Керівниця простору Анна Негрило за кілька воєнних місяців запалила своєю невгамовністю не лише родини переселенців, з дітками яких займається щодня, а й цілий Новодністровськ. На заняття, які вона проводить з дітьми ВПО, просяться і місцеві – і малюки приходять сюди із задоволенням. Підлітки радо долучаються до перегляду і подальшого обговорення фільмів, які демонструють у залі приміщення простору, дружнього до дитини, мами разом з дітьми – до майстер-класу зі скрапбукінгу, який тут проводить волонтерка «Карітасу», а нещодавно батьки вихованців простору навіть організували тут самодіяльний театр і зіграли для дітей казку «Ріпка»!

«Для того, щоб утвердитися у своїх театральних спробах, мусимо не лише самі вправлятися, а й навчатися у досвідченіших майстрів, – розповідає Анна Негрило про ідею «театральної зустрічі на Дністрі». – Дізналися про проєкт «Марко з Котигорошівки» відомих чернівецьких театральних гуртків – «Театру юних чернівчан» міського палацу дітей та юнацтва і студії «Бу-бу-бу» Чернівецького центрального палацу культури, замахнулися на організацію гастролей. Режисери з акторськими колективами радо відгукнулися. І не обійшлося без Божого втручання – усе вдалося за сприяння «Карітас Чернівці»!

Вдалося навіть більше, ніж планувалося. На оголошення про майбутню виставу відреагували не лише мешканці (постійні чи тимчасові) міста Новодністровська, а й охочі із сусідньої Сокирянської ОТГ. Знайшли транспорт і привезли на «Марка з Котигорошівки» ще юних глядачів з родин ВПО і не тільки! Зал Будинку народної творчості і дозвілля «Молодіжний», сцену якого апробовували юні чернівецькі актори, був повний! (Окрема подяка за цей палац – його директору Паламарчук Віктору Семеновичу).

«Подія, можна сказати, історична для нас – каже режисерка, керівниця гуртка «Театр юних чернівчан» Інна Даніліна. – Лиш у червні відбулася прем’єра «Марка…», а вже у серпні – перші гастролі! У нинішні складні часи це удача. Адже через карантини і війну мистецьке життя взагалі майже завмирає. Але ж діти ростуть, розвиваються у грі, і мусить розвиватися їхня уява, творчість. Тому ми продовжуємо працювати з дітьми і для дітей. І для дорослих, звісно, також».

Режисерку підтримує керівник студії «Бу-бу-бу» Іван Данілін:

«Такий швидкий шлях від прем’єри до перших гастролів – це нам винагорода за те, що до прем’єри ми йшли дуже довго – майже півтора роки репетирували – більше онлайн, ніж вживу через ковідні карантини, – сміється актор і режисер. – Уже цього року ми мали би поїхати на театральний фестиваль «Від Гіпаніса до Борисфена» в Очаків на Миколаївщину – але війна унеможливила поїздку. Та фестиваль відбувся – хоч і онлайн, і наша «Котигорошівка» взяла там Гран-прі. Буквально півтора тижні тому ми грали цю виставу і в рамках фестивалю «Мельпомена Таврії» на підтримку окупованого Херсона. І вже зараз – у Новодністровську, де серед глядачів були дітки з банером «Ми вдома, в Україні». Мистецтво не спинити, і ми вдячні тим, хто це розуміє і робить наші зустрічі з глядачами можливими».

Окрім сприяння інтеграції родин вимушено переселених осіб у громаду і їхній адаптації до мирного життя, привезена в Новодністровськ вистава «Марко з Котигорошівки» у постановці чернівецьких режисерів Івана на Інни Даніліних створила в Новодністровську атмосферу свята і новизни, і принесла величезне взаємне задоволення від спілкування.

