На початку лютого Українська рада бізнесу (УРБ) і Союз українських підприємців (СУП), які об’єднали 73 бізнес-асоціації і понад 35 тис. підприємств у Національну бізнес-коаліцію, презентували ТОП-10 пріоритетів, які нова влада може взяти за основу своєї майбутньої програми з реформування економіки України. «Версії» звернулися до свого постійного автора й експерта з питань економіки, який знає проблеми бізнесу не з чуток, голови обласної ГО  «Асоціація виробників Буковини» Франца Карловича ФЕДОРОВИЧА, з одним запитанням: наскільки актуальні опубліковані 10 пунктів для його власного бізнесу і його колег з Асоціації.

Зрозуміло, що Українська Рада бізнесу зробила велику роботу, зібравши й сформулювавши найбільш важливі та спільні проблеми вітчизняних підприємців і сконцентрувавши їх проблеми у 10-ти містких формулах. Зрозуміло й те, що абсолютно всі бізнесові проблеми України задовольнити 10-ма пунктами неможливо. Але поява такого документа напередодні виборів може означати одне: наша занедбана, занехаяна економіка не підніметься з колін, якщо не дослухатися до тих, хто безпосередньо займається нею.

Держава і бізнес мають бути партнерами

Звісно, і для мене, для мого бізнесу серед цих 10 пунктів є безумовно корисні, які, так би мовити, не потребують і коментування, як скажімо найперший пункт, про заміну податку на прибуток податком на виведений капітал для всіх компаній. Не спричиняє заперечень і необхідність зниження податкового навантаження на фонд оплати праці, адже це, може, найголовніша причина тіньового працевлаштування і ще цілої низки соціальних наслідків, як то лікарняні, декретні, майбутні пенсії.  

На часі й створення єдиного органу з розслідування економічних злочинів замість цілої низки служб – від податкової міліції до економічних підрозділів правоохоронних органів.

Як я, так і багато моїх колег давно наголошуємо на справжньому безпаперовому документообігу. Навіщо гратися з паперами, коли вся інформація про підприємство та його діяльність міститься в державних базах даних?!

Чи можна позбутися монополій?

Це одне із найважливіших питань нашої економіки. Як реально позбутися монополії на ринках тепло- та енергопостачання, забезпечити рівний доступ підприємств до товарів та послуг, природних монополій, зокрема, електромереж і приватної тяги тощо – це велика проблема. І зробити це треба насправді, а не удавано хоч і складно, але можна. Антимонопольний комітет має стати головною структурою в державі, яку боятимуться більше за прокуратуру. Ну а те що з «Черніввцігазу» виділили «Чернівцізбут», а з Чернівціобленерго – облелектропостачальною компанією поки що ні бізнесу, ні людям  нічого не дало. Завдяки цій реструктуризації  лише більше грошей стали збирати. Та щей  усе це викупили росіяни… Вважаю, що, крім усього, треба ліквідувати НКРЕКП – бо вона насправді є звичайнісінькою посредницькою структурою і тільки посилює монополізацію енергоринків.

Щодо перевірок: Чесність має бути вигідною

Усі роки штучно створювалася ситуація, за якої чесно вести бізнес в Україні було практично неможливо. Так було дуже вигідно чиновникам – тримати підприємця на гачку. Просто реформувати перевірні та контрольні органи замало, поки не реформуються й підходи до наслідків перевірок. Наразі вони доволі формальні: знайшли порушення –  наклали штраф, ніхто не несе персональної відповідальності. Усі штрафи в кінцевому результаті лягають на платників податків  – тобто тих людей, для захисту яких нібито й проводиться контрольно-перевіркова робота.

Податки й закони – прості та зрозумілі

Ухвалення нового Податкового Кодексу Розвитку та Митного кодексу має на меті провести деофшоризацію економіки та радикально зменшити розмір шкідливих прямих податків, модифікувати податок на землю тощо.

Запровадження сучасного трудового права, заснованого на свободі трудового договору, спрощення формальностей та зменшення штрафних санкцій теж на часі. Але це дл великих підприємств, де колектив на зборах буде вирішувати всі свої питання.

