Про це заявила під час свого виступу з трибуни Верховної Ради Голова партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко.

Вона закликала монобільшість не підтримувати законопроєкти, які відверто порушують трудові права українців.

Існує цілий перелік прав людей, які зафіксовані міжнародними конвенціями, всіма нашими українськими законами – це обмеження робочого дня 8 годинами, 2 вихідних дні на тиждень, обов’язкова відпустка тощо. А «слуги народу» пропонують всі ці гарантії анулювати й формувати відносини між роботодавцем і працюючою людиною тільки на базі короткострокових угод. Щоб у цих угодах роботодавець нав’язував те, що він хоче, без тих обмежень, які закріплені міжнародними конвенціями та іншими правовими документами, – пояснила Юлія Тимошенко.

Лідер «Батьківщини» звернула увагу на те, що проти напередодні ухваленого законопроєкту 5388-у виступила Міжнародна організація праці та міжнародні профспілки, які попереджали, що Україні загрожують певні санкції у разі, якщо наступ на трудові права буде продовжено.

«Хочу нагадати, що понад 300 років у світі існує профспілковий рух, який боровся за права працюючих людей. А цими законопроєктами в Україні профспілки повністю усуваються від захисту трудових прав людей. Якщо профспілки вас у чомусь не задовольняють, то зробіть так, щоб вони були сильнішими, але не руйнуйте принципи, на яких тримається вся система трудового права в світі. Голосуйте проти цього закону і трьох наступних», – закликала Юлія Тимошенко.

https://ba.org.ua/yuliya-timoshenko-batkivshhina-kategorichno-proti-zakoniv-yaki-porushuyut-trudovi-prava-ukra%d1%97nciv/

Запис «Батьківщина» категорично проти законів, які порушують трудові права українців спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У проекті нового Трудового кодексу екс-нардеп і профспілчанин Михайло Волинець вбачає загрозу для робітників. Натомість чинне трудове законодавство він не вважає поганим: поганою, на переконання діяча, є  практика його застосування.   

– Проект Трудового кодексу України містить норми, які погіршують становище працівників і профспілок порівняно з чинним законодавством, що є порушенням ст. 22 Конституції України та Міжнародного Пакту про економічні, соціальні і культурні права, – заявив Михайло Волинець на зустрічі з Радою Незалежної медіа-профспілки України. Його твердження підкріплюється аналітичним висновком, підготовленим юридичним відділом КВПУ за участі міжнародних експертів. – Проект ТКУ, складається з 436 статей, не є цілісним документом, бо містить у собі окремо взяті закони й нормативні акти, що суперечать один одному. Наприклад, зазначений проект містить подвійність трактувань визначення і встановлення умов праці та її оплати. Зокрема, ст. 153 передбачено, що надурочні роботи не можуть перевищувати 120 год. на рік. А у ст. 232 передбачається оплата за надурочну роботу понад 120 год. на рік.

…Без захисту профспілок

Ст. 13 законопроекту надає роботодавцям право видавати внутрішні нормативні акти для регулювання трудових відносин (роботодавець буде зацікавлений у відсутності колективного договору і профспілок). У випадку неукладення колективного договору на підприємстві питання трудового законодавства регулюються нормативними актами роботодавця. Цим самим роботодавець стимулюється до ухиляння від укладення колективного договору. Адже в такому випадку він матиме змогу видавати нормативні документи, керуючись лише власними інтересами, за порушення яких не нестиме відповідальності, бо вона проектом ТКУ не передбачається. Роботодавець матиме також право визначати численні додаткові (факультативні) умови трудового договору, зокрема, запровадження плати за навчання, дрес-коду, мови спілкування тощо.

Усе це передбачається всупереч тому, що Україна ратифікувала основні міжнародні конвенції в галузі прав людини, включаючи Міжнародний Пакт про економічні, соціальні і культурні права, який зобов’язує уряди вживати заходи для поліпшення соціально-економічних і трудових прав найманих працівників і не вносити до них регресивних змін. У проекті ТКУ закріплюється і розвивається концепція: відокремити працівника від механізму колективного захисту й позбавити роботодавця громадського контролю. А саме: додається механізм особистого договору «роботодавець-робітник» з фактичним усуненням профспілок від контролю за встановленням і дотриманням умов праці.  Майже всі норми чинного Кодексу законів про працю України (КЗпП) і законів, які регулюють профспілкові відносини, не включені до проекту Трудового кодексу України. Стаття 144 проекту ТКУ відводить профспілковій організації підприємства лише роль консультанта. Розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації за порушення трудового законодавства, ухиляння від укладення колективного договору або невиконання раніше взятих зобов’язань за пропозицією профспілки можливе (ч. 1 ст. 109), але не обов’язкове, як є за нині чинним КЗпП.

…Без права на страйк

Ст. 380 проекту ТКУ фактично позбавляє найманих працівників права на страйк. Бо надає роботодавцям право в разі «вичерпання можливостей для врегулювання трудового спору» застосовувати тимчасову зупинку роботи підприємства чи суттєве скорочення обсягів виробництва з одночасним припиненням виплати заробітної плати частині або всім працівникам. Положення ст. 380 проекту є істотним порушенням головних трудових стандартів і грубим порушенням конвенцій Міжнародної організації праці (МОП). Комітет МОП зі свободи об’єднання неодноразово роз’яснював, що право на страйк є невід’ємною частиною права на об’єднання. Локаут розглядається МОП як грубе порушення Конвенції №87. Комітет МОП зі свободи об’єднання наголошує: дотримання принципів свободи об’єднання передбачає, що працівники не можуть бути звільнені або їм буде відмовлено у відновленні на колишньому робочому місці через участь у страйку чи іншій промисловій акції. Комітет МОП зі свободи об’єднання зауважує, що норми національного законодавства, які передбачають закриття підприємства, установи на випадок страйку, є порушенням свободи праці осіб, які не брали участі у страйку.

…Під наглядом

Ст. 22 проекту ТКУ містить вимогу до працівника поважати честь, гідність та інші особисті немайнові права роботодавця. Це положення може бути інтерпретоване по-різному, в тому числі і як обмеження права на свободу слова, яке має визначальне значення для профспілкової діяльності.

Роботодавцеві надається право контролювати виконання працівниками трудових обов’язків, у тому числі з використанням технічних засобів (ч. 1 ст. 28). Це суперечить Закону України «Про захист персональних даних». МОП також розробила проект Кодексу про захист особистих даних, який передбачає, що роботодавець зобов’язаний звести до мінімуму втручання у приватне життя працівників.

Законодавчо вводиться необмежений робочий час. Бо статтею 143 у завуальованому (прихованому) вигляді встановлюється практично необмежений робочий день.

