Від 5-го до 7 вересня вже вп’яте у Чернівцях проходив  міжнародний поетичний фестиваль MERIDIAN CZERNOWITZ. На фестиваль приїхали понад 50 авторів із семи країн.

Втретє у Чернівці  на фестиваль MERIDIAN CZERNOWITZ завітав  відомий письменник, музикант, актор з Данії Нільсен.

Постать Клауса Бека-Нільсена і до цього часу є предметом сотень інтерпретацій і навіть деяких академічних досліджень та дисертацій. Кожна така історія породжує і нові міфи. Але іноді актуальні події перетворюються на історичні…

Нільсен Nielsen (Данія)
Народився безіменним. Хрещений як: Клаус Бек-Нільсен. Оголошений мертвим у 2001 року.
2002-2011: генеральний директор транснаціональної корпорації Das Beckwerk, яка займається розробкою серійних фотографій, відео-фрагментів, вистав, опери, інсталяцій, концертів, музичних альбомів, революцій та інших історичних подій і кількох творів художньої літератури.
2011-12: отримав річну заборону на публічні виступи у Скандинавії.
19 січня 2012: Нільсен або Святий Нільсен став постлюдиною.
У травні 2014 року Нільсен у образі Міс Світ помандрував Україною…
Інформація з сайту фестивалю

Отже, від кінця травня до початку червня 2014-го за подорожжю і пригодами Нільсена Україною у білій сукні із блакитною стрічкою Міс Світ з чорною гітарою містами України: Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Львів… спостерігали як випадкові мешканці цих міст, так і фани Нільсена віртуально. На його (або його персонажу) сторінці у ФБ.

5 вересня Нільсен взяв участь у прес-конференції учасників фестивалю, що відбувалася просто неба на балконі Мармурової зали ЧНУ.

Нільсен зазначив, що спостереження, виступи і спілкування з людьми в Україні стали основою для написання окремої частини своєї книжки.
– Коли я приїхав в Україну, я намагався любити всіх: партизан, правий сектор, намагався любити всіх і дарувати це тепло. Звісно, це є трохи утопічним. Коли одна людина, як Ангел, спустилася до вас і буде пропагувати Мир. Я вважаю свою місію доцільною. І думаю, що це багато дасть вам, українському народу…

У перший день фестивалю купила  книгу “Нільсен. Всесвітня історія ХХІ століття”, занурилася в читання  і, звичайно,  мріяла отримати автограф від самого автора.

6.09.2014
Подія: Концерт Нільсена, презентація книжки «Нільсен. Всесвітня історія 21-го століття. Вірші, фото, пісні та оповідання з Ірану крізь Афганістан, Ірак і Єгипет до України», перекладачі – Денис Суворов, Юрій Андрухович, Катерина Бабкіна
Локація: Центральний палац культури, пл. Театральна, 5
Перекладачі: Катерина Бабкіна, Юрій Андрухович

Власне спостереження. Модератори представили Нільсена таким чином, що дали підстави для низки припущень.
На презентації переклади віршів Нільсена читали Юрій Андрухович та Катерина Бабкіна.

“Але передусім Нільсен найбільш визнаний як письменник, що використовує тільки реальні сюжети з життя, вдало балансуючи на межі документального репортажу та художнього твору.
У 2004–2012 роках Нільсен побував у Ірані, Афганістані, Іраку та Єгипті в скрутні й тривожні часи для цих країн. Мета подорожей – дослідження процесів демократизації, спроба зазирнути за лаштунки, туди, куди не потрапляють камери світових мас-медіа, відчути культурну та світоглядну спорідненість.
У травні 2014 року Нільсен в образі Міс Світ мандрував Україною…”

Але якщо свого часу актриса Аста Нільсен (Asta Nielsen) зіграла Гамлета, то чому поет Нільсен (Nielsen) не може зіграти Ангела або Міс Світ. І навіть ними стати…

Концерт «Пісень любові до України» Нільсен виконував під акустичну гітару. Це було емоційно, видовищно, ефектно…

