Микола Бауер (позивний «Богомол») приїхав додому на ротацію на 10 днів.
Микола – боєць окремої зведеної штурмової добровольчої чоти «Карпатська Січ» 93-ї ОМБр. Пішов захищати Україну добровольцем. На фронті – 7 місяців. Це перша його відпустка.

У вівторок, 3 листопада, о 6-ій ранку ми зустрічали «Богомола» на автовокзалі. Я знала його тільки за фото, з фільмів про «Карпатську січ» в Інтернеті і, звичайно, з розповідей його побратимів: Вікторії, Віталія, Руслана, Андрія… Автобус з Дніпропетровська не запізнився, до наступного автобуса у Миколи було більше трьох годин. Тож ми не пішли одразу на базу громадського формування «Сотня Буковини» на вулиці Шевченка, 41, а зайшли до буфету автовокзалу. Ми раділи, розмовляли, розповідали напівсмішні, напівсумні історії, перебивали одне одного, намагалися відігнати тривогу, яка постійно мимоволі повертається у свідомість. Адже цієї миті не всі сидять за столом у теплій кімнаті. Хтось заступив на чергування, хтось захищає лінію оборони – там, на сході…

– Як ти, Миколо, став добровольцем? Що спонукало тебе піти на фронт захищати Україну?
– Перед війною (це було взимку) я хотів поїхати до Польщі на заробітки. Уже готові були і візи, і всі документи. Але якогось моменту щось ніби замкнуло в мені: я вирішив, що не туди треба їхати. Залишив документи вдома і поїхав на передову. Там пройшов вишкіл, на базі.

–А де ця база?
–Курахово. Потім проходив вишкіл на «Камікадзе», це друга лінія оборони. Там я навчався. Серед іншого – як звикати до вибухів снарядів, мін… Пам’ятаю свій день народження, це було саме на Пасху, 12 квітня. Тоді я ще не звик до війни і було реально страшно. Обстріл почався десь о третій годині ночі і тривав до обіду. Піски всі горіли. Було дуже, дуже страшно. Ми були у Первомайську. Снаряди туди не долітали. Але Піски горіли…
Та з часом до всього звикаєш. Людина – це таке унікальне створіння, що може звикнути, пристосуватися до всього. І вже потім я пішов на саму передову, у Піски. Довелося ходити на позиції під обстрілами мін, «градів», всього. І кулі літають. Звикаєш…

–Ти зараз в АТО за контрактом. Де саме ваші позиції?
–Так, ми легалізувалися одні з перших. І нам дали позицію під Донецьким аеропортом. Там по нас били  і міни, і гради, та, дякувати Богові, все якось обходилося без жертв. І до цього часу ми тримаємо ці позиції.
Але на війні, як на війні. З мого відділення загинуло двоє людей. Я з ними навіть не встиг познайомитися, це сталося на початку моєї служби. Це «Телефонщик», молодий хлопець: йому було 19 років і «Характерник», йому було тридцять з чимсь. Так  вийшло, що ми тільки прийшли у відділення і заступили на чергування. Але на різні позиції. Міна розірвалася там, де були хлопці, влучила в дерево, осколки порозліталися, попали в груди,в голову. Ми почули: «У вас два «трьохсотих».  – Але насправді це були два «двохсотих»: хлопці не дожили до приходу лікарів. Було надзвичайно важко…

– Те, що відбувається на фронті зараз, називають перемир’ям. Але що це за перемир’я таке?
–Там тільки не літають міни і гради. І танки не стріляють. Все інше працює. Стрілкова зброя, СПГ, РПГ, ДШК, «Утьоси»…
Минулого тижня в нас – 4 «трьохсотих» і 2 «двохсотих». Досі гинуть люди…
З нашої «Карпатської Січі» одному хлопцю, позивний «Марік Насіров», снайпер поцілив просто в груди, і куля пройшла чітко центром грудей навиліт. Але це швидше унікальний випадок: ні артерію, ні легені куля не зачепила, дякувати Богові.  «Марік»  зміг спуститися з позиції, навіть сам зміг сісти у «швидку». Там його швидко «заліпили». Тобто з хлопцем все нормально.

–Дійсно, Бог допоміг «Маріку»… Та люди гинуть – і це називають перемир’ям…
–Перемир’я несправедливе. Тиші там нема. Досі там гинуть люди. Тому хочу подякувати волонтерам «Козацької варти», ГО «Буковинське об’єднання волонтерів», взагалі усім волонтерським організаціям, доброчинцям, що допомагають бійцям.

–У тебе 10 днів відпустки. Як плануєш їх провести?
– Спочатку – до сестри, потім – додому, до мами, до рідних, до друзів, щось помогти… І – знову, на схід, повертаюся назад.

– Зараз дуже складні часи. І вирішується доля України, її свобода, соборність. Що треба робити для змін?

