Церковні служби цього дня продовжують служби Лазаревої суботи. На всеношній  читаються пророцтва Старого Заповіту про Царя-Месію разом з Євангельськими оповідями про вхід Христа до Єрусалима. На утрені святять гілки верби, що їх віряни тримають у руках протягом усієї служби. Це свідчить, що вони зустрічають Господа, який невидимо гряде, і вітають Його як Переможця пекла й смерті, тримаючи в руках «знамення перемоги» — верби із запаленими свічками.
З вербовими гілками люди молилися за мир в Україні.

Нинішня Вербна неділя в Україні дуже тривожна й драматична…

Читаємо напружені вісті з Інтернету:
– Українці Донецька створили батальйон самооборони для боротьби с російськими диверсантами.
– За результатами мітингу “За єдину Україну” у Луганську вирішено створити сотню самооборони, а також збиратись біля памятника Шевченку кожного дня.
– У Харкові люди з бітами і георгіївськими стрічками напали на прихильників єдиної України біля пам’ятника Шевченку.
– Мітинг в Луганську закликав владу до рішучих дій проти сепаратистів.
– У Сумах проводять автопробіг проти сепаратизму.
– Окрім того близько 300 учасників провели мітинг за єдність України у Кривому Розі на Дніпропетровщині.
Учасники акції скандували: “Слава нації, смерть ворогам”, “Україна понад усе”, “Герои не умирают”, “Слава Украине, героям слава”, “Кривой Рог – это Украина” та інші гасла. Вони тримали плакати: “Вилкула на нары”, “Криворожский Евромайдан”, “Восток и Запад – вместе”…
– Мітинг за єдність України відбувся і в Одесі, учасники акції зібралися біля пам”ятнику Дюку Рішельє…

У Чернівцях біля памятника Т.Г. Шевченку відбулося Народне Віче.

Люди говорили про єдність заходу і сходу, недопустимість сепаратизму на сході країни та бездіяльності влади з цього приводу. Спричиняють обурення деякі (або навіть і ціла низка) сумнівних кадрових призначень і поява тушок.

На Вічі виступав і Іван Гриник, представник самооборони “Буковинська сотня за свободу”, заступник сотника з виховної роботи і військової підготовки. Люди, які захищали ідеї Майдану, і зараз забезпечують підтримку громадського порядку в Чернівцях і області. Здійснюється спільне патрулювання в місті та області разом із працівниками УМВС у Чернівецькій області, патрулюють і район залізничного вокзалу у Чернівцях. За підтримки Чернівецької обласної організації ВО “Свобода” людей самооборони, які розміщувалися на Центральній площі Чернівців у наметах, перевели до приміщення на вулиці Шевченка. Але юридично їхній статус ще не підтверджений. Ми впевнені, що нова влада допоможе цим людям з працевлаштуванням і не забуде  про  людей, які на Майдані у Києві виборювали своє право на гідність, свободу та життя у вільній, незалежній і демократичній державі.

Коли тривало Віче, двоє людей з села, учасники Майдану у Києві запитували, чи є на мітингу хтось із представників влади. За цей час, що вони були у Києві, почалися якісь незрозумілі маніпуляції із земельними паями. Представників влади вони не знайшли , розпитували, як можна потрапити на прийом до голови Чернівецької ОДА. Завтра вони знову приїдуть до обласного центру шукати правду. Сподіваємося, що нова влада їм допоможе.

Буковинці підтримують єдність і соборність України!
Сепаратисти нас не розколять. Правда – на боці українського народу. Ми переможемо!

Тетяна Спориніна, “Версії”,
фото автора

Запис Вербна неділя. Народне віче. Боже, храни Україну! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Ось і нинішнього тижня буковинські землевпорядники та лісівники продовжили добру справу допомоги Збройним силам України, перерахувавши кошти для військових.

Як повідомив головний спеціаліст взаємодії зі ЗМІ та громадськістю Володимир ФІНІВ, працівники ГУ і територіальних органів Держземагентства у Чернівецькій області зробили свій внесок у всенародну справу підтримки захисників Вітчизни, перерахувавши одноденний заробіток – 20348 грн. – на вирішення актуальних проблем однієї з військових частин області.

