Під час урочистого відкриття виставки скульптор і художник Іван Салевич дуже влучно зауважив: якщо у XIX столітті живописців приголомшила поява фотографії, то сьогодні перед мистецтвом постав новий виклик — Штучний Інтелект, який намагається витіснити практичне малярство. Та дивлячись на ці полотна, де у рельєфних мазках мерехтить вечірнє світло над Хотинською фортецею, а у сріблясто-зелених перламутрових натюрмортах засинає «Лавандовий сон», розумієш: жоден безликий цифровий алгоритм ніколи не замінить живу іскру людської душі та тактильну магію справжнього пензля.

Пагорби у Білівцях, де повітря стає густим від прохолодного, терпкого аромату, а земля одягає свої найвеличніші шати — безкрає море лілових, ультрамаринових та ніжно-бузкових відтінків. Цей край на два тижні став рідною домівкою та відкритим почуттям для понад двадцяти українських митців. Підсумком їхнього натхненного пленеру стала сьогоднішня виставка у Чернівецькому художньому музеї.

Особливо емоційним став виступ журналістки Людмили Чередарик, яка з великим захопленням говорила і про родину Гуцулів — Івана та Віктора. Саме вони стали головними організаторами цього мистецького свята. Завдяки їхнім зусиллям та бренду «LavandoVA mrija», село Білівці на два тижні перетворилося на затишний мистецький куточок. Вони створили для художників чудові умови, де запах нагрітої сонцем землі та тераси квітучої лаванди надихали на створення справжніх шедеврів.

Кожна з робіт  виставки –  це маніфест рукотворної краси, де колір вібрує залежно від кута зору, а фактура фарби зберігає тепло людських рук.

У музейній залі панував справжній рух. Глядачі не просто розглядали полотна, а довго стояли біля кожної роботи, роздивляючись густі мазки фарби, сперечаючись та ділилися враженнями. Багато хто фотографувався на тлі фіолетових пейзажів, намагаючись зберегти собі на згадку шматочок цього літнього настрою. І просто насолоджувалися моментом і спілкуванням із митцями…

Запис Лавандовий етюд Буковини: тактильна магія справжнього пензля… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Урочисте відкриття відбулося 29 липня  в Центрі культури «Вернісаж», де митці ділились досвідом та проводили майстер-класи.

Літо грає фарбами!

Дякуємо організаторам за виставку, а художникам – за чудовий світ!

Більше фото з вілкриття виставки за посиланням – ВИСТАВКА «НАШ ЧУДОВИЙ СВІТ» У ЧЕРНІВЦЯХ…

©Тетяна Спориніна,
фото автора і SergyiS

Запис Акварелі «Наш чудовий світ» у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

100 живописних полотен, створених на Міжнародному живописному пленері «Вижниця 2018» від 4 до 10 травня, можна буде побачити до кінця травня у «Галереї на Штейнбарга» та у «Вернісажі на Івана Франка». За тиждень пленеру 25 талановитих митців – молодих, завзятих –  з усієї України (Київ, Львів, Харків, Ужгород, Одеса, Чернівці, Вижниця, Коломия) та Польщі (Краків) написали стільки краєвидів, портретів, натюрмортів – живописних, графічних, декоративних, реалістичних і абстрактних, що експозицію довелося розмістити одразу у двох виставкових приміщеннях. Хоча перевага, звісно, за пейзажем – на те ж воно й пленер.

Партнери проекту: МО «Арт-Модуль», Вижницький коледж прикладного мистецтва ім. В. Ю. Шкрібляка, Вижницька районна державна адміністрація та Районна рада, Виробник художніх матеріалів «Rosa», Галерея на Штейнбарга (Steinbarg gallery), Центр культури «Вернісаж». Захід проводиться за підтримки родини Бурбак.

Роботи пленеру – різного рівня. Одні автори – вже впевнені майстри, інше лише намацують свою дорогу в мистецтві. Головне, що ініціатори заходу – вижничани Іван Білан та Роман Гаврилюк, чернівчани Ігор Хілько та Олексій Бурбак розуміють, відчувають, як важливо проводити такий захід – не лише для молодих авторів, але й для чернівчан. Ми усі знаємо, яка прекрасна Буковина, але чому б не впевнитися у цьому ще 100 разів?

