Вхід вільний.
Модеруватиме розмову Лілія Шутяк
Місце зустрічі: Медіа-центр «Belle Vue» (вул.О. Кобилянської, 2)
Книга «Гемінґвей нічого не знає»: https://starylev.com.ua/knyga-gemingvey-nicogo-ne-znaye

Ця книга короткої прози — свідчення солдата про досвід великої війни. Віра на фронті, братерство між військовими, страх і надія, смерть і Любов. Автор пропрацьовує власні травматичні спогади, але текст може стати психо­терапією не лише для нього, а й для читачів. Автор говорить про себе, переповідає реальність та сни, але передовсім фіксує життя на межі. Розповідає про людей великої Любові, на яких все й тримається.

Тут обʼявляється Господь Окопний, починається Найновіший Завіт, стає опорою українська культура в рюкзаку, а визнані метри воєнної літератури не витримують випробування реальністю. Їм про нас, українців, нічого не відомо. Про себе можемо говорити тільки ми, бо на Східному фронті все змінилось. І Артур Дронь говорить про це відверто і прямо. Як говорять ті, які були на межі. І повернулися.

Артур Дронь – письменник, ветеран російсько-української війни, івент-менеджер «Видавництва Старого Лева». Автор поетичних книжок «Гуртожиток №6» (2020), «Тут були ми» (2023) та книги короткої прози «Гемінґвей нічого не знає».

Запис Чернівці дізнаються те, про що «Гемінґвей нічого не знає»   спершу з'явиться на Медіа-Версії.

І як розповідає Світлана Бардаус, що все почалося під час фестивалю Meridian Czernowitz. З Ольгою Максименко просто розмовляли і Світлана Бардаус запитала: «А може нам відкрити органний клас в школі?». І тоді вони вирішили попробувати. Це було непросте питання, адже дуже складні часи. Світлана Бардаус вирішила порадитися  з людьми, яким вона довіряє. Сергій Дмитрович Осадчук на питання, чи розпочинати цю справу, ствердно сказав: «Так». І через пару днів зателефонувала Почесний Консул Людмила Осачук і повідомила, що у вас вже є перші кошти… «Я вдячна всім, хто долучився, це дуже багато людей!», – наголосила Світлана Бардаус під час відкриття органного класу.

Щоб почати грати на органі, необхідно спочатку мати щонайменше від п’яти років досвіду гри на фортепіано. Наразі опановують орган уже двоє учнів, які виступили на презентації органу.
Відбувся дебютний виступ юних талантів Миколи Робуляка та Іллі Гончаренка, які навчаються грі на інструменті лише два місяці.

І як зазначив Роман Клічук, міський голова Чернівців, під час привітання у музичній школі і на сторінці у ФБ: «Чернівці дають можливість зростати талантам. І одного дня музика, що звучить тут, пролунає на весь світ».

Органний клас у Чернівецькій музичній школі №1 відкрито. Юним музикантам, Миколі Робуляку та Іллі Гончаренку, бажаємо натхнення, наполегливості та яскравих успіхів у мистецтві гри на органі!

Довідка. Viscount UNICO CLV4 – електроорган на 2 мануали з двома клавіатурами на 61 клавішу та ножною клавіатурою на 30 клавіш, а також 35 регістрами та сотнями варіацій звучання різних органів в ергономічній консолі з унікальною технологією відтворення звуку. Серія Unico – це серія класичних органів, розроблена з використанням технології фізичного моделювання Physis®, розроблена та запатентована італійськими дослідницькими центрами Viscount. Це новий підход, заснованим на фізичному моделюванні труб органу.

Відкриття органного класу у Чернівецькій музичній школі №1 – це дуже важлива, знакова подія, справжній крок вперед у музичній освіті, який відкриває нові горизонти для талановитої молоді. Браво! Нехай органна музика процвітає в Чернівцях!
Дякуємо ЗСУ за мирне небо над Чернівцями!

Більше фото заходу за посиланням – Відкриття органного класу у Чернівецькій музичній школі №1…

©Тетяна Спориніна, фото автора

Запис Відкриття органного класу у Чернівцях… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Номінації конкурсу:

• ігрові програми та бази даних (створення програми-анімації з використанням графічних можливостей мови програмування Pascal, середовища програмування – Scratch),
• графічний редактор (Paint),
• навчально-демонстраційні програми, які можна використовувати при вивченні предметів шкільного курсу (PowerPoint);
• анімація (мультфільм).

У фінальному етапі Конкурсу взяли участь 68 учасників – вихованці гуртків інформаційних технологій обласного та міського центрів науково-технічної творчості учнівської молоді, збірної команди м. Чернівців (гімназії №1, №2, закладів загальної середньої освіти №1, №2, №11, №22, №24, №28, №30), гуртків Чернівецького ОЦНТТУМ, Міський центр НТТУМ, команди з Вижницького, Заставнівського, Глибоцького, Кельменецького, Новоселицького, Путильського, Сокирянського, Хотинського районів області, окремих об’єднаних територіальних громад, які були переможцями районних етапів конкурсу.

На сайті Чернівецького ОЦНТТУМ можна знайти посилання на роботи учасників конкурсу, а також переможців (1, 2, 3 місце, відзнаки) у секціях конкурсу. Всі учасники обласного конкурсу «Байт – 2020» отримали електронний СЕРТИФІКАТ відкритого обласного конкурсу «Байт – 2020» на кращу комп’ютерну програму.

ПЕРЕМОЖЦІ КОНКУРСА /І МІСЦЕ/:

Номінація навчально-демонстраційні програми Power Point 5-6 класи:

І місце – Артем ГАРАБАЖІЙ, учень 6 класу Кельменецького ліцею-опорного закладу, вихованець Кельменецького дитячо-юнацького центру, керівник гуртка Марія ГАРАБАЖІЙ;

Номінація навчально-демонстраційні програми Power Point 7-8 класи:

І місце – Андрій КОВАЛЬОВ, учень 7 класу Чернівецької гімназії №2, керівник гуртка Тетяна СПОРИНІНА.

