ТСК  очолила лідерка «Батьківщини» Юлія Тимошенко.

«За» це рішення проголосували 259 народних депутатів.
У супровідній записці до постанови, зокрема, відзначено, що ТСК розслідуватиме факти порушень законодавства щодо фінансування лікування, реабілітації та протезування військовослужбовців і ветеранів у закладах охорони здоров’я всіх форм власності та підпорядкування, а також аналізуватиме причини, які призвели до цього.

Крім того, у компетенції тимчасової слідчої комісії буде моніторинг цін на лікарські засоби для військовослужбовців і ветеранів, які реалізуються в аптечних закладах роздрібної мережі, та вивчення можливих фактів  завищення цін на лікарські засоби для захисників.

Також ТСК розслідуватиме факти наявності монополізму на ринку дистрибуції ліків для військовослужбовців і ветеранів та здійснюватиме перевірки їх якості в аптечних закладах роздрібної мережі.

Раніше Юлія Тимошенко, яка очолює МФО із захисту прав військовослужбовців, неодноразово  розповідала про численні порушення у їхньому лікуванні, реабілітації та протезуванні та закликала припинити корупцію на відновленні здоровʼя захисників.

«Наші захисники заслуговують найкращого лікування, реабілітації та протезування, а корупція на цьому питанні є неприпустимою, бо військовослужбовці віддають життя та здоровʼя за  незалежність країни», – наголошувала вона у Верховній Раді.

Нагадаємо, Юлія Тимошенко працює над тим, аби наші поранені захисники отримували найкраще лікування й реабілітацію. А для допомоги військовим і їхнім рідним «Батьківщина» спільно з МФО з захисту прав ветеранів відкрили «гарячу телефонну лінію».

ba.org.ua

Запис Порушення прав військових та ветеранів будуть розслідувані спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Міжфракційне об‘єднання із захисту прав ветеранів, учасників бойових дій та їхніх родин очолила Юлія Тимошенко. Створення його у Верховній Раді України ініціювала фракція «Батьківщина».

Юлія Тимошенко поінформувала депутатів, що з таким проханням до неї звернулась Всеукраїнська профспілка захисників України, яка налічує понад 120 тисяч членів.

У новостворене МФО вже увійшли 37 депутатів, а його керівниця Юлія Тимошенко закликала інших колег доєднуватися, бо працюватиме міжфракційне об’єднання ефективно та результативно.

У своєму виступі лідерка «Батьківщини» поінформувала колег, що права учасників бойових дій, ветеранів та членів їхніх родин фундаментально порушуються і перелічила проблеми, з якими стикають захисники та їхні родини найчастіше.

За словами Юлії Тимошенко, фінансове забезпечення є критично недостатнім: «Бойові виплати нараховуються з великими  перебоями, і, на жаль, існують факти суттєвої затримки, а загальна заробітна плата військовослужбовця, який не виконує завдання на нулі, менше 20 тисяч гривень».

Вона нагадала про труднощі, з якими стикаються військові при переведенні на іншу посаду чи в інший підрозділ за фахом, а також при звільненні з війська за наявності законних підстав.

На жаль, навіть за наявності законних підстав процес звільнення часто затягується на місяці, руйнуючи життя людини. Величезні проблеми з відсутністю ротацій і відпусток. У більшості випадків відсутні будь-які графіки ротації. Важко реалізувати право на нормальну законну відпустку. Це призводить до перевтоми наших військових, – зазначила лідерка «Батьківщини».

На переконання Юлії Тимошенко, окремої уваги потребує «нефахова та неморальна робота ВЛК», проходження якої супроводжується  не лише великими чергами,  а й «формалізмом, небажанням звернути увагу на реальний стан військового, в тому числі після поранення, суб’єктивністю і незаконністю затримання об’єктивних висновків».

Вона розповіла, що якісна реабілітація, зокрема психологічна, фактично є недоступною для учасників бойових дій, ветеранів, тих, хто має контузії чи серйозні психологічні проблеми.

Окрім цього, за її словами, колишні військові  мають складнощі із працевлаштуванням, бо «відсутні будь-які дієві державні програми перекваліфікації та адаптації, а ринок праці не приймає ветеранів». Водночас пільги, гарантовані законодавством, є недоступними.

«Це ті пільги, які ми з вами попрописували в усіх законах, у підзаконних актах, не виконуються абсолютно. І наші ветерани, наші учасники бойових дій не мають тих пільг, які цей зал проголосував у вигляді законів», – підсумувала лідерка «Батьківщини».

За матеріалами інтернет-видань

Запис Чи дотримуються права учасників бойових дій, ветеранів та членів їхніх родин? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Постанова Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 р. № 320 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України” набрала чинності 19 жовтня. Зміни стосуються, передусім, майбутніх водіїв та автошкіл. Передбачені постановою заходи забезпечують зменшення адміністративного тиску у сфері підготовки водіїв транспортних засобів, спрощують процедуру акредитації закладів, удосконалюють процедуру отримання та обміну посвідчення водія.

Основні нововведення, які стосуються процедури підготовки водіїв:

• допускається індивідуальний порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації водіїв;
• практичний іспит складається в територіальному центрі МВС, в якому успішно складено теоретичний іспит;
• термін дії свідоцтва про закінчення автошколи скорочено з 10-ти до 2-х років;
• можливість застосування фото- та відеофіксації під час складання іспитів;
• свідоцтво про закінчення закладу з підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації водіїв в паперовому вигляді випускникам автошкіл не видається, натомість воно в електронному вигляді вноситься закладом до Єдиного державного реєстру МВС.

Крім цього, в процедурі взаємодії територіальних органів з надання сервісних послуг МВС із закладами з підготовки водіїв запроваджено електронний обмін інформацією. Викладачі та інструктори з водіння будуть зобов’язані вносити у спеціальний електронний журнал інформацію про час проведення теоретичних та практичних занять, а також транспортний засіб, на якому здійснюватиметься практичне заняття. Нововведення покликане покращити організацію навчального процесу та запровадити моніторинг за навчанням кожного слухача.

Нормативними змінами також передбачено, що всі випускники, які закінчили навчання з підготовки водіїв у закладах професійно-технічної освіти, допускаються до складання іспитів без додаткового навчання в автошколі.

Також змінилася процедура акредитації автошкіл. Відбулася передача функції акредитації закладів від Головного сервісного центру МВС до регіональних сервісних центрів МВС, що дало можливість скоротити час проходження цієї процедури, оскільки документи розглядатимуться за місцем розташування таких закладів, до того ж, це дозволить суб’єктам господарювання заощадити кошти на транспортних витратах.

Ураховуючи викладене, з 19 жовтня 2019 року:

— заяви про затвердження робочих програм і планів закладу подаються до РСЦ МВС (за місцезнаходженням закладу);

— заяви про проведення обстеження матеріально-технічної бази закладу подаються до ТСЦ МВС (за місцезнаходженням закладу);

— заяви та відповідні матеріали для проведення державної акредитації закладу подаються до РСЦ МВС (за місцезнаходженням закладу).

Постановою також передбачено, що сертифікати про державну акредитацію, видані після 5 липня 2016 року закладам, акредитованим Головним сервісним центром МВС, вважаються безстроковими.

Офіційна сторінка Регіонального сервісного центру МВС в Чернівецькій області – chv.hsc.gov.ua.

Ми у Facebook – bit.ly/2AdcEoh

Запис Змінились процедури видачі посвідчень водія, підготовки водіїв та акредитації автошкіл спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Пригоди «євроблях»: чи не обернеться  карета на гарбуз?

Згідно з офіційними даними ДФС, в Україні перебуває 1 мільйон 86 тисяч автомобілів, які були ввезені з-за кордону, з них близько 300 тисяч автомобілів – не були вивезені, як того вимагає закон. Від 25 листопада 2018-го по 22 січня 2019-го оформлено лише близько  44 тисяч автомобілів з єврономерами. Люди важко назбирали кошти на купівлю вживаної автівки, на розмитнення за новими правилами вже не вистачає. Тож і чекають на вибори, коли, як казав Ходжа Насреддін, «або падішах помре, або віслюк здохне».

22 лютого спливає термін пільгового розмитнення автівок з-за кордону з уплатою половини акцизу. Троє нардепів від різних фракцій пропонують Раді продовжити пільговий період розмитнення «євроблях». Южанина проти.

У ВР зареєстрували законопроект №9522 про продовження на три місяці пільгового періоду розмитнення авто на єврономерах. Автори законодавчої ініціативи – нардеп від БПП, представник податкового комітету Роберт Горват, депутат від «Народного фронту» Валерій Лунченко, член депутатської групи «Воля народу» Василь Петевка.  Нагадаємо, Верховна Рада 8 листопада 2018 року запровадила новий принцип розрахування ставки акцизного податку на ввезений з-за кордону автомобіль і збільшення штрафи за не розмитнені машини. А пільговий період стосувався лише тих випадків, коли людина реєструє на себе один автомобіль, ввезений з-за кордону. Раніше нардеп від БПП, голова парламентського комітету з питань податкової та митної політики Ніна Южанина сказала, що жодного повороту подій стосовно розмитнення автомобілів із єврономерами  бути не може.

Ще два законопроекти, щодо спрощення розмитнення транспортних засобів та встановлення ставки оподаткування 10% від вартості автомобіля, зареєстровано в Раді з ініціативи одного з лідерів партії «ВОЛЯ», народного депутата й кандидата в Президенти України Юрія Дерев’янка. Відповідні зміни депутат пропонує внести в Податковий та Митний кодекси України. Співавторами законопроектів стали понад 80 представників ініціативних груп з більшості регіонів України.

Дерев’янко зазначає, що основна причина купівлі таких автомобілів була і є бідність українців», – вважає депутат.

За розмитнені транспортні засоби сплачено менше 2,8 млрд грн. В найкращому випадку, навіть якщо кожного дня буде пікове розмитнення автомобілів, вийде цифра до 110 тис. автівок, приблизно 10% від усіх автомобілів з іноземною реєстрацією.

