В Одесі обидва підходи профільних установ і громадських організацій до питання зменшення шкоди – правильні.

Підхід перший – стаціонарний

Цей підхід традиційний, прадавній і найчастіше використовуваний. Берете приміщення з ремонтом, складаєте перелік послуг, встановлюєте необхідне обладнання, наймаєте персонал, вивішуєте табличку і вуаля – можна приймати клієнтів.
Як зразок, наведу приклад Одеського міського центру профілактики і боротьби з ВІЛ/СНІДом, який ми відвідали під час прес-візиту, організованого МБФ «Альянс громадського здоров’я».

Заклад працює понад 20 років. Для зручності людей, що живуть з ВІЛ, тут ведуть прийом лікарі-інфекціоністи, педіатр, акушер-гінеколог, психолог, проводиться безкоштовне тестування на ВІЛ. У планах – залучити сімейних лікарів, які б вели цілі родини. Про це розповів медичний директор центру Віталій Новосвітній.

Для розширення спектру комплексних послуг, при установі працюють Кабінет інтегрованої медико-соціальної допомоги та Кабінет замісної підтримувальної терапії. На думку пана Віталія, секрет успіху – в чітких та скоординованих діях влади, медичних установ, донорських структур та громадського сектору.

Ще раз зверну увагу на 97%! Це прекрасний показник навіть привищує глобальну ціль ЮНЕЙДС «90-90-90»*

Підхід другий – мобільний

Цей підхід означає, що послуга іде за клієнтом. Зазвичай це обладнаний мікроавтобус з бригадою професіоналів з певною спеціалізацією. Цей підхід відкриває двері можливостей для клієнтів, які не можуть отримати послуги в стаціонарному закладі з певних причин.

Причина перша – географічна. Люди, що живуть з ВІЛ, наркоспоживачі, що мешкають в невеликих населені пунктах, де просто відсутні спеціалізовані медичні заклади, мають право на якісні послуги – як і мешканці великих міст. Приклад – мобільна амбулаторія організації БФ «Дорога к дому»

Ця мобільна амбулаторія обладнана завдяки допомозі та підтримці МБФ «Альянс громадського здоров’я»

Бусик з логотипом «Альянсу» можна побачити районних центрах – Чорноморську, Білгород-Дністровському, Ізмаїлі та навколишніх селах та селищах.

Послугами цієї мобільної клініки можуть скористатися також інші громадські організації та лікувально-профілактичні закліди – для цього потрібно лише заздалегідь подати запит.

Нам дозволили не тільки споглядати ззовні, але й зазирнути всередину

Обладнання та кваліфікація спеціалістів команди дозволили покращити доступність для клієнтів з цільових груп до консультування і тестування на ВІЛ та інфекцій, що передаються статевим шляхом, гепатитів.

Крім того, ця амбулаторія дає можливість перевозити аналізи до Обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом в належних умовах.

Причина друга – соціальна. Комерційний секс в Україні є нелегальним, забороненим і табуйованим в суспільстві та засуджуваний в інформаційному полі. Про секс-працівниць – або погано, або нічого. Єдина організація в Одесі, що надає соціальні послуги надавачкам сексуальних послуг – громадський рух «Віра. Надія. Любов»

З 1997 р команда психологів, юристів, медиків, соціальних консультантів та волонтерів надають всебічну підтримку жінкам та дівчатам, які з різних причин виявилися втягнутими в секс-бізнес. І мобільна амбулаторія надає цю підтримку «за місцем роботи»

Обладнання суттєво відрізняється від стандартного – все прилаштовано для роботи з жінками секс-працівницями.

Рівень довіри до співробітників такий, що дівчата, які працюють на Київській трасі, погодилися на відкрите спілкування з журналістами та журналістками.

Можу закластися, що ви не зможете за зовнішнім виглядом визначити, хто в цій групі людей відноситься до першої,а хто до другої з найдавніших професій

Співробітники організації дотримуються всіх карантинних вимог.

Як епідемія вплинула на секс-роботу і,відповідно, на роботу соціальних працівників учасникам прес-туру розповіли представниці «Віри. Надії. Любові».

Деякі з них прийшли в громадську роботу та активізм, маючи досвід секс-роботи і знають проблеми цієї уразливої групи не з книжок і газетних шпальт.