графічний редактор Paint 5-6 клас:

І місце – Денис КИШКА, учень 6 класу ЗОШ І-ІІІ ст. с. Вашківці, Вашковецька ОТГ, Сокирянського району, керівник гуртка Анатолій БАНДАЛАК;

графічний редактор Paint 7-8 клас:

І місце – Мазур Єва, учениця 8 класу освітнього закладу “Шебутинецький ліцей” Сокирянської районної ради, керівник гуртка Валерій ТИМЧУК;

Pascal: І місце – Микола ПАНКЕВИЧ; учень 7 класу ЗОШ І-ІІІ ст. с.Вашківці, Вашковецька ОТГ, Сокирянського району, керівник гуртка Анатолій БАНДАЛАК;

Scratch 5-6 клас І місце – Богдан ХАБАЙЛО; учень 6 класу Чернівецької ЗОШ №28, керівник гуртка Андрій ХАБАЙЛО;

Scratch 7-8 клас І місце – Олександр СТРЕЛЕЦЬКИЙ, учень 7 класу Слобідського НВК, вихованець  Новоселицький БДТ, керівник гуртка Юрій КОЛЯСКО;

Анімація (мультфільм) 5-6 клас І місце- Максим КОЖОКАР, учень 5 класу Слобідського НВК, вихованець  Новоселицький БДТ, керівник гуртка Юрій КОЛЯСКО;

Анімація (мультфільм) 7-8 клас І місце – Дмитро ГУЛЬЧАК, учень 7 класу Чернівецької ЗОШ №2, керівник гуртка Юлія ГЛІБІЩУК.

Дякуємо і вітаємо учасників конкурсу, їх батьків, керівників учнівських робіт, організаторів конкурсу, членів журі за гарну і успішну роботу!

Невдовзі очікуйте інтерв’ю з учасниками конкурсу та їх керівниками.

Більше інформації і фото можна переглянути за посиланням – ОБЛАСНИЙ КОНКУРС «БАЙТ – 2020»

Вл.інф.

Запис Обласний конкурс «БАЙТ – 2020»: нові виклики, успіхи, актуальність… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

21 лютого у Чернівцях поет Віталій Бирчак презентує книгу «Тобі», що недавно побачила світ у «Видавництві 21». Презентація відбудеться у Літературному целанівському центрі (вул. О. Кобилянської, 51). Модеруватиме письменник, культурний менеджер Андрій Тужиков. Ліричну атмосферу вечора доповнить музика лідера гурту «Monopolia» Льоші Маркеса, який також візьме участь у презентації. Початок о 18:00.

Книга поезій «Тобі» вийшла на початку лютого. Наразі триває презентаційний тур Віталія Бирчака українськими містами.

«Тобі» – це чуттєва, відверта, емоційно вразлива та емоційно сильна поезія, естетичний вимір якої продовжують ілюстрації художниці Ірини Лоїк, водночас сприяючи творенню довершеного зразка поетичної книги як синтезу мистецтв.

«Емоційно, чуттєво, образно і максимально щиро – як оголений нерв. Тільки невиправний романтик може так творити!» – відгукнулася про вірші Віталія Бирчака поетеса Таїсія Наконечна. Уже 21 лютого чернівчани матимуть можливість у цьому переконатися, почувши автора, який обіцяє на презентації «атмоcферу романтики, лірики і тепла».

Довідка про Віталія Бирчака:

Віталій Бирчак (30 січня 1995) – журналіст, благодійник, поет. Мешкає у Коломиї. Закінчив магістратуру при Чернівецькому національному університеті Імені Юрія Федьковича (у сфері менеджменту організації та адміністрування). Журналіст у «Дзеркало медіа». Заступник директора благодійної організації «Konyk Help».

Запис Поезія, музика, тепло спілкування: Віталій Бирчак презентує чернівчанам книгу «Тобі» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Навіщо інтелектуали пишуть свої колонки, та ще й видають потім окремими книжками? Олександр Бойченко відповідає вичерпно, вважаючи цінність колонок історичною.  Розповідає про свого улюбленого польського колумніста 30-х років минулого століття Стефана Вєха:  «Цей абсолютний геній колумністики писав свої колонки буквально на коліні щотижня по кілька у різні газети . Згодом видав 4 чи 5 книжок – ще в ті 30-ті роки! – своїх колонок! Що тоді взагалі було дивовижно: одне діло – проза, а зовсім інше – колонки в газеті. Траплялися казуси: щось перед виданням «чистив», щось не недочистив… Могло навіть виявитися, що він гонорари за якийсь текст взяв і в тій газеті, і потім ще в тій… а вони в одну книжку потрапили… Але сьогодні ми не знайдемо жодного роману польської літератури, з якого б ми довідалися стільки про Варшаву того часу: в чому тоді люди ходили, що їли, що скільки коштувало, про що говорили… Ніякий романіст так не написав! Бо романіст думає інакше, витримує дистанцію, ставить перед собою якісь інші завдання. А цей просто писав кожного дня. Був ще й страшенно дотепний, і писав свої колонки таким варшавським сленгом. Сьогодні цього ніде, крім нього, не знайдеш: ні тієї мови, ні тих всіх подій, ні ставлення варшав’ян до того, що відбувалося, тиждень за тижнем. Ну і що цінніше – колонка чи роман? Звісно, це не означає, що так буде з моїми колонками. Але й не означає, що не буде».  Зрештою, чому б і ні?

Книга есеїв «Країна за Збручем» вийшла у чернівецькому «Видавництві 21» минулого року і вже у грудні автор презентував її в Чернівцях. «Насправді я дуже мало їжджу, – пояснив Олександр Бойченко в Тернополі із притаманним йому гумором. –  Я вперше виступаю в Тернополі за свої майже 50 років. Є ті, котрі їздять у тури. Але то здоров’я – а я вже такого не маю здоров’я… Є варіанти: або їхати в такий собі «сухий» тур (але тоді «пощо поїхав в тур?»), або в такий, що можеш не доїхати до кінця туру. Але є такі хлопці сильні, що можуть. Я нє :) Я маю в рік 3-4 презентації книжки і того досить. То завжди бувають Чернівці, Київ, Львів, Франківськ, потім час від часу почали додаватися Луцьк, Ужгород, Вінниця, ну і ось вперше Тернопіль. Отже, я не їжджу в тури, не даю якихось там концертів, і не видаю так часто книжок. Тобто насправді це лише сьома або восьма – треба порахувати. Було так, що 2004-го року книжка – а потім аж 2011-го. Потім кілька пішло підряд, бо весь час писалися тексти, які можна було зібрати в книжку. Або не зібрати».