Запроваджується дискримінація за місцем роботи. Це стосується працівників «суб’єкта малого підприємництва, чисельність працівників якого не перевищує восьми осіб» (ч. 2 ст. 83), на яких поширюються особливі умови. До того ж ст. 83 суперечить ст. 218, бо першою встановлене попередження про нові або зміну діючих умов оплати праці за два тижні, а другою – не пізніше ніж за місяць. Окрім того, роботодавець – фізична особа може самостійно зробити робочими загальні вихідні дні, дні державних і релігійних свят (ст. 305).

…Під загрозою звільнення

Проектом ТКУ спрощуються умови звільнення та накладення дисциплінарних стягнень. Так, роботодавцеві надається право навіть всупереч умотивованій незгоді профспілки звільнити працівника за скороченням, за невиконання чи неналежне виконання ним трудових обов’язків, невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі, нез’явлення на роботу внаслідок тимчасової непрацездатності. Це є прямим порушенням статті 7 Конвенції МОП про припинення зайнятості №158, якою передбачається, що трудові відносини не можуть припинятися з причин, пов’язаних з поведінкою працівника або роботою, доти, доки йому не нададуть можливість захищатися у зв’язку з висунутими на його адресу звинуваченнями. Згідно ж з Рекомендацією МОП №166, якщо припинення трудових відносин має місце внаслідок незадовільної роботи, роботодавець зобов’язаний надати працівникові відповідні інструкції та письмові попередження і розумний термін на виправлення недоліків. Для свого захисту працівник повинен мати право на представлення його інтересів третьою особою. Рекомендацією передбачається також, що працівник, який був повідомлений про припинення трудових відносин, повинен мати право на отримання за своїм запитом письмового пояснення від роботодавця про причини звільнення.

Роботодавець зможе також без попередження розірвати трудовий договір у разі відмови від проведення профілактичних щеплень проти інфекційних хвороб або непроходження медичного огляду (ч. 3 ст. 105), а також за розголошення комерційної таємниці (ст. 104), при цьому не уточнюється, що саме мається на увазі під цим формулюванням. Роботодавці й зараз часто відносять до комерційної таємниці умови праці та розмір зарплати.

Проектом ТКУ роботодавцеві надається право звільняти працівників, які безпосередньо обслуговують грошові чи товарні цінності, з формулюванням «за втратою довіри», або тих, що виконують виховні функції, за «вчинення аморального проступку», навіть тоді, коли ці дії безпосередньо не пов’язані з роботою.

Роботодавець матиме право ініціювати й звільнення працівника, що виконує свої обов’язки за сумісництвом, пославшись на особливі умови чи режим роботи (п. 2 ч. 5 ст. 52 ТКУ).

Допускається звільнення без попередження за двотижневу хворобу у разі укладення трудового договору з працівником на два місяці або простою протягом тижня. Про звільнення за скороченням такого працівника достатньо буде попередити за тиждень (ст. 71). Ця норма стимулюватиме роботодавців укладати саме такі короткострокові договори. Підпадають під дію цієї норми перш за все суб’єкти, визначені ст. 69 проекту ТКУ – журналісти, педагоги, наукові працівники.

Тих, хто перебуває на випробувальному терміні, дозволяється звільняти  у триденний строк без будь-якої підстави з виплатою зарплати за відпрацьовані дні, без вихідної допомоги (ч. 2 ст. 49). А сам максимальний строк випробування збільшується від 3-х до 6-ти місяців.

Це далеко не повний перелік невідповідностей, суперечностей і відвертих порушень ратифікованих Україною міжнародних норм у проекті нового Трудового кодексу.

– У цілому проект Трудового кодексу змінює існуючий паритет сторін трудових відносин у бік роботодавців і є дискримінаційним для найманих працівників, тому його ухвалення призведе до суттєвого звуження прав трудящих в Україні, – вважає Михайло Волинець.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Михайло Волинець: «Проект Трудового кодексу є дискримінаційним для найманих працівників» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Трудові права ігноруються

Державна інспекція праці України за 4 місяці цього року перевірила 10890 підприємств і практично скрізь виявила порушення трудового законодавства. Несвоєчасна виплата зарплат становить 85% усіх порушень. Далі серед порушень – виплата заробленого не в повному обсязі, ненадання соціальних виплат., неналежно оформлені трудові відносини з працівниками, несвоєчасна видача довідок й трудових книжок.  Порушуються також процедура та умови укладання трудових договорів. Фактично інспекція праці України визнає масовий і системний характер порушень з боку роботодавців.

Зокрема, на Буковині за ті ж 4 місяці представники цього відомства перевірили 217 суб’єктів господарювання, де використовують найману працю. І на 202 з них виявлено 78 працівників без належного оформлення трудових відносин і 988 порушень законодавства про працю та державне соціальне страхування. Виявлено.

Проблеми замовчуються

Безперечно, проблеми у сфері трудових відносин існують у значно більших, ніж це фіксує Інспекція, масштабах. Не афішує проблеми роботодавець, мовчить і працівник, бо не впевнений, що зможе відстояти свої законні права, зрештою, просто не вірить у справедливість. Суспільство заводить себе в оману, роблячи вигляд, що ці явища дріб’язкові, не варті уваги. Чи не тому ця тема не надто популярна у ЗМІ?

А порушення стали буденністю практично в кожній фірмі, на підприємстві малому чи великому. Приміром, людині відмовляють у прийомі на роботу – а фактично її дискримінують за віком, статтю, зовнішністю, фізичними можливостями, чи просто тому, що не сподобалися вбрання чи вираз обличчя. При звільненні не проводять чесних розрахунків, не надають довідки про зарплату, не видають чи затримують трудові книжки. При скороченні знов-таки пишно розквітає дискримінація: першими втрачають роботу працівники старшого віку, особливо передпенсійного, жінки з малими дітьми, молодь.

Проблем між найманим працівником і роботодавцем – безліч. Це і ненормований робочий день, і неналежні умови та безпека праці, робота у вихідні, без відпусток, без виплати компенсацій за невикористані відпустки. А чого вартує практика «заборони» хворіти, лікуватися, вагітніти! Кричуща та, на жаль, типова проблема – «робота по-чорному»,  без оформлення трудових відносин, яка ставить людину у безправне, рабське становище і створює серйозну загрозу на майбутнє, зокрема щодо пенсійного забезпечення.

Нас врятували… профспілкиТвердження неймовірне? та правдиве. Бо більше трудовий люд захищати нікому. Партії цікавить влада, а не люди. Тому порятунок потопельника, як відомо, справа рук самого потопельника. І цьому є вже масові підтвердження.      