Чи потрібне збереження спрощеної системи оподаткування? Так, коли воно спрямоване на сприяння легальному мікро- і малому підприємництву.

Спрощена система створена початково для сімейного бізнесу, та доволі прикладів, коли  нею користаються великі підприємства. А контрольні органи «не бачать», як «спрощенці» на паперах насправді стають олігархами, наживаючись на людях, гальмуючи економіку і виводячи кошти за кордон.

Та, як на мене, чи не найбільша проблема і для бізнесу, і для держави, яка, власне, й породжує усі викривлення й котить економіку до прірви – те, що мало не 30 років багато проблем залишається на стадії розмов, а лихоманка з реформами часто обертається на погіршення. Може, час залучати до реформування фахівців? Пора вже виховати справжніх реформаторів – кризових менеджерів, аналітиків, знавців світових тенденцій в економіці, а не діяти за приказкою «Хоч гірше – аби інше». Ну і в цьому, сподіваюсь, нам мають допомогти нинішні вибори. Шанс маємо…

Бізнесова ТОП-десятка: чого підприємці чекають від майбутнього президента

На початку лютого Українська рада бізнесу (УРБ) і Союз українських підприємців (СУП), які об’єднали 73 бізнес-асоціації і понад 35 тис. підприємств у Національну бізнес-коаліцію, презентували ТОП-10 пріоритетів, які нова влада може взяти за основу своєї майбутньої програми з реформування економіки України. «Версії» звернулися до свого постійного автора й експерта з питань економіки, який знає проблеми бізнесу не з чуток, голови обласної ГО  «Асоціація виробників Буковини» Франца Карловича ФЕДОРОВИЧА, з одним запитанням: наскільки актуальні опубліковані 10 пунктів для його власного бізнесу і його колег з Асоціації.

Зрозуміло, що Українська Рада бізнесу зробила велику роботу, зібравши й сформулювавши найбільш важливі та спільні проблеми вітчизняних підприємців і сконцентрувавши їх проблеми у 10-ти містких формулах. Зрозуміло й те, що абсолютно всі бізнесові проблеми України задовольнити 10-ма пунктами неможливо. Але поява такого документа напередодні виборів може означати одне: наша занедбана, занехаяна економіка не підніметься з колін, якщо не дослухатися до тих, хто безпосередньо займається нею.

Держава і бізнес мають бути партнерами

Звісно, і для мене, для мого бізнесу серед цих 10 пунктів є безумовно корисні, які, так би мовити, не потребують і коментування, як скажімо найперший пункт, про заміну податку на прибуток податком на виведений капітал для всіх компаній. Не спричиняє заперечень і необхідність зниження податкового навантаження на фонд оплати праці, адже це, може, найголовніша причина тіньового працевлаштування і ще цілої низки соціальних наслідків, як то лікарняні, декретні, майбутні пенсії.  

На часі й створення єдиного органу з розслідування економічних злочинів замість цілої низки служб – від податкової міліції до економічних підрозділів правоохоронних органів.

Як я, так і багато моїх колег давно наголошуємо на справжньому безпаперовому документообігу. Навіщо гратися з паперами, коли вся інформація про підприємство та його діяльність міститься в державних базах даних?!

Чи можна позбутися монополій?

Це одне із найважливіших питань нашої економіки. Як реально позбутися монополії на ринках тепло- та енергопостачання, забезпечити рівний доступ підприємств до товарів та послуг, природних монополій, зокрема, електромереж і приватної тяги тощо – це велика проблема. І зробити це треба насправді, а не удавано хоч і складно, але можна. Антимонопольний комітет має стати головною структурою в державі, яку боятимуться більше за прокуратуру. Ну а те що з «Черніввцігазу» виділили «Чернівцізбут», а з Чернівціобленерго – облелектропостачальною компанією поки що ні бізнесу, ні людям  нічого не дало. Завдяки цій реструктуризації  лише більше грошей стали збирати. Та щей  усе це викупили росіяни…  Вважаю, що, крім усього, треба ліквідувати НКРЕКП – бо вона насправді є звичайнісінькою посредницькою структурою і тільки посилює монополізацію енергоринків.

