Як застосовуватимуться спецзасоби, що їх дозволятиметься використовувати Нацгвардії, та їхній перелік узаконив уряд

Силовикам дозволено використовувати гумові та пластикові кийки, електрошокери, наручники (сітки для зв’язування), службових собак і коней, засоби акустичного й мікрохвильового впливу, гранати й боєприпаси світлошумової та димової дії, а також пристрої для відстрілювання гумових куль.

плашка

Розганяти мітинги водометами будуть при температурі +10 градусів

Нацгвардії дозволено також використовувати водомети й бронемашини (без штатного озброєння). При цьому заборонено застосовувати водомети, якщо температура повітря нижча за +10 градусів.

Після застосування спецзасобів нацгвардійці зобов’язані в найкоротший термін забезпечити надання медичної допомоги потерпілим.

Заборонено застосовувати спецзасоби в навчальних закладах, лікарнях, дипломатичних представництвах (без письмової згоди).

Заборонено:

застосовувати наручники більше ніж на 2 години, бити кийками по голові, шиї, ключицях, статевих органах і по животу; застосовувати світлошумові пристрої на відстані ближче 2 м; вдаватися до засобів сльозогінної та подразливої дії у юрбі.

.

Запис Кабмін затвердив Правила боротьби з протестувальниками спершу з'явиться на Медіа-Версії.

… Мене взагалі дратують ці вічні заклики встати з колін і так далі, мені здається, що встати з колін може лише той, хто був на колінах…

© Ліна Костенко

Півроку тому  22 листопада у Чернівцях молодь, студенти вийшли на Центральну площу  до пам’ятника Т. Шевченку на мітинг  на підтримку асоціації з ЄС. У ньому взяли участь понад 300 чернівчан. 

Ми можемо втратити Україну.
Ми вже фактично її втрачаємо.
Ми нездатні протистояти, ми
не знаємо, на кого й на що
спертися у цьому суспільстві,
воно хистке й захланне,
інфіковане тліном мертвих
ідеологій, поляризоване за
принципом поколінь,
сконфронтоване соціально й
національно, навіть
регіонально, – а ми, що
зробили ми? – ми, покоління у
силі віку, ми, ніби ж уже
громадяни вільної країни, ми,
ублюдочні катастрофісти своїх
особистих драм, сипонули
урозтіч по світах, або сидимо
тут, скніємо, чекаємо, поки нам
усміхнеться доля.

© Ліна Костенко, “Записки
українського самашедшого”,
2010 р.

22 травня, на Майдані  зібралися ті, хто приймав участь в подіях Євромайдану в Чернівцях, у Києві, хто підтримував і допомагав Майдану.
Знаменно, що цього дня 1861-го Шевченко навічно повернувся до України.

Я не нездужаю, нівроку,
А щось такеє бачить око,
І серце жде чогось. Болить,
Болить, і плаче, і не спить,
Мов негодована дитина.
Лихої, тяжкої години,
Мабуть, ти ждеш? Добра не жди,
Не жди сподіваної волі —
Вона заснула: цар Микола
Її приспав. А щоб збудить
Хиренну волю, треба миром,
Громадою обух сталить;

Та добре вигострить сокиру —
Та й заходиться вже будить.
А то проспить собі небога
До суду божого страшного!
А панство буде колихать,
Храми, палати муровать,
Любить царя свого п’яного,
Та візантійство прославлять,
Та й більше, бачиться, нічого.

Тарас Шевченко,
1858, 22 ноября, [С.-Петербург]

Під час  зустрічі багато пригадували. Перемога далася  великою ціною – більше як сотня загиблих і померлих від ран патріотів. І сьогодення дуже тривожне, драматичне.  Але ми віримо у щасливе майбутнє України. 

***
Ми поранені люди, ми дуже поранені люди.
Але хто наші вбивці? — не цей, не цей і не ця.
їх нема, вони є, і все це ще тільки прелюди.
Ті, що нас убивали, змінили вираз лиця.

Древо мислі вродило — цитати, цитати, цитати.
Як втомилась душа у суспільній своїй німоті!

Хто віддасть нам життя?
А немає ж у кого спитати.
Ті, що нас убивали, іще раз уже не ті.

***
Рівно півроку тому
розпочався
Євромайдан. Не
забуваймо, як
це було, навіщо ми це
робили і
що зробили з нами, щоб
не
довелося робити це
знову.

Ліна Костенко

Тетяна СТРІЛЬЧИК, “Версії”,
фото автора

Запис «Євромайдан у Чернівцях» – пів року… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

“Ми не можемо вчитися, коли вбивають людей”, – з такими гаслами від центральних  корпусів ЧНУ студенти розпочали протестну ходу вулицями Чернівців. 

Разом і до кінця!

Брат – за брата!
Студент – за студента!

Я не здамся без бою
Я не здамся без бою
Я не здамся без бою...