Дерев’янко вважає, що розмитнення автомобілів в Україні має відбуватися за ставкою 10% від вартості автомобіля, тоді всі українці, які їздять на автомобілях з іноземною реєстрацією, зможуть їх розмитнити. Він пропонує заборонити поліцейським зупиняти автомобілі на єврономерах для додаткової перевірки документів.

Юрій Дерев’янко: «Не можна ставитись до автомобіля як до предмету розкоші, адже у всьому цивілізованому світі автомобіль є засобом пересування та інструментом економічної активності населення».

Крім того, кандидат у президенти пропонує протягом 2019-2022-го грошові надходження від розмитнення автівок з євробляхами спрямовувати на пенсійне забезпечення.
А поки що – останній шанс для «євробляхерів»: 24 травня завершиться термін у 180 днів, відпущений так званим «євробляхерам», аби визначитись: розмитнювати автомобілі на транзитних номерах чи вивозити їх з країни. Від тієї дати тих, хто буде пересуватися на нерозмитнених машинах, штрафуватимуть до 170 тис. грн, конфісковуватимуть авто та навіть позбавлятимуть прав.
Продавати чи платити?
Цілком зрозуміло, що будь-який закон про автотранспорт знову й знову ділить наше населення, умовно кажучи, на «водіїв» та «пішоходів», причому те, що ми радо сприймаємо в пішому стані, спричиняє різке несприйняття власників автівок, і навпаки.  
Саме така реакція виникла від можливого лише введення штрафів за перевищення нормативів вмісту забруднювальних речовин у відпрацьованих газах при експлуатації автотранспорту.
Комітет з питань екологічної політики, природокористування і ліквідації наслідків Чорнобільської катастрофи розглянув відповідний законопроект №9360 і рекомендує комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності внести на розгляд ВР пропозицію про прийняття його за основу. Відтак, за експлуатацію автотранспортних та інших пересувних засобів, у яких вміст забруднювальних речовин у відпрацьованих газах перевищить установлені нормативи, пропонується на перший раз застосувати адміністративне попередження з обов’язком усунути правопорушення протягом 14 днів, а за повторне порушення – штраф у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (850 грн).
Виявляти факти експлуатації транспортних засобів із перевищенням нормативів вмісту забруднювальних речовин буде нацполіція.
 

Автомобіль – пристрій підвищеної небезпеки

І найбільша небезпека тут – навіть не техніка, а так званий людський чинник.

У першому півріччі 2019 року в Україні має запрацювати нова система автоматичної фото- та відеофіксації порушень ПДР. Для цього, за словами голови Національної поліції України Сергія Князєва, залишилося прийняти деякі правові документи на рівні уряду.

Йдеться про встановлення спеціальних камер у місцях концентрації аварій – на перехрестях, світлофорах і розділювальних смугах. Таким чином, відстежувати порушників тепер зможуть не тільки патрульні з приладами дистанційного вимірювання швидкості, а й загальнодержавна автоматична система відеофіксації порушення.

Спеціальні оператори перевірятимуть зафіксовані порушення, визначати користувача транспортного засобу, складати повідомлення про правопорушення і відправляти його Укрпоштою рекомендованим листом. Такі «листи щастя» отримають зареєстровані власники транспортних засобів, щодо яких зафіксують порушення.

Йдеться також про те, що за порушення ПДР водіями початківцями права водія забиратимуть назавжди.

У структурі Нацполіціі створять спеціальний підрозділ, який буде займатися обробкою зафіксованої інформації та притягненням порушників до адміністративної відповідальності.

Є й непогані новації: навчання в автошколі може стати необов’язковим

Але іспит на права залишиться. У Мінрегіоні «мізкують», як спростити процедуру видачі водійських прав.

Про це у Facebook написав заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Лев Парцхаладзе. Це стосується отримання водійських прав категорій А, А1, А2, АМ, В, В1 і ВЕ.

«Сьогодні отримання водійських прав – одна з найпопулярніших послуг. Щоб її отримати, треба підготувати великий пакет документів, пройти кілька етапів процедур і найважливіше – курси, в середньому 140 годин навчання», – зазначив чиновник.

На його думку, це зайве бюрократичне навантаження на громадян – і досвід багатьох країн світу, зокрема Німеччини, Великої Британії, Норвегії, Чехії, Польщі свідчить про те, що ці процеси можна оптимізувати і зробити отримання послуги швидшим і простішим для громадян.

Дмитро ЦАРЕНКО, Інтернет-оглядач «Версій»

Запис Плюси та мінуси новацій для водіїв та пішоходів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Сервісні центри МВС з метою інформування громадян запустили онлайн-інструкцію, як отримати посвідчення водія вперше. Тут можна знайти усюнайважливішу інформацію: як правильно обрати автошколу, поради щодо підготовки до тесту з ПДР та перелік вправ, які необхідно вміти виконувати на іспиті, аби стати водієм.

«Отримання посвідчення водія є однією з найбільш популярних адміністративних послуг. Зокрема, у 2017 році було видано 395 051 посвідчення водія вперше. За минулий рік ми реалізували низку змін, аби іспит став більш прозором. Наступним кроком цього року стане впровадження фото та відеофіксації іспитів» – зазначив начальник Головного сервісного центру МВС Владислав Криклій.

За минулий рік сервісні центри МВС реалізували ряд важливих впроваджень при складанні іспитів на отримання посвідчення водія.

Впродовж  березня та квітня 2017 року відбувалосявперше відкритегромадське обговорення екзаменаційних білетів з правил дорожнього руху, після чого нові питання з варіантами відповідей були оприлюднені на сайті hsc.gov.ua. Окрім того, на сайті працює безкоштовний онлайн-тренажер, за допомогою якого можна перевірити власні  знання або підготуватися до іспитів для отримання посвідчення водія. Він повністю відповідає реальним умовам складання теоретичного іспиту: триває  20 хвилин та складається з 20 питань, які система для кожного нового тесту генерує рандомно. Кількість спроб пройти тест є необмеженою. За півроку громадяни скористалися сервісом понад 3 млн разів.

У 2018 році сервісні центри МВС оприлюднили онлайн усі маршрути, за якими складається другий етап практичної частини іспиту на отримання права керування транспортними засобами. Схеми маршрутів було оновлено з урахуванням актуальної ситуації на дорогах. Також для прозорості складання практичної частини іспиту на отримання посвідчення водія Головний сервісний центр МВС вперше запровадив чек-лист. У ньому зазначені перелік типових помилок, котрих припускаються громадяни під час практичного іспиту,  та шкала оцінювання.

Серед інших послуг сервісних центрів МВС: реєстрація та переєстрація транспортних засобів, видача довідок про несудимість

Запис Перший онлайн-порадник: як отримати посвідчення водія? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Головний сервісний центр МВС вперше запровадив чек-лист для практичних іспитів на отримання посвідчення водія. Екзаменатори будуть користуватися зручним чек-листом під час практичної частини іспиту. В ньому зазначені перелік вправ та типові помилки, котрих припускаютьсягромадяни під час практичного іспиту, та шкала оцінювання.

Практичний іспит складається з 2 етапів: перший етап проходить на майданчику для навчання з початкового керування, другий – на визначеному маршруті в умовахдорожнього руху. На першому етапі іспиту тестуються такі вміння водія як підготовка до початку руху, зупинка транспорту на підйомі/спуску, заїзд у двір «гараж» з правого/лівого боку тощо. На другому етапі іспиту – маневрування у потоці, дотримання швидкості руху та вимог дорожньої розмітки і дорожніх знаків тощо.

Громадяни можуть безкоштовно завантажити чек-лист з сайту Головного сервісного центру МВС, це спростить процесс підготовки до іспиту. Під час іспиту чек-лист друкується на зворотній частині екзаменаційного листа, його наявність гарантує прозорість та зрозумілість системи оцінювання навичок кандидата у водії. По завершенню іспиту особа, яка його складала, може ознайомитися із зазначеними екзаменатором помилками, залишивши на чек-листі свій підпис.

Післязавершення іспитів екзаменаційні листиз берігаються у сервісному центрі МВС протягом 3 років.

У майбутньому планується запровадження фото- та відеофіксації практичної частини іспиту.

Нагадаємо, що підготуватися до теоретичної частини іспиту тепер також легко: на сайті Головного сервісного центру МВС працює онлайн-тренажер з ПДР. Новини сервісних центрів МВС на офіційній сторінці у Фейсбук, консультації за телефоном (044) 290-19-88.

Запис Сервісні центри МВС запровадили чек-лист практичного іспиту для водіїв спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Доброго дня пане Павле! На новий рік чоловік подарував мені нову пральну машину. Місяць вона пропрацювала, а потім ні з того ні з сього перестала включатися. Чек і всі документи ми зберегли. Скажіть, чи можна нам звернутися до продавця, щоб поміняти на іншу.

Ольга Пращакова

На що має право покупець у разі придбання товару неналежної якості?

Покупець має право вимагати пропорційного зменшення ціни або безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк, або відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Товар неналежної якості може підлягати обміну протягом гарантійного строку, який зазначається в документах, котрі додаються до продукції.

У разі виявлення недоліків товару протягом встановленого гарантійного терміну з вини виробника покупець має право:

• розірвати угоду і повернути кошти, які були витрачені на покупку,
• замінити товар на такий самий, або аналогічний, якщо є в наявності у продавця.

Наявність недоліків або факт фальсифікації підтверджується висновком експертизи, яка повинна бути організована продавцем у 3-денний строк з дня одержання від споживача письмової згоди на цю дію.

Експертиза проводиться за рахунок продавця. Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли внаслідок порушення споживачем встановлених правил використання, зберігання чи транспортування, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов’язаний відшкодувати продавцю витрати на проведення експертизи.

Як довго чекати на заміну товару?

• За наявності товару – негайно;
• У разі перевірки якості товару – 14 денний термін;
• У разі відсутності товару – 2 місячний строк з моменту подання заяви.

Скільки може тривати усунення недоліків товару?

Недоліки товару, пред’явлені споживачем, повинні бути усунуті протягом 14 днів з дати його пред’явлення або за згодою сторін в інший строк.