Щодо перевірок: Чесність має бути вигідною

Усі роки штучно створювалася ситуація, за якої чесно вести бізнес в Україні було практично неможливо. Так було дуже вигідно чиновникам – тримати підприємця на гачку. Просто реформувати перевірні та контрольні органи замало, поки не реформуються й підходи до наслідків перевірок. Наразі вони доволі формальні: знайшли порушення –  наклали штраф, ніхто не несе персональної відповідальності. Усі штрафи в кінцевому результаті лягають на платників податків  – тобто тих людей, для захисту яких нібито й проводиться контрольно-перевіркова робота.

Податки й закони – прості та зрозумілі

 Ухвалення нового Податкового Кодексу Розвитку та Митного кодексу має на меті провести деофшоризацію економіки та радикально зменшити розмір шкідливих прямих податків, модифікувати податок на землю тощо.

Запровадження сучасного трудового права, заснованого на свободі трудового договору, спрощення формальностей та зменшення штрафних санкцій теж на часі. Але це дл великих підприємств, де колектив на зборах буде вирішувати всі свої питання.

Чи потрібне збереження спрощеної системи оподаткування? Так, коли воно спрямоване на сприяння легальному мікро- і малому підприємництву.

Спрощена система створена початково для сімейного бізнесу, та доволі прикладів, коли  нею користаються великі підприємства. А контрольні органи «не бачать», як «спрощенці» на паперах насправді стають олігархами, наживаючись на людях, гальмуючи економіку і виводячи кошти за кордон.

Та, як на мене, чи не найбільша проблема і для бізнесу, і для держави, яка, власне, й породжує усі викривлення й котить економіку до прірви – те, що мало не 30 років багато проблем залишається на стадії розмов, а лихоманка з реформами часто обертається на погіршення. Може, час залучати до реформування фахівців? Пора вже виховати справжніх реформаторів – кризових менеджерів, аналітиків, знавців світових тенденцій в економіці, а не діяти за приказкою «Хоч гірше – аби інше». Ну і в цьому, сподіваюсь, нам мають допомогти нинішні вибори. Шанс маємо…

Запис Франц ФЕДОРОВИЧ про те, чого підприємці чекають від майбутнього президента спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Рік 19-й лише почався, та вже «підкинув» нові виклики, як нашого, повсякденного, так і глобального змісту. Про важливість правильної оцінки їх розмірковує експерт «Версій» з економічних та політичних питань Франц Карлович ФЕДОРОВИЧ.

Чому важливо розуміти виклики?

Серйозні експерти світового рівня все частіше попереджають про те, що ось-ось має розпочатися глибока світова криза, яка може на кшталт цунамі нищівно пройтися по багатьох національних економіках. Серед передумов для її початку експерти бачать найперше циклічність: кризи в світовій економіці трапляються приблизно кожні 10 років, остання була 2009-го. Прояви виникають потроху, але загрозливо: нестабільність на американському фондовому ринку, стрімке знецінення сировини на світових ринках, різні політичні чинники, зокрема економічна війна «проти усіх», у яку втягуються США з подачі президента Трампа…  

Нашу Україну кризами, так би мовити, не залякаєш: вона у нас і без того перманентно присутня. Але рік має бути непростим: доведеться пережити вибори – президентські й парламентські. Та й розповідь моя розрахована не на залякування. Тут доречно згадати думку Авраама Лінкольна, актуальну й нині: «Коли ми знаємо, де перебуваємо і куди прямуємо, ми значно краще можемо вирішити, що та як нам робити». І найважливіше для нас, українців, сьогодні – не впадати в паніку, вистояти й далі не виживати, а розвиватися.

Чи не час відриватися від годівниці МВФ?

Останні десятиріччя кожний новий уряд чи не як найбільшу свою перемогу подає отримання чергового траншу від МВФ. А це ж нові підвищення тарифу на газ, а відтак – і на всю комуналку. Одразу ж наголошу, що ці підвищення не є вимогою МВФ, є рішенням наших урядовців  – адже так найлегше шлях зібрати кошти. А відтак це і подорожчання виробництва, яке потягне за собою подальшу інфляцію… Це замкнене коло «прикрашене» ще й намаганнями МВФ диктувати нам, як хазяйнувати (на їхню користь), як поводитися, скажімо, із деревиною чи землею. І сплачуватимуть ці кредити не ті, хто ними розпоряджаються, а всі ми – податками, низькими зарплатами, мізерними пенсіями.