Але якщо хтось до цього часу не вірить, що на концерті був справжній Ангел, ось доказ:

І цього разу вдячна волонтеру фестивалю  Мегі Стерліковій. Мегі – студентка-магістр  факультету іноземних мов за спеціальністю англо-український переклад,  художниця.
У 2012 році сприйняття Нільсена відбулося завдяки, звичайно,  виступу самого музиканта  та  у деякій мірі  і модераторам  зустрічі. А ось тоді Мегі додала до загального сприйняття амплуа уславленого Нільсена деякі особливі спостереження, але не такі показні чи провокаційні…

“Let’s pray together
Love do us calm…”

“Тож молімося разом –
любове, заспокой нас…”

Про книгу, мандрівки, тексти віршів, Україну, Майдан, майбутні плани ми говорили в останній день Фестивалю у скверику навпроти хімічного факультету ЧНУ…

Сонях так сомо уважно повертав голову на всі наші переміщення…

Це фото є у книзі «Нільсен. Всесвітня історія 21-го століття», стор. 15.
Фото Нільсена в Афганістані (2008) з білим прапором і діркою всередині я запам’ятала ще з минулого року. Знайшла на сайті Нільсена. Білий колір, як Нільсен дізнався випадково від норвезьких друзів, був прапором Талібану. Нільсен мав на меті пронести його через усе місто з околиць до центра Кабулу.

«Виникає питання: що це означатиме? Як я виглядатиму в очах афганців, яких я зустріну по дорозі: худий, блідий європеєць у сірому костюмі. Що рухається через столицю Афганістану із продірявленим у центрі прапором Талібану – що це означатиме? Ось у чому питання.
Відповіді не знає ніхто. І ось попри всі перепони на світі, я мушу це зробити, аби і я, і увесь світ нарешті дізнався.
Що це означає».

Персональним кухарем чоловіка, що сидить на танку, не взяли, хоч він палко запевняв готувати найкращі данські страви. Він так і залишився дивитися на чудові краєвиди…
А на прапорі з діркою написали синім по білому «Парламент – це символ миру та демократії». Вони не почули, що на символі писати не можна. Адже символ тоді перестає бути символом.
Може просто там, у Кабулі, інші символи…

… Мусульманам дай Ватикан
Хай папа стане гей-шею
Дай Тегерану Мілошевича
Напхай фашистів зеленню
Проголосуй за хаос у столицях
Посади всіх суддів
Засуди до смерті всі смертні вироки
і саму себе теж
Убий своїх коханих
Згори, Європо, згори
Щезни щоб явитися новою

«Пісня привида», Нільсен,
переклад Юрій Андрухович

Наша розмова з Нільсенем була просто розмовою. Зачитувала деякі тексти з книги, Мегі іноді навіть  не перекладала, бо Нільсен розумів, про що я читала в його книзі.

Але перше, про що я спитала письменника, чи задоволений він тим, як його представили на зустрічі. Про це просив мене спитати давній знайомий. Який теж трохи утаємничений і зовні мені видається символом письменників-восьмидесятників. Моє захоплення Нільсенем для нього не вкладалося в те представлення, яке відбулося на суботній зустрічі. Але може це я необ’єктивна…

– Чи так Вас представили модератори, як би Ви того хотіли?
– Звичайно. Модератор виконує свою місію так, як вважає за потрібне. Тут не може бути ніякої редакції. Адже потім виступаю я. І вже глядач сприймає мене таким, яким я є. Або хочу здаватися.

… (Пусти росіян в свою церкву –
З новим гімном полізуть в серце.
Пусти росіян в свою церкву –
Свою мову нав’яжуть церкві.)

Не пустиш їх у своє свято –
Почнуть зразу лісти в твій рай особистий,
і Святий Петро бородатий
попросить тебе – звільни для них місце…

“Росіяни”, Нільсен,
переклад Катерина Бабкіна

…Пусти людей з Майдану додому –
Потиснуть руки твоїм синам.
Пусти людей з Майдану додому –
Серця покрадуть дівкам.