А про те, що лісівники уже перерахували 70 тисяч і планують зібрати ще 100 тисяч гривень для української армії, повідомила Прес-служба Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства. Зокрема, для забезпечення матеріально-технічної бази Української армії віддали свій одноденний заробіток у розмірі понад 50 тисяч гривень працівники Хотинського та Чернівецького лісгоспів. Сторожинецький лісгосп перерахував на потреби військовослужбовців 10 тис. грн. Працівники Берегометського лісмисливгоспу надали грошову допомогу буковинським солдатам у розмірі 8,5 тисяч гривень і планують передати ще свій одноденний заробіток, а це близько 60 тис. грн на Збройні Сили України.

Лісівники Сокирянщини та Путильщини теж готові надати фінансову підтримку військовим. Розмір їхнього грошового внеску становитиме майже 42 тис. грн. Загалом лісгоспи Чернівецького ОУЛМГ передадуть на забезпечення армії понад 170 тисяч гривень. З цієї суми вже перераховано більше 70-ти, а ще близько 100 тис. грн. надійде на рахунки Міністерства оборони України найближчим часом.

Наталя ГРЕНЬ, студентка ЧНУ

Запис Чиновники – патріоти спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Розпад і створення…

Розпад почався з Османської імперії: турки програвали одну війну за іншою, втрачаючи все нові й нові території. Втім, і Російська імперія зазнала ганебної поразки у війні з Японією1905 року, втративши Південний Сахалін і Курили. Та й усередині старіючої імперії зростали національно-визвольні рухи.

На такому тлі Австро-Угорська монархія виглядала стабільною. Проте лише на перший погляд, адже міжнаціональні суперечності погрожували вщент розірвати цю «клаптикову державу». Будь-яка імперія прагне розширення, а переможні війни сприяють її зміцненню. Відень готувався до них і шукав слабшого противника, якого можна було б розгромити швидко і без особливих утрат. На цю роль обрали Сербію. Невеличка балканська держава мала велетенські амбіції: серед її правлячої верхівки поширювалася ідея «югославізму». Суть її полягала в об’єднанні навколо Белграда всіх південних слов’ян і створенні єдиної держави на чолі з правлячою в Сербії династією Карагеоргієвичів. На шляху до реалізації такої мрії стояла Болгарія, яка не бажала визнавати сербську зверхність, натомість хотіла прилучити до себе всі македонські землі, поділені між різними державами. У кількох війнах із Сербією болгари встояли, проте від Македонії їм дістався лише шматочок, решту поділили серби й греки. А Белград після перемоги у балканських війнах майже відкрито почав претендувати на Воєводину, Хорватію, Словенію, Боснію й Герцеговину. Всіма ними тоді розпоряджалася Австро-Угорщина. Сербську небезпеку вона розглядала як серйозну і готова була до силового вирішення конфлікту. Проте за спиною невеликого Сербського королівства стояла величезна Російська імперія, ігнорувати інтереси якої Відень не міг.

Піар або Пошук виправдання

Коли держава готується до війни, вона насамперед шукає виправдання такої політики в очах власних громадян і в очах світової громадськості. Найчастіше нагадується про необхідність захищати свої цінності від зовнішніх ворогів. Національні держави тут мають переваги: вони розповідають про унікальність національної культури, якій нібито загрожує зовнішній ворог, що прагне підкорити й асимілювати чужу націю. Але багатонаціональні імперії не можуть обрати такий шлях, оскільки в них існують панівна нація і залежні від неї народи, що прагнуть більшої самостійності.

В Австро-Угорщині панівні позиції посідали німецькомовні австрійці. Здавалось би, саме вони мали бути найбільшими патріотами Австрії. Проте чимало німецькомовних громадян відчували свою єдність із німцями імперії Гогенцоллернів, створеної 1871 року внаслідок об’єднання десятків німецьких держав під владою Пруссії. Майже водночас зародилася й доктрина пангерманізму, що висувала претензії Німеччини на світове панування. Її прибічники заявляли про культурну перевагу німців над усіма іншими народами, до яких вони ставилися з демонстративною погордою.