Чи маю я право отримати у користування інший прилад на час ремонту?

На письмову вимогу споживача на час ремонту йому надається (з доставкою) товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації).

За кожний день затримки виконання вимоги споживача сплачується неустойка у розмірі 1 % вартості товару.

При усуненні недоліків шляхом заміни комплектуючого виробу або складової частини товару, на які встановлено гарантійні строки, гарантійний строк на новий комплектуючий виріб і складову частину вираховуються з дня видачі споживачеві товару після ремонту.

Які документи треба мати при собі?

Розрахунковий документ з позначкою про дату продажу товару, гарантійні зобов’язання, зміст договору з виконавцем робіт (послуг), опис виявлених недоліків, висунуті вимоги (прохання) з документальним підтвердженням факту їх отримання продавцем (виконавцем), отримані заявником відповіді, висновки тощо.

Куди звертатися, якщо продавець порушує права?

Якщо ви хочете уникнути судового розгляду, то до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у відповідному регіоні. Контакти територіальних органів можна знайти за посиланням http://www.consumer.gov.ua/ContentPages/Kontakti_Terorganiv/139/

У випадку порушення продавцем прав споживача останній має право звернутися до уповноваженого органу з усним, електронним або письмовим зверненням (скаргою).

До письмового звернення (скарги) додаються наступні документи:

1. копія звернення до суб’єкта господарювання (продавець);
2. копія документу, який засвідчує факт придбання товару;
3. копія технічного паспорта з позначкою про дату продажу;
4. інші документи, які стосуються розгляду звернення.

У які строки буде розглянуто таке звернення?

У термін не більше 1 місяця від дня їх надходження.

Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, продавець встановлює необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється подавачу.

При цьому загальний термін вирішення питань не може перевищувати 45 днів.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Чи можу я звернутися до суду?

Споживач для захисту своїх прав має право звернутися до суду за місцем проживання, місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

До позовної заяви додаються докази, що обґрунтовують позовні вимоги, тобто відмову покупця обміняти товар, зокрема:

1. копія звернення до продавця;
2. висновок експертизи про невідповідність товару встановленим вимогам якості;
3. копія документу, який засвідчує факт придбання товару;
4. копія технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу;
5. інші документи, які стосуються розгляду звернення.

Суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної  шкоди.

Скільки це коштуватиме?

Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, які пов’язані з порушенням їх прав (частина 3 статті 22 Закону України “Про захист прав споживачів”).

Які строки розгляду питання судом?

Цивільна справа в порядку позовного провадження розглядається судом протягом розумного строку, але не більше 2 місяців з дня відкриття провадження у справі.

Запис Консультує міністр юстиції Павло Петренко: як захистити права споживача спершу з'явиться на Медіа-Версії.

За перші 10 днів державні виконавці заборонили виїзд за кордон 25 тисячам і позбавили права керувати автомобілем 21 тисячу неплатників аліментів. Про це на сесії стратегічного планування Мін’юсту в п’ятницю повідомив міністр юстиції Павло Петренко, цитує Інтерфакс-Україна.

“За перші 10 днів державні виконавці заборонили виїзд за кордон 25 тисячам злісних неплатників аліментів, також було винесено понад 21 тисячу постанов про тимчасову заборону керувати транспортними засобами”, – розповів він. Крім того, за його словами, були оголошені в розшук 6 тисяч боржників. Міністр зазначив також, що з початку дії відповідного закону з цієї категорії неплатників вже було стягнуто 50 мільйонів гривень. Петренко повідомив, що найближчим часом у всіх областях України будуть створені штаби та мобільні групи з питань стягнення аліментів.

Петренко також анонсував, що з 1 квітня за прикладом стягнення заборгованості по аліментах буде запущений процес стягнення боргів із заробітної плати. “Також хочу анонсувати, що за такою ж моделлю ми плануємо запустити роботу зі стягнення заборгованості із заробітної плати”, – повідомив він. За словами міністра, цим будуть займатися ті ж самі штаби. “Через формат мобільних груп і штабів, які почнуть працювати по всій країні за законом щодо аліментів, з 1 квітня ми запустимо таку ж роботу зі стягнення заборгованості із зарплати”, – додав міністр. Він повідомив, що наразі заборгованість із зарплати становить 2,7 мільярда гривень, і тільки в органах виконавчої служби у виконанні знаходиться документів і рішень судів на півмільярда. Петренко заявив, що допускає посилення норм законодавства щодо неплатників аліментів наприкінці 2018 року. “Якщо ми побачимо, що буде необхідно робити більш жорсткі вимоги, – була дискусія щодо посилення кримінальної відповідальності або додаткових стимулів щодо несумлінних батьків, то такі рішення будемо приймати в кінці року”, – сказав він. На думку міністра, необхідно подивитися на роботу закону хоча б протягом 6-7 місяців.

Запис Виконавці заборонили виїзд за кордон 25 тисячам і позбавили права керувати автомобілем 21 тисячу неплатників аліментів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

З жовтня 2016 року кількість людей, готових поступитися власними правами, зменшилася на 5,3%

Згідно з опитуванням 25% українців готові поступитися державі своїми правами та свободами в обмін на власний добробут. За варіант «заради особистої свободи та гарантій дотримання всіх громадянських прав я готовий терпіти матеріальні труднощі» проголосувало 38%. Ще 37% не визначилися з відповіддю.

«Ця статистика спровокувала певні зміни в роботі Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Я мушу зазначити, що минулий рік для нас відзначився надзвичайною кількістю звернень – 158 тисяч. Це показує і рівень довіри, і рівень ефективності роботи офісу»,  – прокоментувала Валерія Лутковська, Уповноважений ВРУ з прав людини.

Варто зазначити, що з жовтня 2016 року кількість людей, ладних поступитися власними правами, зменшилася на 5,3%, а тих, хто терпітиме матеріальні труднощі – збільшилася на 2,6%.

Опитування проводилося з 15 по 19 грудня 2017 року в усіх регіонах України за винятком окупованих територій. Опитано 2004 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.

Запис Чверть українців готова пожертвувати правами заради власного добробуту – дослідження спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Влада Саудівської Аравії оголосила, що вперше за 35 років знімає заборону на роботу кінотеатрів. Це спричинено соціальними реформами, які зараз набирають чинності в країні.

Про це повідомляє The Guardian.

Заборона на кінотеатри в королівстві діє з 1983 року, коли в країні спостерігалось посилення ісламських заборон.

Про те, що комерційні кінотеатри будуть допущені до роботи з початку 2018 року, йдеться в повідомленні Міністерства культури та інформації Саудівської Аравії.

Це переломний момент в розвитку економіки культурного сектору. Відкриття кінотеатрів буде служити каталізатором зростання економіки та її диверсифікації,
– зауважив міністр Аллад Алаввад.

Алаввад повідомив, що знаття заборони на кінотеатри є частиною програми соціальних і економічних реформ, яку реалізовує принц Мухаммед ібн Салман.

Згідно з оцінками уряду Саудівської Аравії, до 2030 року в країні буде відкрито близько 300 кінотеатрів з понад 2 тисячами залів. Це створить 30 тисяч робочих місць і внесе вклад у ВВП в розмірі $24 млрд.

Серед інших соціальних реформ, оголошених у Саудівській Аравії останнім часом, – скасування заборони на керування автомобілем жінками з наступного року.

У Саудівській Аравії з 2018 року жінкам вперше дозволять відвідувати спортивні стадіони. Згідно з традиціями Саудівської Аравії, тільки чоловік має право дозволяти жінці вчитися, подорожувати і брати участь в інших заходах.

Запис У Саудівській Аравії вперше за 35 років зняли заборону з кінотеатрів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Кожен 4-ий зі 113-ти відібраних торік для лабораторного аналізу зразків товару – а це були продукти харчування, взуття, меблі, засоби побутової хімії тощо – не відповідав нормам закону, – повідомив Петро ПРОДАН, начальник Чернівецької інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернівецькій області під час прес-конференції. Недарма ж, за даними Харківського інституту соціальних досліджень, кожний 3-ій громадянин України стикається з порушеннями його прав як споживача.

Трохи історії

15 березня 1962 року, коли Президент США Джон Кеннеді проголосив на засіданні Конгресу 4 основних права споживача – на безпеку, на поінформованість, на вибір та право бути почутим – стало днем солідарності споживачів і споживчих організацій. Україна першою серед країн союзу незалежних держав у 1991 році прийняла закон «Про захист прав споживачів».

За 2013 рік Чернівецька інспекція перевірила 437 суб’єктів господарювання різних форм власності. Загалом перевіркою було охоплено товарів, робіт і послуг майже на 2,5 млн., і більше ніж на 700 тис. грн. товару було знято з реалізації, бо вони не відповідали нормативним документам. Фінансових санкцій застосували майже на 800 тис. грн. До бюджету направлено півмільйона гривень. При чому, наголосив начальник, їхня Інспекція – найменша в Україні.

–  Ми є територіальним органом центрального органу влади, – зауважив Петро Дмитрович. – Основним нашим завданням є здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері захисту прав споживачів. Відповідно до наданих повноважень, Інспекція перевіряє суб’єкти господарювання у сфері торгівлі, послуг, ресторанного господарства на якість продукції, дотримання обов’язкових умов щодо безпеки продукції, а також, дотримання, власне, самих правил торгівлі та обслуговування населення.

Керівник Інспекції наголосив, що об’єктом їхньої діяльності є споживач, а головна мета – захист його інтересів. Тільки торік попереджено 1874 порушення законодавства про захист прав споживачів. Бо крім того, що Інспекція здійснює перевірки, їй надане право відбирати і досліджувати на предмет якості зразки продукції і товарів. Однак на аналізи бракує коштів. Тому за минулий рік відібрали лише 113 зразків для проведення лабораторних досліджень. І кожен 4-ий з них не відповідав вимогам закону.

