«Тоска» – опера на 3 дії Джакомо Пуччіні на італійське лібрето Луїджі Іллікі і Джузеппе Джакоза за однойменною драмою Віктор’єна Сарду. Прем’єра відбулася в Театрі Костанцо у Римі 14 січня 1900 року.

Дійові особи та виконавці:
Флорія Тоска – Богдана Зайцева–Чебан
Маріо Каварадоссі – Володимир Фісюк
Барон Скарпіа – Олександр Форкушак ( соліст Національного Президентського оркестру та Київської оперної студії )
Анджелотті – Борис Ковріжних
Ризничий – Василь Мельничук
Сполетта – Павло Дворський
Шароне – Іван Щербак
Тюремник – Андрій Солтис
Пастушок – Людмила Беня
Академічний камерний хор «Чернівці», художній керівник – Надія Селезньова, хормейстер – Євген Гнатчук
Хор та балет ЗАБАПІТ ім. А.Кушніренка, художній керівник – Ярослав Солтис, хормейстер – Валерій Гураль
Академічний симфонічний оркестр
Дитячий хор, керівник – Надія Селезньова
Режисер-постановник та художник-постановник – Тетяна Воронова
Асистент режисера – Надія Селезньова
Диригент-постановник – Йосип Созанський
Художній керівник – Руслана Косар

Браво!   Загалом у виставі взяли участь понад 100 виконавців. Дякуємо всім за натхненну працю і високу виконавську майстерність. Збереження та розвиток української культури під час війни є складним процесом, але дуже важливим. Адже культура – це життєва сила суспільства.

Більше фото з вистави за посиланням – «ТОСКА» ДЖАКОМО ПУЧЧІНІ НА СЦЕНІ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ФІЛАРМОНІЇ…

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Опера Джакомо Пуччіні «Тоска» на сцені Чернівецької філармонії… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Фото shpalta.media

Після перемоги п’єси Оксани Драчковської «Різдво» в «Коронації слова-2016», авторка зізналася в інтерв’ю інтернет-виданню «Дивись.info»: «В приватній бесіді мені сказали, що «Різдво» має чималі шанси потрапити на професійну сцену. Чекатиму». Упродовж чотирьох наступних років Оксані стало відомо, що академічні театри вважають її «короновану» п’єсу «занадто авангардною», а експериментальні – «занадто традиційною». Як на мене, то режисери просто бояться «не потягнути» цей ніби простий і нехитрий, а насправді дуже глибокий і насичений алюзіями твір. Ну бо тут справді треба ставити і грати геніально, щоб акторською чи режисерською незграбністю не зіпсувати тонкого серпанку емоцій, які огортають від кожної репліки героїв.
Отже, «Різдво». Сюжет п’єси нагадує біблійну історію про народження Ісуса у гнаних людьми батьків, цілком земних Марії і Йосипа. Але це не оповідь про майбутнього мученика (бо мучеником малюк з п’єси уже народився), а розкриття у стислих, я б навіть сказала скупих фразах, доль кількох дійових осіб: батьків малюка, старших людей, які приймають подорожніх у свою домівку в різдвяний вечір, а також тих, хто залишається «за кадром», але з розмов ніби присутній на сцені.

Попри гучні заголовки в місцевих ЗМІ про «перше читання п’єси Оксани Драчковської», насправді у ці святкові вихідні, коли Чернівці відзначали День міста, «Різдво» вголос читали вже вдруге. «Першу читку» 2017-го організували вимушені переселенці Карен та Ірина Гамбаряни – за тиждень до Великодня.  Карен – професійний актор і режисер, учасник АТО, Ірина – журналістка, у Чернівцях організували творчий клуб «Зеленка». До «першої читки» в Будинку естетики та дозвілля (в народі – «Шепетівку») запросили і переселенців, і всіх охочих, ролі розподіляли експромтом. А ефект читання був справді терапевтичним: читці і глядачі переживали катарсис зі справжніми сльозами і духовним оновленням.

