«І знову Шрілан («Широкий Лан» – ред.)… Пекло на землі, яке не можуть привести до нормального стану вже п’ятий рік війни. Сепари так до свого м’яса не ставляться, як у нас, – прокоментувала фото військовослужбовка.

І лише 11 березня на сторінці 92-ОМБр ЗСУ у Facebook ситуацію з плачевним станом наметового містечка у «Широкому Лані»  прокоментував заступник командира бригади підполковник Максим Марченко, звинувативши в усьому… правильно, погодні умови.

Натомість переконливо зреагував на цю публікацію військовий журналіст Юрій Бутусов. Він порівняв табір українських солдатів на полігоні «Широкий Лан» в Україні і польовий табір інструкторів НАТО на полігоні «Яворів» в Україні. Бутусов пише:

«Якщо ти свою зброю кидаєш у болото, то горе тобі, нікчемний ти воїн. В армії саме солдат – головна зброя, а не танки й не гармати! Командувач, який кидає в болото свою зброю – своїх солдатів – нікчемний командувач, ні до чого не придатний! Поки солдати в болоті, будь-які теревені про «стандарти НАТО» залишаться не підкріпленим справою базіканням. Тому що головний «стандарт армій НАТО» – це солдат, і саме ставлення до солдата визначає і боєготовність, і боєздатність, і операційні можливості, і ефективність бойового застосування.

Табір українських солдатів на полігоні «Широкий лан» активно використовується чотири роки. Його розбили на чорноземі, поруч немає лісу, ніде взяти підручні будівельні матеріали. Відтак щозими й щовесни українські солдати живуть у болоті й серед води, бо збудувати дренаж у чорноземі за допомоги лопати неможливо. Щороку скандали, щороку численні пости в Facebook. А коли табір потопає в болоті, ніякої бойової підготовки бути не може.

2015-го добровольці «Айдару» на полігоні під’їхали на бойовій техніці до начальника полігону, аби отримати належне постачання. 2016-го на «Широкому Лані» стався справжній солдатський бунт через скотинячі умови проживання. А в таборі натівських солдатів в Україні бунтів не буває, хоч там теж польові умови. Але там забезпечений елементарний мінімум: непродувні намети з тепловими гарматами, бетонні плити настелені як фундамент, аби не потонути, навколо щебінь у формах, дренаж бетонований. Будівельні матеріали усі українські, будували українці, та й такі ж намети й такі ж теплові гармати продають і в нас.

Та є одна відмінність між ЗСУ та НАТО. Бо НАТО ніколи не пошле своїх солдатів жити в болоті. Тому табір натівців у «Яворові» збудували за кілька місяців – і забули за цю проблему (див. фото).

А в нас на п’ятому році війни нормально обладнати польовий табір, що використовується цілий рік – не вирішуване логістичне завдання! Якби командувач військами НАТО відправив свої війська в такі умови, він дуже швидко перестав бути командувачем. Та ще гірше: він втратив би повагу своїх товаришів, із якими проходив службу. А платники податків скажуть владі: «Ви дурні, ви нездатні розпорядитися нашими коштами й життями наших захисників, яких ми поважаємо над усе, ви не гідні приймати рішення!».

 І фінальний акорд: За правду відправили на смерть.

Військовослужбовців, які опублікували фото затопленого наметового містечка на полігоні «Широкий Лан», 11 березня  змусили очищати полігон від снарядів, які не розірвалися – людей ненавчених кинули на смертне покарання, повідомив на своїй сторінці в Facebook боєць Сергій Марков. А це вже не недбалість. Це підлий злочин, за який хтось мусить відпоівсти.

13 березня у цьому ж наметовому містечку сталася ще одна надзвичайна подія. Від пожежі загинув військовослужбовець. Ще семеро постраждали.

На знімку: Український табір і натівський табір, фото Костянтина Фартушного

Запис Пекло на болоті або Про те, що полігони пізнаються в порівнянні спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Ця пригода сталася у Сторожинці. Сміливець із райцентру в пошуках металобрухту зайшов на територію колишнього військового полігону, а нині Чернівецького військового лісгоспу. Там він надибав бочки з невідомою речовиною. Вміст трьох із них вилив на міському сміттєзвалищі, а порожню тару завіз до себе додому.