На Інспекцію віднедавна поклали також завдання здійснювати державний ринковий нагляд. «Це новий напрям нашої діяльності, його мета – виявлення товарів, що потрапляють на ринок без національних маркованих знаків, – каже чиновник. – Уже торік ми провели 142 перевірки і в 92-х з них знайшли порушення. Серед основних – відсутність національного знаку відповідності та неналежне маркування продукції. До суб’єктів господарювання, які допустили в обіг цей товар, було накладено санкцій сумою у понад 300 тис. грн. Та пріоритетною для нас є робота зі зверненнями громадян, – додав пан Продан. – За минулий рік до Інспекції звернулося 429 осіб. І скарги 380  них були задоволені. Такими чином, споживачам повернули понад 314 тис. грн. за неякісні товари, роботи та послуги. Це один із найкращих показників в Україні», – радіє начальник.

Для інформування споживачів в Інспекції щоденно працює телефон гарячої лінії: (0372) 52-72-02 та телефон довіри: (0372) 51-33-89. Особистий прийом громадян ведеться щоденно.

– Підбиваючи підсумки минулого року, ми виділяємо суб’єкти господарювання, до яких ми неодноразово застосовували санкції, – наголосив Петро Дмитрович. – Та їх це не вчить. Відтак я пропоную журналістам вивчити громадську думку, провівши опитування серед громадян міста: чи хотіли б вони знати прізвища недобросовісних підприємців.

Від редакції: «Версії» одразу ж відгукнулись на це. Тож тепер з нетерпінням чекатимемо на оприлюднення «чорного списку» підприємців.

Опитування

Лілія, 19 років, студентка:

– Звісно, треба оприлюднювати чорний список підприємців. Щоби ми знали, до кого більше не звертатися. Якщо чесно, то я навіть не знала про існування Інспекції. Та на гачок недобросовісних підприємців потрапляла. Якось у продуктовому купила зіпсований пиріжок. Грошей-то не шкода, а от шлунок після того підірвала. Тож тут і думати нема про що. Треба негайно оприлюднювати так званий «чорний список» недбальців

Василь, 63 роки, пенсіонер:

– Тут і без опитування все зрозуміло: такий список треба друкувати, приміром, у вашій газеті та оголосити по місцевих каналах. Чого ці гади повинні наживатися на наших гаманцях і труїти нас, якщо не їжею то зіпсованими товарами побутової хімії чи побутовою технікою. А про роботу Інспекції знаю, було що й звертався.

Віталій, 25 років, безробітний:

– Я впевнений, що жоден із опитуваних не заперечив потребу у друкуванні «чорного списку» підприємців. Усіх без винятку треба назвати. Щоби ми як споживачі знали їх, як то кажуть, в обличчя. Я не хочу сам труїтися тими продуктами, і звісно не маю бажання труїти свою сім’ю. Тож із радістю почитав би цей «чорний список». Про інспекцію знаю та жодного разу до неї не звертався, хоча потреба виникала неодноразово.

А тепер – про найголовніше

Керівник Інспекції п. Продан про прогалини законодавства, які нівелюють роботу державного органу:

– Перед початком перевірки суб’єктів господарювання ми повинні попередньо повідомити їм про це за 10 днів, – пояснює начальник. – Що це означає? З одного боку,  ми даємо час і право суб’єкту господарювання на наведення порядку в його справах. Він навіть може прийти до Інспекції за консультацією. Та з іншого, – працівники Інспекції втрачають в оперативності. Існує ще один складний момент: споживач звертається до нас із заявою про порушення його прав. Але Інспекція не має права йти одразу ж на перевірку, а мусить відправити заяву споживача до Держспоживінспекції України – й уже звідти отримати дозвіл на перевірку. Тільки тоді можемо без офіційного повідомлення йти до суб’єкта господарювання з перевіркою. Та й тут є своє «але». По-перше, минає час і коли працівники приходять до підприємця, вони вже не бачать тих недоліків, на які скаржився споживач. Чому? Бо коли споживач вказав, що купив прострочене масло, то через 10 днів того масла вони там не знайдуть. По-друге, Інспекція не має грошей, тож і відібрати зразки з тієї партії товару, з якої споживачеві було продано неякісний товар, вони теж не мають можливості.

Та, незважаючи на це, варто пам’ятати, що, незалежно від віку, статі, соціального статусу, ми всі є споживачами, бо набуваємо цих прав від моменту народження і до останніх днів свого життя. Тож, якщо ваші споживацькі права були порушені, сміливо звертайтеся до Інспекції.

Адреса та телефони Інспекції:

58002

м. Чернівці, вул. Ватутіна, 6

веб-сайт: http://www.dsi.cv.ua/
E-mail: chuzps@ukr.net
тел./факс: (0372) 55-31-89, 52-72-02
тел. (0372) 52-72-02

Лідія КИРИЛЮК, «Версії»

Запис Споживач завжди має рацію спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У проекті нового Трудового кодексу екс-нардеп і профспілчанин Михайло Волинець вбачає загрозу для робітників. Натомість чинне трудове законодавство він не вважає поганим: поганою, на переконання діяча, є  практика його застосування.   

– Проект Трудового кодексу України містить норми, які погіршують становище працівників і профспілок порівняно з чинним законодавством, що є порушенням ст. 22 Конституції України та Міжнародного Пакту про економічні, соціальні і культурні права, – заявив Михайло Волинець на зустрічі з Радою Незалежної медіа-профспілки України. Його твердження підкріплюється аналітичним висновком, підготовленим юридичним відділом КВПУ за участі міжнародних експертів. – Проект ТКУ, складається з 436 статей, не є цілісним документом, бо містить у собі окремо взяті закони й нормативні акти, що суперечать один одному. Наприклад, зазначений проект містить подвійність трактувань визначення і встановлення умов праці та її оплати. Зокрема, ст. 153 передбачено, що надурочні роботи не можуть перевищувати 120 год. на рік. А у ст. 232 передбачається оплата за надурочну роботу понад 120 год. на рік.

…Без захисту профспілок

Ст. 13 законопроекту надає роботодавцям право видавати внутрішні нормативні акти для регулювання трудових відносин (роботодавець буде зацікавлений у відсутності колективного договору і профспілок). У випадку неукладення колективного договору на підприємстві питання трудового законодавства регулюються нормативними актами роботодавця. Цим самим роботодавець стимулюється до ухиляння від укладення колективного договору. Адже в такому випадку він матиме змогу видавати нормативні документи, керуючись лише власними інтересами, за порушення яких не нестиме відповідальності, бо вона проектом ТКУ не передбачається. Роботодавець матиме також право визначати численні додаткові (факультативні) умови трудового договору, зокрема, запровадження плати за навчання, дрес-коду, мови спілкування тощо.

Усе це передбачається всупереч тому, що Україна ратифікувала основні міжнародні конвенції в галузі прав людини, включаючи Міжнародний Пакт про економічні, соціальні і культурні права, який зобов’язує уряди вживати заходи для поліпшення соціально-економічних і трудових прав найманих працівників і не вносити до них регресивних змін. У проекті ТКУ закріплюється і розвивається концепція: відокремити працівника від механізму колективного захисту й позбавити роботодавця громадського контролю. А саме: додається механізм особистого договору «роботодавець-робітник» з фактичним усуненням профспілок від контролю за встановленням і дотриманням умов праці.  Майже всі норми чинного Кодексу законів про працю України (КЗпП) і законів, які регулюють профспілкові відносини, не включені до проекту Трудового кодексу України. Стаття 144 проекту ТКУ відводить профспілковій організації підприємства лише роль консультанта. Розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації за порушення трудового законодавства, ухиляння від укладення колективного договору або невиконання раніше взятих зобов’язань за пропозицією профспілки можливе (ч. 1 ст. 109), але не обов’язкове, як є за нині чинним КЗпП.

…Без права на страйк

Ст. 380 проекту ТКУ фактично позбавляє найманих працівників права на страйк. Бо надає роботодавцям право в разі «вичерпання можливостей для врегулювання трудового спору» застосовувати тимчасову зупинку роботи підприємства чи суттєве скорочення обсягів виробництва з одночасним припиненням виплати заробітної плати частині або всім працівникам. Положення ст. 380 проекту є істотним порушенням головних трудових стандартів і грубим порушенням конвенцій Міжнародної організації праці (МОП). Комітет МОП зі свободи об’єднання неодноразово роз’яснював, що право на страйк є невід’ємною частиною права на об’єднання. Локаут розглядається МОП як грубе порушення Конвенції №87. Комітет МОП зі свободи об’єднання наголошує: дотримання принципів свободи об’єднання передбачає, що працівники не можуть бути звільнені або їм буде відмовлено у відновленні на колишньому робочому місці через участь у страйку чи іншій промисловій акції. Комітет МОП зі свободи об’єднання зауважує, що норми національного законодавства, які передбачають закриття підприємства, установи на випадок страйку, є порушенням свободи праці осіб, які не брали участі у страйку.

…Під наглядом

Ст. 22 проекту ТКУ містить вимогу до працівника поважати честь, гідність та інші особисті немайнові права роботодавця. Це положення може бути інтерпретоване по-різному, в тому числі і як обмеження права на свободу слова, яке має визначальне значення для профспілкової діяльності.

Роботодавцеві надається право контролювати виконання працівниками трудових обов’язків, у тому числі з використанням технічних засобів (ч. 1 ст. 28). Це суперечить Закону України «Про захист персональних даних». МОП також розробила проект Кодексу про захист особистих даних, який передбачає, що роботодавець зобов’язаний звести до мінімуму втручання у приватне життя працівників.

Законодавчо вводиться необмежений робочий час. Бо статтею 143 у завуальованому (прихованому) вигляді встановлюється практично необмежений робочий день.

Запроваджується дискримінація за місцем роботи. Це стосується працівників «суб’єкта малого підприємництва, чисельність працівників якого не перевищує восьми осіб» (ч. 2 ст. 83), на яких поширюються особливі умови. До того ж ст. 83 суперечить ст. 218, бо першою встановлене попередження про нові або зміну діючих умов оплати праці за два тижні, а другою – не пізніше ніж за місяць. Окрім того, роботодавець – фізична особа може самостійно зробити робочими загальні вихідні дні, дні державних і релігійних свят (ст. 305).