Суботні читання-2020 у дворику Палацу школярів уже були не такими камерними і не такими аматорськими. По-перше, ролі читали (хоч ще і не грали, та все ж) справжні актори: Олег Колянківський – актор, заступник директора Чернівецького обласного музею народної архітектури і побуту; Ігор Дем’янюк – художній керівник «Театру на Перехресті» КБУ Будинку культури «Роша»; Тетяна Маслюк – актриса народного театру «Темп»; Софія Досяківська – актриса, учениця школи сценічного мистецтва «Great Stage»; авторські ремарки читала Любов Добровольська.  Одну з жіночих ролей (у якій, вочевидь, багато взято від авторки) читала й сама Оксана Драчковська, а епізодичну роль хлопчика читав її молодший син Назарчик, «Зайка на візку» – відомий у місті юний активіст із захисту прав маломобільних людей. Режисеркою дійства була Марта  Шумілова-Лисякова. По-друге, у цій читці був живий і найпрофесійніший музичний супровід: наживо співали (і також грали ролі колядників) Надія Селезньова – художня керівниця та головна деригентка академічного камерного хору «Чернівці» та соліст, артист  цього ж хору Андрій Монін. По-третє, було багато глядачів, і серед них – багато не випадкових, а справжніх поціновувачів театру. Адже у цій чудовій локації упродовж двох днів тривав театральний марафон «Театр з присмаком кави», де відбувалися перегляди аматорських вистав, дискусії, майстер-класи. Звісно, за кавою.

Читання «Різдва» і на цей раз – уже на відкритому просторі, чималій сцені і для численних глядачів – вийшли дуже затишними і теплими. Тож якщо ця п’єса так пасувала у Чернівцях і до Великодня, і до Дня міста – то мабуть, пасуватиме цілорічно і до репертуару якогось із театрів? Агов, митці! Які там ваші творчі плани? :)

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис У Чернівцях «Різдво» – завжди вчасно спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Ювілейний концерт академічного камерного хору «Чернівці» під орудою художньої керівниці та головної диригентки, заслуженої діячки мистецтв України, чарівної Надії Селезньової  став одним із найпомітніших дарунків січневої філармонійної програми чернівчанам і гостям міста.  

Ретроспектива

Історія камерного хору Чернівецької обласної філармонії розпочинася понад чверть століття тому, 1993-го року. Очолював колектив до останнього дня свого земного буття  заслужений працівник культури України  Василь Галичанський (1932-2008).

Наступного року здійснили повну реорганізацію колективу, а художнім керівником та диригентом хору стала випускниця Національної музичної академії України ім. Петра Чайковського, викладачка кафедри музичної педагогіки НМАУ Надія Селезньова. І оновлений колектив отримав назву «Чернівці».

Надія Селезньова

Їхній перший виступ – презентаційна різдвяна програма «Нова радість» –  припав на 9 січня 2010 року. Відтоді академічний хор і виступає з колядками щороку. Однак більш важливим дебютом колектив вважає  участь у престижному міжнародному хоровому форумі – Пасхальній хоровій Асамблеї у квітні 2010 року в Києві. 

А слухати хотілося ще і ще

Як зауважує п. Надія, хор узяв курс на універсальність і співає в будь-якому жанрі. Це і класичні та оперні твори в академічній манері, і старовинна музика й автентичний народний спів, і хорова музика народів світу  та сучасні аранжування пісень естрадного напрямку тощо. В цьому переконалися всі, хто прийшов на ювілейний концерт. Адже звучали українські, румунські, сербські, грузинські народні пісні. Китайська ж народна пісня «Квітка жасмину» у хоровій обробці відомої української композиторки з Чернівців Олени Чмут відкрила всі можливості голосового діапазону солістки Надії Селезньової.      

Про ще одну пісню у виконанні пані Надії не можу не згадати. Ще за життя відомого буковинського поета Миколи Бучка Олена Чмут написала музику на його вірш «Я до тебе лечу». А виконала її Селезньова під фортепіанну фактурну імпровізацію молодого таланта з училища ім. Воробкевича Дениса Зарубайка.

Нині репертуар хору нараховує кілька сотень хорових творів і вагому його частину становить духовна літургійна музика.         

За минулі роки хор «Чернівці» здобув чимало відзнак і нагород. Серед останніх – 1-е місце в номінації «професійні хори» на міжнародному хоровому конкурсі духової музики «Хайнувка-2019» (Польща) торік у травні. Прикметно, що звання «академічний» хор отримав уже наприкінці першого року свого існування  – у грудні 2010.