У новій книжці Бойченка зібрані тексти, які друкувалися у інтернет-виданні «Збруч» та журналі «Країна». «У книзі два розділи, і перший – це тексти, як я собі думаю, досить складні для виголошування, – пояснив автор на тернопільській презентації в галереї «Бункермуз». – І я просто нічого з них не буду зачитувати, бо вважаю, що їх треба дома собі сидіти і читати. Натомість у другій частині – короткі колонки, які… просто собі писалися. У «Збручі» насправді значно більше платили, – жартує. – Але серйозно кажучи, для «Збруча» я писав тексти, в кожному з яких є якась ідея – не в пафосному значення, а просто якась провідна думка, навколо якої намотується розповідь. Натомість для «Країни» розповідь є самодостатньою: хтось когось зустрів, щось сказав, полюбив, зненавидів…»

Мабуть, варто звернути увагу на те, що назва книжки не лише нагадує про походження текстів зі «Збруча» і «Країни», а й загалом натякає на об’єднання – адже «за Збручем» розташована і одна частина країни, і інша – залежить лише, з якого боку дивитися. Хоча, сам автор не впевнений, що додаткові пояснення до творів потрібні. «Є два підходи: або пояснити читачу, що ти мав на увазі, або не пояснити, – каже Бойченко. – І дуже погано, коли збірку автора, який вважає, що треба пояснювати читачеві, редагує той, хто вважає, що не треба пояснювати. Ми знаходимо якийсь компроміс. Але я вважаю, що немає такого взагалі поняття, як «бути правильно зрозумілим». Бо ти за будь-яких обставин не будеш правильно зрозумілим. Ти сам себе ніколи правильно не зрозумієш. Тому ліпше не пояснювати, не давати так багато підказок. Проста історія. Попередня збірка «50 відсотків раціо» виходила у Польщі. І перекладач мені каже: «Давай зробимо якісь примітки». Бо він зауважив, що там  є натяки – не то на якогось Джойса, не то на Януковича. Ну… ну давай зробимо. Але чому 15 приміток, а не 1500? Якщо в мене там речення нема «в простоті душевній», а кожне з них – це суцільна гра. Хочете розумійте, хочете – не розумійте. Чим більше прочитав – тим більше розшифруєш. Але я дбаю про те, щоб завжди був прозорим нижній пласт – пласт історії, який має бути простим і без тяжких  граматичних і синтаксичних помилок в тексті.  Решта – то справа читача. Адже з кінця 19-го століття відомо, що твір, та й будь-який текст загалом, реалізується в свідомості читача, а не автора. Автор дає, що може, щось закладає, і завжди виявляється, що сприйняття є іншим, аніж він планував. Твоя справа – дати читачу шанс, натякнути. В кожному разі кожен читач завжди, я думаю,  здатен відчути ритм тексту, фразу, красу якогось образу, метафору і так далі. Але якщо там є 20 натяків, а він «відчитає» лиш 5 – ну і що з того? Джойс, коли писав «Улісс», вважав, що якби хтось зайнявся серйозно цією справою, то можна було б створити інститут, який сто років буде розшифровувати, що закладено в «Уліссі». А можна не розшифровувати. Можна собі просто почитати і далі взяти наступну книжку».

Загалом щодо ідеї збірок уже публікованих раніше текстів, Бойченко поіронізував: «Є такі «глибокорозумні критики», які кажуть: як то можна зібрати тексти, які вже публікував, у книжку? Кажу: тааак, це небачений случай! Ніколи такого не було – і вот опять. Так, ніби не друкував Стефаник ті свої оповідання в газеті «Буковина», а потім не видавав з ними збірку. Ну і це ж не тільки апробація. Просто я не можу в хаті тримати стільки газет і журналів! Онлайн онлайном, а ану ж онуки підуть! Краще їм книжку показати, бо покажеш в інтернеті – а воно зайде на зовсім інший сайт!»

Олександр Бойченко зізнається, що має лише одну книжку, яку він «продумував як книжку до її виходу» і вважає її найпрофесійнішою з усіх своїх – це збірка «Свій серед чужих». «Тому що я за освітою теоретик літератури, і викладач зарубіжної літератури, – пояснює. – Зібрав 73 тексти про хороших, на мою думку, авторів. Там усе продумано, і це писалося багато-багато років просто собі в шухляду, а потім зібралося в одну книжку». Щодо свіжої ж збірки, то знов жартує: «А тут була така робота, що «ага. Ну все одно ж прийде видавець і скаже: видавай». То я вже тут справді думав: «Ану чекай. На ту тему є, на ту є, а от на ту – нема. То чому би не написати на ту тему, на яку ти все одно потім і так напишеш». Щоправда, додає, що «там є концептуальні речі»: «Кілька насправді важливих для мене речей на важливі для мене теми: мова, постколоніальне наше становище, політкоректність, яку я всіма фібрами душі ненавиджу… Ну, я просто вважаю, що якщо людині заборонити жартувати про певні речі або про певних людей, то вона почне вбивати… певних людей. І тому краще хай жартує».

І от щодо «певних людей», про які дуже цілеспрямовано і послідовно жартував Бойченко у своїх колонках упродовж кількох років, то поціновувачі його колумністської творчості, звісно, згадали «великий тупий предмет», як називав автор тодішнього президента, що став втікачем. Про цей період Бойченко також розповів: «Вічно думаєш: є країна, держава, народ… ці питання якось корелюються, але це не одне і те ж. І раптом настає золотий час: президентство Януковича! І ти маєш друга – власника газети, який не залежить від державного фінансування і каже: добре, пиши. І я пишу першу колонку після обрання Януковича, і згадую в ній Катона Старшого – того, що сказав «Карфаген має бути зруйнований». А я пишу, що «як казав Катон, тупий предмет не може бути президентом». І я два роки раз на тиждень в кожній колонці так чи інакше зводжу все до тупого предмету… Коментатори вже пишуть: та його заїло, та його заскочило, та що він пише, та скільки ж можна… А я собі маю радість, бо «тупий предмет» хоча раз на тиждень, та щось скаже… Він працює, він фактично забезпечує мені гонорари :) Я лиш цитував… Тепер-от маю надію з двох на одне: або не буде аж так зле, або цей знов дасть мені заробити :)».

