нова уява про цивілізацію. Досі цивілізація жодним чином не виділялася з людського буття, вона не була чимось самостійним. Бо людина і природа існували разом. Тепер цивілізація виділилася у самостійну силу, вона і починає загрожувати не тільки природі, але й самій людині. – Бо стає чимось на зразок паразита. Причому ми досить часто і багато говоримо сьогодні про те, чим вона загрожує фізичному тілу людини: отруйні гази і речовини, радіація тощо. Та є й інший бік проблеми. Цивілізація загрожує людині духовно. Вона вражає людину, породжуючи її особливий тип, який сам по собі стає певною мірою духовним вампіром.

Розумієте, будь-який природній об’єкт – дерево, квітка, тварина тощо – несе в собі масу можливих значень, які людина пізнає через пошук, через активне пізнання змісту тих чи інших явищ, предметів, феноменів.

Натомість предмети, створені цивілізацією, такого активного осмислення не потребують. Зміст їх зрозумілий, бо закладався при їхньому створенні. Ось диктофон, на який ми записуємо нашу розмову. Ми не задумуємося над його змістом – нам зрозуміло, для чого він. Зміст авта – так само. Ось вимикач – він для того, щоби засвітити чи вимкнути світло. Тобто ми потрапляємо в світ, де осмислення стає чимось зайвим. У цьому сенсі ми нагадуємо вампірів: ті п’ють готову кров, а ми теж користуємося чимось духовно вже готовим. І подібно до того, як у паразитів дещо інша структура організму, де все – це величезний кишечник, який всмоктує елементи крові, так і тут відбувається духовне переродження людини

Жорстокість? Ні, атрофія уяви!

– Це особливо яскраво видно на дітях. Атрофії підлягає не стільки навіть мислення, скільки уява людини. Як педагог, можу продемонструвати це на прикладах. Ось, приміром, такий цікавий факт. Ще у XIX столітті Ушинський говорив про випадки хвороботворного перерозвитку уяви дитини. Сьогодні ми про це, на жаль, не чуємо.

Інший факт. Ще двадцать – тридцать років тому ніхто не говорив про те, що діти шостого- восьмого класів не вміють читати. Нині ми про це говоримо. Тому що інформація у нашому суспільстві поширюється в основному не словесна, а наочна.

Книга развивала творчу уяву дитини: вона читала слово, а бачила образ. Цивілізація вражає уяву. Іншими словами, уява просто щезає. У дитини, зрештою, навіть у дорослого між явищем і відповідною реакцією на нього вже немає ні роботи уяви, ні работи мислення. Натомість є явище й реакція на нього.

Ми спостергіаємо сьогодні парадоксальні речі. Діти стають не просто більш жорстокими. Вони чинять зовсім незрозуміло та необдумано. Приміром, дитина стрибає з четвертого поверху школи, бо посперечалася. Зрозуміло, що вона розіб’ється. Але, щоби це усвідомити, треба наперед пережити біль, а уява дитини вже скалічена.

Або ж підліток, побачивши на дорозі п’яницю-бомжа, який лежить, бере камінь і починє лупцювати його по голові. Повірте, це не від жорстокості, просто у нього уражена уява, відсутнє співчуття, тому що без уяви співчуття неможливе. Розумієте?

– Отож, випадки жорстокого побиття школярами своїх однолітків, яке ще й знімається на відео мобілкою, є не що інше як відсутність уяви?

– Саме так. Ми спостерігаємо цілу низку таких явищ, які є наслідком того, що завдяки цивілізації людина перетворюється на якусь дивну у духовному сенсі істоту з усіма ознаками вампіризму. Інформаційного вампіризму, я б сказав. Бо вона споживає інформацію в готовому вигляді, без осмислення. А це в свою чергу веде до атрофії мислення та уяви…

Споживання інформації у готовому вигляді, без її осмислення веде до атрофії мислення та уяви.

– Вампіризм, у вашому зображенні, – це екологічне явище?

– Як на мене, то у популярності, причому спалаху популярності образу вампіра, ми спостерігаємо лик цивілізації. Але з іншого боку – це й відчуття тієї загрози, яку вона несе самому існуванню людини. Не тільки як фізичній істоті, але як індивіду, особі. Страх і жах перед вампіром десь пов’язані з цим своєрідним проявом розлюднення в самому тілі цивілізації.

