На цьому під час брифінгу наголосила Голова партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко.

Вона нагадала, що монобільшість ухвалила закон, відповідно до якого з 1 січня для малих підприємців скасовується та система роботи, обліку й оподаткування, до якої вони звикли і яка дає їм право нормально працювати. Щоб допомогти ФОПам, «Батьківщина» ініціювала проведення позачергового засідання Верховної Ради.

«Їх проігнорували «слуги народу», Кабмін, вся влада. Тому ми, опозиційні сили, зібрали всі необхідні підписи для того, щоб сьогодні провести позачергове засідання та ухвалити ті закони, які потрібні малим підприємцям, щоб з 1 січня вони не втратили свої робочі місця. Однак під тиском влади декілька депутатів відкликали свої підписи, щоб зірвати проведення засідання. Ось як сьогодні працюють «слуги народу», які перетворилися на ворогів народу, і це продовжується по багатьох напрямах», – обурилася Юлія Тимошенко.

Лідер «Батьківщини» наголосила, що влада ігнорує не тільки ФОПів, але й делегацію шахтарів, яка приїхала сьогодні під стіни Верховної Ради просити повернути їм заборгованість по заробітній платі.

«Їм заборгували 1 мільярд 800 мільйонів гривень заробітної плати, і ми добилися, що сьогодні буде позачергове засідання, щоб ухвалити зміни до бюджету і погасити заборгованість. Однак, чи повернуть шахтарям кошти та чи ухвалять потрібні ФОПам закони, залишається під питанням.

https://ba.org.ua/yuliya-timoshenko-vlada-ostatochno-vidirvalasya-vid-problem-lyudej-popraviti-vse-zmozhut-lishe-perevibori/

Запис Влада остаточно відірвалася від проблем людей, поправити все зможуть лише перевибори? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Опозиційні політичні сили активно критикують владу. Так, представники “Голосу” зазначають, що “критична ситуація з вакцинацією та киснем є управлінським провалом”, згадуючи, що ще в травні представники цієї партії пропонували виділити 800 мільйонів гривень та встановлення кисневих станцій, також звучать заклики удесятеро швидше протидіяти ковіду. Менше уваги боротьбі з ковід приділяє партія ЄС, якщо почитати їх сайт, то складається враження, що справи проти Порошенка, енергетична криза та провали Зеленського є наразі важливішими. Виключенням є фракції ЄС в Олеській райраді, яка вимагає від влади забезпечити одеські лікарні киснем. В ОПЗЖ також переймаються питанням забезпечення киснем Одеської області, вимагаючи в уряду виділити кошти для цього, але ж питання не в коштах, а у виробничих можливостях, про що йшлося вище. Загалом наразі ми бачимо доволі багато критики, але замало конкретних пропозицій як покращити ситуацію.

Натомість Юлія Тимошенко наполегливо домагається привнести професійну логіку і послідовність у роботу щодо подолання пандемії. Так, вона закликає зайнятись цим питанням РНБО й повернутись до виконання підготовленої “Батьківщиною” постанови щодо захисту людей від ковіду. Зокрема  вона пропонує: створити Національний штаб протидії ковіду на чолі з Президентом, відкрити багатоканальну лінію для звернень громадян, створити мобільні бригади забезпечені безоплатними тестами та ліками, а також забезпечити закупівлю за державний кошт всіх необхідних ліків для лікарень; наголошує на необхідності 300% доплати лікарям, поновленні роботи санепідслужби, продовженні вакцинації та виробленні власної вакцини. Виглядає так, що ці пропозиції вносяться Тимошенко не задля посилення політичного протистояння, а з метою реального убезпечення суспільства від комплексних наслідків пандемії – від загроз життю і здоров’ю громадян до економічного колапсу.»

https://realist.online/ukr/politika/kovid-situatsija-v-ukrajini-problemi-ta-politichni-rishennja

Запис Ситуація з ковідом: від опозиції багато критики, але замало конкретних пропозицій як покращити ситуацію спершу з'явиться на Медіа-Версії.

З  розмови Гриценка з чоловіком, що зателефонував до прямого ефіру каналу «Чернівці»:

Буковинець: –  Кого Ви бачите Президентом України?

Гриценко: – А Ви – кого?

Буковинець: – Вас!

Гриценко: – Дякую, Я виправдаю Вашу довіру. 

Анатолій ГРИЦЕНКО, голова політичної партії «Громадянська позиція»  – перший у рейтингу народної довіри. Послідовний і чи не єдиний в Україні прогнозований політик, для якого інтереси України – понад усе.

Міністр оборони (2005—2007), голова Комітету ВР України з питань нацбезпеки і оборони (2007-2012), голова Підкомітету з протидії відмиванню брудних коштів (2012-2014). Доцент Києво-Могилянської академії. Полковник запасу.

За гороскопом – Скорпіон. Наголошує, що поважає людей, тому завжди перед ними відкритий, справжній – такий, яким є. І в цьому не доводиться сумніватися, бо всі його дії – цьому підтвердження. Хоча політик переконаний, що розум і мораль нині не затребувані. І не тільки в Україні – часто-густо нагорі владних пірамід перебувають шоумени.

Отже, меседжи від Гриценка, які окреслюють його дії та світобачення.   

 Від жовтня 2014-го за рішенням Порошенка мені закритий доступ до центральних каналів телебачення. Такого не було навіть за Януковича та його сина-стоматолога, який видаляв зуби усьому бізнесу, і яких я критикував. Нині рівень доступу до каналів значно гірший. Залишилися NewsOne, 112 і ЗІК.

 Проти мене немає жодної кримінальної справи. Те, що казав перед виборами горе-прокурор Матіос – повна брехня.  Після того я мав розмову з Порошенком і казав йому, що він же знає, що Матіос нагло брехав, тож нехай зніме його з посади. Президент сховав очі: «Знімати не буду». – «Тоді нехай зізнається на каналі, що казав неправду» – «Ні, але більше такого не буде» . Така ось розмова відбулася між нами …

 2016-го пішов до прокуратури й протягом 7 годин давав свідчення про злочинні дії та злочинну бездіяльність 11 посадових осіб, включаючи Порошенка. Там і Яценюк, і Турчинов, І Кубів, та інші… Якби Генпрокурор був нормальний, а не кум, – усе б давно пішло до суду. І сіли б усі ці найвищі особи на 12-15 років! Натомість зараз вони вже готуються до чергових виборів.

 Із ким може об’єднатися « Громадянська позиція»? Аж ніяк не з Тимошенко і не з Наливайченком – з ним не могло бути й натяку на жодні перемовини. Адже на екс-голову СБУ я дав свідчення в прокуратурі, і він повинен сидіти: Крим здали при ньому. Свого часу, як голова комітету, я звернувся до Наливайченка за інформацією про контроль Фірташа над більш як 60% облгазів. І отримав від голови СБУ документ, що Фірташ не має жодного стосунку до облгазів. Уже тільки за цей документ варто карати.

Наразі «Громадянська позиція» може об’єднатися із Садовим («Самопоміч»), Саакашвілі («Рух нових сил»), Катеринчуком  («Європейська партія»),  Добродомовим («Народний контроль»), із  ДемАльянсом…

В Україні треба створити систему, яка змусила би владу чути людей

Україною керують не державні діячі. Ці люди не відчувають, що за ними – десятки, сотні тисяч і мільйони людей. Як, скажіть, може працювати Нацбанк, де півроку немає голови?  А  Рахункова палата без очільника? Та й такі важливі для людей міністерства, як Мінагрополітики та Мінздоров’я – без керівників.  А при владі зустрічаємо міністрів, у яких перший запис у трудовій книжці – міністр!

 Та й Президент не хоче брати на себе відповідальність. Це яскраво продемонстрував  

проект Закону  про реінтеграцію Донбасу. Бо в ньому, після погодження його відповідним комітетом, з’явилася одна небезпечна річ. Тому я за нього зараз не голосував би. Йдеться про те, що свого часу ні в.о. Президента Турчинов, ні пізніше президент України Порошенко не виконали вимоги Конституції та Закону «Про оборону України». Коли Росія пішла на нас агресією, ці двоє, згідно своїх посадових обов’язків, повинні були діяти згідно з чинним законодавством  і Конституцією, де чорним по білому написано, що особисто  Президент,  як головнокомандувач, організовує Ставку Верховного  командувача Збройних Сил і управляє військами, а не бореться з тероризмом. У законопроекті ж про реінтеграцію пропонується створити  оперативний штаб. А на війні – знаєте, як? Коли керує генерал, то при потребі чогось пройдуть тижні, доки війська це отримають, а коли Президент дасть команду, то все з’явиться вже завтра. Натомість Порошенко ставить себе, так би мовити, над сутичкою. І виходить, що у підсумку Президент не відповідає ні за оборону країни, ні за саму країну. Та коли боїшся відповідальності – напиши заяву!

