Що ж собою являє аутизм?

– Він належить до групи загальних порушень розвитку, – розповідає Алла ФЕДОРУЦА, асистент кафедри Нервових хвороб, психіатрії та медичної психології, лікар медико-психологічного центру БДМУ. – Деякі сфери дитячої психіки розвиваються відповідно до віку дитини, нерідко навіть із випередженням, а інші, навпаки, різко уповільнюються. До таких «загальмованих» сфер належать сфера комунікації, особливо мовне спілкування, здатність адекватно сприймати дійсність, віддзеркалювати соціальні ситуації й реагувати на них.

– Дитина-аутист не завжди є розумово відсталою, – продовжує Алла Анатоліївна. – Найчастіше батьки починають помічати проблеми дитини у віці від 2 до 2,5 років. Наприклад, дитина не розмовляє чи не сприймає мову матері. Тоді батьки починають звертатися до ЛОР-лікарів і сурдологів, оскільки, думають, що у дитини вади слуху і тому вона не розуміє мови, не спілкується з ровесниками, не реагує на певні ситуації. Від цього у неї страждає й інтелект. Бо якщо дитина щось знає та розуміє, вона не може застосувати ці знання в спілкуванні.

Якщо вірити статистиці, діагноз «аутизм» трапляється досить часто: один випадок на 160 дітей в Україні. У Чернівецькій області кількість таких дітей прирівнюється до сотні.

Коли батьки починають аналізувати поведінку своєї дитини до року, вони зауважують, що хвора дитина була крикливою та частенько струшувала кистями рук. Дитина-аутист реагує на шум та ігнорує звернені до неї слова. Часто батьки звертаються також і до невролога, на що їм зазвичай  відповідають, що це легке неврологічне порушення. – Та якщо дитина перестає розуміти звернену до неї мову, починається затримка психо-мовленнєвого розвитку. Тому й потрібно звертатися до психіатра, – додає пані Алла. – Проблема загальних порушень розвитку – це проблема дуже ранньої діагностики. Оптимальний варіант – два, три роки.

Якщо такі дітки проходять своєчасну реабілітацію, то 80% з них уникають розвитку захворювання. Вони розвиваються практично як здорові, мають ті ж можливості в житті, що й решта.

У нас діагностують цю недугу набагато пізніше. Трапляється й таке, коли лікар каже: «А, хлопчик (найбільше до цієї хвороби схильні саме вони – авт.) до трьох років не говорить? Не страшно, зачекайте до п’яти – заговорить». Батьки чекають, і звертаються до психіатра, коли дитині залишається до школи рік, півтора. А це вже пізня діагностика, яка значно ускладнює реабілітацію.

Більше того, іноді батьки вважають свою дитину лише замкнутою, а тому й не бажають нікуди звертатися. І це при тому, що аутизм стоїть на четвертому місці після розумової відсталості, епілепсії та ДЦП. Але, на відміну від цих хвороб про аутизм, більшість з нас майже нічого не знає. Раніше аутизм вважали одним із проявів дитячої шизофренії або класифікували як розумову відсталість. А як окреме захворювання стали виділяти відносно недавно – у 40-х рр. минулого століття.

– Щодо ранньої діагностики, то її повинні проводити спеціально навчені педіатри чи дитячі неврологи, – наголошує Алла Анатоліївна. – Якщо говорити про поширеність цієї хвороби, то статистиці довіряти важко. Адже значна частина випадків не діагностується, велика кількість хворих дітей не перебуває на обліку у психіатра. А часто навіть самі батьки сподіваються, що проблему вдасться вирішити самотужки.

Лікування аутизму – це, насамперед, реабілітація за спеціальною програмою навчання. Здорова дитина розвивається «автоматично», а дитину із загальним порушенням розвитку на кожному етапі потрібно підштовхувати та спрямовувати.

Дуже часто аутизм спостерігається не як поодиноке захворювання, його супроводжують інші психічні розлади – гіперактивність і неможливість сконцентрувати увагу. У лікуванні, звісно, не можна обійтися і без застосування спеціальних препаратів.

На Заході основою такої терапії є препарати, що називають психостимуляторами. Але, згідно з нашим законодавством, більшість з них визнана наркотиками. Вони не доступні навіть для дітей, яким життєво необхідні. В Європі серед маленьких пацієнтів психіатрів діти з гіпераактивністю становлять 30%.

– Терапія аутизму насамперед полягає в навчанні дитини, у стимуляції її розвитку, – каже п. Алла. – Аутистам потрібно моделювати поведінку в життєвих ситуаціях. Сприяти розвиткові дитини слід за допомогою спеціальних вправ. Перший етап – застосування техніки сенсорної інтеграції, яка спрямована на відновлення відчуттів. Другий – навчити дитину концентрувати свою увагу. Наступний – домогтися, аби поведінка дитини була адекватною. І звісно – навчання.

У Чернівцях теж є заклади, де можуть навчатися такі хлопчики і дівчатка:

– Там для діток-аутистів складена окрема програма, з ними працюють дефектологи, логопеди, асистенти вчителя. Але при цьому ці дітки навчаються разом з іншими, – розповідає Уляна ЛЕГУСОВА, директор Чернівецької ЗОШ І-ІІІ ст. №24 ім. Ольги Кобилянської. – Тобто цих діток зі здоровими не розділяють, вони навчаються разом.

На Заході люди із таким захворюванням живуть як повноцінні члени суспільства, мають змогу працювати. У нас вони позбавлені такої можливості, бо часом ми полишаємо їх поза увагою.

Для організації навчання й виховання дітей з особливими потребами різної нозології існує мережа спеціальних дошкільних закладів в місті Чернівці: ДНЗ №17 (діти з порушеннями зору), ДНЗ №31 (діти з порушеннями інтелекту різного ступеня), ДНЗ №36 (діти з порушеннями опорно-рухового апарату), №37 (діти з важкими порушеннями мови), а також у серпні 2013 року відкрита спеціальна група для дітей з особливими освітніми потребами в ДНЗ санаторного типу №34. Там можуть виховуватися також діти з аутичними  проявами та аутизмом. Група забезпечена необхідними фахівцями: вчителем-дефектологом, учителем-логопедом, психологом.

Навчання дітей шкільного віку з особливими потребами, в тому числі з аутичними проявами та аутизмом, забезпечується різними формами, зокрема:

–          організація індивідуальної форми навчання в ЗОШ за місцем проживання;

–          організація інклюзивної форми навчання в ЗОШ за місцем проживання.

Лідія КИРИЛЮК, «Версії» 

Запис Аутизм, який він? спершу з'явиться на Медіа-Версії.