Розумні ґазди завжди знають: розраховувати слід на власні сили, на свою працю, а не жити в борг. Тим більше, що кредити ці все більше обплутують нас і в економічному, і в політичному сенсі. Звісно, в сучасному світі одноосібно не проживеш, та все ж ліпше торгувати й мати взаємний зиск, ніж позичати й давати наживатися на цьому гендлярам.

Ви запитаєте, а як же це зробити? А як ви пораєтеся зі своїми бізнесовими справами? Правильно оцінюєте ситуацію, визначаєте бізнес-стратегії, оптимізуєте виробництво й поступово відмовляєтеся від кредитування й зовнішніх фінансових вливань. Зазвичай, це перелічити легше, ніж зробити, але ж українці не бідні на передових економістів і здатні

передбачати й оцінювати ризики. І починати саме з цього варто і в малому бізнесі, і в значній компанії, і в країні загалом. Натомість ми й далі граємо на сопілці кредитній кобрі. І роздаємо «своїм»  омріяні кредити через, наприклад, державні дотації. Відмовлятися від кредитів важко, це складний і тривалий процес, тим паче, що ми вже майже три десятки років рухаємося до кредитної пастки. Чи пройшли ми вже точку неповернення, мають сказати незаангажовані чужим капіталом фахівці.

Сировина дешевшає – своє виробництво ледь жевріє

За нинішніх світових тенденцій зі знеціненням сировини навіть сировинним придатком бути не вийде: експортні сподівання України «у прольоті». Спеціалісти підрахували, що навіть 10% зниження ціни на головні наші експортні товари – метал і зерно – може призвести до недоотримання 3% українського ВВП. Отож нині не час гратися у скасування-нескасування мораторіїв, а варто замислитися про деверсифікацію бізнесу й пошук нових джерел доходу. Знову ж таки, уряд, його фахівці-есперти  мають працювати на Україну.

Ми й досі мало звертаємо  уваги на галузі, які насправді могли б надати імпульсу українській економіці: інфраструктуру, логістику, енергоефективні технології, позбавлення газової залежності. Ми на багато років відстали від усього світу, тому не варто гаяти час – треба надолужувати. І способи та засоби для цього в нас є.  Переглянути особисті й бізнесові стратегії, оптимізувати бізнес, організовувати нові робочі місця й гідно платити молоді, яка через нестатки масово покидає країну. Переходити на європейські стандарти якості, а не покладатися на диво у вигляді траншів МВФ. З мене поганий агітатор, але у рік виборів варто-таки скористатися нашим спільним шансом.

Запис Франц ФЕДОРОВИЧ: Плюси й мінуси мінливого світу або Що на нас чекає та куди рухатися спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Роздуми професіонала напередодні Дня журналіста

Весь професійний досвід Максима МИХАЙЛЕНКА ламає обивательські стереотипи про журналістику як фах «людей, поверхневих у знаннях, нестійких у принципах і неперебірливих у заробітках». Блискуча освіта – вивчення іноземних мов у ЧНУ, політології і міжнародних відносин у США, магістратура в Центральноєвропейському університеті в Будапешті – передувала журналістиці Михайленка. А ще був неоціненний досвід роботи у передвиборних штабах, на державній службі… Своїх переконань, ґрунтованих на володінні широким спектром інформації, Михайленко ніколи не приховував – утім, як і еволюційних змін у цих переконаннях. А щодо заробітків… Перед революцією, каже, пропонували роботу в «Укрмедіахолдингу» з дуже пристойною зарплатою. Тільки от відмовився наш колега. За пристойну зарплату треба було заплатити свободою, а він – людина, яка асоціює себе з сабатінівським Капітаном Бладом – цього вже «наївся». Тож колонки у різних виданнях, а також – життєствердні, оптимістичні й підтримуючі бойовий дух читачів пости в соцмережі Фейсбук – це те слово, яке реально впливає на ситуацію і стає справою. І слово настільки щільно переплітається з реальністю, що вже не відрізниш причини від наслідків, взаємовпливів журналістики і життя.