Маріанна Антонюк,

«Карітас Чернівці»

Запис У Новодністровську «Карітас Чернівці» об’єднав мистецтвом дітей з трьох ОТГ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Дідусь, який має статус учасника війни, приїхав на Буковину разом із донькою та її чоловіком до онука, який мешкає у місті енергетиків. З собою встигли прихопити лише три валізи.
…Людьми епохи називали журналісти подружжя Корнєєвих. На жаль, дружина Анастасія Василівна покинула цей світ ще 2 роки тому у віці 101 рік і 3 місяці. «Земля їй пухом, – каже чоловік,який прожив з нею у мирі та злагоді 74 роки. – Ось тільки тепер на її могилу я не зможу піти», – зітхає.
Народившись за царського режиму, Корнєєви пережили всі лихоліття ХХ століття – Першу світову, революцію, громадянську і Другу світову війни, розквіт і розпад Радянського Союзу, утворення нових держав…
І ось нове випробування: майстер-залізничник, який віддано й чесно, як увесь народ, працював у тилу, вручну ремонтуючи вагони, вантажачи вугілля, зносячи голод і страшенну скруту, свій столітній ювілей зустрів в умовах нової війни, неоголошеної, на Сході, а 101-ий день народження – на Заході України… Аж ніяк не сподівався, що, проживши усе своє життя на одному місці, після величної вікової дати рятуватиметься, залишивши все нажите в рідному домі…
– Та дякувати Богу, життя триває, – каже 101-річний оптиміст.
Інна ГОНЧАР, фото Вадима РЕВУЦЬКОГО

Запис Долі людські: Переселенцю – 101 рік спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Запис Разом – до переможного травня! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Пан Демидов наголосив, що з зареєстрованих у краї 12 вбивств міліціонери розкрили 11. Наразі нерозкритим залишається вбивство державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби. Щодо звільнення міліціонерів, замішаних у скандалі в Сокирянському РВ УМВС України, керівник міліції сказав, що це «безпрецедентний крок», але він свідомо пішов на нього, тому що прагне повернути довіру громади до людини в міліцейській формі.

На прес-конференції головний міліціянт краю також торкнувся кількох резонансних злочинів. Зокрема, пошкодження погруддя Міхая Емінеску в смт. Глибока він після всіх здійснених перевірок розцінив як дрібне хуліганство.

Щодо кримінальної справи, порушеної проти екс-мера Новодністровська Руслана Панчишина, то керівник крайової міліції не погодився  з твердженнями про її політичну замовність. Просто  з’ясовуються обставини. «Крапка» – за судом.

І загалом, «завдяки вжитим профілактичним заходам суттєво менше зафіксовано вбивств (-14,3%), тяжких (-23,1%) та середньої тяжкості тілесних ушкоджень (-43,4%), крадіжок (-10%), у тому числі з будинків громадян (-24,2%), менше скоєно розбоїв (-64,7%), грабежів (-16,4%), дорожньо-транспортних пригод зі смертельним наслідком (-70%), хуліганств (-58,0%) тощо.

Одне слово, «у Багдаді все спокійно».

Вл.інф.

Запис У «Багдаді» все спокійно? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

І тільки голова облради Михайло Гайничеру не лише нікому нічого не пише, а й дуже мляво коментує таку скандальну подію в краї. Він, мовляв, перед сесією демонстрував опонентам мапи і навіть з кимсь там порозумівся… А те, що до прокурора звертаються – то начебто й не проблема, адже до прокурора направляються усі рішення сесії для висновків на предмет законності – це він зазначав на прес-конференції. Та залишмо очільника крайового самоврядування разом з його бездіяльністю (у розвитку місцевого епістолярного жанру, звісно) – і без його скупих коментарів є що почитати.

Нагадаємо, сесія облради у комунальну власність територіальної громади села Ожеве передала земельні ділянки загальною площею 181,72 га, в тому числі і ті 3 га, де розташований єдиний міський пляж Новодністровська. Обласна ВО «Батьківщина», посилаючись на юристів, заявляє, що своїм рішенням Чернівецька облрада порушила постанову Верховної ради України. Адже Новодністровськ, як і решта населених пунктів України, розвивається згідно з генеральним планом, і це регулюється цілою низкою законів та нормативних актів. Наразі ж проект установлення меж суперечить генплану розвитку міста Новодністровськ, через що закоординована площа менша від площі, затвердженої Постановою Верховної Ради України.