Підхід особистий – з широко відкритими очима

Щоденно, по завершенню зустрічей, ми поверталися до конференц-зали і обговорювали події дня, що минув. Жодна і жоден з 15 учасників та учасниць не висловили відкритого осуду чи зневаги до представників і представниць уразливих груп, з якими ми спілкувалися. Ніхто вголос не спитав, навіщо допомагати маргіналам. Маю надію, що і матеріали за цим заходом вийдуть вивірені, помірковані та недискримінуючі. Що колеги скористаються можливістю поглянути на проблеми поширення ВІЛ, проєктів зменшення шкоди, якості життя «цих людей» з широко відкритими очима.

*Довідка
У 2014 р Об’єднана програма ООН з ВІЛ/СНІДу (ЮНЕЙДС) визначила завдання боротьби з вірусом імунодефіциту людини. Глобальна мета боротьби «90-90-90» полягає в тому, щоб до 2020 року 90% ВІЛ-інфікованих знали про свій діагноз, 90% з них – отримали лікування, а 90% цих людей мали невизначуване вірусне навантаження.

Матеріал створено за підтримки МБФ «Альянс громадського здоров’я», Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією та проєкту PITCH.

Ірина Гамбарян, спеціально для “Версій”
фото авторки

Запис Зменшення шкоди – питання чи відповідь? Два підходи спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Тема неосяжна. Тож зачеплю лише трошки безмежного. Мова буде  не про проблему ВІЛ/СНДУ, а про те, що є, на мою думку, її вирішенням – проекти зменшення шкоди.

Одеса – перша
Перший офіційно зафіксований випадок ВІЛ/СНІД в Україні – в Одесі. Довгі роки Одеса посідала перше місце за кількістю споживачів ін’єкційних наркотиків. Також довгі роки ін’єкційний шлях поширення був найпоширенішим. На зараз місто займає лідерську позицію щодо впровадження проєктів зменшення шкоди – напрямків профілактики, спрямованих саме на запобігання поширенню ВІЛ/СНІД і зниження шкоди, пов’язаної із вживанням психоактивних речовин (ПАР), особливо ін’єкційних наркотиків.

Перший з підходів почали впроваджувати ще у1980-х рр., коли медпрацівники та соціальні куратори роздавали споживачам ін’єкційних наркотиків чисті шприци – щоб наркозалежні мали можливість не користуватись одним шприцем для декількох ін’єкцій та зменшити ризик поширення ВІЛ/СНІДу. Одеса першою з міст країни запровадила облаштування пунктів обміну шприців (ПОШ) у всіх закладах комунального підприємства «Одесафарм». З міського бюджету виділяються кошти на обладнання таких пунктів і на «набори для чистого вживання», куди входять 10 одноразових шприців з голками та спиртові серветки.
Під час прес-візиту ми відвідали аптеку на М’ясоєдівській,

де облаштовано типовий ПОШ.

Пункт обміну шприців

Співробітниця медзакладу розповіла, як це відбувається на практиці

Дійові особи

Знайомство з основними дійовими особами проєктів зменшення шкоди в Одесі відбулося в Кабінеті замісної підтримувальної терапії (ЗПТ), що діє на території КУ “Міський психіатричний диспансер” Одеської міської ради. Цей медзаклад розпочав свою роботу минулого року та обслуговує щодня понад 55 пацієнтів. Усього у місті клієнтами ЗПТ є 530 осіб.

На фото зліва направо: регіональна координаторка БО «БФ «Всеукраїнське об’єднання людей з наркозалежністю (ВОЛНА)» та БО «Всеукраїнське об’єднання наркозалежних жінок «ВОНА» Юлія Коган, депутатка Одеської міської ради та ініціаторка створення Міської цільової програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу, гепатитам і наркоманії «Прискорена відповідь Одеса» Ірина Куценко, директор КУ «Міський психіатричний диспансер» Олег Карпенчук, лікар-нарколог та президент БФ «Веселка» Ілля Подолян, асоційований директор із політики та партнерських відносин МБФ «Альянс громадського здоров’я» Павло Скала, директорка департаменту профілактики ВІЛ/СНІДу БФ “Дорога к дому” Наталія Кіценко.

На створення нашого закладу витратили понад 1 млн гривень. Якщо говорити про співвідношення коштів, то 50% – це гроші донорів і 50% – місцевий бюджет, – розповів директор КУ “Міський психіатричний диспансер” Олег Карпенчук. Також він зазначив, що сьогодні значну роль у фінансуванні витрат на персонал бере на себе місто Одеса, а не держава, і це дозволяє залучати провідних спеціалістів/ок.

Начальниця відділу зв’язків із громадськістю Управління патрульної поліції в Одеській області Ганна Ліскова розповіла, як поліція взаємодіє з вразливими верствами населення:

зокрема, приділяє увагу співпраці з громадськими організаціями, навчанню поліцейських та збільшенню їхньої поінформованості про програми зменшення шкоди, лікування наркозалежності.

