– Проблема браконьєрського видобутку піску і гравію існує практично в усіх без винятку регіонах Західної України, – стверджує Андрій Білокінь, координатор проектів WWF (Всесвітнього фонду природи) в Україні. – Браконьєрський видобуток призводить до серйозних екологічних проблем – руйнування русел річок і провокує повені. Правильно організований компанією «Lafarge» видобуток піщано-гравійної суміші з урахуванням високих міжнародних стандартів не завдає такої шкоди екосистемі регіону.

Ігор КОНСТАНТИНЮК, “Версії”, фото автора 

Запис Французи відкрили на Вижниччині кар’єр спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Фото з сайту molbuk.ua 

Попри скандал, який розпалився навколо міського пляжу в Чернівцях, міськрада таки обіцяє вчасно відкрити купальний сезон.  За її повідомленням, відповідальність за утримання та організацію діяльності міського пляжу віднині несе комунальна бюджетна установа «Чернівецька міська рятувальна служба на воді».

Досі упродовж трьох років територію пляжу орендував і облагороджував приватний підприємець Вадим Дудник. За цей час йому вдалося підвести електропостачання до місця відпочинку городян, розчисти територію від наслідків повені 2010 року, облаштувати дитячий майданчик, установити альтанки для безкоштовного користування відвідувачами. Кожне дерево на пляжі описане і має свій паспорт. Підприємець стверджує, що ним вкладено близько 200 тис. грн. у забезпечення пляжу гравієм, засіяння частини площ травою, вивезення сміття. Тривала й підготовка до наступного сезону: закуплені надувні конструкції, відремонтовані лежаки. Та після закінчення терміну оренди Дудникові відмовили в її продовженні.

Злі язики подейкують, що на пляж просто претендували інші підприємці, один з яких уже орендував складське приміщення на території пляжу, і що існує зв’язок цих підприємців з чиновниками міськради. Це заперечує начальник управління надзвичайних ситуацій та мобілізаційної роботи Чернівецької міської ради Володимир Самолюк:

«Наразі йдеться про співпрацю з підприємцями, а не про оренду.  Керівництво міськради доручило комунальній бюджетній установі подати оголошення щодо пропозицій співпраці з підприємцями. Далі створили комісію з вивчення пропозицій, які надійшли від підприємців, комісія запропонувала міськраді укласти угоди з певними підприємцями. Попередній орендар подав лише заяву стосовно продовження оренди пляжу, а пропозицій про співпрацю не подавав. Число підприємців для надання пропозицій не обмежувалося, скільки відгукнулися – зі стількома й буде співпраця».

З ним не погоджується депутат міської ради Олексій Каспрук:

«Конкурсу на проведення робіт з облаштування пляжу не було, умов конкурсу – також. Було лише оголошення в газеті, зміст якого зводився до «подавайте свої пропозиції». Які мають бути пропозиції, в яких рамках – незрозуміло. Тепер троє підприємців розбудовуватимуть пляж. На розвиток рятувальної станції вони внесуть по 20 тис. грн. Чому троє, а не тридцять троє? Чому 20 тисяч, а не 25 чи 30? Незрозуміло. Вважаю, що рішення прийнято непрозоро, бо  керівник бюджетної комунальної установи самотужки вирішив господарське питання. Вбачаю в цьому прояви корупції».

Як би не було, приватний підприємець Дудник також вважає свої права порушеними і має намір звертатися до суду. І хоча користувачам благ пляжної цивілізації загалом байдуже, хто персонально облаштовуватиме їхнє дозвілля, та все ж, погодьтеся, рівень послуг підвищився б, якби за право їх надавати відкрито змагалося б якомога більше  підприємців на очах у всіх городян. І чи покращиться репутація міськради, яка влаштувала для підприємців боротьбу на нерівних умовах?

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Пляж… нерівних можливостей? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Круглий стіл» зібрався спонтанно після того, як українські екологи з Київського еколого-культурного центру оприлюднили в столиці факти несанкціонованого видобутку на Буковині. На зустріч з місцевими журналістами та відомим екологом-журналістом і громадським діячем Олегом Листопадом представники органів влади, які відповідають за дотримання всіх екологічних правил і норм у Чернівецькій області, погодилися одразу ж. За це їм респект і «уважуха», як прийнято тепер казати у мережах.

Звинувачення в тому, що у Вижницькому районі між Іспасом та Чорногузами, де 2008 року повінь зруйнувала цілу вулицю, якась непевна компанія черпає без дозволу гравій і вже вивезла за межі області 2 тисячі кубів, очільники від природи одразу ж спростували. Мовляв, неможливо за 2 дні вивезти 300 КАМАЗів піщано-гравійної суміші, тим паче, що сільрада перекрила всі шляхи до річки і звернулася до прокуратури. Та київські екологи не певні, що місцева влада діяла щиро.