У понеділок на пульт зв’язку пожежно-рятувальної частини Сторожинецького райвідділу управління МНС в Чернівецькій області надійшло повідомлення про цю подію.

Відділ зв’язків із ЗМІ та роботи з громадськістю УМНС України в Чернівецькій області заспокоює: ємності у «шукача пригод» вилучено. Поки що скарг на здоров’я у чоловіка немає. Але місце, де він знайшов бочки, ретельно оглянули спеціалісти й огородили його. Вони з’ясували, що кілька бочок ще прикопані і перебувають тут, напевне, 15-20 років. Територія охороняється.
Фахівці санітарно-епідеміологічної служби взяли проби речовини з бочок для проведення лабораторних аналізів та визначення місця для їхньої подальшої утилізації.

Загрози життю і здоров’ю місцевих мешканців немає, – стверджують еменесівці. Ситуація контрольована.

А мені з цього приводу пригадався один із перших американських трилерів 70-х років минулого століття. У ньому йшлося про останні години життя на Землі. Що ж стало цьому причиною? Надзвичайна наполегливість безграмотного грецького селянина і його шалене бажання розбагатіти. Коли останньому до рук випадково потрапила супер-зброя, загублена військовиками-експериментаторами, він зробив неможливе – розпиляв кулю, виготовлену із супер-матеріалу. А саме в ній у середині зберігалася смертоносна зброя, яка знищувала водночас усе людство…

Запис Пригода – негода, дурням засторога спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На підході криза. Гірша за фінансову

Економічна криза зле струснула світом. Але це ще тільки початок, пророкують економісти. Та за песимізмом їх перевершили експерти з екології, на думку яких екологічна криза, що чекає на людство найближчим часом, матиме значно серйозніші наслідки.

У черговій дововіді «Жива планета», подготовленій всесвітньовідомими екологічними організаціями, стверджується, що екосистеми не встигають відновлюватися через надзвичайно високий рівень споживання ресурсів.

Експерти провідних організацій, які переймаються захистом довкілля, вважають, що за нинішніх темпів споживання до 2030 року людству потрібна буде ще одна планета, оскільки попит на природні ресурси на 30% перевищує пропозицію. До речі, в попередньому звіті, який був оприлюднений три роки тому, за цей умовний рубіж приймався 2050 рік.

Відхід у дохід – це в них

Однак медаль споживання має й зворотний бік, не менш небезпечний – глобальну проблему утилізації побутових відходів. Утім, на Заході це питання давно практично вирішене. Ще 2000-го року, коли я була у Швеції в інституті FOYO на підвищенні кваліфікації, нас, українских журналістів, возили в Гетеборг на завод з переробки сміття. Так ось, оцим сміттям – вторинною сировиною – гетеборгці вже тоді опалювали понад половину майже півмільйонного міста.

Загальна маса відходів промислової та побутової сфер в Україні – майже 35 млрд. т, з них 2,6 млрд. т – високотоксичні.

Щороку обсяг побутових відходів зростає майже на 50 млн. кубів, а промислових – на 175 млн. Однак не більше 10-15% від них використовуються як вторинна сировина, а решта надходить до сховищ, шлаконакопичувачів, териконів, звалищ, полігонів тощо.

Що маємо на сьогодні ми, буковинці? Про це, до речі, йшлося на спільній колегії держуправління з охорони навколишнього природного середовища та державної екологічної інспекції в Чернівецькій області «Про роботу природоохоронних органів, органів місцевого самоврядування і місцевої виконавчої влади та суб’єктів господарювання у сфері поводження з відходами». В її роботі взяли участь заступники голів районних держадміністрацій, які на місцевому рівні опікуються цими питанням.

Хворіють і від поганої екології

Про надмірне накопичення різноманітних відходів промисловості і побуту та їхній згубний вплив на людей і довкілля серйозно заговорили на Буковині в другій половині 1988-го, після спалаху у Чернівцях алопеції. А точніше – невідомої хвороби, від токсичної дії якої діти лисіли. Та найбільше в маленьких потерпілих страждали нервова система й печінка.