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Фото зі сторінки Мистецького фестивалю «Ї» в fb

Запис Олександр БОЙЧЕНКО: «Ти за будь-яких обставин не будеш зрозумілим правильно. Ти сам себе ніколи правильно не зрозумієш» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Нинішнього вівторка у Чернівецькій гімназії №5 презентували незвичайну книжку. «У пошуках екомонстриків». Це збірка з понад двох десятків екологічних казок, які вчать дітей берегти довкілля, сортувати сміття, прибирати за собою на природі тощо. Ініціаторка проекту – постійна авторка «Версій», можна сказати, лицар екології, кандидат хімічних наук Алла Чобан. Реалізували його за підтримки Благодійного Фонду «Кращим бути». І найбільша родзинка презентованої книжки те, що пані Алла виступила у збірці на рівних із юними авторами.

Загалом до проекту долучилися 50 учнів. Деякі ілюстрації підготували учні художньої школи.

«Ідея створити екоказки у мене була давно. Коли я дізналася про БФ «Кращим бути», подумала, що можна було б надрукувати такі казки за підтримки благодійників. Та найбільш трепетною для мене стала співпраця з дітьми. Спочатку я їм розповіла свою казку, далі вони, з допомогою батьків почали створювати власні тексти, доповнювали їх цікавими ілюстраціями. У цих казках дуже яскраві герої, дуже добрі погляди. Приємно, що дітям болить доля якоїсь пташечки, їжачка чи сови…», – розповіла «Версіям» Алла Чобан.

Учні 2 класу гімназії №5 ілюстрували книжку театралізованим виступом: вони зіграли уривок з казки. Автор, Їжачок, Сова та інші персонажі казки ненав’язливо показали юним глядачам, чому та як треба берегти природу.

Ось так гімназія №5 разом з учителями й ентузіасткою Аллою Чобан організувалася в осередок екологічної просвіти та виховання. Саме тут збирають використані батарейки, щоби вони не розкладалися в довкіллі. А ще проведуть експериментальний День без поліетилену.  

Запис Чернівецькі школярі вирушили на пошуки екомонстриків спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Володимир КИЛИНИЧ презентував тут книгу «Чернівці для своїх». За словами автора, він із певною ностальгійною нотою розповів про місто, в якому зростав, і його мешканців, що стали, кожний по-своєму, «своїми» для п. Володимира.  

«Текст написаний чернівецькою мовою, яку неможливо не впізнати, де б ти не був – у Нью-Йорку, в Тель-Авіві чи в Москві. Бо такою мовою розмовляють лише справжні чернівчани», – зазначив під час презентації автор.

Книжка Володимира Килинича – це особисті історії та діалоги чернівчан, це неповторний колорит, своєрідна автентика міста й комунікації його мешканців. І з цих «образків» та «шкіців» вибудовується цілісний образ Чернівців. Серед персонажів Володимира Килинича зустрічаються і відверто збірні образи, і цілком реальні люди, – з якими автор дружить роками і які найбільше відповідають його уявленню про чернівчан.

Вл. інф.

Запис Екскурсія в прозі «для своїх» – не виходячи з залу «Belle Vue» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У STEINBARG Gallery & CAFE за сприяння обласного товариства «Знання України» (керівник – Ярослав Курко) відбулася презентація книги знаного буковинського письменника Анатолія Томківа «На перелазі». Це вже третя книга в творчому доробку талановитого новеліста. 2011-го з-під його пера вийшла перша книга «Хто пацив, той знає», 2013-го – друга збірка новел «В Євросоюз через Кінашку». Нове оригінальне видання автора «На перелазі» містить 25 нових новел, художньо-мемуарні та автобіографічні твори. 
На презентацію книги прийшли поціновувачі творчості Анатолія Миколайовича, друзі й знайомі, журналісти, представники влади, громадські діячі. У авторському виконанні прозвучала однойменна з назвою книги новела «На перелазі», а також вибрані місця із улюбленого оповідання митця «Хто пацив, той знає». 
«Загалом я намагаюся донести до читача те, що ми є дуже унікальною, мега-культурною та поліетнічною країною, сила і єдність якої ґрунтується якраз у різноманітті культур. Саме на прикладі опису життєвої філософії гуцулів, їх побуту, доношу до читача думку про те, що не лише гаслами потрібно тягнутись до Європи, а самим бачити внутрішню красу рідного краю, визнавати й любити її, плекати свою народну творчість, культурну ідентичність й мову, творити краще життя перш за все у своїй домівці, тоді й у країні запанує порядок, – поділився з присутніми Анатолій Миколайович.

Вл. Інф.

Запис «На перелазі» злетіти просто в небо: Анатолій Томків презентував свою третю книгу   спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Чернівецькій обласній бібліотеці, з ініціативи факультету історії, політології та міжнародних відносин ЧНУ, презентовано перший том Великої української енциклопедії за участі головної редакторки видання, докторки історичних наук, професорки, директорки «Енциклопедичного видавництва», заслуженої діячки науки і техніки України Алли Киридон, яка охоче спілкувалася з присутніми на заході. Публікація багатотомного енциклопедичного видання універсального характеру запланована на 2013-2026 роки.

Головна  мета «Великої української енциклопедії» – подати для найширшого загалу систематизовані сучасні достовірні наукові відомості з усіх галузей людських знань у зручному для користування форматі.

Запис Велику українську енциклопедію презентували в Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Протягом 142-х днів вояки ЗСУ обороняли Луганський аеропорт, який опинився в тилу ворога. Свої – в містечку Щастя – були за 60 км. Тому туди не потрапив жодний репортер, тож історія його оборони залишилася для українців практично не відомою. Книга-хроніка «У вогняному кільці: оборона Луганського аеропорту» не тільки увічнює пам’ять про героїв – 196 чоловіків полягли там смертю хоробрих, – а й відновлює історичну правду.   

