Тетяна – пацієнтка Чернівецького обласного перинатального центру. Її вагітність була ускладненою… Екстрений кесарський розтин, робота бригади висококласних медичних працівників і чудовий результат – гарний здоровий хлопчик зʼявився на світ 12 вересня. Та щастя тривало не довго…

Про подальший перебіг подій розповідає заступниця гендиректора перинатального центру Любов Годнюк на своїй фейсбук-сторінці.

“Я тільки-но почала виконувати обовʼязки генерального директора і мені, як керівнику доповіли: «У нас у реанімації вкрай важка жінка».

Я побігла до відділення анестезіології та інтенсивної терапії і побачила гнітючу картину – де всі – анестезіологи – реаніматологи, акушер – гінекологи, професори кафедри рятували пацієнтку. Але стан Тетяни погіршувався і страшний діагноз – «емболія навколоплідними водами» не давав шансів на порятунок.

Ми збирали консиліуми з найкращих фахівців Буковини, наші лікарі і медсестри цілодобово виконували призначення, не відходили ні на крок від пацієнтки, але позитивної динаміки не спостерігалося. Жінка згасала на очах.

Жахливий вердикт прозвучав після чергового обстеження – «Жінка помирає, ми не зможемо її врятувати».

Я не знаю, що мною рухало, але чітко і впевнено я сказала – «Вона не помре! Ми не можемо цього допустити! Ми врятуємо її».

На мене подивилися, як на божевільну (ну бо “вона ж не медик”)…

Я вийшла з ремблоку і зустріла його…

Ви би бачили його очі! Розгублений.. У розпачі… Роздавлений бідою.

Я запитала: «Ви чоловік?»

Юра був німий від горя. Я не знала, як його розрадити і ми разом пішли до дитячого відділення відвідати новонародженого синочка.

Бачили би ви цю зустріч. Це видовище, від якого може вмить розірватися серце.

Малюка назвали Віктором, він рожевощокий пухкенький красунчик терпляче чекав на Маму.

Приходили інші мами забирали своїх діточок, а Вітюшу не забирав ніхто.

За ним доглядали наші найкращі працівники відділення неонатального догляду.

Після чергового консиліуму мені оголосили остаточний вердикт: «Жінка помирає, жодні заходи результату не дають».

І тут Олексій Корняков, завідувач відділення інтенсивної терапії, який нещодавно повернувся з війни, де рятував життя наших військових, мрійливо, сталевим голосом сказав: «Ми з фронту таких важких пацієнтів транспортували в інститут Шалімова до Києва і там є шанс врятувати нашу безнадійну пацієнтку».

Ми підключили всю медичну еліту, щоб знайти можливість у терміновому порядку перенаправити Тетяну до Києва, але коли лікарі бачили її медичні показники , історію хвороби – перепрошували і відмовляли.

Був єдиний шанс – знайти генерального директора Національного Наукового Центру хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова НАМН України, який на той час перебував за кордоном. Я відчайдушно шукала можливість знайти вихід, вмовити генерального директора і дати останній шанс цій родині не втратити маму, дружину, дочку.

Ми безмежно вдячні Олексієві Бойку – це людина з величезним добрим небайдужим серцем. Саме йому я розповіла цю трагічну історію і просила знайти шлях до порятунку.

Наступного ранку Олексій Сергійович виконав обіцянку.

Мені зателефонував народний депутат України Божик Валерій і сповістив найважливішу новину – гендиректора знайшли, з ним вела розмову народна депутатка України Оксана Дмитрієва і є домовленість, що ми можемо транспортувати пацієнтку.

Ця неймовірна пара народних депутатів сотворили справжнє диво.

За мить я вже чула оксамитовий, приємний, цілющий голос Олександра Юрійовича Усенка і найважливіші слова: «Вєзітє».

У терміновому порядку готувалися документи нашим медичним директором.

Миттєва реакція Володимира Єленєва у підготовці бригад екстреної медичної допомоги.

«Команда Єленєва» – це просто фантастичні люди, команда суперпрофі, які працюють злагоджено, згуртовано, чітко. Перед ними стояло найскладніше завдання – спільно з реанімаційною бригадою перинатального центру Олексієм Корняковим та Людмилою Юрчук доправити пацієнтку,на стовідсотковій кисневій дотації, живою до Києва і передати столичним медикам, які вже чекали на Тетяну.

У терміновому порядку були підготовлені всі пакети документів.

Все готово!

І тут дзвінок від Олександра Усенка, у слухавці оксамитовий голос каже мені: «Нє довєзьотє! Іщітє борт»

І ми з Олексієм Бойком починаємо шукати гелікоптер.

Олексій Сергійович і гелікоптер знайшов, але ми прийняли рішення не зволікати, не гаяти часу, адже медики сказали, що Тані за життєвими показниками і ресурсами організму залишилося дуже мало часу і відлік йде на години, а не на дні.

Автомобіль екстреної медичної допомоги укомплектований – готові до відправки, поруч з пацієнткою реанімаційна бригада перинатального центру.

Батьки Тетяни пишуть документ – розписку, що у разі смерті рідної дитини, до медиків претензій не матимуть.

Ми з лікарями виходимо у двір провести бригаду у відповідальну дорогу. То була страшна картина – жінка на ношах, голосіння, плачі рідних і друзів рвали простір і душу.

Бригада виїхала у далеку дорогу. На виїзді з Чернівців у Тетяни сталася зупинка серця. Медики не зупинилися і не опустили рук.

Бригада здійснили реанімаційні заходи, відновили роботу серця. І поїхали далі – на Київ. У кожному населеному пункті по дорозі підїжджала машина екстреної медичної допомоги і дозаправляли кисень .

Бригада КНП “Обласний центр екстреної медичної допомоги ЧОР” працювали оперативно, точно, чітко і злагоджено.

Всю дорогу ми на звʼязку з Олексієм Корняковим…

-Ну як?

-Жива!

-Ну як?

-Жива!

Вночі подзвонив Олексій Корняков і доповів: «Пацієнтка жива, передана до рук лікарів реанімаційного підрозділу Національного центру хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова».

