Буковина – край специфічний і толерантний. І толерантний, на жаль, до будь-чого… Тож і за прикладом далеко ходити не треба.

Як і все прогресивне людство, краяни готуються нині до відзначення 200 років від дня народження Тараса Шевченка. Тільки робиться це вельми в оригінальний спосіб – і вже протягом тривалого часу. Йдеться про трансформацію магазину «Кобзар» на Центральній площі Чернівців. Згадаймо, протягом кількох десятиліть це була велика книгарня, розміщена у двох залах. Потім магазин почали переоблаштовувати: спочатку модні мешти посунули книги на 2 маленькі стелажі біля самісінького входу, а відтак і вони зникли. Як і вивіска із назвою магазину «Кобзар». Та, пригадується, у період, коли обласна влада розпочинала реорганізацію книжкових магазинів, губернатор області пообіцяв розібратися з тим, хто прихопив собі книжковий магазин «Кобзар» і повернути книги до центрального магазину обласного центру. І розібралися до того, що «Кобзар»  у Буковинському вінку Шевченкові заступив «Сбербанк Росії». Дуже символічна, з огляду на нинішні події, зміна, не знаходите?

І творилася вся ця, м’яко кажучи, чудасія під пильним поглядом Кобзаря з постаменту на Центральному майдані обласного центру, чия фігура сумно відбивається у вітрині «переформатованої» під фінансову установу іноземного банку книгарні. Тож спало мені на думку перефразувати слова Великого Кобзаря:

Діти мої, діти мої,

Лихо мені з вами,

Що ж ви мене,

Батька свого,

На срібло-гріш проміняли.

А висновок з цього напрошується дуже сумний: чи гідна поваги така нація?

Ярема ТЕВТУЛЬ, професор, член НСЖ України, фото автора

Запис День народження Тараса Шевченка по-чернівецьки спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Від 1-го липня цього року всі підрозділи Швидкої медичної допомоги області увійшли до складу єдиної структури – Чернівецького обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф , – розповідає Володимир ЄЛЕНЄВ. – Нині ця структура складається з міського та районних відділень, де працює 876 осіб. На балансі центру перебуває 61 автомобіль, уже найближчим часом автомобілів обіцяють додати. Для повного укомплектування автопарку потрібно ще 29 автомобілів, тобто загалом лікарям для вчасного надання допомоги треба близько 90 автомобілів. Для створення єдиної диспетчерської з місцевого бюджету виділили 1 млн. грн., а загалом ремонт приміщення та обладнання вартуватиме до 10 млн. грн., які повинні надійти з держбюджету. Підготовку приміщення планують завершити до кінця року. Наразі у диспетчерській працюють три працівники вдень і двоє – уночі, після ремонту їхня кількість зросте до дев’яти.
За словами п. Володимира, у ході цієї реорганізації працівникам центру обіцяють на 40% підвищити заробітну плату.

Реформа екстреної медичної допомоги триватиме до 2015 року

Працівники Центру пройдуть майстер-класи з самооборони
Оскільки в Україні почастішали напади на медпрацівників, керівництво центру домовляється про співпрацю з МНСниками та міліцією краю. Міліціонери нададуть лікарям екстрені номери, за якими вони зможуть звертатися в разі нападу.
Володимир Володимирович розповів також, що Центр домовився з Чернівецькою обласною федерацією рукопашного бою про те, що бійці організують для медиків майстер-клас з самооборони.
До речі, газові балончики та електрошокери лікарям мати заборонено.

Водії стануть парамедиками?!!
Як зазначив Володимир ЄЛЕНЄВ, для працівників «швидкої» щокварталу проводяться навчання для підвищення професійного рівня лікарів. Водіїв та санітарів теж планується навчати, щоби за потреби вони теж могли надати хворим долікарську допомогу: зупинити кровотечу, обробити рану тощо. В перспективі для роботи у «швидкій» братимуть не звичайних водіїв, а фельдшерів, які вже вміють надавати медичну допомогу, як у Європі.

Спека: «швидкі» частіше виїжджають на виклики
Останніми спекотними днями чернівчани стали частіше викликати «швидку». Загалом Збільшилася кількість нападів стенокардії та випадків порушення кровообігу. також Зросла також кількість викликів до людей, що дістали теплові удари в стані алкогольного сп’яніння.
– Зросла кількість вуличних викликів, – розповідає Володимир ЄЛЕНЄВ. – Зокрема, до дітей. Отже, щоби уберегти від теплових і сонячних ударів, медики радять надягати дітям панамки й давати їм багато пити. А тим, хто має проблеми з серцем, радять перечекати спеку вдома.
Лідія КИРИЛЮК, «Версії»

Запис Медики невдовзі… відбиватимуться! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Це – про невеличку, розташовану на мальовничих пагорбах Червону Діброву, що на Глибоччині. Вона добре відома чернівчанам, які влітку та восени мало не щотижня приїжджають сюди на «тихе полювання» або ж просто на відпочинок. Розташоване неподалік обласного центру, село опинилося у своєрідному вакуумі.  

