Олексій Каспрук

Олексій Каспрук знову балотуватиметься на голову Чернівецької міської громади, цього разу від політичної партії «Пропозиція», до якої увійшли міські голови різних міст України і серед співзасновників якої перебуває cам Каспрук. На минулих виборах він вигравав у головного опонента з відривом у майже половину голосів. Пізніше хотів вдправити депутатський корпус на перевибори, зрештою у відставку відправили його.

42-річний Олексій Каспрук народився та виріс у Чернівцях, закінчив Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ за спеціальністю «Економіка підприємства». Вивчав інформаційний менеджмент в Ньюпортській бізнес-академії в Нідерландах.
Ця особистість не є новою чи незнайомою для чернівчан: ми всі живемо в цьому місті й бачимо, що в ньому робиться. До обрання депутатом міськради Каспрук працював радником нардепів Миколи Федорука та Арсенія Яценюка. Вперше став депутатом у 2010 році, балотувався від «Фронту змін». Був одним з тих, хто не підтримав відставку мера Миколи Федорука.
Відтак найбільшим парадоксом для містян є виголошені на з’їзді «Пропозиції» 75% виконаних передвиборних пропозицій від мера Каспрука.

Роман Клічук

На праймеріз новоствореної політичної партії «Єдина альтернатива» визначилися із кандидатурою, яку політсила висуватиме на посаду міського голови Чернівців. Ним став бізнесмен Роман Клічук. Слід зазначити, що декан економічного факультету ЧНУ ім. Ю. Федьковича Руслан Білоскурський та власник будівельної компанії «Водограй» Василь Зазуляк, яких також висували у кандидати на посаду міського голови від Єдиної Альтернативи, перед голосуванням звернулись з заявою про самовідвід та попросили учасників форуму проголосувати за Романа Клічука.

Роману Васильовичу Клічуку 47 років. Успішний підприємець (від 1997 року). Перша освіта – вища медична, навчався також у Києво-Могилянській бізнес-школі. Від1998 року – генеральний директор товариства з обмеженою відповідальністю «РОМА» –лідера у сфері продажу алкогольних, пиво-безалкогольних напоїв та кондитерських виробів у Чернівецькій, Хмельницькій, Тернопільській та Франківській областях, власник низки ресторанів, пабів та інших закладів харчування у Чернівцях. Від 2006 року бере активну участь у житті Чернівців. Один із співзасновників та активних членів Клубу підприємців Буковини, активно допомагає волонтерському руху, меценат культурних, спортивних та соціальних проєктів.

Запис Продовжується висування кандидатів на міського голову Чернівців спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Опалювальний сезон 2019-2020 років в Чернівцях в будівлях житлового, нежитлового фонду та соціальної сфери (пологові будинки, дошкільні, навчальні заклади, лікарні, поліклініки тощо) завершився сьогодні, 9 квітня 2020 року.

Відповідне розпорядження підписав Чернівецький міський голова Олексій Каспрук.

Запис У Чернівцях закінчився опалювальний сезон спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Василь Продан, на якого окрім «корони» керівника міста впала і відповідальність за все, що в ньому коїться, доповів, які дороги в Чернівцях зроблять уже цього року: проспект Незалежності (від вулиці Головної до Героїв Майдану), Героїв Майдану (від кільця поблизу проспекту Незалежності до Щербанюка); найближчими днями розпочнеться ремонт на Дзержика, Винниченка Січових Стрільців, Щербанюка, Вільде; уже сьогодні – на вул. Кармелюка (від залізничного переїзду до Руданського),  далі вул. Щербанюка (від Героїв Небесної Сотні до Аксенина). Поскаржився, що з 46 об’єктів, на які передбачені кошти за програмою ремонту доріг, на 36 відсутня проектно-кошторисна документація або експертиза. Залучили, каже,  проектні інститути з Івано-Франківська, Києва, Одеси для розробки необхідних паперів.

Через якихось дві години «мер в екзилі» розніс його аргументи в пух і прах. Мовляв, робиться тепер якраз усе те, що готувалося документально довгі попередні місяці, і робилося б усе одно, а нинішні розповіді про героїчні зусилля – то маніпуляція. А ще – «закатувати в асфальт вулиці, де не замінені мережі… про це ніхто навіть не думає. Зате є з чим на вибори йти».

«Я чітко розумію, що гроші люблять тишу. І за відсутності міського голови, який відстоює свою позицію, це все робиться швидше, – каже Каспрук. – Питання про виділення комунальним підприємствам виділення допомоги 60 млн грн раніше розтягувалося на місяці. Це був наш проект рішення – але зараз кошти були виділені моментально. Почався дерибан. Почався «продаж в рабство» комунальних підприємств. Ці речі узгоджуються в кабінеті секретаря, в кафешках і т.д. Це зменшення прозорості в роботі міської ради – це не є позитивно…»

Відзначив Олексій Каспрук  і порушення законів та регламенту: «Секретар навіть не озвучує назви проектів, які виносяться на голосування. Порушення законів, регламенту, не дотримується термін публікації 20 днів, непрозоро приймаються рішення по програмах («Комфортне місто», наприклад). За день до сесії не було жодних роздруківок депутатам». Словом, «розв’язали руки корупції», стверджує Каспрук і саркастично вимагає від депутатів селфі: «Я не побачив жодного селфі з вивезенням сміття!»

Висловилися обидва спікери і про подорожчання проїзду в міських маршрутках. Щоправда, так і не зрозуміло, коли вони були щирими: коли почергово виступали за підвищення цін, чи коли так само почергово виступали проти. Зате звинуватили одне одного у змові з перевізниками.

Продан запевнив, що місто готове і до початку навчального року, і до опалювального сезону. Каспрук же заявив: «У нас будуть проблеми з входженням в опалювальний сезон, з прибиранням снігу – більші, ніж були раніше».

Продан логічно зауважує, що коли грошей є мало, їх треба вкладати розумно: спочатку робити дороги, а тоді вже закуповувати транспорт, який тими дорогами їздитиме. Каспрук же заявляє, що «знищуються комунальні підприємства».

Розшифровка цих двох прес-конференцій зайняла би цілу газету. Та навряд чи нашим читачам цікаві взаємні звинувачення «лідерів» громади. Єдине, з чим можна безумовно погодитися – так це з зауваженням Олексія Каспрука про те, що «мєсто сідєнія опрєдєляєт точку зрєнія». Прикро лише, що в результаті сьогоднішніх вправлянь брифінгуючих у дотепності і дистанційному дошкулянні одне одному знову постраждають місто і містяни, до яких «лідери» так апелюють на своїх полум’яних прес-конференціях.

Маріанна АНТОНЮК, “Версії”

Запис Чернівці: владна війна триває. Тепер заочно спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Минулої п’ятниці, 4 травня, відбувся традиційний щорічний звіт міського голови Олексія Каспрука перед громадою Чернівців. Йшлося про роботу в 2017 році та про плани на майбутнє. 

У дворику Ратуші не було де яблуку впасти. Місця були зайняті чиновниками, журналістами, депутатами. Чернівчани,  сподіваюсь, дивилися відеозвіт в онлайні.  Зрештою, так зручніше, хіба що запитання поставити неможливо.

Міський голова наголосив, що хоче звірити з містянами вектор руху. Серед головних цілей,  визначених проектом Інтегрованої концепції розвитку Чернівців-2030 та вишукано надрукованих на глянці «Планувальної газети», за № 6 (!) значилися дороги. Та мер розпочав саме з них.

Невеличкий відступ: чому цілі, а не мета? Мабуть, тому, що розроблялася Концепція  у рамках німецько-швейцарсько-української співпраці.  До слова, у проекті, крім Чернівців, беруть участь ще Вінниця, Житомир і Полтава.

Отже,Чернівці, за словами мера, чи не єдине місто в Україні, де заасфальтовано лише 200 з 550 доріг, ще 50 викладено бруківкою й 80 гравійних. Решта 220 доріг – узагалі грунтові.  

Торік на їхній ремонт з міського бюджету витратили 75 млн грн, а нинішнього року в бюджет заклали  вже 86 млн.  Капітального ремонту потребує вул. Руська, та зроблять його після того, як поміняють  водо- та каналізаційні труби, адже втрати води сягають понад 60%. Про її якість я вже мовчу…  А із заміною труб в нас – дуже велика проблема, бо водогони й каналізація лежать на глибині 5-6 метрів і якщо на таку глибину зняти грунт, це може спричинити зсуви й руйнування будівель на цій вулиці.  Одне слово, проблем – купа та всі вони виникли, на переконання Каспрука, ще не за його каденції. Слухати ж Олексія Павловича, треба визнати, було цікаво. Та й відповіді його на «незручні» запитання були досить кмітливі. Отже, коли б я не жила в Чернівцях, була би вражена компетентністю міського голови й тим, як у нас невдовзі все буде добре.

Натомість зміст «Планувальної газети», яку роздавали присутнім, залишав, щонайменше, подив. Читаємо:  «Ціль І: Інноваційне місто культури і традицій». Серед вибраних пріоритетних проектів і заходів – створення муніципальної культурної/фестивальної агенції (позиціонування Чернівців як міжнародної локації для проведення різноманітних заходів).  Як на мене, чернівчани стикаються  зі значно більшими проблемами і потребами у своєму повсякденному житті. Та, мабуть, згори видніше. Хоча на думку відомого художника Тараса Полатайка, саме охорона культурної спадщини у нас суттєво шкутильгає: щотижня нищиться чергова архітектурна пам’ятка.  

Зрештою, й стосовно «Цілі ІІ: Місто туризму і торгівлі» теж виникають запитання. Якими шляхами й потягами діставатимуться до Чернівців туристи, коли вже навіть поїзд до Києва відмінили? Та й у самих Чернівцях проблему перевезень ще тільки збираються вирішувати. Хоча тішить, що очільники міста нарешті зрозуміли: комунальний транспорт значно надійніший за приватний.  Принаймні, у нас в Україні.         

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Погляд Людмили ЧЕРЕДАРИК: Як би я не жила в цьому місті… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

до Чернівецького міського голови

Шановний Олексію Павловичу!

Якщо Ви дасте вказівку 4-5-ти будівельникам, які за 2-3 години знімуть полотно всесвітньо знаного буковинського художника Івасюка  «Ощадність» (1908 р.) зі стелі Художнього музею, то цим не тільки врятуєте одне із двох полотен Івасюка , якими володіють буковинці, а й увійдете в історію.

За словами мистецтвознавця, члена Спілки художників України Тетяни Дугаєвої,  свого часу найкраща дослідниця  України Христина Саноцька встановила приналежність цього твору, закріпленого на плафоні приміщення нинішнього Художнього музею, а колись Ощадних кас, пензлю Миколи Івасюка. До слова, в Україні твори нашого земляка можна порахувати на пальцях однієї руки. Тому цінність цієї його роботи важко переоцінити.

…27 липня полотно Івасюка замокло. Ще один дощ – і йому кінець! Як відомо, приміщення Художнього музею належить міськраді, тож музейники сплять спокійно, бо вони за нього, тобто ні за приміщення, ні за полотно, не несуть відповідальності.

Але ця ситуація не дає спокійно жити усім прихильникам живопису і, зокрема, колишньому директору Художнього музею Тетяні Дугаєвій, яка закидає редакцію «Версій» листами-SOS і просить втрутитися та порятувати те, що, втративши, ми вже ніколи не матимемо – ні ми, ні наші нащадки.

А потрібна всього-на-всього Ваша вказівка відповідному керівнику, який організує 4-5 будівельників з риштуваннями, що і знімуть полотно зі стелі.

З повагою і сподіваннями, головний редактор газети «Версії» Людмила Чередарик

Запис Олексію Павловичу, станьте рятівником раритету спершу з'явиться на Медіа-Версії.

2000 і 1497 квадратів землі на Київщині.* Половина орендованої квартири в Києві *

2 картини, 2 ікони, 16 гравюр, 2 годинники, 3 авта-іномарки (2 власних,1 орендоване) *

Торгова марка (назва не зазначена, 25% власності) * Зарплата – 71 949 грн * Відсотки – 1 млн 122 тис. 14 грн плюс 431 тис. 57 грн * Витрати на відрядження від Ради Європи – 82 тис.954 грн * Доходи від відчуження нерухомості – 2 млн 100 тис. грн. *

Банківські рахунки – 1 млн 33 тис 38 доларів, 267 грн та 1 903 євро * Готівка – 505 тис. доларів, 84 тис. євро, 870 тис. грн..

Анатолій МАТІОС, головний військовий прокурор

Квартира, одна четверта квартири і земельна ділянка в Києві * Ділянка в с. Нижча Дубечня на Київщині * 4 наручні годинники * Авто «Шевроле» * Банківські рахунки: 81 557 грн * Готівка: 150 тис. грн, 20 тис. британських фунтів стерлінгів.

Дружина: Ірина БАРАХ (і тут волосся на голові стає дибки!)

Земельна ділянка у Липівці на Київщині * Квартира і офіс в Херсоні * Квартира у Києві у безоплатному користуванні * Гараж і садовий будинок у Києві * 3 100 квадратів орендованої землі в Козині * 2 спальні гарнітури, 2 комплекти меблів для вітальні, меблі для робочого кабінету  і комплект для їдальні * 2 дорогі годинники * Шуба із соболів від Valentino і шуба з норки * Каблучка Картьє * Колекція порцелянових статуеток * Вантажівка «ЗІЛ», причіп до контейнеровоза та легковик «Ніссан» * Корпоративні права: СТОВ «Таврійська перспектива», ПП «Поліекспо» (5 млн 100 тис. грн), ТОВ «Ампір» (150 тис. грн), Зернопереробне підприємство «Зерно Таврії», Сан і Сан Маріуполь ЛТД, Юридична компанія «Авеллум Легас», Компанія з управління активами «ПРОФІТ-АКТИВ», Тягінське хлібоприймальне підприємство * Банківські рахунки: 840 096 грн, 34 348 доларів, 10 503 євро * Кошти, позичені третім особам: понад 26 млн грн! * Готівка: 25 тис. євро, 525 тис. доларів, 10 тис. фунтів стерлінгів.

Але це ще не все! На двох подружжя декларує:

Зарплата – 781 818 грн плюс 480 777 грн, дивіденди – 32 млн 379 тис. 200 грн (!!!), проценти – майже 440 тис. грн, дохід від надання майна в оренду – 9 172 грн, подарунки в негрошовій формі – 432 тис. грн.

 А це е-декларації чиновників Буковини

Олександр ФИЩУК, голова Чернівецької ОДА

Земельні ділянки в Чернівцях і Лопушній на Вижниччині * Будинок і гараж у Чернівцях * Авто «Опель» * Зарплата – 118 465 грн * Матеріальна допомога – 300 грн.

Дружина: Галина Фищук

2 земельні ділянки в Чернівцях (власна і орендована) * Земельна ділянка в Дзвинячці на Тернопільщині * Будинок і квартира в Чернівцях * Півквартири в Тернополі * Будинок у Дзвинячці * Нежитлові приміщення в Чернівцях * Зарплата – 283 105 грн (Управління НБУ в Чернівецькій області) * Допомога по безробіттю – 4 090 грн * Кошти, сплачені з недержавного пенсійного забезпечення – 190 027 грн  * Подарунок – 40 810 грн * Пенсія – 3 904 грн * Пенсійні виплати ( Кооперативний недержавний пенсіний фонд Національного банку України) – 8 884 грн.

