– Журналістам бракує фаховості, – наголосив під час навколокнижної бесіди у  «Literatur Cafe» Олег Романчук. – І коли читаю газети, які мають непогані наклади, а там – і безграмотність, і невміле редагування… терпець уривається! Я час від часу телефоную до тієї чи іншої редакції й кажу:

– Друзі, ну не можна вживати ці кальки з російської!

– Та ви розумієте – тут така текучка…

– Та понаписуйте собі на стінах: не стакан – а склянка, не палатка – а намет, не бутилка – а пляшка!

– Моя книга «У пошуках Універсуму» – це спроба проаналізувати усі наші прорахунки, недоліки та досягнення – і виробити якісь стратегічні навики на майбутнє. Принаймні, подібне я намагався робити в кожній власній статті, починаючи з часу заснування журналу «Універсум» (грудень 1993 року), – зазначив Олег Романчук. Під однією обкладинкою автор зібрав вагому частину написаного за останні двадцять років: публіцистичні та наукові статті, роздуми, прогнози і спостереження…

– Книжка Олега Романчука має символічну назву — «У пошуках універсуму». Це справді робота пошуку сенсу незалежного життя українського соціуму. Річ системно-хронологічна. Це не історична послідовність фактів. Це не політологічні гадання на кавовій гущі: «А що буде, якщо…», – відгукується про книгу Юрій САЄНКО, доктор економіки й соціолог. – Це полотно, зіткане зі співставлень сучасних фактів, подій, думок, суджень сучасників і класиків — у кінцевому випадку з авторським аналізом, висновками і, де можливо, рекомендаціями…

– На жаль, починаючи від перших років незалежності, не дотримано нормального стратегічного плану розбудови держави. Менеджмент – він і в Африці менеджмент. Треба ставити мету, ціль, у який спосіб ти маєш цю ціль осягнути, які ресурси потрібні. І коли Леонід Данилович, ще в ранзі прем’єра, запитував депутатів парламенту: «Скажіть мені, що будувати? І я збудую!» – з нього сміялися, його фразу перетворили на жарт. А він же як менеджер (досвід керування Легмашем, Південмашем) ставив нормальне запитання! Проте парламент нічого толкового йому не міг запропонувати. Тому «маємо те що маємо», – зауважив пан Олег.

Зважаючи на викладацький досвід Олега Романчука (доцент кафедри журналістики), присутні журналісти спровокували автора дати власну оцінку і сучасній українській журналістиці.

– Україні катастрофічно бракує аналітичної журналістики, відповідних фахівців, – наголосив він. – Журналіст може бути добрим фахівцем лише тоді, коли він має відповідний фах: історика, фізика, математика, лікаря… Він дає йому можливості гарно аналізувати, глибоко мислити, і добре орієнтуватися в тій чи іншій царині галузі знань.

– Я кажу своїм студентам: ви приходите зі своєї шкільної лави непідготовленими до високої науки. Вам бракує слів, начитаності, і це перешкоджає нормально оформляти думки в складні, складнопідрядні речення, – наголосив Олег Романчук. – Жоден інтернет, жодне телебачення вам не допоможе, ви повинні працювати з книжкою. Тому що лише вона формує свій специфічний спосіб мислення, спосіб аналізу.

Чи не тому є сподівання, що і газети не так уже швидко вимруть?!

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

Запис «Україні бракує аналітичної журналістики» спершу з'явиться на Медіа-Версії.