Тоді громадськість і, зокрема, преса, й почали прискіпливо відстежувати дії природоохоронних органів. Хоча згодом важкі часи та соціальні потрясіння перевели рейки громадського інтересу на іншу колію.

Минуло 22 роки. Із сумом доводиться констатувати: основні проблеми, які призводять до забруднення навколишнього середовища, залишилися невирішеними дотепер. Нинішня колегія – тому підтвердження.

Проблема з… бородою

Ще два десятиліття тому профі з охорони природи визнали: недостатньо збирати сміття та вивозити його до певних місць. Тим паче, що Буковина має високу щільність населення, густу річкову сітку та високий рівень ґрунтових вод. Тому знайти місце для розміщення сміттєзвалищ дуже скаладно.

Та, як наголосив начальник екологічного управління Іван РИБАК, відведення земельних ділянок під розміщення сміттєзвалищ та розширення їхніх площ не вирішує проблему утилізації відходів і зменшення кількості несанкціонованих смітників.

Тим паче, що, за його словами, відсутня «чітка система організації збору і захоронення відходів, не дотримуються вимог екологічної безпеки і санітарних правил при облаштуванні й експлуатації полігонів і сміттєзвалищ (обваловка, огорожа, несвоєчасне компостування, незручні під’їзні шляхи, тощо)».

Більше того, «низький відсоток повторного використання відходів призводить до надмірного розміщення їх у навколишньому природному середовищі, що в комплексі з необлаштованістю сільських сміттєзвалищ відповідно до вимог санітарно-екологічної безпеки засмічує й забруднює землі та водні ресурси».

Тільки кожний 11-ий – у законі

– Та все ж найбільшою проблемою нині є промислові відходи першого-третього класів небезпеки, – сказав посадовець, відповідаючи на запитання про пріоритети очолюваного ним управління. – Непокоїть відсутність в більшості виробників офіційних дозволів на розміщення відходів у навколишньому середовищі.

Нині з майже 9 тис. суб’єктів господарювання, зареєстрованих в області, дозволи на розміщення відходів мають лише 395 (!). Усі інші працюють з порушенням закону України «Про відходи». Причина – у райдержадміністраціях, які не надають вичерпного переліку підприємств.

За словами п.Рибака, держ-управління вже опрацювало інформацію про першу тисячу підприємств – порушників екологічного законодавства. Матеріали передані до правоохоронних органів і екологічної інспекції для реагування.

За словами екологічних очільників, утилізація відходів 1-2 класу небезпеки здійснюється шляхом передачі їх спеціалізованим організаціям, які мають відповідні потужності й ліцензію на такий вид діяльності. Вони розташовані в основному за межами області. Скажімо, люмінесцентні лампи мають відправлятися для демеркуризації (вилучення ртуті) на Нікітський ртутний комбінат. Але ж їх практично ніхто й ніде не збирає. Принаймні, в населення.

Одна розбита люмінесцентна лампа забруднює 60 квадратних метрів площі.

Заборонені й непридатні до використання пестициди в кількості 20,2 тонн торік відвезли до Польщі на утилізацію. Але, – треба ж таке! – знайдені нові склади пестицидів – а це ще 14 т. Та, попри це, Чернівецька область має шанс стати першим чистим регіоном в Україні, позбавленим небезпечних для людини хімічних засобів захисту рослин. Бо в сусідів такого добра в рази більше.

Виробничі відходи IV класу небезпеки переробляються в основному за місцем їхнього утворення. Цьогоріч в області вже перероблено 853 т поліетилену, 128 т текстильних відходів, 21,8 тис. т тирси, яка використовується переважно на цегельних заводах області, тощо.

Позитивним прикладом слугує Кіцмань, де з приходом нового міського голови розпочалося впровадження роздільного збору сміття, а також Глибоцьке житлово-комунальне господарство. У перспективі тут навіть бачать сміттєпереробний завод.

Хоч сортуй, хоч переробляй – грошей все одно нема

Натомість будівництво та розширення потужностей підприємств з утилізації відходів, зокрема, й заводу на полігоні в Чорнівці, куди вивозять сміття з Чернівців, з відомих кризових причин загальмувалося. Попередня вартість його будівництва, нагадав Іван Рибак, два роки тому становила 30 млн. 493 тис. грн. Нині вона значно вища. Але відповідна інвестиційна програма поступово реанімується. «Swedbank», який певний час фінансував будівництво, обіцяє відновити кредитну лінію. Для пуску в дію заводу потрібно ще 8 мільйонів гривень.