Іван МУНТЯН, голова Чернівецької облради

4 земельні ділянки у Кам’янці на Глибоччині (якщо порахувати площу, то вийде зо півсела) *  Будинок рибака * Недобудований житловий будинок у Кам’янці на Глибоччині * Зарплата – 69 245 грн.

Дружина: Ганна Мунтян

2 земельні ділянки в Кам’янці на Глибоччині (додаток до чоловікових півсела) * Піднавіс для зберігання сільськогосподарської техніки * Корпоративні права: НВП підприємство «МІМ» (100% власності, 10 млн грн), ТДВ «Глибоцький міжрайагропостачсервіс» (25% власності) * Дохід від підприємницької діяльності – 133 000 грн.

Син: Мірча Мунтян (старший син, який живе окремо, до декларації не внесений – він депутат міськради і директор хлібозаводику Артур Мунтян, Іван Мунтян-молодший не має доходів).

Корпоративні права: ТОВ “МІЛКО-М” (100% власник, 100 тис.грн) Зарплата – 15 956 грн

Олексій КАСПРУК, мер Чернівців

Зарплата – 133 591 грн * Матеріальна допомога – 18 274 грн * Грамота – 40 грн.

Дружина: Антоніна Каспрук

Квартира в Чернівцях * Зарплата (ЧТЕІ КНТЕУ) – 46 485 грн * Проценти – 8 972 грн * Матеріальна допомога – 1 838 грн * Зарплата за сумісництвом – 13 200 грн

Корпоративні права: КП “АЙ ТІ ГРУП” (20 000 грн, 50%) * Банківські рахунки – 3 000 євро.

Сергій ПІЛІГРІМ, начальник ГУ Нацполіції у Чернівецькій області

2 квартири, гараж і паркомісце в Донецьку * Авто «Фольксваген» * Зарплата – 160 840 грн * Дохід від відчуження нерухомого майна – 170 325 грн  * Банківські рахунки – 200 тис. грн *  Готівка – 220 тис. доларів.

Цікавинки з декларацій інших місцевих чиновників:

* Начальник ДФС у Чернівецькій області (колишня податкова) Микола ЗАГАРЮК торік  отримав 893 грн… субсидії за ЖКГ. Таку ж статтю доходів (7 тис. грн) задекларував голова Хотинської райради Олександр ПЛАКСИВИЙ.

* Зарплата першої заступниці голови облради Інги МАКОВЕЦЬКОЇ за 2015 рік становить аж…4996 грн (згідно з декларацією). Водночас зарплата заступника голови облради Віталія Мельничука – понад 17 тис. грн, а керуючого справами тієї ж таки облради Миколи БОРЦЯ –  … 153 721 грн. Щось я у цій арифметиці не второпав…

* Єдиним власником дорогих годинників на Буковині, згідно з деклараціями, виявився голова Сокирянської райради Василь КОЗАК. Його наручна цяцька коштує 80 тис. грн.

* голова Вижницької РДА Руслан СЕНЧУК виявився нумізматом. Він задекларував колекцію ювілейних монет НБУ на суму 20 тис. грн. Автівок у пана Сенчука немає, тож до графи «Транспортні засоби» вніс 3 велосипеди сумарною вартістю майже 14 тис. грн.

* Колекцію монет різних країн світу задекларував і голова Глибоцької райради Петро ПАНЧУК, щоправда вартість колекції не зазначив.

* А от хто найбільше любить свою дружину, то це Петро ДОПІРЯК, голова Хотинської РДА. У його дружини Анжели є аж 3 норкові шуби (от навіщо в Хотині 3 норкові шуби???) загальною вартістю 54 тис. грн. Крім того, у пана Допіряка є 2 фірми (теж порушує закон, як і президент): ПП «Пан Індик» (50% капіталу, який становить 2 млн 719 тис. грн) і ТзОВ СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АВТОЦЕНТР КАМАЗ» (не тільки «Рошенка» від Порошенка в Росії працює!). Тут він має 66% від 660 тис. грн. капіталу. А ще пан Допіряк любить позичати долари третім особам – напозичав аж 380 тис. доларів і 22,5 тис. євро. Зрозуміло, що це не останні копійки голови РДА: готівкою він має 260 тис. доларів, 100 тис. євро та 800 тис. грн. Кажете, на туалет в Хотинській фортеці не вистачає???

* Голова Герцаївської РДА (один з моїх «улюбленців») Віорел ЯСТРЕМСЬКИЙ досі безкарно порушує закон. У його декларації «красується» СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛОСОК-2», де він є кінцевим власником. Утім, якщо президенту можна, то чому пану Ястремському зась? До речі, особисте прохання до пана Ястремського: нехай під своїм фото на сайті Герцаївської РДА напише хоч би своє прізвище, аби в лице знати… Не всі ж його так люблять, як я.

*Голова Кіцманської РДА Іван ДРУЦУЛ із дружиною – справжнісінькі латифундисти. На двох мають аж 10 земельних ділянок і 26 транспортних засобів (сільськогосподарська техніка – від борони до комбайна).

* Серед доходів голови Сторожинецької РДА Ярослава БАРТОША знайшлася надцікава стаття:  списана заборгованість перед банком – 40 673 грн. Тобто, пан Бартош, працюючи головою РДА, не може заплатити банку 40 тисяч. І йому їх списали… Ні тобі колекторів, ні штрафів, ні пені… А вам списують такі борги?

* Одним з найбагатших голів райради на Буковині є Сергій КАПІЦЬКИЙ із Заставни. Разом з дружиною вони володіють 2-ма будинками, цегельним заводом, током, іншими адмінбудівлями та земельними ділянками, 8-ма автами. Дружина Капіцького є власницею ПП «Добринівський цегельний завод», ПП «Діана-Дністер», ТДВ «Наша Надія», ЗРКДМБМО «Райагробудінвест» (хто вимовить цю абревіатуру – молодець), ТОВ «Агроторгсервіс», СПП «Маяк Плюс» та Заставнівського райагробуду. Сам Капіцький декларує 2 млн 931 тис. грн доходів від підприємницької діяльності, хоча всі його фірми записані на дружину. А сама дружина декларує ще 1 млн 245 тис. грн доходів.

* Декларації ж голови Кельменецької райради Віктора ІЛАША можуть позаздрити навіть деякі депутати Верховної ради. На двох з дружиною Ілаш володіє квартирою, жилим та садовим будинками, 2 кафе, 2 вбудованими напівпідвальними приміщеннями у багатоповерхівках, 16-ма земельними ділянками, гаражем, 4-ма автівками. Сам Ілаш декларує 4 млн 896 грн доходів від підприємницької діяльності (хоча жодних корпоративних прав у декларації на зазначено і взагалі – це порушення закону). Але ж Порошенку можна, Ястремському можна, Капіцькому можна, то й Ілашу чому ні? До речі, маючи зарплату голови райради і доходи від бізнесу, Ілаш не гребує й доплатою за звання «Почесний громадянин району» – 727 грн. Готівкою подружжя має по 70 тис. євро і доларів, а також 6,5 млн грн! От де є робота місцевим полісменам: є що охороняти!

*Один із моїх улюблених депутатів облради, голова Путильської РДА, мільйонер Микола САВЧУК різко збіднів 2015-го року… Лише 770 тис. грн. від заняття підприємницькою діяльністю (нагадаю, 2014-го депутат задекларував 3 млн. 614 тис. грн. власних доходів та 772 тис. грн. доходів сім’ї). Кудись поділися і долари та євро з банківських рахунків. Суми там були невеликі, але сам факт… Та й майна нового у депутата офіційно не з’явилося. Звідси логічний висновок: декларують далеко не все. І стосується це, звичайно, не тільки пана Савчука, але й усіх авторів декларацій. Тож скільки ще річних бюджетів України не «спливло» на поверхню – питання риторичне.

Іван ДУПА, просто ДУПА…

Запис Нумізмати, землероби й велосипедисти: е-декларації чиновників від Буковини спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Більше року бореться чернівчанин Володимир Боднарюк за право пільговиків без обмежень користуватися міським громадським транспортом. Спочатку боротьба полягала в листуванні з усіма можливими структурами, які надавали переважно суперечливі відповіді. Про це «Версії» писали в матеріалах «Наскільки мутна вода пільгових перевезень, в якій «ловлять рибку» перевізники» (ч. 4 від 14 січня 2016 року) та «Замкнуте коло беззаконня» (ч. 22 від 02 червня 2016 року). Тоді журналісти «Версій» дійшли висновку, що пільги, які, згідно з законом, певні категорії пасажирів, мають надаватися на всіх без винятку маршрутах всім без винятку пільговикам. У понеділок це підтвердив районний суд у Чернівцях.

Суд частково задовольнив позов Володимира Боднарюка до Департаменту ЖКГ Чернівецької міськради, міського центру організації пасажирських перевезень, Департаменту праці та соцзахисту, виконкому Чернівецької міськради та самої міськради та її голови Олексія Каспрука. За позовом В. Боднарюка, суд постановив визнати незаконним та скасувати п. 3.1 рішення міськвиконкому від  25.11.2014 року №607/20 «Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів у міському пасажирському транспорті та визнання такими, що втратили чинність окремих пунктів рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 26.07.2011 №442/12».

Про що ж йдеться у п. 3.1, скасованому рішенням суду? Цим пунктом Департамент ЖКГ зобов’язували «до 01.12.2014р. внести доповнення до договорів на пасажирські перевезення в м. Чернівцях, в частині обов’язкового виділення перевізниками в кожному не пільговому автобусі 2-х місць для безкоштовного перевезення пільгових категорій пасажирів». Тобто жодного «виділення пільгових місць у не пільгових автобусах», згідно з рішенням суду, вже не існує.

Натомість цілком існує і залишається чинним п. 2 цього рішення міськвиконкому. «Перевезення громадян пільгових категорій перевізниками, що здійснюють перевезення на міських маршрутах загального користування на підставі укладених договорів з управлінням праці та соціального захисту населення міської ради, здійснювати без обмежень».

Також суд постановив стягнути з виконавчого комітету Чернівецької міськради судовий збір в сумі 552 грн. 20 коп.

Чи вистачить у міської ради совісті не подавати апеляцію – дізнаємося згодом.

Маріанна Антонюк, “Версії”

Запис Весь громадський транспорт Чернівців мусить возити всіх охочих пільговиків безкоштовно! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Про «мутну воду» пасажирських перевезень, у якій зручно «ловити рибку» практично безконтрольних коштів на покриття пільг, «Версії» вже писали в ч. 4 цього року. Відтоді не дочекалися ні змін, ні бодай якоїсь реакції від міської влади. Натомість перевізники шантажують владу і пасажирів погрозами взагалі припинити перевезення. Чи такі вже й варті пасажирського співчуття ці перевізники?

Насамперед, читачам слід усвідомити, що:

• згідно з законом, певні категорії пасажирів мають право на пільги;
• пільги мають надаватися на всіх без винятку маршрутах всім без винятку пільговикам;
• відшкодовує пільги не місцева влада, а центральна – на область надходить субвенція;
• місцева влада не має жодних прав скасовувати чи обмежувати дію закону на території окремо взятого міста.

Тобто усі написи в маршрутних автобусах про «наявність лише двох пільгових місць», або заяви місцевої влади про наявність «13-ти соціально значущих маршрутів, на яких перевозять пільговиків» – не мають під собою жодних законних підстав. (Читаймо Закон України «Про автомобільний транспорт»).

Оскільки законодавством не передбачена адресна допомога пільговикам, а тільки відшкодування затрачених на це коштів перевізникам, то ця компенсація у вигляді субвенції надходить з Києва – на місцеву владу, яка вже й розподіляє гроші за належністю. Тож з 18-ти отриманих минулого року мільйонів грн міська влада 12 віддала тролейбусному управлінню (яке й справді возить усіх без винятку пільговиків), а 6 млн. начебто передала автобусним перевізникам – очевидно, тим 13-ти, яких дивним рішенням міськвиконкому всупереч Закону призначила «соціально значущими». Зрозуміло, що це не повна сума відшкодування, яка була передбачена на рік. Відомо й те, що Президент заветував закон, яким депутати хотіли передати 190 млн грн на місця для відшкодування пільгових перевезень. Але відомо й те, що Закон України ніхто не скасовував!

Тож виходить замкнуте коло: закон є, але виконати його неможливо. Тому місцева влада й викручується, як може, аби і «вівці» (пасажири) були цілі, і «вовки» (перевізники) були хоч на якусь частину шлунка ситі.

Та якщо викрутаси міської влади в цьому питанні хоч якось, лиха прикупивши, можна пояснити, немає жодних пояснень тому, що кошти субвенції на відшкодування пільгових перевезень віддаються надавачам послуг практично безконтрольно.

Усі знають, що задоволення від чернівецького громадського транспорту – нуль, якщо не мінус. А хто сам користується громадським транспортом або хоча би спілкується з такими вимушеними мазохістами, знає й ще про безліч матеріальніших, ніж відсутність задоволення, порушень. Брудні салони, недотримання графіку руху, хамство водіїв, невидача квитків за проїзд, недотримання правил паркування на зупинках для зручності маломобільних пасажирів… І це все – на маршрутах, які перевізники отримали від влади начебто на конкурсних умовах! Тобто, їхні конкуренти, які не виграли конкурс, були би ще гіршими!

Незважаючи на численні скарги пасажирів і публікації в ЗМІ щодо порушень перевізників – «перевізницький віз» і досі там…

Але є ще дивовижніші речі. Якщо вірити угодам, згідно з якими чернівецькі «маршрутки» возять пасажирів, то вони взагалі… не мають права це робити! Адже угоди у всіх чернівецьких перевізників уже закінчилися – у когось у жовтні чи листопаді минулого року, а у когось вже у березні цього! І на яких підставах вони їздять – узагалі незрозуміло. І чи несуть хоч якусь відповідальність за якість наданих послуг і за безпеку пасажирів. Не прописано – не відповідаєш, хіба ні?

Саме це насторожило чернівчанина Володимира Боднарюка, який вже тривалий час намагається відстояти свої права користувача міського громадського транспорту. Тож під час чергового конфлікту з водієм, який відмовився везти його як пільговика, пан Володимир викликав поліцію. Яка й узяла його пояснення і про недотримання його прав на пільгові перевезення, і про взагалі безпідставність самих перевезень за відсутності договору. Який буде результат – очікуємо.

Тим часом перевізники продовжують шантажувати місто

Погрози 31 травня припинити свою роботу (яку, нагадаємо, і так провадять без договорів), на щастя, не втілилися – тривають якісь перемовини.  Як реагує на цей шантаж влада? Міський голова Олексій Каспрук  тиждень тому заявляв, що буцімто у Чернівецькій міськраді розробляють план заходів по забезпеченню життєдіяльності міста у випадку зупинки маршрутних автобусів приватних перевізників. Створена навіть робоча група, яка у заявлений день страйку спромоглася нарешті провести своє перше засідання. Щоправда, за інформацією від її учасників, ні до чого так і не домовилася. Ну але хоча б перевізники дали слово найближчим часом не страйкувати (наскільки можна вірити шантажистам?! – ред.), а міський голова назвав погрози перевізників «монопольною змовою».