Історія перша: про активну співпрацю. Ні для кого не секрет, що податкова служба вимагає інколи від потужних підприємств сплати податків наперед. Та ситуація на одному із чернівецьких підприємств склалася таким чином, що воно стало перед дилемою – або сплата податків і затримка з виплатою зарплати, або зарплата і ускладнення стосунків з фіскальним органом.Ситуацію, що загрожувала фінансовій стабільності підприємства, обговорили у профспілковій організації й остання зайняла активну захисну позицію, що й заблокувало активні дії з боку податкової.     До слова, активна позиція лідерів профспілки дозволила їй і у спілкуванні з адміністрацією досягти позитивних для колективу результатів. Зокрема, на підприємстві створені належні умови праці та відпочинку, діють кімнати для відпочинку, встановлений спортінвентар, працівникам з фонду профспілки та підприємства надається матеріальна допомога на лікування, оздоровлення та профілактику захворювань, а також виділяються кошти на навчання дітей працівників у вишах тощо.Одне слово, діалог та партнерство профспілок й адміністрації дали суттєві позитивні результати. Бо, як правило, підприємства, де діють профспілки, є фінансово стабільними та динамічно розвиваються.

Історія друга: сумна. На одному з приватних підприємств адміністрація при пасивній та мовчазній позиції  профкому скоротила значну кількість працівників. Керівництво профспілки не провело відповідних законних дій та замовчало цю ситуацію, своєчасно не повідомивши про скорочення людей вищестоящий профспілковий орган. Таким чином, звільнені та скорочені працівники були позбавлені представлення їхніх інтересів та можливості подальшого захисту.

Історія третя: бойова Цими ж днями актив найманих працівників спільно з адміністрацією одного виробничого підприємства повівся зовсім по-іншому. Дізнавшись, що власник має намір штучно збанкрутувати фірму та залишити людей без зарплатні, запобігли цим намірам. Профорганізація привернула увагу громадськості та  повідомила державні органи про це. У результаті таких спільних дій профспілкових лідерів та адміністрації люди не постраждали.

Чи допоможуть високі штрафи?

Однак висновок з усіх цих недоліків Інспекція, що за кошти платників податків мала би здійснювати контроль і забезпечувати дотримання чинних норм у сфері праці, робить цілком чиновницький: причина масовості цих порушень полягає у…. незначних, на їхню думку,  розмірах штрафних санкцій і пропонує їх збільшити: мовляв, що вищі штрафи, то законослухнянішими будуть роботодавці. Звичайно, загроза суттєвого покарання стимулює дотримуватися Закону. Але наскільки дієвий та чи єдиний це шлях забезпечення прав працівника у відносинах з роботодавцем?

Один у полі воїн?

Коріння системних порушень прав найманих працівників вбачаю у тому, що вони опиняються «сам на сам» з роботодавцями, які завжди мають переконливу перевагу. Можливості працівника відстояти свої права значно менші. Бо це вимагає певних знань, часу, ресурсів, в тому числі й матеріальних. А стереотипи, що «правди все одно не доб’єшся» й «аби гірше не було» фактично ставлять працівника у становище раба. Бо борючись за свої права, громадянин ризикує не тільки не відстояти їх, а й ще втратити роботу, зазнати моральних та матеріальних збитків, витратити час, кошти й здоров’я на ходіння інстанціями та судову тяганину, отримати «вовчий квиток» на подальше працевлаштування. Бо ж якому роботодавцю сподобається робітник, який відстоює свої законні права, чим нібито створює «нездоровий клімат» у трудовому колективі.

У них: На Заході працівники масово відстоюють свої трудові та соціально-економічні права і, як правило, досягають певних результатів. Роботодавці, законотворці, уряди цих країн змушені рахуватися з вимогами трударів, бо вони діють разом, спільно! І саме ця об’єднаність робить їх СИЛОЮ, здатною захистити як право окремого працівника, так і права працівників підприємства, громадян країни загалом. З чого складається ця сила? Відповідь єдина – із ПРОФСПІЛОК, які діють на малих, середніх, великих підприємствах, серед підприємців та самозайнятих осіб.

У нас: Формально на підприємствах різних форм власності укладені так звані Колективні договори, які регламентують відносини трудового колективу та адміністрації підприємства. Принаймні про це бадьоро рапортують чиновники та «пострадянські  державні» профспілки на кшталт нашої Облпрофради. Але хто представляє інтереси трудового коллективу як Сторона  в такому «договорі»? Так званий «представник», а фактично – людина, призначена самою ж адміністрацією.  Саме тому існуючі на підприємствах та установах Колективні договори часто-густо стають ширмою для безлічі порушень трудових прав працівників та їхнього рабського мовчання. В переважній більшості підприємств приватної власності  профспілкові організації, які дійсно представляли би інтереси трудового колективу та кожного з її членів, просто відсутні.

Як наслідок, на більшості підприємств державних і приватних, навіть при наявній  профспілці,  інтереси працівників не захищаються саме з причини того, що там діють, а вірніше сказати «бездіють» так звані «кишенькові профспілки», керівництво яких  стоїть на боці інтересів адміністрації.

Що  робити? Рятуватися самотужки!

Так діють працівники країн Євросоюзу, які об’єднуються за місцем роботи у профспілкові організації та спільно відстоюють і захищають свої законні права.

На кожному підприємстві – маленькому чи великому – працівники, фізичні особи-підприємці, самозайняті особи мають законне право створювати первинні профспілкові організації для представлення своїх інтересів та захисту законних прав.

Такі профспілки мають нарешті стати впливовим інститутом громадянського суспільства та рушієм позитивних суспільних змін в Україні. Але, ніхто не зробить людину вільною, якщо вона сама цього не прагне. Повірте, не прийде до вас чиновник на підприємство, який розпорядженням «згори» створить профспілку для вашого захисту.

Зробіть перший крок

Все починається з одного, двох, трьох активних і свідомих людей, які мають авторитет у колективі та здатні згуртувати навколо себе спочатку невелику групу, яка  з часом стане потужним захисником законних прав та інтересів кожного працівника.

Роботодавцям: можете отримати переваги

Деякі роботодавці хибно вважають, що створення профспілок додасть їм «головного болю», і тому відкрито чи приховано перешкоджають їхньому створенню. Насправді ж роботодавець теж отримує переваги від створення профорганізації. Практика свідчить, що підприємства, де діють профспілки, де налагоджена конструктивна співпраця з адміністрацією є найбільш успішними, прибутковими, бо там зростають як продуктивність праці та  конкурентоспроможність, так і мотивація працівників та лояльність до роботодавця. А в разі зовнішньої загрози працівники стають на захист свого робочого місця на підприємстві. Роботодавець і найманий працівник можуть та мають бути партнерами.

