За всю історію існування людини ми не спромоглися збагнути багатьох речей про самих себе. Навіть таких, що здаються очевидними…

1. Здатність червоніти. Науковці вважаютьоднією з найбільших прогалин у теорії еволюції відсутність чіткого пояснення того, чому люди, потрапивши в незручне становище або брешуть, червоніють. Адже це безпосередній сигнал оточенню: дивіться, я вас обманюю! Можна тільки припустити, що посилаючи почервоніння на обличчя, природа змушує людей менше брехати. Знову ж таки, коли брехун червоніє, це може свідчити про його готовність вибачитися. Відтак, можливо, що здатність червоніти допомагає людям зменшити агресію в суспільстві.

2. Сміх. Досі не зрозуміло,що саме змушує людину сміятися, бо почуття гумору в усіх різне. Припущення науковців: сміх потрібний для збалансування психічних процесів. Скажімо, щоби «гасити» надмірне збудження, напругу чи скорботу. Адже сміх спричиняє справжню «біохімічну бурю»: виробляє природні засоби сп’яніння – ендорфіни, антидепресанти. Недарма ж англійці створили прислів’я: «Навчи мене сміятися – врятуй мою душу».

3. Сни. Наші далекі предки були переконані :під час сну душа людини тимчасово залишаєтіло, аби повештатися світом, і нам сниться те, що вона бачить у своїх мандрах. А Зигмунд Фрейд стверджував, що сни є проявом несвідомого сексуального бажання. Сьогодні більшість дослідників це спростовують, припускаючи, що сни виникають у нашому мозку внаслідок невпорядкованої електричної активності. Приблизно кожні 90 хвилин стволова частина мозку хаотично розсилає до всіх ділянок мозку електричні імпульси. Єдиний спосіб упорядкувати їх – дивитися сни… Вони не несуть жодного повідомлення. Але не такі вже й безглузді.  Ще одна версія – сни, ймовірно, допомагають враженням дня перейти з розряду короткострокової у тривалу пам’ять

4. Прагнення створювати мистецькі твори.  Людина просто не може не творити прекрасне. Воно тішить око, але, як правило, позбавлене будь-якого утилітарного призначення. І навіщо воно потрібне? Припущення дослідників: краса мистецтва, нехай опосередковано, допомагає людині створювати більш якісні ужиткові об’єкти. Скажімо, комфортне середовище проживання люди сприймають ще й як естетично привабливе. А некомфортне – як потворне. Створюючи твори мистецтва, людина тренує мозок. А, можливо, правий був Лев Толстой, який писав: «…словом одна людина передає іншій свої думки, мистецтвом же люди передають одне одному свої почуття».

5. Забобони. Раціонального змісту в забобонах немає. Але ж вони існують. Парадокс? Науковці припускають, що живучість прикмет полягає в запам’ятовуванні удач і забуванні неприємностей. Ми стаємо особливо забобонними, коли в нас якісь труднощі. Через похмурі думки ми гірше контролюємо свої дії і робимо нові помилки. А далі все списуємо на чорного кота. Коли ж людина обходить кота, вона налаштовує себе на те, що все буде добре. Це своєрідне плацебо – щось нешкідливе замість ліків.

6. Альтруїзм. Ця унікальна людська функція – жити для інших – закладена в наші гени. Що ж змушує людей допомагатинавіть не родичам і без користі для себе? Психологи припускають, що ця риса потрібна при виборі партнера – як чоловіками, так і жінками. Відданість робить людину більш привабливою для протилежної статі, адже вона говорить про здатність зберігати майбутнє потомство.

7. Звичка колупатися в носі. Нібито шкідливе  й несимпатичне заняття, але колупаються в носі усі – хто відкрито, хто приховано. Сенс, можливо, криється не в самому процесі, а в його наслідках. Адже багато хто ще й з’їдає те, що видобуває з носу. Огидно? Та дехто з дослідників вважає, що це підсвідомий спосіб зміцнити імунну систему організму. Потрапляючи до шлунка, ця «субстанція» спрацьовує як універсальна вакцина від багатьох недуг. А масаж пальцями слизової оболонки носу покращує діяльність мозку.

8. Поцілунок. Як виникла традиція цілуватися, чому отримала сексуальне забарвлення – точно ніхто не знає. Хоча гіпотез – хоч греблю гати. Можливо, поцілунок – теж своєрідний спосіб вакцинації, підказаний природою. Слина людини містить різні бактерії. Приблизно 80% з них – однакові для всіх людей, а 20% – індивідуальні. При поцілунках ці бактерії передаються від людини до людини. Вони спричиняють активацію інших мікроорганізмів і запускають процес утворення антитіл.

9. Тривалий підлітковий період. Навіть у наших найближчих родичів – великих мавп – немає такого тривалого переходу від підліткового періоду до дорослого життя. Статева зрілість у мавп настає приблизно у 5 років, коли в них закінчується дитинство. Чому ж у людини так званий пубертатний період може тривати й до 20 років? Можливо це – більш пізній набуток людства. Що вищий розвиток людського суспільства, то ширше смуга між статевою і психологічною зрілістю.

Запис ТОП-9незбагненних таємниць Людини– за версією «New Scientist» спершу з'явиться на Медіа-Версії.