Представник Президента в українському суді просив суд не визнавати факту російської агресії! Це неймовірно, але це факт. Відомі українські правозахисники зібрали матеріали на підтвердженняі російської агресії, тобто присутності російських військ: відеозаписи, фото та речові докази, письмові свідчення – й з усім цим матеріалом звернулися до українського суду із проханням визнати Росію агресором. Суд залучив у якості третьої сторони Президента. Зрозуміло, що сам Порошенко на суд не прийшов, але на засідання прибув його представник. І – увага: представник Президента України попросив суд не визнавати факту російської агресії!!!

Треба створити систему, за якої влада чутиме людей. Бо, найперше, має працювати система. Люди повинні почуватися у безпеці, бути певними, що в них є робочі місяця, що їм забезпечені відпочинок, освіта… А зараз як? Захворів, не дай Боже, серйозно – і все мусиш віддавати, аж до квартири!!!

Скасування потребують як нардепівська, так і президентська  недоторканність. Жодна посадова особа не повинна бути недоторканною Утім, пригадаймо, 2006-го місцевих депутатів позбавили недоторканності, та щастя не настало. Чому? Бо гроші розподіляють міністри. А недоторканність – це гроші і влада. Насіров їздив обідати з Трампом за наші з вами кошти – платників податків. А коли взяли його за жабри – дав 100 млн грн застави. Чи в багатьох є така можливість?

Закон про вибори треба змінювати. Бо він такий, що без мільйонів ніхто не має шансів стати нардепом. Але у цього проекту, прийнятого в першому читанні, дуже  мало шансів стати законом. Бо він не влаштовує ні Президента, ні Яценюка, ні, зрозуміло, самих мажоритарників, таких потрібних Президентові.

 Натомість Порошенко розуміє, що обманом він уже не пройде до влади: обіцянок цілий міх, а нічого не виконано. Освіжіть пам’ять, зайшовши на сайт ЦВК, там усі його передвиборчі обіцянки:  і покласти край війні, і з офшорами покінчити, і стабільність забезпечити та долар до 10 гривень знизити, й учасникам АТО пристойні зарплати дати та на мільйон кожного застрахувати… Одне слово, якщо зараз вийти на вулицю й опитати людей щодо їхнього ставлення до влади, то після того, як виріжемо з тексту нецензурні слова, інших і не залишиться.

Саме тому ця влада боїться народу більше, ніж зовнішньої агресії. Країна воює, тож  головними мали би бути військові, та в нас усе тримається на міліцейських погонах. Це одна з причин, чому ми провалилися 2014-го. Армії практично не було, а лише внутрішні війська. Та Україна й далі будує  поліцейську державу. Навіть зараз, під час військових дій, усе найкраще  – Нацгвардії, а не військовим, які захищають своїми життями країну на сході. А кого призначають міністрами оборони? – Не фахових військових. Гелетей і дня не служив у армії. Та й Полторак – теж міліціонер із внутрішніх військ, які охороняють тюрми й захищають владу.

А Верховний головнокомандувач на місці? Це питання виникло після рішення Уряду Порошенка збільшити грошові надбавки за класні чини (еквівалент військового звання) для прокурорів, причому не на відсотки, а в 14-20 разів. Порівняйте розмір нинішніх надбавок за військові звання для офіцерів армії (якщо Уряд забув, нагадаю – армії, що воює!) і відтепер – надбавок для прокурорів: лейтенант армійський отримує 110 грн надбавки, а прокурорський працівник цього класу – 1400 грн; старший лейтенант, відповідно, 115 грн і 1600 грн; капітан 120 грн і 1800 грн; майор 125 і 2000 грн; підполковник 130 і 2200; полковник 135 грн і 2400 грн; генерал-майор 140 і 2600, генерал-лейтенант 145 і 2800; генерал-полковник 150 і 3000; генерал армії України: 160 грн і 3200 грн. При всій повазі до прокурорів, частина з яких дійсно працює чесно, такі дисбаланси і таке ставлення до офіцерського корпусу Збройних Сил та інших силових структур вважаю неприпустимими! Сумно, що Президент, як Верховний головнокомандувач Збройних Сил (ще раз: Збройних Сил, не прокуратури!), цього не розуміє. А якщо розуміє, але допускає такі несправедливі рішення, –  тоді ще гірше.

Представник Президента в українському суді попросив суд не визнавати факту російської агресії!

Новому Президентові доведеться переорієнтувати силовий блок держави на захист країни, а не влади. Ми повернемо анексовані території, але не шляхом воєнних дій. Та в ситуації, коли в державі прогнило буквально все, коли гуляють на свободі ті, що вкрали мільярди й навіть десятки та сотні мільярдів, доведеться приймати жорсткі рішення.

Пенсійний закон теж доведеться переглядати. Він несправедливий і антисоціальний.

У нас доларовий мільярдер обіймає державне президентське крісло. Це – нонсенс Бізнес має бути відділеним від держави. Та коли громадяни сплачують військовий збір, а їхній Президент ховає свій бізнес в офшорах від оподаткування – це, щонайменше, аморально. Ваш земляк Арсеній Петрович теж «в дєлє», а мав би сидіти в прокуратурі та давати свідчення. Як відомо, Янукович нині у Ростові, а ці, повірте, будуть ще далі, але перед цим повернувши вкрадене.

Зовнішні борги України такі, що кожна родина має віддати 200 тис. грн. Це сьогодні. А що буде завтра? Наступному урядові, який прийде до влади 2019-го, доведеться розривати угоду про реструктуризацію боргів. Нагадаю: Порошенко, Яценюк і Яресько доповідали українцям про реструктуризацію боргів зовнішнім кредиторам як про чергову перемогу. Та фактично вони збрехали, бо нам нічого не списали, а тільки відтермінували виплати до 2019 року та ще й з кабальною умовою – додатково сплатити 100 млрд доларів! Ось цього Україна не потягне. І нове керівництво буде вирішувати це питання,  яке, зрозуміло, американцям не сподобається. Та я готовий його вирішувати.

За нинішній бюджет «Громадянська позиція», якби була в парламенті, не голосувала б. Відбувається значне збільшення видатків на органи влади – прокуратуру, суди тощо – на десятки відсотків,  а для людей – на освіту, охорону здоров’я тощо  – на одиниці відсотків. І це не бюджет розвитку, а бюджет проїдання: в нього вже закладені борги. Ми завинили 2 трильйони гривень. У бюджет закладений обвал гривні до 30-31 за долар. 130 млрд грн підуть на виплату боргів, а субсидії – до кишень олігархату. Натомість лише 400 млн грн виділено на енергозбереження.

Кожному мажоритарнику – 25 млн грн! Без звіту про витрати. Бюджет намагаються прийняти якомога швидше, щоби депутати, які думають, не встигли розібратися в ньому. Натомість інші вже куплені:  на кожного мажоритарника, для роботи в округу, закладено 25 млн грн! І за ці кошти ніхто з них не спитає – куди і на що вони витрачені.  

Президент наполіг, щоби він був непідсудний усім антикорупційним органам. Утім, загальновідомо, що корупцію можна здолати тільки тоді, коли є воля і приклад згори. Є чимало країн, які приборкали корупцію без антикорупційних органів. Натомість у нас є «смотрящі» навіть над антикорупційними органами, які вирішують, кого чіпати, а кого – не чіпати. Країна хвора. Та все ж НАБУ наважилося затримати очільника ДФС Насірова, заступника  міністра оборони Павловського, сина Авакова, нардепів  Розенблата, Полякова, хоча на це не було санкцій Президента. Та щоби ці дії НАБУ мали своє логічне продовження, а також завершення у вигляді судового засідання, треба швидко впроваджувати антикорупційний суд. Але Президент затягує цей процес…  

Корупція – це страшенна ганьба для держави. Влада мала би схаменутися, та наразі вона тільки відволікає від себе увагу скандалами в антикорупційних органах.

