День літнього сонцестояння у 2018 році відзначають 21 червня – це найдовший день в році. Цей день триватиме 17 годин 32 хвилини, а сонце досягне максимально високої позиції.

Літнє сонцестояння або літнє рівнодення – це день початку літа в північній півкулі Землі і початку зими в південній півкулі. Літнє сонцестояння відбувається в той момент, коли нахил осі обертання Землі у напрямку на Сонце приймає найменше значення.

В залежності від зсуву календаря, літнє сонцестояння відбувається 20 або 21 червня в північній півкулі і 21 або 22 грудня у південній півкулі (день зимового сонцестояння) У 2018 році в Україні воно відбудеться 21 червня о 13:07 за київським часом. Тривалість найдовшого дня становить 17 години і 33 хвилини.

Вчені досі не можуть дійти спільної думки, коли язичники почали відзначати день сонцестояння. Відомо лише, що це було ще задовго до нашої ери.

Літне сонцестояння мало величезне значення для наших предків. Вважалося, що від обрядів, які провели в цей день, залежало багато сфер життя, як здоров’я, так і сімейні відносини.

В день літнього сонцестояння відзначали свято середини літа, яке називали Літа. Цього дня стрибали через вогнище, співали пісні та просто веселилися.

У давнину у цей день проводили ритуали за участю вогню та води. Наприклад, вважалося, що купання у водоймах очищують душу. Також і полум’я мало властивості ощирення: матері спалювали сорочки хворих дітей. За повір’ям, разом з одягом горіла і хвороба.

Предки мали традицію в день літнього сонцевороту зустріти світанок, предки були переконані, що це дає сили і здоров’я на весь рік і оберігає від неприємностей.

День літнього сонцестояння вважали вдалим днем для весілля. Однак зараз весілля у цей недь не святкують, адже 21 червня припадає на Петрів піст.

День літнього сонцестояння 2018: прикмети та традиції

Прикмети літнього сонцестояння:

Дощ в літнє сонцестояння – неврожай і бідний рік.

Вранці багато роси – до багатого врожаю.

Якщо в небі багато зірок – буде грибне літо.

Вода, яку набрали вранці 21 червня, вважається цілющою. Воду набирали з колодязів і джерел, вмивалися нею в цей же день і пили.

У цей день починали прополку. Вважалося, що якщо в день літнього сонцестояння не почати полоти город, то урожай буде мізерним.

Якщо у цей день буде гриміти, то чекайте затяжної негоди.

Людина, яка народилася в таке свято володіє даром лікувати людей ліками і травами.

На день сонцестояння необхідно покласти біля порогу будинку кропиву, тоді всі напасті обійдуть ваш дім стороною.

Якщо чоловік з дружиною, взявшись за руки, на Купалу стрибнуть через вогнище, то шлюб буде міцним і багатодітним.

Дівчатам, які хочуть вийти заміж, потрібно поводити хороводи біля трьох вогнищ, тоді бажання збудеться, і вони знайдуть собі пару в цьому ж році.

Запис Завтра – день літнього сонцестояння: прикмети і звичаї спершу з'явиться на Медіа-Версії.

 В Україні вже багато років відзначають іноземне свято хелловін, у ніч з 31 жовтня на 1 листопада. За легендою у цю ніч душі всіх померлих приходять на землю та блукають вулицями. Дехто ставиться до його святкування вкрай негативно, зазначаючи що це «чуже», запозичене свято. Проте запозичена лише назва, адже в українців раніше був свій хелловін. Існував він за часів вірування у рідних богів і звався Велесова ніч (в честь одного з язичницьких божеств).

Святкувалась Велесова ніч так само з 31 жовтня на 1 листопада, коли душі усіх померлих спускались на землю. У ніч на 1 листопада прийнято згадувати хороші речі про своїх померлих родичів, ставити свічку, аби їх душа знайшла дорогу до вашого дому та залишати на вулиці чи на підвіконні частування для потойбічних гостей. Найбільшою вдачею вважалось побачити у сні в цю ніч когось із померлих родичів.

Хто такий Велес? Велес – це дохристиянський, язичницький бог. Його вважали богом мистецтва, музики, поезії, краси, таланту, щастя та любові. Він покровитель усіх творчих людей, волхвів, віщунів та ясновидців. А також опікун усього живого. Вважали, що саме він відповідальний за розквіт людської душі. Також, Велеса вважали покровителем худоби. Вірили, що саме він навчив людей співіснувати з природою: обробляти землю, вирощувати зерно, пасти худобу та брати молоко. Він вчив не вбивати тварину, а вчитись доглядати за нею, дбати про неї і за це брати у неї зстрижене хутро чи молоко. Згідно віруванням Велес, перш за все – бог достатку. Тож наші предки шанували його так само сильно, як і Перуна, та ставились з повагою до традицій на Велесову ніч.

 Які обряди існують на Велесову ніч?

Велесова ніч – це час містичний, тож люди вірили, що їх бажання у цю ніч можуть здійснитись. Записували їх на папірці і клали під подушку перед сном, промовляючи слова: «Темна ніч, заклинаю мені допомогти. Велес, потрудися, загадане, появися». Для того, аби дізнатись, вірна тобі друга половинка чи ні, потрібно було взяти її обручку, нанизати на нитку та підвісити, а якщо стоїть на місці – значить її вірність непохитна. Обряд на достаток теж був доволі популярним. Потрібно було зібрати увесь дріб’язок в гаманці та роздати бідним, перед тим промовивши: «нехай мої гроші допоможуть всім, хто їх потребує. Навколо обернуться і до мене достатком повернуться». Також наші предки вірили, що у цю ніч можна отримати питання на найскладніші відповіді. Для цього треба було на ім’я назвати померлого родича та звернутись до нього: «сьогодні тобі в цей світ приходити – мені пораду приносити. Підкажи, як мені завершити справу».