…Під загрозою звільнення

Проектом ТКУ спрощуються умови звільнення та накладення дисциплінарних стягнень. Так, роботодавцеві надається право навіть всупереч умотивованій незгоді профспілки звільнити працівника за скороченням, за невиконання чи неналежне виконання ним трудових обов’язків, невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі, нез’явлення на роботу внаслідок тимчасової непрацездатності. Це є прямим порушенням статті 7 Конвенції МОП про припинення зайнятості №158, якою передбачається, що трудові відносини не можуть припинятися з причин, пов’язаних з поведінкою працівника або роботою, доти, доки йому не нададуть можливість захищатися у зв’язку з висунутими на його адресу звинуваченнями. Згідно ж з Рекомендацією МОП №166, якщо припинення трудових відносин має місце внаслідок незадовільної роботи, роботодавець зобов’язаний надати працівникові відповідні інструкції та письмові попередження і розумний термін на виправлення недоліків. Для свого захисту працівник повинен мати право на представлення його інтересів третьою особою. Рекомендацією передбачається також, що працівник, який був повідомлений про припинення трудових відносин, повинен мати право на отримання за своїм запитом письмового пояснення від роботодавця про причини звільнення.

Роботодавець зможе також без попередження розірвати трудовий договір у разі відмови від проведення профілактичних щеплень проти інфекційних хвороб або непроходження медичного огляду (ч. 3 ст. 105), а також за розголошення комерційної таємниці (ст. 104), при цьому не уточнюється, що саме мається на увазі під цим формулюванням. Роботодавці й зараз часто відносять до комерційної таємниці умови праці та розмір зарплати.

Проектом ТКУ роботодавцеві надається право звільняти працівників, які безпосередньо обслуговують грошові чи товарні цінності, з формулюванням «за втратою довіри», або тих, що виконують виховні функції, за «вчинення аморального проступку», навіть тоді, коли ці дії безпосередньо не пов’язані з роботою.

Роботодавець матиме право ініціювати й звільнення працівника, що виконує свої обов’язки за сумісництвом, пославшись на особливі умови чи режим роботи (п. 2 ч. 5 ст. 52 ТКУ).

Допускається звільнення без попередження за двотижневу хворобу у разі укладення трудового договору з працівником на два місяці або простою протягом тижня. Про звільнення за скороченням такого працівника достатньо буде попередити за тиждень (ст. 71). Ця норма стимулюватиме роботодавців укладати саме такі короткострокові договори. Підпадають під дію цієї норми перш за все суб’єкти, визначені ст. 69 проекту ТКУ – журналісти, педагоги, наукові працівники.

Тих, хто перебуває на випробувальному терміні, дозволяється звільняти  у триденний строк без будь-якої підстави з виплатою зарплати за відпрацьовані дні, без вихідної допомоги (ч. 2 ст. 49). А сам максимальний строк випробування збільшується від 3-х до 6-ти місяців.

Це далеко не повний перелік невідповідностей, суперечностей і відвертих порушень ратифікованих Україною міжнародних норм у проекті нового Трудового кодексу.

– У цілому проект Трудового кодексу змінює існуючий паритет сторін трудових відносин у бік роботодавців і є дискримінаційним для найманих працівників, тому його ухвалення призведе до суттєвого звуження прав трудящих в Україні, – вважає Михайло Волинець.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Михайло Волинець: «Проект Трудового кодексу є дискримінаційним для найманих працівників» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

 Обличчя влади – це завжди віддзеркалення реального життя суспільства. Будь-який корупціонер-податківець, продажний суддя, патологічний  збочинець-міліціонер чи депутат – нічим не гірші за учителя, робітника чи малого підприємця, які терплять їхні безчинства. Бо наявність поганої чи хорошої влади – наслідок «великого суспільного договору», коли кожен громадянин, незалежно від того олігарх він чи бомб, віддає частину своїх природних прав заради «спільного блага» та нормального співжиття в рамках однієї держави.

На сучасну владу, як і на її опозицію чекає забуття

Якби такого компромісу не було, то не мали б українці незалежності і навіть такої нехай і дебільної, але своє влади. Сама природа цієї влади передбачає постійний компроміс з громадянами. І влада про це знає, та, на жаль, про це забули громадяни.

Сучасна українська влада отримала від кожного з нас право розпоряджатися всім: надрами і природними ресурсами, інфраструктурою, що залишилася у спадок від совєцького режиму. Вони отримали можливість перерозподіляти наші податки, вчити і лікувати, захищати національні багатства від зовнішніх та внутрішніх загроз, вести справи з іншими елітами, вирішувати стратегічні питання розвитку країни. І кожен з нас свою частинку «великого договору» справно виконує. Суспільство віддає правлячій еліті все – за винятком права цю саму еліту змінювати.

А що зробила натомість правляча еліта?

Забезпечила щастя кожній конкретній людині? Аж ніяк. Саме тому, на сучасну владу і схожу на неї, як дві краплі води опозицію, чекає забуття. Пройде небагато часу і ми забудемо про них так само, як ми через декілька місяців забуваємо про апендицит, який до хірургічного втручання був невід’ємною частиною організму…

Саме поняття «національного щастя» (сума щастя всіх громадян держави)  настільки суб’єктивне і широке, що ця задача для будь-якої, більш-менш адекватної  правлячої еліти є здійсненна. Щасливими від тотального страху є північно-корейці, від своєї «імперськості» росіяни, від «демократичної месійності» американці  і т.д. Українська правляча еліта не робить щасливими переважну більшість українських людей.  Саме тому на сучасну владу і схожу на неї, як дві краплі води опозицію, чекає забуття. Пройде небагато часу і ми забудемо про них так само, як ми  через декілька місяців забуваємо про апендицит, який до хірургічного втручання був невід’ємною частиною організму…

Суть проблеми

Які б події в подальшому не відбулись, між суспільством і елітою повинен бути підписаний новий «суспільний договір». Головним і засадничим пунктом його повинне стати зобов’язання сторін не  втручатися в свій «життєвий простір».

Поняття «життєвий простір» ввів один з батьків геополітики Фрідріх Ратцель. В кінці 19 століття  він стверджував, що для свого існування великі держави повинні забезпечити себе достатнім «життєвим простором» (Lebensraum), вкладаючи у це поняття території інших держав, що є слабшими та недостойними управляти своїми землями та людьми. Через століття жахливих війн,коли прагненням до Lebensraum були освячені найбільші  Світові війни, ми плавно переходимо до нового, сучасного розуміння цього терміну . Тепер «життєвий простір» стоїть на межі національної  метафізики («національна ідея» ) і конкретних механізмів взаємодії еліти по відношенню до свого народу . Сьогодні, коли  держави незрушні в своїх кордонах, боротьба за «життєвий простір» ведеться між пануючим в державі класом та її суспільством, де вони постійно змагаються одне з одним. Якщо простіше, то в наші дні боротьба за Lebensraum це коли «умовний голова колгоспу» хоче засіяти поле ріпаком (бо так сказали «з району»), а  «умовний трудовий колектив» хоче  засіяти пшеницею (як завжди).

Що це значить практично ? Це значить, що всі значимі конфлікти зовсім недалекого майбутнього будуть розвиватися  між пануючими елітами та суспільством. Різними формами таких конфліктів стали «кольорові» та «мережеві» революції  та нинішня ситуація «некерованого хаосу» в Туреччині. Враховуючи різке загострення манії величі у немічної та невічної української влади, подібна ситуація можлива найближчим часом і у нас. Головне питання, яку країну ми отримаємо після війни за «життєвий простір» між владою та її громадянами ?..

Майбутнє

Песимістичні сценарії розвитку говорять нам про можливу повну або часткову втрату  державності Україною, зміну її унітарного статусу на федеральний, серйозний громадянський конфлікт …

Однією з альтернатив подібним похмурим сценаріям є новий «суспільний договір» між суспільством і владою. Суть цього договору в тому, що в рамках однієї держави суспільство і пануюча еліта ( найняті на роботу громадянами)  чітко вказують межі свого «життєвого простору», допустиму межу компромісу.

Правлячий клас не втручається в особисте життя громадян, не заважає їм займатися бізнесом, відкриває  повний доступ активній частині суспільства до контролю над перерозподілом спільних благ, забезпечує чесний суд, захищає громадян, слідкує за рівністю можливостей, не допускає посягання на власність громадян.

Суспільство, у свою чергу, віддає право правлячому класу збирати та розподіляти податки, визначати пріоритети зовнішньої та внутрішньої політики, розробляти вузькоспеціалізовані галузеві стратегії та втілювати їх в життя, лікувати та вчити громадян, проводити реформи. Невід’ємним правом суспільства залишається лише право змінювати правлячий клас заради «загального блага».

Подібний «суспільний договір» може уберегти державу від внутрішнього конфлікту… або стати його наслідком.

Більшості буковинців , кожному з нас, по великому рахунку байдуже  якого кольору  будуть стяги  наступного «правлячого класу». Більшість цікавить своє маленьке «українське щастя». І воно можливе. Можливе, не як наслідок боротьби з корупцією, реформ, «покращення -справедливості», а як дотримання правил нового «суспільного договору», визнання його найвищою цінністю для всіх і кожного хто назвався українцем.  Ціна, яку доведеться заплатити за такий компроміс  дуже висока. Найчастіше це кров. Але, можливо, ми своєю історією, заплатили  наперед і «українське щастя», вчергове, впаде нам з неба …

Михайло ШМОРГУН, політолог

Запис Боротьба за життєвий простір спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Консультанти ж банків-кредитодавців, як правило, не завжди можуть дати вичерпну відповідь на запитання клієнта. Тому й пропонуємо кваліфіковану консультацію заступника начальника відділу банківського нагляду Управління НБУ у Чернівецькій області Наталії ЯНІШЕНОЇ.

– Де можна отримати повну інформацію про умови кредитування?