А спільно з академічним симфонічним оркестром хор «Чернівці» здійснив великі прем’єрні проекти національного масштабу. Зокрема, через століття забуття музиканти і хористи відтворили «Заповіт» В.Барвінського та «Заповіт» М.Вербицького, автора українського гімну, на слова Тараса Шевченка; кантату «Данило Галицький»  Б. Крижанівського, відомого композитора з Буковини. Саме хор «Чернівці» першим в Україні відродив духовні твори Є. Мандичевського. А завдяки міжнародній співпраці з австрійським дослідником-музикознавцем Дітмаром Фрізенеггером, напереддоні 10-річчя хору побачив світ перший CD-диск із записом Літургії №1 чернівчанина Євзебія Мандичевського. І саме його твором «Хваліте Господа» й колядкою Тетяни Яшвілі «Нове чудо» в хоровій обробці чернівецького композитора Володимира Шнайдера й розпочали свій концертний марафон хористи. Кожний наступний номер тримав у напрузі цілий зал!  Квіти, усмішки бурхливі оплески…

Смаколик:  Рояль, джембе, контрабас і сопілка

А який сюрприз підготували музиканти своїм прихильникам ! – костюмовану авнгардистську музичну замальовку «Щедрик» в аранжуванні Сергія Поплавського та Лілії Холоменюк. До числа виконавців увійшли Лілія Холоменюк (рояль), Катерина Іванчук (джембе*), Роман Пентя (контрабас) і  Арсеній Данилюк (сопілка). Це треба бачити і чути! 

Мушу зізнатися, що тільки в моменти, коли пишу про музику і концерти, я шкодую, що є газетярем, а не телевізійником чи бодай радійником. Бо все ж таки немає слів, які можуть передати космічну сферу звуків і мелодій. А хотілося б сказати про кожен з 24 номерів цього концерту.  Тому й кажу без перебільшення: кожний з присутніх на ювілейному концерті хору «Чернівці», мабуть, подумки сказав собі того вечора: «Як мені пощастило!».  І додав: «До наступних зустрічей!»

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

 * Дже́мбе — західноафриканський барабан у формі кубка з відкритим вузьким низом і широким верхом, на який натягнено мембрану зі шкіри — найчастіше козячої. За формою належить до так званих барабанів у формі кубка, за звукоутворенням — до мембранофонів.

Запис 10 років творчості,  10 років радості: аншлаг, овації, піднесений настрій спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Євсевій Мандичевський — «БУКОВИЙ КРАЙ» (1888 р.),
сценічна кантата для хору, солістів і оркестру за п’єсою Й. Відманна (виконується мовою оригіналу)
Упорядник видання оригіналу партитури — ДІТМАР ФРІЗЕНЕГГЕР
Поетичний переклад — ВОЛОДИМИР КАМ’ЯНЕЦЬ, ПЕТРО РИХЛО
Алегоричні персонажі:
Буковина — НАДІЯ ФЕСЕНКО (сопрано)
Сільван — ВОЛОДИМИР ФІСЮК (тенор)
Рустиція — БОГДАНА ЗАЙЦЕВА-ЧЕБАН (сопрано)
Монтан — ІГОР РАЦА (баритон)
Хор місцевого люду — Академічний камерний хор «Чернівці»
Художній керівник і головний диригент — НАДІЯ СЕЛЕЗНЬОВА
Академічний симфонічний оркестр Чернівецької обласної філармонії
Диригент — ЙОСИП СОЗАНСЬКИЙ

Браво! Дякуємо за прекрасний концерт!
Більше фото з концерту за посиланням – КАНТАТА «У БУКОВОМУ КРАЇ» ЄВСЕВІЯ МАНДИЧЕВСЬКОГО

©Тетяна Спориніна,
фото автора і SergyiS

Запис Євсевій Мандичевський — «БУКОВИЙ КРАЙ» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Традиційне мистецьке свято «Цвіт культури розвивається» уже вчетверте проводить Учбово-методичний центр культури Буковини. 22 грудня у залі Чернівецької обласної філармонії ім. Д. Гнатюка зібралися митці краю, працівники закладів культури, представники місцевої влади та всі небайдужі до культури чернівчани. І вже вкотре як головний підсумок 2017-го згадуються моменти відродження культури в Україні – єдиній сфері, де підйом таки помітний. На відміну від інших реформ. На Буковині цю подію відзначили першим врученням мистецької відзнаки «Відкриття року».