Заступник міського голови Новодністровська пан Швець (нагадаємо, обраного громадою мера депутати усунули за «чернівецьким» сценарієм) у зверненні до прокурора ще жорсткіший, ніж опозиція. Він ретельно перелічує сім пунктів порушення депутатами облради чинного законодавства і, враховуючи викладене, просить обласного прокурора «вжити передбачених чинним законодавством України заходів з метою усунення перерахованих вище порушень чинного законодавства». Серед наведених ним порушень – недотримання Регламенту облради (термін оприлюднення проекту рішення – менший за 20 днів, він не розглянутий і не завізований профільними комісіями облради, не пройшов обов’язкової перевірки працівниками юридичної служби виконавчого апарату облради на узгодженість із попередніми рішеннями з цього ж питання, не погоджений з територіальним відділенням Антимонопольного комітету України тощо), а також порушення низки законів України – від Закону «Про доступ до публічної інформації» до Закону «Про розмежування земель державної та комунальної власності».

Депутатський корпус Ожівської сільської ради у своїй відозві до новодністровців б’є не так категорично  на закон, як на мораль. Посилань на статті, частини і пункти законів у їх зверненні обмаль, натомість звинувачень у «екстремальних діях», «викривленій інформації у ЗМІ», «надуманості» спорів, провокаціях, заангажованості, «брутальному засобі тиску», «задоволенні амбіцій» та «недобросусідстві».

Депутат В’ячеслав Добровольський у своєму відкритому зверненні більш прагматичний, ніж емоційний. Його пропозиція проста: скасувати рішення облради стосовно розмежування – або на третьому пленарному засіданні сесії, або на позачерговій сесії.

«Підтримую намір Новодністровської міської ради рішуче відстоювати межі міста та оскаржувати зазначене рішення Чернівецької обласної ради в судовому порядку, – заявляє депутат. – До остаточного вирішення проблеми у правовій площині, яке може затягнутися в часі, закликаю виборців свого округу створити громадський Комітет захисту міського пляжу з метою координації зусиль усіх мешканців міста у боротьбі за відстоювання своїх законних прав і захисту меж міста, затверджених постановою Верховної Ради України… Сподіваюся, що до роботи цього громадського комітету разом з депутатами обласної та Новодністровської міської ради долучиться батьківська громадськість, підприємці, освітяни, медики, воїни-афганці, чорнобильці, усі, кому небайдужа доля Новодністровська та його підростаючого покоління.

Пропоную підприємницькій спільноті Новодністровська спільно з Новодністровською міською радою, підприємствами – забудовниками Дністровської ГАЕС розробити проект благоустрою новодністровського міського пляжу і терміново взятися за його реалізацію із залученням спонсорських коштів.

Звертаюся до профспілкових організацій енергетиків, гідробудівців, інших підприємств і організацій міста Новодністровськ із пропозицією скористатися своїми повноваженнями та вимагати скасування рішення обласної ради, яке обмежує конституційне право їхніх членів на здоровий відпочинок та оздоровлення в межах міста Новодністровськ.

Звертаю увагу спортивної громадськості краю на те, що саме на тій прибережній ділянці р.Дністер, яку виводять за межі міста Новодністровська, працює єдина на Буковині школа академічного веслування, яка виховала золотого призера Олімпіади-2012 Олександра Дяченка і може припинити своє існування через недолуге і поспішне рішення обласної ради».

Ось такі, виявляється, скарби ховають у собі піски Новодністровського пляжу.  І якби не відкрите листування опонентів по обидва боки меж-барикад, громадськість і не знала би, що ховає за собою рішення сесії облради з громіздкою, але малоінформативною назвою «Про погодження проектів землеустрою щодо розмежування  земель державної та  комунальної  власності (за межами населених пунктів) територіальних громад села Волошкове Волошківської сільської ради, села Ожеве Ожівської сільської ради та сіл Михалкове, Непоротове, Галиця Михалківської сільської ради Сокирянського району і територіальної громади села Багна Багнянської сільської ради Вижницького району».

І хоч за розмитими коментарями голови облради ховається скептичне «Пішітє пісьма» до всіх учасників конфлікту, скепсис може виявитися недалекоглядним, а формулювання – якраз вдалим. Бо десь у деталях цих листів і є об’єктивна правда – про землю, її власників, межі земель і тих, хто виграє від конфігурації цих меж.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Депутати облради «подбали» про піски новодністровського пляжу спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Згадуючи цю річку, мимоволі спадає на думку банальний вислів, що вода – це життя. Але напрошується питання – яка вода? Відповідь проста – нам людям, рослинам, тваринам, птахам, рибам… потрібна жива вода. Що ж тече руслом, яке називають річкою Дністер? Тим паче, що з неї чернівчани п’ють воду. А тече рідина – мутна, інколи із запахом нафтопродуктів, з піною від миючих засобів, з пластиковими пляшками… Якщо рідина навіть прозора, то це ще не означає, що це вода. Бо вода природна повинна бути приємна на смак, без запаху й забарвлення. А перетворили русло річки Дністер у стічний рів люди. Ті, які вважають себе розумними. Але так було не завжди.

