Таке перетворення відбулося з групою чернівецьких пенсіонерів, які 5 років тому об’єдналися у спортивну секцію ходьби за Шимком.

– У парку Жовтневому збиралося буквально кілька людей, – пригадує ветеран групи Олександра ЖУК, колишня викладачка фізичного факультету ЧНУ, яку у січні цього року вся група вітала з ювілеєм. – Це були практично самі жінки, хоча керували нами чоловіки – підприємець Юрій Григоряк, великий прихильник  і популяризатор оригінального способу ходьби Олександра Шимка, і майстер спорту Василь Слухенський. Згодом ми перейшли тренуватися на стадіон «Буковина». Побачити нас там можна тричі на тиждень від 8:00 – у понеділок, середу й суботу. Група збільшилася, до нас приєдналося чимало охочих забути про свої болячки й вік, – каже Олександра.

Але збираються тут люди поважного віку не тільки для того, щоби зробити розминку, яку проводить спортивний фахівець Слухенський, та потренуватися: ходьба за Шимком нагадує спортивну ходьбу, але має свої особливості. Збирає їх разом, швидше, звичайне бажання поспілкуватися.

–  Приміром, у ресторані «Київ» усі ми зібралися на обід і таким чином відзначили новорічно-різдвяні свята, – розповіла староста групи, колишній дільничний терапевт Тетяна РЕЖКО, яку Федерація ходьби Олександра Шимка нагородила медаллю «За заслуги» ІІІ ступеня. – Із величезним задоволенням потанцювали, поспівали, пожартували, обговорили справи. Нам усім приємно бачитися…

А ще група вітає кожного ювіляра – дарують на пам’ять спільне фото із побажаннями. А ювіляр  зазвичай  накриває стіл на свіжому повітрі за будь-якої погоди – фрукти, смаколики, соки, узвари, чаї. Влітку ж виїжджають на природу, мандрують визначними місцями Буковини.

– А у нас є що подивитися, чи не в кожному селі якась цікава церква чи монастир, музей або природний заказник, – ділиться активна, непосидюча Галина ДУХНО, в якої на кожен випадок є відповідний вірш. Вона охоче читає поезії. І хоча жінка вже відсвяткувала 85, її енергії можуть позаздрити удвічі молодші.

Усі прихильники ходьби за Шимком одностайно стверджують, що заняття фізичною культурою відкрили в них принаймні друге дихання, якщо не другу молодість.

Звісно, хтось може сказати, що це своєрідний біг-порятунок, чи то пак ходьба від самотності: діти виросли, вільний час з’явився… Та це не зовсім так. Варто лише поспілкуватися із Василем Слухенським, щоби переконатися, яким насиченим може бути життя людини після 75-ти. У нього кожний день розписаний буквально по хвилинах: удома його не застати. Та й загалом ця людина прожила цікаве, насичене і, напевно, дещо навіть незвичайне життя.

Ріс Василь хворобливим хлопцем, пропускав заняття у школі не днями чи тижнями, а місяцями. Аж поки під керівництвом учителя фізкультури не зайнявся спортом. Досяг рівня майстра спорту. І зараз, коли йому вже за 75, виглядає підтягнутим юнаком. Бігає, плаває, ходить у тренажерний зал, має дачу, на якій чого тільки не росте!

Свого часу Василь Слухенський був першим секретарем Шушенського міськкому партії. Молоді це ні про що не говорить, а люди, які знають, хто такий Ленін, зрозуміють. І коли його дружина в Чернівцях, у своєї мами, народила трійко дівчаток – подав, так би мовити, у відставку. Це зараз легко звільнитися з роботи за сімейними обставинами. А тоді такий крок перекреслював усю кар’єру. Так і сталося: Слухенського виключили з партії. Та він зумів довести свою правоту й відновитися. І, як людина, що завжди була лідером, на новому місці роботи, в Чернівцях, вже не в партійних органах, а на виробництві,  він поступово просувався до керівних посад – ніколи не боявся відповідальності.  

А оце нещодавно у Василя Слухенського сталася цікава й несподівана зустріч. До їхньої групи  фізкультурників приєднався після виходу на пенсію відомий у місті акушер-гінеколог Григорій Коцюбинський.

…Вони одразу впізнали один одного, хоча подія, яка об’єднала їх, сталася майже півстоліття тому. Пологи в дружини Слухенського приймав саме Григорій Коцюбинський.

– Не запам’ятати того випадку я просто не міг, – поділився лікар. – Не кожному акушеру за всю його кар’єру випаде таке –  прийняти трійню красунь та ще й 1 вересня. Тож уявляєте, якою радісною була наша зустріч?!    

На початку березня група пенсіонерів-фізкультурників відзначила перші 5 років свого існування. Тож щотижня уранці  на стадіоні «Буковина» лунає весела голосна команда Юрка Григоряка з нотками завзятої веселості: «За здоров’ям – кроком руш!».

Отже, якщо у 60 життя не починається, то вже точно й не закінчується! 

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Зі старих, товстих і болящих  – через  ходьбу!  – у стильні  й талановиті спершу з'явиться на Медіа-Версії.