Нейманн подарував Гітлеру тепле пальто, за що той облаяв його

Особливу зневагу пангерманістів притягували євреї та слов’яни, яких в Австро-Угорщині проживало багато. Австрійська статистика розрізняла підданих імперії не за їхньою національною самосвідомістю, а за рідною мовою та віросповіданням. Євреї-ашкеназі (тобто німецькі євреї) розмовляли мовою їдиш, близькою до німецької, тому офіційно їх зараховували до «німецькомовних». Утім, серед євреїв Австрії вже зародився сіонізм – прагнення будувати власну державу в Палестині. А на побутовому рівні в Габсбурзькій монархії відчутним був антисемітизм. Хоча єврейських погромів тут не було (Австрія – не Росія!), проте вулицями Відня вже швендяв патологічний ненависник євреїв – Адольф Гітлер. У грудні 1909 р. цей двадцятирічний бездомний художник-невдаха замерзав на вулиці. Гроші в Адольфа скінчилися, і добросердечний торговець поношеними речами Нейманн віддав йому тепле пальто, зовсім безкоштовно. Замість подяки цей угорський за походженням єврей почув лише гнівні образи на адресу «брудних євреїв, які все мають».

У травні 1913 р. Гітлер з австрійської столиці переїхав до німецького міста Мюнхена, бо не хотів служити в австрійській армії й жити в казармі поруч із «чехами та іншими слов’янами». Серед німецькомовних австрійців, які складали меншість населення держави, Гітлер за своїми поглядами був далеко не самотнім. Але між австрійцями частіше зустрічалися патріоти саме Австрії. На них досить ефективно діяла габсбурзька пропаганда, яка оспівувала велич монархії, її славну історію, велику австрійську культуру.

Під скіпетр Габсбурга чи царського орла?

Австрієць пишався своїми земляками – геніальними композиторами Гайдном, Моцартом, Бетховеном. Він гордився видатними австрійськими письменниками і поетами, блискучими художниками, особливо Віденського Сецессіону. Проте інші народи Австро-Угорщини плекали власні надбання, їх важко було об’єднати навколо знакових фігур австро-німецької культури. Угорці вибороли рівні права з австрійцями й прагнули якнайшвидше асимілювати слов’ян і румунів, які проживали в угорській частині двоєдиної монархії. Слов’яни ж намагалися зберегти себе й протистояли наступу панівних націй. На початку ХХ ст. особливу активність проявляли чехи, у середовищі яких зріли ідеї відродження власної державності. А польська еліта мала надію відродити Річ Посполиту «від моря до моря». Серед західних українців точилася боротьба протилежних ідейно-політичних напрямків. Народовці виступали за об’єднання українських земель під скіпетром Габсбургів, а москвофіли хотіли навернути Галичину, Буковину й Закарпаття під владу російського царя. Між румунами Австро-Угорщини зріло бажання об’єднатися із незалежним Румунським королівством. Яку спільну модель патріотизму можна було запропонувати таким різним народам із протилежними мріями і прагненнями?

Російський панславізм = німецький пангерманізм

Ідею реформувати монархію висунув спадкоємець престолу ерцгерцог Франц-Фердинанд. Одружений із чешкою, він добре знав настрої слов’ян. Тому виступав за надання їм тих же прав, які мали німецькомовні австрійці та угорці, а відтак перетворення двоєдиної монархії на триєдину Австро-Угро-Славію. Ця ідея зустріла шалений опір як затятих австрійських патріотів, так і пангерманістів, які зовсім не сприймали слов’ян рівними собі. Подібні плани спричинили тривогу і в Сербії: в разі їхньої реалізації сподівання Белграда на приєднання до свого королівства південнослов’янських земель монархії Габсбургів ставали зовсім примарними. Тривожили вони й Росію, яка намагалася протиставляти слов’ян Австро-Угорщини німцям і угорцям, виходячи з власних загарбницьких планів. Російський панславізм був нічим не кращий за німецький пангерманізм.

Франц-Фердинанд передбачав кінець імперій, тому не хотів війни

Число ворогів Франца-Фердинанда швидко зростало. 17 серпня 1913 р. імператор призначає його генерал-інспектором збройних сил Австро-Угорської монархії. На відміну від багатьох генералів-маразматиків прогнилої імперії, п’ятдесятирічний генерал-інспектор мав гострий розум і аналітичні здібності. Він різко виступав проти можливої війни із Сербією, безпомилково передбачаючи наступний хід подій: на допомогу сербам прийде Росія, далі у бойові дії вступлять і всі великі держави. А результатом великої війни буде розпад і Австро-Угорщини, і Російської імперії.