Наступного ранку вже почалася робота зі столичними медиками, які чітко сказали – «Один шанс зі ста»!

І ми всі почали молитися за цей один шанс. Медики Національного Центру хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова НАМН України – це просто надзвичайні Люди, майстри медичної майстерності найвищого класу, людяні, чуйні, щирі, турботливі. Лікуючим лікарем Тані став випускник Буковинського державного медичного університету, наш земляк, наша гордість – Віктор Торак. Ми щоденно спілкувалися, обговорювали стан нашої пацієнтки, разом молилися і вболівали, раділи маленьким успіхам і покроковим перемогам.

Новонароджений синочок залишився у нас, у перинатальному. Чоловік, батьки, всі рідні були поряд з Тетяною, у Києві.

Маленьким Віктором опікувалися наші неонатологи.

Мій робочий день починався з наради, після наради я йшла у дитяче відділення фотографувала нашого красунчика Вітюшу і надсилала татові Юрієві Равлюку і лікарю Віктору Тораку – фото підписувала: «Вітюша чекає на Маму».

Так було щодня і в один щасливий для нас усіх день Віктор Михайлович зателефонував і сказав: «Любове Олексіївно, я Вам обіцяю, що Вітюша обовʼязково дочекається Маму».

Ми всі плакали від шастя.

Дома на маму чекав ще і старший синок Іванко.

Крок за кроком, стан Тетяни покращувався і коли вона прийшла до свідомості і вперше розплюшила очі, Віктор Михайлович показав мамі фото новонародженого сина з телефонної фотогалереї і вона посміхнулася.

З того моменту почався процес одужання.

Коханий чоловік, батьки – були завжди – зранку до пізньої ночі, у коридорі біля палати, вони молилися, просили Бога про зцілення рідної душі. І вимолили…

І диво сталося!

Мама повернулася до синочків!

Неймовірна кількість неймовірних людей були з нами на цьому шляху спасіння.

Ми дякуємо за допомогу всім всім, хто був поруч з медиками і з родиною у ці чорні дні.

Це історія про найвищі людські цінності і про найкращих людей!

Це історія пронизана сльозами, кровʼю і потом українських лікарів операційних та реанімаційних бригад!

Це історія про найщирішу родинну любов і вірність!

Це історія про найкрутіших українських медиків, які вибороли життя для Тетяни і вирвали її з лап смерті.

Це історія про віру – віру у Бога і в добрих людей!”

Запис Медики врятували пацієнтку з Чернівців, яку вважали «безнадійною» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Чи не найдревніша відома людству історія про знедолену біженку, яка змушена була з немовлям утікати від переслідувачів – це біблійна оповідь про Святе сімейство: Марію, яка разом з новонародженим Ісусом і чоловіком Йосипом вирушила з Віфлеєму до Єгипту, рятуючи малюка від царя Ірода. Яким би дивним не виглядало повторення такого в XXI столітті, але новітній московський «Ірод» змушує українських жінок масово втікати з-під обстрілів, щоби дати або зберегти життя своїм дітям – майбутнім чи щойно народженим. І це зовсім не мовний зворот, це реальність.

“Втеча в Єгипет”. Художник Олександр Антонюк

Обнадійливі історії пацієнток «при надії»

Гінекологиня Галина Паламарюк за свої 32 роки лікарського стажу бачила чимало. Але й вона була вражена, коли до неї на прийом у приватний кабінет у селищі Берегомет на Вижниччині прийшла жінка після двох діб у дорозі, яка виїхала з-під обстрілів столиці наступного дня після пологів з одноденним дитям…

– Вони прийшли на прийом утрьох: Роза і її чоловік з малям на руках, – згадує Галина Дементіївна. – Етнічні вірмени. Кажуть, обстріли були такі сильні, що тривала дорога видалася безпечнішою. Тож через добу після пологів чоловік забрав своїх найрідніших і вони поїхали. Поки дісталися Буковини, поки знайшли де оселитися… Коли звернулися, жінка була, звичайно, у стресовому стані. Післяпологовий період і сам по собі передбачає стрес, до того ж це була її перша вагітність, а тут ще й такі події… Ми з Розою щонайменше півтори години говорили, перш ніж вона заспокоїлася. Я її оглянула, навели лад з накладеними швами… Чоловік був поруч, у кабінеті, тримав дитину весь час на руках, дружину підтримував морально. Вже потім ми спрямували їх до волонтерського штабу, де можна було отримати памперси, пелюшки, якісь речі для себе. Потім – до селищної ради, щоб зареєструвати дитинку, адже зрозуміло, що ні про яку реєстрацію в Києві не йшлося. На щастя, з жінкою все добре і в фізичному плані, і психологічно. Вони оговталися, і як тільки малюку виповнився місяць – повернулися до Києва. Їхній будинок вцілів, тож вони вирішили, що найстрашніше позаду і їм варто жити вдома.

На долю іншої переселенки-киянки в Чернівцях, випало інше випробування – вона народила малюка в укритті під звуки тривожних сирен. Це сталося 3 березня, приблизно о 2 годині ночі, про що повідомив гендиректор комунального некомерційного підприємства «Міський клінічний пологовий будинок № 2» Альберт Куріцин. Пологи відбулись у спеціально облаштованому підвалі пологового будинку. Мати й дитина почуваються добре.

Для Тетяни з Житомира її Даринка – вже третя дитина. Вдома разом із чоловіком її чекають два хлопчики – 12 і 9 років. До Чернівців родина приїхала рівно за тиждень до народження малючки. Виїжджала Тетяна на 39-му тижні вагітності, хоча до того часу прийняла тверде рішення народжувати в Житомирі. Та коли над містом був збитий ворожий літак і його уламки впали на сусідському подвір’ї – пріоритети змінилися. Родина прийняла пропозицію від керівництва з Тетяниної роботи, головний офіс якої розташований у Чернівцях – тут їм пообіцяли забезпечити житлом. Тож терміново переїхали сюди. У Чернівцях їх спрямували до перинатального центру. Тут їм сподобалося, тут і народилася Даринка, якій на момент нашого знайомства виповнився один день.