Я якщо не пустиш їх, скажеш ні –
То попруть насильно в твій тихий рай,
І одного дня, на Судному дні,
Ти у пеклі опинишся. Обирай.

“Люди з Майдану”, Нільсен,
переклад Катерина Бабкіна

– На вечері ще читали вірш “Roma people”.  Цікаво  дізнатися, чому такі майже однозначні асоціації: росіяни, роми, люди з Майдану. Текст цих трьох віршів різниться тільки декількома словами та інтонаціями. Про росіян якось зрозуміло. До ромів у Європі є певні стереотипи. А чому люди Майдану?
– Майдан грудня, лютого, березня – центр української революції. “Дощ уже змив усі сліди Євромайдану. Порошенко переміг, а революція перетворилася на шоколадне праліне і все повернулося до звичайного режиму”…

Вже у травні Міс Світ, Янгол, що прилетів до Києва, на Майдан, був тут не зовсім бажаним…
“Я прибув сюди не для того, щоб улещувати  українців чи росіян, партизан чи правий сектор, олігархів чи безхатченків, директорів шкіл, міліціонерів, президента чи бідноту, я – янгол, я прийшов, щоб розбудити їх, спровокувати українців, розворсати їхню сутність, стару зашкарублу сутність, спонукати до дії, до невідомого, до такого, чого вони ніколи раніше не робили, не до насильства, о ні, до несподіваного, спонтанного прояву добра, любові…”

Ми ще раз занурилися на тексти  194 сторінки…
– Хіба це не утопія?
– Мистецтво спроможне, поза сумнівом, впливати на світ.
– І зупинити війну?
– У це треба вірити.

… О, любове – заспокой нас, звільни,
Щоб ми стали, як друзі…

Оця ненависть доти не мине,
Допоки ти не здашся, і мене
Триматимеш за руку, як людина

Бо ця земля аж так зближає нас,
Що невідомо, знає чи не знає,
Що за вогонь пала в серцях дітей.
Тож оце пекло доти не мине
Допоки проживатиме дні
Один за одним як нормальні люди.

Тож молімося разом –
любове, заспокой нас…

“Ця ненависть” (Українська версія), Нільсен,
переклад Катерина Бабкіна

Нільсен планує нову подорож в Україну. На схід. Не в образі Міс Світ. Не Янголом.
А просто, як людина в сірому (чи іншому) костюмі.
Побачити і відчути самому.
Бо не все подобається письменнику як в репортажах українських журналістів, так і європейських.

– “До побачення, Україно, ти сумуватимеш за мною, але недовго: я ще повернуся до тебе, моя люба Україно!”
– Ми чекаємо…

P.S. від 15.09.2014

Мій київський друг Володимир Філіппов має унікальну фотохроніку всіх дній Майдану у Київі. Від першого дня  і до сьогодні. На ФБ побачив мої світлини фестивалю і впізнав Нільсена. За моїм проханням  Володимир знайшов у своєму фотоархіві світлини перебування Міс Світ у Києві в кінці травня. 

Випадковість? Чи ця зустріч мала відбутися?… Не знаю. У травні з ФБ про приїзд Нільсена до Киева знала, попереджала друзів, знайомих, щоб не пропустили і виступу Нільсена у кнайп-клубі “Купідон”. Хтось не зміг, а Володимир  і  Янгол невипадково випадково зустрілися…

Тетяна Спориніна, “Версії”,
фото автора і SergyiS

Фрагмент концерту- http://youtu.be/LPIscGZI5ho

Запис Ідеали і чарівна утопія Нільсена, поета і музиканта з Данії… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

За чотири дні у рамках Міжнародного поетичного фестивалю «MERIDIAN CZERNOWITZ»  відбулося близько 50-ти різнопланових культурних подій: поетичні вечори, автограф-сесії, концерти, вистави, нагородження, виставки… 

Мегі і Нільсен

І ще багато цікавого мені розповіла волонтер фестивалю  Мегі Стерлікова.
Мегі – студентка 3 курсу факультету іноземних мов за спеціальністю англо-український переклад, грає на бас-гітарі та співає в групі «Qu’est-ce que c’est?» (Кес-ке-се – у чому справа), художниця.
А на фестивалі Мегі працювала  з поетом-музикантом із Данії Нільсеном. 

