3 вересня, 1970 року, з Театральної площі, в прямому етері з Чернівців на всю Україну, вперше прозвучали пісні Володимира Івасюка «Червона рута» і «Водограй», їх виконували – автор Володимир Івасюк та вокалістка Олена Кузнецова. І щороку, починаючи  від 2007-го, на Театральній площі Чернівців проходить «Свято української пісні». Цього року – вчотирнадцяте.

Сьогодні, 13 вересня 2024-го,  учасниками концерту були артисти Чернівецької обласної філармонії ім. Д.Гнатюка та вихованці музичних шкіл. Виконавці виконували твори композитора Володимира Івасюка.

На Театральній площі  можна було оглянути фотовиставку «Фоточелендж «Володимир Івасюк на тлі архітектури Чернівців»: повтор стрітфото В. Івасюка в сучасних Чернівцях».

Завершив свято виступ народного артиста України Павла Дворського та його синів – Павла й В’ячеслава. Разом із усіма присутніми на святі вони виконали «Червону руту».

Свято української пісні вперше відбулося 13 вересня 2007 року з нагоди 37-ї річниці від дня першого виконання «Червоної рути» й «Водограю» Володимира Івасюка. Ідейним натхненником його проведення був заслужений діяч мистецтв України, письменник Мирослав Лазарук.

“Червона рута”

“Бачу я тебе в снах,
У дібровах зелених,
По забутих стежках
Ти приходиш до мене.
І не треба нести
Мені квітку надії,
Бо давно уже ти
Увійшла в мої мрії”

Депутати Чернівецької обласної ради на засіданні колегії ухвалили рішення про присвоєння звання «Почесний громадянин Буковини» українському композитору-виконавцю, музиканту, поету Володимирові Івасюку (посмертно) та генеральному директору-художньому керівнику, головному диригенту Національної заслуженої академічної капели «Думка» Євгенові Савчуку.

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис 54 роки «Червоній руті» і «Водограю»! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Тоска» – опера на 3 дії Джакомо Пуччіні на італійське лібрето Луїджі Іллікі і Джузеппе Джакоза за однойменною драмою Віктор’єна Сарду. Прем’єра відбулася в Театрі Костанцо у Римі 14 січня 1900 року.

Дійові особи та виконавці:
Флорія Тоска – Богдана Зайцева–Чебан
Маріо Каварадоссі – Володимир Фісюк
Барон Скарпіа – Олександр Форкушак ( соліст Національного Президентського оркестру та Київської оперної студії )
Анджелотті – Борис Ковріжних
Ризничий – Василь Мельничук
Сполетта – Павло Дворський
Шароне – Іван Щербак
Тюремник – Андрій Солтис
Пастушок – Людмила Беня
Академічний камерний хор «Чернівці», художній керівник – Надія Селезньова, хормейстер – Євген Гнатчук
Хор та балет ЗАБАПІТ ім. А.Кушніренка, художній керівник – Ярослав Солтис, хормейстер – Валерій Гураль
Академічний симфонічний оркестр
Дитячий хор, керівник – Надія Селезньова
Режисер-постановник та художник-постановник – Тетяна Воронова
Асистент режисера – Надія Селезньова
Диригент-постановник – Йосип Созанський
Художній керівник – Руслана Косар

Браво!   Загалом у виставі взяли участь понад 100 виконавців. Дякуємо всім за натхненну працю і високу виконавську майстерність. Збереження та розвиток української культури під час війни є складним процесом, але дуже важливим. Адже культура – це життєва сила суспільства.

Більше фото з вистави за посиланням – «ТОСКА» ДЖАКОМО ПУЧЧІНІ НА СЦЕНІ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ФІЛАРМОНІЇ…

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Опера Джакомо Пуччіні «Тоска» на сцені Чернівецької філармонії… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Тріо Дворських

Павло Дворський та двоє його синів – Павло-молодший та В’ячеслав – уже третій рік працюють як сімейне тріо, а йшли до такої форми творчої співпраці вже давно. «З 1993-го хлопці виступають у моїх творчих звітах – і в театрі, і в літньому театрі, і в філармонії, – розповідає Павло Ананійович. – Згодом ми дозріли до спільної роботи, а 12 квітня дамо концерт у Чернівцях – місті, де я працював 32 роки, де народилися і виросли мої сини. У місті, яке для нас рідне».

