Про облогу мосту мешканцями молдавських і румунських сіл

Вікна нашої квартири виходят на Прут і з них добре видно новий міст і навіть чути авта, що йдуть ним. Та раптом 25 липня, увечері п’ятниці, дружина, відчувши незвичну тишу, глянула за вікно і побачила загорожі. У світлі відомих подій сягнула єдина думка: ВІЙНА! Росія ввела війська в Україну. Вона закидала мене есемесками такого змісту, бо бо зараз перебуваю в Празі. Та оскільки напередодні прочитав в Інтернеті про так званих «відмовників», а точніше, про їхніх батьків, які піднімають бучу,  зрозумів, що йдеться про буковинських хлопців, які відмовляються йти до збройних сил. Як міг, заспокоїв дружину. Та мені пригадалася подія, яка нібито немає стосунку до цього, але, певною мірою свідчить про менталітет певної частини буковинців.

Мешкаючи біля річки, я часто ходив з вудкою через старий (був там металевий) міст, а  згодом і через новий. Так от, буквально через місяць після відкриття нового мосту йшов на риболовлю саме з того боку, де зараз стоять барикади, і побачив машину з відкритим багажником. Під мостом батько з хлопчиком витягали з-під сітки каміння та вантажили в машину. Фактично, вони руйнували укріплення мосту. На моє зауваження батько відреагував агресивно і навіть не подумав припиняти «роботу». Хлопчина був поруч і все це чув. Зупинило їх тільки те, що я дістав мобільник і почав набирати міліцію.

Який зв’язок має той випадок з сьгоднішніми подіями? Думаю, що той хлопчина зараз саме призовного віку.  І з великою ймовірністю можна стверджувати, що його батько має другий паспорт – румунський….

Ось такий факт і такі  переживання…

Віктор ПАСНІЧЕНКО, психолог

Запис Патріотами не народжуються, їх виховують спершу з'явиться на Медіа-Версії.