Тетяна і Даринка. Фото авторки

Тетяна каже, що жодного дискомфорту від того, що вона немісцева і не перебувала в цьому медзакладі на обліку, не відчула. Усі документи й результати обстежень, на щастя, мала з собою. Навіть зіткнулася з таким цікавим збігом: у сусідній палаті породілля також була з Житомира, землячка!

А Альона з Києва свого первістка очікувала у власний день народження, який співпав з днем нашого візиту. На підвіконні в її палаті перинатального центру вже стояв великий букет крупних рожевих троянд від рідних – майбутній мамі пощастило, що вся родина тепер поруч з нею: хоч жінка мешкала з чоловіком у столиці, та її батьки – з Чернівців.

Альона і квіти з нагоди її дня народження. Фото авторки

Тому рішення про переїзд було прийнято в перший же день, коли Київ почали бомбити.

– Прокинулася від вибухів. Було лячно, – згадує Альона. – Крізь вікно бачили, що сусіди заметушилися у дворі, почався хаос. Почали збиратися, шукати, де заправити машину… Склали найнеобхідніші речі і поїхали. Дорога, яка зазвичай займає щонайбільше 8 годин, на цей раз тривала цілі 16. Для підстраховки назустріч із Чернівців виїхав брат із запасом пального в каністрах. Вдень було їхати простіше, коли стемніло – стало важче: всі виснажені, втомлені, колони транспорту на дорозі, багато фур, багато вже було військових машин. По ходу змінювали маршрут – наприклад, Вінницю вирішили оминути, бо там також уже пролунали вибухи, було небезпечно. Натомість тішилися, коли наближалися до Хмельницького – бо це обласний центр, місто, і якщо раптом таки доведеться народжувати, то краще там, аніж десь у полі… І я розумію, що кожен, хто поспішав їхати, – мав на це підстави. Я вагітна на пізньому терміні, хтось із грудничком, та навіть і зі старшими дітьми, в когось, не дай Боже, хтось помер і треба поспішати на похорон, комусь терміново прийняти ліки, яких немає з собою… У кожного свої причини. Якби ми просто втікали від ситуації – можна було б їхати спокійніше, повільніше. Але ситуація така, що не терпіла. У дорозі почалися перейми, і я дуже просила свого хлопчика зачекати. І він послухався.

У Чернівцях жінка навіть не побула в батьків – одразу після приїзду звернулася до приватної клініки, звідки її скерували до перинатального центру, і після додаткових обстежень запропонували лягти в стаціонар. Тут вона провела три тижні.

– А тут виявилося багато плюсів. Хоча я від державного закладу очікувала, що буде – ну «так собі», – зізнається жінка. – А тут навіть краще виглядає, аніж у приватній клініці, в якій я була досі на обліку. Усі документи і результати аналізів я мала з собою, але на місці також були проведені додаткові обстеження. І не було жодної різниці між тим, чи я місцева, чи приїжджа. Ставлення навіть набагато краще, ніж я сподівалася.

Куди звертатися вагітній, яка приїхала з іншого регіону

Наразі у виборі лікувального закладу і лікаря вагітна жінка не обмежена жодними рамками, жодними географічними прив’язками до місця проживання, вона може обирати сама лікувальний заклад, де хоче отримувати медичні послуги. Тож може стати на облік у будь-якому закладі, який має угоду з НСЗУ на пакет «Ведення вагітності в амбулаторних умовах».

Коли, наприклад, такі жінки звертаються до приватного гінекологічного кабінету Галини Паламарюк в смт Берегомет Вижницького району, лікарка пропонує медичні заклади на вибір: найближчу Вижницьку лікарню – за 18 км,  Сторожинецьку – за 25 км, або заклади в Чернівцях – які за 60 км. Адже сама вона угоди на пакет ведення вагітності не має.

Галина Паламарюк. Фото з Facebook

– Вибирають, як зручно. Я роблю первинний огляд, оцінюю ступені ризику і нагадую, що варто бути під постійним наглядом, – каже Галина Дементіївна. – Якщо жінки планують затриматися тут на довше – то вони зазвичай передекларовуються до наших сімейних лікарів, адже у вагітної не лише акушерська ситуація має бути здорова, а й її має оглянути терапевт: прослуховувати легені, робити кардіограму – до пологів вагітна має бути соматично здорова. Далі вагітні скеровуються до відповідних лікарів і спостерігаються згідно з протоколами медичної документації, безкоштовно чи відповідно до встановлених тарифів. Зазвичай на прийом планую пів години на відвідувачку, але для переселенок бронюю більше часу – бо «своїх» я вже знаю, за 30 років моєї роботи вже доньки моїх перших пацієнток самі стали мамами… а з цими треба все з’ясувати. Передивитися первинну документацію, визначитися, чим жінка хворіла, добре вивчити все.

У Чернівцях, окрім перинатального центру і його жіночої консультації, ще є пологовий будинок №2 зі своєю жіночою консультацією, також ці послуги надаються в кожній центральній районній лікарні, яка має відповідний пакет з НСЗУ. Тож якщо жінка мешкає ближче до якогось районного центру, їй рекомендують ставати на облік там, куди її за потреби можна найшвидше довезти.

– У жінки з собою завжди має бути паспорт і обмінна карта – основний документ, – пояснює порядок дій для вагітних гость Буковини заступниця гендиректора із загальних питань і комунікації КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр» Любов ГОДНЮК. – Якщо раптом обмінної карти немає з собою, документи про обстеження втрачені – жінці заведуть нову обмінну карту в жіночій консультації. Але коли жінка спускається в укриття під час повітряної тривоги, або коли вона десь перебуває під час комендантської години – обмінну карту бере з собою. Лікар, який приймає таку жінку в медзаклад, саме за обмінною картою бачитиме весь перебіг вагітності і зможе зробити правильні призначення і відповідно реагувати на ситуацію.