«Версії» пропонують мерії взяти на роботу Дмитра Івасюка – і тоді з перевезеннями в Чернівцях буде все гаразд 

Бо мерія не справляється зі своїми функціями. Те, що вона мала би робити, виконав за них пересічний чернівчанин. Саме він довів, що акція перевізників під Чернівецькою міською радою – це їхня змова, про що говорив і міський голова Олексій Каспрук. Але підлеглі не зуміли – чи не захотіли? – цифрами підтримати заяву мера.

Дуже проста, і в той же час переконлива математика чернівчанина Дмитра Івасюка, яку пропонуємо взяти на озброєння кожному чернівчанину. Це дасть можливість захистити свої права і знищити здирництво автоперевізників.

Дмитро користується маршрутом №20 і не полінився підрахувати, чи такий маршрут є збитковим чи прибутковим. Цитуємо його сторінку на Фейсбук:

Маршрут №20 Руська (гравітон) – Годилів туди і назад 20 км.

Богдан А092 107 КВт Isuzu 4HE1XS EURO-3: 17,5 літра на 100 км = 0,175 літра на 1 км

0,175*20= 3,5 літра. Нехай пішло 3,6 літра ДТ на рейс (пробки-світлофори-З/Д переїзд).

На АЗС Авіас/Укрнафта/Мавекс роздрібна ціна на дизельне паливо 18,50 грн/літр (ціна вище середньої роздрібної – я не брав оптову і в найдешевшого постачальника спеціально).

Отже 3,6 літра * 18,50 грн = 66,6грн ~ 67

Кількість місць для сидіння – 22. Нехай в середньому всього було 50 пасажирів за увесь рейс. 3 грн*50 особи = 150 гривень за рейс.

150 – 67 = 83 грн – виручка з вирахуваною вартістю пального (яке таке дороге шо капець).

Рейс (точка А – точка В – точка А) здійснюється за 1 годину. Всього нехай було 12 рейсів 1 автобуса. Всього в рейсі 3 автобуси (інтервал 20 хвилин – я засікав).

12х3=36рейсів

36 рейсів х 83 грн = 2988 грн виручки за мінусом вартості пального в день.

2988 * 30 днів = 89640 грн на місяць.

Припустимо всього працювало 4 водія нехай з місячною зарплатнею 3000 грн. Тобто якщо вони працювали 20 днів на місяць (вихідні), то в день вони отримували по 150 грн + Єдиний соціальний внесок (22% на фонд ЗП) = 183 грн на день. => 183грн х 30днів х 4 водії = 14640 гривень на міс.

Нехай на запасні частини і витратні матеріали йде – 12000 грн.

В резервний фонд (на чорний день) відраховуємо в місяць 200 грн.

Нехай власник/директор отримує 10000, заступник 7500, а гол. бухгалтер 7000 = 24500 грн.

На телефон – 100 грн на мі., інтернет 120 грн, воду 30, електрику 500 грн = 750 грн.

Оренда – 10000 грн, прибиральниця – 1450 грн, механік – 3660 грн, охоронець – 2400 грн.

Нехай там ще опалення від газу – 1000 грн. (в середньому на місяць), хтозна скільки оплата маршруту міськраді (нехай 2500), канцтовари, чай-кава та супутні витрати 1000 грн на місяць, нехай ще на щось іде 4000 грн = 8500 грн

Оплата праці лікарю, який оглядає перед маршрутом 3000 грн.

Залишок складатиме 8540 грн – податок на прибуток для підприємства на загальних підставах (25%) = 6405 грн залишку.

Депозити для комерційних підприємств ніхто не відміняв – це ще пару копійок заробітку.

І нагадаю! За даними ДФС у Чернівцецькій обл. пракично усі перевізники показали прибутки за 2015 рік, причому не малі, у всіх вчасно виплачувалась заробітна плата і страхові внески у пенсфонд.

То якого фіга я повинен платити 4 гривні (?) за трешак (діряве відро з гайками) на колесах і хамла водія, який плювати хотів на графік? (маршрут №10 наприклад)

Як відбуваються пасажирські перевезення у громадському транспорті, до прикладу, у Польщі?

Розповідає мешканка Варшави Лідія Литвинчук.

• Як правило, трамваї у Польщі скрізь комунальні, бо цей вид транспорту майже завжди дотаційний. Автобуси – по-різному: це може бути комунальне підприємство, а можуть ці послуги надавати і зовнішні агенти, якщо виграли тендер.
• Яка вартість проїзду в транспорті, яка зарплата, чи це адекватне співвідношення? Чи є пільги?
• Якщо говоримо про міський громадський транспорт, то вартість проїзду в ньому встановлюють місцеві органи влади. Вони ж, як правило, є і єдиними продавцями квитків (квитки уніфіковані). Встановлюється вартість квитка, маршрути – і оголошується конкурс на надання послуг. Фірма, яка його виграла, підписує з містом договір на певний час – це може бути 1, 2, 3 роки. У договорі чітко записано, який має бути транспорт, в якому стані, скільки разів, за яким графіком і яким маршрутом їздить. Також місто підписує договір з контролерами, які перевіряють білети. Але саме місто може контролювати, як підприємство виконує умови дороговору, або найняти когось для такого контролю.

Я найкраще знаю про транспорт у Кракові і Варшаві, в інших може бути трохи інакше, але принципи такі ж. Також органи міської влади можуть додатково визначити категорії пільгового проїзду громадян, якщо це дозволяє їхній бюджет.

Але в усій Польщі особи, старші 70 років, можуть їздити безкоштовно, а також депутати, сенатори, поліція, інваліди та особа, які їх супроводжує, діти до 6 (в Познані, в інших містах не знаю) років, і інші. Також в Познані (і в Варшаві, в Кракові) є пільги для учнів та студентів, як правило це 50% вартості проїзду. У Познані таку ж знижку мають пенсіонери.

Щодо тарифів на проїзд. У Варшаві – одноразовий квиток на 20 хв коштує 3,40 злотих, на 75 хв – 4,40, на 24 години (добовий) – 15 злотих. Можна пересідати з одного автобусу на трамвай чи метро, поки не закінчиться час дії квитка.

Можна собі зробити «карту варшав’янина» і  поповнювати її білетом на 30 або на 90 днів (це коштує 110 і 280 злотих відповідно). Але якщо ви приклеїте собі голограму, що ви платник податку у Варшаві, то ціна стане 98 злотих за 30 днів і 230 за 90. І саму картку, і цю голограму роблять в пунктах обслуговування пасажирів, вони є зазвичай на станціях метро – не на всіх, але їх достатньо.

Тобто, якщо ви живете у Варшаві, заробляєте близько 4500 злотих в місяць (до податків, тобто це мінус 40% грубо) , то ціна в 98 злотих за місяць на всі види транспорту і необмежену кількість поїздок мені видається адекватною. Враховуючи, що транспорт у Варшаві пунктуальний, комфортний (зараз в трамваях від кондиціонерів аж захолодно, як входиш в вулиці), чистий, і мережа дуже розвинена.

Багаж і тварин можна провозити безкоштовно, велосипеди теж, якщо є місце – і в метро, і в трамваї, і автобусі.

Практично в кожному автобусі і трамваї можна купити білети в білетоматах. Контролери невблаганні… Якщо вас піймали без квитка – муситимете заплатити штраф. А це 38-кратне число до ціни білету (у Варшаві), тобто 266 злотих.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Замкнуте коло беззаконня? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

НАСКІЛЬКИ МУТНА ВОДА ПІЛЬГОВИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ, В ЯКІЙ «ЛОВЛЯТЬ РИБКУ» ПЕРЕВІЗНИКИ.

Хто з пасажирів-пільговиків (пенсіонерів, інвалідів тощо) не стикався з неможливістю скористатися своїм правом потрапити в місті «з пункту А в пункт Б» безкоштовно? І «Версії» писали про це неодноразово. І Володимир Боднарюк стикався. Тож вирішив шукати з початку – від Закону. І з’ясував, що в одному з пунктів ст. 7 («Організація пасажирських перевезень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування») Закону України «Про автомобільний транспорт» записано: «Забезпечення організації пасажирських перевезень покладається… на  міських автобусних маршрутах загального користування – на виконавчий  орган  сільської,  селищної, міської ради відповідного населеного пункту». Тобто у Чернівцях – на міськвиконком. Ще більш категорична ст. 37 цього ж Закону – «Пільгові перевезення пасажирів автомобільним транспортом». Процитуємо її повністю: «Пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства  користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники,  які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від  пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом: накладання штрафу від 8 до 10 неоподатковуваних мінімумів. Види та обсяги пільгових перевезень (а їх у Чернівцях два види: перевезення пільгових пасажирів тролейбусами та автобусами) установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам (їх загалом є 44, згідно з рішенням міськвиконкому від 10.04.2012р. №223/7),  які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень. Тобто, згідно з законом, усі відмовки водіїв маршруток «це не пільговий маршрут» або «пільгові місця уже зайняті» – абсолютно беззмістовні і поза правовим полем. Ну і,справедливості ради, додамо, що різноманітні «соціальні квитки», які кандидати в депутати пропонували людям перед виборами, також не мають жодного сенсу, адже є просто популістським дублюванням того, що і так передбачено законом.

Пільги надають не місцеві органи самоврядування, а Кабмін – про що є відповідна постанова. Відшкодування коштів на перевезення пільговиків здійснюється за рахунок субвенцій з Державного бюджету. Відшкодовують, щоправда, можливо, і недостатньо – принаймні, на це скаржаться як перевізники, так і місцева влада.

Наприклад, ще у вересні міськрада зверталася до Асоціації міст України та вказала на заборгованість за цією субвенцією, пропонуючи збільшити обсяг субвенції на 2016 рік. І це питання, звісно, не у вересні виникло. Адже ще 2014-го місцева ОДА ту саму проблему порушувала у листі до тодішнього прем’єр-міністра Азарова, просила доручити Мінфіну та Держказначейству перерахувати області субвенцію в передбачених обсягах. У червні того ж року міськрада зверталася до тодішнього міністра соцполітики Денісової з пропозицією ввести для кожної пільгової категорії населення адресну грошову допомогу. Не врахувавши, мабуть, що не міністр такі питання вирішує – для позитивного результату необхідно міняти закон, а це справа цілого парламенту.

Ще раніше, у лютому 2014-го, ОДА зверталася до Кабміну з проханням забезпечити перерахування субвенції в обсягах, передбачених у помісячному розписі… На що Мінфін цілком передбачувано відповів: «Батя, ми стараємся», переказуємо кошти, але от повноваження щодо розподілу субвенції за напрямками витрат належить до компетенції місцевих органів.

У липні 2015-го міськрада з тим самим зверталася до нардепа Федорука: просили посприяти погашенню заборгованості, у вересні 2015-го, те ж саме Федорук писав до Яресько…

Як чернівецький міськвиконком скасував Закон України

Доки триває безцільний і безрезультатний кругообіг паперів у чиновницькій природі, з іншими запитами до влади звертається звичайний чернівчанин, й отримані ним відповіді якщо й не більш дієві в ситуації, що склалася, то принаймні, більш інформативні.

З’ясовується, що існує рішення виконкому міськради від 10 квітня 2012 року №223/7 «Про затвердження Переліку міських автобусних маршрутів загального користування для перевезення пасажирів та визнання раніше прийнятого рішення з цього питання таким, що втратило чинність».  Хоча подібні рішення – це компетенція сесії міськради, а не виконкому. І саме в цьому рішенні з’являється не передбачений жодним законом чи нормативним актом термін «соціально значущі автобусні маршрути, на яких відшкодовуються втрати, понесені перевізниками від перевезень пільгових категорій громадян». Їх затверджено 13. Відповідно, на противагу їм, цим рішенням «узаконені» інші маршрути: «автобусні маршрути без забезпечення пільгових перевезень».

Отже, міськвиконком одним розчерком пера скасував ні багато ні мало – Закон України.  

На запит В.Боднарюка Мінфін повідомляє, що на область 2015-го року було передбачено субвенції на відшкодування пільгових перевезень 29,9 млн. грн. Станом на кінець вересня 15,3 млн. грн. з цієї суми вже переказані на область. Десь воно так і є, адже на подібний запит до тролейбусного управління пан Боднарюк отримав відповідь, що це управління отримало свою частку субвенції (6,437 млн. грн. «з хвостиком»). Решта коштів, вочевидь, пішли маршруткам? А маршрутів, яким відшкодовуються пільгові перевезення, нагадаємо, є 13, і це затверджено рішенням міськвиконкому. Незважаючи на те, що на звернення пана Боднарюка на урядову «гарячу лінію» управління соцзахисту Чернівецької міськради дало чітку відповідь, що пільговики таки мають право на безплатні перевезення на всіх маршрутах!

Водночас на запит нашого читача до управління захисту прав споживачів, перенаправлений відповідно до законодавства до того ж департаменту праці та соцзахисту населення, департамент відповів управлінню відпискою. І тільки при повторному зверненні надав більш-менш притомну відповідь. У ній ішлося про те, що, мовляв, рішенням виконкому передбачено 13 маршрутів з пільгами, а на решту 35 маршрутів пільги не передбачені. Хоча відповіді на питання, яким актом скасовані пільги, так і немає. Як і на питання, яким саме рішенням виконкому  визначено число 13 пільгових перевізників.

Пан Боднарюк пише запит до міського голови – Олексія Каспрука. Оскільки для відповіді необхідно було опрацювати великий обсяг документів, служби мера взяли собі додатковий час для відповіді – опрацьовували цілих 20 днів. Нарешті прискіпливий користувач послуг перевізників отримав відповідь від міськвиконкому. Вона полягала в тому, що міська влада не розробляла паспорти маршрутів – хоча згідно з уже згадуваною ст. 7 ЗУ «Про автомобільний транспорт» це мають робити саме органи місцевого самоврядування. Також у відповіді чорним по білому написано, що пасажиропотік у Чернівцях не вивчався!  А ще – увага! – міськвиконком повідомив, що рішення про визначення пільгових і непільгових маршрутів не приймалося!!! (документ на фото) Хоча, нагадаємо попередній абзац, управління соцзахисту раніше чітко зазначило, що «рішенням виконкому передбачено 13 маршрутів з пільгами, а на решту 35 маршрутів пільги не передбачені». Права рука не знає, що робить ліва?

Ну гаразд, а що написано в договорах з перевізниками, які укладає місто? В договорах чітко вказано, що перевізник зобов’язаний перевозити пільговиків (підтверджується рішенням міськвиконкому №607/20 від 25.11.2014). А перевізники при цьому кажуть, що це лише їхня «добра воля» і безпідставно (без посилання на документи, бо їх просто нема) встановлюють у автобусах таблички, що автобус здійснює безкоштовне перевезення 2-х пасажирів пільгової категорії! А ще в договорах не передбачений порядок компенсації за це. Чи не дивина?