Прикмети на Велесову ніч

Зазвичай, побачити мертвого родича у сні носило негативний характер та вважалось поганою прикметою, але тільки не у цей день. На Велесову ніч не навпаки – дуже добрий знак. Не можна було у переддень позичати гроші, інакше винесеш із дому достаток і весь наступний рік будеш у скрутному становищі. Дуже поганою прикметою вважалось, якщо незнайомець у цей вечір постукає у двері. Це означало, що хтось із мешканців будинку помре протягом наступного року. Такій людині у слід промовляли: «охолонь незнайомця слід, не вчинивши нам біди». Попри популярну погану прикмету з чорною кішкою, у цей день її не так боялись, як чорну собаку. Запримітити таку біля дому – означало що скоро з’явиться ворог, який буде псувати життя родині. Побачити білу собаку біля будинку, навпаки, означало що у родини буде новий товариш. Святкування У найдревніших предків була традиція у цю ніч запалювати багаття у найвищій точці їх земельної ділянки, стрибати через багаття. Також ходити по розпеченому вугіллі – цей процес символізував очищення тіла і дух від злих сил. Також у вечір перед ніччю всіх мертвих влаштовували мовчазну вечерю: накривали стіл для себе і для померлих родичів, яких би хотіли запросити до трапези, а під час вечері згадували про них хороші речі.

Назва Хелловін прижилась від англійського свята та перекладається як «ніч усіх святих». Хоча насправді це ніч усіх мертвих – просто таких змін назва зазнала уже в християнські часи. Це зумовлено тим, що язичними не боялись смерті і зустрічали її спокійно, а у християнських традиціях свято на честь мерців сприймалось з острахом, а спілкування з потойбічним світом засуджували. Тому з часом традиції та назва видозмінились. У будь-якому разі, не зважаючи на те, як у різних релігіях ставляться до цього дня – немає нічого поганого у тому, щоб згадати своїх предків та віддати їм шану в ніч, коли приходять з потойбічного світу. Можливо, ви зміните свою думку, щодо іноземного походження свята та вирішите поставити свічку на підвіконні, як маячок для душ до рідного дому, чи навіть залишите для них частування.

Запис Хелловін по-українськи або Велесова ніч: історія, традиції, обряди, прикмети спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Ольга та Опанас Шевчукевичі вдома. Чернівці, 1939 р.

Книжки Опанаса Шевчукевича легко можна впізнати за екслібрисом, яким вони позначені –  „Exlibris Опанаса Шевчукевича” (з лат. еx libris – «з книжок») . Та мало хто знає ім’я автора цього книжкового знаку, який  має прикметні особливості і за своєю стилістикою є неповторним. Мініатюрна графічна композиція виконана у техніці деревориту та має охристе забарвлення. Її вирізняє багата орнаментація з традиційними мотивами гуцульського різьблення по дереву.

Іван Пантелюк. Екслібрис Опанаса Шевчукевича. 1968 р. Дереворит.

У колі з карпатським пейзажем уважним оком можна побачити монограму автора „І. П.”, яку вписано з-поміж звивистих контурів карпатської смереки. Так підписував свої твори відомий косівський різьбяр та майстер екслібриса Іван Пантелюк. Саме він 1968 року виготовив цей книжковий знак для Опанаса Шевчукевича, який став історичним і мистецьким атрибутом книжок з бібліотеки чернівецького скульптора. Деякі з його книжок позначені також іншим орнаментально-сюжетним екслібрисом роботи І. Пантелюка –  „Опанас і Ольга Шевчукевич”.

Іван Григорович Пантелюк  (1913-1992) народився у селі Брустурів Косівського району Івано-Франківської області. З кінця 1950-років жив у Косові. Різьбярству навчався у майстерні „Гуцульська різьба” Ф. Когута та В. Лелета. Іван Пантелюк є автором понад тисячі екслібрисів, основною ознакою яких є характерні мотиви гуцульських орнаментів. Серед них – і чудові книжкові знаки Опанаса та Ольги Шевчукевичів. Так символічно закарбувався історичний зв’язок  двох гуцулів: вижницького – Опанаса Шевчукевича  та брустурівського – Івана Пантелюка.

Тетяна ДУГАЄВА, мистецтвознавець, член Національної Спілки художників України

Запис Косівський різьбяр Іван Пантелюк – автор екслібриса Опанаса Шевчукевича спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Якщо лелеки не відлетіли на Покрови — на теплу зиму.

Якщо на Покрову не випав сніг, то не буде його аж до січня.

На Покрову упродовж всього дня спостерігали за погодою: якщо з Півдня дув низовий вітер, зима буде теплою, якщо дув вітер із Півночі — холодною, із Заходу — сніжною. Коли протягом дня вітер змінює напрямок, то й зима буде нестійкою. Якщо на Покрову листя з вишень не опало, зима буде теплою, і якщо сніг не випав, то його не буде і в листопаді.

Запис Прикмети на Покрову спершу з'явиться на Медіа-Версії.