Далі буде…

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора

Запис Протестна хода студентів Чернівців. 19.02.2014 спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Фотографія Вадима ПЕЛЕХА

Попри минулотижневі протести підприємців Калинівського ринку, їхні мітинги, наполегливі відвідини приміщення Ратуші і навіть перекриття вулиці в центрі міста безперервним  двогодинним рухом по пішоходному переходу, учора розпочався демонтаж прилавків у 5-му секторі ринку. Реконструкція, яка за великим рахунком необхідна, викликає небезпідставний острах у підприємців, що після неї вони будуть позбавлені своїх робочих місць. Приватні (як стверджують підприємці) прилавки, які демонтують, обладнані ролетами за кошт підприємців. Директор сектору у відпустці.

Запис ДЕМОНТАЖ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

До всіх інстанцій зверталася з проханням захисту права на роботу і Незалежна медіа-профспілка України, ОДТРК у відповідь зверталася і до ТВА, і до міліції, і до концерну РРТ. Забродський відписував на своїй сторінці в соцмережі «Фейсбук», а депутати облради, попри заяви влади про нейтралітет, писали до Нацради вимоги відібрати ефір у ТВА і захистити ОДТРК від ТВА!.. Водночас ТВА пікетувало облдержадміністрацію, Нацраду, давало прес-конференцію в агентстві «Інтерфакс», виступали на центральних телеканалах. Зрештою, переміг здоровий глузд і анімаційне послання від ТВА до відповідальних за ефір структур. Мультфільм з технічними пропозиціями виходу з патової ситуації досяг своєї мети: одна з пропозицій знайшла відгук і ТВА знову мовить. Вітаємо колег і їхніх глядачів!

Запис ТВА знову в ефірі спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Тиждень тому ми писали про скарги людей, та про їхні намагання достукатися до влади

«Другого березня перекриваємо трасу!»

Чиновників та журналістів заздалегідь повідомили про акцію протесту. Проте з представників влади до людей приїхала лише… міліція.

Запис Чиновникам на людей начхати спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Презентація фотоальбому організаторами акції – журналістами «Версій» Маріанною Антонюк та Ігорем Константинюком – відбулася в чоколядовій кав’ярні «Золотий дукат». Учасники фотосесії та інші охочі могли придбати друкований результат своїх зусиль, а також переглянути на екрані його електронну версію, продемонстровану через проектор.

У фотосесії взяли участь близько трьох десятків журналістів, серед яких – навіть один віртуальний і один, який перебуває за межами України. Альбом друкується накладом 50 примірників, за потреби тираж буде збільшено.  Видання альбому здійснюється за власні кошти журналістів, а також за допомоги таємного благодійника, який передав організаторам 3 тисячі гривень. Частину накладу вже продали під час презентації. Придбати альбом можна в книгарні «Букініст».

Справа  про звільнення директора «Букініста» Марини Лібанової наразі перебуває в апеляційному суді, який засідатиме з цього питання саме сьогодні.

Вл. інф.

Запис «Букініст назавжди» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У День книги, 23 квітня, чернівецька молодь протестувала проти закриття чернівецьких книгарень зачитуванням із Федіркового арт-стільця уривків з книг для пересічного українського електорату. Молоді люди обклеїли вітрину книгарні «Букініст» жартівливими демотиваторами на кшталт «Обережно! Читання викликає розвиток мозку» тощо. Поряд з плакатами — звернення до депутатів облради про відміну проекту рішення, як «недолугого проекту, який перешкоджає поширенню книг та гальмуватиме розвиток економіки, у тому числі — туризму».

До акції «Літературний Глобус Чернівців», який організувала творча група «Тролейбус», охоче приєднувалися і випадкові перехожі. Наприклад, індійський студент БДМУ Йоґеш Шарма підтримав акцію англомовним текстом. Одночасно у книгарні «Букініст» розпочався збір підписів проти проекту місцевих чиновників. За кілька годин свої підписи залишили близько двохсот чернівчан.

– Ми однозначно проти цього об’єднання, – каже Марина Лібанова, директор книгарні «Букініст». – Проте ми не хотіли робити лише акцію протесту, а й загалом підтримати паперову книгу. Неправда, що вона зараз не потрібна, що вона пішла в інтернет, паперову книгу замінить електронна… Я сама страшенно прогресивна. Іноді мрію про електронну книгу, тому що хочу читати не тільки вдома. А мені шкода брати декотрі книги з дому, я боюся забути їх, забруднити…

– У нашого «Букініста» особлива місія – продовжити життя книзі, емоційно переконує  Марина Лібанова. В нас діють будь-які умови, навіть до подарунка. Наприклад, нещодавно до нас зайшов чоловік похилого віку зі словами: «В мене немає грошей, але я дуже хочу цю книгу…» Вона коштувала 15 гривень. Він пояснив нам, чому у нього немає грошей, як це сталося… І ми подарували йому цю книгу. Так буває… А книга повинна бути у того, хто її хоче!
Доєдналися до акції і місцеві молоді письменники.