Ще дивніше виглядає договір міста, наприклад, з перевізником ВАТ «Денисівка». Він… завершився 15 жовтня 2015 року. І на яких підставах «Денисівка» продовжує возити пасажирів Чернівцями – незрозуміло. Термін угоди з кількома іншими перевізниками завершується вже у березні.

І все-таки, яким чином кошти, які надійшли в рамках субвенції з Держбюджету на відшкодування пільгових перевезень перевізникам,  передані цим пільговикам? В яких обсягах, кому саме? І за цим пан Боднарюк звернувся з запитом до Мінфіну та до департаменту фінансів Чернівецької ОДА, і отримав відповідь. Тільки вона абсолютно незрозуміла. Пропонуємо читачам самим розібратися у «Зведеному реєстрі актів звірки заборгованості на компенсацію на пільговий проїзд окремих категорій громадян станом на 01.10.2015 року по м. Чернівці» (на фото). Департамент ЖКГ та департамент праці та соціальної політики міськради надали фактично відписку. Розрахунків же так і не надали.

За документами, Чернівці – мільйонник, а всі чернівчани– пільговики, бо пільгових рейсів тут – 433 на день

Хоча, виглядає, що ця відповідь, недалеко пішла від чергової відповіді управління соцзахисту на запит до мера. Мовляв, працюють вони гарно, «періодично здійснюються перевірки виконання договірних зобов’язань перевізниками м. Чернівців», «протягом жовтня-листопада поточного року проведено рейдові перевірки підприємств…», пільговиків возять усі тролейбусні маршрути і 13 маршрутних таксі – і при цьому в наданому переліку вказуються лише 12… А найцікавіше в цій відписці – «автоперевізниками на 13 маршрутах виконується 433 пільгових рейси на день… При цьому окремі маршрути визначені як «з наданням пільг без обмежень», а саме: по одному – маршрути №№2, 3, 10А, 19, 21, 26А, 27, 28, по два – маршрути №№4, 6, 23, 26 та всі тролейбусні маршрути. При цьому при проведенні обстежень пасажиропотоку на соціально значущих маршрутах за один рейс перевозиться в середньому 50-55 пільгових пасажирів». А це 21500 пасажирів-пільговиків. Тобто в одному листі спростовується безліч попередньо наданої офіційної інформації: і про те, що пасажиропотік не обстежувався, і про те, що терміну «соціально значущий маршрут» ніхто не запроваджував і його не існує (про це йдеться в інформації за підписом заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Чернівецької міськради Г.Леонтія: мовляв, рішень міськради або виконкому щодо затвердження паспортів автобусних маршрутів загального користування з визначенням необхідної кількості автобусів, їх пасажиромісткості, розкладу руху не приймалося, пасажиропотік, у т.ч. пільгових категорій, не вивчався, рішень щодо пріоритетного права на компенсацію перевізникам не приймалося). Ну а нескладні арифметичні підрахунки дають підстави говорити про те, що наше місто – щонайменше мільйонник, і що мало не 100% його мешканців – пільговики (433 пільгових рейси на день!!!)

А що так і залишається незрозумілим – це те, які конкретні суми, яким саме перевізникам і на яких підставах передані з державної субвенції на відшкодування пільгових перевезень. Адже за умови, що всі мають бути рівні (пільговики перед всіма перевізниками, а перевізники – перед субвенціями), у Чернівцях дехто все-таки «рівніший»?

P.S. Коли верстався номер, наш прискіпливий читач отримав ще одну відповідь на свій черговий запит. Це було би смішно, якби не було так сумно. Людина чітко, чорним по білому, просить надати копію рішення відповідних органів місцевого самоврядування, якими встановлено пріоритетне право 13-ти автобусних маршрутів із 44 для перевезення пільгової категорії пасажирів. А також про надходження субвенції на відшкодування цього, та про саме відшкодування – конкретно, скільки і кому. Відповідь за підписом в.о.директора департаменту праці та соцзахисту населення В.П.Гаєвської – традиційно про інше: «Черговий раз інформуємо, що автоперевізниками на 13 маршрутах виконується 433 пільгових рейсів на день…» На городі бузина, а в Києві дядько?

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис НАСКІЛЬКИ МУТНА ВОДА ПІЛЬГОВИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ, В ЯКІЙ «ЛОВЛЯТЬ РИБКУ» ПЕРЕВІЗНИКИ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«…Життя – страшна корида:
на сотню мінотаврів – один тореадор»
(Ліна КОСТЕНКО)

Громада і влада, журналісти і влада… Попри логічну потребу співпраці, єдності в поступі до однієї мети, «спільних зусиль» (Viribus unitis), декларованих на чернівецькій ратуші, – найчастіше маємо протистояння, боротьбу, бій… Бій тореадора з биком, де червоною ганчіркою стають або вартість проїзду в маршрутці, або тарифи на воду, або ремонт однієї окремо взятої вулиці – та будь-що, здатне знервувати. Бика, тореадора, публіку – неважливо, бо наші ролі міняються, ми можемо бути на трибунах або на арені, але всі разом – в одній кориді. І вона стане видовищем, та не додасть хліба…

«Тореро, не присвячуй бій урядовій ложі…», – порадила одна відома поетеса. Та ця стаття – виняток. Я йшла «на двобій» із мером, як красень-улюбленець публіки тореадор! Чим завершила його – читайте далі.

Коли мені було шість років, хтось запитав мене, на кого я хочу вчитися в майбутньому і яку професію для себе обрати. Я відповіла просто: «Для початку стану мером, а там далі видно буде». Після того, як я провела один день з міським головою Чернівців Олексієм Павловичем КАСПРУКОМ, було таке відчуття, ніби я два дні поспіль копала картоплю під палючим сонцем: виснажена і голодна. Бути мером – явно не моє…

Приймальня
Ранок понеділка. Місто вже гудить і дихає на повні груди. Сидячи навпроти Чернівецької міської ради і нотуючи у свій незмінний червоний блокнот, я чекала на радника мера Степана. Після моїх судомних «А як?», «Що?», «Чому?», він повiв мене до приймальні, де ввiв у курс справ і попросив почекати, адже на 9.00 там уже зібралася чималенька кількість людей.
У приймальні встигла перемовитися кількома фразами з директором бібліотеки ім. А. Добрянського Лесею Щербанюк, яка прийшла до Олексія Павловича у справі видання нової книги, присвяченої Чернівцям. У кожного відвідувача – своя важлива справа, проблеми, пропозиції…
«А що там у кабінеті робиться?» – із цікавістю запитую, намагаючись витягнути шию і зазирнути всередину, поки в черговий раз зачиняться двері. Степан розповів, що в мера відпрацьований графік роботи. До 9-ї години ранку перевіряє стан справ на об’єктах, де ведуться ремонтно-будівельні роботи, зокрема й на багатостраждальній вулиці Б. Хмельницького (наприкінці робочого дня я дізналася, що такі відвідини – циклічні, тобто ними «світловий день» міського голови починається і ними ж закінчується). Потім міський голова повертається до Ратуші, аналізує та підписує фінансові документи, заслуховує звіти про виконання своїх доручень, приймає відвідувачів. А далі – за планом на день – робочі наради, урочисті акції і зустрічі-зустрічі з людьми, до пізнього вечора. У кожній справі треба вислухати, розібратися, прийняти рішення, дати доручення, допомогти. Коли вже смеркнеться, мер повертається до кабінету й працює з документами, яких за день назбируються товстенні стоси. Нерідко – до опівночі…

Кабінет міського голови
Нарешті «прорвалася» до самого кабінету: невеличкий, із двома столами: перший – круглий, для нарад, за другим працює мер. Стіл буквально ломився від великої кількості паперів і папок з наліпкою «На підпис».
– Олексію Павловичу, у відпустці були? – запитую, на що мер віджартувався: «Так, на кілька днів, сина підлікувати, але з нашими сучасними засобами зв’язку це важко було назвати відпочинком».
Далі пішли дзвінки і візити: керівники підприємств, будівельники, митці, громадські активісти, депутати, військові – у всіх справи нагальні, проблеми болючі, пропозиції цікаві. Олексій Каспрук проблеми вислуховує зважено, на цікаві ідеї реагує миттєво. А є такі, які даються тяжко, з болем. Один із таких дзвінків не міг залишити байдужим. Олексій Павлович телефонував волонтерам, які їхали за Настею Горбачовою, цікавився, чи немає проблем, в чому потрібна допомога. Боляче, що ця відважна дівчина не повернулася додому живою. Настя – розвідниця, боєць, рятувала життя іншим, не ховалася за спини чоловіків, завжди була попереду. Після цього дзвінка стало страшно. «Найтяжче – це очікування новин з фронту. Там, де зараз тисячі чернівчан. Благаю лише одного, аби усі повернулися живими. Це найголовнiше», – каже мер.

За день до міського голови може прийти чоловік п’ятдесят. «Неможливо всім допомогти. Такі реалії. Люди приходять з надією, а доводиться відмовляти. Особливо, коли просять допомоги з житлом. Поліпшення житлових умов потребують сотні родин – багатодітні, інваліди, чорнобильці, афганці, військові. А місто за рік може отримати від забудовників лише з десяток квартир, – говорить Олексій Каспрук. – Тут важливо не піддатися емоціям. Разом шукати вихід із ситуації, коли справді «горить».
Цього дня я збагнула для себе, наскільки важлива швидкість і цінування кожної хвилини в роботі мера. Адже я не ходила із зали до зали, з кабінету до кабінету, з будівлі на вулицю, а бігала, різко завертаючи в лабіринти коридорів, аби встигнути помітити, куди зайде Олексій Павлович. Як добре, що в дитинстві я встигла погратися у «квача», адже саме це подарувало мені швидку реакцію…

Конференц-зал
Цього разу я могла просто йти на звук: у залі конференцій зібралася велика кількість народу. Кожний голосно говорив. Дехто кричав. Виокремити з усього потоку звуку я змогла лише одне слово: «Буковина-Інвест-Буд!». А справа полягала в наступному: якийсь час тому будівельна компанія «Буковина-Інвест-Буд», придбавши в міста на аукціоні земельну ділянку, розпочала будівництво багатоповерхівки на проспекті Незалежності. Для будівництва зібрали кошти в інвесторів – майбутніх мешканців нових квартир. Але щось не склалося, будівництво застрягло, а «щасливчики», які встигли вкластися у нові квартири, втомилися чекати омріяного житла. Люди вимагають, щоби мерія відібрала недобудову у «Буковина-Інвест-Буд» і передала іншій фірмі – “Чернівціжитлобуд».
Усі налякані і знервовані. Ніхто не хоче чути, що міська влада не має повноважень вилучити в когось приватне майно. Мер змушений виконувати роль арбітра й шукати вихід, як захистити ошуканих людей, що віддали останні заощадження на житло, а квартир так і не отримали, які застосувати важелі впливу до забудовників, забезпечити контроль, щоби багатоповерхівка була-таки добудована. Компроміс було знайдено. Але, слухаючи все це, усвідомлюєш просту річ: в інших країнах у такій ситуації люди йдуть до суду, а у нас – до влади. Мабуть, закони в нас не працюють, машина десь дає збій – і цю ситуацію треба міняти, щоб права кожної людини були по-справжньому захищені. Без цього в Україні щастя не буде.

В дорозі
– Ви, мабуть, пообідати не встигли… Розумію. Але «шеф» уже звик до такого графіка» – привітав мене водій мера, поки я застрибала до авта. «Та мене відпустили. Але я не встигла. Виникли якісь важливі обставини. Треба кудись їхати. От я й повернулася», – відповідаю. «Та в нас постійно важливі обставини. Так і живемо. Це ще нормально. А от коли вночі раптово на Київ треба їхати, або десь якась аварія …» – сміється водій.
Вирушили ми у дитсадок №30 на Бульварі Героїв Сталінграда, де зараз добудовують іще один поверх, міняють систему опалення. Мер дізнається про всі подробиці у працівників дитсадка, будівельників, батьків. Говорять про аварійні сходи, стару огорожу. З усіх питаннях приймаються рішення, називаються строки виконання робіт. Все конкретно, зрозуміло.
Олексія Каспрука цікавить якість матеріалів, що використовуються, дотримання вимог енергоефективності. Розповідає, що місто отримає 9 мільйонів євро на поліпшення умов у дитсадках, школах, лікувальних закладах. За ці кошти будуть міняти системи опалення, вікна, вентиляцію, освітлення, утеплювати фасади й покрівлі, встановлювати лічильники. В результаті дітям у дитсадках та школах має бути тепліше, світліше.
Заїжджаємо ще у дві школи: в одній будують нову котельню, в другій – облаштовують подвір’я. Дивує, що ніхто про візит мера не попереджає, все в робочому порядку, по-діловому.
Поки їдемо від дитсадка до школи, я нахабно витягую шию до переднього сидіння: «Олексій Палич, а хто сьогодні зранку встиг першим потрапити до Вашого кабінету?». За словами мера, першою була зустріч із представниками Державіаслужби. Йшлося про розвиток аеропорту й можливість включення Чернівців у систему «Відкрите небо». Це дозволить залучити на чернівецький ринок авіаперевезень бюджетні компанії, зробити авіасполучення доступним для чернівчан. Олексій Каспрук рішуче налаштований зберегти для Чернівців аеропорт, хоча визнає, що завдання у цей скрутний час для міста є непростим.
Ще один момент, який цікавив мене і за яким я пильно й надалі стежитиму: це «плоди» громадського форуму, який нещодавно відбувся у Чернівцях за підтримки німецьких колег. Там охочі висловили чимало цікавих ідей щодо покращення стану міста. Важливо знати, чи хтось звернув на них увагу, як збираються реалізовувати їх. За словами мера, усі ідеї опрацьовані і внесені до загального плану, наразі розробляються терміни та механізми втілення кожної ідеї. Все це буде оприлюднене, до реалізації задумів залучать їхнії ініціаторів.
Знову в залі
О першій годині знову почався мій марафон коридорами. Мер зібрав представників обленерго та водоканалу. Питання стосувалося зменшення енерговитрат. Під час переговорів була виголошена велика кількість статистики. «Добрих стосунків» із математикою в мене ніколи не було. Але найголовніші сумні реалії зрозумілі без будь-яких процентних співвідношень. Перша причина – доісторична система водопостачання, неощадна та енергозатратна. Друга причина – тариф на воду не покриває понаднормові витрати і змінюється він не так часто, як зростає ціна на електроенергію. Скажімо, ціна електроенергії для водоканалу за рік зросла майже на 40%, а тариф на воду – лише на 7%. Міський голова вважає, що шлях підвищення тарифів на воду є хибним, треба навпаки знижувати собівартість послуг водоканалу шляхом ліквідації понаднормових втрат через модернізацію системи водопостачання. Саме для цього місто й залучає кредит німецького банку та грант від німецького уряду. За ці кошти модернізують обладнання, замінять мережі. На виконання цих заходів треба 2-3 роки. А поки що громада має підтримати комунальне підприємство, від роботи якого залежить життєдіяльність міста. Тож вирішено просити міську раду надати водоканалу фінансову допомогу з бюджету для покращення розрахунків за електроенергію. Розмір цієї допомоги та заходи, які ще можна вжити на водоканалі для зменшення боргів до кінця цього року, розгляне Наглядова рада підприємства. Вже разом водоканал і Наглядова рада донесуть свої позиції до депутатів. Енергетики своєю чергою міського голову почули, цифри проаналізували, пообіцяли до сесії водоканал від енергопостачання не відключати.