Наша країна наближається до точки біфуркації, простіше – точки неповернення.  Після неї можливі два сценарії розвитку. Гірший – швидке падіння вниз із повним розвалом: залишиться сама лише територія. Другий – це концентрація зусиль і розуму команди, утвердження моральних цінностей і – рух нагору. На все це дається рік-півтора часу. Потрібні люди, які зможуть провести країну через цей бурхливий період.

Із прес-конференції у Чернівцях:

Кор.: – Пане Гриценко, ваша позиція – жорстка опозиція. Ви говорите про вищих державних посадовців такі речі, яких не пробачають. Яким чином ви убезпечуєтеся? Де ваша охорона? Не боїтеся за своє життя?

– Мої телефони, зазвичай, прослуховуються, та я не боюся. Як професійний військовий,  свідомий, що жодна охорона не врятує. Тож вона мені не потрібна, та й не по кишені. Зрештою, я людина віруюча. Мене, мабуть, охороняють там, на Горі.

Підготувала Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Анатолій ГРИЦЕНКО: «Нинішня влада різниться від Януковича тим, що балакучіша та володіє англійською. Але точки неповернення ми майже сягнули»  спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Серед головних мотивів протестувальників – прагнення змінити життя в Україні. Таким є результат опитування, яке 7-8 грудня провели на Майдані експерти Київського міжнародного інституту соціології і Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва». На підставі його науковці зробили три висновки:

Євромайдан аполітичний, бо лише 5% вийшли на нього у відповідь на заклик опозиції;

він більш суворий, ніж Помаранчевий,

а ще він об’єднав Схід і Захід, бо на нього вийшли люди з усієї України.

Підсумовуючи результати створення портрету Євромайдану, Ірина Бекешкіна, директор Фонду «Демоктратичні ініціативи», зазначила його народний характер.

Дехто з політичних експертів узагалі вважає, що на Євромайдані народилася нова українська нація. Та без перебільшення можна сказати, що  перші серйозні кроки до створення громадянського суспільства зроблені: такими як були, ми вже ніколи не будемо. Про це засвідчує той факт, що  92 відсотки учасників Євромайдану не належать ні до політичних партій, ні до громадських організацій.

…Утім, мене насторожує… певне дежавю. Той, хто добре знає історію Україні, підтвердить, що подібне час від часу відбувалося в  нашій державі. Варто було створитися неймовірно позитивній для України ситуації, як одразу ж втручався «старший брат» і визволяв українців від… непотрібної їм незалежності.

Якщо подібний сценарій можливий сьогодні, то лише через слабкість опозиції.

Пригадую, як мене вразила точка зору одного відомого англійського політичного журналіста, висловлена ще на світанку нинішньої української Незалежності. Після певних дискусій він, з подивом та цікавістю глянувши на мене, спитав: «Невже ви думаєте, що комусь потрібна ще одна сильна держава в центрі Європи?» Створення ж невеличкої української резервації на західних землях багатьох задовольнило б. Утім, не хочеться говорити й думати про погане. Адже наші думки теж програмують майбутнє.

А вчора серед останніх чернівецьких новин на Укрнеті навіть згадки не було про майдан…

Людмила ЧЕРЕДАРИК

Запис Українці стали іншими: Народжується нова нація? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Кетрин Ештон відвідала Майдан і розслабила мітингувальників

Верховний представник ЄС з питань зовнішньої політики та політики безпеки Кетрин Ештон після кількагодинної розмови з президентом Віктором Януковичем відвідала Майдан разом із лідером фракції «Батьківщина» Арсенієм Яценюком.  Це було приємною несподіванкою для мітингувальників. І, треба визнати, що саме це дещо розслабило протестувальників. Ми не сподівалися, що після розмови з верховним представником ЄС з питань зовнішньої політики та безпеки президент віддасть наказ про зачистку Євромайдану. Та, мабуть, він хотів продемонструвати свою міць перед заступником держсекретаря США Вікторією Нуланд, яка висловила бажання у середу, наступного дня після приїзду до Києва, відвідати майдан.

Кетрін Ештон та Арсеній Яценюк на Євромайдані

Одне слово, наступ «беркутівців» о першій ночі став для всіх несподіванкою. Такої навали ще не було. Пізніше ми дізналися, що на кожного протестувальника послали по «беркутів цю». До слова, спецпризначенці ховалися за спинами вояків внутрішніх військ.

…Першим упав блокпост на Європейській площі. Звідти беркутівці пройшли до Будинку профспілок. Уся вул. Михайлівська почорніла від їхніх шоломів. Протестувальники кидали в них усе, що потрапляло під руку.

Жінок і дітей зосередили під сценою на Майдані Незалежності, де в той час була співачка Руслана й лідери опозиції, інші народні депутати. Чоловіки ж стояли стінка в стінку з «беркутівцями». Всі журналісти були серед них. Спочатку мені здалося, що я потрапила в пекло. Попри 10-градусний мороз було дуже жарко. На вул. Інститутській дуже побили нардепів…

«Беркуту» добряче платили за кров студентів

Колишній генерал-лейтенант міліції, нардеп від «Батьківщини» Віталій Ярема сказав на брифінгу, що правоохоронці у розмовах з ним підтвердили: за кривавий розгін людей кожен «беркутівець» отримав по 4 тис. грн., тобто по 500 баксів.  А Леся Оробець, нардеп від «Батьківщини», впізнала у «беркутів ці», який керував розгоном мітингувальників у ніч з 10 на 11 грудня, сумнозвісного Кусюка. Того, що очолював озвірілих спец призначенців, які побили студентів.

Як наголосив генерал Ярема, спецпризначенці не впоралися із завданням зачистки столиці від мітингувальників. Адже практично до 9-ї ранку тривав штурм КМДА. Неймовірно, але факт: мирні протестувальники руками відсунули два автобуси з «беркутівцями», які закривали вхід до Київської держадміністрації, заблокувавши там людей.

Ексклюзивна буржуйка буковинців  

Найперше силовики намагалися захопити штаб Національного спротиву, який розташувався в Будинку профспілок. А саме навпроти нього наші краяни розбили намет з написом «Чернівці. Буковина». Всередині ми обладнали ексклюзивну – і єдину на весь Майдан – «буржуйку». Склали разом дві залізні бочки і вивели з намету трубу. Тож до нас усі ходять грітися. Саме біля цієї буржуйки, яку всі називають європейським паровозом Буковини, чернівецька делегація давала інтерв’ю радіо «Свобода». Постійно у нас перебувають тут від 20 до 50 краян. Одні приїжджають, інші від’їжджають. Але загалом народ постійно прибуває.

Галина ЄРЕМІЦА, «Версії», телефоном з Києва  

Запис Зачистка Майдану в ніч з 10 на 11 грудня силовикам не вдалася спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Увесь час існування Євромайдану влада шукала приводу для його розгону. Перша спроба виявилася невдалою: коли міліцейський спецпідрозділ «Беркут» уночі пролив кров невинних людей, Україна спалахнула. Бурхливо відреагував на цей прояв насильства і зовнішній світ. Тоді влаштували провокацію на Банковій, щоби звинуватити в насильстві самих протестувальників. «Облом» стався й тут: занадто грубо і примітивно діяли провокатори. Тим більше, що їхні дії зафіксовані на відео і аналіз цих матеріалів показує: у силових діях брали участь люди, які користуються лише російською мовою, а української зовсім не розуміють. Навряд чи це громадяни України. Тоді виникає питання: чому громадяни чужої держави на нашій території безкарно проливають кров українців? Чому «правоохоронці», замість захисту власних громадян, допомагають іноземцям у здійсненні провокацій?

«Хід конем» за допомоги пішаків з санепідслужби

Питань все більше, але відповідей на них не чути. Бо владі не до того: їй конче потрібний привід для розгону Майдану. Шукають його ретельно, залучаючи всі наявні ресурси. Задіяні судді, прокурори, навіть санітарні лікарі. «Правоохоронці» вимагають звільнити зайняті протестувальниками громадські будівлі – Київської міської держадміністрації, Палацу профспілок, Жовтневого палацу.