Так ось на питання – що нам робити? – є тільки одна відповідь: потрібно об’єднуватися та створювати профспілки!

Змін потребує не тільки законодавство, а, перш за все, наша свідомість!

Конфедерація профспілок недержавного сектору економіки Чернівецької області співпрацює з трудовими колективами, надає представникам трудових колективів, громадянам, приватним підприємцям методичну, юридичну, організаційну підтримку в створенні профспілкових організацій на підприємствах, у представленні та захисті  трудових прав та інтересів кожного.

Будемо діяти спільно! Наша сила в об’єднанні! Все тільки у наших руках!

Наше гасло – «Разом для кожного!»

Звертайтеся за адресою:

58000, м. Чернівці, вул. Нікітіна, 2 (3 поверх).

Телефон –  факс: 57-41-18, 57-30-34. (099) 204-28-14;  (097) 013-03-39.

Електронна адреса: kpnse_cv@bigmir.net

Запис Трудове законодавство порушується масово і системно. Як цього позбутися? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

         Рішеннями місцевого Господарського суду усі позови прокуратури Чернівецької області задоволені.

         Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 12 вересня та 31 жовтня 2011 року апеляційні скарги профспілок щодо майнового комплексу будинку відпочинку «Зелені пагорби» та пансіонату «Буковина» залишені без задоволення, а рішення Господарського суду Чернівецької області в частині щодо скасування свідоцтв про право власності та їх державної реєстрації – без змін. Розгляд апеляції щодо табору «Дністер» призначено судом на 15 листопада цього року.

Запис Уже другий позов прокуратури задоволений спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Громадська рада – не громадська, а чиновницька

– Пані Лідіє, ціни на комунальніпослуги, тобто так звані тарифи, ціни на продукти – головний біль українців: ростуть, мов на дріжджах. І саме Вас, до слова, журналісти найчастіше помічають, як активного поборника прав громадян, який виступає за справедливі комунальні тарифи.

Отож, на вашу думку, чому виконком Чернівецької міськради не прислухався до рішення Громадської ради з тарифної політики не підвищувати вартості проїзду в маршрутках міста?

– Як на мене, тарифи на комунальні послуги, особливо ті, що надаються підприємствами-монополістами, мають залишатися під пильним оком профспілок та громадськості. Адже тарифи стосуються сотні тисяч громадян та їхніх сімей. А, крім того, безпосередньо впливають не тільки на рівень та якість життя громадян міста, а й підприємств та підприємців. Саме через недолугу тарифну політику, що призводить дозростання витратпідприємства, у свою чергу, змушені скорочувати робочі місця, зменшувати Фонд оплати праці, чи також збільшувати ціну вже на свою продукцію, послуги.

Це наочно продемонструвала ситуація з так званим «податком на повітря» – введення двоставкового тарифу на теплопостачання, коли за квадратні метри, а не за спожите тепло, додатково споживачам треба платити протягом усього року. Чи це справедливо і чесно, чи ці питання не є справою профспілок? Безперечно – це справа профспілок!

Конфедерація профспілок спільно з громадськими організаціями – Буковинською партнерською агенцією, Українським народним домом у Чернівцях, об’єднаннями співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), підприємцями, окремими депутатами міськради ще 2009 року ставила питання прозорості, зрозумілості, відкритості та чесностівстановлення тарифів. Саме тому, об’єднавши зусилля, ми стали ініціаторами створення Громадської ради з тарифної політики, розробили її положення, провели відповідну організаційну роботу.

Але, на жаль, створену за минулої депутатської каденції цю раду дуже умовно можна назвати Громадською, бо її склад більш ніж на половину складається із чиновників, у цієї ради немає повноважень, які ми визначали у положенні – міська влада вдало перетворила її утакий собі віртуальний орган.Тарифи мають прийматися відкрито, чесно, прозоро, бути зрозумілими для людей.

Стосовно рішення виконкому Чернівецької міської ради про збільшення плати за проїзд, то, вважаю, що перед тим, як підтримати перевізників, виконком, як мінімум, мав би заслухати аргументи Громадської ради. Так само пропозиції Громадської ради не були розглянуті депутатською комісією з ЖКГ. А більшість членів ради наполягали на тому, що в діях перевізників є ознаки змови у розрахунках собівартості перевезень пасажирів, бо всі розрахунки зроблені немов «під копірку». На цьому також наголошував представник Антимонопольного комітету, який входить до складу Громадської ради.

Здається, було би логічним, аби виконком передав всю відповідальність за встановлення розмірів тарифів у комунальній сфері на депутатський корпус, на відповідну комісію у міськраді – нехай вони несуть відповідальність! До речі, тоді у депутатів буде менше простору для популізму.

На моє глибоке переконання, проблеми у житлово-комунальній сфері пов’язані з тим, що ринок цих послуг монополізований. Тут немає конкуренції. Якщо існують такі природні монополісти, як Водоканал, то профспілкам, громадськості, депутатам треба бути дуже прискіпливими до їхніх тарифів, доходів та витрат, Але інші послуги – теплопостачання, утримання територій, будинків, транспортні послуги, тощо – тут має розвиватись здорова конкуренція, яка сприятиме підвищенню якості послуг та стримуватиме їхню ціну.

Маленький приклад цього літа їздила до моря у Болгарію, так ось там вартість проїзду міським транспортом, а відстані там немаленькі, з 2008 року залишились не змінними. Чому тоді у нас ціна маршрутки зросла у 3,5 рази? Є над чим поміркувати.

Профспілковий… запобіжник

– Між іншим, Чернівецька облпрофрада теж звернулася до виконкому міськради, запропонувавши скасувати рішення про встановлення тарифу на перевезення громадян у маршрутках!

– Це, звичайно добре, коли обласне об’єднання профспілок – Чернівецька облпрофрада, яка об’єднує 22 галузеві профспілки, за спиною яких стоять тисячі профспілчан та їхніх родин, – звертається до будь-якого органу зі своїми вимогами щодо захисту соціально-економічних прав громадян. Але «добра ложка до обіду». Робити ж такі заяви потрібно до прийняття рішення, а не після – це якось нелогічно. Тому, на переконання Конфедерації профспілок, ця заява облпрофради нагадує більше «імітацію» захисту людей.

Я кажу про це не для того, щоби звинуватити когось, а для того, щоби вкотре наголосити – профспілкам треба змінювати стиль і методи роботи! Стати потужною силою, дієвою, активною, професійною, відкритою до співпраці з іншими громадськими організаціями, з журналістами!