Ліричний відступ про неліричне…
…Чернівці – місто молодих, де є багато навчальних закладів. У таких складних і, здавалося б, безвихідних ситуаціях іноді так бракує в управлінських колах молодих людей з креативним підходом до вирішення кризових ситуацій, із власним поглядом на ситуацію і способи вирішення. Та я слідкую за тим, як багато молодих і талановитих їде геть, шукаючи хорошої долі там, «де стопудово краще». А вони такими доречними були б тут, саме в такі моменти.
На кадровий голод скаржиться і міський голова. «Молодого креативу в муніципальному управлінні катастрофічно не вистачає. Сподіваюся, що децентралізація влади і збільшення реальних повноважень у органів місцевого самоврядування приверне увагу молоді до цієї сфери. Намагаємося залучати молодь до втілення у місті цікавих проектів на громадських засадах. Приємно, коли такі проекти вдаються і подобаються чернівчанам», – додає Олексій Каспрук.
Після невеличкої перерви і таких роздумів ми, як завжди швидко, побігли до авто. Цього разу я навіть майже не захекалася! Під час поїздки Олексій Павлович знайомився з пунктами, де в рамках транскордонного проекту безпеки руху в Чернівцях установили 30 відеокамер. Це буде сучасна система відеоспостереження перехресть, що дозволить підняти рівень безпеки дорожнього руху і посилити громадську безпеку в Чернівцях. Інформаційну систему безпеки дорожнього руху встановлено за гроші Євросоюзу і через кілька днів вона запрацює.

Серед мистецтва й злободенного
Коли помітила, що ми виїхали на бездоріжжя, а за вікном пролітають високі стовбури дерев, я все ж таки вирішила запитати, куди ми їдемо. На що мер спокійно відповів: «Як – куди? Ми їдемо до лісу. Ми веземо журналіста, який пише про мене статтю, до лісу». На щастя, моє почуття гумору цього разу мене не підвело і я не стала з криком вириватися з авта.

Далі з’ясувалося, що ми приїхали до відпочинкового комплексу «Орлине гніздо» на горі Цецино. Там відкривався Міжнародний пленер художньої кераміки, кінцевий результат якого у вигляді готових виробів до Дня Незалежності має бути презентований у Чернівцях у галереї «SweetArt». Поки Олексій Павлович спілкувався з журналістами, зір мій був прикутий до маленького ставка, де плавали на сорокаградусному пеклі білі лебеді. Але це вже тема для зовсім іншої статті…
Дорогою назад я поцікавилася ідеєю створення так званої «Картки чернівчанина». Така європейська система набуває все більшої популярності в Україні і в деяких містах уже запроваджена. Така іменна картка спрощує процес оплати в режимі онлайн послуг мобільного зв’язку, Інтернету, комунальних послуг. Вона може застосовуватися для отримання різних довідок, для запису на прийом до керівників органів місцевого самоврядування, підписання електронних звернень, для оплати проїзду в громадському транспорті. Як сказав Олексій Павлович, це зручно й для батьків, оскільки, збираючи дитину до школи, вони можуть просто перекинути гроші на картку, розрахуватися якою можна буде лише у шкільній їдальні, а не в сумнівному кафе з чіпсами. Деякі банки, за його словами, вже погодилися на таку ідею, тож проект має великі шанси на реалізацію.

Робота зі службами та комісіями
Коли ми повернулися до ратуші, я ледь виповзла з авто і пошкандибала всередину: єдина річ, яку хочеться робити за такої шаленої спеки – це купатися у фонтані на Центральній площі, на який я з лихою заздрістю встигла покоситися.
…Чи можна звикнути до такого ритму – чи це талант? Не знаю, не знаю…
Після чергових зустрічей у кабінеті мер проводить апаратну нараду, на якій звітують керівники департаментів і управлінь. Уважно аналізують, чому повільно просувається оформлення субсидій, адже сьогодні це єдина компенсація малозабезпеченим громадянам, які неспроможні оплачувати в повному обсязі комунальні послуги. З 25 тисяч чернівчан, які мають право на субсидії, їх оформили лише 9 тисяч. Може, людей відлякує процес оформлення субсидії? Хоча його максимально спростили, збільшили штат працівників в управлінях соцзахисту, купили додаткову техніку, залучили волонтерів до роз’яснень людям. Це питання кожен день на контролі у мера.
Крім того, він незадоволений роботою житлово-комунального господарства: демонструє фото засмічених вулиць, сухих дерев у центрі міста, брудних фонтанів. Обіцяє влаштовувати комунальникам несподівані рейди-перевірки…
Варто було б і нам замислитися. Ми можемо критикувати роботу прибиральників і говорити про засміченість міста, та щоби стало чистіше і потреби у прибиранні було менше, нам варто докласти зовсім трохи зусиль. Наприклад… не смітити.
Говорили і про мобілізацію. Із гірким сарказмом згадали про тих, хто ховається за кордоном і вже притягнутий до відповідальності. Серед них є й представники влади, які мали би першими проявити ентузіазм і показати приклад. Але моралізувати немає сенсу.
Багато років ми жили в політичному, соціальному анабіозі, а щойно вийшли з нього – захотіли все і одразу, не докладаючи до цього багатьох зусиль. А зусилля потрібні: змінюватися ми можемо лише разом – люди і влада.

Вечір: прес-конференція і знову вулиця Б.Хмельницького
Наступною за планом була прес-конференція, яку мер проводить щопонеділка. Олексій Павлович відзвітував про виконану за минулий тиждень роботу, журналісти мляво ставили якісь дивні запитання… Одне слово, спека…
Увечері мала відбутися зустріч мера з мешканцями вулиці Б. Хмельницького, які близько чотирьох років чекали, коли, нарешті, й на їхній вулиці – у прямому сенсі цього слова – буде свято. Те, що я побачила, «святом», звісно, назвати не можна. Дорогу мають вже асфальтувати, але щоразу цей процес відкладають через нові і нові недоліки в інженерних мережах. То труба не так покладена, то не так засипана. Виконавець цих робіт усувати недоліки не відмовляється, а от пояснити, чому так погано виконав роботи, не може. Мер і чиновники терпляче вислуховують зауваження і пропозиції мешканців, спільно шукають шляхи вирішення проблеми. Вражає, як добре мешканці обізнані з технологією проведення робіт на вулиці. Якоїсь миті здається, що і мер, і мешканці один одного знають вже роки і сперечаються, сваряться, миряться як близькі люди в єдиній родині. Розумієш, що ці люди об’єднані однією справою, одним бажанням – зробити нарешті цю вулицю, зробити її гарно, для себе, для гостей міста. І тому в них це обов’язково вийде.

Переусвідомлення ролей у кориді життя
Є така абсурдна річ у нашій спільноті: хто б не прийшов до влади, ми все одно будемо незадоволені – або всі, або половина. Ми завжди будемо порівнювати, зважувати, робити висновки і якогось моменту починати не любити.
Щоранку ми прокидаємося, вмикаємо світло, спалюємо газ, використовуємо воду, їдемо у громадському транспорті, гуляємо містом. Ми не думаємо, звідки у нас усе це береться і як працює уся ця система, хто нею керує і за нею слідкує. Ми згадуємо про це лише тоді, коли в нас вимикають світло, газ чи воду, коли зупиняється транспорт. А за цим усім – сотні людей, працю яких має скоординувати одна людина – мер міста.
Мої пригоди у ролі «Тієї, що бігає за мером і записує» тривали лише один день. Але я приїхала додому змучена і з безліччю думок у голові. А Олексій Павлович залишився –вчитуватися в листи тих, хто потребує допомоги, в кого є проблеми. Країні, місту, усім нам важко. Проблем безліч, питань інколи більше, ніж відповідей. Міський голова повинен ці відповіді знайти, бути готовим щохвилини приймати непрості рішення. Та найбільше зачепило, що у цій ситуації Олексій Каспрук не говорить про Чернівці із надривним драматизмом, не називає їх банально «маленьким Парижем», він говорить про місто та його проблеми чесно…
Я знову думала про логічну необхідність співпраці, про «Viribus unitis», і про те, що не завжди уявна для нас роль тореадорів є справді такою. Найчастіше ми – вируюча публіка, в кращому випадку. У гіршому – бики, що кидаються на дражливу червону ганчірку в руках тореадора. На зміну чи незмінність вартості проїзду в маршрутці (залежно від того, пасажири ми чи перевізники), або тарифів на воду, або на тривалий ремонт вулиць чи його відсутність – та на будь-що, здатне знервувати. Навіть на засміченість міста, яку самі ж і створюємо…
Якщо хтось матиме бажання подискутувати на тему, чи складна професія мера, я охоче прийму виклик і доведу, що це робота титанічна. На мера не вчать у школах, коледжах та університетах. Мер повинен думати головою, відчувати серцем, не втомлюватися від справ і людей, за все і всіх відповідати – за друзів та за опонентів, знаходити вірні та гнучкі рішення, розумітися у багатьох сферах. Тут потрібні талант і характер, особливе чуття та інтуїція, знання психології людини, любов до міста і людей. Навчити цього може лише одне – життя.
Ліна ТОМУЛЕЦЬ, «Версії»

Запис Бути мером – без пафосу й надривного драматизму спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Які враження «поетичні графіті» викликали у відомих і не дуже відомих чернівчан? З’ясовували «Версії».

Олег Любківський, художник:

Мені ці графіті сподобалися.  Вважаю, що це сучасна інтелектуальна форма настінних розписів, яка личить місту. Крім того, це розпис з художнім смаком і з ненав’язливою формою в порівнянні з агресивними підлітковими «графіті». Такі вуличні твори нерідко практикуються. Зокрема, бачив у Любліні кілька, і навіть збільшені старовинні фото у простінках, де мали бути вікна – це додає шарму і атмосфери будинку і місту в цілому. у Базелі ціла глуха стіна розписана вікнами, ніби продовження сусіднього будинку, і ще виглядає, ніби на нього падає тінь.

Графіті у Любліні

Варто цю ідею підтримати і дати розвинутися цій традиції, щоб міське середовище прикрашалося не тільки громіздкою і безкультурною рекламою, але і мистецькими складовими сучасного мислення. А чиновники… чиновники нічого не кажуть про надбудови, спиляні дерева, розбиті тротуари, недоглянуті газони і т.д.? Саме у буферній зоні ЮНЕСКО, до речі.

Мистецтво вуличного середовища безкінечне, і ним мають прикрашати місто люди з художньою уявою. Взагалі варто опрацювати концепцію настінних розписів у центрі міста, а чиновникам краще виконувати свої безпосередні обов’язки.

Олексій Каспрук, міський голова:

До мистецтва я особисто ставлюся дуже позитивно. Але і в словах чиновників є частка правди: ці мистецькі акти можна було погодити. І я особисто зробив би все для того, щоб ідея була погоджена, і художник зміг її втілити.

Олег, студент:

Частка правди є в тому, що кажуть чиновники. Так, можливо, такі речі потрібно погоджувати. Але всі розуміють, що значно простіше піти і зробити, аніж довести чиновнику, що це – добре. Тому це якесь «прокляття культури». Неважливо, хто це робив- легально, нелегально – він спровокував розмови, реакцію.

Можливо, це зроблено нелегально, але це не означає, що воно не має права на існування. Культура , як на мене, не повинна імплементуватися в русло закону. Культура – це щось відірване від бюрократії. Маємо вже приклад культури, заангажованої владою – соцреалізм. Як бачимо, там було не надто багато якісних зразків мистецтва. Культура – це явище ескапізму, можливо (від англ. escape — втеча; втекти, врятуватись; втеча від дійсності, втрата реальності). І якщо кожен митець буде запитувати: а чи можна я це зроблю? – тоді одна з головних частин культури і мистецтва буде нівельована.

Якщо хтось захотів щось зробити – це класно, особливо якщо люди справді натхненні тим, чим справді є Чернівці, а не своїм бажанням привітати когось з днем народження чи написати «Я кохаю тебе, Маруся». І вандалізм у цьому випадку – це якраз не те слово. Вандалізм – це агресивне свідоме нищення культури.

У цьому випадку я не бачу нищення на будинку, який сам буде стертий з лиця землі. Навпаки – це нагадування чернівчанам і гостям, що це місто якось відрізняється від інших міст України, можливо – і від інших міст Європи. Намагання показати, що «ви ходите не простими вулицями». Аби це місто було відомим, а не якимось загомінком Європи.

Ця інтервенція не дисонує  з містом і його історією. Можливо, такі методи й можуть привести до погіршення зовнішнього вигляду міста. Але зазвичай громадянське суспільство більш-менш адекватне і намагається зробити своє місто кращим. І я мало вірю в те, що ті, хто справді хочуть щось зробити, роблять щось погане.

На жаль, громадянське суспільство міста зараз доволі пасивне, і міськрада не готова з ними співпрацювати. Міська рада навіть не знає тих, з ким вона може співпрацювати. Можливо, міські інституції скомпрометували себе. І митці не бачать сенсу йти до чиновників, бо зараз світ відкритіший, аніж будь-яка міська влада.

Чернівці можуть піднятися якраз завдяки культурі. Архітерктура і література – це те найбільше, що наше місто дало світові. А вандалізм – це якраз білі пластикові вікна в буферній зоні. Відкриті люки на вул. Шевченка, в які можна впасти. Засилля реклами в старому місті. Наміри продати будинок, де жив Пауль Целан, приватним особам. Втрата конкретних місць і пам’яті про великих людей.

Намагання ж нагадати поезію, яка забута і якою зараз чернівчани не живуть, намагання показати, що є за нами – це не вандалізм. Ми не єдині люди, які є в цьому місті і знаємо лиш дуже близьких нам поетів. А інше, те, що не стало надбанням нашої масової культури, ми не знаємо.

Звісно, слабка надія на те, що люди, які побачать ці графіті, побіжать куувати «Загублену арфу» в книгарні. Але це спроба через щось простіше і легше – показати елітарне. І казати, що це неправомірно – це вузько.

Наразі ніхто з «культурних терористів» не взяв на себе відповідальності за мистецькі акції. Кажуть, що серед авторів «поетичних графіті» був іноземець, який після перфоменсу покинув межі України, навіть не сподіваючись на такий неоднозначний відгук у суспільстві. А за півтора тижні графіті на Барбюса облили білою фарбою.

Згадалася відома історія про те, як визнаний найкращим з тих, що нині живуть у США скрипалів 39-літній Джошуа Белл (Joshua Bell) змін заробити, граючи в підземному переході метро у Вашингтоні, тільки 32 долари і 17 центів. Він грав твори Крейслера, Шуберта, Массне і Баха на скрипці Страдіварі. За 45 хвилин повз нього пройшли понад тисячу людей, і тільки одна жінка впізнала Белла. Квитки на його концерти вартують від ста доларів.