– За їнформацією, що ми володіємо, ця суміш ішла на будівництво до відомої в Коломиї будівельної компанії, – повідомляли екологи Центру.

Натомість і Борис Баглей, начальник держуправління охорони природи, і Василь Дутчак, начальник держекоінспекції, в один голос переконували журналістів, що порядок у цій сфері наводиться. Принаймні, нині вже не вигідно вивозити гравій з річок, бо значно зросли штрафи. До 2013 ж року піщано-гравійний браконьєр спокійно міг заплатити штраф наперед, бо продавши машину шутру, все одно мав навар. Тепер ситуація кардинально змінилася. А природоохоронці чекають ще на закон, який дозволить їм конфісковувати у порушників  знаряддя праці – машини, екскаватори тощо.

І хоча Борис Баглей запевнив присутніх, що гірські ріки Буковини повноводні, Олег Листопад позбавив журналістів жодного оптимізму. Бо, як з’ясувалося, рівень Прута біля Чернівців упав на півтора метра. Вода тікає з Буковини, а це означає, що пішли вглиб на 1,5 м і грунтові води. До слова, Україна загалом вважається вододефіцитною країною. Тому річки потрібно берегти, як зіницю ока.

А щоби присутні усвідомили, чому для річок такими важливими є пісок і гравій, біолог за фахом Олег Листопад порівняв річку з людською кров’ю, де пісок і гравій відіграють роль еритроцитів, гемоглобіну та інших її складових. Тож без піщано-гравійної суміші річка перетворюється на стічну канаву. І це вже, на жаль, відчули на собі мешканці Одеси, бо до їхнього Біляєвського водозабору вода доходить ущент забрудненою. Щоби осадити та очистити її, доводиться додавати величезну кількість алюмінію та хлору. Алюмінієво-хлорне похмілля в одеситів – масові гастрити й ураження печінки та нирок.

А потрібний будівництву гравій можна брати з сухих річищ. Їх на Буковині чимало. Тож влада мусить цим опікуватися та відкривати пункти вибирання гравію.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»            

Запис Вода тікає з Буковини, а в її сусідів – алюмінієво-хлорне похмілля спершу з'явиться на Медіа-Версії.

…Приїхали хлопці на Південний берег Чорного моря. Пішли на пляж, зайняли білі лежаки. Пани! Туди їм офіціанти носили пиво. Та наступного дня хлопи вже самі бігали через дорогу за охолоджуючим напоєм. Відтак з лежаків перебралися на пісочок. А під кінець відпочинку зішкрібали гроші на пиріжок – один на всіх…

Коли ж уміння заощаджувати – ваш козир, то відпочинок у Болгарії не вимагатиме суттєвої суми у порівнянні з проживанням у Чернівцях. І це при тому, що йдеться про пік курортного сезону!

… У мальовничому старовинному місті Созополь, історія якого нараховує не одне і не два тисячоліття, і де з будь-якої вулички видно море, для відпочивальників рай. Ціни на помешкання, в яких, до речі, ще й є кондиціонери, в чотири рази дешевші за кримські. Вода і берег чистенькі, пообідати в ресторані, – а з будь-якого видно море, – можна за 6 левів, тобто 30 гривень. Стільки вартує комплексний обід на одну людину. Якщо хочеш готувати сам – будь ласка. Сири, ковбаси, молочні продукти в магазинах коштують значно дешевше, ніж у нас. Приміром, сирокопченою ковбаскою, вартість якої у Чернівцях захмарна – до 150 грн, у Болгарії ласуєш теж за вдвічі менші гроші. За м’ясо на відбивні викладеш 50 грн. Від 40 до 60 грн. – буженина. Пляжні сумки, футболки, літні платтячка, купальні костюми – все це чомусь теж удвічі дешевше, хоча товар, як і в нас, – із Туреччини та Китаю. Про фрукти та овочі й мови нема. При згадці про них сльози з’являються й слина виділяється

Недарма Болгарію полюбляють не тільки українці, а й росіяни, білоруси, німці, прибалти і навіть євреї. Приліт останніх до Бургаса мало не коштував життя білоруському подружжю, з яким я потоваришувала в Созополі, і яке мало не втрапило у халепу, що могла коштувати їм життя. Фатум. Доля. Буквально кілька годин різниці в часі: Лілія та Петро полетіли до Мінська, коли на летовищі вибухнув автобус з прибулими ізраїльтянами.

Що не кажіть, а світ став неспокійним. Та, мабуть, точніше було б сказати: не світ, а ми з вами – люди – стали непередбачуваними і вельми неспокійними.

А, може, то від на усе зло на землі? Втім, не переймаймося. Релігія розглядає смуток як великий гріх. Нині ж іще літо, а в декого і відпочинок попереду.

Людмила ЧЕРЕДАРИК                                         

Запис Літо, море, ціни, вибухи… або Слово про оптимізм спершу з'явиться на Медіа-Версії.