– Питання зайнятості, а точніше – «тіньової» зайнятості не можуть не хвилювати профспілки, якщо вони по-справжньому опікуються захистом людини праці, як казали в радянські часи…

– У липні Конфедерація профспілок брала участь у науково-практичній конференції, яка розглядала проблеми зайнятості та ринку праці безпосередньо Чернівецької області. І головний акцент мого виступу спрямовувався на роль та місце профспілок у вирішенні проблем зайнятості. На моє глибоке переконання,щоби розв’язати проблему зайнятості, треба, перш за все, створити легальний ринок праці. А «детінізація» зайнятості неможлива без активної розбудови профспілкових структур у приватному секторі економіки. Адже наявність дієвих профспілкових організацій слугує запобіжником і зарплат у «конвертах», і порушень трудових прав найманих працівників та самозайнятого населення.

Ми готові надати підтримку, пораду, консультації всім, хто хоче створити профспілкову організацію на підприємстві, фірмі, установі, де працює. Адже лозунг Конфедерації профспілок недержавного сектору економіки – «Разом для кожного!».

Конфедерація об’єднує та представляє інтереси людей найманої праці, самозайнятих громадян та підприємців. Ми готові до чесного і відкритого діалогу з владою та роботодавцями. Готові стати організованим, чесним, конструктивним посередником та дійсним захисником і представником людини праці.

Наш телефон:
0372–574118. Запрошуємо до співпраці активних, небайдужих людей.

Ставлення українців до проблеми легалізації заробітної плати

Опитування населення України щодо ставлення українців до проблеми легалізації заробітної плати провела компанія «Research & Branding Group». За їх результатами:

• Для більшості жителів України (72%) важливо, щоб роботодавці їм платили саме офіційну зарплату.

• Більше половини українців (52%) сьогодні готові вимагати від роботодавців виплати офіційної заробітної плати.

• Переважна більшість українців (71%) у цілому позитивно ставляться до ініціатив Кабінету Міністрів України з виведення зарплат «з тіні».

• Дві третини українців (61%) дотримуються думки, що відповідальність за «зарплати в конвертах» повинні нести роботодавці і лише 3% вважають, що відповідати за подібну практику повинні працівники, які отримують «зарплату в конверті». Ще 16% респондентів дотримуються думки, що відповідальність повинні нести в однаковій мірі як роботодавці, так і працівники.

Запис Перевізники сфальсифікували розрахунки собівартості спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Зеленим пагорбам» – доля «Золотого колоса» та «Буковинського орлятка»?

26 вересня 2011 року Господарський суд Чернівецької області розглянув пред’явлену прокуратурою області позовну заяву в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та Чернівецької обласної ради профспілок про визнання права власності за державою на майно пансіонату «Зелені пагорби» загальною площею 2679,4 кв.м у с. Виженка Вижницького району.

Того ж дня Чернівецька обласна рада профспілок звернулася до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі в зв’язку з направленням касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 року. Але суд відмовив у його задоволенні. А рішенням Господарського суду Чернівецької області від 19.07.2011 по справі №4/5027/643/2011 визнано недійсними рішення Виженської сільської ради Чернівецької області №15 від 06.04.2005 року «Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна» на будівлі пансіонату з лікування матері і дитини «Зелені пагорби», свідоцтва про право власності на нерухоме майно пансіонату «Зелені пагорби» та державну реєстрацію свідоцтв про право власності. Ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2011 року апеляційну скаргу профспілок щодо майнового комплексу будинку відпочинку «Зелені пагорби» залишила без задоволення, а рішення Господарського суду Чернівецької області без змін.

Нагадаємо, що питання про продаж недобудованого триповерхового спального корпусу пансіонату з лікування матері і дитини «Зелені Пагорби» розглядалося на Пленумі Чернівецької обласної ради профспілок 8 червня 2011 року. Тоді єдиною, хто виступив проти цього рішення, була голова конфедерації профспілок недержавного сектору економіки Лідія Анциперова. А вже 16 червня 2011 року прокуратура Чернівецької області порушила кримінальну справу за фактами зловживання службовим становищем і службового підроблення посадовцями Чернівецької обласної ради профспілок, Виженської сільської ради та Вижницького районного бюро технічної інвентаризації.

Однак на цьому ставити крапку рано. Про ймовірний сценарій розвитку подій – Володимир Шкварковський, голова облпрофради:

– В усіх судових справах є висновок експертної комісії Інституту держави і права, в якому стверджується, що «Укрпрофоздоровниця» створена законно. І найперше ми подали цю експертизу до Генеральної прокуратури України. Крім того, «Зелені пагорби», на моє глибоке переконання, все ж таки належать профспілкам, а не державі. Ну, припустимо, відсудить його у нас Фонд держмайна. І, скажіть, що він з ним далі робитиме? Адже пансіонат працює, тобто заробляє на себе, тільки протягом 3-х місяців. Тому невдовзі він стане банкрутом і перейде у приватну власність за копійки. Як це вже сталося із «Золотим колосом», який купив Герой України Швед, а також із табором «Буковинське орлятко», власники якого продавали путівки цього року за 3 тис. грн. Отож, не сумніваюсь, що коли у профспілок заберуть «Зелені пагорби», на пансіонат чекає така ж доля.

Вільну журналістку вигнали із засідання

Про те, як це сталося, розповідає героїня неприємної історії Галина ЄРЕМІЦА, вільна журналістка:

– Наступного дня після рішення Господарського суду, тобто 27 вересня у Чернівецькій обласній раді профспілок мало відбутися засідання Президії. І голова облпрофради пан Шкварковський був, і кворум був – 17 членів Президії з 22-х. Але не судилося… Бо на засідання Президії прийшла «некликана» журналістка, яка все «зіпсувала». Зрештою, я просто прийшла, сіла, почала робити свою справу: записувала інформацію п. Шкварковського щодо «гарячої теми» – ситуації навколо пансіонату матері та дитини «Зелені пагорби» у Виженці.

Спочатку моя присутність нікого не турбувала, але тільки-но я взяла до рук фотоапарат, як тут все і почалося.

З місця зірвалися заступники голови п. Безручак, юрист облпрофради, і п. Мельник, голова Чернівецької обласної організації всеукраїнської профспілки працівників і підприємців торгівлі, громадського харчування та послуг. «Хто це така? Що вона тут робить? Яке має право записувати та фотографувати? Звідки знає про засідання Президії?» тощо. Як на мене, то ці «джентльмени» поводилися зухвало та образливо, забороняли фотографувати та вимагали покинути залу засідань, погрожуючи викликати міліцію…

Наразі я прийшла туди не одна. Свідком та учасницею скандалу була й Лідія Анциперова, голова обласної ради Конфедерації профспілок недержавного сектору економіки, яку теж брутально намагалися виставити за двері.