«Це в мене не перша війна, та я вперше бачив такий патріотизм»

Презентація книги відбулася минулої неділі у Буковинському медіа-центрі  «Belle Vue». Я прибігла під самий початок, зал був повен людей у камуфляжах. Було серед них і чимало літніх людей. Знайшла місце біля симпатичної жіночки, перепросила й сіла. Протягом цілого заходу очі сусідки були на мокрому місці, ніс почервонів. Вона стримувала сльози, та це їй вдавалося погано. Я збагнула, що в неї хтось загинув під час оборони Луганського літовища. Та не тільки журналістська цікавість з’їдала мене. Хотілося її втішити, чимсь заспокоїти… Та бракувало сміливості запитати. Розуміла – чому, бо згадала журналістський тренінг в Інтерньюзі, який проводив один із провідних спеціалістів Бі-Бі-Сі (вже не пригадую його прізвища). Він розповів, як будучи молодим і амбітним, готувався поставити незручне запитання комусь із королівської фамілії. Та коли та людина з‘явилася, його ніби заклинило – і він так і не озвучив запитання. Я ж мусила познайомитися з цією жінкою, бо розуміла, що це важливо для читачів. А також для тих, хто брав участь у бойових діях і особливо для рідних полеглих. Аксіома ж бо: людина живе доти, доки її пам’ятають.

Пересилити себе вдалося. Наталя Василівна Альошина виявилася відкритою,  симпатичною у спілкуванні жінкою. До слова, про те, як загинув її син 13 липня 2014 року, розповів один із захисників аеропорту. 36-річний Андрій Альошин, старший сержант, командир гармати з 80-ї окремої аеромобільної бригади, яка формувалася і дислокується нині в Чернівцях, разом із буковинцями Іваном Діяконюком та Олександром Колотилом із Банилова полягли у бою під Луганськом. Діяконюк та Колотило потрапили на машинах у засідку. Їх поховали лише 2015-го, визначивши останки за ДНК. Того ж страшного 13 липня віддав своє життя за Україну 30-літній Павло Конопльов, якого поховали наступного року на Алеї Слави у Чернівцях. Через тиждень, 20 липня, загинув його ровесник з Дорошівців, спецпризначенець, майстер спорту із самбо Андрій Василишин. А трохи пізніше загинули 21-річні Андрій Галай, випускник Чернівецького транспортного коледжу, та Олександр Чигрин із Усть-Путили, який пробивав кільце оточення з аеропорту, завдяки чому вдалося вивезти 50 поранених десантників.

Найстрашнішими були перші дні боїв за аеропорт. Не цитуватиму очевидця, учасника, бо не кожен спроможеться це прочитати. Передам своїми словами. Йдеться  про те, як хлопці шукали ящики, щоби зібрати останки побратимів, а з підбитих танків і БТР-ів стікала кров…     

Хочу згадати ще виступи захисників аеропорту чернівчан Сергія Аршавіна, Ярослава Верхоляка й Сергія Гріндея. Один із них якось так між іншим зауважив: «Це в мене не перша війна. Але я вперше бачив такий патріотизм». Складність захисту саме Луганського аеропорту, за їхніми розповідями, полягала в тому, що там не було підземних ходів, як у Донецькому. Воювати доводилося на відкритій місцевості. А харчі та воду скидали їм гелікоптерами. Щоби отримати боєприпаси, доводилося пробиватися крізь російські війська з обох боків.              

З історії проекту

Напередодні до мене зателефонувала подруга студентських років, переселенка з Луганська Валя Кушніренко і повідомила, що саме на День козацтва та Захисника України, у день Покрова Пресвятої Богородиці у Чернівцях відбудеться презентація книги «У вогняному кільці. Оборона Луганського аеропорту» і там будуть її донька та зять. Із Сергієм Глотовим і Настею була знайома заочно, бо ми з подачі доньки Валентини друкували окремі її новели про наших буковинців – учасників захисту Луганського аеропоту. Приємно, що серед тих, кому автори книги висловили подяки, є і наша газета «Версії». А серед тих, хто ділився спогадами, бо книга – це збірник розповідей про захист Луганського аеропорту його учасників –  120 інтерв’ю й 5000 сторінок спогадів. Їх записали та розшифрували волонтери, потім цей матеріал було стиснуто до 450 сторінок правдивої історії. Є також 140 знімків із місця подій. Унікальне документальне видання! Тому його зразу ж і оцінили. Книга буквально розлетілася і до Чернівців потрапило вже її третє, як не четверте видання. Хроніка летовища презентована не тільки у Львові на Форумі видавців, а на книжковій виставці у Франкфурті–на-Майні.  

Автор ідеї цього проекту Сергій Глотов. Він є також керівником благодійного фонду «Народна підтримка воїнів АТО». Анастасія – координатор інформаційно-просвітницьких проектів фонду. До слова – і по секрету нашим читачам: хоча  Анастасія та Сергій до війни жили в Луганську й обоє були активістами Луганського Євромайдану, та познайомила їх волонтерська робота вже у Львові. Тепер вони щасливе подружжя.

На презентації книги-хроніки батькам полеглих героїв, які боронили Луганський аеропорт, міська рада вручила подарунки і кожному – по примірнику унікального видання, в якому збережена пам’ять про їхніх синів, батьків, чоловіків, братів…

Останні слова у книзі такі: «Слава Україні! Героям слава!»

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Оборона Луганського аеропорту: Його захисники зупинили просування ворога Україною, а волонтерський проект розвіяв міф про поразку  спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Чернівецькому художньому музеї презентували книгу чернівчанки, членкині Конгресу українських націоналістів  Марії Гаврилюк-Кисельової «Правда архівних документів та свідчень очевидців подій національно-визвольної боротьби ОУН-УПА за Українську Самостійну Соборну  Державу за книгами Нестора Мизака «За тебе, Свята Україно».