Заступниця генерального директора КНП “Чернівецький обласний перинатальний центр Любов Годнюк. Фото ТРК “Чернівці”

Отже, спочатку вагітна жінка має стати на облік у жіночій консультації. Її обстежують, призначають відповідні скринінги – залежно від терміну вагітності. І якщо виникають якісь проблеми чи питання щодо перебігу вагітності – направляють у відділення патології, наприклад,у Чернівецький обласний перинатальний центр, у якому організовують спостереження за її станом.

Перинатальний центр тепер – не лише місце народження, а й неформальної подальшої опіки

Обласний перинатальний центр відкрили у Чернівцях лише два роки тому, а відкриттю передувала його тривала шестирічна реконструкція. Зараз він навіть не нагадує той звичайний пологовий будинок, яким був раніше. Стіни, двері, вікна – ніби щойно після ремонту, коридори – світлі, палати – як готельні номери, ліфти – блискучі. Керівництво не нахвалиться сучасними пологовими залами і операційними. А ще поруч з кухнею дуже смачно пахне. За підтримку центру в ідеальному стані і за непросту в цих умовах роботу заступниця керівника Любов Годнюк дякує невтомному персоналу і доброчинцям.

– Люди, які допомагають – це величезна підтримка на сьогодні і для пацієнток, і для працівників. Багато благодійної допомоги надходить від колишніх жителів нашої області, які давно мешкають за кордоном. Передають памперси, пелюшки, дитячий одяг, дитяче харчування… І це дуже важливо, адже серед наших пацієнток зараз є чимало таких, які поспішно покидали домівки практично з однією сумочкою, тож мають потребу в цих речах…

Місцеві допомагають продуктами. Наприклад, мешканці с. Перебиківці зібрали картоплю, моркву, капусту – завдяки їм ми змогли збільшити порції їжі. На щастя, буквально за кілька місяців до війни ми повністю змінили підходи до харчування і наше меню, збільшили вартість харчування на людину. Маємо налагоджене триразове збалансоване харчування, двічі на тиждень пропонуємо м’ясо і рибу.

Обід у перинатальному центрі: гречаний суп і голубці, як удома. Фото авторки

Адже сьогодні багатьом жінкам ніхто не може принести їжу з дому: одні з них – переселенки і нікого тут не мають, інші приїхали з родиною, але не мають повноцінного житла, та й воєнний стан вніс корективи – у нас жінки з усієї області, з віддалених районів, і звідти також складно добратися рідним, зважаючи на перебої з транспортом і пальним. Тож харчування, яке ми пропонуємо, для них дуже важливе. Благодійники іноді передають яблука – печемо для пацієнток яблука, з Перебиківців передали свіжі тушонки – додаємо їх у гречаний суп. Контролюємо щоденне меню. Вареники зробили – для відділення патології вагітності, бо тим, які вже народили, особливо шляхом кесаревого розтину, призначається інша дієта, не все можна їсти.

Любов Годнюк наголошує, що для жінок, які приїхали з «гарячих точок», не менша проблема, ніж фізичне здоров’я їх і їхніх майбутніх малюків – це психологічний стан. Для усунення цього стану постійної тривоги працюють психологи – мають фахівчиню в штаті, також залучають волонтерок. Адже серед пацієнток є ті, яким вдалося виїхати в перші дні обстрілів, а є й такі, що вирвалися з облоги нещодавно і були свідками страшних речей. Попри те, що вони тут огорнуті турботою і увагою, їм  важко забути пережите, але жінки зізнаються, що робота психологів їм справді допомагає.

Хоча сирени лунають і тут, і повітряні тривоги не додають спокою… Любов Годнюк розповідає, що в перинатальному центрі працює внутрішня система оповіщення, в кожній палаті, в кожному кабінеті – для пацієнтів і персоналу. Усе відбувається організовано. У різних відділеннях розроблені відповідні інструкції, як діє персонал і пацієнти в разі надходження сигналу повітряної тривоги. Ці інструкції різні. Наприклад, у відділенні інтенсивної терапії – це одні дії: як взяти і спустити у сховище жінку, у відділенні сумісного перебування матері і дитини інші дії: як взяти дитину, що потрібно взяти для дитини для можливості тривалого перебування у сховищі. Якщо жінка перебуває у відділенні патології вагітності – які документи і що, крім документів, їй потрібно взяти з собою в укриття… Укриття тут комфортне, якщо так доречно казати – там тепло і затишно. Але якщо тривога триває кілька годин, жінкам це важко і виснажливо.

Загалом ми зараз тут не лише «місце, де народжуються маленькі українці», ми ще й місце для створення комфортного середовища для вагітних жінок і породіль з малюками, – каже Любов Годнюк. – Жінка, яка народила, зазвичай має напружений психоемоційний стан, а зараз ще й період такий, та ще й місто для переселенок чуже… Тому намагаємося підтримати жінок і після виписки. Від благодійників передаємо необхідні речі, засоби гігієни. Сконтактовуємо породіллю з дитячою поліклінікою чи районними лікарнями, у яких на контролі має бути новонароджене маля. На постійному зв’язку з ними, головний лікар дитячої поліклініки інформує про педіатрів, які працюють за місцем проживання породіллі. Нещодавно виписалася після пологів переселенка, яка знайшла помешкання в селі Керстенці на Хотинщині – я телефонувала керівнику центру первинної медико-санітарної допомоги в районі Тетяні Солодкій, щоб одразу направили туди свого лікаря.

Любов Годнюк з новонародженою двійнею – дітьми вимушеної переселенки з Києва. Фото з Facebook

Ми знаємо і пам’ятаємо зараз кожну новонароджену дитину – саме тому, що переймаємося ними і після того, як перебування їх у нас завершується. Тому, хоч це може й трохи дивно звучить, є у нас потреба в дитячих візочках. Бо якщо навіть одяг, пляшечки, дитячу суміш батьки-переселенці змогли з собою взяти – то візочок уже точно не вмістився. Тож якщо хтось має такий, яким уже не користується – приносять сюди. Вчора новоспечена матуся-харків’янка вибрала для дитини візочок, який привезли добрі люди з Клішківців…

Після реформи – потрібна буде… реформа?

