Віталій Михайлішин – представник того покоління, яке сформувалося вже за часів незалежності нашої держави. Він, як і переважна більшість його однолітків – дітей простих чернівчан, які амбітно хотіли чогось у житті домогтися, пробивав власний шлях нагору самотужки.

Молоді політики, до яких належить і Михайлішин, – це окремі групи чернівецьких юнаків, які виростали разом, у сусідніх дворах, на одних і тих же спортивних майданчиках, у тих же дитячих садках і школах, спортивних секціях. Після закінчення школи життя на тривалий часрозкидало їх далеко від рідного дому. Відслуживши армію, кожний починавшукати себе в невеличкому приватному бізнесі:у 90-ті роки всі були кинуті напризволяще і питання виживання та заробляння на життя кожний змушений був вирішувати самостійно.Таким був той час!

Але те ж нелегке життя тодішньої країни знову зводило їх разом: вони усвідомлювали необхідність отримувати вищу освіту й вириватися з Чернівців, з полону провінційних базарчиків, – до інших міст, до столиці, де починав активно діяти справжній  великий бізнес, працювала велика й справжня політика. Коли це вдавалося комусь із команди, він за першої-ліпшої можливості «підтягував»до себе товаришів дитинства.

Так сталося і з Віталієм Михайлішиним. Він народився 28 червня 1973 року у Чернівцях. 2001 року закінчив Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича за спеціальністю «правознавство»й здобув кваліфікацію юриста.  2014 -го здобув ступінь магістра Національної академії державного управління. Як повідомляє офіційний сайт Чернівецької міськради, трудову діяльність розпочав 2003 року торговим представником ТзОВ «Олбі-РОС». До 2006-го займався розповсюдженням товарів продуктової, парфумерної та косметичної груп у Чернівцях та Криму. Кар’єру підприємця закінчив директором фірми «Синал» у Кременчуці, головним видом діяльності якої є оптова торгівля електронними компонентами та устаткуванням. 2009 року переходить на роботу до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (Київ). Тут працював до кінця 2010-го, коли його за списком партії регіонів обрали депутатом Чернівецької міської ради, а згодом – секретарем Чернівецької міської ради.

Це було, власне, початком його політичної кар’єри. Михайлішин та його група є доволі специфічним поколінням політиків.

По-перше, ці молоді люди прийшли в доросле життя після розпаду СРСР і не несуть в собі глибоких слідів комуністичної ідеологічної системи. Це покоління, яке не те що на екс-членів КПРС, а й на колишніх комсомольців дивиться вже як на мамонтів.

По-друге, це покоління, цілковито позбавлене ідеалістичного підходу до життя, порожніх мрій (неодмінної побудови комунізму потім, колись). Це – прагматики. Серед них дуже багато тих, хто формувався в умовах економічної кризи початку 90-х і вийшов нагору завдяки чиннику «природного відбору»: у когось були впливові батьки чи друзі, у когось – зв’язки, у когось – просто голова на плечах.

З цим приблизно багажем він почав працювати 2010 року в міській раді, фактично очоливши місто.

Хтось із політичних аналітиків влучно зазначив, що Віталій Михайлішин –приклад політика, який з простого депутата перетворюється на головну фігуру в місті.

Михайлішина  від самого початку  кар’єри намагалися призвичаїти до того, що його «ведуть», вчасно підставляючи плече і вчасно забезпечуючи «дах». З нього спробували зробити маріонетку, яку дуже легко вивести з себе, якщо переводити дискусію з теоретичної площини у практичну.

Нічого з цього не вийшло. Не будемо перераховувати всі його здобутки й нагадувати про все підряд, натомість відзначимо: навесні 2014 року у Віталія Михайлішина стовідсоткова впізнаваність інайпристойніший рейтинг серед усіх кандидатів на посаду міського голови, що і хто б не казав.

Тепер уже цілком зрозуміло, що стратегію та тактику виборчої кампанії до Верховної Ради у 2012 році, йому нав’язали, тож він, набравши 34% голосів, програв теперішньому депутату Верховної Ради Миколі Федоруку.

Не виключаємо, що хтось із тодішніх  «піар-геніїв» партії регіонів у такий спосіб просто хотів покінчити із Михайлішиним як з політиком. Як бачимо, не вийшло. Та й колишня його партійність спричиняє сьогодні більше запитань, ніж відповідей, бо ніде він її не підкреслював і не використовував, окрім лише того, що потрапив до міських депутатів за партійним списком. Після виходу з партії регіонів та заяви про складання депутатських повноважень у зв’язку з цим, не подався до іншої «модної» політичної сили, що також свідчить про багато що.