Ще один важливий компонент – це профілактика наркозалежності серед дітей і підлітків.

– Якщо раніше запитання про психоактивні речовини нам ставили учні 6-7 класів, то тепер, під час візитів у школи, ми чуємо це від дітей, які навчаються у 4 класі! Тому звертаю увагу медіа на це та необхідність правильного висвітлення, – зазначила представниця патрульної поліції. 

Ілля Подолян, лікар-нарколог та президент БФ “Веселка” про ефективність програм зменшення шкоди:

“Наші пацієнти – це люди, які багато разів лікувалися, але у них, на жаль, нічого не виходить. Тому ми даємо їм препарат – метадон чи бупренорфін. Підібравши правильно дозу, пацієнт не відчуває «ломки» і веде нормальне життя. Проте не думайте, що людина на ЗПТ відразу ж наступного дня  прийде у вигладженому костюмі, білій сорочці та галстуку. Це тривалий процес, але 80% наших пацієнтів вже працюють і самостійно себе забезпечують, – переконує лікар.

Питань до депутатки міськради Ірини Куценко було багато. Тож подальше  спілкування вирішено було продовжити в її громадській приймальні.

Учасники і учасниці прес-візиту фіксують кожне слово.

Стенди в закладі оформлені з урахуванням карантинних вимог.

Співробітниці сайту продовжують працювати за стандартним графіком.

І за залізними дверима може бути вихід з ситуації, яка видавалася безвихідною.

Тільки людина нашої професії забажає селфі з табличкою психіатричного диспансеру

Політична воля
Обіцяна зустріч з Іриною Куценко відбулася в її кабінеті на території Української федерації таїландського боксу мауй-тай.

Депутатка Одеської міської ради зазначила, що у рамках Міської цільової програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу, гепатитам і наркоманії «Прискорена відповідь Одеса» виділено 65 млн грн на 4 роки.

Уповноважена від мера у питаннях ВІЛ/СНІДУ, туберкульозу, вірусних гепатитів, наркоманії розповіла, наскільки це було непросто.
– Місцеві депутати звикли, що подібні заходи фінансують міжнародні донорські структури. Та я переконана, що саме місцева влада має виділяти кошти на здоров’я своєї громади, причому допомога має бути доступною всім категоріям населення. Найголовніше у нашій роботі – це бажання порятунку людей. І коли ЗМІ пишуть про такі ініціативи, вживаючи толерантну лексику, пояснюють користь від програм суспільству, тоді й депутатам буде легше прийняти необхідні рішення.

За результатами місцевих виборів і Геннадій Труханов (мер Одеси, за безпосередньої підтримки якого Одеса долучилася до ініціативи The Fast-Track Cities) і Ірина Куценко залишаються на своїх місцях.То залишається надія, що проекти зменшення шкоди будуть підтримуватись із місцевого бюджету і надалі.

Довідка Центру громадського здоров’я МОЗ України
Програми зменшення шкоди (ЗШ) спрямовані на запобігання поширенню ВІЛ і зниження шкоди, пов’язаної із вживанням психоактивних речовин, особливо ін’єкційних наркотиків. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), Управління Організації Об’єднаних Націй з наркотиків і злочинності (ЮНОДК) і Об’єднана програма ООН з ВІЛ/СНІДу (ЮНЕЙДС) рекомендують впроваджувати програми зменшення шкоди як метод профілактики, лікування та догляду у зв’язку з ВІЛ для людей, які вживають ін’єкційні наркотики.
Ефективність програм зменшення шкоди доведено в усьому світі. Так, завдяки впровадженню перших таких програм у Швейцарії, Великобританії та Австралії вдалося знизити кількість нових випадків ВІЛ-інфекції серед людей, які вживають наркотики ін’єкційно, майже до нуля.

З 2008 р. в Україні таким чином вдалося більш ніж удвічі зменшити поширеність ВІЛ серед ЛВНІ — із 42% до близько 20% у 2015 р. Для порівняння: на Філіппінах, де програми зменшення шкоди практично не реалізують, поширеність ВІЛ серед людей, які вживають наркотики ін’єкційно, збільшилася з 1% в 2008 р. до 29% в 2015 р.

Матеріал створено за підтримки МБФ «Альянс громадського здоров’я», Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією та проєкту PITCH.

Ірина Гамбарян
фото авторки

Запис Зменшення шкоди – питання чи відповідь? спершу з'явиться на Медіа-Версії.