Раніше при пропагуванні запровадження гендерноорієнтованого бюджетування як інструменту, що сприяє поліпшенню якості й доступності послуг, підвищенню цілеспрямованості, ефективності та прозорості використання бюджетних коштів, часто наводився один приклад. Що в певному місті, де начебто логічно планувалося асфальтування частини дороги, після ретельного вивчення питання виявилося, що насправді потрібен не ремонт дороги, на якому наполягали чоловіки, а ремонт тротуару, яким жінки пішки водили дітей до школи. Тепер, вочевидь, саме гендерноорієнтоване бюджетування просто мусить бути застосованим до медицини: зміни, які спричинила вимушена міграція українок всередині країни не можуть не бути враховані.

Наразі НСЗУ виконує свої медичні гарантії на оплату пакета послуг «Ведення вагітності в амбулаторних умовах» та надання безкоштовних медичних послуг при пологах. Як зауважила заступниця гендиректора «Чернівецького обласного перинатального центру», НСЗУ повністю фінансує  виплату заробітних плат працівникам центру. Водночас, надалі слід буде врахувати, що частина персоналу (в кожній області – у місцях активних бойових дій більше, у західних областях менше, та все ж) звільнилася з роботи і виїхала. Наразі вакансії «закривають» власними силами, поки справляються, але так не може тривати завжди.

Водночас варто зважати на те, що величезна кількість жінок, які перебували на обліку по вагітності, а також планували народжувати у населених пунктах, де вони мешкали, чи поблизу них, тепер народили чи ще будуть народжувати на Заході України. Навантаження на медзаклади в цих регіонах збільшується – тож і частки фінансування не завадило б переглянути.

Також поки складно уявити, яким боком обернеться після війни довоєнна реформа і оптимізація медзакладів. Наприклад, у вже згадуваному нами селищі Берегомет на буковинській Вижниччині гінекологічну службу (три гінекологи, жіноча консультація і стаціонарне відділення) закрили і перевели в райцентр за 18 км, хоча пологів тут було чимало. Та це було певною мірою логічно – задля того, щоби зробити потужнішу гінекологію в райцентрі,на чомусь зекономили. Для райцентру купили обладнання: кольпоскоп, гістероскоп. Хоча й збільшили навантаження на лікарів і віддалили послугу від споживачок.

Галина Дементіївна Паламарюк, якій також пропонували нову роботу, вирішила, що «своїх берегометських дівчат не покине». І відкрила приватний кабінет. Подала документи в МОЗ, вибрала ліцензію, відкрила ФОП, взяла в оренду кабінет, закупила необхідне обладнання для амбулаторного прийому. Сплачує податки, всіх радо приймає, нікому не відмовляє.

Галина Паламарюк. Фото з Facebook

А поруч із її селищем з 10-ма тисячами населення розташоване ще й село Мигове з гірськолижним курортом, де зараз усі відпочинкові будиночки і котеджі заселені вимушеними переселенками з дітьми. Приїжджі жінки спілкуються з місцевими –  в крамницях, на ринку, в перукарні… І методом «сарафанного радіо» дізнаються, де є найближчий гарний гінеколог. Тож клієнтська база пані Галини зростає. Але!

Галина Паламарюк не має пакету «Ведення вагітності в амбулаторних умовах» – для цього треба, щоби в штаті були два гінекологи. Пані Галина у своєму приватному гінекологічному кабінеті робить планові огляди з проблемами, які не потребують невідкладної допомоги: перевірка і контроль за лікуванням попередніх захворювань (запалення, ерозії тощо),  скерування вагітних, які ще не зорієнтувалися, де їм ставати на облік.

– Звісно, що з важкими випадками справді краще звертатися до центральної районної лікарні – у нас в Берегометі не було такої змоги надати допомогу при ускладнених пологах, при оперативних втручання, при додаткових поглиблених обстеженнях. Або за потреби переливання крові при кровотечі – тут нема де зберігати кров. Але в плані амбулаторного ведення і прийому краще, щоб була можливість звертатися ближче до місця проживання людини. Бо немає різниці де дивитися жінку в кріслі – у нашому селищі чи в райцентрі, або де вводити чи вилучати спіраль, чи проводити інші елементарні маніпуляції.

Тому чи не виникне згодом потреба відновлювати те, що згорнули в селищі – покаже час. Це залежить від того, як довго триватимуть бойові дії в Україні, яку кількість регіонів вони охоплять, чи зможуть переселенки повернутися до своїх домівок, а чи вирішать осісти тут. Зрештою, Галина Паламарюк уже готова була розширити штат – одна із столичних переселенок виявилася акушеркою-гінекологинею і з радістю погодилася би працювати разом з пані Галиною в Берегометі. На жаль, в НСЗУ наразі не відкривають пакети для амбулаторного ведення вагітних – тому ця ідея поки не втілилася… Але те, що нові умови потребуватимуть змін і в медицині – сумнівів немає.

Маріанна АНТОНЮК

Запис Завдання – врятуватися, народити і вижити спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Управління капітального будівництва Чернівецької ОДА 21 грудня уклало угоду на реконструкцію приміщень Чернівецького обласного перинатального центру з приватним підприємством «Промбудсервіс-Косів» за 42,91 млн грн. Про це повідомляється на сайті електронних закупівель Prozorro.

Перинатальний центр у Чернівцях, як відомо буковинцям, перебуває у стані реконструкції, час від часу «замороженої», від 2012 року. Відкрити об єкт мали ще у грудні 2013-го, та забракло коштів. Але протягом наступних 4-х років їх не стало суттєво більше. На сьогодні на реконструкцію центру вже витрачено 94 млн грн. А після нинішнього перерахунку кошторису остаточна вартість будівництва становить 159 млн грн. Хоча, на відміну від кошторису, зміни щодо підрядника не відбулися:  ПП «Промбудсервіс-Косів» перемогло і у першому тендері на реконструкцію, 2013-го,  і останньому, 2018-го.  Власником і директором фірми є мешканець села Вербовець Косівського району Івано-Франківщини Володимир Тинкалюк.