– «Букініст» не можна закривати. Тут можна знайти все. Навіть книги, які читала ще моя прабабуся. Їх немає в жодних книгарнях, особливо в найновіших. Це єдина книгарня в місті, куди я можу прийти і знайти, наприклад, роман «Обломов» І.Гончарова. Тому її закриття для мене було б великою несправедливістю, – каже Христина Венгринюк. – Що вони тут хочуть зробити замість «Букініста» – якийсь магазин, кав’ярню, будуть шмотки продавати?

– Я дуже полюбляю «Букініст» та «Українську книгу», тому що це не просто дві книгарні, а це ще й місце, де відбувається літературний мистецький процес. Тут можна зустрітися з письменниками, поспілкуватися з однодумцями, тут постійно відбуваються мистецькі акції, тобто, це місця, які насправді потрібні місту, якщо воно хоче називатися європейським. І таких місць, насправді, має бути набагато більше, – зауважив Максим Дупешко.

Нагадаю, що у проекті чиновників від 10 квітня 2012 року йдеться про злиття таких місцевих книгарень, як «Наука», «Букініст», «Технічна книга», «Художня книга», «Лучаферул», «Здоров’я», «Каменяр» та «Магазин навчально-наочного приладдя» в обласне комунальне підприємство. Книголюби ж побоюються, що після такого «злиття» книгарні взагалі можуть зникнути.

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії», фото автора

Запис «Обережно! Читання викликає… розвиток мозку!» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Наприклад, під резиденцією Лукашенка у Мінську вимагали демократії у Білорусі. На президентських виборах у Москві прийшли на виборчу дільницю самого Путіна, скинули одяг і з криком «Краду за Путіна» почали розкачувати виборчі урни. Відповідно отримали судовий вирок за «дрібне хуліганство» і стали нев’їздними до Росії…

Одну з керівниць «Фемен» Олександру Шевченко запросив з цього приводу на свою програму Савік Шустер. У прямому ефірі стався справжній скандал. Нардеп від Партії регіонів, колишній міліціонер В. Колісниченко обізвав дівчину «проституткою». А вона накинулася на «недоторканого» й так «доторкнулася» до нього, що в того кров потекла з розбитої губи. Для невибагливої публіки подібне видовище є найбільш бажаним. Адже перемога у диспуті завдяки блискучим аргументам для багатьох лишається незрозумілою, а розуміння мордобою не потребує жодних інтелектуальних зусиль. Як не потребує напруження розуму споглядання оголених молочних залоз «феменок». Для чого ж вони оголюються?

На площі святого Петра у Ватикані вони намагалися зняти одяг, «щоби захистити права жінок у католицькому світі». Перед мечеттю Айя-Софія у Стамбулі «захищали жінок-мусульманок від тортур і знущань». Російські феміністки влаштували подібну акцію у храмі Христа-Спасителя, центрі московського православ’я. Їхні українські колежанки 8 березня пройшлися вулицями Києва (правда, одягненими), протестуючи проти «всіх патріархатів» і вимагаючи сексуальних свобод. Складається таке враження, що протестну енергію жіночого руху вправна рука спрямовує у тупикове річище.

Хіба українські жінки не мають більш нагальних проблем? Як би не так. Молодь боїться народжувати, бо нічим годувати власних дітей. Матері мусять їхати на заробітки за межі України, залишаючи свою малечу без батьківської опіки. Маса жінок не може знайти роботу, а чимало працюючих отримує злиденну зарплату і працює в нелюдських умовах. Тисячі жінок потерпають від насильства у сім’ї, від п’янства чи наркоманії власних чоловіків. Ці проблеми вимагають негайного вирішення, щоби суспільство отримало могутній поштовх до розвитку. Білоруси самі розберуться з Лукашенком, росіяни – з Путіним, а католички і мусульманки свої проблеми вирішуватимуть без підказок київських «феменок». Нам би зі своїми розібратися!

Якщо дівчата й насправді хочуть принести суспільну користь, то мусять насамперед працювати головою і розробляти конкретні програми захисту елементарних прав українського жіноцтва. Тоді їх підтримає суспільство. Потрібні конструктивні ідеї і продумані дії, а не голі гасла й оголені груди.

Запис Епатажний фемінізм спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Нова політична зірка може зайняти вакантне місце лідера опозиції: доки харизматична леді Ю страждає на тюремних нарах, пані Наталія намагається повести за собою всіх невдоволених. Кінцевою метою нинішньої політичної кампанії луганської «принцеси вугілля та морозива» її прибічники називають відставку президента і парламенту й проведення нових виборів. За це ж виступає і Арсеній Яценюк, також ймовірний лідер опозиції.

В історії незалежної України подібну вимогу одного разу вже вдалося реалізувати 1994 року. Тоді спалахнуло масове невдоволення політикою президента Леоніда Кравчука. Різке падіння життєвого рівня більшості українців, тотальна «прихватизація» колишнього державного майна – все це спричинило могутній рух протесту. На боротьбу піднялися шахтарі, які гупали касками по асфальту біля владних будівель у центрі Києва.

Налякана розмахом народного протесту, влада вимушена була погодитися на дострокові вибори. Їх виграв Леонід Кучма, який і завершив будівництво олігархічно-кланової держави, розпочате попередником.