Голова ж облпрофради пан Шкварковський «демократично» поставив питання про перебування журналіста на засіданні на голосування. Зрозуміло, моя присутність нікого не влаштовувала. А бойові заступники Шкварковського так розійшлися, що погрожували розбити мою фотокамеру, а мене силою вивести із зали. Пан Безручак заявив, що «в знак протесту» він покидає засідання і за ним слухняно пішла більшість членів Президії. Засідання Президії було зірване…

Чому керівництво облпрофради так злякалося присутності журналіста? Що воно приховує від громадськості???

Після цього інциденту я написала заяву-звернення до голови Чернівецької обласної організації Національної спілки журналістів України Г. Терона з проханням захисту у зв’язку з перешкоджанням у здійсненні моєї професійної діяльності.

До речі, на інцидент одразу ж відреагував незалежний Всеукраїнський конгрес профспілок, виставивши на своєму сайті інформацію про те, яку «нечувану зухвалість продемонструвала Чернівецька облпрофрада ФПУ». У їхньому коментарі була така фраза. Цитую: Закон України «Про професійні спілки, права та гарантії їх діяльності» передбачає доступність та публічність інформації щодо діяльності профспілок.

Версія інциденту від Володимира Шкварковського:

– Наскільки мені відомо, коли журналіст приходить на захід, він мусить представитися керівнику, показати посвідчення. Але цього всього не було зроблено. Тим паче, я просив пані Єреміцу підтвердити, що вона є представником певного засобу масової інформації відповідним документом. Адже кожен журналіст повинен мати при собі посвідчення. До речі, свою позицію я висловив у відповіді до голови обласної організації СЖУ.

За словами Георгія Терона, голови Чернівецької обласної організації Національної спілки журналістів України, хоч Галина Єреміца і не є членом професійної спілки журналістів, він не міг не прийняти її заяву. Коли ж матиме на руках відповідь п. Шкварковського, то цей інцидент розгляне комісія з журналістської етики, яка діє при ЧОО СЖУ.

Запис Справи профспілкові чи конфлікт довкола свободи слова? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

1. Визначення працівників, які підлягають звільненню.

На підставі змін, що передбачаються в штатному розписі, визначаються конкретні працівники, які підлягають звільненню. Зрозуміло, що право залишитися на роботі надається працівникам з вищими кваліфікацією та продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці й кваліфікації перевага надається наступним категоріям працівників:

1) сімейним – при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, у сім’ї яких немає інших працівників із самостійним заробітком;

3) працівникам із тривалим безперервним стажем роботи на цьому підприємстві, в установі, організації;

4) тим, хто навчається у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, інвалідам війни й особам, на яких поширюється чинність ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам із числа депортованих з України – протягом п’яти років із часу повернення на постійне місце проживання в Україну;

9) колишнім військовослужбовцям строкової служби й особам, які проходили альтернативну (невійськову) службу, – протягом двох років із дня звільнення їх зі служби.

Перелік категорій працівників, не є вичерпним. Наприклад, переважне право залишитися на роботі надається також:

1) дітям війни (відповідно до ст. 5 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»);

2) особам, віднесеним до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (відповідно до ст. 20 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»);

3) членам сімей військовослужбовців строкової служби (відповідно до ст. 18 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Відзначимо, що є працівники, яких не можна звільнити при скороченні штату.

Зокрема, неможливе звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років (до 6 років – якщо дитина потребує домашнього догляду відповідно до медичного висновку), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Цей строк не підлягає продовженню при знаходженні працівника у відпустці або на період тимчасової непрацездатності.

Одночасно з попередженням про звільнення працівнику пропонується робота за відповідною професією, і тільки за відсутності такої роботи – інша робота, яка є на підприємстві. Тобто працівнику необхідно пропонувати не тільки роботу за його спеціальністю, але й іншу вакантну посаду, нижчу за рангом, або нижче оплачувану роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду роботи й стану здоров’я.

Не пізніше ніж за два місяці до звільнення працівників підприємство направляє до Державної служби зайнятості звіт про заплановане вивільнення працівників. Цей звіт містить наступні дані: прізвище, ім’я й по батькові працівника; назву (код) професії; кваліфікаційний рівень; заробітна плата; дата підвищення кваліфікації; рівень освіти; дата й номер наказу про попередження про заплановане звільнення; запланована дата звільнення. У десятиденний строк після звільнення працівників до Державної служби зайнятості направляється звіт про фактичне звільнення працівників.

Працівник може бути звільнений лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки) допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (об’єднання профспілок). Рішення профспілки про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. Якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, працівника можна звільнити без згоди профспілки. Працівник може бути звільнений не пізніше ніж через один місяць з дня одержання згоди профспілки.

При звільненні працівнику виплачується вихідна допомога в розмірі не менше середньомісячного заробітку. При цьому колективним договором на підприємстві може бути передбачений більший розмір вихідної допомоги. Працівники, які були звільнені у зв’язку зі скороченням штату, протягом одного року мають право на укладення трудового договору у випадку повторного прийняття на роботу, якщо підприємство провадить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

Запис Скорочення працівників спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Володимир Дорош, Всеукраїнський громадський рух «Місто волі»:

– Події в столиці та їхня підтримка на місцях засвідчили, що владу можна змусити рахуватися з народом і виконувати його вимоги. Саме завдяки активній позиції громадян удалося домогтися часткових змін Податкового кодексу. Цю роботу будемо проводити й надалі. Вже створена Рада підприємців при Верховній Раді, куди увійшли активні учасники акцій протесту. Таким чином ми спробуємо впливати на законодавців, щоби якість документів, які прийматимуться, була кращою і дійсно сприяла розвитку бізнесу…

В’ячеслав Рой, голова Федерації профспілок працівників малого та середнього підприємництва України:

– Ідея профспілкового руху сьогодні на часі. Ми бачимо по телебаченню, як західні профспілки виборюють свої права, проте наші люди й досі не усвідомлюють тих реальних функцій, які мають профспілки. Велика кількість політичних партій зараз просто намагається використати їх у своїх політичних цілях. Профспілки були завжди в опозиції до влади. Звісно, на якомусь етапі можна домовитися з нею, проте люди хочуть жити краще, тож з кожним роком стандарти треба підвищувати. Влада не зацікавлена в цьому, а якщо й зацікавлена, то не тими темпами, яких прагнуть профспілки. Адже саме вони є виразниками інтересів громадян не лише в трудових відносинах, але й у відносинах з владою. Будь-яке підвищення цін, житлово-комунальних тарифів, податків влада повинна погоджувати з профспілками. Проте, на жаль, більше 50 профспілкових об’єднань позбавлені права – і взагалі будь-якої можливості – ведення повноцінного соціального діалогу з владою, яка не хоче чути людей. Тому ми їздимо Україною, звертаємося до простих людей за підтримкою, щоби вони, в разі, якщо наш голос так і не буде почутий владою, підтримали нас в інших формах і методах боротьби за свої права.

