Хтось ганяє плетунів павутини з кутків свого помешкання віником, хтось труїть рудих і чорних мешканців території «під плінтусом», а мешканець Чернівців Василь Савка їх купує, утримує, розводить і милується ними. Він – арахнокіпер (утримувач павуків).

У Василя мешкає близько трьох десятків павуків різних видів. Вони різного віку, статі, розміру, забарвлення, поведінки. Господар щиро захоплюється ними, хоча декого й остерігається, і цілком логічно зауважує, що павуки нічим не гірші за, наприклад, акваріумних рибок, які комусь також можуть не подобатися за холодне тіло і слизьку луску.

 «Павуки – тварюки передбачувані»

 «Вихованці» Василя Савки живуть у пластикових тераріумах на полицях. Хтось із них більш товариський – показується господареві і його гостям, жваво лазить по розташованих у тераріумах гілках дерев, хтось геть «відлюдькуватий», ховається в густій павутині, а то й під шаром землі – як, наприклад, земляний павук.

Павуками Василь захопився ще сім років тому, придбав одного, але через відсутність досвіду в догляді за такими екзотичними істотами – незабаром втратив. До наступних улюбленців був уже уважніший, тож вони живуть у доброму здоров’ї і гарному настрої.

• Павуки – досить передбачувані тварюки, – усміхається Василь. – На відміну від, наприклад, сколопендри, одна з яких у мене також живе. Вона мені дісталася випадково, як «бонус» до тарганів, яких мені надіслали поштою. Сколопендру не передбачиш, вона рухається у різні боки, і ніколи не вгадаєш, куди вона повернеться. А павук, якщо почати до нього лізти – найперше спробує втекти. Якщо продовжити дратувати його – спробує налякати: стати в стійку – підняти передні лапки, деякі почнуть шипіти. Але якщо і цей сигнал не дійде, тоді вже нападе. Єдина загроза – павук може напасти, якщо випадково сплутає вас зі здобиччю.
• Рухаються деякі павуки дуже швидко – швидше за людську реакцію, – продовжує Василь. – Деякі бігали по мені, коли я їх пересаджував, прибирав у них. І я навіть не помічав, коли вони встигали по мені перебігати з одного тераріуму в інший.

Павуків їхній господар годує тарганами і личинками-зоофобусами. Невеликим павукам – по одній особині комахи чи личинки на тиждень, великим – по дві. П’ють ці екзоти воду.

«Згодовувати павукам декоративних тарганів трохи шкода»

Хоча три десятки своїх вихованців Василь годує, вони справно обплітають свої тераріуми павутиною.

• Саме завдяки павутині вони відчувають рух здобичі, – пояснює Василь. – Павуки дуже погано бачать, тож реагують на рух повітря і, відповідно, павутини. Тож плести – це інстинктивне.

Деякі з Василевих павуків – дуже пухнасті. За це він їх жартома називає «восьминогими хом’ячками». Але їхні ворсинки – це не стільки прикраса, скільки захист. Є види павуків, які за небезпеки починають потирати своїми лапками тільце, ворсинки відлущуються і викликають алергічну реакцію в нападника.

Тарганів і личинок павуки їдять живцем – Василь спеціально розводить колонії «живого корму». Господар продемонстрував і декоративних тарганів, здоровенних і страшно шиплячих, якщо їх потурбувати. Ними Василь павуків не годує – надто дорого. Зате легко годувати самих тарганів – моркви, капусти, салату цілком достатньо.

Більшість з цих «домашніх улюбленців» – отруйні, хоча й не смертельно. Господар знає про наслідки і про способи захисту в ситуації, коли «улюбленець» вкусив. Зрештою, і укус бджоли може бути небезпечним, але ж пасічники їх розводять!

Самотність в мережі

У Василя павуки живуть не парами, а по одному – кожен у своєму тераріумі і у своїй сплетеній мережі павутини. Як повідомляє їх господар, зазвичай самки коштують дорожче, виглядають яскравіше, живуть довше. «Усе як в людей», – сміється Василь. Якщо посадити двох павуків різних видів в одне «помешкання», то рано чи пізно більший таки з’їсть меншого, упевнений арахнокіпер.

Оскільки захоплення павуками поділяють не так багато людей, то Василь зі своїм хобі у Чернівцях дещо самотній. Окрім кількох людей, які мають по одному павуку вдома, якому дають ім’я і спрямовують на нього всю увагу і гордість, справжніх арахнокіперів тут немає. На відміну від великих міст, як-от Харків чи Дніпропетровськ, де час від часу проводяться великі виставки павуків, на які звозять своїх улюбленців кіпери з усієї України.

І хай павуки – це не котики, які подобаються всім, вони також Божі створіннячка. І вже за це ними можна милуватися.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Домашні улюбленці – павуки і таргани спершу з'явиться на Медіа-Версії.