Перша атака – катастрофа 1983-го: мертвих сомів-велетнів витягали військові за допомоги спецзасобів

Ще в середині ХХ століття річка Дністер належала до групи найчистіших у Європі. Будівництво у басейні р. Дністер великих промислових підприємств і відсутність надійних систем очищення промислових стічних рідин, активне й надмірне використання мінеральних добрив і отрутохімікатів, брак комунальних очисних споруд призвело до того, що весь непотріб разом з фекаліями потрапляв у річку. Річки здатні до самоочищення, але не за надмірного забруднення.

Першу велику атаку річка не витримала у 1983 році. З технологічного ставу калійної фабрики селища Стебник Львівської області у річку Дністер потрапило 4,5 млн. м3 ропи. Ця подія у списку найбільших екологічних катастроф не тільки в Україні, але й у світі. Тепер називають значно менші об’єми забруднень. Мене, хіміка, що співпрацював з калійними підприємствами Прикарпаття, запрошували на засідання державної комісії, створеної для ліквідації наслідків екологічного лиха.

Паніка була надзвичайна. Вода свого кольору не змінила, але категорично заборонили у річці напувати худобу, використовувати її для побутових потреб. Загинули тонни риби. Військові очищали береги від її трупів. Навіть фахівці були подивовані розмаїттям риб, серед яких були й осетрові. А сомів-велетнів довелося витягати за допомогою спеціальних засобів – вручну це було неможливо.

У цій ситуації позитивну роль зіграла гребля у м. Новодністровську – вона зупинила переміщення сольової ропи течією річки.

Сьогодні чуємо доволі багато негативних висловлювань щодо «цього тромбу» на річці. А 1983 року гребля стала порятунком. Адже на засіданнях комісій навіть ішлося про евакуацію населення м. Одеса: це за умови, коли б сольова ропа потрапила до Дністровського лиману. Втім, це лише дрібка спогадів сучасника тих подій.

Рибка, що вкорочує людське життя. І свідомим злочинцям теж

Та біда 1983 року людей нічому не навчила. Злочинне забруднення річки триває. Років через 15 були опубліковані результати аналізу вмісту сполук важких токсичних металі у м’язах (м’ясі), плавниках, шкірі, зябрах, зяберних кришках риб Дністровського водосховища.

Перевищення гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин сягало 5 ÷ 6 разів. А скільки людей ласує тією рибкою навіть не здогадуючись, що вкорочують собі життя.

Ось ще один факт, який свідчить про усвідомлену злочинну дію людей, які проживають у басейні річки Дністер. Це було вже після захворювання населення міста Чернівці на чернівецьку хімічну хворобу (так її названо у книзі, де описано екологічні катастрофи). Я мав нагоду перебувати на одному з промислових підприємств м. Івано-Франківськ. Спостерігав, як працівники завантажували у бочки токсичні відходи. На моє запитання, куди все це відвезуть, відповіли відверто: у лісок, в ярок. І ці люди знали про алопецію у населення м. Чернівці. Дії цих людей я називаю свідомим злочином. Бо з того ярочка отруйні речовини потраплять до річки Дністер, а потім водогоном у домівки чернівчан.

Такими є факти. А після цього ставлю собі одвічне запитання «Які причини екологічних лих і що робити?». Спитати легше, ніж відповісти. Причин чимало. Ось кілька основних:

● практично нульовий рівень екологічної освіти й екологічного виховання всього населення держави;

● неусвідомлення кожним громадянином його особистого внеску в забруднення довкілля;

● застаріле технологічне обладнання й відсутність заходів попередження забруднення навколишнього природного середовища відходами промислових і комунальних підприємств;

● відсутність жорстких законодавчих актів щодо покарань за забруднення довкілля;

● неефективна діяльність Державних управлінь з охорони навколишнього природного середовища і Державної екологічної інспекції України, малоефективна діяльність громадських екологічних організацій.

