А зараз Манафорт має зробити мільярдера Дональда Трампа президентом США. Хоча через пропутінську риторику американської виборчої кампанії політтехнологу стало складно вести бізнес в Україні. Надто зважаючи на його співпрацю і з українськими, і з російськими олігархами. Трампа критикують уже через лояльні погляди на Путіна та його агресивну політику щодо України. Трамп навіть виправдовує окупацію Криму – тим, що  нібито «більшість людей в регіоні хотіли бути частиною Росії» – на цьому наполягає і російська пропаганда.

Свою кар’єру Манафорт  розпочав іще в 70-х ХХ століття, співпрацюючи з політиками-республіканцями, далі був радником багатьох автократів.

За діяльністю Манафорта в Україні можна зрозуміти, наскільки політика та бізнес переплелися в Україні, яка й досі лише намагається бути демократією – через чверть століття незалежності.

В Україні Манафорт виник після Помаранчевої революції 2004 року. Тоді Янукович, будучи кандидатом у президенти, помилково покладався на російських політтехнологів, які недооцінили розчарування виборців владою. Після поразки Янукович звернувся до американських експертів, і Манафорт почав працювати на олігарха Ріната Ахметова, головного спонсора Партії регіонів. Партія здобула найбільше місць у Верховній Раді 2006 і 2007 року, а Янукович повернувся на пост прем’єра.

За інформацією Держдепартаменту, Манафорт і його колеги Філл Гріффін і Кетрін Барнс тиснули на американських дипломатів, змушуючи їх ставитися до Януковича як до рівного, щоби не складалося враження, ніби вони симпатизують його опонентам на виборах.

Як писав тодішній посол США в Україні Джон Хербс, Манафорт допомагав Партії регіонів  позбутися мафіозного іміджу й набути вигляду легітимної політсили.

2007-го Манафорт з американськими партнерами створив приватну компанію на Кайманових островах для скуповування активів України. Вони запросили російського олігарха Олега Дерипаску інвестувати це. Дерипаска погодився платити Манафорту і партнерам 2% і вклав $100 млн у фонд, який згодом купив кабельний телеканал в Одесі.

Пізніше російський олігарх подав на Манафорта до суду – після аудиту. Справа досі чекає розгляду.

2008 року Манафорт став одним з партнерів українського олігарха Дмитра Фірташа, разом з американськими забудовниками збирались відкрити у Нью-Йорку на Манхеттені торговельний центр під назвою «Bulgari Tower». Врешті-решт проект був заморожений.

Коли 2010 року Янукович став президентом України, Євген Компаченко, що працював з Манафортом і проводив опитування для Партії регіонів, розповів «The New York Times», що стратегія американського політтехнолога будувалася на етнічних і мовних розбіжностях між Сходом і Заходом України.

Хоча колишній міністр закордонних справ Костянтин Грищенко розповів виданню, що Манафорт тиснув на Януковича, щоби той підписав угоду про асоціацію з ЄС, і намагався домовитися про підтримку українського членства в європейському блоці. Хоча на Заході прохолодно ставилися до Януковича, коли він кинув свого політичного опонента Юлію Тимошенко за ґрати. Янукович не прислухався до порад Манафорта і відмовився підписувати угоду про асоціацію з ЄС на догоду Путіну. Усе це призвело до початку Майдану й повалення режиму.

Повернувся Манафорт до політичної роботи в Україні раніше, ніж можна було очікувати. Перед парламентськими виборами 2014-го, працюючи тепер на колишнього очільника Адміністрації президента Сергія Льовочкіна, Манафорт прибув до України і розпочав ребрендінг дискредитованої партії.

Об’єднавши противників прозахідного київського уряду, саме Манафорт запропонував назвати це новоутворення «Опозиційним блоком». Стратегія спрацювала. Зомбі з Партіі регіонів здобули 43 місця в парламенті.

Невідомо, чи припинилася діяльність Манафорта в Україні, коли він почав займатися кампанією Трампа. У Льовочкіна відмовилися коментувати, чи працює американець на них досі і скільки йому платять.

А щодо Трампа, то у «The New York Times» написано, що Путін робить Трампу «ведмежу послугу», якщо дійсно втручається у вибори в США. Якщо таке вийде назовні, це може спричинити зворотний ефект.

dt.ua

Запис Пол Манафорт, радник Трампа, працював з Януковичем, мав бізнес в Україні з олігархами і створив «Опоблок» з рештків Партії регіонів – «The New York Times» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Дарма хвилюються, мабуть, ті, хто підозрює, що Партія регіонів «підіймає голову» після революції. Видима, зовнішня активність її представників на телеекранах цілком перекреслюється її бездіяльністю на місцях.

Цими днями до редакції звернувся наш читач Степан Петрович БЕРТ, який хоче офіційно вийти з Партії регіонів, але не має змоги це зробити… через фактичну відсутність ПР у Чернівцях.