Цікаво, величину якого рівня хотіли приборкати чернівецькі чиновники?

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Художники проти чиновників. «Прокляття культури»? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Важко повірити, що фестиваль Вуличної музики, який 16 травня уже вдруге пройде в Чернівцях, організовує не музикант і навіть не «менеджер від культури», а програміст разом із командою творчих особистостей. Який не грає на жодному музичному інструменті, не співає, не танцює, а творить хіба що у сфері IT. Причому, доволі успішно: керує ІТ-проектами, очолює громадську організацію і створив соціальну мережу. А решту «творчих амбіцій» реалізовує в напрямку любові до свого рідного міста – організовуючи концерти та цікаві творчі проекти іншим людям.

Співрозмовник «Версій» Сергій КУШНІР вдало розвіює міф про те, що «технар» і «гуманітарій» нездатні порозумітися.

День свободи для музикантів

• День вуличної музики сьогодні – вже офіційне загальноміське свято, а як воно проходило у Чернівцях вперше?

Так, нам уже вдалося «закріпити» його офіційно і тепер відзначатимемо його щороку. Вперше святкували його 2014-го серед 11-ти інших міст України. День свободи музикантів дає можливість вийти на вулицю і розповісти про свої відчуття, поділитися своєю творчістю з невідомими тобі людьми. Слоган дійства у нас – «Музика єднає Україну». А заснував це свято литовський музикант Андріус Мамонтовас, за традицією воно вже 8 років відзначається кожної 3 суботи травня в багатьох країнах світу. В Україні ініціатором його запровадження стала громадська організація «Логістичний штаб» – її представниця Олеся Коржневська, і Святослав Вакарчук та Ірена Карпа, а в Чернівці підхопила і принесла команда «Пазлу». За 2 тижні нам вдалося залучити людей і влаштувати свято – тільки на зв’язках, дружбі та солідарності. Витратили буквально копійки – хіба що на афіші.

• Цього року коштів залучається більше?

Абсолютно випадково я нещодавно опинився на прес-конференції «Твори. Дій. Змінюй», присвяченій урбаністиці. І там мені вдалося обговорити з мером Чернівців Олексієм Каспруком День вуличної музики. Він зацікавився цією подією і запропонував адміністративну допомогу. В результаті над організацією свята працює комітет, який допомагатиме нам як у плані технічного забезпечення (наприклад, електрифікації сцен), так і в питанні фінансів. Адже навіть щоб нагодувати волонтерів, потрібні кошти, а що вже говорити про музичне обладнання й інші речі… Також нам допомагають чернівецький «Клуб підприємців», до якого входять як бізнесмени, так і співвласники ЗМІ та ГО «Чернівці – Місто Майбутнього», яка надає нам допомогу в організації цього свята, оскільки один з основних напрямків її діяльності – активна політична та громадська позиція у вирішенні нагальних проблем нашого міста. Тож ми маємо інформаційних та фінансових спонсорів. Варто наголосити, що вони вкладають гроші не в мене, не в мою громадську організацію – а в ідею, яку ми втілюємо. В нашому випадку – це надання можливості музикантам-аматорам показати себе. Цього року, розраховуючи на певні фінанси, ми вже запросили кілька гуртів. Зараз стовідсотково відомо, що 16 травня в Чернівцях виступатиме гурт «Механічний апельсин». Вже зареєструвалися до участі близько сотні учасників. Це музиканти як з самих Чернівців, так і з сіл чи маленьких міст. Реєстрація музикантів  ще триває – на сайті http://music.pazl.name/.

• У Чернівцях музиканти вийдуть на якусь одну вулицю, чи на кілька?

Цього року дійство охопить велику частину Центру. Є музиканти, яким потрібна підключка, або просто акустика. Кому треба – будуть на сцені. Основна сцена з професійною музикою розташується на площі Філармонії, також будуть змонтовані на вулиці імені Ольги Кобилянської біля кінопалацу (акустична), біля Целанівського центру буде традиційна сцена для музикантів, які потребують технічної підключки, на вулиці Ватутіна (молодіжна), у дворику Ратуші (класична) і при вході в Ратушу (фолк).

У дворику Ратуші звучатимуть композиції класики, і там же розміститься фотовиставка на музичну тематику. На Центральній площі буде близько 30 майстрів хенд-мейду, ще ми запросили танцівників студії MoveON, також я планую перфоменси. До речі, 16 травня протягом всього святкування на Hromadske.tv будуть стрімити Чернівці та інші міста-учасники Дня Вуличної музики.

• Як людина з технічною освітою вирішила облаштовувати культурне середовище міста?

Мене на це штовхнула проблема, яка, на мою думку, насправді є в Чернівцях: «Куди піти?». Раніше місто мало дуже високий культурний рівень, цим і славилось. Але в якийсь момент почали розвиватися й інші сфери життя. Культура перестала бути головною. Ще однією проблемою стало те, що в місті багато різних культурних рухів, але вони розрізнені. Десь хтось зібрався і щось робить, але у своєму колі. Тож з’явилася основна ідея: об’єднати ці вузькі культурні кола, створити між ними комунікацію для синтезу творчості. Тому й назва нашої громадської організації і соцмережі – «Пазл». Із багатьох клаптиків, пазлів ми намагаємося створювати об’ємну картину. Намагаємося об’єднувати творчі процеси: наприклад, відеограф зафільмує, як художник малює танцюристів, що витанцьовують під живу музику. Наша мета – створювати різносторонні творчі проекти… Так і виникла ідея проекту «Пазл».

• Ти сам щось створюєш у площині мистецтва: якісь малюнки, мелодію, танець, пісні?

Ні, я не граю ні на чому, не співаю чи щось подібне. Єдине моє хобі – це фотографія. Я ІТ-шнік, тобто сайт чи соцмережа – це і є моя творчість, я створюю свій продукт у сфері інформаційних технологій. Окрім того, я естет – я люблю щоб гарна річ була гарно подана. Гарна музика, наприклад…. І я готовий щось робити, щоб передати це відчуття краси іншим людям.

 «Ми поширюємо культуру, а це дуже багато граней»

• Розкажи трохи про проект «соціальна мережа культурних людей «Pazl».

Проектові «Pazl» уже 2,5 роки, однойменній громадській організації – півтора. Ми офіційно зареєстровані, маємо статут, працюємо як незалежний ЗМІ. Це цілком самостійний, незалежний некомерційний проект поза політикою. Ми не беремо гроші з учасників, натомість можемо допомогти їм отримати гроші за свою творчість.  Людям, які працюють в «Пазлі», просто цікавий процес популяризації культурного і творчого середовища міста.

Задля можливості поширювати цю інформацію в цифровому вигляді, була створена соціальна мережа «Пазл» – самостійна творча блогосфера, яка об’єднує творчих людей (www.pazl.name). Кожна сторінка – це окрема частина сайту. У блогові можна створювати свій індивідуальний фон, додавати багато графічних зображень. У нас є фото-сет-система. Контент на сайті оригінальний, його забезпечує наша команда: фотографи, журналісти.

Таке  «віртуальне місце» важливе і для людей, які соромляться своєї творчості. Наприклад, людина написала вірш, а прочитати його на публіку їй важко – хіба що близьким людям. На сайті «Пазлу» є можливість створити блог і демонструвати свою творчість. Так можна показати себе, і якщо творчість автора сподобалась публіці – ми можемо організувати для нього творчий вечір. «Пазл» співпрацює з облмуздрамтеатром ім. Ольги Кобилянської, Чернівецькою обласною філармонією.

• В чому полягає діяльність «Пазлу»?

Популяризація творчості сучасників і інформування про культурні події. Також –  організація культурних подій і підняття як загального культурного рівня Чернівців, так і творчого рівня окремих особистостей. Тобто якщо це музика – то знайти продюсера і т.д…. Взагалі, ми поширюємо культуру, а це дуже багато граней.

Пам’ятаю як я вирішив поекспериментувати і поєднати рок з класикою і запросив у Чернівці симфонічний рок-оркестр «Бревіс». «Пазл» став ініціатором, співорганізатором і інформаційним партнером цього проекту. Публіці наскільки сподобалось, що за 2 роки  провели 4 концерти. Тепер маємо в планах на літо поєднати «Бревіс» і гурт «Онука» просто неба.

– Чи проходять твори перед публікацією авторизацію аби захистити від плагіату чи просто нецензурної лексики? 

Щоб опублікувати свій матеріал на сайті, потрібно просто авторизуватися на ньому через будь-яку соцмережу. Процес реєстрації дуже простий, сайт відкритий для всіх. Весь контент – авторський і прив’язується до профілю на сайті. За кожним блогом слідкують модератори, тобто перед публікацією його автоматично перевіряють алгоритими Google. І якщо система знаходить подібний контент, то «сплагіачений» матеріал автоматично видаляють.

• Проект гарантує захист авторських прав?

В Інтернеті від порушення авторських прав насправді дуже важко вберегтися. З захисних функцій на сайті можна назвати те, що неможливо зробити копіювання правою клавішею миші. Також ми стискуємо фотографії до розміру, який неможливо потім використати, наприклад, в друкованих ЗМІ.

«Немає жодної проблеми щось зробити – треба тільки робити!»

• Поділишся своїми творчими амбіціями та ідеями щодо облаштування культурного простору міста?

Планів багато. Але я поки що не хочу, аби мій проект виходив за рамки міста. Я хочу «вижати по максимуму» з творчого середовища саме Чернівців. Це не означає, що «моя хата скраю» і я не хочу змін у цілій Україні. Та вважаю, що спочатку треба довести до пуття щось своє, вдома, щоб потім іти на інші подвір’я і там будувати. Для мене важливо розвивати один з сегментів культури. Я думаю, що ефекту від цього буде набагато більше, ніж якщо я візьмусь за всю Україну. Для цього треба багато як людського ресурсу, так і економічного.

Поки що маємо ідею створити дієву громадську раду при управлінні культури. Ми хочемо, аби до різноманітних проектів та ідей дослухалися. Також хочемо давати «друге дихання» занедбаним фабрикам, робити з них арт-кластери: художники розмалюють стіни, створять вітражі і перетворять приміщення, що можуть зруйнуватися, на місце, де збираються творчі люди і творять, діляться, пізнають. Це буде вільний простір для творчості, музичних вечорів, зустрічей, майстерень…

• Тобі все так легко дається? Знаю, що ти навіть співпрацюєш з американською транснаціональною корпорацією Google – найпопулярнішим пошуковим сервісом і лідером веб-ринку у світі!

У нас мережева компанія, ми справді маємо партнерську угоду з Google – ми їхні партнери з надання послуг. Тобто пропонуємо своїм клієнтам послуги Google. Тож тепер я декілька разів на рік беру участь у конференціях Google для обговорення різноманітних питань і  підвищення власної кваліфікації. Будь-яка конференція чи інша співпраця відкриває не стільки навіть перспективи, скільки більші можливості спілкування, комунікації між людьми. А вже представники компаній налагоджують зв’язки між компаніями на всеукраїнському і міжнародному рівнях.

Я планую співпрацювати з Google ще й у ключі ІТ-культури: плануємо розвивати ІТ-спільноти, на цьому етапі – це «Пазл». Насправді, Google – це не щось недосяжне, це відкриті партнерські стосунки, і немає жодної проблеми у співпраці з ними. Просто треба цим займатися.

Ксенія Вербовська, «Версії»

Запис Сергій КУШНІР: «Пазл» – синтез творчості спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Чернівецький педагог Тетяна ПОПАДЮК зі слізьми розповіла в редакції, як під вечір її 10-річну доньку висадили з маршрутки, бо посвідчення багатодітних «у них не діє». Павліна ХРАПЧИНСЬКА, директорка  ПП «Багіра», яке обслуговує 10-ий маршрут, сказала, що вона завжди на боці пасажирів і таку поведінку засуджує, але розібратися в ситуації не спроможна, бо мама дитини не знає, бачте, номера машини.

За дорученням міського голови Олексія Каспрука випадок відмови у пільговому проїзді 10-ти річній школярці , який стався 10 березня цього року о 17.30 на міському автобусному маршруті №10, розглянуто департаментом житлово-комунального господарства спільно з “Міським центром організації пасажирських перевезень” та перевізником ПП”Багіра”, який обслуговує вказаний маршрут.

Про це повідомила прес-служба міськради.

До вивчення ситуації було залучено школярку та її батьків. Дівчинці була надана можливість упізнати водія, який їй не дозволив скористатися безкоштовним проїздом за посвідченням дитини з багатодітної сім’ї. Водій висадив з маршрутного автобуса на вулиці з інтенсивним рухом транспорту дитину, яка була без супроводу дорослих.

Особу водія встановлено. Ним виявився С.Фофанов, на роботу якого і раніше надходили скарги пасажирів. За неодноразові порушення Правил надання послуг на автомобільному пасажирському транспорті та негативне ставлення до пасажирів водія автобусу марки CHAOLIN д.н. СЕ87-43АН Фофанова С.І. звільнено з роботи. Перед дитиною та її батьками вибачились. Перевізники провели роз’яснювальну роботу у трудових колективах. Водіїв попереджено про недопустимість подібних випадків. У разі надходження скарг пасажирів про порушення Правил надання послуг на автомобільному пасажирському транспорті водіїв звільнятимуть з роботи. Асоціація перевізників вже створила базу водіїв, яких увільнено за порушення правил обслуговування пасажирів, так званий “чорний список” для роботодавців у сфері пасажирських перевезень.

“Така база дозволить перевізникам більш принципово підходити до прийняття на роботу водіїв, а водіїв – більш відповідально ставитися до своїх обов’язків, дбати про дотримання правил перевезення пасажирів, підвищення якості обслуговування у транспорті”, – зазначив керівник міського центру організації пасажирських перевезень Ігор Кожуленко.

До речі, до міської ради лише у першому кварталі цього року надійшло понад 70 звернень і скарг чернівчан щодо незадовільного транспортного обслуговування. Питання підвищення якості транспортного обслуговування чернівчан обговорювалося на останній зустрічі міського голови Олексія Каспрука з перевізниками та представниками Асоціації перевізників. Перед перевізниками поставили завдання покращити санітарно-технічний стан транспортних засобів, підвищити культуру обслуговування пасажирів та якість перевезень.

Від редакції:

У Михальчі, що на Сторожинеччині, минулої неділі, 5 квітня,  відбулися збори громади, на яких уже вкотре стояло питання незадовільного обслуговування перевізником ПП«Багіра» мешканців сіл Михальча, Дубове та Спаська. Люди скаржилися на недотримання графіків і нахабне поводження водіїв. До слова, «Версії» минулими роками неодноразово писали про цю ситуацію, як і про те, що управління інфраструктури облдержадміністрації недбало ставиться до своїх обов’язків, що засвідчив і депутат обласної ради Р.В. Мельник. За його словами, їхня профільна депутатська комісія протягом двох останніх років вимагала від колишнього начальника управління влаштувати зустріч депутатів з перевізниками. Ймовірно, щось зміниться за нового керівництва, сподівається депутат. Але для цього потрібна активність як депутатів, так і громади.