Ще в січні 2015 року слідчі Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області запідозрили фірму у підробці документів і відкрили проти неї кримінальне провадження. З приводу того, що директор фірми Володимир Тинкалюк при реконструкції перинатального центру «підробив акти виконаних підрядних робіт форми КБ 2-в, чим завдав збитків інтересам держави у сумі 34,55 тис. грн». Йшлося про акти на придбання вікон. При цьому фірма купувала вікна у підприємства «Інтекс», яке на той момент також належало… Володимирові Тинкалюку.

Роботи з реконструкції перинатального центру, згідно з угодою, планують завершити до кінця 2019 року. За останню декаду 2018-го підприємство мало освоїти 26,89 млн грн, решту фінансування у сумі 16,02 млн грн передбачено на наступний рік.

ПП «Промбудсервіс-Косів» від початку 2018 року отримало державних підрядів на загальну суму 435,8 млн грн. і за день до укладання угоди з Чернівецьким УКБ фірма отримала підряд на 70 млн грн від територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області на будівництво приміщення суду в Коломиї.

Матеріал підготовлено в рамках проекту IWPR за підтримки МЗС Норвегії

Запис Дурня чи вигода? УКБ Чернівецької ОДА віддало ще понад 40 млн грн на реконструкцію перинатального центру фірмі, яка підробляла акти на цьому ж об’єкті спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Чернівцях не вистачає коштів на медичне обладнання для перинатального центру,
повідомляє прес-служба ОДА. 
На сьогодні на будівництво перинатального центру Уряд виділив 43 мільйона гривень. Цих коштів не вистачає на медичне обладнання. Без цього перинатальний центр у Чернівцях просто не зможе існувати, адже в стінах цього закладу будуть народжуватися нові громадяни, а цей процес – досить важливий та потребує максимум сучасності та професіоналізму. Для того, щоби завершити й ввести в дію перинатальний центр, потрібно ще не менш ніж 30 млн грн. Наразі ОДА спрямувала офіційний лист до Уряду з проханням виділити потрібні кошти, адже обласний бюджет взяти на себе такі затрати не може.

Нагадаємо, раніше повідомлялося, що за п’ять років будівництво перинатального центру подорожчало на 80 мільйонів гривень.

Запис Знову не вистачає грошей на перинатальний центр?… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

2017 року на будівництво перинатального центру у Чернівцях виділено 58 млн грн. Із них освоїли 46 мільйонів, виконавши основні будівельно-монтажні роботи. Про це повідомив на прес-конференції начальник управління капітального будівництва Чернівецької ОДА Олександр Пуршага.
За словами п. Пуршаги, загальна кошторисна вартість перинатального центру сягає 106 млн грн, уже зараз потрібні 28 млн, але мають вони лише 12 мільйонів.
Тож будівельники знову чекатимуть на державне фінансування і лише тоді зможуть завершити роботи. Чи зможуть завершити об’єкт нинішнього року, начальник управління капітального будівництва не береться прогнозувати.
Тим більше, що виникла потреба ще у 10 млн грн. Бо раніше планувалося, що трансформаторну підстанцію та дизельний генератор профінансує Обленерго. Тепер енергетики відмовляються це робити. Ціна питання – саме 10 млн грн. Зрештою, це і не дивно, адже «Чернівціобленерго» зовсім не чернівецьке. І не українське також, бо належить російському олігарху Бабакову… Тож тут знову виникає старе риторичне запитання: хіба можна продавати стратегічні галузі?  

Запис «Чернівціобленерго» відмовляється фінансувати монтаж трансформаторної підстанції та дизельного генератора для перинатального центру спершу з'явиться на Медіа-Версії.

З огляду на поширеність передчасних пологів і високої захворюваності та смерності новонароджених, про які час від часу надсилають матеріали науковці-медики з БДМУ, довгобуд на початку вул.  Буковинської пора б уже й завершити.

Черговий огляд об’єкту відбувся нинішнього понеділка – вже на рівні архітектурно-будівельному, коли до Чернівців навідався із робочим візитом голова Державної архітектурно-будівельної інспекції України Олексій Кудрявцев. Просто на «гарячому об’єкті»  голова ОДА Олександр Фищук провів виїзну робочу нараду – теж чергову – за участі директора Департаменту охорони здоров’я ОДА Оксани Андрієць, начальника управління капітального будівництва ОДА Олександра Пуршаги, будівельників та представників генпідрядника. Комісія побувала в усіх приміщеннях, високому гостю продемонстрували вже виконані роботи, зокрема монтування сучасної системи постачання кисню до неонатальних реанімацій.

Витрати на реконструкцію перинатального центру вже сягнули майже 78 млн грн, серед іншого вже 4 роки тому на 23 млн грн. закуплено медичного обладнання, яке всі ці роки зберігається на складі, замість того, щоби забезпечувати життєспроможність новонародженим малюкам. Основний обсяг будівництва здійснили саме поточного року – на суму 35 млн 560 тис. грн.

Щоразу нам повідомляють, що залишилося ще трохи… Наразі до цього «трохи» належать внутрішні оздоблювані роботи, прокладання інженерних мереж, заміна ліфтів, придбання та монтаж дизель-генераторної, благоустрій території тощо. І вже на часі – доукомплектування пологодопоміжного закладу сучасним медичним обладнанням.

Після ознайомлення з ходом будівельних робіт обговорено фінансові питання, зокрема, як завжди, потребу в додаткових коштах для завершення реконструкції цієї будівлі. Цікаво лише, зрушить візит пана Кудрявцева махіну довгобуду, чи й цей високо посадовець зіграє роль чергового «весільного генерала»?

Вл. інф.