Концерт у Чернівцях приурочений 65-річчю Заслуженого і Народного артиста України Павла Дворського, а також 40-річному ювілеєві його пісні на слова Володимира Кудрявцева «Стожари». Артисти знають, що цей концерт, як і інші їхні виступи, буде затишним, теплим і атмосферним спілкуванням з глядачем. Але в нашому місті – це ще й спілкування з друзями, колегами, однокласниками, творчими побратимами… У період підготовки до дійства дізнаємося у співаків подробиці майбутнього концерту.

Хвилюючий момент виступу

• Насамперед презентуємо нову версію знакової для Чернівців пісні «Стожари», – каже Павло Ананійович. – Хочемо «оживити» її, нагадати нашу пісенну історію, сучасно показати те, що тут народжувалося і понесло насіння, поширило паростки на всю Україну – через пісні ансамблю «Смерічка», Володимира Івасюка, через виконання Назарія Яремчука, Василя Зінкевича… Треба повертатися до наших джерел, влаштовувати свята Музики, об’єднувати цим людей!
• Плануємо на «Стожари» зйомку кліпу, до якого хочемо залучити і чернівчан, і саме місто, – додає наймолодший з тріо, В’ячеслав. Сам він, називаючи свою манеру «більш «рок-н-рольною» та «драйвовою», зауважує, що в концерті звучатимуть «самі перлини татової творчості», але «подаватимуть» їх по-новому: «Це не буде стандартно. Адже творчість не може бути обмеженою. Водночас, ми не хочемо зробити занадто «суперсучасно». Ми взяли аранжування 80-х років, додали джаз-фанку, та й воно вже навіть на новій техніці звучатиме по-іншому. Запевняю: це сподобається і старшому поколінню, і молодим».

Програма концерту – своєрідна, вона готувалася спеціально для туру обласними центрами, і під особливе для Дворських місто Чернівці. На 70 відсотків це будуть пісні самого Павла Дворського, але оброблені в нових аранжуваннях. Серед них – ті, які довгий час не виконувалися і незаслужено призабуті – наприклад, на слова Володимира Івасюка «Зустріч у дорозі». Ще в програмі – народні пісні, а також авторські роботи В’ячеслава. Деякі твори звучатимуть у перекладі італійською. «Я видав цілий альбом пісень у перекладі італійської  поетеси Даніелли Агостінеллі, – нагадує Павло Ананійович. – Щоби глядач почув, як звучать наші пісні різними мовами світу, зокрема – італійською, яка дуже близька за мелодикою до української». Нині артисти – в процесі генеральних репетицій, адже виступатимуть із живим бендом.

Павло Дворський на тлі Парижу. Великого.

Аудиторія співочої родини Дворських різновікова, і своєю незмінною підтримкою ламає стереотипи про те, що українська естрада – лише для людей старшого покоління. «Відтоді, як ми почали виступати як тріо, молоді на наших концертах побільшало, – кажуть Дворські-молодші. – Хтось приходить з батьками і спочатку не знає, чого від нас очікувати. Та коли спілкуємося після концерту –  бачимо, що вони відкрили для себе, як по-іншому може звучати естрадна музика! Адже багато залежить від того, як її виконувати».

«Зараз така тенденція: «менше слів – більше танцю, більше баса, більше барабанів», – сміється Павло Ананійович. – Але як на мене, саме більше смислового наповнення робить з пісні справжній твір. Як «Черемшина» чи «Марічка» – на віки. Зараз маємо складний, специфічний час, коли хтось у пошуках заробітку, кращої долі покидає Україну, сім’ї роз’єднуються – а люди хочуть єдності, і наша пісня й дає цю єдність. Ми зберігаємо нашу мелодику і змістовне слово, наповнене любов’ю, героїкою, патріотизмом – а це чіпляє струни душі, тому в залі збирається справжня пісенна родина. Люди відчувають, що їх поважають, шанують, що ми з ними нарівні. Дуже важливо слухати людей після концерту…»

І ці пісні справді зачіпають – на вірші Ліни Костенко, Галини Калюжної, Віталія Іваницького, Георгія Булаха, Богдана Пісного, Миколи Бакая, Віри Китайгородської, Тамари Севернюк, Ростислава Братуня… «Я пишу на тексти, які ще під час читання одразу хвилюють, спонукають бігти до рояля чи брати гітару і створювати музику. Має бути те, що глибоке, що хвилює людську душу, і незалежно від віку».

