А 19 серпня відбувся концерт Жан-Марі Леруа у рамках відзначення 25 років залу органної та камерної музики Чернівецької обласної  філармонії.

Великий друг України Жан-Марі Леруа привіз 10 ікон, викладених бісером його дружиною Вів’єн – Vivian Espina. Ці ікони продавалися під час концерту у Малій Базиліці: частину коштів музикант передає для реставрації костелу, а частину – на потреби  українським бійцям.

Щиро вдячні пані Вів’єн Еспіна (Vivian Espina) за чудові роботи, які придбали чернівчани у храмі.

Жан-Марі Леруа – органіст і диригент із Франції. Від 2010-го є головним органістом відомої церкви Нотр-Дам де Назарет.

Закінчивши Школу Канторум при Паризькій консерваторії у Жана і Марі-Луїз Лангле, Жан-Марі Леруа став професійним органістом і диригентом. Протягом 30-ти років він грав у багатьох церквах Парижу (Нотр-Дам, Святої Клотільди, Святого Євстафія тощо).
Жан-Марі Леруа багато виступає у нашій країні, допомагає українським музикантам у Франції, а під час своїх концертів в Україні завжди виступає з благодійною метою, по можливості допомагає й українській армії. Жан-Марі Леруа вже дав в Україні понад 50 концертів.

Перед концертом свої настанови і поради дає Жан-Марі Леруа асистенту концерту Олександру Кривичу, піаністу, випускнику Національної музичної академії ім. П. І. Чайковського.

З вітальним словом перед концертом виступив настоятель храму Воздвиження Всечесного Хреста Римсько-Католицької Церкви в Україні м.Чернівці отець Анатолій Шпак.

У концерті 20 серпня звучали твори: Джироламо Фрескобальді «Токката на Вознесіння»; Йоганн Пахельбель « Прелюдія і фуга ре мінор»; Дітріх Букстегуде «Хорал Ми молимося до Святого Духа»; Йоганн Себастьян Бах « Дві прелюдії і фуга для повільного виконання на клавірі»; Георг Фрідріх Гендель « Пассакалья соль мінор»; Йоганнес Брамс «Два хорали»; Клод Бальбастр « Дві різдвяні п’єси».

Завершився чудовий концерт! Браво!
Дякуємо всім, хто брав участь у концерті, в його організації і проведенні, дякуємо доброчинцям.

На своїй сторінці у ФБ пані Наталія Фещук зробила наступний фінансовий звіт: 10 ікон, які виклала бісером дружина органіста Вів’єн, було продано на суму 1.520 грн. Як пожертву для музиканта люди вкинули у скриньку 825 грн. Разом – 2.345 грн.
Із зібраних 2.345 грн. – 1.000 віддали Жану-Марі, адже він завжди виступає в Україні благодійно, і на поїздки витрачає власні кошти. За бажанням пана Жана-Марі, решту коштів йшли на парафію костелу та для української армії. Але настоятель костелу о. Анатолій Шпак розпорядився всі гроші – 1.345 грн. віддати капелану о. Василю Гасинцю для потреб наших бійців.

А Жану-Марі Леруа побажаємо доброї дороги. Ввечері, після концерту він вирушив назад, у Францію…

Дякуємо пану Жану-Марі Леруа за музику, пані Вів’єн – за роботи, дякуємо доброчинцям, дякуємо бійцям на фронті, які виборюють для нас мир і спокій…

Більше фото з концерту за посиланням – ЖАН-МАРІ ЛЕРУА ВИСТУПИВ З КОНЦЕРТОМ У МАЛІЙ БАЗИЛІЦІ ВОЗДВИЖЕННЯ ВСЕЧЕСНОГО ХРЕСТА…

©Тетяна Спориніна,
фото автора і SergyiS

Запис Благодійний концерт Жана-Марі Леруа у Малій Базиліці Воздвиження Всечесного Хреста у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Диригент – Марк Воллох, Ізраїль.
Солісти: Володимир Фісюк (тенор), Сніжана Гаврилюк (сопрано), Карл Немечек (труба), Поліна Круглова (альт), Ольга Ліфоренко (фортепіано), Олександр Кривич (фортепіано).