Нільсен ( Данія)
Народився безіменним.
Хрещений як: Клаус Бек-Нільсен.
Оголошений мертвим у 2001 року.
2002-2011: генеральний директор транснаціональної корпорації Das Beckwerk, яка займається розробкою серійних фотографій, відео-фрагментів, вистав, опери, інсталяцій, концертів, музичних альбомів, революцій та інших історичних подій і кількох творів художньої літератури.
2011-12: отримав річну заборону на публічні виступи у Скандинавії.
19 січня 2012: Нільсен або Святий Нільсен став постлюдиною.
Інформація з сайту фестивалю

Існує безліч версій історії життя Клауса Бека-Нільсена і міфів про нього. Постать Клауса Бека-Нільсена була предметом сотень інтерпретацій і навіть академічних досліджень та дисертацій. Але кожна така історія породжувала і нові міфи. Та не одна з цих історій чи міфів не є правдою. У всякому разі, саме в цьому нас переконують на особистому сайті Нільсена (Nielsen). І ще одне. Вочевидь, посилюється вплив на людей «світу віртуальної реальності», коли аспекти людської особистості все частіше сприймаються тільки інформаційно. Духовні цінності перетворюються на щось штучне і другорядне. Чи треба тоді сприймати постлюдину як перспективу нової духовності? Не думаю…

– Мегі, як ти стала волонтером фестивалю? Твій вибір поета Нільсена був запланованим?
– Моя однокурсниця розповідала мені, що працювала волонтером на фестивалі в минулому році. А щоби працювати з іноземцями, бажано знати якусь іноземну мову. Я зацікавилася цим, на початку серпня познайомилася на сайті з учасниками цьогорічного фестивалю. Мою увагу привернула біографія поета-музиканта з Данії Нільсена (Nielsen). У 2001 році він був оголошений мертвим. А 19 січня цього року став «пост людиною». Від 2002 до 2011-го Нільсен не мав імені та підписувався в листах до Юрія Андруховича, який є його другом, «some body», що означає «якесь тіло». Крім того, поет спалив усі документи, що засвідчують особу Клауса-Бека Нільсена.

– Нільсен – людина несподівана, в чомусь непередбачувана, така, що на неї звертають увагу. Чи важко було супроводжувати таку неординарну особистість?  Ви одразу порозумілися?

– За день до фестивалю мені сказали купити йому корінь імбиру, а ще за два тижні до нього знайти білу сукню. Але коли Нільсен прийшов на офіційне відкриття фестивалю, у Мармуровій залі звернув увагу на дівчат-муз у рожевих сукнях. Нільсену зразу ж захотілося виступати у рожевій сукні і бути «(власною» музою фестивалю. Коли я побачила його уперше, то якось зніяковіла, спілкування спочатку було трохи напруженим. Коли ж розповіла, що я теж музикант, у нас одразу ж виникла перша тема для розмови. Виявилося, що ми з ним слухаємо одних виконавців. Серед найулюбленіших гуртів він виділяє THE TALKING HEADS.

Ми навіть з ним заспівали пісеньку, на честь якої названо гурт, в якому я співаю. Нільсен подорожує світом і вільно володіє принаймні чотирма мовами: данською(його рідна), англійською, німецькою, французькою, щось розповідав мені про іспанську, може, ще трохи знає з арабської, перської, бо свого часу побував в Ірані, Іраку та Афганістані. Нільсену сподобалися Чернівці, він дуже захопився нашим університетом.