Лідія Анциперова, голова Конфедерації профспілок недержавного сектору економіки Буковини:

– Я хочу закликати профспілки, які створюються зараз в регіонах України, зрозуміти, що політичні акції на даному етапі їм не потрібні. Адже цілі політичних партій і профспілок, як громадських організацій, є різними. Мета профспілки – захист трудових, соціально-економічних прав найманих осіб і самозайнятого населення, мета ж політичних партій – прихід до влади. І треба розрізняти ці речі. Ми не закликаємо виходити на барикади, ми закликаємо до конструктивного діалогу з владою – чесного, прозорого, і такого, щоби реформи, які проводяться в Україні, були задля зростання благополуччя громадян.

Валерій Бордіян, директор Асоціації ринків Буковини, нещодавно очолив новостворену первинну профспілкову організацію ринку «Буковинський»:

– Акції протесту продемонстрували, що підприємці поки що розрізнені, роз’єднані, їм не вистачає організованості та згуртованості. В нас є певний пострадянський стереотип недовіри до профспілок, адже пам’ятаємо ще радянські часи, коли вони виконували зовсім інші функції. Але таке ставлення змінюватиметься. В нашому місті – 25 ринків, ми працюємо над тим, щоби на кожному з них були первинні профспілкові організації, – і в цьому допомагає нам Федерація профспілок малого та середнього підприємництва, яку очолює В’ячеслав Рой. Тож ми сподіваємося на активне продовження діалогу і співпраці з підприємцями, бо саме профспілки в сучасних умовах покликані відіграти важливу роль.

Про створення 18 грудня 2010 року Профспілки захисту підприємців м. Чернівців розповіла її голова Марія Філіпчук:

– Ця організація створена на Калинівському ринку та «Добробуті», де працюють близько 13 тис. підприємців. Не секрет, що на підприємців – активістів податкового майдану чиниться тиск, щодо них порушуються кримінальні справи, зокрема, на члена нашої профспілки Лідію Гаїну. Щоби протистояти владі в правовому полі, ми й створили профспілку, яка покликана захищати підприємців. Ми маємо виробити таку систему захисту, щоби заробляти, платити посильні податки і знати, на що ці податки використовуються.

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

Запис Від стихійних мітингів – до організованого профспілкового руху спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Я не можу коментувати те, що відбувається в самій федерації, можу лише сказати про зовнішню політику керівництва, зокрема, пана Хари.

Із захопленням федерації Харою розпочалася монополізація профспілкового руху в Україні. Усі незалежні профспілки усунуті від діалогу з владою. Хоча сьогодні понад 50 профспілок і профоб’єднань мають всеукраїнський статус. Але всі вони не можуть брати участь у перемовному процесі за генеральною угодою. Тільки наша федерація, як найбільше фахове об’єднання, була, вже у псячий голос, бо про нас спочатку забули, тобто заднім числом, приєднана до угоди разом з Федерацією вільних профспілок України.

Я хочу наголосити, чим наша федерація відрізняється від старої – якісно новим підходом. Ми готові йти на барикади. Це показали останні події на Майдані. Тоді як спадкоємці радянських профспілок працюють за єдиним принципом – аби не пропустити страйк.

Тому їхні мозкові зусилля, тих людей, які залишилися у профспілках ще з радянських часів, спрямовані лише на те, щоби як запобігти виливу масового невдоволення. Тому у них запопадлива позиція як перед роботодавцем, так і державною вдалою. Тоді як мають бути партнерські стосунки.

Ми намагаємося змусити владу прислухатися до нас. Але, на жаль, у зв’язку з монополізацією ситуація погіршується. Але я впевнений , що це тимчасово.

В’ячеслав РОЙ, голова Всеукраїнської професійної спілки недержавного сектору економіки (малого і середнього підприємництва)

Запис Профспілки вмерли? Нехай живуть профспілки! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Авангард чи ар’єргард?

Завдяки кому ви думаєте? Після ХХІV міжспілкової звітно-виборної конференції профспілок Чернівецької області, яка відбулася цими днями у палаці «Академічний», у мене склалося враження, що, мабуть, усе це – завдяки профспілкам.

Зі звітної доповіді голови  облпрофради Володимира Шкварковсього: «Минула п’ятирічка відзначена солідарними протестними акціями профспілок області проти підвищення цін і тарифів на газ та електроенергію, комунальні послуги для населення, заборгованості із виплати заробітної плати».

Хтось про них чув чи, може, вони, ці протестні акції дали якісь результати? Ну хоча б їхні звернення та резолюції хтось читав?

Цитую далі: «Заслухавши та обговоривши звітну доповідь про роботу Чернівецького обласного профспілкового об’єднання від грудня 2005 року до грудня 2010 року, міжспілкова конференція відзначає, що, незважаючи на складні соціально-економічні й політичні умови, які постійно змінюються, облпрофрада, членські організації всіма можливими засобами домагалися формування соціально-трудових відносин, які б максимально забезпечували права й гарантії працівників».

Одразу ж питання: чи багато їх – «усіх можливих засобів» – у чернівецького, та й взагалі, українського профкому?! Та й чи хочуть профспілкові боси когось захищати, адже їм і так живеться непогано. Можливо, саме про це і треба було б говорити?

Так, у виступі Володимира МЕЛЬНИКА, голови профспілки працівників енергетики, прозвучало занепокоєння станом справ. Володимир Петрович, зокрема, зауважив, що, відвідуючи різноманітні семінари від фонду Еберта, він зрозумів, що «там зовсім інші стосунки, зовсім по-іншому люди думають…».

Тому, на його глибоке переконання, на VІ з’їзді федерації профспілок України, який відбудеться 23 грудня в Києві, треба говорити про подальшу долю профспілок України, їхню структуру. Адже факт зменшення кількості самих профспілкових об’єднань та їхніх членів засвідчує, на думку п. Мельника, що «ми щось не те робимо… Треба змінювати закон про профспілки. Адже навіть стаття 33-я, яка говорить про те, що ми маємо право впливати на роботу керівника, ставити питання про його звільнення – сьогодні не діє.

Скажіть, кого ми в області звільнили? Нікого. До того ж, підприємства сьогодні переважно приватні і впливати на процеси всередині них майже неможливо… Рівень середньої заробітної плати в області й досі залишається одним з найнижчих в Україні!»