Працювати як тріо, кажуть, дуже комфортно. «Тому що між нами немає і бути не може конкуренції! – каже Павло-молодший. – Ми настільки різні, що кожен займає свою особливу нішу в цьому колективі. Тато – його роль навіть не потребує пояснень. Я – закінчив консерваторію, вчився на оперного співака, працюю в нашій Чернівецькій обласній філармонії і роблю кроки з індивідуального розвитку – тож у мене оперна манера виконання. У Славка дуже класно виходять рок-н-рольні речі. Драйвові такі… З поєднання всього цього  і виходить загальна картина. Ми з Славком також виконуємо дуети. Якби ми були однакові, то, можливо, були би «в тіні» – батьковій, або одне одного. Але оскільки ми геть різні, то й геть індивідуальні. Окрім того, ми росли на татовій музиці, але й не тільки на ній. Тож попри подібні тембральні моменти (бо це кров і гени, від цього нікуди не дінешся), манера і подача наші – різні. І як би нас не порівнювали – зрештою люди відзначають найголовніше: тепло родинного вогнища, яке ми створюємо на сцені».

Тепло родинного вогнища – для Чернівчан: 12 квітня, облмуздрамтеатр ім. О.Кобилянської, 19 год.

Запрошують батько і сини Дворські.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Великодні подарунки Павла Дворського Чернівцям: виступ у складі тріо з синами; оновлена 40-річна пісня «Стожари»; пісні як українською, так і італійською спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Пані Маріє, уже 18 років Ви продюсуєте Павла Дворського. Як звела вас доля? Чи пам’ятаєте перший виступ цього музиканта, який ви організували?
– З Павлом Дворським мипознайомилися 1993 року на концерті тріо Мареничів. А вже у жовтні 1994 відбувся перший сольний концерт Павла у палаці “Україна” в Києві “Горнусь до тебе, Україно”. Так розпочалася спільна робота, яка триваєвже роки…
А перші гастролібули на моїй батьківщині в Івано-Франківську.
Я теж думаю, що це – доля. Від шкільних років я захоплювалась ансамблем “Смерічка”. І донині вони для мене – найкращі, найталановитіші і найгарніші. І всі пісні “Смерічки” досі пам’ятаю…

– Павло Дворський у роботі безперестанку: гастролі, проекти, концерти, нові програми… Для успіху дуже важливо мати добру команду. Певно, були якісь пригоди, незвичайні події під час створення концертних програм?
– Пригоди? У Павла таке колосальне почуття гумору, що про пригоди треба говорити в його присутності.
Чернівці – моє улюблене місто. Вважаю його пісенною столицею України. Сподіваюся, що сюди повернеться серйозний естрадний фестиваль. Не конкурс, бо конкурси нині перетворилися подекуди на посміховисько. Можливо, це міг би бути телевізійний міжнародний фестиваль. Почати можна з найближчих: Румунія, Польща, Болгарія тощо.
А команда? Кістяк команди постійний: звукорежисери Олександр Федоренко і Антон Киричук, аранжування – прекрасний музикант Олександр Чернега і той же Антон Киричук. Ми часто працюємо з балетом «А-6». У костюмах орієнтуємось на роботи італійських дизайнерів, а втілюються ідеї на чернівецькій «Трембіті». Стелла Омелянівна Станкевич – давній і вірний наш друг.
Дуже допомагає і те, що сини Павла і моя донька цікавляться сучасною музикою – підказують, орієнтують, радять.

– Як удається бути завжди цікавими, навіть дещо і несподіваними для глядачів?
– Напевно, найголовніше, що Павло Дворський – не відстає від часу: він його відчуває, розуміє потреби сьогодення, любить спілкуватися з молоддю, не заграваючи й не пристосовуючись до новомодних форматів.