І тому мені здається, що насправді явище паразитування, – це не тільки цікава, а й дуже актуальна екологічна проблема. Спостерігаючи паразитування у природі, бачу певний аналог сьогоднішньому існуванню людини в трикутнику: людина – природа – цивілізація.

Запис Людина-паразит ідентична вампіру спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Де ховається жорстокість?

Психологи, педагоги і батьки все частіше сходяться на думці, що сучасні діти – жорстокі й агресивні. Причин, за словами психологів, є чимало. Перш за все, це тип темпераменту й індивідуальні риси характеру дітей. Та й формуються вони у сімейному колі. Дитина у своїй поведінці бере за приклад сімейний сценарій.

Поняття жорстокості у кожної родини – різне. Для когось ляпас – це жорстокість, для когось достатньо підвищеного голосу. За батьківським прикладом, діти поводяться і з друзями. Якщо малюк бачить або відчуває в сім’ї насильство, то така модель стає для нього зразком поведінки. Якщо дитину побив тато, то син може «відігратися» на слабших, щоби здаватися сильним, як тато.

– Діти часто плутають силу та мужність із агресивністю і жорстокістю. Вони керуються життєвими прикладами, які їм подають старші, або ж герої фільмів, мультиків, комп’ютерних ігор, – говорить практикуючий психолог Аліна ЗІНЗЮК, викладач кафедри соціології та психології БДМУ. – Таким чином малюки експериментують, намагаються зрозуміти, що таке жорстокість і де її межі.

Агресивна поведінка дітей потребує постійного контролю з боку дорослих. Необхідно показати вашому чаду, що можна, а що – ні. Що є добре, а що погано. Не можна просто забороняти. Бо таким чином дитина не отримує нового зразка поведінки. Вона знає, що це не можна тоді, коли це забороняє дорослий. Коли ж нагляду не буде, дитина продовжуватиме себе поводити як раніше. Тому дуже важливо наводити їй альтернативні варіанти вирішення конфліктів.

Дозволяйте дітям гніватися

Жорстокість може бути одним із симптомів психічних розладів, – говорить дитячий психіатр Валентина ШЕВЧУК. – У мої практиці була дитина, яка… розірвала кішку. Тепер це – дорослий чоловік із кількома судимостями та роками лікування…

Діти розуміють, що тварини слабкі та беззахисні істоти. Тому весь свій гнів спрямовують і проявляють саме на них. Щоб уникнути цього, потрібно дозволяти дітям вдосталь проявляти свої емоції – як негативні, так і позитивні, – радить Аліна Зінзюк. – Якщо їх гасити і забороняти, то вони можуть проявлятися за межами дому.

У ранньому віці дитяча агресія – складова формування характеру, прояв егоцентризму, становлення власного Я. Якщо дитину обмежити в чомусь, вона може відреагувати жорстокістю.

– У маленької дитини така поведінка несвідома. Вона сприймає її, як гру, – розповідає лікар-психіатр Ігор КАФАНОВ. Але до 7 років жорстокість повинна минути. У молодшому чи шкільному віці вже приходить розуміння, що не можна мучити тварин, бити ровесників тощо. Та, перш за все, дитячу поведінку, а відтак і погляди на життя в дітях формують батьки. Напевно, треба прискіпливо придивитися до себе.

Поради батькам від психологів

Навчіть дітей не вплутуватися в конфліктні ситуації і не створювати їх. Якщо дитина знає, що його однокласник забіяка, то зовсім не обов’язково вчити застосовувати силу. Навчайте дітей комунікабельності, адже замкнуті частіше стають об’єктом насмішок. Закладайте в дитині гідну самооцінку, тоді вона не дозволятиме принижувати себе та інших. Виховуйте у дітей відповідальність за свої вчинки та вчіть передбачати наслідки. Але якщо ви помітите вкрай жорстоку поведінку вашої дитини, зверніться до психолога.

Запис Дитяча жорстокість – проблема дорослих спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Спочатку ми купуємо кваліфікованого акушер-гінеколога для дружини та новонародженого, потім – путівки до дитсадка та престижної гімназії, відтак – до вишу. А ще – машину, квартиру, дачу, дружину/чоловіка, посаду і – речі, речі, речі.

Кожного разу новіші, дорожчі, престижніші. Таким є життєвий шлях сучасної людини – у цьому вас і весь оточуючий світ не без успіху переконують спеціалісти з брендінгу.