Видання це унікальне не лише за тематикою. Річ у тім, що серія праць чернівецького історика, професора ЧНУ Нестора Степановича МИЗАКА «За тебе, Свята Україно» – це близько десятка величезних томів та ще й з додатками… Професор, доктор історичних наук, вчений-дослідник національно-визвольної боротьби воістину присвятив своє життя Україні. Нестор Степанович має багато нагород. А 2017-го він отримав орден «За заслуги» ІІІ ступеня. У його книгах немає жодного вигаданого прізвища. Всі мають дату народження та місце проживання. В історію введено понад 20 тисяч вояків. Матеріали збиралися по Чернівецькій, Тернопільській та Хмельницькій областях. Подані конкретні списки людей, яких винищували.

На презентації книги була представлена велика виставка книг Н. Мизака – загалом 24. І всі вони сповнені правди тих страшних років. У такому обсязі ці матеріали доступні хіба що фахівцям-історикам, хоча тематика зачіпає практично кожного свідомого українця.

А Марія Гаврилюк-Кисельова спромоглася все це прочитати і висвітлити в одному томику, зробивши своєрідний путівник працями Нестора Мизака, або, по сучасному – дайджест. І таким чином праці Нестора Степановича стали доступними для читання. А вже від кожного читача залежатиме, які томи з серії «За тебе, Свята Україно» він захоче вивчити ретельніше.

Презентацію роботи Марії Гаврилюк-Кисельової поєднали із вшануванням героїв УПА з нагоди 78 річниці її створення та початку збройного виступу українців-патріотів «за тебе, Свята Україно»… Відтак свято книги стало і святом української борні за незалежність.

У залі Художнього музею зібралися друзі авторки презентованої книги, парафіяни церкви Успіння Пресвятої Богородиці УНКЦ, до яких належить Марія Гаврилюк-Кисельова. Презентацію вела сама авторка-упорядниця презентованого видання. А розпочалася імпреза скорботно-урочистим співом чоловічої капели «Дзвін» ЧНУ: «За Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ». Жіночий гурт «Козацька Берегиня» Центрального палацу культури міста Чернівців також прикрасив кількома піснями символічне дійство.

В оформленні видання заслужений художник України Іван Балан зробив наголос на червоно-чорному орнаменті – кольорах любові й журби,  кольорах національно-визвольного руху українців. Калина й тризуб на обкладинці – теж зрозумілі всім символи. Так само, як образ Матінки Божої і свічечки запалені перед нею. Як і зал музею, прикрашений стародавніми вишитими сорочками, горботками, рушниками, за що авторка щиро подякувала керівниці гурту «Козацька берегиня» Тамарі Миколаївні Коваль.

На презентації видання говорилося не лише про бої… Адже на всіх етапах з українцями була пісня. Йшлося також про подальшу долю героїв, з тих, кому вдалося вижити. Говорилося про депортацію українців, про тяжкі поневіряння людей. Про їхню непосильну працю в каменоломнях, шахтах-рудниках, на лісосплавах. «Ой у лузі червона калина похилилась» – заспівала капела «Дзвін»… Розділ «Наші за кордоном» – розповідь про ту гірку тугу за рідною домівкою. І  «Дзвін» проілюстрував це піснею «Чуєш, брате мій…».

І цілком органічним у такому дійстві став молебень за загиблими вояками ОУН, УПА, невинно убієнними під час голодомору, виселення в Соловки та інші місця, за героями Небесної Сотні, воїнами, які загинули на полі бою з ворогом Росією на Сході України.

Правда про шлях ОУН-УПА розсекречена, розкрита. І її повинні знати – особливо, молоді люди, щоби виховувалися патріотами.

Кожний народ має свою історію. Нині ми теж маємо історію свого народу правдиву і невигадану.

Марія КЕРЕР-ЛАСТІВКА, спеціально для «Версій»

Запис Презентовано книгу Марії Гаврилюк-Кисельової «Правда архівних документів та свідчень очевидців подій національно-визвольної боротьби ОУН-УПА за Українську Самостійну Соборну Державу за книгами Нестора Мизака «За тебе, Свята Україно». спершу з'явиться на Медіа-Версії.

26 червня у мистецькій залі «Вернісаж» що по вул. О.Кобилянської, 53, відома буковинська письменниця і начальник управління культури Чернівецької ОДА Віра КИТАЙГОРОДСЬКА презентувала роман «Обличчям до стіни». Запрошення на цю імпрезу авторка розповсюдила на сторінці у Facebook.

Як розповіла сама Віра Микитівна, роман її створений так би мовити, наживо, з першоджерел: життя самої мисткині, її родини, оточення, власне, її народу на межах і готарах кількох суспільних формацій – уламках імперії, перебудови, незалежності, революції, майданів, війни внутрішньої і зовнішньої. Відтак і запрошені на презентацію люди, дотичні до біографії письменниці – і до біографії України як такої.

За визначенням авторки, це – роман-епопея, роман-епоха, роман-фреска, із мереживом сотень доль, об’єднаних однією сюжетною лінією – виживанням в умовах нескінченного полювання на українців.

Запис «Обличчям до стіни» – й поглядом у минуле й майбутнє спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Презентації книг у Чернівцях зазвичай проходять дуже жваво й доброзичливо: люблять чернівчани читати й спілкуватися з авторами. Але суботня зустріч у музеї Івасюка, що на розі Шевченка й Маяковського, вийшла не просто літературним – людським спілкуванням. На зустріч прийшли давні друзі й колеги нині сивочолого, а колись чорнявого, та й тепер не менш активного Романа Тарасовича Кракалії. Він привіз до міста своєї юності, свого журналістського та письменницького становлення, яке залишив майже 4 десятиліття тому, нову книжку: роман «Три барви Дунаю». Книга вийшла у чернівецькому видавництві «ХХІ» під редакцією дуже вправного і чесного редактора Людмили Добровольської.

 Уривки з роману, як сказав модератор зустрічі, директор Музею Івасюка і головний редактор «Буковинського журналу», вже друкувалися у згаданому журналі. Та навіть для тих, хто читав ті уривки, Роман Кракалія відкрився несподіваними сторінками власної душі й біографії. Чому в молоді роки Роман Тарасович не надто розкривався навіть перед друзями й колегами, цілком зрозуміло, коли прочитаєте його роман і дізнаєтеся, які історії з життя свого діда, відомого українського громадського діяча, засновника й редактора національної преси у передвоєнні роки він подає зараз, аби ми прожили їх разом з його героями. Та й самому Романові Кракалії свого часу довелося залишити рідні Чернівці, улюблену роботу й переїхати до дуже мало україномовної Одеси. Це ж як квітку пересадити з доброго ґрунту в каміння. Та він вижив, вкоренився, створив 6 книжок і оце привіз нинішню до нас… А ми чекатимемо нових книжок і нових зустрічей.