Люди там відпочивають, харчуються, врешті решт – приходять погрітися і справити фізіологічні потреби. Якщо їх остаточно виставити на мороз, то бойовий дух швидко згасне. Це ж владі, власне, й необхідне.

Та добровільно покидати приміщення ніхто не збирається. Як їх звідти забрати? Застосовувати силу небезпечно: опір буде відчайдушний. Тому вигадують різні штучні приводи, зокрема, залучають санітарно-епідеміологічну службу. Проте харчування протестувальників організоване за всіма санітарними нормами, причепитися нема до чого.

Труп туберкульозника – провокація примітивна

Тоді вдалися до чергової провокації. Біля Майдану знайшли труп померлого від туберкульозу колишнього зека. Звісно ж, вихідця зі Львівщини. Спробували роздмухати цілу пропагандистську кампанію, лякаючи людей небезпекою масового зараження туберкульозом. Не вийшло: ця політтехнологія виявилася занадто примітивною. Проте технологи влади здаватися не бажають. Ідей у них поки що вистачає.

Нейтралізувати активність сотень тисяч українців консервативні сили не здатні. Натомість, вони намагаються спрямувати енергію протесту у безпечне для себе річище. І тут на допомогу приходять радикали, діями яких керують лише емоції, а не холодний розум. Коли у неділю до Києва з’їхалися сотні тисяч невдоволених з усієї України, лідери опозиції запропонували їм план блокування урядового кварталу і початку загального страйку. Такі дії вимагають чіткої організації, високої дисципліни та свідомості всіх учасників акцій протесту. Люди повинні бути готовими до нелегкої боротьби, яка вимагає часу, стійкості та великих зусиль. До них готові лише зрілі особистості, загартовані життям. Але юних радикалів така перспектива не влаштовує: їм потрібен «кайф» миттєвих перемог.

Радикали пішли до Леніна, якого чомусь не охороняли

Подібні настрої активісти «Свободи» продемонстрували у недільний вечір. Коли головне дійство на Майдані завершувалося, колона молодих радикалів рушила Хрещатиком до Бессарабки. Там досі стояв символ комуністичного режиму – пам’ятник Володимиру Леніну. Більшість монументів засновнику компартії кияни вже знесли, і нинішня молодь не підозрює, що фігури Ілліча колись бовваніли повсюдно. Навіть над нинішнім Майданом Незалежності чверть століття тому стояв сірий монумент «вождя революції». Поступово столиця звільнялася від цих ідолів, але пам’ятник на Бессарабці встояв. Його захищали не лише члени КПУ, але й міліціонери. Зовсім недавно вони не дали радикалам скинути Ілліча з постаменту. Проте 8 грудня пам’ятник ніхто вже не охороняв. Випадковість? Навряд чи. Не забуваймо: владі конче потрібний привід для «зачистки» Майдану.

Мабуть, знесення монументу розглядалося саме з цієї точки зору. Але й тут влада схибила в розрахунку. Гепнувся черговий ідол, розколовся на частини. Та суспільство не розкололося від того більше, ніж воно було розколотим раніше. Навіть прибічники ленінізму не сприйняли знищення пам’ятника своєму кумирові як непоправну трагедію. Вони почали збір коштів на «відновлення монумента». А спритні ділки вже заробляють на гранітному Іллічеві: торгують уламками пам’ятника, пропонуючи ці каменюки в Інтернеті по 50 гривень за кілограм.

Пам’ятник Леніну скинули так, як колись сам вождь скидав монумент великому князеві Сергію Олександровичу у Кремлі – мотузку на шию, розхитав і – на землю. Бумеранг, майже століття тому кинутий Леніним, нині повернувся до нього, скинувши ідола з постаменту. Ще один символ минулого відійшов у небуття. А влада отримала привід для звинувачення маніфестантів у «вандалізмі»!

Як політтехнологи влади перехитрили опозиціонерів

Незважаючи ні на що, акції Майдану тривають. Правда, політтехнологи влади все-таки перехитрили опозиціонерів. Останні відтягли всі сили на захист Майдану, оголивши Банкову. Що й треба було Президентові: він отримав змогу прийняти представників Заходу в будинку своєї Адміністрації, продемонструвавши світові, що тримає ситуацію під контролем. Що ж, досвід найчастіше здобувається через помилки й прорахунки. Невдоволені режимом показали владі свою силу, із якою треба рахуватися. Протистояння триває – потрібно шукати вихід із нього. І вихід цей повинен бути мирним, без крові.

Ігор Буркут, політолог

Запис Влада, шукаючи привід для «зачистки» Майдану, ошукала народ і обхитрувала опозиціонерів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Які ж відмінності між ними? По-перше, опозиція погано організована.

По-друге, на Євромайдані багато рішучої молоді, готової йти до кінця. І це лякає. Причому, як опозицію, так і владу.

По-третє, відпрацьовується новий формат мітингів, який полягає у залученні максимальної кількості людей.

Як розвиватимуться події далі? Маю два прогнози – оптимістичний і песимістичний. Оптимістичний прогноз, як не дивно, буде песимістичним для тих студентів, що стоять зараз на Майдані, – це відставка уряду. На жаль, імпічменту не буде, оскільки не існує процедури імпічменту. Та й для цього на Майдані має бути принаймні удвічі більше людей. Крім того, підтримку всім цим подіям та неорганізованій опозиції мають надати військові, чого на сьогодні немає.

Гірше буде, якщо стягнуть внутрішні війська і проллється кров. Тоді ми, звісно ж, потрапимо в міжнародну ізоляцію. Якщо конфлікт буде розвиватися далі, це призведе до сильної протидії як у радикально налаштованих регіонах – Львівській, Тернопільській, Івано-Франківській областях, так і в проросійських – Донецьку, Криму, Луганську.

Найбільший результат, якого можна добитися – це усунення влади. Але що буде далі? Чи готова опозиція, яка взяла на себе відповідальність за Майдан, йти до кінця?

Ігор БАБЮК, політолог

Запис «У мене погана новина: імпічменту не буде» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Та не вперше, і навіть не вдесяте. Ми надто швидко забули чорний вівторок 1995-го, коли на Софіївському майдані тисячний натовп людей, – це був похорон Патріарха Володимира, – був оточений по периметру майдану «Беркутом» і безжально побитий. Топтали українські стяги, били жінок, священиків… І кричали: «Ви бандери». Спецпідрозділи відпрацювали ці технології. Тим паче, що вже тоді силовики переконалися, що більшість людей байдужа до того, що відбувається довкола. Адже на тому ж майдані, за межами оточення, перебували люди, гуляли з візками мами, пили пиво чоловіки: була надвечірня пора. Але ніхто не зважав на те, що на їхніх очах б’ють і принижують інших. Якби люди кричали, щось намагалися зробити, не було б такого страшного знущання. Як тоді, так і зараз.

За чужим сценарієм плетуться і влада, і опозиція

Не полишає враження, що і влада, і опозиція плетуться за подіями згідно зі сценарієм, який вони не писали. А Янукович, який спершу нагинав через коліно усіх, і свою фракцію теж, дурнуватими агітаційними заходами на підтримку євроінтеграції, а потім за кілька днів до підписання все різко змінив, виглядає просто неадекватним. Немов ця людина перебуває під впливом чи наркотиків, чи якихось обставин. Як на мене, такі непереборні обставини – це шантаж з боку Путіна, засмачений обіцянками про перевибори Віктора Федоровича на другий термін.

Та Президент починає діяти собі на шкоду. Про країну він ніколи не думав, тому марно сподіватися, що вона йому болітиме. Але він шкодить і своєму бізнесу, своїй партії.

А опозиційні вожді наші розгублені: їм нічого сказати людям, хоч казати щось мусять. Одне слово, цей сценарій і не від них. Усе говорить про те, що сценарій пишеться у Москві. Бо рухаємося ми весь час не від позитиву до позитиву, а, навпаки, від провокації до провокації.

Українське ж суспільство, за браком дієвого проводу, реагує на ці зовнішні подразники не системно, а симптоматично – де припече, там і закричимо чи дамо здачу. На жаль, часто своєю непродуманою реакцією ми граємо на руку нашим ворогам, даючи підстави Путіну називати українську революцію «погромами», при цьому постачаючи режим Януковича аргументами на користь введення надзвичайного стану.