У програмі концерту звучали твори Г.Ф. Телемана, Й. Неруди, В.А. Моцарта, Й. Брамса, Дж. Гершвіна.

Після концерту читаємо і перші відгуки (на ФБ) від шанувальників музики. Любов Шилюк, завідувач відділу мистецтв обласної наукової бібліотеки ім. Михайла Івасюка.

А ось і друге відділення…. Подарувало справжню насолоду від високотехнічного, в усіх планах, виконання Брамса та Гершвіна.
Відчуття стилю Брамса, мелодики, зміни темпів, звуковидобування, технічність виконання “не технічних” розділів, сценічна витримка, співзвучність з оркестром і неперевершений зовнішній вигляд артиста – Професорки Музичної академії ім. Петра Чайковського Ольги Ліфоренко – вищий клас виконання та звучання…
Гершвін – вельми класний твір – Рапсодія в блюзовому стилі – виконував наш читач – Олександр Кривич, зараз вже студент Київської академії – хороший музикант, хороший учень, гарний виклад матеріалу – технічно, музично, в характері, впевнено, дуже потішили звуковидобуванням вмілі, треновані багаточасовими тренуваннями, пальці молодого талановитого піаніста!!!
І, о да!!! Завжди розрізниш, коли музикант це робить з великою любов’ю до справи!!!
Браво!!!

Професор Тарас Івасютин, завідувач кафедри сучасних іноземних мов факультету історії, політології та міжнародних відносин ЧНУ ім. Ю. Федьковича.

У філармонії відбулося справжнє музичне свято. У виконанні Академічного симфонічного оркестру під орудою маестро з Ізраїлю Марка Воллоха, до речі родом з Чернівців, звучала музика на всі смаки; арії з опери Моцарта “Дон Жуан” (молоді але вже визнані солісти В. Фісюк, С. Гавриллюк), концерти для альта з оркестром Г. Ф. Телемана (солістка М. Круглова), для мисливського ріжка з оркестром (цей інструмент прозвучав вперше в Чернівцях у виконанні музиканта з Німеччини К. Немечека), вершинний був другий відділ, у якому прозвучав 4-й концерт для ф-но з оркестром у неперевершеному виконанні професора з Києва Ольги Ліфоренко та знаменита рапсодія в стилі блюз у блискучій інтерпретації молодого піаніста Олександра Кривича.
Окреме браво музикантам оркестру!

Дякуємо за концерт.
Більш детальний фотозвіт концерту за посиланням – КОНЦЕРТ АКАДЕМІЧНОГО СИМФОНІЧНОГО ОРКЕСТРУ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ФІЛАРМОНІЇ

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Концерт Академічного симфонічного оркестру Чернівецької обласної філармонії спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Цими днями Олександр дав концерт для учнів рідного училища мистецтв ім. Сидора Воробкевича. Він виконував твори Сергія Прокоф’єва – за словами С. Ріхтера, це вершина фортепіанного мистецтва. Трохи раніше зустрічалася з  Сашком у Києві під час… Всеукраїнського конкурсу «Мирний космос». Адже Олександр навчався ще й на комп’ютерному факультеті ЧНУ.

Отже, Олександр Кривич про своє навчання, захоплення і просто про життя:
– Атмосфера в академії особлива, не подібна до інших вишів. Зрештою, і музиканти – народ особливий. Я маю з чим порівнювати, бо навчався ще й на комп’ютерному факультеті. Йдеш коридорами консерваторії, а звідусіль звучить музика, кожний зустрічний щось наспівує собі під ніс. Тож і я, звісно, теж. Бо в середині тебе постійно звучать якісь ритми, мелодії, іноді вони тебе настільки переповнюють, що ти просто не можеш не наспівувати, не пританцьовувати, не диригувати тим, що звучить у голові. Це важко зрозуміти людині, далекій від музики. Та коли ти вже хоч раз це відчув, мабуть, починаєш розуміти, що таке ейфорія, від якої вже ніколи не зможеш відійти…
І музикант просто не може все це не втілити у звуки через свій інструмент. Відтак у планах – концерт у Києві у другому півріччі 2016-го…
Серед моїх колег-студентів багато таких, що малюють, пишуть, знімають або ж займаються акторською майстерністю. Але дійсно захоплені музикою віддають їй переважно ввесь свій час. Одне слово, як казав Поль Верлен: «De la musique avant toute chose» – «Музика понад усе».