Запис Коли завершать реконструкцію перинатального центру в Чернівцях? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

За словами організатора охорони здоров’я, ця реформа покликана наблизити нашу державу до рівня провідних європейських країн і значно поліпшити якість нашої медицини. Ігор Шкробанець наголосив, що, завдяки реформі,на Буковині вже запроваджено сімейну медицину і протягом року в краї відбулася майже революція у сільській медицині.

– У сільських місцевостях створені амбулаторії загальної практики сімейної медицини та фельдшерсько-акушерські пункти (ФАПи) , – каже Ігор Дмитрович. – Наразі ми вже відійшли від терапевтів і педіатрів, оскільки сімейна медицина споріднена із цими напрямками.

Утім, як сімейні медики вирішуватимуть водночас геронтологічні та педіатричні проблеми, не розголошувалося. Та пацієнти вже мають із цим головний біль. Бо лікувати 80-літню бабусю і 8-місячне маля – це «дві великі різниці», як кажуть в Одесі.

Хоча головний медик краю визнав, що пацієнти невдоволені нині роботою медичних працівників, а медики – оснащенням і заробітною платнею. Але все це, на його глибоке переконання, через те, що «всі роки незалежності ми жили й працювали ще за радянською системою». Тож нині прийшов час змінювати її.

– Нам треба дотримуватися принципу, за яким живуть розвинені країни, де багаті платять за бідних, а здорові за хворих, – додав Ігор Дмитрович. Та реальних наслідків цієї реформи, каже чиновник, варто чекати не раніше, ніж за 5-7 років.

Як наголосив п. Шкробанець, в області вже створено екстрену медичну допомогу та медицину катастроф. Щоправда, невідомо, чи відчули це буковинці. Та, за словами п. Шкробанця, кожне авто цієї служби нині забезпечене ліками. Час доїзду швидкої теж  скоротився, бо немає прив’язки машин до району. Наприкінці цього – на початку наступного року, як пообіцяв Шкробанець, автопарк швидкої поповнять 36 машин на суму майже 22 млн. грн. Будемо на це сподіватися. Та, щоби не сталося так, як з перинатальним центром. Його обіцяли відкрити 19 грудня – до дня святого Миколая – однак відклали на наступний, 2014, рік.

– Наразі є певні проблеми із проходженням грошей через казначейство, відповідно це й відсунуло оплату  вентиляційного обладнання, а воно виготовляється провідними європейськими фірмами, в яких умова – фінансування робіт, – пояснював директор департаменту. – Тому й зсунувся початок робіт. Наші чернівецькі будівельники прив’язані до того, що треба змонтувати це обладнання, а вже потім робити оздоблювальні та штукатурні роботи. Я ще раніше казав: перинатальний центр – це складна інженерна споруда, а не просто приміщення, куди привезли ліжка, побілили стіни, пофарбували вікна і сказали, що це лікарня.

Стосовно директора перинатального центру, то Ігор Дмитрович повідомив: обов’язки керівника будуть покладені на Лілію НІКІФОР, обласного акушера-гінеколога, кандидата медичних наук, доцента. До слова, чимало жінок знають її як прекрасного діагноста та хірурга.

Лідія КИРИЛЮК, «Версії»

Запис Революція в медицині: замість терапевтів і педіатрів – сімейні лікарі?.. спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Таємне стало явним. Інформація про затримки Держказначейством проплат бюджетних коштів просочилася з кабінетів назовні і захлиснула Україну.

На замовлення державних структур виконуються послуги, роботи, закуповуються товари, а виконавці, маючи власні кошти, виділені бюджетом, не можуть їх переказати. Як наслідок – потерпають усі. Тож громадські активісти в усій країні минулого тижня пікетували органи Держказначейства, намагаючись пояснити громадськості суть проблеми й почути шляхи її вирішення. У Чернівцях Головне управління Державного казначейства України в області пікетувала місцева «Батьківщина». Від чиновників до них ніхто не вийшов.

З приватних джерел «Версіям» відомо, що за загальним фондом бюджету заборгованість в області складає більше 4 млн. грн., а за спеціальним – близько 8 млн. грн. У Шевченківському р-ні Чернівців заборгованість – 1 млн. 860 тис грн., у Першотравневому р-ні – 750 тис грн., Садгірському р-ні – 225 тис. грн. Інформація щодо сум заблокованих коштів офіційно не надається.

У пошуках інформації або Як заплутати сліди

Але таємничий вигляд – це перший ворог таємниці, бо він спонукає до її дослідження. Спроби нашого кореспондента дізнатися про суми затримки руху коштів через рахунки Держказначейства виявилися невдалими. З телефону міського управління цієї служби відповіли лаконічно: «Без коментарів», – а на запитання про те, хто це заявляє, кинули трубку. Обласне представництво настільки тяжко працює, що за тиждень телефонних дзвінків ніхто з керівництва так і не спромігся відповісти: приймальня лише чемно посилалася то на його зайнятість, то на відсутність. У Заставні, Кіцмані, Хотині запропонували надіслати офіційний запит і обіцяли відповісти у терміни, визначені чинним законодавством. До того ж, заступник начальника Заставнівського районного управління Держказначейства п. Надія Андрійчук повідомила, що «саме тривають проплати», а її колега з Хотина додав, що «заборгованість, звісно, є, але Хотинщина не є винятком» і тут усе, як у цілому по області. У Сокирянах зверхньо порекомендували телефонувати «в область» і «не шукати Сокиряни», а також наголосили, що розглядатимуть тільки офіційний запит, надісланий поштою, а факсом – ні, до того ж оприлюднення цих даних не передбачене Бюджетним кодексом. Довелося нагадати службовцеві, що Державне казначейство України є центральним органом вико­навчої влади і керується у своїй діяльності не лише Бюджетним кодексом, а й Конституцією України, за­конами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України (серед яких – Указ про відкритість і доступність органів державної влади), декретами, постановами і розпорядженнями КМУ, Національного банку України (НБУ), наказами Мінфіну України, іншими норматив­но-правовими актами.

Найцікавіше в ситуації з секретністю держказначейських затримок – те, що про їхні причини хотів би дізнатися й голова Чернівецької ОДА Михайло Папієв. Принаймні на запитання журналістів про ситуацію з проплатою Держказначейством в «краї, де варто жити», але неможливо заробляти, він заявив, що «також дуже хотів би знати».