Як журналіст, що понад 25 років пише на теми екології, не можу вловити одного нюансу: після сумнозвісної алопеції влада постійно вела мову про завод з утилізації сміття. Та, як з’ясувалося, 2008 року розпочали будівництво сміттєсортувального заводу. Це, до речі, стало несподіванкою і для професора Яреми Тевтуля, голови громадської екологічної ради при управлінні екології.

І ще одна зовсім не другорядна деталь: приходить до влади інша партія – змінюється міністр з екології. І вся робота починається «з чистого аркуша» не тільки нагорі, а на місцях. «Нова мітла» змушує мести хату по-новому. Тож недарма нині важко знайти переліки місць захоронень токсичних та інших шкідливих відходів…

Хоча, за словами начальника держекоінспекції Василя Дутчака, «екологічний вимір присутній на усіх рівнях національної безпеки, починаючи від окремої людської особи і закінчуючи державою». А катастрофічні наслідки надзвичайних подій свідчать про їхню масштабність і тенденцію до збільшення.

Чи є вихід? Стосовно відходів – так. Бо колесо в цій галузі винайшли до нас. Роздільний збір, сортування та переробка відходів – ось головний шлях у досягненні необхідного результату.

Яблуневі сади, які шкодять здоров’ю

Начальник держекоінспекції чи не вперше, але дуже слушно зупинився на проблемі сучасних яблуневих садів. Цитую: «На території області розташована велика кількість садів, які обробляються отрутохімікатами – до 20 разів на рік. Проте чіткого обліку придбаних і використаних для цього отрутохімікатів немає, як і невідомі умови їхнього зберігання: як, скільки, в кого й де залишилися невикористані пестициди.

Крім того, значні площі, зайняті під такими садами, перебувають у межах густонаселених пунктів, тож інтенсивне використання отрутохімікатів негативно впливає не тільки на навколишнє середовище, а й, першочергово, на здоров’я людей. Вважаю доцільним створити спеціальну комісію з науковців і відповідних фахівців-практиків для детального вивчення питання і вироблення пропозицій, як бути далі».

Чистота хати залежить від господаря

Новоселицький район: 33 населених пункти, 28 сміттєзвалищ, усі паспортизовані. Сміттєзвалище райцентру переповнене, ще й розташоване в зоні підтоплення річки Прут.

Заставнівський район: 36 населених пунктів і 32 сміттєзвалища. Паспортизоване лише Погорілівське. Сміттєзвалище Заставни переповнене, потребує нового полігону ТПВ. Як повідомив очільник із Заставни, у них уже готові 32 паспорти.

Глибоцький район: 36 населених пунктів і 37 сміттєзвалищ, усі паспортизовані. В незадовільному стані полігони сіл Тереблече та Молодія (останнє закрили).

Сторожинецький район: 22 населених пункти і 27 сміттєзвалищ, 13 не паспортизовані. Належним чином експлуатується лише сміттєзвалище Сторожинця.

Вижницький район: 15 населених пунктів і 15 сміттєзвалищ, усі паспортизовані. Необхідно провести відновне обвалування сміттєзвалищ селища Берегомет, сіл Лукавці, Мілієво, Банилів і м. Вашківці.

Кельменецький район: 24 населених пункти і 25 сміттєзвалищ, усі паспортизовані. Регулярні роботи з експлуатації звалища ТПВ проводяться лише в Кельменцях. Не облаштовані належним чином під’їзні шляхи сміттєзвалищ сіл Зелена, Вартиківці, Ленківці.

Путильський район: 16 населених пунктів і 13 сміттєзвалищ, усі паспортизовані, крім Путильського. Не вибране місце під звалище ТПВ у с. Сергії.

Кіцманський район: 29 населених пунктів і 31 сміттєзвалище, всі паспортизовані. РДА затвердила реєстр сміттєзвалищ. У районі створено 7 комунальних підприємств, які забезпечують збір ТПВ від населення. Кіцманське сміттєзвалище переповнене й потребує облаштування нового.