Типовий прийом КДБ – тиск компроматів

Її успішно уже кільканадцять років поспіль застосовують проти України Путін, Кремль, через агентів впливу – таких як Янукович, Азаров, Тимошенко тощо. Ці люди перебувають під страшним пресом компроматів, які має на них Москва. Їхні бізнеси повністю простежені звідти. І якщо оприлюднити хоча б дещицю з того, що тримає Путін у себе в столі, то їхня кар’єра, їхній майновий стан будуть під шаленою загрозою, а самі вони сядуть у тюрму. Бо закриття кримінальних справ не означає, що їх не відкриють згодом.

Відтак те, що відбувається, мене дуже засмучує, бо реагуючи, – а не реагувати не можемо! – тільки зміцнюємо їхні плани. Довкола суцільні провокації, як побиття абсолютно беззбройних сплячих дітей-студентів: не маю сумніву, що серед керівництва й виконавців були оплачені агенти-провокатори з Москви.

Наступного дня провокатори в масках знімають – точніше імітують – зняття пам’ятника Леніну, бо насправді зняти пам’ятник – ми ж знімали у Чернівцях! – зовсім не важко. Кидаєш зашморг, чіпляєш до машини, вона їде і той падає та розбивається. Але ж не було наміру скидати пам’ятник, був намір здійснити провокацію. Тож цивільні б’ють  беркутівців – ті стоять, не захищаючись, а потім знімають побої. А провокатори-агенти ходять через кордони безборонно. Ми бачили це в репортажах: кілька осіб бандитської зовнішності прямують через ряди озброєних беркутівців.

Усе це роблено владою. Але чи додумалася б вона до такого в силу свого низького інтелекту? Навряд. А сценарій розписаний як по нотах.

Споглядаючи за «намаганням» знести пам’ятник, як історик, одразу ж пригадав фотографію з матеріалів Паризької мирної конференції 1919 року. На ній – зруйнований пам’ятник Міцкевичу в Станіславові, тодішній столиці Західноукраїнської Народної Республіки. Він став тоді одним з головних аргументів, чому українцям не дозволили мати свою державу: вони, мовляв, варвари, бо знищують пам’ятники.

Це тільки здається, що шматок граніту нічого не вартий: це символ. І ті, що планують провокації, дуже добре в цьому обізнані.

Контрреволюція і кров чи зміна уряду й відставка Президента

Нинішня ситуація дуже нагадує події кінця 1918-го, коли Антанта змусила Гетьмана Скоропадського підписати 14 листопада Декларацію про федерацію з Росією. Тобто він не те щоби зрікся української незалежності, просто задекларував, що Україна вступить у федеративні стосунки з Росією. Вибухло повстання. Гетьман тоді не мав війська, тільки жандармерію. Те саме зараз у нас: війська немає, тільки міліція та «беркут» для розгону людей. А вже 14 грудня, через місяць після підписання Декларації Гетьман подав у відставку – зрікся трону.

Диктатори, Президенти, Гетьмани мусять усвідомити: коли вони узурпують владу народу, останній повстає проти них.

За аналогією, через місяць може відбутися така контрреволюція, коли за допомоги Росії всю Україну заллють кров’ю. Або ж другий варіант: зміна уряду та відставка Президента. Іншої альтернативи, на жаль, немає. І так, як було досі, вже ніколи не буде. Нагадаю лише, що відбулося сто років тому: знищення української держави, а відтак інтелігенції й селянства, голодомор, репресії і все решта…

Ми мусимо розуміти: це не забавки. І питання не в тому, хто буде – Янукович, Яценюк, Кличко чи Тягнибок. Тут інше: якою бути Україні – цивілізованій чи такій, якою вона буває завжди після кривавих потрясінь.

Утім, люди, що лякають нас розколом країни та погромами, відмовляючи від волевиявлення – а серед них і наш губернатор – дуже слабкі в політичній географії. Треба розуміти, що Україна поділиться не по Дніпру, а по умовній вісі Одеса-Харків, себто по Південному Сходу. Ніколи ні Кіровоград, ні Полтавщина, ні Черкаси, ні Суми не відійдуть від України, бо це історично українська земля. Державницька свідомість у людей – генетична.

Потенційно може відділитися те, що на давніх картах позначалося назвою «Дике поле», себто степ, а сьогодні є вже напівпустелею, де неможливе безполивне сільське господарство, ті землі освоєні виключно через вугілля та руду.

Як на мене, такі сценарії значно небезпечніші для мешканців Півдня, Криму, ніж для нас, мешканців корінної України. Бо ми живемо у краї, про який казали, що тут ріки молоком і медом течуть. У нас, що не ткни в землю, все  проросте. Та й люди в нас здатні жити в умовах, коли держава про них не піклується.

Традиція дефенестрації – викидання з вікна неугодних народові

…Люблю Прагу. Коли проводять екскурсію їхньою мерією, то обов’язково розповідають туристам про політичну традицію, яка має назву дефенестрація. Фенестро – вікно, а дефенестрація – викинення з вікна.

Кількасот років тому влада так допекла чехам, що вони повикидали з вікон людей, яких зненавиділи. Сім міських радників, які повипадали з  поверхів, розбилися до смерті. А через двісті років після тих подій, була ще одна дефенестрація, коли чеські патріоти викинули з вікна королівського замку двох намісників імператора та їх писаря. Але ті врятувалися, бо впали в купу гною.

Українська ж політична традиція, на жаль, відмінна від чеської тим, що чехи спочатку щось роблять, потім падають у гній. А наші, навпаки, добровільно лізуть у лайно, а потім, обтраскані з ніг до голови, намагаються щось нам доводити. Це я стосовно промов нашого Президента, який вже всоте верзе дурниці й думає, що хтось до них дослухається. Це більше нагадує шизофренію, психічну хворобу, коли людина зациклюється на якихось ефемерних речах, відмовляючись сприймати реальну дійсність довкола себе.

Янукович думає, що він, діставши обіцянку від Путіна про підтримку його на другий термін, вхопив Бога за бороду. Але він забув, що Юлія Володимирівна 2009 року теж отримала від Путіна обіцянку про підтримку її президентських амібіцій взамін за підписання газових угод. Закінчилися ж ці обіцянки дуже сумно для леді Ю, яка теж думала, що схопила Бога за бороду. Натомість Путін, як КДБіст, складає блискучі партії. Він кладе яйця, образно кажучи, у два кошики. І хто б із натхненних його обіцянками не виграв, змуситиме робити саме те, що потрібно сценаристу – ослаблювати позиції української держави.

На жаль, агенти впливу Москви є не тільки у владі, а й в опозиції. І всі вони наївно думають, що в Путіна нема іншого наміру, крім допомогти їм сісти на трон. Але головна мета Путіна, яку він декларує відверто, – знищити чи максимально послабити українську державу, шляхом знищення її економіки та деконструкції української національної ідентичністі.

Тому найбільшу надію покладаю на мільйони тих простих громадян України на Майданах наших міст і сіл, які вже не вперше показують більшу державницьку свідомість, аніж наш політичний провід. Саме їх активні дії стримують Україну від сповзання в безодню і є найкращим підтвердженням слів нашого великого земляка, академіка Аркадія Жуковського: «Бог працює на Україну!»

Володимир СТАРИК, аналітик

Запис «Ніщо не буває лише один раз: усе повторюється» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) почав розглядати другу скаргу Юлії Тимошенко стосовно суті «газової справи». Про це на нещодавній прес-конференції заявив її захисник Сергій Власенко. Суд уже передав свої запитання до українського уряду і, згідно із стандартною процедурою ЄСПЛ, Кабмін має 16 тижнів, аби дати на них відповідь – тобто до 23 жовтня 2013 року. «Після цього захист надає свої зауваження з приводу відповіді уряду. Повірте, ми будемо дуже швидкими і зробимо це протягом 1-2 тижнів», – пообіцяв Сергій Власенко.

Захист Юлії Тимошенко не очікує задоволення скарги в повному обсязі. «Тим ЄСПЛ і відрізняється від українських судів, що там у принципі неможливо замовити рішення, а люди в мантіях виносять його згідно із законами, – пояснює Власенко. – Однак не важко спрогнозувати вплив на вердикт за основною скаргою винесеної раніше ухвали ЄСПЛ із визнанням незаконності та політичної мотивації арешту лідера опозиції».