Якщо цього хоче голова ОДА, то хочуть і його підлеглі. Але – не мають повноважень, адже ця структура не підпорядкована місцевим органам державної влади. Як повідомив заступник директора департаменту фінансів ОДА Юрій Чобан, «з місцевих бюджетів області, які виконуються, ми фінансуємо все згідно з установленим порядком». Що відбувається з коштами далі – це не компетенція фінансового департаменту.

Влітку міста України проводили акцію “Казначейство, віддай гроші!” Чернівці не долучалися… 

Школи не опалюються, перинатальний центр не добудовується

Та, якщо двері зачинені, значить, за ними є що приховувати. Від початку літа мери деяких міст (окрім Чернівців – мабуть, тому, що тут і з мером якось сутужно) б’ють тривогу: Держказначейство кілька місяців поспіль блокує рахунки місцевих органів влади, а загальний рахунок недоотриманих коштів пішов на мільярди гривень. Парадоксальність ситуації в тому, що гроші у місцевих бюджетів є, проте отримати їх нереально. Голова міської «Батьківщини» Юрій Скорейко заявив під час пікетування обласного ГУ Держказначейства, що через заблоковані у казначействі кошти не опалюється школа в Мамаївцях на Кіцманщині: навчальний процес там триває за температури 8-9 градусів! Сайт «Коментарі» повідомляє, що через ті ж причини було частково відключене вуличне освітлення в Чернівцях, де заборгованість на початок жовтня становила 246 тис. грн., в обласному центрі зірвані також строки будівництва перинатального центру (з 12 млн. грн. Казначейством проведено менше ніж 4 млн. грн). Інформацію щодо перинатального центру підтвердили в управлінні капітального будівництва ОДА, через яке йдуть (точніше – не йдуть) ці проплати. Заступник начальника управління Олександр Чорней повідомив, що Держказначейством заблоковано близько 8 млн. грн. і роботи з організації перинатального центру фактично зупинені.

«Владі потрібно чесно сказати про проблеми з бюджетом»?

Ще в липні екс-голова Держказначейства, нині – народний депутат України Тетяна Слюз в інтерв’ю «Українській правді» заявила, що «владі потрібно чесно сказати про проблеми з бюджетом». За її інформацією, заборгованість Пенсійного фонду перед держбюджетом зросла «до неба», а гроші на покриття соціальних програм Віктора Януковича здобуваються за рахунок місцевих бюджетів. За даними «УП», в державному бюджеті відверто не вистачає грошей, щоб виконати всі видатки. Тому гроші, за які мають будуватися дороги та ремонтуватися школи, сьогодні витрачаються на виплату пенсій і зарплат. До речі, й цього не вистачає: працівники бюджетних установ області зізнаються «Версіям», що мають уже 15-денні затримки з виплати зарплат.

Місцеві чиновники різного рівня, яким ми ставили запитання про те, під чиєю егідою перебуває недоторканне Держказначейство, ухилялися від відповіді: «Вам прізвище назвати?» Звісно, прізвища ніхто не назвав. Але загальновідомо, що  Державна казначейська служба України – центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

Статки & скандали 

Та, як твердить народна мудрість, «таємниці мадридського двору – ніщо порівняно з комерційною таємницею наших олігархів». Адже тим часом поточні витрати на міністерства та відомства в Києві аж ніяк не зменшилися. Зокрема, на початку жовтня гараж Нацбанку, що складається з 162 автомобілів, поповнився новим мікроавтобусом «Volkswagen T5GP Multivan Comfortline LR» вартістю 721 тис. грн. А для Кабінету міністрів України закупили одних тільки килимових доріжок на 195 тис. грн., оновили комп’ютерну техніку на суму 1,65 млн грн., а ремонт п’яти урядових автомобілів «Mercedes-Benz» обійшовся в 610 тис. грн. Не залишилося осторонь і відомство Віталія Захарченка – Державна служба охорони при МВС придбала 20 автомобілів «Peugeot» на 2,79 млн грн. Тож мав рацію майстер парадоксу Оскар Уайльд, який вважав, що «таємна інформація – це майже завжди джерело великих статків і результат публічного скандалу». Тож внутрішній тиск цієї вибухонебезпечної таємниці постійно зростає. Аж до вибуху?

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Вибухонебезпечна таємниця Державної скарбівні спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Частина гінекологічних відділень і додаткові медичні послуги функціонуватимуть у корпусі «старого пологового» по вул. Головній, 129.

– Переселення закладу зумовлене тим, що до кінця року, а саме в день святого Миколая буде відкрито обласний перинатальний центр, – розповідає Ігор Шкробанець, директор Департаменту охорони здоров’я та цивільного захисту населення обласної державної адміністрації. – Центр буде розміщений в колишній будівлі акушерського корпусу пологового будинку №1  за адресою вул. Буковинська, 1а. Приміщення мають повністю реконструювати. Саме тому пологовий будинок тимчасово припинив діяльність за цією адресою та переселився.

Головна мета створення центру – безпека здоров’я матері й дитини в умовах ускладненої вагітності. З державних коштів на це виділили 85 млн. грн., 68 з них надійдуть у вигляді державних інвестицій. Решта – з державного бюджету.

За словами Ігоря Шкробанця, у перинатальному центрі працюватимуть усі 440 медичних працівників пологового будинку №1, ніхто не втратить роботу, а, навпаки, з часом наберуть іще працівників.

– Пологовий будинок розмістили в усіх вільних приміщеннях дитячої лікарні, – додав Сергій СТОРОЖУК, головний лікар Чернівецької міської дитячої лікарні. – Тому ми чітко розмежували територію дитячої лікарні та пологового будинку.

До слова, першою в новому приміщенні першого ж дня народилася дівчинка.

Лідія КИРИЛЮК, «Версіі», фото автора

Запис Пологовий будинок переїхав спершу з'явиться на Медіа-Версії.