– Усю вичерпну інформацію про умови кредитування вам повинні надати співробітники банку. Кожний позичальник має право на отримання своєчасної (до укладення кредитного договору), повної, необхідної, доступної та достовірної інформації. Це закріплене Законом України «Про захист прав споживачів» (ст. 11) і Законом України «Про банки і банківську діяльність» (ст.ст. 55 і 56).

В кожному банку повинна бути Пам’ятка позичальника, в якій зазначається, на що клієнту слід звертати увагу при оформленні кредиту.

– Чи має право банк вимагати від клієнта обов’язкового придбання додаткових послуг при оформленні кредиту?

– Звичайно ж, що ні! На це є пряма заборона ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Таким чином, якщо банк пов’язує можливість видачі вам кредиту з вашим обов’язком укласти відповідні договори страхування і виключно зі страховими компаніями, або вказує нотаріусів для посвідчення договору, усупереч вашій згоді, радимо обрати інший банк. 

– Чи може банк в односторонньому порядку змінити ставку за кредитом?

– Жодним чином, бо такі дії банку порушують ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

– Як мені визначити суми, які потрібно погасити протягом усього строку кредитування?

– При підписанні кредитного договору вам повинні надати графік погашення кредиту, де прописані сума кредиту, порядок нарахування відсотків, комісії, сума щомісячного платежу, супутні послуги (страхування, нотаріальне посвідчення застави тощо). Таким чином, можна розрахувати ваші платежі.

На сайтах багатьох банків є калькулятор: з його допомогою ви можете самостійно вирахувати підсумкову суму, яку вам доведеться заплатити за річ, придбану в кредит. До цієї суми будуть включені процентна ставка, щомісячні платежі за кредитом і різні комісії.

– Чи можна проігнорувати умови кредиту?

– Отримавши кредит, Ви як позичальник зобов’язані повернути банку основну суму боргу, сплатити проценти за користування ним у розмірах і в строки, установлені умовами кредитного договору. В разі його невиконання, а також в разі втрати або суттєвого погіршення стану наданого в заставу майна, банк має право вимагати від вас дострокового повернення кредиту та сплати фактично нарахованих процентів.

Крім того, банки накопичують інформацію про сплачування кредитів позичальником, формуючи його кредитну історію. Наявність у клієнта негативної кредитної історії у майбутньому стає підставою для надання наступного кредиту за більш високою процентною ставкою або взагалі для відмови в кредиті.

– Як банк чинить з позичальником, який опинився у фінансовій скруті?

– Коли немає впевненості в поверненні кредиту, вимушеним заходом стає реалізація майна, наданого в заставу за кредитом. Відповідно до Постанови НБУ №461, банк зобов’язаний повідомити клієнта про загальний розмір його заборгованості, з усіма платежами, передбаченими умовами кредитного договору, та проінформувати про заходи, які можуть бути застосовані в разі невиконання позичальником умов кредитного договору.

– Як забезпечується повернення кредиту?

– Банк може здійснити реструктуризацію кредиту та продовжити строк кредитування, змінити графік платежів, відсоткову ставку тощо. Крім того, банк може погодити з  клієнтом продаж кредиту іншому банку, змінити валюту кредиту, передати право вимоги за кредитним договором, звернутися до третіх осіб за послугами з повернення кредиту, стягнути через суд і виконавчу службу майно позичальника для продажу й погашення кредиту. 

– Як я можу підтвердити, що погасив усі зобов’язання за кредитом?

– Обов’язково зберігайте усі платіжні документи про сплату відсотків і комісійних протягом 5-6 років. Коли ви повністю розрахувалися за кредит, можете звернутися до банку з усіма платіжними документами за довідкою про це. Щоправда, така довідка зазвичай не безкоштовна.

Запис FAQ* банкам або Правила кредитування для «чайників» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Відкриваючи зібрання, координатор проекту «Українська Федерація» Михайло Павлів наголосив, що мета форуму – налагодити міжрегіональні зв’язки на рівні громадянського суспільства і напрацювати спільне бачення перспектив України: «Я переконаний, що без перебудови України на засадах федеративного устрою у нашої держави немає майбутнього. Лише тоді, коли кожний регіон отримає свої конституційно захищені права і повноваження та ресурси для їхньої реалізації, українці перестануть шукати ворогів за територіальною чи мовною ознакою».

Якщо з повноваженнями потенційних суб’єктів федерації у присутніх особливих протиріч не виникло (обрання керівництва регіонів громадянами, а не призначення його з центру, залишення на місцях більшості зібраних податків, віднесення гуманітарної політики до виключних повноважень регіонів тощо), то обговорення можливих меж майбутніх земель викликало бурхливу дискусію.

Голова «Подільського дискусійного клубу», вінничанин Сергій Годний нагадав, що історичне Поділля – це не лише Хмельницька й Вінницька області, але й частина Рівненської, Черкаської та навіть Одеської областей. Гарячі суперечки точаться і стосовно того, яке місто має бути столицею об’єднаного Поділля: Вінниця, Хмельницький чи, як колись, Кам’янець-Подільський. Крім того, пан Годний висловив думку, що бессарабські райони Чернівецької області за ідентичністю значно ближчі до Поділля, ніж до Буковини.

Подібні проблеми є й за Збручем, заявив координатор «Руху відродження Галичини», Володимир Павлів зі Львова: «Скажімо, північні райони Тернопільщини та Львівщини – це історична Волинь. І з адміністративним центром Галичини теж не все так просто – його варто робити не у Львові, який часто називають «столицею», а в невеликому місті, яке має символічне значення – наприклад, у Галичі. При цьому адміністративні функції, як у Німеччині, мають бути розсереджені: певні органи регіональної влади варто розмістити не лише у Львові, Івано-Франківську чи Тернополі, але й у Коломиї, Дрогобичі, Чорткові тощо».

Олег Хавич, голова «Інституту розвитку міста Чернівці», погодився з тим, що Чернівецька область – справді тільки північна частина історичної Буковини, а, крім Північної Бессарабії, до її складу входить румунська етнічна територія – Герцаївський район. Проте чернівчанин назвав розмови про зміну меж регіонів передчасними, бо насамперед, на його думку, варто вимагати повернення громадам тих повноважень, які у них є тільки на папері або взагалі забрані – йдеться про формування місцевих бюджетів та місцеві референдуми. При цьому не треба зациклюватися лише на органах місцевого самоврядування, а працювати напряму з людьми – через громадські організації та органи самоорганізації населення, наголошував він.

Такий підхід виявився близьким усім присутнім представникам громадянського суспільства. Підсумовуючи дискусію, Михайло Павлів наголосив, що «Український вибір» і надалі підтримуватиме всі громадські ініціативи, спрямовані на посилення народовладдя в Україні.

Максим КЛИМЕНКО, Чернівці-Сатанів-Чернівці

Запис У День Європи громадськість знайшла «Порозуміння на Збручі» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

паспорт або документ, що його замінює;

дві кольорові фотографії розміром 3,5 х 4,5 см;

екзаменаційну картку водія;

медичну довідку встановленого зразка про придатність до керування транспортним засобом відповідної категорії;

квитанцію про сплату коштів за бланкову продукцію та послуги ДАІ.

Загалом пластикові права коштуватимуть близько 360 грн, не враховуючи фотографії.

Запис Радянські посвідчення чинні до кінця року спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Ґешефт його був геть невдалим. Але його історія, приправлена доларовою зеленню і реальним жахом, може навчити багатьох.

Йому немає ще й сорока. Великий, кремезний чоловік, який ніколи не боявся фізичної праці. Тверезомислячий, мудрий селянин зі звичайним господарством на подвір’ї.  Буковинський ґазда, який тримає лад у хаті і навколо неї. Під час розмови зі мною метушився між духовкою, де випікав булочки родині на вечерю, і купіллю, яку влаштував для молодшого малюка. Хіба що трохи мружився через слабкий зір. І ховав під сорочкою рубець від операції з видалення нирки. Здорової нирки. Яку продав за гроші.  Не усвідомлюючи, що став жертвою злочинних дій, він не мав претензій до покупців і лікарів: адже сам погодився на запропоновані умови продажу органу, і отримав за це домовлену суму, яка в десятки разів менша за реальну на «чорному ринку» людських органів. А розповів про це, аби ті, хто має намір рятувати своє фінансове становище в такий дикунський спосіб, тисячу разів подумали, чи варте хоч щось у цьому світі їхнього здоров’я. І щоби тисячу разів подумали ті, хто сприяє такому «вирішенню» фінансових складнощів людьми. Якщо їх не спинить моральна сторона питання, то хай зупинить хоча б страх перед законом.

Спочатку обманув банк

«Я в своєму житті, окрім, як вантажником, ніде не працював, – розпочинає 38-річний буковинець Олесь. –  Але всі навколо щось робили біля своїх хат – і я хотів упорядкувати побут. 2008 року взяв кредит у банку. За договором йшлося про 3 тисячі доларів, а по факту я отримав чомусь лише 2400. У банку пояснили, що різницю «з’їла» якась страховка. За два тижні долар «піднявся» від 4 грн. за долар до 8. Якщо раніше я мав платити банкові 1200 гривень на місяць – а отримував трохи більше двох – і щось залишалося на життя, то після кризи мусив віддавати всю зарплату. Це було неможливо, тож позичив приватно в одного чоловіка ще тисячу доларів. Кілька місяців спромігся платити борги, та за якийсь час лишився взагалі без роботи. Дружина тоді теж не працювала – була вдома з малою дитиною.

Тоді й почалися проблеми. Банк погрожував, що відбере все, що маю. Приватний кредитор також. А що я маю? Живемо в батьківській хаті. Все, що на ті гроші купив – усе в дім. Робив ремонт, облаштував ванну, воду до хати протягнув. Що було робити? Йти вбивати? Кредитор «порадив» швидкий спосіб: я зайшов до інтернет-клубу й попросив хлопців, щоби дали оголошення: «Продам нирку». Зазначив у цій рекламі, що не п’ю й не курю, вказав номер телефона.

«Банк погрожував, що відбере все, що маю. Приватний кредитор також… Що було робити? Іти вбивати? Кредитор «порадив» швидкий спосіб – я зайшов в інтернет-клуб і попросив хлопців, щоби дали оголошення: «Продам нирку».