Наразі управління інфраструктури повідомило депутата, що угоду на обслуговування згаданих сіл Сторожинеччини з ПП «Багіра» розірвано. Попри це, «Багіра» і далі обслуговує цей маршрут. Тож чи не варто пришвидшити проведення тендеру й запросити на нього і депутатів, і представників громади, де мають ці перевізники працювати.

Запис Водія маршрутки звільнили після публікації критичної статті у газеті “Версії” спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Задум проекту виник спонтанно – як відповідь на запитання журналістів «А що далі?» після попереднього проекту. Пані Оксана відповіла, що хоче записати колядки різними мовами, і лише потім усвідомила, що це не просто бажання, а справжня ідея. Колядки, навіть у різних країнах, мають зазвичай одну і ту ж мелодію, тому було вирішено виконувати і різдвяні пісні.

«Хочу, щоб людям стало тепліше від цього привітання. І щоб показати, що ми так само з усім світом, як світ – з нами, – поділилася авторка з журналістами своїми очікуваннями від реалізованого. – І хотіла, щоб учасниками проекту стало якомога більше звичайних людей, які не є професіоналами у співі. Щоб було якомога простіше, наближеніше до справжнього, а не показового свята, менше блиску, більше щирості».

Оксана Вікторівна пригадує цікаві моменти зі зйомок, які тривали кілька місяців. Одну з колядок – «Щедрик» – виконали для проекту троє бійців-добровольців: Дмитро Толмач, Богдан Робулець і Євген Магрічук. Їх записували ще у жовтні.

«Планувалося, що запишемо 10-х бійців, але семеро вночі терміново повернулися в зону бойових дій, а трьом, які залишилися, дали всього 2 години на зйомки, – розповідає пані Оксана. – Вони прийшли, навіть не знаючи, що колядуватимуть. Двоє з них взагалі ніколи раніше не співали, а один співав ще у шкільному хорі. Дуже хвилювалися. Я намагалася їх заспокоїти, питала, чого ж вони так хвилюються, адже після того, як побував під кулями в АТО хіба може бути страшно на знімальному майданчику? Вони жартували, що тут страшніше. Знімали їхній кліп на господарському дворі театру. На цей двір виходять вікна поліклініки, тож за зйомками спостерігали всі медсестри і лікарі. Я підбадьорювала хлопців: «От бачите, скільки людей на вас дивляться! Ви вже зірки!» А зараз ролик цих хлопців – у десятці  найпопулярніших виконань «Щедрика»! А Женю, який у соцмережах зареєстрований під справжнім прізвищем (Дмитро і Бодя там використовують інші імена), дівчата просто завалили електронними листами!»

Як наголошує авторка проекту, виявилося, що для багатьох людей участь у такому задумі справді важлива. Сама вона дуже пройнялася ідеєю благодійності цього проекту: «Я душу вкладала. Я хотіла, щоб це було по-європейськи і тепло».

«Ми показали волонтерів – і у святковому вбранні, і в їхні робочі будні, – розповідає Оксана. – Яку б колядку їм не запропонувала («Бог ся рождає», «Небо і земля» чи інші) – ту знали, і зразу на два голоси розбивалися, колядуючи. Обрали «По всьому світу стала новина», буковинський варіант.

Переселенцям це було дуже важливо. Під час спілкування вони розповідали, що вивчають українську мову. Хоча і не знали колядок. Взяла для них найкоротшу колядку на три куплети  – «Небо і земля», і цією колядою вони і їхні діти для себе відкривали Україну. Діти потім питали: «А можна, я з цією колядою буду в гості ходити?» Звичайно можна!»

Актори Чернівецького драмтеатру разом зі своїми студійцями заспівали польську колядку «Dzisiaj w Betlejem», а журналісти англійською – «We Wish You A Merry Christmas». Також звучать ірландська пісня «Gaudette» 16-го століття, фінська «Joulupukki», французька «Noel», іспанська Campana sobre campana, литовська Kaledas, словенська «На Божично ноч»

Оксана відкрила для себе також таланти депутатів і чиновників – хоча досі не знала ні їх особисто, ні навіть їхніх прізвищ: «Депутати – стояли такі невпевнені біля мікрофона, перепитували, чи добре заспівали. Мені було навіть трохи незручно, бо вони чекали, що я ними буду керувати, а я не люблю командувати людьми. Я люблю, щоб вони відкрилися, а для того потрібна м’якість. Чиновники серйозного до цього підійшли, дуже зібрані і організовані. Я відкрила для себе цих людей. Один з учасників переживав, що відірвався від роботи, а там проблеми, там десь воду відключають… Просив пошвидше його записати, але разом з тим дуже хотів привітати людей колядою, був дуже відповідальний. Дуже допомогла у втіленні проекту депутат Олена Калмикова. Я навіть не очікувала, що вийде так швидко, без бюрократії, з цілковитим сприянням і підтримкою». У проекті взяв участь і Чернівецький міський голова Олексій Каспрук.

Виконання різдвяних пісень різними мовами – насправді не таке просте, як може здаватися. Наприклад, театральна студія під керівництвом п. Оксани взяла участь у проекті, виконавши колядки грузинською, німецькою, білоруською, фінською мовами. «Після фінської, я вважаю, що можу заспівати будь-якою, – сміється Оксана Вікторівна. – Шукала носіїв мови. Когось знаходила через соцмережі – наприклад, фіннів, просила зробити трансліт. З литовською вимовою  допомогла знайома литовка в Чернівцях. Постійно прослуховували записи, манеру виконання.

Був внутрішній бар’єр: як іноземці сприймуть наше виконання. Але хіба це проблема? Коли ми чуємо, як іноземці співають українською – хіба ми зважаємо на акцент? Ми радіємо, що нашу пісню співають! Тож головне було не зізнатися про цей внутрішній бар’єр дітям. В результаті після першого прочитання колядки фінською мовою, коли вони самі сказали, що у них був «перелом язика», далі діти запросто вивчили текст напам’ять!»

Знімали проект дуже швидко. Бувало, що учасники до самої зйомки і не знали, що виконуватимуть. Але отримували в руки аркуші зі словами, швидко орієнтувалися в мелодії і записувалися. Потужно спрацювала знімальна команда – оператор Віталій Семенюк, монтажист Андрій Стефанів, редактор Валентина Бондар, режисер Світлана Ожогіна, які  працювали з пані Оксаною і вдень, і далеко за північ, аби встигнути до Різдвяних свят. Важко сказати, чи втомилися вони, але авторка ідеї каже, що не втомилася. І на запитання, чи є ймовірність продовження проекту наступного року – відповідає ствердно.

А загалом Оксана Первова-Рошка, яка виростила вже не один десяток юних співаків, переконана, що у 99% людей є внутрішній слух: «А якщо він є, то можна навчитися співати. Різниця лише в тому, в кого скільки часу це займе. Зрештою, якщо душа співає – співай!»

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Буковинці заколядували «усім світом» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Роздуми про реальні причини протистояння «Чернівціобленерго» і «Чернівціводоканалу». Загострення це спроби знайти вихід з глухого кута, забезпечивши чернівчан необхідними для життєдіяльності міста послугами, чи особистісний конфлікт між топ-менеджерами (компаній і цілого міста), а чи спосіб дестабілізації у мирному регіоні?

Минулий четвер, 20 листопада, чернівчани зустріли з тривогою – наповнивши напередодні усю можливу тару і наявні резервуари водою. Адже ПАТ «Чернівціобленерго» пригрозило відключити від електропостачання всі насосні станції водоканалу. За інформацією прес-служби обленерго, борги водоканалу за електроенергію вже сягнули 50 млн. грн., а нинішнє керівництво підприємства начебто навідріз відмовляється їх сплачувати.

«Війна» між монополістами почалася давно. Борги водоканалу перед обленерго наростали з 1999-го року. Відтоді обидва монополісти міняли керівників, тож докопатися до першоджерела проблеми практично неможливо. Але загострилася ситуація саме цього року, особливо – наприкінці жовтня.

Хронологія питання

21 жовтня «ПАТ «Черніціобленерго» знеструмило виробничу базу КП «Чернівціводоканал». Цьому передувала публічна телезаява голови правління ВАТ «Чернівціобленерго» Олексія Шекети про відключення від енергопостачання усіх об’єктів водоканалу одразу після виборів. Він звинуватив КП у розкраданні коштів чернівчан.

«Вважаємо, що такі безвідповідальні заяви сприяють дестабілізації ситуації у місті. Наполегливо вимагаємо від керівника монополіста-енергопостачальника припинити шантажувати та залякувати чернівчан. Звертаємося до регіонального відділення Антимонопольного комітету України дати оцінку діям ПАТ «Чернівціобленерго» на предмет зловживання монопольним становищем. Мені незрозуміло також, чому енергопостачання комунального підприємства пан Олексій Шекета прив’язує до дати парламентських виборів”,- заявив міський голова Олексій Каспрук, зауваживши, що ситуація на МКП «Чернівціводоканал» перебуває під його особистим контролем. Для ретельнішого аналізу фінансово-господарської діяльності цього підприємства було створено комісію з числа фахівців, депутатів, представників трудового колективу.

Як повідомив тодішній (на сьогодні відсторонений від виконання обов’язків) начальник МКП «Чернівціводоканал» Андрій Штогринець, щомісяця водоканал відпускає 800 тисяч куб. м води, отримує за надані послуги у середньому 6,5 млн. грн. У жовтні з цієї суми 1,2 млн. грн. спрямовано за спожиту електроенергію, 2,6 млн. грн. – на виплату зарплати із обов’язковими нарахуваннями, 480 тисяч гривень – на виплату тіла та відсотків кредиту, взятого за попереднього керівництва підприємства та міста, 450 тисяч гривень знімають на погашення заборгованості із сплати ПДВ, яка також виникла у попередні роки, 200 тисяч гривень – на повернення позики, взятої у МТК «Калинівський ринок». Решта коштів спрямовується на закупівлю реагентів, паливно-мастильних матеріалів та інших матеріалів, необхідних для ліквідації витоків, забезпечення безперебійного функціонування технологічних об’єктів водоканалу.

«Енергопостачальникам, які працюють за тарифами, що дозволяють отримувати підприємству надприбутки, а його керівники отримують зарплату у десятки тисяч гривень, (місячна зарплата керівника обленерго становить приблизно 40 зарплат працівника водоканалу), не зрозуміти умови, в яких працюють люди в соціально відповідальних комунальних підприємствах. Знаю, що лише торік ВАТ «Чернівціобленерго» спрямувало на виплату дивідендів за простими акціями майже 18,6 млн. грн. В той же час обленерго відмовляється компенсувати водоканалу 279 тисяч гривень втрат за користування комунальною силовою підстанцією», – зазначив Андрій Штогринець.

Трохи сварилися, трохи домовлялися, трохи щось платили. Трохи скаржилися «нагору». Тож про складнощі стосунків чернівецьких монополістів дізнався навіть президент Порошенко під час передвиборчого візиту на Буковину. Його позиція була жорсткою: під час зустрічі з буковинцями в Чернівецькому національному університеті 24 жовтня він пригрозив позбавити майна російських олігархів за спроби обмежити постачання електоенергії. Так Президент відповів на запитання, чи знає він, що російський мільярдер Бабаков – власник «Чернівціобленерго» нібито пообіцяв через своїх представників зупинити електропостачання Чернівецького водоканалу.

– Ніякий російський мільярдер не буде панувати в моїй країні, – сказав П.Порошенко. – Не буде ніяких відключень світла. Я провів закон про надзвичайне положення в електроенергетиці. Якщо хтось тільки наблизиться до «кнопки», введемо державне управління і російський мільярдер залишиться без власності.

Але вибори минули, і ситуація в далекій від столиці провінції, очевидно, перестала турбувати главу держави. Тож шукати виходи із неї заходилися самотужки.

Для об’єктивного вивчення ситуації на КП «Чернівціводоканал», підвищення прозорості у його діяльності розпорядженням міського голови створено комісію, яку очолив секретар міськради Ярослав Кушнірик, а до складу її увійшли віце-мер, фахівці департаменту ЖКГ, юридичного та фінансового управлінь, в т.ч. сектору контрольно-перевірочної роботи фінуправління міськради, відділу з питань кадрової роботи, а до роботи в ній запрошено голову облпрофспілки працівників ЖКГ, комерційного директора обленерго, представників трудового колективу водоканалу. Конфлікт також спробували обговорити за круглим столом – за участі громадськості, комунальних підприємств, ОСББ та ЖБК, підприємців, депутатів міської та обласної рад, журналістів. Ну і безпосередніх учасників гармидеру.

Вживали заходів. За дорученням депутатів Чернівецький міський голова звернувся до директора держпідприємства «Енергоринок» Юрія Гнатюка з проханням не застосовувати штрафних санкцій до ПАТ ЕК «Чернівціобленерго» через недоплату за куповану електроенергію, оскільки дана заборгованість утворилася через недоплату КП «Чернівціводоканал». ДП «Енергоринок» також просять укласти графік реструктуризації даного боргу між ПАТ ЕК «Чернівціобленерго» та ДП «Енергоринок», який діятиме з 2015 року. Міський голова також поінформував керівника ДП «Енергоринок», що міська рада та КП «Чернівціводоканал» вживають всі можливі заходи для проведення повного розрахунку за спожиту електроенергію, в тому числі і шляхом зменшення комунальним підприємством обсягів споживання електроенергії. Однак за рахунок підвищення тарифу на електроенергію КП «Чернівціводоканал» не відчуває економічного ефекту від економії енергоресурсів. Це пов’язано із тим, що ріст тарифу на електроенергію, мовляв, не закладений в тариф на водопостачання та водовідведення.

Водночас збільшення тарифу на централізоване водопостачання та водовідведення з 1 липня 2014р. не дало очікуваного ефекту у зв’язку із тим, що останній є єдиним для всіх груп споживачів і був зменшений для юридичних осіб, які є більш сумлінними споживачами послуг з водопостачання. Крім того, у зв’язку із складною ситуацією в державі, яка позначається на соціальному стані громадян, спостерігається зниження оплати за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Для стабілізації ситуації протокольним дорученням Чернівецької облдержадміністрації ПАТ ЕК «Чернівціобленерго» було гарантована щомісячна оплата КП «Чернівціводоканал» за спожиту електроенергію в розмірі 1,173 млн.грн. За вересень – жовтень поточного року оплата КП «Чернівціводоканал» за спожиту електроенергію становила 1,2 млн. грн. в місяць, що свідчить про дотримання підприємством досягнутих домовленостей.

Тим часом енергетики не поділяють такого оптимізму міської влади і, хоч і не відключили водоканал від електропостачання, замучили його судами – за старі борги, 2010-го та попередніх років. В результаті чого виконавча служба арештувала всі рахунки комунального підприємства «Чернівціводоканал». За словами секретаря міської ради Я.Кушнірика, арешт рахунків — це навіть гірше, ніж часткове обмеження електропостачання, до якого обленерго вдавалося раніше. Адже без обігових коштів водоканал протримається кілька днів — і зупиниться, адже не зможе придбати реагенти для очищення води, пальне для роботи техніки та інше. В таких діях обленерго міська рада вбачає спробу в такий спосіб довести водоканал до банкрутства. Адже юристи міськради вважають арешт рахунків незаконним: «Адже з того часу проводилися розрахунки і без їхньої звірки арешт проводити незаконно», – зауважив начальник юруправління міськради Олександр Шиба.