Лариса ХОМИЧ, «Версії»

Запис Не пройшло й… 40 років: запрошує Роман КРАКАЛІЯ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У 1941 році примар Чернівців Траян Попович (1892-1946) переконав лідера уряду нацистської Румунії Іона Антонеску у недоцільності та неправильності тотальної депортації євреїв з Чернівців, які становили майже половину населення міста. Попович домігся у Бухаресті дозволу призупинити депортацію, залишивши у Чернівцях 20 тисяч євреїв.
Попович помер відразу після війни, 1946 року. Але встиг написати лаконічні спогади, які назвав «Сповідь».

Упорядниками книги виступили Драгош Олару і Сергій Воронцов.
Спонсори видання:
Генеральний Консул Румунії у Чернівцях Елеонора Молдован,
Генеральне Консульство Румунії у Чернівцях,
Чернівецька міська Програма підтримки книговидання імені бургомістра Антона Кохановського.
Видання здійснене за ініціативи ГО «Відкрита пам’ять» (керівник Сергій Воронцов).
Авторський колектив книги висловлює подяку журналісту та публіцисту Василеві Карлащуку і журналісту Думитру Вербіцкому за допомогу у перекладі.

“… Це сповідь совісті, яка в часи людської трагедії зробила все, що було можливо , щоб припинити ненависть, приборкати дикість, збадьорити наляканих, втішати зневірених, і дати надію тим, хто був кинутий у неволю…”
Траян Попович

Більше фото з презентації за посиланням – «СПОВІДЬ. БІОГРАФІЯ. СВІДЧЕННЯ» ТРАЯНА ПОПОВИЧА

©Тетяна Спориніна, «Версії»,
фото автора і SergyiS

Запис «Сповідь. Біографія. Свідчення» Траяна Поповича спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Як гадаєте, про що мріють юнки у 15 років? Мабуть, зустріти прекрасного принца. Виявляється, у свої 15 Тоня Вишневська мріяла написати книгу про рідне місто. Про його давню архітектуру  та історії. Пройшли роки, сповнені пошуків та праці. І мрія відбулася! Книга є – дивовижна, із численними талановитими фото, зі своїм поглядом на Чернівці, з особистими стосунками з містом – безсумнівний успіх небайдужої людини, що любить свою справу. Книжку «Чернівці в деталях» приємно взяти в руки – гарну, здійснену мрію! Скільки ще творчої роботи, нових відкриттів, веселого й романтичного! Не зупиняйтесь, Тоню Вишневська!  

Запис Погляд на місто від Антоніни Вишневської спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Презентація відбулася у рамах циклу ювілейних заходів, присвячених 30-літтю створення музею.
Вона проходить на фоні виставки з однойменною назвою – «ЧЕРНІВЦІ • CZERNOWITZ».
Експозицію побудовано на окремих картинах, що увійшли до альбому. Це роботи із фондів Чернівецького художнього музею, а також із колекцій деяких художників.
Виставка «ЧЕРНІВЦІ • CZERNOWITZ» триватиме до 28 березня.

Альбом є першим дослідженням, у якому представлена іконографія міського пейзажу Чернівців від початку ХІХ століття до наших днів. Хронологія розвитку урбаністичного жанру охоплює 200 років.

У виданні репродуковано твори понад 120 художників з Чернівців та різних міст України, а також з Австрії, Німеччини, Угорщини, Польщі, Чехії, Росії, Румунії, Канади, Великої Британії, Ізраїлю, США, Японії.

Альбом двомовний (українською та німецькою). Це неоціненний подарунок чернівчанам та усім шанувальникам мистецтва, мистецтвознавцям, історикам, краєзнавцям. Виконаний на дорогому папері, з високоякісною поліграфією, цінний інформаційно та естетично, він гідно і вишукано представить Чернівці у будь-якому куточку світу, стане прикрасою книжкових колекцій найвибагливіших бібліофілів, мистецтвознавців, а також родинною книгою на багато поколінь.
Видання здійснене в рамках Чернівецької міської програми підтримки книговидання імені бургомістра Антона Кохановського.
Альбом вийшов у «Видавництві 21».
На презентації були присутні Надзвичайний і Повноважний Посол Австрії в Україні пані Герміне Поппеллер, міський голова – Олексій Касрпрук, художники, митці, автори альбому, шанувальники мистецтва.

Тетяна Дугаєва /Tetyana Dugaeva/ опублікувала в день презентації на ФБ наступне.
Дорогі й шановні друзі!
Вітаю Вас сердечно на значній, хвилюючій та радісній події. Сьогодні ми представляємо художній альбом «Чернівці. Czernowitz», який вперше репрезентує мистецьку урбаністичну творчість численних художників багатьох країн, які жили та працювали протягом останніх 200 років. Цих різних митців об’єднало захоплення столицею Буковини та палкий інтерес до Чернівців…
Дорогі друзі! Коли я думаю, що є люди, які отримують задоволення, тримаючи в руках наш Альбом, кому він цікавий, це наповнює мене вічною радістю!
Отже висловлюю мою сердечну подяку:
– автору ідеї, організатору проекта, спіавтору видання пану Сергію Осачуку! За те, що запросив мене до співпраці, за те, що встановилося між нами взаєморозуміння, а також так комфортно та, насмілюся сказати – з певним результатом, нам працювалося разом!
Вибачте, пане Сергію, будь ласка, за мою вимушену відсутність сьогодні. Бажаю Вам успішної презентації нашого Альбома!
– звичайно ж, моя щира подяка – кожному художнику за листування та спілкування у Скайпі й телефоном, коли відбирали твори, узгоджували вигляд файлів, уточнювали деталі назв тощо. Вас, шановні митці, я радо сприймаю як незамінних спіавторів Альбому. Ви талановито створююєте власний образ міста і ваш внесок у розвиток образотворчості Буковини – величезний!! Щиро бажаю подальших успіхів!
– спасибі також – кожному з шановних чернівчан та людей з інших міст, хто люб’язно відгукувався, допомагав та оперативно надавав консультації, щедро ділився знаннями!
– членам команди, які творили Альбом – художнику Володимиру Гиндичу, Михайлу Висоцькому та «Видавництву 21»!
– і, звичайно, – Художньму музею, фонди якого зберігають чудові твори, зокрема чернівецької урбаністики, які тепер репродуковані у нашому виданні!
– не можу в цьому зв’язку не назвати своїх рідних – чоловіка та дітей – Віталія з Сергієм і Михайлом за їх тепло та солідарність!
Спасибі Вам, дорогі друзі за спілкування. Та вибачте, будь ласка, що не змогла бути присутньою.
Бажаю Вам приємних вражень від мистецького альбому «Чернівці. Czernowitz», який тепер належить вам.
З повагою,
Тетяна Дугаєва.