* У номінації «Музичне мистецтво» – проект Чернівецької обласної філармонії, присвячений творчості композитора Євсевія Мандичевського. Автор ідеї – музикознавець Дітмар Фрізеннегер (Австрія). Втілювали проект художній керівник та головний диригент академічного симфонічного оркестру, заслужений діяч мистецтв України Йосип Созанський, художній керівник та головний диригент академічного камерного хору «Чернівці» Надія Селезньова.

*У номінації «Театральне мистецтво» за кращу жіночу роль у виставі «Маестро і Кароліна» – артистка Сніжана Винарчук; за кращу чоловічу роль у виставі «Слуги і сніг» – артист Григорій Руденко.

*У номінації «Бібліотечна справа» – проект Чернівецької обласної бібліотеки «Обласний книжковий фестиваль «БукФест». Автор проекту – заступник директора Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Михайла Івасюка, заслужений працівник культури України Олена Баннікова.

І в номінації «Юний талант» – лауреат всеукраїнських та міжнародних мистецьких конкурсів, переможниця ХІІ Всеукраїнської музичної олімпіади «Голос країни», учениця Чернівецької музичної школи №2 Даніела Паламарюк.

А ще нинішнього року за підсумками  обласної атестації народних аматорських колективів вручені почесні відзнаки управління культури Чернівецької ОДА низці художніх аматорських колективів у різних видах та жанрах мистецтва.

На знімках

* Проект “Три дні музики Євсевія Мандичевського у Чернівцях” і його автори – Дітмар Фрізеннегер із Йосипом Созанським, та Надія Селезньова. 

Запис Мистецька відзнака «Відкриття року» – підсумок культурного життя Буковини 2017-го року спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Дослідники творчості багатьох українських митців часто нагадують такого собі Шерлока Холмса, який, користуючись хиткими зачіпками та власною інтуїцією, намагається розкрити таємниці майстра і відшукати його «скарб». От і багатовекторна творчість буковинця Сидора Воробкевича – це коштовна мозаїка, сегменти якої розкидані по всьому світу. Один з таких був нещодавно представлений чернівецькій публіці.

Композитор, письменник, поет, педагог, редактор часописів Буковини, художник – Сидір Ворорбкевич був воднораз православним священиком, що позначилося на музичній спадщині митця. «Літургію Іоанна Златоустого» виконав Академічний камерний хор «Чернівці» під орудою Надії Селезньової. Художній керівник і диригент хору поділилася думками про цю знаменну для культури Буковини події.

– Надіє, як виник задум виконати цей твір?

– До мене підійшов отець Микита (Сторожук) з нотами «Літургії» й запропонував виконати цей твір. Саме завдяки йому «Літургія» Воробкевича вперше прозвучала повністю. Тепер плануємо видати запис.

Концерт планувався не заради зовнішнього ефекту. Він пройшов у певному науково-практичному форматі й має перш за все історичну цінність. Відродження свого, національного – це завжди подвижницька справа. І зараз, у такий напружений час, це, як ніколи, актуально.

– Наскільки складний твір?

– Загалом він досить простий, але має свої труднощі. Одразу здивував незвичний виконавський склад: чоловічий хор плюс мецо-сопрано. Вперше я побачила таку п’ятиголосну  партитуру. Порадившись із артистами хору, вирішила спробувати. Це бувризик, своєрідний експеримент – і, як показав концерт, вдалий.

– Особисто для вас «Літургія» Воробкевича – це початок відродження духовної спадщини композитора?

– Я ніколи не задавалася такою метою – підіймати пласт духовної музики Воробкевича. В мене є одна його «Літургія» для чоловічого складу румунською мовою. Наразі ми ведемо пошуки в архівах Львова й Відня. Так склалося, що на Буковині спадщиною композитора першим почав займатися Андрій Миколайович Кушніренко. Він натрапив на архіви Воробкевича, проте не заглиблювався  в його духовну творчість. Час був такий… Кушніренко опублікував окремі духовні піснеспіви Воробкевича, при цьому  інтерпретував їх з точки зору професійного хормейстера, зробив переклад канонічного тексту українською мовою.