Хотинський район: 39 населених пунктів і 39 сміттєзвалищ, усі паспортизовані. Незадовільний стан смітників у селах Долиняни, Недобоївці, Грозинці, Шилівці, Ярівка, Владична.

Сокирянський район: 21 населений пункт і 21 полігон. Паспортизовані 20. Сміттєзвалище Сокирян переповнене, потрібний вибір нового місця.

Герцаївський район: 25 населених пунктів і 24 сміттєзвалища. Всі, крім полігону ТПВ Герци, не паспортизовані. Значна частина стихійних сміттєзвалищ розташована в заплавних зонах річки Прут, її приток і струмків.

А ще, за словами начальника держекоінспекції, 1 січня 2011 року завершується мораторій на перевірки діяльності сільських та селищних рад, їхніх виконавчих органів і посадових осіб. А більша частина сміттєзвалищ області перебуває на балансі сільських і міських рад.

Тож місцевій владі буде непереливки. А поки що непереливки було екологам. Бо Марина Коняк, голова екологічнї ради при держекоінспекції, поставила питання руба: чому в державі вже 6 років існує Національна програма поводження з ТПВ (твердими побутовими відходами), а відповідної крайової програми немає досі?!

До речі, відповідь на це «чому» я знайшла у висновках посадовців від екології. Ось вона: «Ми здебільшого намагаємось ліквідувати вже наслідки, і мало приділяємо уваги причинам, які породжують ці негативні явища. Безумовно, багато залежить від нормативно-правової бази у сфері поводження з відходами. Але наявні важелі впливу на ситуацію не використовуються у повному обсязі. Тим, хто працюють на місцях, не вистачає ініціативи і наполегливості».

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Сізіфова праця: Сортуємо сміття без переробки? або Про те, чому Україна по вуха у… відходах спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Офіційно:   

600 тис. т (!) сміття накопичується в Чернівецькій області протягом року. Загалом же населені пункти України продукують щороку понад 35 млн. кубів твердих побутових відходів, які  захоронюються на 770 полігонах загальною площею майже 3 тис. га і лише частково утилізуються на сміттєспалювальних заводах.

У Програмі поводження з твердими побутовими відходами, затвердженій Кабміном у березні 2004-го, визнається, що у сільських   населених   пунктах   відсутні спеціалізовані переробні підприємства та санкціоновані звалища відходів. Тож відходи скидаються у природних рельєфних утвореннях – балках, ярах, долинах річок – і це становить екологічну  небезпеку, бо забруднені стічні води потрапляють до водних об’єктів.

Чинна система санітарного очищення недосконала, фрагментарна, за повної відсутності взаємодії з органами СЕС та охорони довкілля не забезпечує достатнього контролю за санітарним станом територій, збиранням, вивезенням, знешкодженням і захороненням побутових відходів.

На вістрі часу – організація роздільного збирання побутових відходів; застосування високоефективних сміттєвозів; запровадження двоетапного перевезення побутових відходів

(з будівництвом сміттєперевантажувальних станцій); компостування органічної частини побутових відходів, піроліз (розщеплення на складові), спалювання та інші способи утилізації.. Необхідно локалізувати негативний вплив на довкілля закритих полігонів побутових відходів і створювати нові, сучасні зі знешкодженням фільтрату та утилізацією біогазу.

Саме екологічна безпека колишніх захоронень твердих побутових відходів (ТПВ) стояла на порядку денному засідання Громадської ради при держуправлінні охорони навколишнього природного середовища у Чернівецькій області. Головуючий, професор хімічного факультету ЧНУ Ярема Тевтуль  наголосив: сучасна практика поводження з твердими побутовими відходами не забезпечує захист населення і навколишнього природного середовища від їхнього шкідливого впливу. Ця ситуація притаманна не тільки Чернівцям, а й більшості міст України. Зрештою, це й світова проблема.

No сoмments: 

Від імені Громадської ради п.Тевтуль звернувся з листами до різних державних структур, щоби дізнатися, в якому стані перебувають і як контролюються звалища, закриті після 1970 року, адже моніторинг їх має тривати 50 років.