А переміг «Леонід Другий» завдяки голосам східноукраїнського електорату, що повівся на обіцянки покращення відносин з Росією, надання статусу другої державної російській мові, підвищення життєвого рівня простих українців.

Практично ті ж, що неповні два роки тому забезпечили перемогу й «Віктора Другого». Як ці обіцянки виконують щойно обрані президенти, життя показує раз по раз. Звідси – і чергові хвилі протесту.

Щоправда, нинішня хвиля помітно слабша за попередні. Чого дивуватися: колись шахтарі своїми могутніми виступами фактично скинули главу держави, а отримали взамін лише різке погіршення умов життя і праці.

Виграло тільки декілька шахтарських лідерів. Серед них – сумно відомий Болдирєв, нині народний депутат від Партії Регіонів. Кілька тижнів тому він знову відзначився. На прийомі в російському посольстві закликав викинути Галичину зі складу України. Мабуть, щоби створити умови для включення «Малоросії» до Російської Федерації. І цей діяч продовжує перебувати серед законотворців держави, яку фактично закликає знищити!

Така влада дійсно потребує детального «переобліку». Інакше вона остаточно знищить Україну, перед цим остаточно її скомпрометувавши і в очах власних громадян, і в очах світової громадськості. Опір владі зростає, справа нині за об’єднанням усіх опозиційних сил і появою загальнонаціонального лідера, здатного повести за собою невдоволених.

Запис Переоблік влади спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Але підозру викликає той факт, що міліцію тренують не лише в чотирьох містах, де відбудуться матчі європейської футбольної першості, а й у багатьох інших. Це дало підстави опозиції та правозахисникам стверджувати, що силові відомства готуються протидіяти антивладним акціям протесту, що, за прогнозами, можуть невдовзі розпочатися..

Голова харківської правозахисної групи Євген Захаров, депутат від фракції НУНС колишній буковинець Геннадій Москаль, а також деякі інші публічні діячі зазначають, що влада тренує міліцію для розгону мітингів громадян, невдоволених нинішнім життям.

До слова, цими днями до редакції надійшов лист, в якому наша читачка Олена Гордій розповіла про свою поїздку на Слобожанщину. І в ньому був один такий цікавий момент. Ось витяг з її листа:

«Потяг Чернівці-Харків іде до свого призначення 35 годин – і виспишся, і начитаєшся. Але мені поталанило – мала гарного попутника, хлопчину з вівчаркою. Уваги своєму псові він надавав, гадаю, більше, ніж коханій дівчині. Вони і спали разом на поличці, й їли одного пиріжка. Їхня дружба мене вкрай розчулила. Тож я почала розпитувати, що та як. Краще була б цього не робила.

Бо з’ясувалося, що цей симпатичний розумний пес тренований на розгін демонстрантів. Він одразу ж нюхом вловлює у натовпі найбільш агресивних людей і кидається на них. А хлопчина з добрими очима служить у міліції. І працюють вони на пару зі своїм псом.

Мені спочатку стало страшно, а потім дуже сумно. Буквально цими днями почула на якомусь політичному ток-шоу думку про те, що коли влада тренує міліцію для захисту від власного народу, то цим вона демонструє не тільки страх, а й небажання вирішувати суспільно-політичні проблеми в державі демократичним шляхом».

Запис Влада готується до захисту від населення? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Нині у різних країнах світу відчуваються поштовхи, що свідчать про наближення великого виверження соціального невдоволення. Воно вже відбулося у ряді арабських країн під час так званої «арабської весни». Трусить також Грецію, Італію, а у США розгортається широкий народний рух «Захопи Уолл-Стріт».

Серед країн, де загострюється ситуація, перебуває й багатостраждальна Україна. Особливе невдоволення простолюду викликає зниження життєвого рівня мільйонів українців, і на цьому фоні – просторікування можновладців про якісь «покращення» у цій сфері.

Вкрай небезпечним може стати підвищення цін на газ для населення. А саме його вимагає Міжнародний Валютний Фонд, висуваючи таку умову для виділення чергового траншу українській владі. Населення отримує газ з українських джерел, на Росію стрілки не перевести.

Влада гарячково шукає грошей, відтак позбавляє пільг багатьох із тих, хто раніше їх мав – насамперед чорнобильців, афганців, дітей війни. Без бою вони здаватися не хочуть. Донецькі, львівські та дніпропетровські чорнобильці готуються до спільних акцій протесту.

Звична ставка влади на розкол України для зручного маніпулювання її громадянами дає серйозні збої. Люди об’єднуються, рух протесту набуває обертів.