– Чула, що ви своєрідним способом шукали реквізити і вбрання для виступу на літньому майданчику біля «Sorbonne»…
(І мене особисто дивує сполучення “сигарно-поетичний вечір” і Nielsen…)
– Нам треба було знайти для виступу жіноче взуття на підборах 42 розміру. Звичайно, знайти таке трохи складно. Перше, куди ми пішли, був театр. У театрі нам відмовили, Нільсен під час концерту навіть поскаржився на цю відмову. На жаль, я трохи занедужала, мала температуру, боліло горло, але втрачений голос не завадив піти до «Реміксу» та обирати гітару для виступу. А взуття ми все ж знайшли у найближчому секонд хенді.

Нільсен хотів грати всередині клубу, на жаль, дозволу на це не дали через те, що то вечір був сигарний. У гримерці я зустрілась із Юрієм Андруховичем і впевнилася, що й він не до кінця розуміє спосіб життя Нільсена.

Нільсен – вегетаріанець. У Чернівці він приїхав із застудженим горлом, але ліків не приймає. Тільки натуральні продукти, ось чому я й шукала імбир до його приїзду. Він надає перевагу зеленому чаю без цукру, але з медом. А ще він дуже любить, як я помітила, помідори та огірки, тож я пригостила його овочами та фруктами зі свого саду. Одного разу він сказав мені :«I think maybe it’s time for cucumber» (Гадаю, що вже час з’їсти огірок). Українську кухню випало скуштувати на Цецено останнього дня фестивалю і йому дуже сподобалася наша мамалига.

– Фестиваль вже завершився. Гості роз’їхались. Чи продовжуєш спілкуватися з Нільсеном та з іншими учасниками фестивалю?
– Нільсен поїхав 10 вересня. Не думала, що мені буде так цікаво працювати з ним, я робила це для душі, для свого задоволення. Крім Нільсена, я познайомилась ще з багатьма чудовими поетами, перекладачами, організаторами та просто волонтерами. Була би рада займатися цим наступного року, а Нільсен пообіцяв приїхати ще раз. Він передав мені диски зі своєї музикою, якщо когось зацікавить, то я виставлю «Вконтакті» музику разом із його віршами (тексти до пісень), але англійською та данською.

– Мегі, фестиваль допоміг тобі вдосконалити мову?
–  Не тільки. Робота на фестивалі переконала мене, що я обрала спеціальність, у якій себе  бачу. Перекладач – дуже цікава професія.
– Бажаю тобі на наступному фестивалі бути не тільки волонтером, перекладачем, а й мати персональну виставку картин і виступ свого гурту «Qu’est-ce que c’est?».

Василь Махно: “Я – український поет, який просто живе за океаном” 

А мені, авторові цих рядків, першого дня фестивалю поталанило зустрітися з Василем Махном (Україна-США).

Василь Махно — поет, есеїст, перекладач. Живе у США. Він приїхав у Європу в рамках європейського турне, братиме участь у Форумі видавців у Львові, літературному фестивалі у Польщі та фестивалі Бруно Шульца в Дрогобичі. Його вірші та есе перекладалися польською, англійською, сербською, німецькою, вірменською, російською, румунською та словенською мовами. Перекладає сучасну польську, американську та сербську поезії. Належить до Асоціації українських письменників та PEN Club (США).

фрагмент зустрічі – http://youtu.be/CIf3_surbu0

Слухачі спілкувалися з Василем Махном під час автограф-сесії і наступного дня на поетичних читаннях у Художньому музеї.