Початки

«На першому курсі, 1995-го, в нас був студентський страйк, і ми тоді випустили перший номер газети «Студентський базар», – пригадує Макс Михайленко. – Оскільки страйк незабаром закінчився, то й газета більше не виходила. А перша серйозна стаття вийшла в грудні 1999-го в газеті «День» і була вона про реформи.

Я саме здобув перший досвід роботи – у виборчій кампанії кандидата в президенти Євгена Марчука в закордонному окрузі. Він не переміг, президентом на другий термін обрали Леоніда Кучму, але Марчук став секретарем РНБО, пізніше – міністром оборони України. І вже тоді, коли я почав критикувати міністра Марчука (зокрема за те, що прикордонники змушені були в горах полювати), друкувати мене там припинили, і остання публікація в «Дні» датується весною 2004-го.

Кучмі почав симпатизувати, як це не дивно, після «України без Кучми». А саме – за те, що цей президент зумів зробити з кампанії проти нього правильні висновки – хоча й задля власних цілей. І взяти курс на парламентсько-президентську республіку. У результаті – він почав покладатися на більшість у парламенті, при ньому уряд був більш-менш самостійний, і це, зрештою, дало Кучмі можливість майже красиво піти. А другий термін президентства Кучми став найкращим з точки зору економічного розвитку України».

Цензура

«Але припинення співпраці з «Днем» не стало зупинкою в журналістиці, – продовжує Макс. – На той час я вже писав у «Вечірньому Києві», у «Телеграфі», «2000» Кичигіна. Часопис «2000» був великим періодом у моєму житті. Я тоді цілком реально оцінював перспективи «помаранчевих» лідерів і, на противагу їм, підтримував прагматизм і раціоналізм «біло-синіх». 2010-го перемогли «ми», але з часом ця перемога перестала виглядати перемогою. Влада все більше «борзіла», а критика її ставала все більш специфічною, зокрема й у ЗМІ. Це стосується й «2000», яку спонсорували комуністи, і критика була можливою лише з позицій Комуністичної партії й Москви. Зрештою, звідти я пішов 2011-го, коли стало зрозуміло, що «ми» так серйозно «перемогли», що це загрожує здоров’ю і суспільству, а газета потрапила в якісь брудні оборудки з тодішньою АП.

Я не можу стверджувати, що в ті роки і в тих виданнях була цензура – принаймні, у прямому розумінні цього слова. У «Дні» почалися певні процеси. У головної редакторки, Лариси Івшиної досить специфічний погляд на редакційну політику газети. Все раптом стало підкорене одній темі – Голодомор, «постгеноцидне» суспільство, і «нєпонятий» Віктор Ющенко, чи не єдиним симпатиком якого вона, здається, досі залишається. А цензури – ні, не було. Як і в «2000». Там працювали люди, які поділяли ту чи іншу ідеологію, і вони навряд чи виходили б за рамки – навіть без цензури. Водночас, аудиторія «2000» завжди ділилася на лівих лібералів і «радянських лівих». А Кичигін, головний редактор, в першу чергу був бізнесменом, тому багато що допускав, дозволяв – щоби зберігати аудиторію. Хоча згодом ліберали просто відпали, роздратовані апологетикою сталінізму та цькуванням європейських цінностей.

Це був великий проект. Але людям набридло постійно читати огульну критику уряду, який тоді був. Тож і привели тоді до влади Віктора Федоровича Януковича. І була хвиля ентузіазму.

Здавалося, прагматики прийшли, реалісти, вони знають, що робити. І багато людей з медіа прийшли працювати в уряд. Але дуже швидко всі «прогресисти» з уряду повипадали. А згодом там уже сиділи кримінальні «смотрящі».

Не те щоби я був наївним, щоби не знати, де коріння «донецького» фінансово-промислового комплексу.

Але була ілюзія, що багато хто з «донецьких» хоче відмитися від свого минулого. Та, на жаль, кримінальна природа пересилила.