Хоча інтелектуали, які серед них зустрічаються доволі часто, самі з огидою беруть до рук глянцеві журнали. Та попри це вважають їх вершиною мистецтва. Того мистецтва, яке зомбує та перепрограмовує людей на потрібне не їм, а тому, хто на цьому заробляє мільйони та мільярди.

Саме тому споживацтво поглинуло сучасний світ, вважає Володимир КОВАЛЬОВ, доцент кафедри психології педагогічного факультету ЧНУ, який започаткував такий цікавий напрямок у психології як провінціалізм.

Але про хибну ідеологію споживацтва сьогодні говорять не досить часто. І Володимир Іванович вирішив поправити ситуацію, зібравши у кав’ярні «Української книги» за своєрідним круглим столом тих, кому ця тема не байдужа і хто усвідомлює, що аналогом піднесено-звабливого слова гламур є банальне міщанство. І доки чернівецька інтелігенція не вимерла як мамонти, п. Ковальов збирається проводити її зустрічі. Бо в черзі на зникнення вона вже, на жаль, стоїть. Не дарма ж елітою держави вже визнають успішних дилерів і комерсантів, клоунів шоу-бізнесу та спекулянтів, а зовсім не тах, хто насправді заслуговує такої назви. Про це, до речі, теж говорилося за горнятком кави.

Але, як на мене, дискусія закінчилася сумно, бо безрезультатно. Інтелігенція, як мені бачиться, програє цю війну. І на людство чекає попереду лише хаос. Адже воно не відмовиться від машин і комп’ютерів. І до печер ніхто не повернеться. Некомфортно там: темно, якщо без електрики, холодно та волого, коли без опалення. Але призупинити регресивний процес споживацтва нам усім ще під силу. Треба тільки трохи розкинути мізками й зрозуміти, нарешті, що технократичне суспільство, якщо воно не обмежить свої нездорові апетити, приречене…

Запис Від міщанства до гламуру, від слоників до стразів Сваровськи спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Під час обшуку в оселі затриманого виявлено велику кількість літератури на релігійну тематику. Одна з жінок була прикута ланцюгом до ліжка. Як пізніше виявилося, вона хотіла покинути секту…

Поштовхом до затримання стала вагітність еповнолітньої членкині секти.

Разом з лідером у його господарстві проживали 25 людей: дружина, невістка, зять, дві співмешканки, одна з яких вагітна та 14 дітей – 7 від дружини та 7 від співмешканок.

Лідер називає свою секту невідомим словом «Отарві» та пропагує обмеження в їжі. Але після затримання, за словами Віталія СУХАРЄВА, начальника Новоселицького РВ УМВС, у слідчому ізоляторі він не гребує жодним шматком їжі, якою його там годують.

Нині проводиться цілий комплекс оперативно-слідчих дій. Ведуться бесіди правоохоронців та психологів з потерпілими. Усі діти нині перебувають у лікарні на обстеженні. Чи понесе «головний сектант» відповідальність, поки не відомо, адже встановлюється, чи він осудний.

Нагадаємо, що «Версії» неодноразово писали про померлу від голоду породіллю Каріну, доньку сектанта, а також його померлу після пологів і кровотечі дружину, бо він заборонив жінці переливати кров…

У справі тривають слідчі дії. Немовля загиблої Каріни виховується у дитячому будинку. До речі, перше звертання щодо секти до Новоселицької прокуратури датоване ще 2005 роком. Якби тоді правоохоронці нею зацікавилися, то не було би двох смертей і скалічених дитячих доль.

Запис Секта «Отарві» з Котелева: діти врятовані? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Чаша нашої душі

За різних обставин наш організм народжує різні енергії. Одні – позитивні, найвища з них – Любов. Інші – негативні, важкі, руйнівні, серед яких найогидніша – ненависть.

Нібито усі про це все знають. Але є маленька деталь, про яку мало хто здогадується: жодна з енергій, народжених у нашій душі, нікуди не зникає. Вони містяться у своєрідній чаші – емоційному сховищі нашої душі. Властивості енергій такі, що негативні – важчі, тому вони осідають на дно цієї чаші. А світлі – залишаються зверху.