– Чи легко працювати з Павлом Дворським?
– З народним артистом України Павлом Дворським, скажу відверто, працювати складно й відповідально, однак дуже цікаво. Він уважний до людей, із повагою ставитися до справи, вимогливий до себе і до інших,бо треба постійно бути в формі. Павло не терпить пліток і всього, що лізе на жовті сторінки. Його родина – це його фортеця і надія. В спілкуванні, роботі абсолютно незірковий. І всі ці моменти до дрібниць я повинна враховувати…

– 27 лютого фронтон Філармонії прикрасили яскравою й привабливою рекламою. Я встигла зазнімкувати цей момент. Не пам’ятаю такого гарного білборда для очікуваного в Чернівцях концерту… Переконлива реклама – це теж важлива частина організації виступу?
– Як на мене, реклама могла би бути набагато кращою і ефективнішою, але все впирається в кошти. Та ми вдячні землякам Павла – журналістам, керівникам засобів масової інформації, які щиро відгукнулися на прохання про допомогу. Думаю, що не в кожному місті України вчинили би так. Але це – Буковина. І вона віддячує Павлові такою ж любов’ю, з якою сам він ставиться до неї!

Тетяна Стрільчик, “Версії”

Інтерв’ю з Павлом Дворським за посиланням –
http://versii.cv.ua/pohlyad/shhaslivij-svit-vid-pavla-dvors-kogo/21195.html

Фотозвіт з концерту Павла Дворського 17 березня у Чернівцях за посиланням –
http://versii.cv.ua/pohlyad/zberimos-razom-yak-na-svyato-i-ob-yednajmo-pochuttya/21273.html

Запис Павло Дворський не терпить пліток…(За лаштунками сцени…) спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Інтерв’ю з Павлом Двірським читайте за посиланням –
http://versii.cv.ua/pohlyad/shhaslivij-svit-vid-pavla-dvors-kogo/21195.html –
Щасливий світ від Павла Дворського…

Чернівецька влада нагородила нородного артиста України
Павла Дворського вітальними адресами, квітами та цінним подарунком.

А цю медаль «За заслуги перед Прикарпаттям»
Павлу Дворському вручили в обласному академічному
музично-драматичному театрі ім. Івана Франка в Івано-Франківську. 8.03.2013

Браво!

Тетяна Стрільчик, «Версії»,
фото автора та SergyiS

Запис “Зберімось разом, як на свято і об’єднаймо почуття…” спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Попри зайнятість, Павло Дворський знайшов можливість поспілкуватися не тільки  в он-лайн режимі, але й мала телефонну розмову з музикантом.  Cпілкування  вийшло динамічним і стрімким, а ще – веселим, щирим і досить оптимістичним.  Пропоную його читачам. А сама чектиму на концерт. Бо головні таємниці й сюрпризи Павла Дворського ми побачимо та почуємо в Чернівецькій філармонії.

– У вас, пане Павло, дуже активна сторінка на Фейсбуці. Вам пишуть, запитують, вітають, просять поради, освідчуються. Шанувальники, друзі, молоді виконавці, сторонні люди та колеги з різних міст і країн. Як часто Ви заглядаєте в Інтернет? Для Вас це данина часу чи потреба?
– Не дуже часто маю можливість заглядати в Інтернет, бо маю багато іншої роботи. Але, напевно, це вже стало й певним традиційним моментом, невід’ємною частиною нашої буденності.

– Павло Дворський – співак, композитор, який завжди створює для глядачів позитивний настрій. Ви несете людям промінчики радості, оптимізм, навіть співаючи сумні пісні. Багато шанувальників підтримують ваші італійсько-українські проекти. В Україні вийшов диск «Le stelle cadenti» Ваших пісень італійською мовою. У Вас зажди багато планів, Ви їх здійснюєте… і знову плануєте нове… Це Ваш стиль музиканта чи це така вдача?
– Я – оптиміст і завжди намагаюся шукати позитиву в нашому, може, й не завжди легкому житті. А щодо планів, то людина завжди має бути в русі і ставити перед собою нові і нові цілі. Приємно, коли твою пісню, скажімо, «Ночі кохання» («Notti d’amore») на слова Галини Калюжної (італійський текст Даніели Агостінеллі) під час концертів в Італії підхоплюють італійці. Так само дуже зворушливо у залі Мілану звучить пісня «Срібні очі» («Occhi d’argento») на слова Ростислава Братуня (італійський текст тієї ж Даніели Агостінеллі). Українська мелодія, дух пісні живуть тієї миті в серцях італійців. Ні для кого не таємниця, що за останні роки багато українців виїхало закордон і майже мільйон наших співвітчизників живе в Італії. Я вважаю, що треба підтримувати тих людей, що в силу різних обставин покинули свій рідний край. Пісня і стає таким містком для українців. Та, зрештою, через пісню італійці краще розуміють і нас.