Щодо цензури в українських ЗМІ: навряд чи про це можна говорити серйозно. У наших ЗМІ завжди існував політичний плюралізм. Наше медійне середовище – одне з найвпливовіших. І революцію насправді зробили журналісти. Потім приєдналися студентські профспілки, середній бізнес тощо. Але саме журналісти є носіями «вірусу свободи». Цього боїться й Російська Федерація, тому з нами й воює. Особливо підступним для них є те, що основна частина українських ЗМІ є двомовними або лише російськомовними і незомбована частина російського суспільства читає українські ЗМІ, і це середньотермінова перспектива повалення їхнього режиму.

…саме журналісти є носіями «вірусу свободи»

До речі, і на Банковій у часи Януковича не воювали відкрито з журналістами, їх радше купували. Та все псувало недолуге мовлення президента, і з часом він почав просто боятися журналістів. Пам’ятаю, якось 2007-го, після парламентських виборів, він зібрав журналістський пул, у якому був і я, ми його чекаємо, він спізнився. Хотів якось виправдатися і каже: –Ви думаєте, ви про мене щось знаєте? Нічого ви про мене не знаєте… – Пророчі слова виявилися…»

Українці як «Інтернет-нація», або Чому варто звести монумент Цукербергу

«Попри зовнішню подібність, 2014-й дуже суттєво відрізняється від 2004-го. Тепер уже просто неможливі якісь кулуарні оборудки, інтриги – все моментально стає відомо громаді, і громада вже не допустить таких речей стосовно себе, – переконаний журналіст Михайленко. – Фейсбук у мене з’явився 2010 року як «болталка», мережа для спілкування. А тепер завдяки Фейсбуку зупиняються навіть натяки на якісь афери – як-от зовсім свіжа нещодавня спроба влаштувати перемогу в тендерах фірмам, що зберігали вхід до Мінюсту, викрита Тетяною Чорновіл…

Злам 2013-2014 років продемонстрував крах партійних структур, як на мене. Чим вони займалися весь Майдан? Щось мурчали, сподіваючись, що люди втомляться і розсмокчуться. А народ тільки злів, бо розумів, що виходу в нього нема. Тож дуже велику роль зіграло «винайдення Інтернет-нації». Думаю, тільки за це варто звести монумент Марку Цукербергу. У Києві, десь на Либідській – замість пам’ятника героям-чекістам.

А Інтернет почав входити в життя українців ще раніше. 2009-го ми з колегами започаткували проект «Хвиля» (hvylya.org) і постійно «навіювали революцію». Виходили – майже навмисно – сотні публікацій, що «розривали мозок». І, зрештою, таки накаркали. Це тепер утримування проекту вартує тисячі доларів на місяць, а тоді це була група ентузіастів і на голому ентузіазмі все й зростало. Згодом це «навіювання» підтримали й інші інтернет-видання і вже створилася суспільна думка.

У травні 2012-го (а внутрішньо – значно раніше, коли у лютому 2010-го виявилося, що ЄС серйозно налаштувався на Угоду) я повністю полишив євразійський, а згодом і лівоцентристський табір. Коли попрацював у тому середовищі, – в апараті Дмитра Табачника – побачив, що то все за люди. І зрозумів, що жодної партнерської співпраці з нами Росія не хоче. Це було можливим хіба що коли Росія була слабка. Тож я залишив державну службу і публічно підтримав «Удар» – на «Хвилі» вийшла стаття «Роздуми біло-синього демократа». А згодом вийшла стаття «Если Вильнюса не будет». У ній йшлося про те, що за умов непідписання Асоціації з ЄС за рік Янукович позбавиться президентства. Але я не думав, що буде аж такий вибух!