З переляку київський суд заборонив святкувати День Свободи на Майдані – примара «Помаранчевої революції» стоїть перед очима влади як кошмар. А тут ще 1 грудня оголосили днем початку загальноукраїнського страйку. Його намагаються очолити народні депутати від «Батьківщини». Їхні ж колеги по опозиції болгаркою зрізали паркан, яким влада намагалася відгородити Верховну Раду від народу. Доки парламентська більшість «пиляє» бюджет, меншість пиляє залізяччя…

Увагу громадськості від соціальних протестів спробували відволікти обговоренням щойно прийнятого нового виборчого закону. Але на чесні вибори в умовах створення «вертикалі влади» надій покладає все менше людей. Не треба владі тішити себе ілюзіями. Вулкан соціальних потрясінь прокидається. І то не лише у нас, а й у ряді інших держав.

У глобалізованому світі неминуча ланцюгова реакція, коли події перекидаються з країни в країну. Вибух може пом’якшити лише відкритий діалог влади з суспільством. А чи готова вона до такої гострої розмови, і що конкретно може запропонувати мільйонам невдоволених? Окрім залізних парканів, до зубів озброєних міліціонерів і нових автозаків для перевезення заарештованих.

Запис Вулкан прокидається: Терпець народний от-от урветься спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Нинішні правителі країни розповідають про економічне зростання, називають якісь цифри росту ВВП і середніх зарплат. Щоправда, прості люди відчувають лише стрибок цін і постійне падіння свого життєвого рівня. Це викликає протест, який виливається у конкретні дії.

Підприємці, афганці, чорнобильці, селяни, студенти раз у раз виходять до стін парламенту і Кабміну, висловлюючи свої претензії можновладцям. І все гостріше: селяни вже продемонстрували під урядовою будівлею вила і коси. Наразі бутафорські. А чорнобильці й афганці показали своє уміння штурмувати оплот корупції та беззаконня. Натомість влада намагається заборонити акції протесту, як сталося це 7 листопада в Києві.

Та революційні настрої в суспільстві піднімаються, мов на дріжджах. Навіть президент вимушений був визнати, що «йому доповідають» про масову закупівлю зброї в країні й підготовку до збройного повстання. Опозиція ж вимагає конкретики: хто закуповує зброю, скільки, в яких регіонах.

Особливе розчарування нинішньою владою відчувається на Сході країні – де її, власне, й обрали. Ці настрої правителі прагнуть збити. Чим?

Здавна управляють плебсом за допомогою нехитрого механізму – хліба та видовищ. Утім, з хлібом у нинішніх владців не склалося, тому ставку вони роблять не на «їдло», а на «дивидло». Один за одним відкриваються розкішні стадіони, на яких проходитимуть матчі Євро-2012. Кожне відкриття супроводжується феєричними видовищами, покликаними вразити глядачів. Справжня учта під час чуми.

Мільярди гривень з державного бюджету знайшлися на будівництво майбутніх руїн Колізею у країні, заселеній мільйонами справжніх злидарів. А грошей на нормальні зарплати, пенсії та стипендії пересічним українцям влада «знайти у бюджеті не може».

Тож енергію знедоленого люду планує випускати на футбольних матчах – хай кричать і скачуть на трибунах, аби тільки не виходили на барикади. І на підготовку футболістів коштів не шкодуватимуть.

Не випадково ж найвідоміші в історії зірки футболу Пеле і Марадона робили спортивну кар’єру в Латинській Америці, коли там панували диктаторські режими. Бо давно відома технологія випускання пари без запобіжного клапану – демократії. Інакше зростання тиску в соціальному котлі неминуче зірве кришку разом з тими, хто на ній сидить.

Та не лише футболом відволікають увагу народу від справжніх проблем. Кількість розважальних програм у «зомбоящику» зростає небаченими темпами. Вже й танцюють всі, й співають всі, й дружин міняють та худнуть…

Танці на Майдані покликані збити з нього революційну ауру, замінити її примітивним блюзнірством. А слово «революційний» у назвах розважальних телепрограм має дискредитувати цей термін у суспільній свідомості, стерти його як старий п’ятак. Політтехнологій власті застосовують все більше, але життя невдовзі все розставить на свої місця. Момент істини наближається.

Запис Видовища замість хліба: український сценарій спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Докторів і кандидатів наук «дістали» злиденні зарплати та вкрай недостатнє фінансування їхньої діяльності з боку українських законодавців та виконавчої влади. Колона маніфестантів промарширувала вулицею Грушевського попри величну будівлю Кабміну до металевого паркану, яким недавно народні обранці відділилися від «вдячного» народу.

Вчені вимагали припинити цілеспрямоване знищення науки. До слова, серед науковців часто зустрічаються люди з розвинутим почуттям гумору. Так ось один із учасників акції гірко пожартував, що, мовляв, із таким же успіхом могли протестувати євреї проти власного знищення десь у Берліні 1942 року…

Це ж у яку безвихідь треба загнати людей, щоб їм у голову могло прийти таке порівняння? А опинилися там не лише професори з доцентами. Свій марш протесту провели і студенти Київської політехніки, яких обурило, що не оголошується конкурс на заміщення посади їхнього ректора. Студенти підозрювали – міністр наказом призначить їм свою людину. Слід відзначити, що діяльність «міністерства торгівлі наукою і освітою» викликає гостру критику з боку вітчизняної громадськості. Щоб пригасити її напругу, міністр Дмитро Табачник негайно заспокоїв студентів політехніки: конкурс відбудеться днями і на результати його зможуть впливати ті, хто працює і вчиться у виші. Дай Боже.