Отже, мовою документів:

Від департаменту житлово-комунального господарства: «На ваш лист повідомляємо, що у Чернівцях до 1986 року існувало сміттєзвалище на вул. Димківській-Путильській. Його було закрито 1986 року. Від 1986 року побутове сміття завозилося на вул. Південно-Кільцева, 47. Складування здійснювалося в ями глибиною до 6 м, які після наповнення присипалися землею та утрамбовувалися.

Від 1995 року всі ТПВ завозяться на територію міського сміттєзвалища, розташованого на вул. Чорнівській».

Головний лікар Чернівецької МіськСЕС С. Торський повідомив:

«У Чернівцях після 1970 року були закриті такі звалища:

1.1988 року – міське звалище на вул. Димківській-Путильській, яке функціонувало з кінця 60-х років. Туди вивозилися ТПВ та промислові відходи ІІІ-ІV класів небезпеки. Після закриття на звалищі виконано рекультивацію та озеленення. Звалище перебуває у віданні департаменту житлово-комунального господарства (ЖКГ).

2. 1992 року закрите тимчасове звалище ТПВ по вул. П.-Кільцевій, що навпроти тресту зеленого господарства. Воно функціонувало з 1988 року замість закритого звалища на вул. Димківській-Путильській (у віданні комунальних органів).

3. 1993 року закрито полігон для поховання промислових відходів, який функціонував у Садгірському районі на вул Слобідська. Він перебував у віданні ВАТ «Розма», а потім хімзаводу. Від 2004 року під опікою департаменту ЖКГ. 

Перший заступник начальника Держекоінспекції в Чернівецькій області С. Робулець:  

«На Ваше звернення щодо сміттєзвалищ у м. Чернівців повідомляємо, що Держекоінспекція створена 2007 року. За період роботи інспекції в Чернівцях за даними департаменту ЖКГ ліквідовано в 2007 році 388 смітників, у 2008 – 476, у 2009 – 535.

Водночас повідомляємо, що ліквідацією несанкціонованих сміттєзвалищ згідно зі ст. 20,21 Закону України «Про відходи» займаються органи місцевого самоврядування. Тобто, райради Чернівців ті підвідомчі їм підрозділи»

Директор департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин А. Юрчук:

«…інформацією про місця знаходження звалищ сміття у Чернівцях, які були закриті чи ліквідовані після 1970 року, департамент містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради не володіє».

Тепер залишається лише запитати: а як же безпека чернівчан? Це ж департамент містобудівного комплексу дає дозволи на будівництво!

Гарячі точки

Про них також говорили члени Громадської ради. Скажімо, у Заволоці розпочався витік фільтрату з колишнього сміттєзвалища. 2005 року викопали озеро для збирання цього фільтрату. Але вода в ньому, завдяки хімії, була настільки «прозоро-стерильною», що люди почали в ньому купатися. Аби від гріха подалі, влада розпорядилася спустити озеро.

– Нині ніхто не знає, чим «дихає» колишнє сміттєзвалище, що там у нього діється всередині, – зауважив професор Тевтуль.

Ще один не вельми радісний приклад – скотомогильник на вул. Бережанський, куди і понині везуть здохлих тварин.

На думку голови Громадської ради при Держекоінспекції Марини Коняк, подібне триватиме, доки в області не приймуть регіональну програму поводження з твердими побутовими відходами.

Оптимістичний погляд!?.

– Не все так погано, – заперечує з членам Громадської ради представник держуправління Георгій Жаріков. Як з’ясувалося, з ініціативи його управління екоінспекція розробила відповідні екологічні паспорти для ТПВ, які затверджені департаментом ЖКГ. Існує також реєстр полігонів побутових відходів. Скажімо, на Роша-Стинка (вул Деменська, 17) на 25 га колишнього сміттєзвалища вже садять дерева.

Присутніх зацікавило, чому цю інформацію не надав департамент житлово-комунального господарства. Може, йому про це просто не відомо?

– Одне слово, – підсумував професор Тевтуль, – ми знаємо про захоронення побутових відходів доти, доки про них пам’ятає… хтось із чиновників. І це попри те, що ТПВ нібито опікуються чимало організацій, органів і владних структур…

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії», член Громадської ради       

Запис Міна уповільненої дії закладена владою та побутовими відходами спершу з'явиться на Медіа-Версії.