Насправді Янукович сам поставив себе в такі рамки. Він просто продовбав голову всім євроінтеграцією. Свого часу губернатор Дніпропетровщини Вілкул навіть мав стенди «Наші досягнення в напрямі євроінтеграції». І раптом так круто змінити курс…

От питають, хто віддав наказ побити студентів – та Янукович і віддав. Ніхто би не слухав ні Льовочкіна, ні Клюєва – тільки Віктора Федоровича чи Олександра Вікторовича. До речі, Табачник розчарував мене і помер, як політик, коли після узурпації Конституції 10 жовтня 2010 року почав показувати на портрет Януковича і казати, що це «Цар»…

Плани і перспективи

«Є прописні істини: у журналістиці слід розрізняти «новини» і «коментарі», факти й аналітику. Якщо в першому випадку оперуєш лише фактами і мусиш відсторонено донести їх до читача-глядача, то аналіз – це вже співставлення фактів, міркування і висновки. Журналіст – це такий же громадянин і він не може не мати позиції. Водночас є жорсткі стандарти – а в міжнародній журналістиці, яка є моєю спеціальністю, – й поготів. Тут взірцем можна назвати покійного Ігоря Слісаренка, жорсткі переконання якого були відомі тим, хто з ним спілкувався, але ніколи не шкодили професійному аналізу журналіста-міжнародника.

Тож громадянська позиція – це не лише право журналіста. Це те, що призвело до змін у нашій державі. Ми, слава Богу, раніше повстали, аніж той же Курченко скупив усі ЗМІ. У Росії скуплено 4/6 усіх ЗМІ, тому в них можливість повстання нижча від нашої в рази. Нам потрібне законодавство, яким якась частка, якийсь пакет у виданні були б закріплена за «трудовим колективом» (хоч це і дещо «по-соціалістичному» звучить). З іншого боку,у нас багато активів зараз просто кинуті й невідомо кому належать.

Водночас появилася безліч альтернатив ефірним каналам. Особливо стріми, кабель, мережеві проекти, в яких велика аудиторія. ЗМІ зберегли свій вплив. Саме в Україні втілилася ідея Володимира Вернадського, Едуарда Леруа і П’єра Тейяра де Шардена про ноосферу. Українські медійники винайшли ноосферне управління суспільно-політичним процесом. І це чудово».

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Спочатку було слово? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Прийшла нова епоха з іншими прапорами, гаслами, традиціями. Загального щастя вона не принесла так само, як і всі попередні епохи, лише стимулювала ностальгію за минулим – чим  намагаються маніпулювати різні політичні сили. Найактивнішими серед них є комуністи. Ті постсоціалістичні країни, де їх вчасно по-справжньому відсунули від влади, добилися успіхів у модернізації. Інші – далі тупцюють на місці. В Україні не проводили люстрацію, що дозволило старій партноменклатурі та її обслузі зберегти свій вплив на ключові сфери життя. Сили минулого тільки й вичікують слушного моменту, щоби перейти у контрнаступ.

Щойно вони урочисто відзначили 95-річчя комсомолу, всіляко ідеалізуючи цей «резерв партії». Комсомольські керівники в 90-і роки прибрали до своїх рук банки й підприємства, зайняли міністерські, губернаторські, депутатські посади. Нині клянуться у своїй палкій любові до організації, яка дозволила їм увійти до правлячої верхівки пострадянських держав.

В Україні комуністи намагаються зірвати підписання угоди про асоціацію з ЄС, мовляв, у Митному Союзі під орудою Москви нам буде жити краще, ніж у «європейському содомі». Завдання Кремля вони виконують, не криючись.

Як і в іншому питанні – про Голодомор 1932-1933 рр. в Україні. Країна готується до сумних 80-х роковин цієї жахливої трагедії, натомість «вічно вчорашні» знову розповідають, що не було політики знищення голодом українського селянства, а стався звичайний неврожай через несприятливі погодні умови. Таку інструкцію отримали комуністичні «борці за історичну правду» з Москви. Адже бояться лідери РФ, що міжнародне визнання Голодомору геноцидом потягне за собою сплату Кремлем хоча би частини збитків, завданих людиноненависницькою політикою сталінського політбюро українському народові.

Коли уроки історії лишаються невивченими, вони ведуть до нових трагедій. Аби розірвати порочне коло, до Верховної Ради внесено закон про заборону комуністичної ідеології, розроблений у ВО «Свобода». Перспектив прийняття його нинішнім складом ВР немає: парламентську більшість складають «регіонали» разом зі своїми союзниками-комуністами. Але обговорення закону може стимулювати в суспільстві дискусію навколо комуністичних ідей. Взагалі більш «пластилінову» ідеологію уявити собі важко: вона миттєво змінюється залежно від моменту. Ще Ленін підкреслював: морально все, що вигідно пролетаріату. Колись більшовики закликали знищувати церкви і вбивати священиків, нині ж їхні нащадки оголошують себе «захисниками православ’я». З нацистами то дружили, то воювали. Нині критикують великий капітал – і водночас йому служать. Не розібравшись у цьому, не зможемо розпрощатися з минулим.