Як відомо, наприкінці квітня ЄСПЛ уже назвав арешт Тимошенко незаконним і політично вмотивованим. Те, що друге рішення ЄСПЛ перегукуватиметься з першим, прогнозують і українські експерти. «У цьому питанні варто провести аналогію з рішенням Євросуду за першою скаргою Юлії Тимошенко стосовно її незаконного арешту. За нею вона практично отримала перемогу, оскільки головне, що ЄСПЛ визнав її політв’язнем. Сам цей факт дозволяє припустити, що за другою скаргою до Євросуду, яка стосується незаконності тих звинувачень, які пред’являють їй у газовій справі, швидше за все, буде ухвала ЄСПЛ, що всі звинувачення, а відповідно й ув’язнення, є незаконними», – вважає директор компанії персонального та стратегічного консалтингу «Berta Communications» Тарас Березовець.

За словами президента аналітичного центру «Відкрита політика» Ігоря Жданова, друге позитивне рішення Євросуду надасть додаткові важелі впливу на Януковича, і він має виконати це рішення, яке слід очікувати десь на початку-в середині 2014 року – акурат до початку виборів. І, коли це станеться, Юлія Тимошенко зможе взяти участь у президентській кампанії», – вважає експерт.

Загалом, на думку фахівців, аргументи влади щодо неможливості участі лідера опозиції у президентських виборах через судимість не витримують критики. За словами колишнього судді Конституційного суду Миколи Козюбри, заборона особам із судимістю брати участь у виборах є лише в законі про вибори президента. А от в Конституції, яка є вищою за будь-який закон, такої норми немає! Значить, Юлія Тимошенко має повне право брати участь у виборах президента 2015 року, не більше й не менше, ніж інші кандидати.

Як написала цього тижня «Газета по-українськи», за два роки ув’язнення «Янукович не зміг усунути Юлію Тимошенко з політичного процесу. Більше того, останнім часом її вплив лише посилився. Саме її люди вважають лідером опозиції, здатним здолати Януковича. «Батьківщина» вже висунула Тимошенко кандидатом на пост глави держави. Згідно червневого опитування громадської думки, проведеного Центром Разумкова та фондом «Демократичні ініціативи» ім. Кучеріва, саме Тимошенко виходить до другого туру з Януковичем».  А виграти в другому турі – вже не проблема. Тим паче, що три опозиційних фракції вже домовилися: в другому турі вони підтримають того, хто вийде у фінал з чинним главою держави.

Дмитро Остафійчук

Запис Справедливість є – і вона в Страсбурзі спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Крім зовнішніх причин, помилуванню сприяли й внутрішні. Банкова стурбована наростанням організованого руху протесту в Україні, яким намагається керувати об’єднана опозиція. Влада докладає чималих зусиль для розколу опозиціонерів, проте успіху не має. А поява серед лідерів опозиції Луценка різко змінить співвідношення сил. Адже саме його харизми не вистачає лідерам «народного повстання». І раптом серед них з’явиться політична фігура в мученицькому ореолі. Відомо, що українці особливо полюбляють постраждалих від влади.

Так, політичній кар’єрі Юлії Тимошенко свого часу дуже посприяло переслідування її режимом Кучми. Коли прості українці побачили страждалицю, змушену пити воду з-під крану в Лук’янівському СІЗО, вони миттєво забули про походження Юліних мільярдів. А коли почули полум’яні промови блискучої політичної акторки, готові були йти за нею у вогонь, воду чи на морозний Майдан…

Луценкові нинішня влада створила подібний образ. Тут і фізичні страждання та психічні тортури, незламність духу та свята віра у свою правоту. Якщо скористатися класичним визначенням, – так гартувалася сталь. Банкова розраховує, що Луценко розколе опозицію. Аналітики ж вважають: він має шанс об’єднати всіх невдоволених нинішнім станом в Україні. А це дозволить створити могутній народний рух, надати йому потрібної динаміки й довести справу до логічного кінця. Хоча стовідсоткової впевненості в такому розвитку подій немає. На жаль, у політичній кар’єрі щойно звільненого в’язня було чимало такого, що періодично  відштовхувало від нього вчорашніх союзників.

Йдеться не стільки про діяльність Луценка в Соцпартії, скільки про його роль у створенні й занепаді політтехнологічного проекту «Народна Самооборона». Тоді народні настрої були використані ним лише для власної успішної кар’єри, а прості люди залишилися ні з чим.

Щоправда, колишній лідер «народних самооборонців» мав достатньо часу для того, щоби критично проаналізувати й оцінити свою попередню діяльність. У камері він багато читав, і подібно до політв’язнів минулого, навіть чимало писав. Висновки з власних і чужих помилок повинен був зробити.

Дай Боже, щоб і більшість українців навчилися робити такі висновки. Головний з них – досить вірити в месію, який дасть нам очікувану волю. За власні права необхідно боротися самим і не покладати на політиків зайвих сподівань. Справжнього лідера може висунути лише народ, і той повинен об’єднати різні соціальні сили спільною ідеєю. Невдовзі побачимо, чи зможе акумулювати Луценко народну енергію. Нового розчарування суспільство не витримає.

Хоча, щоби не розчаровуватися, не треба очаровуватися.

Ігор БУРКУТ

Запис ПОМИЛУВАННЯ ЛУЦЕНКА: ПРИЧИНИ Й НАСЛІДКИ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

фото Георгія Боднараша

Група молодиків, одягнутих у костюми кроликів, із метровою бутафорною морквою, прапорами та шабелюками влаштували невеличкий політичний перформенс.

Цікаво, що вже у вівторок тепер вулицями Києва опозиціонери носили чучело голови КМДА Олександра Попова…

Отака вона, політична маланка…

Запис Кролики-провокатори спершу з'явиться на Медіа-Версії.

фото Сергія Зарайського, “БукІнфо”

– Такої кількості людей цей майдан не бачив від часів Помаранчевої революції, – просто на сцені похвалився Арсеній Яценюк лідеру ВО «Свобода» Олегу Тягнибоку. Центральна площа так барвисто майоріла опозиційними прапорами й плакатами на кшталт «Роботу для кожного» та «Чернівцям потрібен мер», що Арсенію Яценюку довелося просити людей їх приспустити – «аби ми одне одного виділи».

фото Сергія Зарайського, “БукІнфо”

Після акції організатори мітингу бадьоро відзвітували про майже 10 тисяч мітингувальників. Міліція скупо «відміряла» 1,5-2,5 тисячі. Журналісти ж схилялися до «середньостатистичніших» цифр – від 4 до 7 тисяч учасників суботнього мітингу.

– Мета нашої акції – це відставка президента Януковича, це зміни в країні, – пояснював зі сцени людям Арсеній Петрович. – Мета нашої акції – захистити право чернівчан мати свого мера. Ми впевнені, що, якщо в Чернівцях буде висунутий єдиний опозиційний кандидат у мери, як і по місту Києву, то перемога буде за опозицією!

Згодом в ефірі телеканалу ТВА Яценюк заявив, що такою кандидатурою може стати Олексій Каспрук,.

– Те, що Арсеній Петрович озвучив мою кандидатуру, є певною мірою логічним. Тому що я очолюю найбільшу опозиційну фракцію в місті. Я містом живу і намагаюся його захищати. Але рішення нашої політичної сили буде безперечно обговорюватися з партнерами, – прокоментував заяву лідера Олексій Каспрук, голова обласної організації «Фронт змін».

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

Запис Без Кличка спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Виборчий округ №21 (явка виборців становила 49,5%)

Василь Залявський (Партія регіонів) – 3645 голосів

Юрій Скорейко (ВО «Батьківщина») – 1794

Василь Мироник (партія «За права людини») – 1638

Виборчий округ №50 (явка виборців – 28,5%)

Андрій Білогорка (партія «Рідне місто») – 5554

Тарас Бойчук (Партія регіонів) – 3885

Марія Філіпчук («Фронт змін») – 3298

Запис Опозиція з тріском програла довибори спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Проте вибори не обійшлися і без сюрпризів. Найважливіший з них – помітне зростання популярності ідеологічних партій. Несподівано високий для багатьох оглядачів відсоток голосів набрало Всеукраїнське об’єднання «Свобода», причому, навіть у тих регіонах, де виборці за цю політичну силу традиційно не голосували. З чим це пов’язане? Насамперед, із наступальною риторикою самої «Свободи», яка чітко акцентувала: пріоритетними для неї є українські національні цінності.

