У кожній лікарні пам’ятають дату, з якої почали свою «ковід-історію». Не завжди перемагають у цій битві. Буває, що втрачають. Вчаться майже  навпомацки. Тішаться і врятованим життям, і новій апаратурі, яка дозволить врятувати ще більше. Серед паніки зберігають тверезість мислення.

Інфекційне відділення районної лікарні «ховається» у буйній весняній зелені.

Останніми роками його не дуже балували фінансово – хворіли в районі на щось заразне мало, тому наче і потреби в ньому не було. Тож сходинки до його входів за роки неуваги почали кришитися і розсипатися.

Але епідемія внесла корективи, і сходи по черзі ремонтують.

А вікна і двері  замінили ще раніше, на металопластикові.

З одного з вікон висить багаторазовий захисний костюм. Мабуть, сохне після дезінфекції.

Палатна медсестра інфекційного відділення ЦРЛ, яка назвалася Наталею, за хвилину після нашого натискання на кнопку дзвінка відімкнула двері, попросила зачекати.

Згодом підготувала для нас одноразові захисні костюми – і люб’язно провела екскурсію відділенням.

Захисні окуляри запітніли за кілька хвилин, дихалося в цупкій масці важко, рукам в гумових рукавичках було некомфортно.

Пройшлися поверхами. У частині приміщень встигли зробити ремонти до початку епідемії.

Тож дев’ятеро хворих, які лікуються зараз у відділенні, лежать у відремонтованих палатах. По одному в палаті, навіть «бокс №13», незважаючи на «нещасливий номер», зайнятий. Але в решті палат ремонт не завершений, одне крило будівлі помітно «просіло».

Виглядає це все трохи не так, як у фільмах про доктора Хауса.

Але у відділенні користуються новим кардіографом.

Привезли нову пральну машинку, яку ще не підключили, але підключать – адже каналізація є.

Контейнери для забору матеріалу зберігаються в новому холодильнику.

Як кажуть тепер мало не в кожній буковинській лікарні, про яку пишуть «Версії», «не було би щастя – так нещастя помогло». Насправді матеріально-технічні бази медзакладів почали терміново посилювати, і це один з позитивів ситуації.

В реанімації не буває вихідних

Суботній ранок у реанімаційному відділенні Новоселицької центральної районної лікарні не був спокійним: доставили пацієнтку без свідомості. На тіло жінки-безхатька хтось натрапив на місцевому звалищі. Виявилася живою, розпочали інтенсивну терапію, прийшла до тями…  Вона стала четвертою пацієнткою розрахованого на 6 ліжок реанімаційного відділення, розповів черговий лікар-анестезіолог Андрій Рудько. Він і показав відділення журналістам.

Донедавна воно було суміжним з іншими відділеннями лікарні: з нього був вихід у терапію, далі розташовується кардіологія, неврологія… Після початку епідемії коронавірусу його відокремили, і в суботу там лікували трьох пацієнтів з підозрою на ковід-19.

Посередині коридору – червона лінія, її сторонні не переступають. Лікар – у повному «обмундируванні»: багаторазовий захисний костюм, маска, шапочка, рукавички. Каже, що заходячи в палату, ще й одягає халат зверху. Палати і санвузол (новий, також облаштований з початком епідемії) – по праву сторону від червоної лінії, їдальня, ординаторська – по ліву сторону.

В коридорі стоїть портативний рентген-апарат.

Решта апаратури, необхідної для забезпечення життєдіяльності  пацієнтів – у палатах. Туди вже нам зась.

Наш співрозмовник, анестезіолог Андрій Рудько працює тут від 2003 року.

І тільки епідемія, каже, дала поштовх оновленню матеріально-технічної бази реанімації.  «Спочатку з засобами індивідуального захисту медперсоналу було гірше, зараз усім забезпечені повністю: по три багаторазових комбінезони на добу (розрахований на 6-8 годин), халати, маски, рукавички, щитки – все є, – запевняє. – Щось від держави, від місцевої влади, щось від благодійників. Так само і з апаратурою. Отримали нові пульсометри, маємо два нових апарати штучної вентиляції легень середнього класу: один придбала лікарня, другий – підприємці. Це окрім тих п’ятьох, що ми мали – хоча, чесно кажучи, тим уже було по 15 років і вони в нинішній складній ситуації не справлялися з покладеною на них  функцією.

Від початку епідемії через реанімацію пройшло понад два десятки хворих. Були й летальні випадки. Адже до нас потрапляють уже в стані щонайменше середньої важкості.