Дякую всім, хто долучився до створення цього альбому!

Більше фото з виставки за посиланням – ПРЕЗЕНТАЦІЇ АЛЬБОМУ «ЧЕРНІВЦІ • CZERNOWITZ»

©Тетяна Спориніна,
фото автора і SergyiS

Запис Виставка і художній альбом «ЧЕРНІВЦІ • CZERNOWITZ» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Целанівському літературному центрі Чернівців відбулася презентація дебютної книжки Нати Гриценко, яка вийшла друком завдяки співпраці авторки з Літературною агенцією «Acris», яка допомогла доопрацювати текст, знайшла для нього видавництво та займається її промоцією.

За професією Ната Гриценко – педагог, музичний критик та музикознавець, а за покликанням – письменниця. Цікавиться аналітичною психологією, етнографією, контркультурою, коміксовою та кіноестетикою. Опікується тематичним порталом “Khatacomb” і власним гуртом “Casa Ukrania”.

Молода письменниця розповіла про головних героїв та ідеї твору.

«Тінь на порозі» – це міське фентезі, яке поєднує пригодницький сюжет з глибинною психологією та порушує важливі світоглядні теми. Головний герой – проблемний хлопець, що виріс у деспотичній сім’ї, тікає з дому, та головне, що він бачить і чує таке, чого не бачать і не чують інші… Як каже авторка, у сюжеті стирається чітка межа між добром і злом, тож герой коливається, на чию сторону стати. Оскільки Ната, крім письменницької та педагогічної діяльності, займається ще й музикою, саме музика відіграє одну з вирішальних ролей в житті головного персонажа. Над книгою авторка працювала близько двох років і зізнається, що довелося опрацювати величезний обсяг інформації з різних галузей знань. Наостанок Ната Гриценко повідомила, що її нову книжку можна очікувати вже наступного року.

Вл. інф.

Запис «Тінь на порозі»: містика й насилля, творчість і промоція спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Події останніх років, й особливо Євромайдану, значно розширили політичний простір в країні для нових ідей тапочинань. На жаль, багато наших співвітчизників не знають, як їм впливати на суспільні перетворення та добиватися змін.

Тому представники Всеукраїнської ініціативи «Активна Громада» Інституту «Республіка» презентували студентам Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича «Інструментарій для громадян» – посібник із залучення громади до політичних процесів.

Молодь проінформували як правильно аналізувати проблеми, організовувати та залучати людей до їх вирішення, розробляти дієву кампанію із захисту та відстоювання інтересів. Не оминули увагою й те, як ефективно впливати на владу задля досягнення результатів.

Учасники погодились, що від активних кроків сьогодні залежить те, яким буде майбутнє. Й неможливо побудувати успішну, процвітаючу державу, стоячи осторонь від процесів, що відбуваються в ній.

«Інструментарій для громадян» — зібрання кращих практик, засвоєних уроків та успішних історій Інституту «Республіка» та Центру UA; все, що стане в нагоді для започаткування власної ініціативи, яка залучить громадян та владу до вирішення нагальних місцевих проблем.

Презентація відбулася за підтримки Національному Демократичному Інституту (НДІ), за фінансової підтримки американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) та Міністерства закордонних справ Канади.

Охочі можуть завантажити посібник за посиланням: http://inrespublica.org.ua/wp-content/uploads/2016/10/toolbox_Ukr.compressed.pdf

Запис Чернівецькі студенти познайомилися з інструментарієм активного громадянина спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Центрі культури «Вернісаж» скульптор Святослав Вірста презентував персональну виставку з двох мистецьких проектів «Я формула» та «Стіна».

На кого чекає «Я ФОРМУЛА»? На людину інтелектуально розвинену, сучасну, водночас – людину, яка активно сприймає різні мистецькі прояви. Поєднанням на перший погляд непоєднуваного митець прагне здолати дисонанс між точними науками й розвитком мистецтва.

Арт-проект «СТІНА» розповідає про себе вже назвою. Людям властиво зводити мури, які пережили багато поколінь – історія знає і Велику китайську стіну, і стіну Берлінську… Арт-проект «СТІНА» теж ставить запитання: яким чином налагоджувати комунікації між різними соціумами? Які народи, релігії, особистості зруйнують мури ментальні й духовні, а налагодивши прагнення до гармонії, спротив непорозумінню і ненависті.
Злагоджене поліфонічне звучання  різних філософських сфер здійснене завдяки інсталяціям, головними героями якої є рукописно-друковані авторські книги.
Куратор виставки – Галина Матвіїшин, мистецтвознавець
Наукові консультанти – Ігор Огірко, професор, док.фіз.-мат. наук (Львівська академія друкарства) та Володимир Маслюченко – професор, док.фіз.-мат. наук (ЧНУ ім. Юрія Федьковича)

Дякую художнику Святославу Вірсті за виставку, за цікаві проекти і занурення в прекрасний світ математики…

Більше фото з відкриття виставки за посиланням – «Я ФОРМУЛА» ТА «СТІНА» ВІД СВЯТОСЛАВА ВІРСТИ

©Тетяна СПОРИНІНА.

Запис Чи можна перевірити алгеброю гармонію? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Запис Титани з Будинку “Слово” спершу з'явиться на Медіа-Версії.