– «Весільний розмай» – перша з Ваших пісень, яку виконав Назарій Яремчук. А «Смерекова хата» й «Стожари» – пісні, без яких ми не уявляємо сучасної української музики. Які з пісень, що Ви виконуєте, улюблені для Вас?
– 1976 року Назарій Яремчук і ансамбль «Смерічка» виконали мою пісню «Весільний розмай» на вірші Бориса Касієва. А знаковими у моїй творчості є «Мама Марія», «Смерекова хата», «Горнусь до тебе Україно», «Батькова сорочка», «Стожари».

– Хто з виконавців є для Вас кумиром?
– Дмитро Гнатюк, Пласідо Домінго, Луччано Паваротті…
Мені завжди подобалися італійські пісні, італійська класика. Але так склалося, що саме зараз я впритул займаюся італійською музикою й піснями.
Музика – це життя, мій світ, мої почуття. Та, зрештою, саме життя – хіба це не музика…

– Ким би стали, якби не вибрали шлях музиканта, композитора? Адже ми знаємо, що Ви – майстер спорту України з настільного тенісу, маєте перший розряд з футболу…
– Може, став би професійним спортсменом… Обожнюю настільний теніс, але не завжди вистачає часу на тренування.

– У вас музична родина. Сини Павло та В’ячеслав займаються музикою, вже й виступають разом з вами. Ви – щаслива людина?
– Так, я щаслива людина, бо займаюся улюбленою справою, маю послідовників, багато планів і мрій…
Моє кредо, якому ніколи не зраджую: «Життям – із посмішкою»!

Тетяна Стрільчик, “Версії”.

Фото із офіційного сайту П. Дворського, а також сайт объявлений

А про те, як буває за лаштунками сцени, – в розмові з продюсером Марією Свистуновою читайте у наступному числі газети “Версії”.

Побачити фото концерту Павла Дворського у Чернівцях можна за посиланням:
http://versii.cv.ua/pohlyad/zberimos-razom-yak-na-svyato-i-ob-yednajmo-pochuttya/21273.html

Запис Щасливий світ від Павла Дворського… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Павло Ананійович Дворський – співак, композитор, народний артист України.
Народився 1 лютого 1953 в мальовничому селі Ленківці Чернівецької області.
Закінчив у 1976 р. музичне училище в Чернівцях по трьом відділенням: хорово-диригентське, народних інструментів (баян), вокальне, Львівську консерваторію (1994; клас І. Неботкинського).


У 1976-2005 роках – соліст Чернівецької філармонії.
Починав у складі вокально-інструментального ансамблю “Смерічка” разом з Назарієм Яремчуком та Левком Дутківським.
З 2005 р. проживає у Києві.
У репертуарі співака – українські народні пісні, світова класика, власні пісенні твори на вірші сучасних майстрів пісенної поезії, зокрема: «Батькова криниця» (М. Чепурна), «Мама Марія» (М. Ткач), «Стожари» (В. Кудрявцев), «Товариство моє» (Б. Гура), «Гетьманський заповіт» (Р. Братунь), «Меланхолія жовтого саду» (В. Крищенко), «Україна і ти» (О. Орач), «Святий оберіг» (Т. Севернюк), «Ніхто так не любив» (М. Бучко), «Нехай тобі розкаже дощ» (І. Лазаревський), «Молитва» (Г. Булах), «Повернення додому» (А. Кичинський), «Колискова для доні» (Л. Костенко), «Завітайте до нас» (В. Герасименко), «Сад осінніх яблунь» (В. Китайгородська) та ін. Особливо плідною стала творча співпраця із М. Бакаєм («Смерекова хата», «Горнусь до тебе, Україно», «Будуймо храм» тощо) та Г. Калюжною («Забута ікона», «Не відлітай!», «На далекі вогні») тощо.
Девіз Павла Дворського: «Не зупинятися!»…

Фото і інформація з персонального сайту Павла Дворського – www.dvorskyy.com

27 лютого фронтон Філармонії прикрасили яскравою і привабливою рекламою. Я навіть встигла зазнімкувати цей момент. Не пам’ятаю такого красивого білборду для очікуваного концерту улюбленого для чернівчан співака і композитора Павла Дворського.

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора

Запис “Щастя моє” – ювілейний концерт Павла Дворського спершу з'явиться на Медіа-Версії.