А далі починають діяти чинники, зі «Свободою» майже не пов’язані. Національно-свідомий електорат, який раніше підтримував «Нашу Україну», цілком розчарувався у ній. Поява Ющенка на телеекранах під час виборчої кампанії остаточно відштовхнула від «нашоукраїнців» навіть тих, хто відчував сентимент до Помаранчевої революції. Віктор Андрійович ще раз продемонстрував, що перебуває в зовсім іншому світі, ніж ми, грішні. «Свобода» ж говорить зрозумілою мовою, закликаючи людей до конкретних дій. Тому за неї проголосувала частина тих, хто раніше вважав цю партію занадто радикальною.

Віддали свої голоси за «Свободу» і деякі з тих, що на минулих виборах голосували за Партію регіонів, але теж розчарувалися в ній. Серед нових симпатиків «Свободи» вистачає й тих російськомовних, кого не відштовхує риторика  на адресу насильницької русифікації українців та московських спроб відродити Російську імперію.

Комуністи  ж дещо розширили свою електоральну базу за рахунок людей середнього віку та частини молоді, орієнтованих на Росію, які «регіоналам» теж уже не вірять. До того ж компартія вперше дуже грамотно провела виборчу кампанію, не пошкодувавши грошей на справжніх професіоналів. Недарма «регіонали» дозволили своїм союзникам-комуністам покерувати митницею – «бабло» там крутиться солідне. На ведення виборчої кампанії саме й вистачило.

І комуністи, і «свободівці» в новому складі Верховної Ради матимуть змогу використовувати парламентську трибуну для дискусій на ідеологічні теми. Але більш обізнані у хитросплетеннях сучасної української політики все ж побачать за подібними дискусіями їхню справжню суть: переділ уже поділеного.

Ще одним сюрпризом нинішніх виборів є досить велика кількість самовисуванців серед мажоритарників. На тлі суспільної потреби в ідеологічно забарвлених політичних силах  несподівано значним виявилося число народних обранців, які не акцентували на ідейних пріоритетах. З часом у парламенті все стане на свої місця. «Тушок» там не бракуватиме.

Наразі можна констатувати: в новому складі Верховної Ради існуватиме дієва опозиція, що дозволяє сподіватися на збереження хоча б залишків української демократії. Повного «одобрямсу» влади, попри великі адміністративні зусилля й фінансові витрати, не вийшло.

Ігор БУРКУТ

Запис Виборчі сюрпризи спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Як з’ясував Рух «Чесно», відповідно до результатів аналізу доброчесності кандидатів у народні депутати на один мандат депутата до ВРУ претендують 2,09 порушників. Серед порушників-мажоритарників по Чернівецькій області, попри наявність безлічі кандидатів, порушниками назвали тільки Михайла Бауера, Геннадія Федоряка, Руслана Панчишина, Анатолія Совву.  Найбільше журналістів здивувало, що до цього «чорного списку» не потрапив кандидат від ПР по 204 округу і прийомний син голови ОДА Папієва Артем Семенюк.

Виправдання «чеснівців», що він є «потенційним порушником», бо інформація щодо його порушень перевіряється, не задовільнила представників ЗМІ, адже відеозаписи агітації за пана Семенюка держслужбовцями і навіть високопосадовцями міністерського рівня гуляють інформаційним простором області і країни вже давно. А відкрите зізнання кандидата від влади, що його робочий графік координує чиновник ОДА, було поширене найтиражнішим виданням області, яке «Чесно» назвав серед тих, моніторинг яких впливав на результати дослідження.

Включення Артема Семенюка в терміновому порядку до списку порушників, яке відбулося у відповідь на закиди журналістів «чеснокам» у співпраці з владою, не надто змінило прикре враження від цієї прес-конференції. Адже присутній на ній керівник обласного штабу Партії регіонів, ставлячи питання представникам «Чесно», нагадав: «Напередодні виборів ми з вами підписали угоду про співпрацю…»

Окрім цього, неспростованою залишилася ще одна неправда від «Чесно». Для ілюстрації принциповості руху, один з його координаторів зазначив, що навіть керівник опозиційного каналу ТВі Микола Княжицький має порушення за першим критерієм (відсутність фактів порушень прав і свобод людини) за роботу в так званому «темнику» за часів Кучми.

В ексклюзивному коментарі кореспондентові «Версій» керівник ТВі і кандидат від Об’єднаної опозиції «Батьківщина» Микола Княжицький зазначив: «Очевидно, що все це неправда. У часи Кучми я не працював на телебаченні, а займався продюсуванням художніх фільмів». Отож чи не з політичною приналежністю кандидатів пов’язане включення чи невключення їх у «чорний список» руху «Чесно»?

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Рух «Чесно» не зовсім чесний? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Подвійне громадянство узаконене

Геннадій Москаль, «привітав» буковинців з тим, що в Україні фактично узаконене подвійне громадянство. Адже до тих громадян України, які вчасно не повідомлять про набуття другого громадянства, застосовуватиметься адміністративна відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 10-30 неоподатковуваних доходів громадян, а для посадових осіб штраф сягатиме 50-100 таких мінімумів. Дарма, що йдеться про порушення Конституції!

Оскільки в Україні існує норма, що за один злочин громадянин не можу бути покараний двічі, достатньо спровокувати таке обкладання штрафом – і ти законно можеш користуватися паспортом іншої держави. Адже про вимогу відмови від іншого громадянства у щойно прийнятому ВР Законі не йдеться.

«Хто ж добровільно оголосить себе психом?»

Так Геннадій Москаль прокоментував запитання про те, чи існує в Україні ініціатива про необхідність психіатричного освідчення парламентаріїв та посадовців найвищого рівня, як ото в Росії, де відповідний законопроект зареєстрований у Державній Думі, і продовжив:

– Та якщо зважати на те, що за даними інституту Сербського, в Україні кожний п’ятий має проблеми з психікою, таке тестування претендентів на державні посади чи депутатський мандат було б не зайвим! Тим паче, що факти неадекватного поводження наших парламентарів майже не щоденно широко тиражуються усіма каналами новин.

МВС – закритий клуб донецького земляцтва у Києві

Прискіпливу увагу при спілкуванні з журналістами Геннадій Москаль приділив повній бездіяльності правоохоронних органів при звертанні громадян – навіть у письмовій формі – з фактами спроби підкупу виборців. Усіх скаржників прокуратура та міліція, навіть не реєструючи письмові звертання, направляє до відповідних виборчих комісій, хоча й це вже є порушенням закону, адже підкуп виборців – діяння, за яке передбачене кримінальне покарання:

– Повірте мені, такого не було ще в жодній виборчій кампанії за часів незалежності: в Україні не порушено жодної кримінальної справи стосовно порушень виборного законодавства! Колись у службових кабінетах КДБ висіли гасла «КДБ – озброєний загін Комуністичної партії». Так ось, МВС нині – озброєний загін Партії Регіонів.

При всій повазі до землі донецької, не могла вона водночас породити стількох міністрів, урядовців, міліціонерів високого рангу, податківців тощо… Це поставило хрест на кар’єрах багатьох чесних і порядних людей, якщо вони не донецькі.

Але в цьому пан Геннадій несподівано бачить і позитив: він вважає, що пересічні «менти» не підуть на сутички з народом, бо більшість їхня вийшла з села, вони щодня бачать, до якого «покращення вже сьогодні» довела українців нинішня влада, а невисокі зарплати рядових, сержантів, прапорщиків не надихають їх до виходу на барикади за цю владу!

Амбіції партій відтягують відсотки голосів

І звичайно ж, пан Москаль ретельно розглянув стосунки з можливими соратниками у майбутній Верховній Раді. Йдеться про те, що  на початку виборчих перегонів Об’єднана опозиція «Батьківщина» домовлялася з «УДАРОМ» та «Свободою» про те, що на округах будуть узгоджуватися прохідні кандидатури, щоби просувати їх спільними зусиллями – на забезпечення у майбутньому парламенті більшості. Треба віддати належне, «Свобода» дотримується цих домовленостей. Відповіді від УДАРУ ще очікують. Тож значну кількість відсотків голосів виборців відтягнуть навіть не фальсифікації (пан Москаль оцінює їхню ефективність у 5% голосів, які може додати ПР  спотворення результатів голосування), а розпорошення уподобань виборців між гарно поданими «технічними» партіями, фінансованими з ПР . Серед таких Геннадій Москаль назвав перш за все партію Наталії Королевської «Україна – вперед!» і Радикальну партію Ляшка.