Лариса ХОМИЧ, «Версії»

Запис Вижниця приймала міжнародний пленер спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Раку – японська техніка випалення кераміки. Ієрогліф “Раку” означає “радість”.
Походження стилю раку пов’язане з традиційною чайною церемонією: для цього ритуалу використовувалися прості предмети, серед яких найголовнішою була чашка, передавана від одного гостя до іншого. Особливість стилю раку ще полягає в тому, що керамічна поверхня декорує не повністю, на ній залишаються ділянки глини, що стискується; колір глини змінюється від сірого до чорного. У техніці «раку» головне імпровізація, несподіванка і ризик.
Експериментування – це «душа» раку. Багато керамісти складають фарби, вживаючи прозору або білу готову основу, і змішують її в процентному відношенні з оксидами металів. Для здобуття перламутрового блиску до глазурі додається оксид вісмуту в пропорції 3-4%. Для досягнення золотистого і сріблястого ефекту металевого блиску використовується нітрат срібла в пропорції 2-3%.

Учасники пленеру – митці з України (Київ, Львів, Донецьк, Ужгород, Чернівці), Румунії, Молдови та Японії.
Наталія Богомаз, організатор пленеру, сподівається, що на основі представлених робіт у Чернівцях буде створено музей сучасної художньої кераміки.

Після відкриття виставки відбулася мистецька акція – у сусідньому з галереєю дворику димар бомбосховища автори виклали мистецькою плиткою.
Фотозвіт про цю акцію і виставку за посиланням – ІЗ РАДІСТЮ У СТИЛІ ТЕХНІКИ “РАКУ”…

Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Імпровізація – душа кераміки… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

13.08.2015

16.03.2014

17.03.2015. 13:10

17.03.2015. 14:10

17.03.2015. 16:40 – 16-50

Далі буде…
Інтерв’ю з художниками читайте у наступному репортажі…

Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Чернівці зачаровують художників… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Чернівецьку область на пленері представляє художниця Марина Рибачук.

Художники, які зібралися у Ворохті, не вперше підтримують своїм мистецтвом українських бійців у складні часи боротьби за цілісність та суверенітет України. Також більшість учасників пленеру – учасники і Євромайданів у своїх містах. За буянням брунатно-золотистих фарб осені уловлювлюємо, звичайно, почуття тривоги, напруженості. Але гучна велич природи, власна віра у правду дає вилику духовну силу і впевненість у перемогу. І вже ця віру і впевненість від полотен передається і нам, глядачам…

Володимир Сандюк (Івано-Франківськ), Таїсія Зайченко (Київ), Сергій Лаушкін (Київ), Богдан Бринський (Івано-Франківськ), Марина Рибачук (Чернівці), Сергій Дрига (Одеса), Віктор Дейсун (Кам’янець-Подільський), Василь Кадар (Хуст), Віктор Цапко (Полтава), Роман Лучук (Косів), Роман Найдьєн (Чернігів), Ярослав Баландюх (Львів) продовжують працювати на пленері…

Далі буде…

Тетяна Спориніна, “Версії”,
фото автора і SergyiS
Чернівці – Ворохта – Чернівці. 1.10.2014

Запис Мистецький пленер у Ворохті – і для допомоги фронту… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

23 вересня у Чернівцях відкрився Всеукраїнський молодіжний мистецький пленер «Мальовнича Україна». 26 вересня учасники працювали в історичному центрі Чернівців.

27 вересня роботи художників будуть презентовані у художній галереї Sweet арт.

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора

Запис Мальовничі Чернівці в роботах учасників пленера «Мальовнича Україна»… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Вранішня кава» – уклін Європі

У павільйоні, розташованому на території відпочинкового комплексу «Аква-плюс», художники наносять останні штрихи на свої роботи. Мирослава Росул з Ужгорода, прилаштовує тендітне горнятко до руки глиняної пишної пані з кульчиком у вусі. «Це – «Вранішня кава», – пояснює художниця. – Якби організаторка пленеру, галеристка Наталя Богомаз не повела нас на чудову каву в «Найкращу кав’ярню» Чернівців, то і цієї роботи, мабуть, не було б” – сміється. Керамістка, яка вперше приїхала до Чернівців, мала про них уявлення давно – з радіопередач дисидента, письменника і правозахисника радянської пори, екс-чернівчанина Ігоря Померанцева на «ворожих голосах» (BBC та «Радіо «Свобода»). Тому «впіймала настрій» і зрозуміла: усе минається, а настрій треба фіксувати. Тож її твір – це своєрідний «уклін Європі», яка в Чернівцях збереглася, попри десятиліття «совка». А ще – перегук із голландським живописцем Яном Вермеєром Дельфтським та його «Дівчиною з перлиною», адже «постмодерн любить гратися з цитатами», – лукаво посміхається Мирослава.

Окремі експромти не заперечують того, що в кожного художника можуть бути теми й образи, цілі серії, до яких він повертається упродовж усієї творчості, щось у нього лежить в ескізах, щось витає в ідеях. Ужгородський художник і викладач, заслужений художник України В’ячеслав Віньковський розмальовує блідими блакитними й жовтими барвами чудернацького звіра, який нагадує фантастичних тварин Марії Приймаченко. Після випалювання кольори мають набути яскравості.