Три роки партійної приналежності дали Михайлішину урок на всі життя: міський голова, людина, яка очолює місто, повинна бути безпартійною. Щоби це зрозуміти, йому вистачило досвіду.

Михайлішин, добре розуміючи обмеження майбутнього головування в часі, обіцяє лише реальні речі, які можна і треба, на його думку, встигнути зробити. Його досвід для цього є достатнім. Михайлішин позапартійний і аполітичний.

Навіть неозброєним оком видно, що про Михайлішина зараз пишуть найбільше. Так, переважна більшість з написаного чи прокоментованого – критика. Але критикують не його бездіяльність чи некомпетентність, а критикують те, що він робить, про що і як говорить. Сумніваються в його планах, але ніхто не має сумнівів в тому, що вони є. Як і команда, з якою він зможе максимально прислужитися місту.

Андрій ТОНЮК

Запис Віталій МИХАЙЛІШИН: нотатки до політичного портрета спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Як тільки місцеві журналісти заявили, що протестуватимуть у зв’язку з ухваленим ВРУ в першому читанні законопроекту, який передбачає кримінальну відповідальність за наклеп, що може обмежити свободу слова, як до Чернівців приїхала радник Януковича, керівник Головного управління з гуманітарних і суспільно-політичних питань Адміністрації Президента України Ганна ГЕРМАН.

Прес-конференція чиновниці, організована чомусь не владними структурами, а громадською організацією, тривала впродовж години. Пані Герман наголошувала, що прийняття закону зараз не на часі – спочатку мусить бути завершена реформа судочинства, створені незалежні суди і тільки після того можна говорити про все інше.

– Я до останнього моменту буду сподіватися й вірю, що глава держави зрозуміє, наскільки небезпечно підписувати цей закон, – заявила Герман. – Я думаю, що цей законопроект ще більш небезпечний, ніж закон про мови, який, на мою думку, наробив дуже багато клопоту Україні – після добре проведеного «Євро-2012», коли в суспільстві панувало братання, раптом було вкинуте це яблуко розбрату.

Про причини появи «яблука» радник Президента України воліє не говорити, бо ж нині вона – державний чиновник, тож каже, що не може собі дозволити озвучити багато речей.

– Думаю, що законопроект про кримінальну відповідальність за наклеп – це наївне бажання когось з депутатів. Вони певно подумали, що Україна – це Європа, де є подібна відповідальність, і що вони в такий спосіб захистять себе від критичних матеріалів. Це просто обмеженість і глупство, – припускає представник Президента..

І все б нічого, та навряд чи чиновник такого рівня – радник Президента України, керівник ГУ з гуманітарних і суспільно-політичних питань Адміністрації Президента – може оперувати категоріями «вірю» й «сподіваюся», навряд чи посадовець може кивати на недолугих колег, які нібито за своєю наївністю й необізнаністю запропонували до ухвалення «закон про наклеп», а ще раніше закон про мови, і ще багато-багато інших законів, які аж ніяк не підуть на користь Україні…

Увесь час п. Ганна запевняла, що переконуватиме Януковича не підписувати одіозний закон. Проте якось мало віриться, що пані Герман перебувала в Чернівцях без відома свого керівництва й без погодження чіткої позиції з главою держави. Інакше чого ж було приїздити – переливати з пустого в порожнє?

Потовкла воду в ступі і поїхала. А журналісти й далі розмірковували над можливими варіантами розвитку сценарію. Бо ж, з одного боку, змушуючи журналістів захищатися, влада відвертає їхню увагу від справжніх проблем у державі. З іншого– може статися й так, коли «погана» Верховна Рада ухвалить закон, «хороший» президент його заветує – тоді всі йому дякуватимуть. І, насамкінець, десь глибоко на задвірках свідомості жевріє думка, що, коли Журавський сам вигадав такий законопроект, сам його обґрунтував, то чи не працює в Адміністрації Президента стійке підпілля, що робить усе можливе й неможливе, щоби скопрометувати діючу чесну й порядну владу?

Любов НЕЧИПОРУК, «Версії»

Запис До Чернівців приїздила Ганна Герман. Поговорила і поїхала… спершу з'явиться на Медіа-Версії.