Та останні події під урядовими вікнами показують, що дістали всіх, особливо чорнобильців та афганців. Їх хотіли позбавити найнеобхіднішого – тих надбавок, які дозволяють їм існувати. Але не на тих напали. Для цієї категорії людей питання стоїть руба: бути чи не бути. Тому й вийшли не тільки на марш, а й на штурм урядових будівель. І перемогли.
Та в Україні відбуваються не лише марші протесту і штурми Кабміну. На 4-6 листопада у восьми великих містах України призначено «Русскій марш». Що це таке?

У сусідній Росії нещодавно запровадили нове свято: 4 листопада відзначають звільнення Москви 1612 року від поляків. А у 2005 р. цього дня на вулиці російської столиці вийшли тисячі людей з плакатами «Русские идут!» з єдиною вимогою очистити Росію від різних «інородців». Організували перший «Русский марш» неонацисти з Руху проти нелегальної імміграції – об’єднання крайніх шовіністів та ксенофобів. Кремлівські власті були стурбовані і натиснули на цю організацію, виштовхуючи її на периферію громадського життя. Але естафету перехопили інші неонацисти. Їм вже тісно у межах РФ, от і лізуть за кордон. Або ж кремлівський тандем спрямовує їх до нас для створення свого «Русского мира». Якщо патріоти України проводять марші за зміцнення демократії в нашій країні, то їхні антиподи виступають проти самого існування Української держави. Бездарні політики, довівши справу до крайнощів, і створили таким чином умови для таких виступів.

Запис Марші «за» і «проти» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Те, що батьки зовсім не доглядають за дітьми, помітила патронажна сестра, яка час від часу заходила до горе-родини та за необхідності купувала дітям ліки за власний кошт. Зрозумівши, що мати байдужа до дівчаток, патронажна медсестра разом з сільським головою та дільничним лікарем навідалася до дітей. Картина, котру вони побачили, вражала та лякала.

Після тривалого гуркотіння у двері делегацію зустрів не надто тверезий батько – співмешканець матері. Коли зайшли до хати, то побачили матір, яка безпробудно спала. Поруч з нею «відпочивав» п’яний сусід. 3-місячна дитина лежала мокра, у власних фекаліях. При надзвичайно низькій температурі у хаті, дівчата були одягнені лише у майки. Старша дівчинка перебувала на печі за залізними, іржавими гратами. На столі лежала запліснявіла мамалига, по хаті було розкидане пір’я мертвої курки, що валялася посеред хати. Дівчатка були вкриті брудом та жахливо пахли, у молодшої дівчинки були попрілості, на сідницях виднівся опік…

Враховуючи те, що у даному випадку життю дітей загрожувала небезпека, орган опіки мав приймати рішення негайно. Звичні для подібних випадків свідчення сусідів були непотрібні. У даному випадку органом опіки та піклування була сільська рада та райдержадміністрація. Службою у справах дітей відразу була створена комісія, члени котрої повернулася до помешкання сім’ї К. в обід.

До того часу ситуація не надто змінилася. Щоправда, сусіда вже не було, а сама мама Олена (з етичних міркувань імена змінені) прокинулася. Прокинулася, але поводила себе абсолютно неадекватно. Вона ніяк не відреагувала на те, що до хати зайшли чужі люди. Коли у неї попросили одяг, щоб переодягнути дівчат, то вона запропонувала лише мокрі колготки. У той час, як дітей забирали, мати вийшла з хати та зникла. Дітей відвезли до лікарні.

За словами начальника чернівецького обласного Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Юлії Яківчек, зазвичай у даних випадках є два сценарії розвитку ситуації. За першим – горе-батьків позбавляють усіляких прав на дитину. За другим – дітей відбирають без позбавлення батьківських прав. У такому випадку батькам залишають шанс повернути дітей. Однак за таких умов батьки повинні довести свою небайдужість до дитини: цікавитися її здоров’ям, зробити порядок вдома тощо. Є й відповідні структури, котрі допомагають батькам виправитися. Варто зазначити, що мама Олена з’явилася у лікарні лише на 5-ий день…

Випадкова зустріч та нікому не потрібний скандал

У той же період, коли у лікарні лежали нещасні дівчата, там перебувала багатодітна мама з 4-ма дітьми з іншого села. Коли вона побачила дівчат у такому жахливому стані, то відразу звернулася до служби у справах дітей з проханням віддати їй на виховання цих дівчат. Але діти, відібрані без позбавлення батьківства, не мають статусу і можуть бути повернуті батькам. Крім того, перед усиновленням людина має пройти навчання у центрі соціальних служб. За результатами цього навчання видаються рекомендації. Отож, на даний момент віддати дівчат жінці було неможливо.