– Україну можуть змінити тільки українці. Але ми не змінимо її тільки криками біля Верховної Ради. Зміни треба починати від самого себе. Не бігти до когось і кричати, що хтось нічого не робить чи погано робить. Починай сам зміни з себе. Ми, патріоти, повинні всі разом працювати, змінювати державу. Щоб наші діти жили краще.

–Дякую, Миколо. Гарної відпустки! Нехай Бог береже тебе і твоїх побратимів.

Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис «ЗМІНИ ТРЕБА РОЗПОЧИНАТИ ВІД САМОГО СЕБЕ»… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вікторія Полійовська – замісник голови ГО «Буковинське об’єднання волонтерів», секретар ВО “Свобода”, секретар штабу громадського формування «Сотня Буковини». Вікторії – 21 рік. Народилася і закінчила школу у місті Калуш Івано-Франківської області. Вона студентка ЧНУ ім. Ю. Федьковича двох факультетів: історичного і юридичного. Зараз Вікторія вчиться на заочному факультеті, бо через події Майдану і війни у березні минулого року перейшла з денного навчання на заочне. 29 липня Вікторія готується складати іспити для вступу на ступінь “спеціаліст” цих двох факультетів. А з березня 2014 року «Шевченка, 41» – це і домівка, і робота: саме тут був пункт відправки патріотів на Майдан, тепер – формується волонтерський вантаж на схід…

З Вікторією зустрілася 13 липня у Волонтерському центрі.

– Вікторія, з приїздом! Ти щойно приїхала і бачу тебе знову біля комп’ютера: звіти, нові калькуляції, ви знову готуєте нову машину для відправки. Ти не однаразово була і на передовій, на сході, а не тільки займаєшся організаційними питаннями. Крім того знаю, що ти вмієш надавати і першу медичну допомогу. Ти – волонтер не просто за покликанням, напевно саме про таких дівчат, юнаків говорять – мобілізація добра… 

Розповідь Вікторії з великою кількість її фотографій з передової за посиланням: Тиждень у Пісках… .

21.07.2015 Вікторія просила додати до цієї публікації таку інформацію:
І зараз і в подальшому з прихильністю та вдячністю готові будемо передати бійцям на фронтах Донбасу та захисникам південно-східних кордонів України те, що благодійно маєте можливість передати на базу волонтерського центру на Шевченка, 41.
Для потреби узгодження та вияснення потреб щодо волонтерської підтримки бійців на фронтах АТО можна контактувати на контактні телефони: 0509344668 – Вікторія Полійовська, 0661936675 – Віталій Кадук.
При можливості кошти можна передати, зателефонувавши за наданими телефонами, або перерахувати на благодійний волонтерський фонд ГО«Буковинське об’єднання волонтерів» №26009300438070 в ТВБВ 10025/057 філії Чернівецького облуправління АТ «Ощадбанк» України МФО банку 356334, код ЄДРПОУ — 39654295.

«Шановні друзі! Нашому підрозділу потрібна допомога в забезпечені
Список самого необхідного: – Домкрат для бусів – 2 шт – 5 тон
– Плитоноски (чохли для бронежилета) 6 шт;
– Аптечки (по можливості укомплектовані з мед. ножицями, celox, ізраїльський бандаж, або окремо ці мед. засоби) 20;
– Балістол – 20;
– Цигарки
– Берци літні: розмір 40 – 5 пар, 41 – 5 пар, 42 – 15 пар, 43 – 7 пар, 44 – 3 пари, 45 – 3 пари, 46 – 2 пари;
– Форма літня: М – 10 комплектів, L – 30 комплектів, ХL – 10 комплектів, ХХL – 10 комплектів;
– Ліхтарики – 10;
– Тактичні рубашки під бронежилет (“убокс”) – 20
– Маски тактичні (якісні) – 20; – Рукавиці тактичні –30 ; – Вода питна 5л – 500л; – Шкарпетки – 200 – Нижня білизна – 200 – Футболки – 200 – Годинники електронні тактичні – 10; – Кросівки: розміри 41 – 5; 42 – 10, 43 – 5, 44 – 5, 45 – 2, 46 – 2
– Мастило для дизельного двигуна; –Фільтри для дизельного авто (w trans 4,5; 2,5 турбо дизель); – Гідратори (“Камелбек”)– 10 – Кепки військові – 20;
– Портативні зарядні пристрої; – Постільна білизна; – Порошок пральний;
– Рюкзаки військові (20, 30, 35, 40 л.); – Ножі військові – Інструменти для ремонту; – Компаси (якісні); – Серветки вологі; – Засіб від комарів;
Контакт: «Фізрук», т. 093-955-30-68, 097-322-82-04.
Вікторія Полійовська, т. 050-934-46-68.

Добровольчий батальйон “Карпатська Січ”  ”

Тетяна Спориніна,
фото автора і Вікторії Полійовської

Запис Тиждень у Пісках… Волонтер Вікторія Полійовська повернулася з чергової поїздки на схід спершу з'явиться на Медіа-Версії.