Степан Берт – член ПР від 14 лютого 2012 р. До того був членом партії Тигіпка «Сильна Україна», працював членом дільничної виборчої комісії від цієї політичної сили. Коли «Сильна Україна» влилася в ПР, пан Степан не вступив до нової партії. Але 2012 йому надійшла пропозиція знову попрацювати в комісії  – цього разу від ПР. Попрацював. На дільниці конфліктів і фальсифікацій не було, результати в цілому відповідали загальним тенденціям у місті. А вже після виборів чоловікові запропонували вступити до лав партії. Так і вступив. Був рядовим партійцем: жодних заходів не проводив, у зборах участі не брав. А згодом поїхав на роботу до Польщі, тож за діями «своєї» партії спостерігав по телебаченню. Особливо – за розвитком подій на Майдані.

Повернувшись в Україну в середині лютого, одразу почав розшукувати представництво ПР, щоби вийти з неї. Прийшов на тодішню Червоноармійську, де розташовувався міський партійний офіс – двері зачинені, вивісок нема. На Міцкевича, де був обласний офіс – так само. Відвідав міське та обласне управління юстиції – там його запевнили, що юридичні адреси цих офісів не змінювалися та й змін до статуту відповідні парторганізації не подавали, як і жодної інформації про закриття чи розпуск партії не надходило.

Зібрався надіслати заяву про вихід з ПР до Києва, до центрального офісу Партії регіонів. Але попередньо розшукав через Інтернет адреси і телефони – за жодним номером ніхто так і не взяв слухавки. Тож відправляти листа туди, звідки він, найімовірніше, повернеться адресатові, не бачить сенсу.

– Я не хочу бути схожим на героя фільму «Весілля в Малинівці», який обертав шапку залежно від зміни влади, – каже Степан Берт. – У мене немає жодного інтересу до перебування в партії, я не входжу до державних структур, не чекаю реваншу цієї партії. Хочу вийти з неї з внутрішніх переконань, і хочу зробити це офіційно.

Юридична освіта і досвід роботи юристом підказує пану Степанові дещо екзотичний вихід з ситуації: – У цивільному праві є таке поняття, як «заочне рішення суду», – ділиться Степан Берт. – Людині, яку викликають до суду, тричі відправляється повістка. Якщо не виходить особисто її доставити – подається оголошення  у місцеву й центральну газети: оголошення долучаються до цивільної справи, відтак вважається, що людина попереджена і не має права оскаржувати рішення суду, яке приймалося без її присутності. То, можливо, якщо не вдається знайти партію, аби з неї вийти, то можна оголосити про свій вихід через ЗМІ, і це буде зараховане?»

Редакція спробувала допомогти читачеві. Звернулися до офіційного сайту Партії регіонів. На жаль, там немає кнопки «контакти» або «зворотній зв’язок». Зате в розділі «О партии» знайшли «Руководство партии». Там зазначається, що «Председатель партии – Азаров Николай Янович». Відомо, що він за межами України, тож пошукали заступника з відповідних питань. Серед «заместителей главы партии» знайшли потрібного: «Дмитрий Алексеевич Шенцев – заместитель Председателя ПАРТИИ РЕГИОНОВ по организации работы в регионах». Знайшли його в соціальній мережі Фейсбук, повідомили про ситуацію. На час, коли друкувалася газета, відповіді не отримали.

До одного з місцевих керівників ПР вдалося додзвонитися. Голова виконкому Чернівецької обласної організації Партії регіонів Матвій Куцак на запитання кореспондента, що ж робити людині, яка хоче вийти з ПР, пояснив: – Хочу запевнити, що незабаром мрія цієї людини збудеться і все буде нормально. Так, фактично якийсь час наша партія в Чернівцях не працює, тому що офіси були пограбовані. Нехай ця людина вийде на зв’язок з керівником районної організації за місцем проживання і віддасть йому заяву.

Того, що рядовий член партії не знайомий особисто з керівництвом і, тим паче, не має номерів мобільних телефонів, п. Куцак, очевидно, не припускає.

Тим не менше, рекомендації п. Куцака переказуємо нашому знайомому та іншим бажаючим вийти з Партії регіонів. Але, про всяк випадок, надаємо йому можливість заявити про свій вихід публічно. Щоби потім ніхто не мав підстав включати його в списки членів партії і списувати на нього певні суми. Бо така ймовірність випливає з оприлюднених нещодавно документів місцевої ПР.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис «Хочу вийти з ПР офіційно, та партія… зникла» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Друге – неготовність працівників ні приватної, ні бюджетної сфер вдатися до загальнонаціонального страйку. Цю тему не змогли дотиснути навіть студенти в університетах, які змушені водночас ходити і на мітинги, і на пари. Ті ж, хто зібралися, дуже скоро з протестувальників перетворилися на танцювальників. Те, що могло бути народним гнівом, стало народною забавою.