Тоді багатодітна мати запропонувала забрати дітей разом з їхньою матір’ю. Тут теж виникали певні юридичні складнощі. Мати, будучи дієздатною особою, сама повинна визначити власне місце проживання. До того ж в даному випадку потрібно було вивчати питання повернення дітей мамі. Тож ситуація була неоднозначна, відповідні служби сподівалися побачити, що мама виправилася і їй дійсно потрібні діти.

Тим часом люди почали роздмухувати скандал та розпускати плітки. Не батьки, а сторонні люди! Багатодітна мама звернулася до сумнівних «правозахисників». Начальник чернівецького обласного Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Юлія Яківчек озвучила слушну думку про те, що питання дітей почало переростати в якісь місцеві «розборки».

Деякими людьми озвучувалася та активно лобіювалася думка, згідно якої голова сільської ради нібито мав особистий інтерес у даній історії. Мовляв, він родич співмешканця Олени й претендує на хату. Говорилося про те, що дітей нібито тримали у лікарні просто так, не через їх тяжкий стан здоров’я. Вилучення дітей почали опротестовувати, писати заяви до Адміністрації Президента, зустрічатися з керівниками краю тощо.

Після лікарні дітей треба було перевезти у будинок дитини. Мати самовільно забрала дівчат і відвезла до багатодітної матері. Проте діти знаходилися ще під наглядом органу опіки, а тому саме державні органи цілковито відповідали за дітей. У зв’язку з цим довелося разом з правоохоронними органами поїхати до багатодітної сім’ї та забрати дівчат. Після цього знову посипалися скарги. За словами пані Яківчек, скарги були написані однією рукою та суперечили одна одній.

Проте факт залишався фактом. Дворічна дитина не вміла їсти рідку їжу. А на запитання лікаря про те, чим годували дитину, мати спокійно відповіла, що мамалигою та смаженою картоплею…

Сім’ю врятовано?..

Щоб залагодити конфлікт, була створена виїзна комісія. На даний момент конфлікт можна вважати вирішеним. Позивач, тобто прокуратура, виступила з пропозицією залишити справу без розгляду. Причиною цьому стала зміна обставин. Зокрема, мати Олена отримала паспорт, котрого раніше не мала, та відмовилася реєструвати шлюб зі своїм співмешканцем. Таким чином, вона стала матір’ю-одиночкою. Дівчат повернули матері, яка переїхала разом з дітьми до своєї нової багатодітної знайомої. За сім’єю ретельно стежитимуть. Проте, сподіватимемося, що мати, у якої ледь не забрали дітей, зрозуміє власну провину та виправиться. А дівчатка у свою чергу не залишаться без материнської любові.

Запис Горілка, горілка… що ж ти наробила! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Сьогодні вже важко підрахувати, яких втрат, завдяки політиці ОДА, зазнали і ще зазнають новодністровці. Свіжий факт – доручення губернатора «навести порядок у медичному обслуговуванні жителів Сокирянського району та міста Новодністровська». Що це означає для новодністровців?

Сокиряни звели величезну лікарню за кошти Дністровської ГАЕС, що не передбачено жодною постановою! Всі гроші на соціально-культурну сферу передбачалися для Новодністровська. І перший договір (у червні 2006 року) про переказ коштів був між двома сторонами – ВАТ «Укргідроенерго» та Новодністровською міськрадою.

А вже в липні ОДА наполягає на підписанні тристоронньої угоди, в якій захищаються об’єкти Сокирянщини за рахунок новодністровських коштів.

А цими днями вирішено закрити стаціонар Новодністровської лікарні. Усім новодністровцям, за чий кошт постала райлікарня, доведеться лікуватися в Сокирянах… Адже величезну п’ятиповерхову лікарню треба якось мотивувати, кимсь і чимсь її заповнювати. А далі для новодністровців постане плата за її послуги – вони ж бо з чужої території.

До речі, протягом останніх років народжуваність у Новодністровську є найбільшою в області, але породіллі змушені долати кілометри доріг до пологового будинку, оскільки ще одного на цій території не треба.

За підтримки обласної влади район прагне повернути оздоровчий табір «Лісова казка», переданий Новодністровську 2001 року, а також пляж і, зрештою, всю прибережну зону Дністра.

На міському пляжі сільрада Ожевого, яка ніколи не мала там своєї землі, здає в оренду ділянки під торгівлю, але не прибирає – це роблять новодністровські школярі та міські комунальні служби.

Та й сміттєзвалище – одне з найкращих в області, як зазначалося при перевірках – оголошується шкідливим, щоби цю землю відібрати. Торік ожевчани перекривали дорогу на сміттєзвалище (у приватних розмовах вибачалися за це, мовляв, змушені були догодити сільському голові, яка діяла за вказівками з району).