Цей перелік можна продовжувати. Перспективи поліпшення екологічного стану басейну р. Дністер вельми туманні й мало, а той зовсім не оптимістичні.

«Що робити?» Відповідь на це питання знають усі. Нічого нового я не скажу. Просто потрібно робити, а не говорити.

Запис За 50 років з найчистішої річки Європи Дністер перетворився на стічний рів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Народний депутат України Геннадій Москаль вніс до Верховної Ради України проект постанови про призначення позачергових виборів Новодністровського міського голови. Нагадаємо, що 20 вересня минулого року Новодністровська міська рада більшістю голосів відправила у відставку мера міста Руслана Панчишина.

Водночас наш земляк-нардеп вніс законопроект про призначення позачергових виборів мера Чернівців (переможець виборів 31 жовтня 2010 року Микола Федорук був відправлений у відставку рішенням Чернівецької міської ради 31 березня 2011 року). В обох випадках нардеп пропонує призначити вибори на 29 квітня 2012 року.

Крім цього, Геннадій Москаль просить провести позачергові вибори Чернівецької обласної ради в жовтні 2012 року. Підстава – порушення обласною радою Конституції України та Закону «Про місцеве самоврядування в Україні». Нагадаємо, що Чернівецький окружний адміністративний суд відкрив провадження в справі про скасування рішення Чернівецької облради від 24.12.2011р. «Про обласний бюджет на 2012 рік», а також про зобов’язання обласної ради провести вибори голови.

Запис Поверніть голови: нардеп Москаль хоче виборів! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У міській раді пояснюють необхідність підвищення тарифів невеликими обсягами споживання. Бо, водоканал будувався з розрахунку на 40 тис. мешканців, а нині у Новодністровську – лише 10 642 осіб. При цьому 92% споживачів – населення.

Підвищення тарифу на воду розглядалося на засіданні комісій міської ради та виносилося на громадські слухання. Коригування тарифів розгляне позачергова сесія Новодністровської міськради, повідомив ЗІК.

Запис У Новодністровську куб води коштуватиме 12 грн спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Своїх дітей до ліцею віддають насамперед силовики

– Новий корпус дозволить нам відкрити ще два класи, відтепер їх буде вісім, – каже Ігор СТАТНІК, директор Буковинського ліцею. – Адже вчитися тут зголошується багато охочих. За відгуками батьків, їхні діти змінюються «на очах»: буквально через 2-3 місяці стають дисциплінованішими, фізично сильнішими та загартованішими. Змінюється навіть їхнє ставлення до оточуючих. Скажімо, з власної ініціативи прагнуть допомогти батькам.

Насамперед до ліцею дітей віддають силовики – міліціонери, військові, прикордонники тощо. Тут навчаються вже не перший рік сини чотирьох керівників силових структур. Одна з причин цього – зайнятість батьків. Виконуючи службові обов’язки, вони зовсім не мають часу на виховання власних дітей.

– Я – колишній військовослужбовець, – продовжує розповідь п. Ігор. – Пам’ятаю, якось зібрав нас керівник політвідділу, і з’ясувалося, що 60% офіцерів частини не знали, в якому класі вчаться їхні діти. Адже зранку до ночі в кожного – служба…

Звісно,спочатку 14-річним хлопцям важко звикнути до військового режиму та солдатських одностроїв: підйом о 6.30, зарядка на вулиці, ранковий огляд, відтак сніданок і з 8.30 до 14.00 — уроки. Проте…

– Дитина – як пластилін, за чотири роки з неї можна виліпити все, що завгодно, відповідно до фахових вимог, – каже Ігор Васильович. – Головне – подбати про її розвиток і правильний режим. Для цього у нас є соціально-психологічна служба: соціальний педагог і практичний психолог. Приміром, коли триває вступна кампанія, дитина потрапляє спочатку до соціального педагога, який вивчає її сім’ю, домашню обстановку. Адже траплялися випадки, коли бабця приводила дитину, а потім ми не бачили ні тієї бабці, ні тата, ні мами… Цього року ми залучили до проведення медогляду військово-лікарську комісію району. Адже у нас посилена військово-фізична підготовка, тому перестраховуємось, щоби стан здоров’я хлопців був відповідним. Вступні іспити – математика та диктант з української мови. Звісно, рівень знань має бути не нижчим за середній.