Такі прогнози збурювали шалену лють тупих австрійських генералів. Вони вважали себе найбільшими патріотами Австро-Угорщини і для її зміцнення готувалися до переможної війни. Проте такий «патріотизм» несе лише загибель загниваючій державі. Наприкінці ХХ ст. тим же шляхом «в нікуди» пішли правителі СРСР, розв’язавши «маленьку переможну» війну в Афганістані. А вона зжерла величезні ресурси і підштовхнула процеси розпаду радянської імперії. Мисляча частина суспільства попереджала, що подібні авантюри неминуче завершуються дуже погано, але Кремль не дослухався. Так само на початку ХХ ст. австрійські «патріоти» не хотіли чути аргументованих антивоєнних прогнозів. Це було шовіністичне сп’яніння, яке передує великим історичним потрясінням.

Ігор Буркут, кандидат історичних наук

Запис ПАТРІОТИ ПРОГНИЛОЇ ІМПЕРІЇ або ШЛЯХ «У НІКУДИ» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

За словами працівників відділу культури, національностей та релігій Сторожинецької РДА, в історико-етнографічному музеї Костинців існує Куток вшанування пам’яті воїнів-«афганців». Про це працівники культури повідомили під час круглого столу, який відбувся у Сторожинці на відзначення Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

Але ще у серпні журналісти нашої редакції намагалися з’ясувати, чому в будинку культури Костинців зняли стенд з фотографіями чорнобильців та «афганців». Директор закладу Валентина Струтинська пояснила, що це, мовляв, тимчасово і невдовзі вони підготують нову експозицію. Та самі чорнобильці й «афганці» іншої думки. Тому дехто й позабирав навіть свої фото – нема, мовляв, чого їм там пилитися під стінами. А стенд зняли ще 2 серпня за розпорядженням сільського голови Віктора Масіяна. Подейкують, тому, що на одному зі знімків був учасник ліквідації аварії на ЧАЕС Валерій Крушніцький разом з колишнім президентом Віктором Ющенком, який вручає йому нагороду. Ймовірно, напередодні виборів місцева влада навіть на знімках не хотіла бачити конкурента на знімках? Хто зна. Але людям рот не закриєш.

Щоби якось зняти напругу, редакція хотіла надрукувати пояснення костинецького сільського голови. Та зв’язатися з Віктором Масіяном не вдалося, хоча я особисто протягом тижня телефонувала керівнику щодня. У сільраді його не було. Тому вирішила поспілкуватися на цю тему із заступником голови РДА паном Пожогою. Кілька разів набирала його мобілку, просила передзвонити, коли звільниться. Та «віз» із місця не зрушив. Щоправда, останній дзвінок до нього зробила ще у листопаді. Свідома того, що голова РДА Франц Федорович одразу розставив би крапки над «і». Та якось не хотілося турбувати керівника, в якого доволі проблем стосовно життєдіяльності району, питаннями, що мають вирішувати інші.

Взялася за перо, коли прочитала у газеті «Рідний край» за 8 лютого, на сторінці, присвяченій 25-річчю  Сторожинецької районної організації воїнів-«афганців», що у Великому Кучурові, Годилові та Красноїльську створюватимуться кутки для розміщення світлин і документів та інших пам’яток, а у Костинцях та Великих Бросківцях ці кутки пам’яті діють.

Проблема, яку порушили афганці, не другорядна. Коли держава хоче, щоби її захищали, їй треба мати серед своїх громадян патріотів. А патріотів треба плекати, на їхньому прикладі показувати, як суспільство шанує тих, хто не шкодує свого життя задля батьківщини. У Костинцях стенд, де були фото «афганців», які загинули або вже померли, просто зняли зі стіни. Тож хіба це не переконує, що не варто віддавати своє єдине життя за наказом згори? Жоден генерал не лишився без доброї пенсії та відзнак. А солдати та ліквідатори,  які виконали свій патріотичний обов’язок перед державою, – хоч і тієї, – нехай як знають…

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Патріотів за день не виховаєш спершу з'явиться на Медіа-Версії.