Через півроку мені зателефонували. Запропонували 10 тис. доларів. Сказали, що це реальна ціна, бо ті, хто обіцяють по 100 тис. – обмануть. Я відмовився. Але, як назло, щойно поклав трубку, – подзвонив той, кому я винен (а борг зростав, за півтора роки він становив уже 2 тисячі доларів від тисячі, яку я позичав). Мені натякнули, що в мене діти… Я одразу ж передзвонив тим, що пропонували купити мою нирку, і погодився».

Продавати нирку поїхав за гроші, наколядовані дітьми

«Потенційні покупці нирки дали координати в Києві, де я мав спочатку здати аналізи. Сказати чесно, я не мав коштів навіть на дорогу. Але мої співрозмовники порадилили перезичити, бо на місці все повернуть. Я послухався. Обманув дружину, що їду до Києва лікувати зір, мовляв, знайшов гарних лікарів. Узяв у дітей гроші, які вони наколядували, і поїхав. У Києві насправді повернули – і цей раз, і наступні, бо на аналізи довелося їздити кілька разів. Нарешті, коли в черговий раз приїхав, мені повідомили, що знайшли реципієнта. Все було швидко. Операцію робили в Азербайджані.

Вилетіли до Баку. У понеділок зробили операцію, видалили нирку, а вже в суботу знову був у Києві, обмотаний еластичним бинтом. В аеропорту нас іще з однією жінкою (такою ж дурною, як я, бо теж продала свою нирку) мали зустріти – не зустріли. Тоді ми звернулися до того хірурга, який нас оперував. Він дав тисячу гривень і порадив зняти кімнату на добу, упродовж якої обіцяв усе з’ясувати.

До місця, де ми збиралися винайняти кімнату, навіть не доїхали – нам подзвонили і призначили зустріч, щоби розрахуватися. І справді – розрахувалися. Я отримав обіцяні 10 тис. доларів. Забрав гроші і відразу поїхав додому. В лютому пройшла моя операція, у квітні я вже вийшов на роботу».

Розплата за нерозважливість

«А місяців через 8-9 до нас під’їхала міліція. Одразу до мене: чи був там і там, чи давав згоду на операцію, чи видаляли нирку. Я від усього відмовлявся, але міліціонер був з кола знайомих. Просто попросив підняти сорочку… А там – рубці. Заперечувати очевидне не було змісту. Я зізнався. Розумію, що тих трансплантологів спіймали, що вони відповідатимуть за законом. Можливо, наступні ділки такого спрямування тепер десять разів подумають, перш ніж за таке братися.

Я начебто й не можу мати претензій до тих, з ким пішов на цю угоду. Я погодився на ці умови, і я отримав свої гроші. А обман полягає в іншому. Лікарі в один голос мене запевняли, що я не матиму жодних проблем зі здоров’ям, жодних ускладнень. Один з організаторів купівлі-продажу нирки  навіть казав, що сам пережив таку операцію – і нічого. «Бачиш, як бігаю!» – казав. А чого б йому не бігати, з купою грошей в кишені? Бігати і я можу. Я працювати не можу! Важкого тепер носити не можу – а я ж великий, крупний  чоловік! Я і тепер 100 кг важу, а раніше й більше важив. Мішок підняти не можу, а як підніму, то три дні потім відлежуюсь. Не маю сили нічого робити. Залишився  інвалідом.

У мене була така ситуація. Жили в батьківському домі. Взяли ділянку під будівництво. Ще до кризи в нас хотіли її купити, пропонували 5 тис. доларів. Але тоді ми самі думали будуватися. А тепер і тисячі ніхто не дає. Як я міг вийти з тієї ситуації? Що продати? Телевізор з хати? Ну й скільки він коштує, той телевізор… Позичати? Ніколи не було в мене друзів і родичів з великими гаманцями. Сестра на той час якраз лише поїхала на заробітки в Італію, теж не від хорошого життя. Мама померла ще тоді, коли я лиш школу закінчив. А я ж працював, не сидів! Працювати почав зразу, як закінчив школу: у суботу відсвяткували випускний, а в понеділок я уже в сільпо вантажником мішки з крупами і ящики з цвяхами тягав».

Залишився біля розбитого корита

«За свою нирку я отримав гроші, але з боргами так до кінця і не розрахувався. Знаю, що дурний, але ж не геть дурний. Найголовніше повіддавав одразу. А на частину грошей купив дещо для господарства. Корову купив, свиней. Бо далі треба чимось дітей годувати. От хоч їсти мають що. Про ремонти в хаті вже навіть і не думаю. Батько дуже хворий, прогресує хвороба Альцгеймера.

За допомоги організації «Сучасник» і соціальних служб тепер маю пенсію (велике їм спасибі, особливо Ельвірі Миколаївні Мручковській з «Сучасника»). Дали інвалідність – спочатку третьої групи, потім другої. Зараз маю її на рік, а через рік обіцяли зробити пожиттєвою.

2005-го я вже намагався оформити собі інвалідність. Але тоді лікар сказав мені відкритим текстом, що за це треба тисячу гривень дати йому, ще тисячу – завідувачу, а ще дві з половиною – комісії. Тоді пенсія була десь 700 гривень, то я за рік міг десь тисяч вісім отримати. Але для цього треба було чотири з половиною за раз віддати! Щоправда, нині за гроші навіть не згадують – оформляють усе швидко і без зволікань.

Мій товариш, має косоокість з дитинства, теж має всі законні підстави для оформлення інвалідності. Питаю його: чому не зробиш? Каже, що не має грошей на це. А я так думаю: піди й спробуй. А може, й не треба на те грошей? Просто права свої треба  знати.

Застерігаю всіх, хто замислюється про продаж своїх органів заради грошей: не робіть цього! Краще їсти мамалигу з сіллю, ніж так ризикувати. Бо це не ризик, це хрест на собі. Просто заради грошей я ніколи б на таке не пішов. Але йшлося вже про дітей, я своїми боргами підставив їх під загрозу.

Якби не діти, я б довго не протягнув. Але я цю кашу заварив – я й мушу тепер все це розгребти. Не можна лишати їх напризволяще.

Але я бачив і хлопців по 18-20 років, які продавали органи заради того, щоби купити собі мотоцикл. Або автомобіль (до того ж, не надто й дорогий). Бачив хлопця, який отримані гроші й додому не привіз: дорогою в гральних автоматах усе залишив. Оце насправді страшно. І ті, хто вирізав у них органи, знали, для чого цим хлопцям гроші – що це не життєва необхідність, не вимушені кроки, а просто забаганки, забавки! Знали й зустрічали з широкими обіймами…

Але я бачив і хлопців по 18-20 років, які продавали органи заради того, щоби купити собі мотоцикл. Або автомобіль (до того ж, не надто й дорогий). Бачив хлопця, який отримані гроші й додому не привіз: дорогою в гральних автоматах усе залишив. Оце насправді страшно. І ті, хто вирізав у них органи, знали, для чого цим хлопцям гроші – що це не життєва необхідність, не вимушені кроки, а просто забаганки, забавки! Знали й зустрічали з широкими обіймами…

От ми всі скаржимося: «Країна погана». А я думаю, що якби ми всі знали свої права, а ще й вимагали, аби їх дотримувалися, то всі жили б добре. І хто знає про обмани, шахрайства, інші речі – не повинен мовчати! Про це треба говорити, кричати – і чим більше людей про це знатимуть, тим менше шансів, що таке повториться!»

Коментує голова громадської організації «Сучасник» Ельвіра Мручковська:

– Україна залишається країною постачання, транзиту та поступово стає країною призначення для торгівлі людьми. За оцінками Представництва з міграції в Україні, з 1991 року понад 120 тисяч українців постраждали від різних форм сучасного рабства. У 2011-му був прийнятий комплексний Закон України «Про протидію торгівлі людьми», а у 2012-му – Державна цільова програма з протидії торгівлі людьми до 2015 року. Спільно з місцевою громадою в Чернівецькій області заплановані заходи до 2015-го з відповідним фінансуванням для інформування населення про ризики та небезпеки потрапляння в тенета шахраїв і мисливців за «живим товаром». У 2013-му році зафіксовані перші офіційні звернення від постраждалих від торгівлі людьми мешканців нашої області до органів місцевої влади за отриманням статусу та комплексною допомогою. Мінсоцполітики розглянуло надіслані пакети документів і підтвердило встановлення статусу цим особам. Нарешті держава починає здійснювати заходи на допомогу жертвам торгівлі людьми. Чимало зусиль до запуску дієвого механізму доклали місцеві громадські організації, такі, як наша, та за підтримки  Координатора проектів ОБСЕ в Україні та Представництва Міжнародної організації з міграції в Україні.  Ми багато взаємодіємо із місцевою владою, але залишаємо за собою функцію громадського контролю й захисту прав таких постраждалих як Олесь.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Жорстокий урок «мертвих американських президентів» буковинцеві, який продав… нирку спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вони планують шляхом громадянського представництва створити засади для побудови рівноправних, відкритих стосунків з «Чернівціобленерго»  в інтересах споживачів. Об’єднавшись навколо спільної мети, вони знайшли підтримку Міжнародного фонду «Відродження». За допомоги коштів фонду об’єднання впливатиме на складну ситуацію з електропостачанням у рамках програми «Впливова громада – відповідальна місцева влада», перемігши в конкурсі мікрогрантів, який здійснило Товариство «Український Народний Дім у Чернівцях».

На кошти гранту об’єднання до вересня цього року інформуватиме споживачів про їхні права в стосунках з монополістом, здійснюватиме фахову експертизу угод ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго», які монополіст пропонує укладати споживачам, юридичну силу та відповідність рахунків, які виставляє Обленерго, Правилам користування електроенергією. Об’єднання планує підготувати обґрунтовані пропозиції до відповідних органів влади щодо необхідності встановлення окремого тарифу для споживачів, в будинках яких відсутнє централізоване постачання гарячої води.

Завдання Об’єднання – запровадження рівноправного діалогу між споживачами та надавачем послуг.

Вл. інф.