Приміський поїзд, який з Чернівців виїжджає у бік населеного пункту о 8.50 та о 18.18, залишився чи не єдиним зв’язком «з великою землею». Та й то люди на зборах громади, які відбулися минулої неділі, разом із сільським головою Драгушем Крохмалем сумно зітхали: «Тільки відкрили в селі залізничну міні-станцію «Вапнярки», як за рік усі потяги й поскасовували».

– Червона Діброва нині відрізана від світу, – бідкалися люди під час сходки. – Транспортного сполучення ні до Глибокої, ні до інших сіл немає. Навіть до сільради в Михайлівці, до якої належить Червона Діброва, за будь-якою довідкою треба йти та йти.

Однак найгірше зараз поштарці Марії Чепишко, яка обслуговує дібровчан. Горби тут – униз та вгору. І дороги заметені. А несе ж бо  жінка не тільки газети та пенсії, а й тягне на собі мило, пральний порошок, олію. Мусять нині листоноші до своєї зарплати приробляти саме таким чином. Громада потерпає: а що буде, коли за 2 роки Марія піде на пенсію? Знайти на її місце охочих не те що важко – просто неможливо. Тому й вимагають від влади повернути стару пошту.

Георгій Магас, сивий поважний чоловік у літах, не міг второпати:

– Як це так? За Австрії пошта була: три пари коней приходили до нас з  Чернівців, а потім ішли до Сучави. За Румунії – була. І за совітів була. А прийшла вільна Україна – пошти не стало! Як це розуміти?       

З обласним центром людей з’єднує тільки потяг. Відтак вирішувати життєво важливі питання вкрай складно. Навіть учителі з Глибокої їдуть на роботу до червонодібровської школи на таксі. Бо іншого транспорту просто немає. Тож із тисячі гривень зарплати половину вони викладають на дорогу.

А як замовити балонний газ, коли до райцентру не добратися, а телефони не працюють? «Укртелеком» по 3 місяці не ремонтує телефонну лінію. Втім, воно й не дивно, бо за словами п. Рибчука, учасника зборів, «слупи гнилі, проводи обриваються, а телефонні кабелі взагалі на землі лежать…». Натомість представник  районного «Укртелекому» намагався з усім розібратися, перепитував номери телефонів, записував до блокнота ті, на які заявок не поступало, та люди його не чули, бо не могли зрозуміти, як це протягом трьох місяців телефони не відремонтовані.

Масово скаржилася громада і на пільговий газ по 121 гривні за балон: – Готуєш їсти, а дихати нема чим, – одноголосно твердили присутні господині. Та й схема їхнього розподілу така складна, що не всі соціально незахищені його отримують.

Утім, на червонодібровців, за словами  заступника голови райдержадміністрації Богдана Підлубного, чекає світле майбутнє – з’явилися перспективи газифікації села. Та й перевізника знайдено: тендер виграла «Денисівка». Тож невдовзі мешканці Червоної Діброви матимуть транспортне сполучення з іншими населеними пунктами. Хоча у відповіді на запит депутата обласної ради Руслана Мельника чорним по білому написано, що «питання вирішено»…

Присутній на зборах голова Глибоцької райради Валерій Ротар пообіцяв докласти всіх зусиль, аби повернути селу поштове відділення. «Не на сто відсотків обіцяю, але намагатимусь вирішити», – сказав він громаді.

Не дивно, що дібровці говорили на зборах про свої проблеми. Про зроблене згадувало хіба що керівництво. Втім, радує око місцева школа – затишна, тепла. А ще спортивний зал, обладнаний силами громади. Новий дошкільний навчальний заклад – теж гордість і досягнення. Все решта – дихає на ладан. Мабуть тому, що населення тут небагацько – всього 590 мешканців на 220 дворів. Пусткою віє майже від сотні хат. І якщо для 128 дітей тут створені умови, то 175 пенсіонерам – непереливки. Вони переживають за пенсію: хто буде їм носити її, коли листоноша Марія сама вийде на пенсію?

І дивно стало мені: чому люди просять владу, коли вони мають їй наказувати, що зробити їм для нормального життя. Адже керівники всіх рівнів – це тільки менеджери, найняті громадою за її ж таки гроші, бюджети ж бо формуються переважно з податків, які знімаються із заробітних плат. Тому влада мусить шукати шляхи-виходи з проблем, залучати інвестиції, об’єднувати людей на добрі справи. І навіть робити неможливе, коли це на користь людям…

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії», фото Ігоря КОНСТАНТИНЮКА

Запис Робінзони з Червоної Діброви спершу з'явиться на Медіа-Версії.