Своїх ймовірних союзників у ВР Об’єднана Опозиція відбиратиме залежно від того, чи приєднаються ті до вимог імпічменту чинному президенту, запровадження кримінальної відповідальності за голосування чужими картками у ВР та механізму відкликання депутата, що не виконує своїх обов’язків, збереження мораторію на продаж землі та скасування цілої низки законів та кодексів – пенсійного, податкового, судового…

Наостанок Геннадій Москаль зауважив, що у ЗМІ ще є можливість за півтора тижні, що залишилися до виборів, принаймні застерегти виборців від фальсифікацій та «технічних» кандидатів.

Лариса ХОМИЧ, «Версії»

Запис Ілюзія демократії у «масонській» Верховній Раді спершу з'явиться на Медіа-Версії.

По-перше, не було прийнято жодного рішення стосовно ставлення крайового парламенту до «мовного» закону. Проект рішення, запропонований 24-ма депутатами від опозиції, був відверто провалений більшістю, натомість альтернативного проекту більшість не запропонувала. У загальному шумі потонула й пропозиція досвідченого депутата Івана Шилепницького про створення тимчасової комісії для погодження такого рішення. На знак протесту опозиція покинула сесійну залу.

Рада, у складі якої є й ті, хто долучалися до творення сумнозвісного закону, знову не спромоглася визначитися з цього питання.

Сам голова облради на прес-конференції заявив, що йому складно сформулювати особисте ставлення до підписаного «мовного» закону і поспішив запевнити, що «процедурно все відбулося правильно».

По-друге, попри похвалу пана Гайничеру, що сесія розглянула «більше 10-ти депутатських запитів», треба визнати, що це були запити лише від провладних депутатів. Жоден запит від опозиції не був підтриманий. Знову ж таки – запитань до процедури, на переконання голови облради, немає. Опозиція, мовляв, покинула залу, тож коли виникали питання до запитів – нікому було на них відповісти. Тому вони й не розглядалися.

По-третє, облрада уподібнилася до «старших за званням» колег – Верховної ради. Тут мало не влаштували бійку, руйнуючи всі міфи про «буковинську толерантність». Конфлікт виник між позафракційним Русланом Мельником і депутатом від ПР Ігорем Шкробанцем. Мельник оприлюднив інформацію про професійну недбалість медиків одного з дитячих лікувальних закладів, а Шкробанець, який обіймає посаду керівника медичної галузі краю, обурився на звинувачення, на його думку, несправедливе, та ще й озвучене в присутності прокурора області. У перерві обурення пана Шкробанця набрало образливих для пана Мельника рис, через що депутати мало не побилися,– колеги розборонили.

Прикметно, що на прес-конференції голова облради спочатку категорично заперечив «потасовку» в залі, а потім зазначив, що він «за перерви не відповідає». Раніше він заявив, що «завдання голови облради – оголосити результати голосування» – маючи на увазі, що він не впливає на сам перебіг голосування.

Не вбачає у цьому конфлікті пан голова і предмету для розгляду комісії з питань регламенту, депутатської діяльності  та етики. Як і  щодо інших моментів – коли депутати від ПР без запрошення виходили до трибуни і без дозволу брали слово, або коли слово не надавалося депутатам від опозиції. Михайло Іванович подібні факти також заперечив.

Незважаючи на демонстративне прагнення применшити свою роль у раді, а насправді – применшити відповідальність за те, що в ній діється, Михайло Гайничеру пообіцяв відтепер скликати прес-конференції після кожної сесії облради, а не лише після тих, які покине опозиція.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Голова Чернівецької облради не зміг сформулювати особистого ставлення до «мовного» закону спершу з'явиться на Медіа-Версії.

І, до речі, саме це керівництво минулого четверга у Варшаві на щорічному засіданні Бюро озвучило для світової спільноти цікаві речі. Втім, цікаві саме для Заходу, а не для пересічних українців. Бо останні знають те, що повідомив Олексій Кочетков, директор Міжнародної місії спостерігачів за виборами СІS-EMO. А наголошував він на особливостях політичної боротьби в Україні та застерігав світову спільноту не сприймати все, що відбувається у нас, за чисту монету. Бо саме в нашому випадку, на думку Кочеткова, варто відмовитися від спрощених уявлень і далеких від реальності схем, які розглядають боротьбу на виборах як зіткнення світоглядів і протистояння між «демократичною опозицією» та «тоталітарною владою».

В Україні все інакше. В Україні як опозиція, так і провладна партія – це фінансово-олігархічні клани. І боротьба за місце біля корита відбувається між ними.

– Представники бізнес-еліт Україні представлені на всіх прохідних місцях усіх політичних партій, які мають шанс здолати 5-тивідсотковий бар’єр, – додав Олексій Кочетков.

…Уже вкотре українці обирають без вибору. Вкотре задаються питанням – чому? І вкотре самі собі відповідають: яка громада, такі й представники. Які люди – таку систему собі й створили.  Росіяни мають щодо цього дуже вдалу приказку, яка блискуче ілюструє цю ситуацію: «Нєчєго на зєркало пєнять, колі рожа кріва».

Так ось, доки ми всі не налаштуємося на зміни, але при цьому почавши з себе, нічого доброго ніколи не матимемо.

Людмила ЧЕРЕДАРИК

Запис І знову вибори без вибору спершу з'явиться на Медіа-Версії.

–  Я рада, що ми об’єдналися і почали працювати разом. Але мені дуже прикро, що влада призначила суд Юлії Тимошенко на той день, коли ми маємо провести наш об’єднавчий з’їзд. І саме того дня Партія регіонів запланувала провести дострокову сесію парламенту:  знову ж таки, щоби відволікти увагу.

Відповідаючи на запитання щодо формування списків кандидатів у народні депутати від опозиції, київська гостя наголосила, що до цього питання вони ставляться дуже ретельно. Тому, звісно, не обходиться без відсіювання і чисток. Остаточний результат оприлюднять після з’їзду, який пройде 31 липня.

Пані Оробець, наразі, здивована, що таке місто, як Чернівці, – а воно, як відомо, потрапило до рейтингу журналу «Фокус» як найбільш читаюче місто, – має такі проблеми. «Ми зробимо все, щоби книгарні не приватизували і не продали за безцінь під бари та ресторани», – пообіцяла депутатка.

Максим БУРБАК, голова Чернівецької територіальної організації «Фронт змін» додав, що замість реорганізації очільники краю готують документи на ліквідацію. Він порадив керівникам книгарень погоджуватися на планову, а не ліквідаційну перевірку. Пан Максим зазначив, що після жовтневих виборів дана проблема зникне, бо її ініціатори поїдуть з міста.

Лідія КИРИЛЮК, «Версії», фото автора    

Запис Нардепи їдуть до провінції… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Саме такою є мета на найближчі декілька місяців відомого українського спортсмена та політика Віталія Кличка. Про те, з чим його політична сила йде на вибори, лідер партії «УДАР» розповів під час свого візиту на Буковину.

 Віталій Кличко одразу ж зауважив, що його партія йде на вибори окремо. А об’єднуватися у рамках створення демократичної опозиції з іншими політичними силами Кличко планує вже у стінах парламенту.

– Ми точно не будемо об’єднуватися з тими, хто нині перетворив Верховну Раду на філіал Адміністрації Президента – Партією Регіонів та її сателітами.

Щоправда, кремезний політик не зміг пояснити, як відбуватиметься взаємодія з іншими опозиційними партіями під час виборчого періоду. І не чи не призведе розпорошення сил до взаємного поборювання та, як наслідок поразки демократів.

Так само Віталій Кличко уникнув відповіді на питання про те, що у нашій області чимало політичних перебіжчиків із БЮТ шукають прихистку в його партії, обмежившись загальною фразою, що його партія будується за новим типом.

Водночас Віталій Кличко зауважив, що прірва між Україною та іншими постсоціалістичними країнами стає все більшою, і його партія йде до парламенту, щоби цю прірву подолати.

Сергій СОСНОВСЬКИЙ      

Запис З боксерського рингу – до Верховної Ради спершу з'явиться на Медіа-Версії.