– А ви вносили корективи до авторського тексту?

– Не хотілося щось змінювати, намагалася максимально залишити оригінальну авторську версію. Таке «компактне» звучання, як у партитурі Воробкевича, мені дуже імпонує, бо нагадує орган. Уже пізніше, у процесі роботи, я зрозуміла композиторський задум: для чоловічих голосів, які домінують, все написане дуже зручно, а жіночі – у «тьмяному» низькому регістрі звучать м’яко й «матово». У «Літургії» Воробкевич досягнув балансу між художньою красою, прагненням привнести неповторний буковинський колорит і церковним каноном. У своєму жанрі – це геніальний твір, найяскравіший взірець буковинської богослужбової музики.

– Як не парадоксально, але «Літургія» у стінах філармонії прозвучала винятково молитовно. На концерті вам удалося створити в залі особливу атмосферу – не світську, а церковну…

– Це те, чого ми найбільше прагнули. Після концерту в мене було відчуття, що я побувала на церковній службі. Це спільна енергетика, соборність…

– Особливо під час «Отче наш», коли слухачі встали для спільної молитви.

– Так, я «відчула» спиною цей момент. Багато що залежить від самої публіки. В залі було багато духовенства, віруючих людей…

– Що у планах?

– Розпочинаємо загальнонаціональний проект з відродження українського музичного мистецтва. Сама ідея належить диригенту симфонічного оркестру Йосипу Созанському, разом з ним будемо її втілювати. Важливо, що нас підтримала Віра Китайгородська, яка очолила нещодавно обласну культуру. І не тільки підтримала, а й подарувала оригінальну назву цьому проекту – «Жайвір і грім», яка, чесно кажучи, спочатку здивувала мене. Проте п.Віра пояснила її так: жайвір – це митець, який прагне до високих цілей, а грім – це різноманітні перешкоди, які виникають на його шляху. І саме в цьому протистоянні народжується щось нове. До речі, назва «Жайвір і грім» стала символічною для нашого проекту, адже самого Воробкевича називають «буковинським жайвором».

Тетяна КОГУТ, музикознавець

Запис Надія СЕЛЕЗНЬОВА: «Я ніби побувала на церковній службі… Бо публіка молилася разом із нами» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Тарас Шевченко

ПРОРОК

Неначе праведних дітей,
Господь, любя отих людей, 
Послав на землю їм пророка; 
Свою любов благовістить, 
Святую правду возвістить!
Неначе наш Дніпро широкий, 
Слова його лились, текли 
І в серце падали глибоко! 
Огнем невидимим пекли 
Замерзлі душі. Полюбили 
Того пророка, скрізь ходили 
За ним і сльози, знай, лили 
Навчені люди. І лукаві! 
Господнюю святую славу 
Розтлили… І чужим богам 
Пожерли жертву! Омерзились! 
І мужа свята… горе вам! 
На стогнах каменем побили. 
І праведно господь великий, 
Мов на звірей тих лютих, диких, 
Кайдани повелів кувать, 
Глибокі тюрми покопать. 
І роде лютий і жестокий! 
Вомісто кроткого пророка… 
Царя вам повелів надать!

У програмі: хорові та вокальні твори на тексти Тараса Шевченка у виконанні артистів Академічного камерного хору “Чернівці”.
Художній керівник і головний диригент Надія СЕЛЕЗНЬОВА, диригент-хормейстер Володимир ШНАЙДЕР, концертмейстер – Лілія ХОЛОМЕНЮК.
Солісти: Тетяна КИШКАН, Тетяна ШПОРТА, Іван КУЄК.
Поему “Пророк, або Остання ніч Тараса” читав автор: лауреат літературних премій, Член Національної спілки письменників України, поет Микола БУЧКО.
На вечері виступили журналіст Жанна Одинська, поет, доктор філології Борис Бунчук, голова Чернівецького обласного об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка Остап Савчук.

Фрагмент концерту – http://youtu.be/05PuNkKjPLE

Фрагмент концерту –  http://youtu.be/zqRgxolHb2I

Тетяна Стрільчик, “Версії”,
фото автора

Запис «Слова його лились, текли і в серце падали глибоко!…» спершу з'явиться на Медіа-Версії.