Те, що профспілки втратили свій вплив на ситуацію в державі, зрозуміло всім і давно, крім, мабуть, самих профспілкових лідерів. Зрештою, їм так зручніше. Бо навіщо сваритися з владою та роботодавцями.

Але з іншого боку – йдеться ж про одне з найбільших громадських об’єднань, яке, за певних умов та активності її лідерів – могло б відігравати значну роль у суспільстві.

Та біда зовсім «не в тім», що, як сказав Ярослав Борсук, голова ради з координації діяльності профспілкових організацій Вижницького району, «ми не вміємо «пропіарити» свою роботу. А преса нині дорога…».

І не у відсутності грошей, які профспілці потрібні як повітря, бо без них не розширити юридичну службу облпрофради, «адже ми живемо не в ті часи, коли постанови та рішення уряду не змінювалися по 20 років».

Біда у тім, що, як визнав той же п. Борсук, «ми програли вибори! В області в нас лише 8 депутатів, які представляють інтерес профспілкових організацій або профспілок загалом, а у Чернівецькій міській раді від профспілок – жодного депутата…».

Цей факт, на мою думку, стовідсотково нівелює наступну заяву учасників конференції, яка у тверезо мислячих людей викличе лише іронічну посмішку: «Профспілки – це конструктивна державна опозиція…». Так-так, ви не помилилися… Та коли б у них був хоча б натяк на опозицію, люди підтримали б народних захисників, обравши їх до місцевих рад.

Натомість з радянської історії ми знаємо, що в нас профспілки й створені були для того, щоби гасити страйки та невдоволення. Тож і далі працюють по-старому. На це злегка натякнув і голова профспілкового комітету енергетиків, зауваживши, що профспілка українська залишилася нам у спадок від колишнього Радянського Союзу.

Досить відвертим був і Дмитро Сидоряк, голова профкому Чернівецької станції швидкої медичної допомоги, який сказав: «Мені прикро, що перші особи області привітали нас і пішли… Це можна було зробити й телефоном. Це свідчить про відношення до нас влади. Але що заробили, те й маємо…».

Цінність ГО – профспілкове майно

Тема окремої розмови – виступ першого заступника голови Федерації Профспілок України Юрія Миколайовича Кулика:

– Ніколи не думав, що доживу до часу, коли такі бурхливі події відбуватимуться довкола профспілок і Федерації профспілок України. Це просто жах! Сьогодні ми працюємо в надзвичайно екстремальних умовах. Ми представлені в 128 судах, маємо судові позови як проти конкретних осіб, так і проти організацій…

Щодо фінансової ситуації, то з 82 санаторіїв лише 20 нормально працюють, решта – «жевріють», показуючи рентабельність у межах одного відсотка…

Якби не майно – федерацію можна було б закривати: на профспілкових внесках вона ніколи б не прожила. В рамках федерації профспілок України (а у нас 56 тисяч первинних організацій, 8,7 мільйона членів профспілок) щороку збирається 1 мільярд гривень внесків.

З цього мільярда федерація отримала лише три мільйони гривень… Так, треба змінювати структуру, розмежовувати повноваження… Ми дуже серйозно поставимо ці питання на з’їзді, адже відчуваємо шалений тиск з боку інших, так званих «жовтих», профспілок, які на замовлення певних роботодавців і політичних партій «обливають нас брудом».

Сьогодні в Україні зареєстровано 148 профспілок і профоб’єднань… Такого немає ніде в світі! Остання загальнодержавна профспілка, яка була зареєстрована Міністерством юстиції України – профспілка клоунів, які хочуть вступити до нашої федерації. А нещодавно я дізнавався в Міністерстві культури, скільки цирків в Україні. Звідти відповіли – діючих три й у кожному – по два клоуни. Разом – шість клоунів, але профспілка офіційно зареєстрована!

Пан Кулик пророкує, що «від першого січня ми не отримуватимемо сплату лікарняних листків, «втратимо» на перший квартал санітарно-курортну ситуацію. А за Фондом соцстраху – 450 мільйонів боргу».

Нагадаю читачам «Версій», що газета неодноразово писала про махінації, механізм яких закладений згори, з виплатами лікарняних за вагітністю і пологами у Фонді соцстраху, через що тепер затримуються всі інші виплати.

Та хочу навести ще одну офіційну цифру. ФПУ володіє майном на суму 2,5 млрд. доларів. Чому ж їм так погано живеться?

Утім, маємо достатньо цифр, щоби порахувати, як незле живеться самим профспілковим лідерам, які, за великим рахунком, нічого доброго не роблять для людей, що сплачують членські внески.

За даними ревізійної комісії, протягом 5-ти років зібрано 1,5 млн. грн членських внесків. Але 78% від цієї суми пішло на зарплату працівників облпрофради!

Уявляєте, більшість із суми, зібраної громадською організацією йде на зарплату персоналу. Нонсенс! І це тоді, коли за словами Володимира Шкварковського, в нього на посадах працюють 4,5 осіб, серед яких прибиральниця. До речі, їхня юридична служба отримує зарплатню з Києва. Тож нескладно порахувати, якою є середня зарплата цих «громадських активістів»…

У клубі закритого типу старий кінь борозни не псує?

– Більшість обкомів профспілок за вашу кандидатуру, Володимире Антоновичу, – сказав один з виступаючих. І делегати конференції одностайно переобрали головою Чернівецької обласної ради профспілок майже сімдесятилітнього (1942 р.н.) Володимира Антоновича Шкварковського.

– Утім, – як зауважили під час привітання новостарообраного п. Шкварковського, – у вас вже такий вік, що бути таким вже скромним і боятися – нічого!
У цій ситуації «одобрямсу» є один нюанс.

Голову облпрофради обирали безальтернативно. Зрештою, зрозуміло, що тільки дурень добровільно поступиться своєю годівницею, де майже 5 тисяч гривень – це середньомісячна зарплата. Але ж таку суму прибиральниця не отримує. Тому в першої особи зарплатня значно вища. А робота – не мішки тягати, можна виконувати і будучи пенсіонером. Якщо ми помилилися, то на шпальтах газети керівництво облпрофради може про це заявити.

Але, гадаємо, що саме у цьому і полягає причина того, що наші профспілки перетворилися на закритий клуб. Адже крім нас, кореспондентів «Версій», на цій конференції представників газет не було.

І, «на закуску»: до заступника голови ФПУ п. Кулика звернувся один із багаторічних і відомих голів профкому:

– Юріє Миколайовичу! Прохання – забороніть продавати спиртне під час роботи з’їзду. Тому що напиваються, ходять п’яні, йолки-палки, всьо!

Ігор КОНСТАНТИНЮК, Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА, «Версії»

Запис До федерації профспілок просяться клоуни спершу з'явиться на Медіа-Версії.