Жодних доплат за протидію ковід-19 ми поки не отримували – тільки те, що належить по тарифній сітці, залежно від напрацьованих годин. Зараз усі маємо перепрацювання. Був період, коли багато лікарів, медсестер, санітарок похворіли – тоді працювали через добу. Зараз добу – через дві або через три. Графік мобільний – бо ж щодня може трапитися, що хтось захворіє. Але на допомогу готові прийти з інших відділень. Робота колективу злагоджена, і навіть у найважчий період жодна людина не пішла з роботи. З реанімації не звільняються – сюди ж, мабуть, і приходять за покликом душі. Легковажно ніхто не ставиться до роботи тут».

Андрій Петрович розповідає, що специфічного лікування від ковід-19 немає. І в найближчому майбутньому, швидше за все, й не буде. «Реанімація – це симптоматичне лікування, – каже. – Цілодобово спостерігаємо за хворими і надаємо допомогу. Самі періодично здаємо тести. У мене втретє – негативний».

Заперечує, що коронавірус можна вважати захворюванням такого ж штибу, як і звичайний сезонний грип: «Від звичайних сезонних грипів у нас не було такої кількості пневмоній, та ще й настільки однотипних, з подібними аналізами, з однаковою клінікою, з однією і тією ж дихальною недостатністю у подібних вікових груп людей. Не можна це вважати дурницями. І зверніть увагу: як тільки почалося послаблення карантину – так зросла захворюваність. Бачимо це по збільшенню заповнюваності як інфекційного відділення, так і терапевтичного, і реанімаційного також».

Карантинні заходи вважає адекватними. «Якщо порівнюючи нашу статистику зі статистикою інших країн (Франції, Італії) казати, що в нас випадків інфікування не так уже й багато, то варто зважати і на те, скільки тестів у нас робиться! Їх також порівняно небагато. Тому й так».

 «Друга хвиля захворюваності, якої очікуємо на вересень, може настати вже»

Міжрайонний відділ лабораторних досліджень ДУ «Чернівецький обласний лабораторний центр МОЗ України» уже з 1 квітня мав би бути переведений на фінансування з місцевого бюджету. Хтозна, на яку б його діяльність того фінансування вистачило, якби не епідемія. Переведення відклали, і розпочали яке-не-яке відновлення вертикалі санітарної служби в країні.

Може, не в тих обсягах, в яких вона була раніше – та таких, мабуть, і не потрібно. Але фізико-хімічна, мікробіологічна і паразитолічна лабораторія, які тут досі працювали на древньому обладнанні 60-х років, цілком виправдають своє існування, забезпечуючи результатами кілька районів. А тепер, отримаваши від районної влади та ОТГ дистилятори, мікроскопи, автоклав, сухожарові шафи, зможуть працювати по-справжньому.

В.о. завідувача міжрайонного відділу лабораторних досліджень Вадим Хмель порівнює свою роботу на початку епідемії і тепер:

«Почалося все в районі 14 березня з випадку в с. Топорівці. Мало що знали про вірус…  Проводили розслідування, встановлювали контакти, відправляли контактних осіб на самоізоляцію. Допомагала поліція, органи місцевого самоврядування. Було складно через те, що люди остерігалися бути виявленими – бачили реакцію сусідів першого захворілого в Чернівцях… Але нам все одно вдавалося локалізувати захворювання, які були ще нечисленні, і уникати спалахів. Потім ввели карантинні заходи, з’являлися нові алгоритми дій, з одного боку стало простіше – нам дозволили оприлюднювати дані по захворілих, але з іншого боку розпочалося внутрішнє інфікування, зросла чисельність і відстежити контактних осіб стало важче.

За нашими даними, більшість інфікувань трапляється саме повітряно-крапельним шляхом, від людини до людини. В районі дуже відповідально до карантинних заходів поставилися власники магазинів, супермаркетів – і дезінфекцію проводили, і допускали в приміщення покупців невеликими групами. Але ж люди на вулиці не дотримуються дистанції!

Тепер оголошене пом’якшення карантину люди сприйняли як його скасування. Уже починаючи з 20-го травня спостерігаємо по два десятки звернень з симптомами ГРВІ щодня. І якщо раніше виявляли 1-2 випадки ковід-19 в районі, то лише за два останніх дні маємо 11!

У селі Бояни захворіли поштарі – ті, хто безпосередньо контактує з людьми, тож ми відправили на самоізоляцію все поштове відділення. У Тарасівцях захворюваність поширилася через супермаркет… Друга хвиля захворюваності, якої ми очікували у вересні, може трапитися зараз.

Тому, переконаний, ми мусимо продовжувати обмежувальні заходи. Мусимо. Люди навіть з обмеженнями їх не дотримуються, а якщо їх скасувати – зовсім перестануть цим перейматися. Найважливіше  – змусити людей дотримувати цих простих правил і навчитися з цим жити: дистанціювання, маски, рукавиці. Бо це тепер з нами надовго…»

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Коронавірус на Новоселиччині не відступає спершу з'явиться на Медіа-Версії.