Ігор БУРКУТ

Запис НЕВЖЕ – ПРОЩАННЯ З МИНУЛИМ? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Овен
Цього тижня будете легкими на підйом, активними і більш нетерплячими ніж зазвичай. У понеділок справи можуть піти не за планом, тому виправте помилку, якої припустилися кілька днів тому. Усунувши її, ви просто «злетите». Наприкінці тижня будьте обережні в спілкуванні: люди не завжди говорять те, що думають.

Телець
Час підбиття підсумків і переоцінки цінностей. Повірте у власні сили: настає сприятливий момент для реалізації давніх задумів. Вам можуть заважати сумніви, але ви з усім впораєтеся. Вихідні сприятливі для плідного дружнього спілкування.

Близнюки
Якщо щось не виходитиме, не впадайте у відчай, беріться за іншу справу, а ця проблема згодом вирішиться сама собою. Не ухиляйтеся від роботи, але й не беріть на себе занадто багато зобов’язань. У вихідні приділіть увагу дітям та при необхідності допоможіть їм.

Рак
Відкриєте для себе нові сфери діяльності і познайомитеся з людьми, які стануть для вас надійними партнерами та друзями. Вітер змін зустрінете з радістю. Прислухайтеся до думки оточення, це дозволить зробити цінні висновки, необхідні для реалізації ваших власних ідей.

Лев
Поставтеся з усією увагою до нових знайомих і до їхніх пропозицій. Середина тижня – гарний день для пізнавання чогось нового. У четвер намагайтеся стримувати емоції, уважно стежте за своїми словами та реакцією співрозмовників. Таким чином уникнете великих неприємностей.

Діва
Успіх у справах багато в чому залежатиме від ваших організаторських здібностей, хоча навряд чи справа обійдеться без конкурентної боротьби. Перешкоди і проблеми, що виявляться на початку тижня, не повинні засмучувати, адже все обернеться на вашу користь.
Терези

Чудовий період для прояву активності у професійній діяльності. Будьте уважними та обережними, фортуна не терпить помилок. Налагодите будь-які зв’язки і відновити контакти, які тільки побажаєте. Задумайтеся про майбутню відпустку. Вирішуйте свої проблеми самотужки.

Скорпіон
Не варто квапити події, і ваше терпіння обов’язково буде винагороджене. Розмір винагороди може виявитися досить пристойним. У середині тижня вміння спілкуватися з колегами по роботі може принести прихильність начальства. Близькі люди потребуватимуть вашої підтримки – не відмовляйте.

Стрілець
Найрозумнішим девізом цього тижня стане фраза «більше працювати – менше розмовляти». Цей принцип відповідатиме вашому настрою, але не піддайтеся емоційним зривам. Ваша невитриманість може призвести до великого скандалу, важко буде знайти спільну мову з оточенням.

Козеріг

Тиждень сприятиме діловій активності, реалізації нових ідей та планів, які бажано ретельно проаналізувати, вивірити й усунути недоліки. Ймовірні знайомства, зустрічі, поїздки, нова інформація. Постарайтеся бути максимально зібраними і зосередженими на головному.

Водолій
Час узятися до накопичених справ і невирішених проблем. Не намагайтеся зробити все водночас, починайте з найголовнішого. Дружня участь допоможе подолати основні труднощі. Можливі нові цікаві перспективи, тож не пропустіть свого шансу.

Риби
Цього тижня вам доведеться проявити рідкісну витримку і такт при зустрічах з колегами та в бесідах з начальством. Якщо зумієте залишатися коректним, на вас чекає успіх: надійдуть вигідні пропозиції, з’являться впливові знайомі, відкриються небувалі перспективи.

Запис Гороскоп на тиждень спершу з'явиться на Медіа-Версії.