«…кілька запитань полишаються без відповіді:
– білий папір – чи легше писати на піску
на камені в повітрі. Бути поетом
книги повітря поетом книги піску
поетом книги пагорба. Легше бути
білими шатами – закресленою літерою –
важливо бути зерном піску –
зіницею риби – пам”яттю рослини –
тягучою кров”ю кактуса…»
Диптих про поезію

«В епоху всесвітньої глобалізації та Інтернету не важливо, де ти живеш. Головне – ким ти сам себе вважаєш, якою мовою пишеш. Я – український поет», — відповів Василь Махно на запитання, чому у програмі фестивалю зазначено «США — Україна» і що все ж є первинним.
Літературний герой Василя Махна, боксер з Бучача «доподоржувався» до Юніонсквер. Побачив світ. А ми, хто так далеко не подорожує, теж можемо бачити  світ завдяки подорожам автора і його героїв. Боксер, звичайно, не елемент декорації того світу, який він випробував на власному досвіді. Прототип героя, Стів, свого часу зустрівся Василю на 14 вулиці. Вулиці без назв… Ілюзія і реальність.  І ще, як  зазначив  Василь Махно, стереотипи. У кожного свої. Як у голлівудській історії… Але це мій погляд на Новий  світ…

«може й тому на обкладинці «Схими»
тінь мандрівця що заходить за схили…»
«Джаз з Орфеєм»

Я й собі  помандрувала до Дрогобича, про що згодом розповім обов’язково…

Поет-урбаніст, фотограф-любитель і трішки бард

І ще насолоджуюсь образами, метафорами із збірки віршів «Mapewwwo» переможця конкурсу на участь в «Поетичній прогулянці» від Meridian Czernowitz Ярослава Гадзінського.

«Опущене зморшкувате обличчя літа
важко вдихає цей важкий пил шахової дошки
помічаючи всі зайві кадри кліпів в кліпаннях вій,
наприкінці гри чи вже просто поза нею».
Велика шахівниця полів

Поет-урбаніст, трішки бард, фотограф-любитель.
Народився на Чернігівщині.
Мешкав у Ніжині, Києві та Вроцлаві.
«Почав писати вірші на початку 2000 року. Любов до поезії несподівано прийшла через невинне шкільне захоплення органічною та неорганічною хімією. Тому поезія для мене була ланцюгом необоротних хімічних дослідів та реакцій. Вже потім я дрейфував в сторону містики та урбанізму. Справжнім творчим стимулом для розвитку мене яко піїта була Ніжинська літературна студія та смолоскипіське літературне середовище. Ось така от генетична модифікація. А щодо вподобань, то це дуже великий пласт: починаючи із Мацуо Башьо (перша книга поезії серйозно прочитана та осмилена, через яку спонтанно і почалася моя творчість) й закінчуючи величезним житловим масивом сучасної української та зарубіжної літератури».
Інформація з АЖ – інтернет-видання про сучасне мистецтво.

«Зроби так, щоб я почав вірити
не лише в те, що бачу за вікном.
натільні хрестики висотних кранів
давно розчинилися під тонким пір’ям
кислотних жар-птиць
кожної скороминущої осені…»
Камери спостережень. Ярослав Гадзінський

Час серця (Herzzeit) від Петра Рихла

Під час Міжнародного поетичного фестивалю посол Німеччини в Україні Крістоф Вайль від імені німецького президента Йоахіма Гаука вручив Петру Рихлу нагороду — орден «За заслуги перед ФРН». Цієї осені має вийти друком  книга  Петра Рихла і  Лариси Цибенко  «Листування Пауля Целана з Інґеборґ Бахманн».  Петро Рихло перекладав лише листи Целана, а Лариса Цибенко  – тільки листи Бахман.

Чи завершився фестиваль?

Особисто для мене — ні…
Кожний свідомо лишає простір для власних інтерпретацій баченого і почутого на фестивалі.
Хоча зізнаюсь, що маю тепер біля десятка нових книжок, багато фото, переглядаю сайт фестивалю — і все це, як у калейдоскопі. Безліч різноманітних вражень складається у просторову яскраву мозаїку спогадів, вражень, асоціацій…
Дякую, Фестивалю!

Тетяна Спориніна, «Версії»

Запис Мозаїка зустрічей та спостережень. Частина 2. Про музикантів, поетів, мандрівників і перекладачів фестивалю… спершу з'явиться на Медіа-Версії.