Повністю інтерв’ю з Олександром Кривичем за посиланням – КОНЦЕРТ ОЛЕКСАНДРА КРИВИЧА В УЧИЛИЩІ МИСТЕЦТВ ІМ. СИДОРА ВОРОБКЕВИЧА.

Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис «Вдосконалюй свій талант на загальне благо» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Отже, веселимося,
Поки ми молоді!», – з Gaudeamus

Багато хто з нас був студентом. Був, є, хтось ще буде. Також вважають, що у студентів кожен день – свято. Але двічі на рік у студентів точно є власне свято: 17 листопада – Міжнародний день студента і 25 січня – на Тетянин день. Один раз на рік мені теж щастить, бо я називаюся Тетяна і День студента – це і мій день.
А у студента Олександра Кривича показник ступеня належності до студентського братства дорівнює трьом. Тривимірна модель його студентського життя на площині ЧНУ ім. Ю. Федьковича має цілісну та врівноважену композицію факультету комп’ютерних наук та правових важелів юридичного факультету, а вже третій, просторовий вектор спрямований у Чернівецьке державне училище мистецтв ім. С. Воробкевича. Таким чином, математику музичної гами та мистецтво гри Олександр опановує за спеціальністю “фортепіано”.

Олександр Кривич навчається програмування, музики, римського права…
Любить красиву музику з красивою мелодією, цієї зими захопився катанням на ковзанах, подорожує світом, постійно пересувається між навчальними корпусами університету і музичним училищем, деколи бігає навіть з орієнтувальними картами, спостерігає зоряне небо у телескоп, виступає на наукових конференціях, на концертах, іноді навіть з вуличним оркестром студентів-однокурсників…

 Нещодавно у мистецькому центрі, де відбувся другий творчий вечір «Музичний Вернісаж», Олександр з успіхом виконував «Ноктюрн» буковинського композитора Олександра Чмута та «Етюд Патетичний» російського композитора Олександра Скрябіна. І напричуд яскравим був його виступ з творами Фредеріка Шопена на звітному концерті училища мистецтв.

– Олександре, музика – це твоє покликання, хобі, захоплення чи те, без чого ти не уявляєш свого життя? Адже піаніст – це не тільки талант, це праця, праця, і знову праця: виконавець мусить працювати щонайменше кілька годин щодня.
– Це важко назвати просто хобі у звичайному розумінні цього слова. Так, на професійному рівні, на відміну від аматорського музикування, заняттям приділяється багато часу. Музика -це, мабуть,  невід’ємна моя складова. Бо це і образ мислення, і склад характеру, і настрій, адже дуже багато у виконанні залежить саме від настрою. Це величезний спектр емоцій. Суть гарного виконання в тому, щоб донести до слухача все те, що вклав композитор, та, звісно й те, що може вкласти сам виконавець, чим доповнює думку автора. Іноді мені здається, що саме під час виступу, коли залишаєшся наодинці з інструментом, із твором, коли пропускаєш його через світ власного розуміння, відчуттів, емоцій – саме цієї миті гармонійного єднання музики і виконавця я, мабуть, найбільш відкритий людям. Мовою музики я ніби можу передати все те, що важко передати словами, а іноді й просто неможливо. На жаль чи на щастя, не всі це здатні зрозуміти.
Не уявляю, чи могло бути інакше, але, можливо, якби не музика, я не був би тією людиною, якою є зараз.

– Кожна епоха створює у мистецтві свій неповторний стиль. Але його створюють як композитори, так і музиканти. Святослав Ріхтер, Володимир Горовиць, сучасний піаніст Максим Мрвіца… В Ютубі можна навіть знайти фортепіанний концерт Сергія Рахманінова у виконанні  самого композитора… Що об’єднує музикантів? Адже кожний з них унікальний … До слова, про що розмовляв із французьким піаністом  Шарлі Фелтером у «Literatur Cafe»?
– Ми говорили з ним про музику Фрідеріка Шопена. Виконавців об’єднає, перш за все, велика любов, відданість, – ні, я сказав би, навіть дещо фанатична відданість своїй справі, жертовність. Для них музика – це життя. Хочу процитувати Сергія Рахманінова:
«Музыка-это тихая лунная ночь;
Это шелест живых листьев;
Это отдалённый вечерний звон;
Это то, что родится от сердца и идёт к сердцу;
Это любовь! Сестра музыки – это поэзия, а мать её – грусть!» .
…ХХ століття називають століттям великих піаністів, композиторів. Нині, на жаль, уже трохи не так, але згадаю ще таких сучасних піаністів, як Євген Кісін, Олексій Султанов…

