Українська опозиція вкотре засвідчила свою безпорадність. Вона не зуміла скористатися масовими настроями та осідлати хвилю стихійних протестів. Щоправда, нині її критики стверджують, що штурми міліцейських відділків організовували опозиціонери, тісно пов’язані з криміналітетом. Мовляв, власники ринків намагалися такими діями поставити себе поза контролем міліції, а також не допустити переділу своєї власності. На жаль, в Україні політика і криміналітет настільки переплітаються, що відділити одне від іншого практично немає можливості.

Які попередні висновки можна зробити з недавніх подій? Головний із них: влада повертає контроль над ситуацією й тепер мусить засвідчити свою міць. Проте поваги народу до «покращувачів» немає, тож власну міць вони можуть утверджувати лише силою. А це означає, що активістів антиміліцейського руху каратимуть. Досвід тут є чималий. Адже у 50-70 роках у СРСР неодноразово спалахували антиміліцейські бунти, інколи багатотисячні і досить криваві. Щоразу влада вдавалася до цілого комплексу силових заходів, внаслідок яких натовп розсіювали, а його лідерів віддавали під суд. Найстрашнішим для можновладців під час бунту є поява лідерів, здатних ввести рух протесту в організовані рамки. Бо лише в такому випадку стихійні дії набувають раціонального змісту і можуть призвести до позитивного результату.

А неорганізовані бунти заздалегідь приречені на поразку. Вони дозволяють випустити пару, що накопичувалася в суспільстві, без вибуху самого соціального котла. Під час таких бунтів обов’язково страждають невинні, що випадково опинилися у вирі народного гніву. При штурмі міліцейських дільниць можливе розграбування запасів зброї та боєприпасів, що там зберігаються. А захоплені автомати й пістолети потім опиняються в руках злочинців, і вилучити їх дуже непросто. Тим більше, що серед натовпу, який іде на штурм міліцейської дільниці, завжди є люди з тюремним минулим,  зустрічаються й рецидивісти. У них свої рахунки з «мусорами», і міліціянтам пощади від них чекати не доводиться.

Силове протистояння може спровокувати широкомасштабний вибух насильства і призвести навіть до кривавого конфлікту. Недарма фахівці попереджають про реальну небезпеку громадянської війни. Суспільство розколоте, між соціальними полюсами зростає взаємна ненависть. Несправедливий поділ колишньої загальнодержавної власності не дозволяє мільйонам звичайних українців визнати «священне право приватної власності», без чого справді стабільне і демократичне суспільство побудувати неможливо. А на міліцейських кийках владі сидіти незручно, як і на армійських штиках. Потрібні глибинні зміни. Та чи здатна влада на них?

Ігор БУРКУТ

Запис Час розплати настав спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Про тонкощі й нюанси ситуації – в розмові з Григорієм ЯМНЮКОМ, першим заступником начальника головного управління Держкомзему у Чернівецькій області.

–  Наразі керуємося постановою Кабінету Міністрів від 9 вересня 2009 року № 1035, в якій йдеться про те, що будинки, збудовані від 1 січня 1992 року до 1 січня 2008 року мають бути оформлені за спрощеною процедурою оформлення права власності на житлові будинки, садові ділянки та інше, що розташовані на земельних ділянках, – каже Григорій Ямнюк. – Це стосується і самовільно зведених будинків у період із 1992 по 2008 роки.

Будь-який будинок, який будується чи будувався, повинен мати дозвіл архітектурно-будівельної інспекції. Він оформляється наступним чином: пишеться заява в інспекцію, до якої додаються документи, що реєструється в журналі реєстрації виданих сертифікатів та відмови у їх видачі. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю розглядає подані забудовником документи і протягом десяти робочих днів приймає рішення щодо видачі сертифікату.

У разі подання документів не в повному обсязі, заява не розглядається і протягом десяти робочих днів після її реєстрації повертається забудовнику разом з доданими до неї документами і вмотивованим обґрунтуванням відмови у видачі сертифіката.

Відмова у видачі сертифіката з інших причин не допускається.

Забудовник може повторно звернутися до інспекції лише після подання документів у повному обсязі. Тоді інспекція оформляє сертифікат у день пред’явлення документів про внесення плати за видачу сертифіката і сплату штрафу.

Датою прийняття приватної будівлі в експлуатацію вважається дата видачі сертифіката.

–  Якщо земельна ділянка не приватизована, – наголошує Григорій Дмитрович, архітектурна інспекція не прийме в експлуатацію будівлю. Нині термін приватизації встановлений до 1 січня 2013 року.

–  Якщо людина по певним причинам не зможе оформити цей документ, чи не схоче, то як далі бути?

–  Це питання стосується більше архітектурної служби, та я спробую на нього відповісти, – каже п. Григорій. – Якщо скажімо, якийсь там пан Х. не схоче оформити право на земельну ділянку до 1 січня 2013 року, то інспекція його зобов’яже через місяць це зробити. Якщо він і далі нехтуватиме цими вимогами, то платитиме штраф згідно з законодавством, а якщо і далі не зрозуміє, то тоді кримінал і позбавлення волі.  Мінімальний штраф за ці діяння становитиме від 200 до 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавлення волі до 6 місяців. Особам же, які раніше вже проходили по цій справі чи були засуджені, загрожує від 2 до 4 років позбавлення волі. А самовільне будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці карається штрафом від 300 до 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто близько 17 тисяч гривень.

Лідія КИРИЛЮК, «Версії»      

Запис Чия земля під вашим будинком? спершу з'явиться на Медіа-Версії.