– До анімалістики звертаюся давно, – вгамовує нашу цікавість пан В’ячеслав. – А загалом кераміка – річ дуже складна, задоволення не з дешевих. У кожного майстра, що виготовляє кераміку, порцеляну, є своя піч. А піч – дуже норовлива. Я свою вивчав півтора роки, аж поки почав діставати з неї вироби хоча б приблизно такі, які замислював.

Пан В’ячеслав викладає художню кераміку студентам. Відзначає, що бажаючих працювати в такому складному жанрі рік від року меншає:

– Молодь переважно йде в більш грошовитий «народний» напрямок. Хоча іноді «народники» починають копіювати професійних художників – і виходить кітч, – зауважує художник. Тому, вважає, краще або залишатися в народній традиції, або серйозно вчитися.

 Враження, задоволення і казки народів

«Кераміка – річ бездонна», – кажуть учасники пленеру. Починаючи від трепетного, майже інтимного ставлення кожного з них до своєї улюбленої справи («Вареників з глини в дитинстві не доліпила», –  зітхає Мирослава Росул, «Керамістам, як музикантам, потрібно «ставити руки», а на це йдуть роки», –  ділиться В’ячеслав Віньковський, «25 років домагаюся передбачуваності результату – а все одно не до кінця виходить», –  дивується Сергій Богопольський), і закінчуючи розмаїттям технік випалювання. Це і випал у земляній печі, і в польовій, і в техніці Раку…

І якщо імпресіонізм як напрям мистецтва – це «враження», то техніка Раку в кераміці –  це «задоволення». Тут практично ніколи не можна вгадати, що вийде. Бо це – ліплення руками, без гончарного круга, тож кожний виріб – унікальний, і особливий спосіб випалу, в результаті якого може вийти гірше, а може й краще, ніж планував автор. У неочікуваності результату і полягає задоволення.

В будь-якому випадку, вважає В’ячеслав Віньковський, те «Раку», яке зараз робить Європа – то не Раку, то лише вплив японської традиції на європейський випал. Але народи люблять складати казки про себе, що само по собі добре.

Такою українською казкою є трипільська культура, знахідки якої охоплюють значні території, в тому числі і поза межами України. Трипільці були першими металургами, які оселялися на місцях бронзових конгломератів. І саме вплив трипільської культури на давню історію світу і на інші культури формує певною мірою нашу сучасність, в тому числі й мистецьку:

– Тут народне ще виживає, ми не уніфікувалися, нас ще не зачепила глобалізація, – стверджують художники.

Своя «казка»  і в чернівецького народного майстра Сергія Богопольського. Він просто обожнює глину, а коли ліпить і випалює її – почувається мало не Творцем: –Глина – специфічний матеріал, -переконаний художник.  – У кераміці мусять поєднатися чотири стихії і Господь Бог – тоді виходить ЩОСЬ. З глиною не можна поводитися як з іграшками. Це дуже енергомісткий матеріал, у ній  – кварцевий пісок, який накопичує інформацію, а потім її віддає. І навіть може відомстити».

 

Мистецька нумерологія

Хоча це й здається не притаманним мистецтву, варто перейти від лірики до цифр. Пленер з художньої кераміки відбувся на Буковині вперше. Він тривав 20 днів, в ньому взяли участь 10 художників. Вони випалювали свої вироби в одній печі. Надалі пленер планується щорічним  і міжнародним як творча лабораторія. Організаторка Наталя Богомаз має намір уже наступного року збудувати вже 2 або й 3 печі для різних технік випалювання. І не лише влаштовувати творче спілкування для митців, а й відкривати їм, а через них – і світові – Буковину й Чернівці.

Чи перетікають сухі цифри в емоційне мистецтво? – Авжеж. Варто було бачити, як готував до фотографування свій арт-об’єкт львівський художник Олександр Рось. Це була невивершена, нешпиляста «ейфелева вежа» з плоским «дахом», на який насипали дрібних буковинських білих, аж напівпрозорих, камінців. Споруда важка, незважаючи на тонкі стінки і порожнину всередині. Під «дахом» – дерев’яна паличка, гладенько обшуркана наждачкою. А на паличці, прив’язаний мотузочком, похитується камінь. Чи то маятник годинника, чи то маятник історії…  А у «поверхи» вежі художник повільно, наче обмірковуючи, вставляв раніше підібрані на околицях камені, які діставав з мішечка. Камені – пронумеровані! Тож цифра – теж елемент мистецтва.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Кераміка: поєднання чотирьох стихій і Господа Бога спершу з'явиться на Медіа-Версії.