У мерії вважають, що до таких дій обленерго причетний російський власник — без нього менеджмент підприємства не вдався б до арешту рахунків. Тож Чернівецька міськрада поінформувала РНБО та УСБУ в Чернівецькій області про ситуацію, яка виникла у зв’язку з діями ПАТ ЕК «Чернівціобленерго» щодо блокування рахунків «Чернівціводоканалу».

«Арешт рахунків фактично паралізує роботу підприємства щодо надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, що може спричинити неповоротні збитки як самому підприємству, так і мешканцям міста, а також призвести до виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру, – йдеться у зверненні. – Зважаючи на те, що такі дії ПАТ ЕК «Чернівціобленерго», серед засновників якого є іноземні власники недружньої для України держави, можуть мати ознаки кримінально караного діяння диверсії Раду національної безпеки і оборони України, УСБУ просять перевірити зазначені факти та вжити у випадку необхідності відповідні превентивні заходи».

У відповідь обленерго відключило від електропостачання абонентний відділ «Чернівціводоканалу» – уже вдруге, вперше це сталося в лютому цього року.

Відключення 20 лютого не сталося. Вранці міськрада і обленерго обмінялися грізними прес-конференціями, а по обіді сіли за стіл переговорів.

На прес-конференції керівник обленерго скаржився на мера. Який, бачте, «довго був відсутній у місті» (йдеться, вочевидь, про його закордонну поїздку з переймання досвіду). На заступників мера – які «всі ми знаємо, ким були при попередній владі – кричали «слава партії». На водоканал, який «отримує гроші на рахунки, але не сплачує борги». На журналістів, які задавали логічні запитання, чи не остерігається керівник обленерго реакції на свої дії у вигляді реприватизації обленерго чи навіть радикальних дій від пересічних чернівчан. Пояснював, що він був змушений (за відсутністю на посаді голови ОДА) звертатися до голови облради і домовлятися (ким був і залишається голова облради М.Гайничеру – активним членом ПР, та відсутність у цього представника місцевого самоврядування реальних важелів фінансового впливу на ситуацію, він не згадував. Як не згадував і про російського співвласника компанії, якою керує).

Попри те, що двогодинними перемовинами обидві сторони, як виглядає, незадоволені, вода в оселях чернівчан наразі є. «Водоармагеддон» відклали – остаточне рішення приймуть після обговорення ситуації на сесії міськради.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Довідка. Першим об’єктом енергетики, приватизованим у 2012 році, стало Чернівціобленерго, власником 45% якого стало «ВС Енержі Інтернешнл Україна», що пов’язують із російським бізнесменом Олександром Бабаковим, повідомляв 7 лютого 2012 року сайт bbc.co.uk.

У конкурсі брали участь два учасники – «ВС Енержі Інтернешнл Україна» та ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання». Зареєстрована в Нідерландах VS Energy International, «материнська» компанія переможця конкурсу, вже володіє 21,98% акцій Чернівціобленерго.

45% акцій Чернівціобленерго було продано за 70 мільйонів гривень при стартовій ціні у 65 мільйонів гривень.

Інформація для роздумів. Як повідомив у своєму блогові голова російської «Партії Прогресу», засновник «Фонду боротьби з корупцією» Алєксєй Навальний, російський депутат с українськими грошима шукає фінансування французьскому політику, який підтримує ДНР: «Лідер французької крайньо правої партії Марін Ле Пен, відома своєю підтримкою політики Кремля, у вересні отримала від Першого Чесько-Російського Банку First Czech Russian Bank (FCRB) 9 мільйонів євро… Мені найбільш цікава роль в цій історії старого Бабачелло – постійного героя наших розслідувань.

У Росії він офіційно найбідніший депутат Держдуми, ніяких доходів не показує. На Україні він цілком відкрито входить з списки найбагатших людей і володіє багато чим: від енергетики, до готелів. Бабаков значиться в списку найбільших покупців державних активів України.

Ми знайшли і довели, що у Франції у Бабакова у власності маєток і квартиру в Парижі. Це тільки те, що ми знайшли, не сумніваюся, що є багато більше. У версію про «французького зв’язкового» ці факти цілком укладаються – інтереси Бабакова у Франції очевидні.

Також загальновідомо, що Бабаков має бізнес-інтереси в Чехії та засновував там компанії. Особисто я дотримуюся думки (тільки думка, доказів поки немає), що і за цим чесько-російським банком, який видавав кредити партії Ле Пен, теж може стояти Бабаков.

У цьому випадку комбінація взагалі виглядає чудово: таємний олігарх Бабаков заробляє на Україні – зароблені гроші інвестує у Францію – допомагає грошима французьким правим – французькі праві, отримуючи ці гроші, розплачуються обожнюванням Путіна і зусиллями з міжнародного визнання «ДНР».

Якщо це дійсно так, що знамените «Путін всіх переграв» тут цілком доречно. Українськими грошима мочити України і платити хабарі європейським політикам. Красиво.

А те, що схеми забезпечує саме Бабаков, внесений в європейські санкційні списки, робить ситуацію зовсім пікантною.

Я вже писав про те, що «казус Бабакова» – одна з найбільш для мене непояснених речей в сучасній Україні.

Влада ж в руках народу тепер. Ось вже не біном Ньютона: наслати прислати «компетентні органи» в організації, про які відомо, що вони належать Бабакову, і змусити їх розкрити кінцевого бенефіціара. В рамках закону, ввічливо і без всяких нальотів і масок-шоу.

Ну а далі, якщо інформація підтверджується, то працювати з європейськими органами на предмет відмивання грошей і можливих хабарів європейським політикам. Санкції, знову ж, реалізовувати.

Це цілком в інтересах і громадян РФ – якщо мерзенний депутатішка все-таки веде таємний бізнес за кордоном, ми повинні про це знати.

Однак на Україні ніяких розслідувань за Бабакова не відбувається. Не хочу писати всякі провокаційні фрази, типу, «можливо, Бабаков платить хабарі не тільки французьким політикам», але, погодьтеся, виглядає це дивно».

https://navalny.com/p/3966/

Запис «Водоармагеддон»: Чернівці в заручниках війни монополістів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

19 листопада 1997 року зі стартового комплексу космічного центру імені Джона Кеннеді на мисі Канаверал (США) стартував космічний корабель багаторазового використання «Space Shuttle» – «Columbia». До складу екіпажу входили чотири американські астронавти, астронавт з Японії і громадянин України Леонід Каденюк, який став першим льотчиком-космонавтом незалежної України. Після польоту під час відвідин Чернівців разом із заступником Генерального директора Національного космічного агентства України (НКАУ) Едуардом Кузнєцовим, Леонід Каденюк зустрівся з вихованцями міського Клубу юних техніків «Кварц». Тоді й виникла ідея створення на Буковині – батьківщині космонавта – Музею авіації та космонавтики. Ідею підтримало керівництво міста і області.

Марина Бойко, призер Всеукраїнського колоквіуму школярів в Ужгороді “Космос. Людина. Духовність” біля прапору, який побував у космосі на космічному кораблі «Space Shuttle» – «Columbia». Цей подарунок від Леоніда Каденюка передав у музей  4 жовтня 2013-го Едуард Кузнєцов під час заходів, які були присвячені Дню початку космічної ери людства.

Експозиція музею складається з чотирьох  постійних розділів – «Історія розвитку авіації»,
«Космічні дослідження», «Україна – космічна держава», «Дослідження планет Сонячної системи».

“2 жовтня 1999-го у свято Дня міста Чернівці був відкритий Чернівецький музей авіації і космонавтики. Подія зібрала велику аудиторію гостей і жителів міста. Серед почесних гостей були льотчик-космонавт Леонід Каденюк, заступник Генерального директора НКАУ Едуард Кузнєцов, делегації з Польщі, міста Києва. Серед господарів – мер міста Микола Федорук, Теофіл Бауер – голова обласної держадміністрації, директори заводів, установ міста, діячі мистецтв, молодь, ветерани”, – розповів у вітальному слові Віталій Яценко, завідувач Чернівецьким музеєм авіації та космонавтики.

Почесний громадянин Чернівців, радник Голови Державного космічного агентства України Едуард Кузнєцов вручив нагрудний знак «За заслуги» Аерокосмічного товариства України чернівчанам, які допомагали створювати музей.
Вітаємо Стелу Станкевич, генерального директора ТОВ «Трембіта», Миколу Федорука, народного депутата України VII скликання, мера Чернівців у 1999 році, Володимира Захарчука, підприємця, мецената, Олексія Каспрука, міського голову Чернівців, Бориса Ільківа, художника-макетника, Дмитра Кадельника, директора ВАТ “Кварц”), Володимира Горбачевського, заступника Голови правління Чернівецького міського центру Українського молодіжного аерокосмічного об’єднання «Сузір’я».

Основою метою роботи Чернівецького музею авіації та космонавтики є формування у молоді національної свідомості, інтересу до історії розвитку техніки, вивчення і збереження історичної і технічної спадщини народу, пропаганда досягнень людства в області авіації і космонавтики, зокрема України, яка займає гідне місце серед провідних космічних країн світу.

“Феномен Землі як особливої планети у Всесвіті, її унікальність і витончена краса аж ніяк не сумісні з військовою діяльністю людини. І саме там, на земній орбіті, особливо гостро розумієш безглуздість людських дій, які можуть зруйнувати цю красу неймовірними витратами на створення, розміщення й збереження ядерної, хімічної, бактеріологічної зброї та інших видів самознищення людини, безпричинного існування військових блоків як формувань одних груп держав проти інших. Усе це сприймається як злочин людини проти себе, проти життя на Землі…”, – Леонід Каденюк, “Місія – космос”.
І діяльність держав щодо дослідження і використання космічного простору повинна здійснюватися згідно з міжнародним правом, включаючи Статут Організації Об’єднаних Націй, в інтересах підтримання міжнародного миру і безпеки і розвитку міжнародного співробітництва і взаєморозуміння.

Ось таким і був день 4 жовтня, день запуску першого штучного супутника Землі (1957 рік),
день заснуванння Чернівецького університету (1875),
відзначення   Дня міста  Чернівці (1408),
відзначення 15-річчя створення Чернівецького музею авіації та космонавтики…
Місто відзначає День міста (написати “святкує” не можу, бо в Україні йде війна, щодня гинуть люди…) і в Музеї авіації та космонавтики учасники зібрання окреслили нові цілі і завдання в дослідженні й популяризації досягнень української аерокосмічної науки і техніки, внеску українських (і чернівецьких, зокрема) інженерів, учених, конструкторів, авіаторів, космонавтів у розвиток авіаційної і ракетно-космічної галузі.
І юні дослідники, члени Українського Молодіжного Аерокосмічного Об’єднання “Сузір’я” впевнені, що вони теж колись будуть причетні до космічних польотів і до досліджень Космосу.

Тетяна СПОРИНІНА, “Версії”,
фото автора і Миколи ЄМЕЛЬЯНОВА

Запис Чернівецькому музею авіації та космонавтики – 15 років! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Чернівецький міський голова Олексій Каспрук відвідав  міста-побратими  Чернівців – Клагенфурт і Вольфсберг.  Про результати  своєї поїздки мер Каспрук  розповів сьогодні на брифінгу журналістам. Хоча йшлося не тільки про це. Журналісти цікавились також долею приміщення на вул. Героїв Майдану,4, яке вже майже 3 місяці пустує,  проблемами «Калинки,  ремонтом злітно-посадкової смуги аеропорту, проміжними виборами до Чернівецької міськради, які мали б відбутися 3 серпня 2014 року та багатьма іншими питаннями.

Галина ЄРЕМІЦА, «Версії»

Запис Мер Каспрук розповів журналістам за що і навіщо їздив до Австрії спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Ескізний проект будівництва аквапарку обговорили та ухвалили на засіданні містобудівної ради ще 2007-го. Там планувалися басейни для дорослих і дітей з водними гірками, готель, ресторан, кафе, атракціони, спортзал, зал для дискотек, майданчики для відпочинку й занять спортом, паркінг. Тут хотіли також спорудити найбільший у Чернівцях нічний клуб. У січні минулого року про спорудження аквапарку до кінця 2012-го упевнено заявив голова Чернівецької ОДА Михайло Папієв.

Сьогодні ж міськвиконком рекомендував не продовжувати договір оренди земельної ділянки розміром 3 га на вул. Донбасівській – на місці колишнього пляжу на річці Прут – з київською фірмою «Глобус 2020», яка мала спорудити аквапарк у Чернівцях. І це попри те, що фірма вже вклала у будівництво кілька мільйонів гривень, заклала фундаменти, а інвестору вдалося завершити основні роботи. Забракло лише коштів на закінчення будівництва.

До порядку денного сьогоднішньої сесії міської ради внесене також питання про оголошення конкурсу на передачу в оренду кінотеатру ім. І.Миколайчука. Умови пропонуються такі, що орендар зможе використовувати приміщення на власний розсуд, про збереження кінотеатру не йдеться.  «Я переконаний, що кінотеатр імені Миколайчука має залишатися комунальним, а на ремонт приміщення в бюджеті можна знайти кошти», – заявляє депутат Каспрук.

Відкритого листа до в.о. Чернівецького міського голови В.Михайлішина з підтримкою  громадської ініціативи, спрямованої на  збереження у Чернівцях кінотеатру ім. І.Миколайчука,  і вимогою до депутатів  міськради «прислухатися до  вимог  громади, своїх виборців і прийняти справедливе й зважене рішення в інтересах нашого міста» оприлюднили нардепи від Об’єднаної опозиції Микола Федорук та Максим Бурбак.

Кошти в міському бюджеті свого часу були передбачені й на реконструкцію двох басейнів – поблизу стадіону «Буковина» та у 27-й школі. Нова ж влада, каже Олексій Каспрук,  переспрямувала їх на інші цілі: друк газети перед виборами, ремонт податкової тощо. Опозиціонери переконані, що басейни мають бути у комунальній власності, виконувати соціальне навантаження – безкоштовно навчати плаванню всіх школярів міста, відповідати вимогам федерації плавання. І робота в них має тривати цілорічно. Наразі на басейн у 27-й школі кошти не передбачені. Умови ж так званого інвестиційного конкурсу на реконструкцію басейну, на думку Каспрука, виглядають так, ніби вони створені під уже наявного інвестора, а не під потреби громади.

Те ж стосується й СП  «Ринок Буковинський». Хоча інвестор досі не виконав взятих на себе зобов’язань перед містом, на чергову сесію міської ради виноситься проект рішення «Про  надання в оренду СП «Ринок Буковинський» земельної ділянки за адресою вул. Комарова – Стасюка». Тобто орендареві, який  так і не виконав взяті на себе раніше зобов’язання, у мерії пропонують додати земельних площ.

Олексій Каспрук переконаний, що нинішня міська влада збанкрутить Чернівці.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис У Чернівцях не буде аквапарку та й багато чого іншого… спершу з'явиться на Медіа-Версії.