Я з розпачем розмірковував – у що ж «вляпався»?!

…Рівень навчального процесу та побутового забезпечення цього навчального закладу приємно вражає. Все це, звісно, забезпечується насамперед зусиллями та ентузіазмом його адміністрації, вчителів та вихователів. І, зрозуміло, насамперед організаторськими здібностями його теперішнього директора Ігоря Статніка.

– Очолити заклад у 2004 році, коли він тільки відкривався, через конкурс, мені не вдалося: «згори» надійшла команда призначити сюди «свою людину», – згадує Ігор Васильович. – Проте, минуло два роки, і мого попередника через махінації усунули від посадових обов’язків, давши йому умовний термін. Йшлося навіть про закриття ліцею, адже ситуація тут була надзвичайно складною.

Мене вмовили очолити навчальний заклад. За два тижні я вже з розпачем розмірковував: у що ж «вляпався»? Восени з величезними труднощами набрали аж… 13 чоловік! Слава про ліцей пішла дуже негативна. Коли я заходив в управління освіти і представлявся, чув за спиною: «А, проблемний заклад!» До того ж, прізвище мого попередника було Сплавнік, моє – Статнік, тому нас спочатку часто плутали…

А що коїлося в самому ліцеї! Щодня я зустрічався з людьми, які скаржилися на моїх вихованців: то їм дачу «побомбили», то город потоптали. Та й діти ходили – хто в чому. Пізніше ми вже почали шукати їм форму, виробників, аксесуари до неї. Діти бігали коридорами, збиваючи вчителів та один одного з ніг. У спальне приміщення заходиш, біля батареї – «бички», зранку обходиш корпус – усе в пляшках. Усе йшло від байдужості та зловживань тодішніх вихователів. Адже ліцей створили нашвидкуруч, не знаючи, чого від нього хочуть. Я ж половину свого життя прослужив в учбових центрах, отож знаю, як подібний заклад має бути організований. Поступово ми вийшли на теперішній рівень. Зараз вирішується питання, щоби надати нам статус «зразкового закладу».

Літнє оздоровче наметове містечко – мрія чи реальність?

Реконструкція занедбаного приміщення у сучасний двоповерховий корпус – давня мрія Ігоря Васильовича, яку йому нарешті вдалося втілити в життя. Проте не єдина.

– Щороку учні старших класів виїжджають у «поле» з палатками. Під час своєрідної школи самовиживання вони ще й проходять заняття з тактики. А прикордонники знайомлять їх з різними видами озброєння тощо. Наші «шефи» агітують ліцеїстів вступати до їхніх закладів, адже ліцей уклав угоди з вузами України, які готують військових, міліціонерів та інших спеціалістів силових структур. Наші випускники при вступі мають безперечні переваги.

Виїзди у «поле» на тактичні заняття тривають у середньому п’ять днів. І щоразу ми стикаємося з численними проблемами, адже постійно займаємо чужу землю якоїсь сільської ради, чиєсь пасовище. Тому ще з 2006-го я почав займатися розробкою проекту відведення земельної ділянки на березі р. Дністер в районі с. Непоротове, – продовжує розповідь директор. – Адже там є реальна можливість облаштувати літнє оздоровче наметове містечко. І, до того ж, не тільки для наших ліцеїстів, а й для решти школярів області. Наші «шефи» з МВС, МНС та прикордонного загону готові допомогти з організацією інфраструктури, облаштуванням рятувальної станції. Тут навколо пляжі, тож саме звідсіля можна оперативно подбати про безпеку на воді. А працівники міліції готові долучитися до охорони громадського порядку…

Шість разів подавався проект на експертизу через недоопрацювання та, на думку Ігоря Васильовича, зумисне зволікання часу спеціалістами Головного управління Держкомзему. Адже якраз тоді земельні ділянки на березі Дністра почали активно «прихватизовувати». 2008 року проект нарешті було оцінено позитивно, проте листи керівництва ліцею до голови Чернівецької облдержадміністрації та обласної ради так і залишились без відповіді. Зрештою, головне управління Держкомзему, посилаючись на зміни у Земельному кодексі України, почало домагатися передачі проекту відведення Сокирянській РДА – «з метою проведення аукціону».