Від народження людина сповнена любові. Діти більш радісні за дорослих. Вони бігають, сміються. А коли й посваряться, то швидко миряться. Але ось перший жорсткий досвід реального життя: бавився з батьковими паперами, батько побачив, нагримав, побив… Дитина навіть не встигла зрозуміти, за що, але на денце його емоційного сховища вже лягло трохи чорноти.

Любов втрачається першою

Далі – більше. Крокуючи життям, ми заповнюємо душевну чашу ненайкращим вмістом, до того ж, чаша ця – завжди повнісінька. Те, що не вмістилося в ній, виливається. Зрозуміло, що зверху. Зливається Любов, найцінніше.

У дорослому житті ми маємо вже й солідні «накопичення» злого. Причому, рівень цих накопичень можна відстежити за доволі помітними ознаками. Спершу це легка дратівливість, згодом – безсоння та неврози, далі ще краще – неврастенія, шизофренія, суїцид…

Людина підсвідомо боїться такої перспективи, намагається уникнути її чи віддалити. І вихід знаходить простий: відправитися туди, де тобі добре. У те, що ми називаємо мріями. Мрії в кожного свої: стати коханим, освіченим, відомим, багатим. І це найбільш хибна ілюзія людства, адже зовсім не просто досягти того, про що мрієш. І навіть досягнувши усього бажаного, отримавши міцний позитивний вплив на нервову систему, ви нічого не зміните у складі своїх емоцій. Водоспад радощів проллється мимо, бо чаша більше ніж наполовину заповнена гіркотою, що лежить на дні.

Поверніть мене… до себе

Що далі робить людина? Обирає один з двох, однаково хибних, виходів: летіти, збиваючи всіх на шляху, до нової мети чи якось затамувати внутрішню гіркоту. І саме це відгалуження шляху й народжує алкоголіків, наркоманів, токсикоманів, просто занепалих духом людей.

Зауважимо, існує ще один шлях. І він єдино вірний. Це шлях перегляду подій і шлях звільнення від важких накопичень минулого.

… На сеанс жінка привела чоловіка-алкоголіка, якого вже не раз кодували, попросила попрацювати із ним. Мовляв, а раптом допоможе… Чоловік погодився неохоче: видно було, що він ні у що не вірить і вважає, що з цього сеансу нічого доброго не буде.

Ми не стали працювати з проблемою позбавлення від алкоголізму, а взялися до його негативних «накопичень».

Перше, що відразу з’ясувалося, – смерть батька. Це було для сина потрясінням, адже батько довго кликав сина, а тому все було ніколи. Коли ж син нарешті з’явився на батьковому порозі, найрідніша людина була вже непритомна. І помер батько на синових руках. Чоловік не лише отримав стрес безпосередньо від смерті батька, в нього виникло величезне почуття провини, адже він так і не дізнався, навіщо його кликав батько, що хотів сказати йому під кінець.

Коли ми почали з ним працювати, знімаючи проблеми за допомоги знайдених ключових слів, на нього моторошно було дивитися. Враження було таке, ніби йому на голову вдягли залізний обруч і, закручуючи болти, стягують його. Біль дуже швидко протверезив його. Уже було не до скептичних посмішок.

Після зняття стресу він так втомився, що, прийшовши додому, одразу ж заснув.
Наступного дня працювали над зняттям почуття вини, а коли воно пішло, чоловік уперше посміхнувся. Було помітно, який важкий душевний біль покинув його.

Не третьому сеансі ми збиралися безперервно повторювати слова «хочу випити», щоби стерти таке бажання. Але обставини склалися так, що наша група психологів мусила терміново виїхати. Та через тиждень зателефонувала дружина пацієнта і радісно повідомила, що чоловік кинув пити…

Ми не проти мрій. Мрія, мов зоря, кличе до невідомого, таємничого світу. Ми проти того, щоби під мрією ховали невирішені проблеми сьогодення. Їх можна вирішувати тільки одним способом – звільнившись від негативних накопичень минулого. І тут психологу, який узяв на себе місію цілителя, не позаздриш. Інша річ, коли цей метод стає інструментом, доступним для багатьох. Адже кожний без винятку може ним володіти. І тоді можна самотужки позбавлятися негативів минулого. Я описувала цей метод у попередніх публікаціях.

Сьогодні можна говорити цілком відповідально: людина повинна сама стати собі цілителем.

Записала Любов КАФАНОВА, «Версії»

Запис Стань собі цілителем спершу з'явиться на Медіа-Версії.