– Ти навчаєшся на четвертому курсі факультету комп’ютерних наук. Чому саме ти обрав точні науки? Німецький математик Давид Гільберт  казав: «Математика є єдиною симфонією нескінченого»є. А як ти сприймаєш цю математичну симфонію та опановуєш таємниці програмування?
– Мені завжди подобались комп’ютери і математика. У числах є певна магія. Ще Піфагор стверджував: «Весь світ заснований на числах». Усе, що є у Всесвіті, теоретично підкорюється законам фізики, математики, і якщо хтось міг би пізнати всі ці закони, можливо, він би міг пізнати саму суть світобудови. Принаймні, колись в мене було таке відчуття.
Програмування ж – наука дуже цікава. Нелегка, але при бажанні можна багато чого досягти. Втім, це стосується будь-чого.

-«Від сесії до сесії живуть студенти весело», – я пам’ятаю цю студентську пісню, вона дуже влучно окреслює життя спудеїв. А в тебе є час на розваги? І які вони у тебе? Їх утричі більше, чи утричі менше?
– Часу, звісно, не надто багато, часто доводиться чимось поступатися заради важливішого, бо все встигнути і в повному обсязі…на таке потрвбна машина часу. Втім, можливо,  в мене не було б часу нею користуватися… Звісно, хочеться іноді і з друзями посидіти, і відвідати концерт у філармонії чи на якесь нове місто подивитися. Як правило, намагаюсь проводити вільний час з користю для себе. Іноді ходжу на каток: намагаюся тримати себе у спортивній формі та й щось нове хочеться спробувати. Коли з’являється  більш-менш цікава можливість, обов’язково користаюся нею: у майбутньому  стане у пригоді.

– Яких авторів читає сучасний студент, jкрім підручників? Які дивишся фільми?
– Зараз я знову повернувся до  Ремарка, нещодавно прочитав кілька творів Бернхарда Шлінка та Рея Бредбері. Але доводиться читати й методичну літературу, та й часу не так багато, тож не маю змоги читати все, що хочу, і так швидко, як хочу. Добре,  хоч електронна книжка якось полегшує життя: закачав з Інтернету – і будь ласка. Ще люблю іноді почитати наукову літературу, наукові статті, літературу з психології, не стільки теоретичну, як практичну: мова жестів, психологія відносин тощо. Коли як виходить. А кіно я теж люблю, гарне кіно, яке має певну ідею, зміст. Щоправда, зараз в мене “на черзі”  вже фільмів тридцять…

– Про що мріє сучасний студент? І що ти хочеш побажати студентам, крім збільшення стипендії?
– У кожного свої мрії, але впевнений, що майже всі мріють, щоб їхні мрії здійснилися. Вважаю, що до цього треба докласти зусиль, інакше мрія може так і залишитись мрією. Тому я можу побажати лише сил, внутрішніх сил, волі, стійкості у своїх прагненнях, наполегливості на шляху до мети. І, звичайно, щоби кожний студент і загалои кожна людина знайшла своє місце в житті і жила гідно.

– Бажаю всім студентам і тобі, Олександре, успіхів у здійсненні мрій!

Хай живе науки храм,
Хай живуть учені!
Кожен з них нехай живе.
Процвітає гроно все
У добрі, натхненні!
Vivat Academia!
Vivant professores!
Vivat membrum quodlibet!
Vivant membra quaelibet!
Semper sint in flore!

І веселитися добре у будь-якому віці, це я точно знаю.

Тетяна Спориніна, «Версії»,
фото автора і з архіву О. Кривича

Запис “3D” Олександра Кривича спершу з'явиться на Медіа-Версії.