Зараз розпорядження на затвердження про виготовлення державного акту Буковинському ліцею-інтернату перебуває на підписі у голови обласної державної адміністрації Михайла Папієва. Новодністровські ліцеїсти не втрачають надії і щиро сподіваються на позитивне завершення своїх «земельних поневірянь». Адже на перспективу використання цієї земельної ділянки може бути вельми багатофункціональним: і щодо туризму, і плавання, і різноманітних козацьких забав. Крім того, там планують влаштувати чудову бойскаутську смугу перешкод, де можна буде проводити обласні і навіть республіканські змагання. Іншими словами, оздоровлювати дітей з усієї області.

Думається, це ж набагато краще, аніж би якийсь хвацький сокирянський козак з левами у клітці вирощував би тут помідори. Чи не так?..

Запис Дитина – як пластилін, за чотири роки з неї можна виліпити все, що завгодно спершу з'явиться на Медіа-Версії.

За словами його начальник Бориса БАГЛЕЯ, 4 гектари природоохоронних територій вже роздано. На цьому він наголосив під час прес-конференції, присвяченої Міжнародному дню Дністра, який відсвяткували 9 липня вперше й офіційно.

Журналістів, зрозуміло, найбільше цікавила незаконна «прихватизація» Дністра. Адже фігурантами у цій справі виступають далеко не пересічні громадяни, а «люди непрості, з якими не повоюєш». Вони відчувають себе господарями життя. Окремі навіть мури-кам’яниці повибудовували так, що ті виходять прямо у річку – аби ніхто не підійшов на човні до газдівського обійстя.

Або ж 28 гектарів інтенсивних садів розміщають уздовж берегів у селі Непоротове. Тоді як відомо, що за технологією такі дерева обприскуються понад 20 разів за сезон.

Звідси й відповідна, а точніше – невідповідна якість питної води для чернівчан. Зрештою, це одна зі складових, які й перетворюють воду дністровського водогону на технічну, роблячи її практично непридатною для пиття.

Наступний чинник – забруднення водних ресурсів підприємствами житлово-комунального господарства, чиї очисні споруди через моральну та фізичну застарілість уже не в змозі очищати стічні води, які в кругообігу споживання знову, але вже забрудненими, потрапляють до водних артерій.

Все це, за словами Олександра ТОНІЄВИЧА, заступника начальника Дністровсько-Прутського БУВР (басейнового управління водними ресурсами) відбувається внаслідок того, що тривалий час такій великій галузі як житлово-комунальне господарство не приділялося необхідної уваги, не здійснювалися капіталовкладення в модернізацію очисних споруд. І тоді вже відходи ЖКГ, потрапляючи до річки, стають проблемою іншої галузі.

Щоби розірвати замкнене коло, прийняли нову модель управління водними ресурсами – басейнову. Цей принцип дозволяє поступово переходити до інтегрованої моделі управління, коли річковий басейн розглядається у комплексі з природною та соціальною складовими.

Як стверджують спеціалісти, у порівнянні з іншими річками нашої держави Дністер належить до відносно благополучних. За винятком приток Сівка та Саджава, які перебувають під впливом великих підприємств-забруднювачів. Зведена усереднена характеристика якісного стану поверхневих вод Дністровського басейну належить до «помірно забруднених», а на окремих ділянках навіть до «задовільних».

Довідково

Дністер, що означає швидка вода, – друга за розмірами водна артерія України і одна з найкрасивіших річок Європи. Протікає територією Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Чернівецької, Хмельницької, Вінницької та Одеської областей, а також територією Молдови.

Має довжину 1362 км, 600 км з яких тече Молдовою. Глибина річки від 2-х до 4-х метрів. Початок бере на Львівщині, в Карпатах, і впадає у Дністровський лиман на південному заході від Одеси.

Найбільші притоки: Стрий, Лімниця, Свіча, Бистриця, Стрипа, Серет, Збруч і Смотрич. Усього приток 380. А наймальовничішою визнана 250-кілометрова ділянка від гирла Золотої Липи до гирла Збруча, розташована на межі 4 областей: Івано-Франківської, Тернопільської, Чернівецької та Хмельницької, де Дністер тече по каньйоноподібній долині, утворюючи багато фантастичних звивів – меандр. Дністер і його долина є унікальною природною пам’яткою.