У прокуратуру, до судових інстанцій направляються кілограми паперу з претензіями на те чи інше майно або землі Новодністровська…

Водночас звичайне рішення Новодністровської міськради про виділення 3 соток землі під город опротестовується прокуратурою. Податкова інспекція, всупереч чинному законодавству, направила листи дирекції ГЕС-1 та дирекції з будівництва Дністровської ГАЕС (найбільшим міським платникам податків) про перерахування податків з доходів громадян за місцем проживання громадян…

У цей час Новодністровська міськрада на сплату зарплати від початку року взяла вже 7 позик у Держказначействі. Одне з найбільших в Україні будівництв, фінансоване державою, не може утримувати населений пункт, спеціально створений як супутник Дністровського каскаду ГЕС і ГАЕС?!.

ГО «Майбутнє України» бере на себе зобов’язання довести до відома Президента України та відповідних міністерств інформацію про наміри нинішніх обласних і районних чиновників. Після намірів перереєструвати ДністровськуГАЕС у квітні ц.р. ми зібрали мітинг протесту.

На тисячі підписів новодністровців під зверненням до Президента та Прем’єра отримана відповідь міністра палива та енергетики Ю.Бойка: «Наказом НАК «Енергетична компанія України» від 21.04.2010 р. №31 затверджено «Положення про філію «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» ВАТ «Укргідроенерго» (у новій редакції). Відповідно до пункту 1.4. Положення, місцезнаходженням філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» ВАТ «Укргідроенерго» є м. Новодністровськ, Чернівецька область, тобто місцезнаходження філії не змінилося».

P.S. Схоже, мітинг виявився найефективнішим методом досягнення бажаного результату, тож новодністровці залишають за собою право й надалі користуватися такою формою протесту.

Руслан ПАНЧИШИН, голова ГО «Майбутнє України», Новодністровськ

Запис Новодністровськ: переділ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Тому лише ранком у вівторок представники ЧНУ вийшли на мітинг та пікетування облдержадміністрації. Спочатку зібралися біля воріт центрального корпусу університету, де до них вийшли перші проректори й цікавилися, чи мітинг є санкціонованим.

Від університету вони вирушили до будівлі з левами, скандуючи «Геть Табачника!». Відповідальність за акцію взяла на себе Чернівецька обласна організація ВО «Свобода», яка оголосила безстрокову акцію «Геть Табачника! Ставай до лав національної опозиції!».

Наприкінці минулого тижня на Центральній площі Блок Національних Сил Буковини розпочав збір підписів за його відставку.

Крім того, студентський парламент, профспілка студентів і Наукове товариство студентів та аспірантів ЧНУ надіслали Президенту України, прем’єр-міністру і голові Верховної Ради листа-звернення, в якому висловили свою точку зору щодо «недоцільності призначення на посаду міністра освіти і науки України Д.Табачника», російського шовініста та українофоба.

Вони, зокрема, зазначають, що «Упродовж останніх десятиріч гуманітарний сектор України перебував у глибокому занепаді. Та протягом останніх двох років боротьба за якість освіти та подолання корупції у вищій школі почала приносити відчутні плоди.

Завдяки одному з компонентів – зовнішньому незалежному оцінюванню знань випускників шкіл, талановитий учень, який не має заможних чи впливових батьків, отримав шанс вступити до престижного вищого навчального закладу».

Далі йдеться: «Партійна приналежність не повинна стати основним фактором для призначення на головні державні посади, а особисті переконання окремих посадовців не повинні суперечити стратегії національного розвитку країни».

Цього листа-звернення, закріпленого майже 200 підписами, пікетувальники зачитали під стінами ОДА, адресуючи його ще й обласній раді. Відтак його зареєстрували з тим, щоби вручити особисто голові обласної ради. Та Іван Шилепницький під’їхав лише під кінець мітингу. Він прийняв звернення і подякував студентам за активну громадянську позицію та закликав їх не полишати своїх намірів домогтися свого.

Натомість Громадська мережа ОПОРА та Комітет виборців України заявили, що з Дмитра Табачника ще можуть «бути люди». Оскільки в ефірі «5 каналу» у ток-шоу «Я так думаю» новий міністр освіти висловив намір далі вдосконалювати систему зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) і вступу до вищих навчальних закладів (ВНЗ) за результатами ЗНО. Але запропонована ним модель частково повертає до вищої та середньої школи можливість корупційних маніпуляцій.

Зате заступник голови ВРУ Томенко на зустрічі з викладачами та студентами кафедри історії політології та міжнародних відносин ЧНУ заявив, що наступного пленарного тижня, коли парламент розглядатиме питання відставки міністра освіти на науки Дмитра Табачника, він голосуватиме за його відставку.

– Я мав розмову з деякими членами ПР, – розповідав Томенко. Кажу: «Хлопці, якщо ви прийшли об’єднувати країну, як заявляєте, то для чого було призначати міністром освіти Табачника, якого не сприймає половина України? Він каже, що на посаді міністра буде любити Україну. А не займаючи міністерське крісло, що – можна ненавидіти?

До речі, член фракції Литвина Олег Зарубінський зареєстрував законопроект про правову відповідальність за зневагу до держави. Згодом плануємо також узаконити відповідальність за паплюження державних символів, – наголосив заступник спікера.

Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА, «Версії»

Запис І Буковина проти Табачника у ролі міністра спершу з'явиться на Медіа-Версії.