Запис Буковинці відстоюють право на світло спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Час від часу люди усвідомлюють, що дійшли до межі, й вибухають протестами. Так було в історії з Оксаною Макар, Павличенками тощо. Та відповідні служби й тут на чатах. Виникають «потрібні» сюжети, запускаються чутки. Одне слово, суспільну думку формують і скеровують згори… Як наслідок, між людей починають витати безвихідь та апатія, а отже  – небажання  протистояти несправедливості, захищати свою честь і гідність, своє достойне життя.

Вміння захищатися – це вже потім. Спочатку – бажання.

Та все ж у нас на Буковині є люди, які не хочуть мовчати й схиляти в покорі голову. Серед них –  Тамара БОРОВИК, керівник обласної громадської організації із захисту прав і свобод людини «На грані». Жінка запропонувала редакції вести на сторінках газети рубрику «Вчимося захищатися». Тут, на думку Тамари Іванівни, будуть розміщатися поради юристів, фахівців різних галузей на теми захисту прав громадян і підприємницьких структур, а також здійснюватиметься обмін досвідом.

Та насамперед варто пам’ятати:

Порада перша. Ніхто не захистить вас  краще, ніж ви самі. Адвокати, юристи лише допоможуть вам розібратися в хитросплетіннях законодавства. Та, головне, вам слід покладатися на власні сили.

Порада друга. Не закривайте очі на жодне порушення ваших прав. Якщо ви дозволите  вдарити чи принизити себе один раз, та ж сама особа вдарить і принизить вас  іще багато разів.

Порада третя. Розповідайте про порушення ваших прав знайомим, родичам, сусідам, пишіть про це до газет, до різних інстанцій, навіть до Президента. Запам’ятайте: хто стукає, тому відкриється.

Порада четверта. Звертайтеся за захистом ваших прав до судів. Незважаючи на процвітаючу там корупцію, за допомоги беззаперечних доказів і гласності все ж таки можна захистити свої права в судах.

Порада п’ята. Не лінуйтеся. Самотужки вивчайте законодавство. Тому що лише знанням законодавства можна поставити порушника ваших прав на місце.

P.S. У наступному числі Тамара Боровик розповість про…  Втім, коли дізнаєтеся, що  позови споживачів до надавачів послуг не обкладаються державним митом і судовими зборами, то, сподіваємося, більш активно себе захищатимете. Особливо у справах з монополістами, до яких належать і Водоканал, й Обленерго, і житлово-комунальні служби тощо.

Запис Вчимося захищатися спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Все  свідоме життя ми беремо участь у відносинах,  у яких  або щось продаємо, або щось купуємо.

Щоденно, крім вихідних, ми продаємо свою працю роботодавцю, який нам за це платить. Скільки та як – це тема окремої розмови. А потім цими кровно заробленими грошима ми платимо за товари та послуги. Серед них є такі, що вважаються розкішшю, на кшталт авто «Мазератті», чи відпочинку на Мальдівах, але все ж таки  більшість нам дійсно потрібні – продукти харчування, одяг-взуття, книги (?) і т.д. Але є такі послуги, без яких уявити життя практично неможливо – водо-тепло-газо-електро-постачання, зв’язок, транспорт.

 Ну не може у 21 столітті у центрі Європи (хоч і не у Євросоюзі) людина  жити без води, туалету, тепла, телефону, громадського транспорту та світла, тобто електрики, яка дає життя усьому, включаючи Інтернет.

Але чи замислювались ми, що більшість найзначущих  з цих послуг надаються такими собі специфічним підприємствами – монополістами. Тобто, ніхто крім них цих послуг вам не надасть, тож вибирати немає з чого на відміну від  магазину, чи Калинівського ринку. Відповідно, економічний закон про те, що все має рухатись завдяки конкуренції тут не працює. Бо немає ніякої конкуренції! Воду та водовідведення в місті продає тільки МКП «Чернівціводоканал», тепло у багатоповерхівки – тільки МКП «Чернівцітеплокомуненерго», газ до плити, чи то колонки – ПАТ «Газ України», а електрику постачає  тільки ПАТ   «Чернівціобленерго».

І справа не в тому що підприємство займає монопольне становище  на ринку постачання життєво-важливих для кожної людини послуг, а в тому як поводить себе  такий надавач послуг по відношенню до споживачів – тобто всіх нас – пересічних громадян  України – працюючих, безробітних, пенсіонерів, людей з особливими потребами, малих, середніх та великих підприємців, самозайнятих осіб – тих хто сам собі заробляє на життя.  Тобто до тих, хто за це ПЛАТИТЬ.

Нажаль, склалась типова, розповсюджена поведінка монополістів, манера «спілкування» з громадою  з «позиції сили» та принципом «вас багато, а я один». І  не важливо, яка форма власності цього монополіста – чи вона приватна,  комунальна, державна, чи напівдержавна.

Монополісти замість того, щоб прислухатися до сигналів, які постійно надходять від суспільства – від громадян, підприємців, громадських організацій, профспілок, ЗМІ  їх не помічають, запроваджують правила, які зручні та вигідні їм одним, активно ківаючи при цьому на постанови уряду та державних органів.  

Чому так? Чому  Закон «Про захист економічної конкуренції» їх обходить, але в разі необхідності використовують різноманітні положення та інструкції, що стосуються та регулюють  їхню діяльність  у  своїх відносинах із споживачами?

При цьому чи не забувають чиновники різних відомств, представництв, служб, інспекцій, що утримуються вони за бюджетні, тобто людські гроші, то мають захищати людські інтереси перш за все?  Бо якось дуже делікатно вони поводяться з цими монополістами.

Прикриття посиланнями на державні акти приховує намір монополістів поставити  незадоволених «на своє місце» і показати «хто в домі хазяїн».

Монополісти приватної, чи комунальної, державної, тобто суспільної власності,  самі  та для себе створили систему відносин, коли ми – ті хто платить, стали заручниками  заплутано- незрозумілої процедури «плати за все» – за непрозоро та незрозуміло визначені тарифи, як приклад, коли мешканці квартир ОСББ-ЖБК, сплачують за електрику більше ніж «необ’єднані» чернівчани, за казуїстику договорів, стягування плати за ненадані та надумані послуги – це, нажаль, перетворилось на сталу практику ЖКГ та енерго – монополістів.

Коріння їхньої  поведінки,  на наш погляд, обумовлена, перш за все тим, що громадяни не знають своїх законних прав, не вміють, а часто і бояться захищатись та й не вірять у свою спроможність відстояти права, добитися змін.

Громадяни,  повинні знати, є істина, яку ніхто не відміняв –  ПОКУПЕЦЬ ЗАВЖДИ ПРАВИЙ. Це ми з Вами платимо  РЕАЛЬНІ гроші за послуги монополіста. Але це він – монополіст – встановлює вартість послуг, яка нам не зрозуміла, це він пропонує нам до підписання угоди, в яких у нього всі права, а у нас, споживачів одні зобов’язання, це він в порушення законодавства відключає наші оселі, офіси, виробництва від постачання електроенергії, тепла, води, газу.

Але ж не можна заперечувати, що в цій ситуації винна і  наша спільно-суспільна «нерухомість». Чому ми, відповідно не реагуємо, коли нам надаються неякісні послуги? Чому з нами укладаються несправедливі договори? Чому перекладається відповідальність на плечі споживачів? Чому  встановлюються незрозуміла для нас плата за послуги? Чому процедура доступу до цих послуг така заплутана,  так дорого коштує та забирає багато нашого часу? Чому ми всі мовчимо коли на сусідніх вулиці,  будинку,  квартирі  з незрозумілих причин відключили світло? Тому що це не в нас? Позиція «моя хата з краю» не врятує – історично доведено, що «хату спалять», тільки трохи пізніше.

Існують проблеми у стосунках споживачів, нас з вами  з ЖКГ та енерго -монополістами, то ми маємо започаткувати діалог та зробити так, аби нас почули. І монополісти, і влада. Для цього учасниками діалогу з боку громади мають стати не «активні» одинаки, а  громадські організації  – ОСББ, ЖБК, ОСН, профспілки, об’єднання підприємців та роботодавців. 

Громада має відверто  говорити про суспільні проблеми, ЗМІ мають висвітлювати різні точки зору, доносити їх до громади, влада має приймати рішення на користь громаді та  бізнесу, а підприємства – монополісти повинні працювати чесно, відкрито, прозоро, надавати споживачам своєчасні, якісні та доступні послуги за зрозумілою СПРАВЕДЛИВОЮ  ціною.

Монополісти мусять працювати дійсно по європейським стандартам – співпрацювати з громадськістю, перебувати з нею у постійному суспільному діалозі, метою якого є ДОВІРА.  Діалог має бути публічним, так  щоб ПАТ «Чернівціобленерго» і інші підприємства – монополісти були відкриті для громади, аналізувати свої недоліки та упущення в роботі, на які вказують споживачі, радитися з громадськістю, враховувати поради та рекомендації, робити конкретні висновки, конкретні дії для усунення власних недоліків в роботі.  

Якщо ми – громада «найкращого міста на землі» та «краю, де варто жити» претендуємо на європейськість, то треба так себе і поводити – поважати себе, знати свої законні права, бажати та вміти їх відстоювати, підтримувати в цьому один одного. 

Лідія АНЦИПЕРОВА, Голова ради Конфедерації профспілок недержавного сектору економіки Чернівецької області

ТІЛЬКИ  РАЗОМ МИ ЗМОЖЕМО ЗДІЙСНИТИ ЗМІНИ, ЯКИХ ПОТРЕБУЄ  ГРОМАДА!!

«РАЗОМ ДЛЯ КОЖНОГО!»

Конфедерація профспілок недержавного сектору економіки Чернівецької області

Телефон – 57-41-18, факс – 57-30-34, (097) 013-03-39

e–mail^ kpnse_cv@bigmir.net

Запис ПОКУПЕЦЬ ЗАВЖДИ ПРАВИЙ, АБО ХТО У ДОМІ ХАЗЯЇН? спершу з'явиться на Медіа-Версії.