Третє – дезорганізованість маніфестантів, починаючи зі студентів і закінчуючи партійними функціонерами. Попри наявність якихось оргкомітетів, більшість акцій мають спонтанний характер. Очевидно, що організатори виступів не можуть домовитись не тільки про те, що робити завтра, але й про те, що робити сьогодні.

Четверте – чи не найважливіше – розкол між громадським активом і студентами, з одного боку, та партійними лідерами – з іншого. Більшість місцевих ЗМІ не повідомляють про конфлікти, які мають місце, але рано чи пізно це стане публічною темою. Політики намагаються взяти під контроль студентські виступи і не гребують жодними методами, аби усунути незручних їй активістів.

П’яте – влада почувається впевнено. Попри деякі заяви й перестановки в Чернівецькій міській раді та ОДА, загалом ситуація тримається під контролем. Партія регіонів не здає позицій, адміністративний ресурс працює у звичному режимі. На вулицях під час мітингів практично немає міліції, що красномовніше за будь-які аргументи.

Шосте – опозиція «під шумок» намагається вирішити свої власні проблеми, використавши студентів як інструмент тиску. Наразі невдало і дуже непорядно. В таких умовах постає питання «Чим вона морально краща за владу?» – дві сторони симетрично віддзеркалюють одна одну. Молодь, зі свого боку, не мислить узагалі і постійно піддається зовнішнім маніпуляціям.

Сьоме – і останнє – за відсутності чіткого плану дій і рішучості маніфестантів мітинги проти свавілля міліції, як і Евромайдан тижнем раніше, захлинуться самі по собі. Фестиваль не може продовжуватись вічно. Або фестиваль, або революція.

Святослав ВИШИНСЬКИЙ, політичний аналітик, блогер VKursi.com

Запис Буковинські реалії: Не вдача революції спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Не менш важливим, на думку регіоналів, є питання про призначення нашоукраїнця Володимира Бешлея заступником Михайлішина. За словами регіонала Кушнірика, депутати від ПР запропонують зняти цей проект рішення з порядку денного на доопрацювання. Кушнірик обмовився також, що цю посаду пропонували йому, та він відмовився: – Це не посада для людини, яка виконує чиїсь розпорядження, цей спеціаліст, нікого не питаючи, має давати конкретні вказівки, пропонувати  рішення, – наголосив регіонал.

Депутати від «партії покращення» назвали ще низку важливих питань, які сьогодні розглядатимуться на сесії міськради, зокрема надання поворотної фінансової допомоги кінотеатру «Чернівці», «Чернівціводоканалу» та «МіськШЕПу».

Загалом на сесію заплановано 31 питання. Та чи буде розглянуте хоча б одне – невідомо, бо в кулуарах хтось поширює  чутки, що опозиціонери, мовляв, планують зірвати сесію і навіть кинути димову шашку до зали.

Галина ЄРЕМІЦА, «Версії»

Запис Нинішня сесія міськради обіцяє бути гарячою. Якщо її не зірвуть… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Рік тому Конституційний Суд дозволив саджати за поширення негативної інформації про політиків і чиновників, а вчора вперше судили журналіста  за розповсюдження ним інформації про судимість місцевого чиновника. 

До Руслана Коцаби позивається про захист честі, гідності і ділової репутації депутат від Партії регіонів з Косівщини, полковник податкової міліції Василь Строїч. Журналіст наполягає, що Строїч підробив трудову книжку та військовий квиток записом про службу в армії, що було доведено судом першої інстанції.

Рівно рік тому Конституційний Суд розтлумачив положення Основного Закону про право на особисте і сімейне життя на користь посадових осіб, закривши доступ громадянам до значного обсягу суспільно важливої інформації. Саме так оцінили рішення КС експерти Центру політико-правових реформ.

Тепер журналістам та іншим охочим дізнатись інформацію про політиків і чиновників, оприлюднення якої прямо не передбачене законом, може загрожувати покарання за статтею 182 Кримінального кодексу «Порушення недоторканності приватного життя» –  від штрафу аж до п’ятирічного ув’язнення.

Внаслідок ухвалення такого рішення для громадськості закривається доступ до інформації, наприклад, стосовно судимостей, дисциплінарних стягнень, отримання фахової освіти та родинних зв’язків чиновників усіх рівнів. Також можна завести кримінальні справи проти журналістів, які займались розслідуванням довкола помешкання Президента в Межигір’ї або цікавилися пільгами конкретних народних депутатів.

У своєму рішенні КС проігнорував позицію Європейського суду з прав людини про те, що недоторканність приватного життя у політиків й інших посадовців має значно вужчі межі, ніж у звичайної особи. Не може бути таємною інформація, коли право суспільства знати переважає право посадовця зберігати в таємниці певні факти про себе.

Таким чином, КС створив умови для розвитку корупції, позбавив суспільство ефективних механізмів контролю за владою, а над журналістами, які викривають факти зловживань, заніс меч кримінальної відповідальності.

Вл.інф.

Запис Журналіст написав про судимість чиновника і за це може сісти спершу з'явиться на Медіа-Версії.