До найбільших міст над Дністром належать: Самбір, Миколаїв, Галич, Заліщики, Хотин, Новодністровськ, Могилів-Подільський, молдавські Сороки, Рибниця, Дубосари, Бендери, Тирасполь та український Білгород-Дністровський, розташований на Дністровському лимані.

У басейні річки Дністер на території двох держав, України та Республіки Молдова, мешкає біля 8 млн. людей, суспільна діяльність яких залежить від стану водних ресурсів Дністра.

В античні часи Дністер був відомий під назвою «Тирас» (Tyras), «Данастріс» або «Турла».

Випадки значних перевищень норм гранично-допустимих концентрацій у водоймах загально-господарського призначення на території нашої області найчастіше спостерігається під час екстремальних гідрометеорологічних умов – аномально високих температур повітря, повеней, паводків, а також у період несанкціонованих або аварійних скидів.

За словами Яна ДЗЮБИ, начальника Дністровсько-Прутського БУВР, долина Дністра була заселена людьми ще з часів раннього палеоліту. Цьому сприяв чудовий, майже середземноморський клімат, родючі землі, багата рибою річка.

З кінця XIX століття й до вересня 1939 року тут із задоволенням відпочивало шляхетне панство з Австрії та Польщі. А в радянські часи Дністер був відомий, як водний туристичний маршрут всесоюзного значення.

А що маємо сьогодні? Приватизовані береги з палацами і котеджами у прибережній смузі, яка згідно із законодавством взагалі не може бути забудована, та бетонно-фортечні мури, що виходять аж у річку. Навряд чи це сприяє розвитку туризму на Буковині. Як і невирішена досі проблема засмічення водоохоронних зон твердими побутовими відходами, на чому також наголошував Борис Баглей.

Одне слово, життєва необхідність диктує, що вже час змінити як корисний, так і байдужий світогляди суспільства та громадськості на екологічно активний.

Без екологічного світогляду проблема ніколи не вирішиться, скільки організацій та інституцій не існувало б для її вирішення

Але для цього, найперше, потрібно щоби держава сповна виконувала свої функціїї і не боялася позиватися з порушниками природоохоронного законодавства, якого б рангу вони не були.

Запис ПриХватизація: береги Дністра забудовані вщерть самовільно й незаконно спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Рішення про недовіру готувалося «на коліні», писалося з помилками, – каже пан Руслан. – Я би назвав це певною «кумівською корупцією», яка процвітає в місті Новодністровську.

Значна частина депутатів, які висловили мені недовіру – це колишні керівники міста, які втратили посади. На кожній сесії вони говорили: «Ми висловимо недовіру, тому що ми маємо визначати керівників комунальних підприємств, заступників, а мер має до нас прислухатись».

За словами Панчишина, недовіра депутатів не має юридичної сили, бо згідно «Закону про місцеве самоврядування» припинити повноваження міського голови можуть 2/3 депутатського складу (21 депутат з 30).

– Це схоже на те, як мама говорить малому синочку: «Не будеш слухняним – ми тебе покараємо», – каже Руслан Панчишин. – За 8 місяців роботи на посаді мера в мене особисто було на прийомі 500 громадян міста. Попередній міський голова за рік приймав 100 осіб. Люди приходять до міського голови, бо знають, що він допоможе. Депутати ж бачать, що в мене є підтримка серед громади, тому вони таким чином хочуть донести до ЗМІ, що мер нічого не робить.

Проте за короткий проміжок часу і за відсутності фінансування в місті за кошти спонсорів та меценатів було встановлено 15 дитячих майданчиків, Новодністровськ внесено до списку туристичних маршрутів України. Я знайшов кошти (інвестиції на 4 млн. грн) на будівництво енергозберігаючих котелень на альтернативному паливі. Проте депутати без жодної аргументації відмовили цій ініціативі тільки тому, що вона – моя, – зауважив пан Руслан.

Нагадаємо, рішення про недовіру підтримали депутати від Партії регіонів, «Сильної України», а також кілька депутатів від «Батьківщини» й УНП.

Запис «Кумівська корупція» по-новодністровськи? спершу з'явиться на Медіа-Версії.