Про успішну кооперативну сироварню в с. Михайлівка, яке разом з іншими 5-ма селами входить до ОТГ з понад 13,5-тисячним населенням, «Версії» вже писали неодноразово. А в тій же Михайлівці від весни 2018-го працює центр апітерапії!

Апітерапія – дослівно: лікування продуктами бджільництва. (лікування прополісом, пергою, маточним молочком, бджолиним підмором тощо, а також сон на вуликах)

Михайлівський апітерапевтичний оздоровчий комплекс МИВІРА відкрився 6 травня 2018 року в рамках програми сталого розвитку Чернівецької області за підтримки Австрійської Агенції Розвитку, програми розвитку ООН в Україні та фізичної-особи підприємця Михайла Баловсяка.

Пан Михайло разом з дружиною Вірою займалися бджільництвом раніше. Але одна справа – просто розводити бджіл і продавати мед, а зовсім інша – надавати послугу. Тож пані Віра з усмішкою розповідає, як вони, пишучи бізнес-план для грантодавця, і самі  розширили свої знання з бджільництва:

• Консультувалися у лікарів, які надали експертні пояснення щодо ефективності методу апітерапії. Наприклад, процедура «сон на вулику» стає результативною щонайменше через 5-7 щоденних 3-годинних повторень. Це не пігулка, яка подіє миттєво, це реабілітація – в тому числі, від стресу. Тож тепер сюди приїздять цілими родинами, часом – на тиждень. Бувають екскурсії, школярів привозять подивитися на бджілок і на музей.

Так-так, у Баловсяків у їхньому центрі апітерапії є і кімната-музей, у якій зберігаються і старовинні, і сучасні експонати-інструменти догляду за бджілками.

А власне для лікування використовуються один п’ятимісний, два одномісні будиночки та три піраміди із 10-ма лежанками, куди люди зможуть прийти, полежати кілька годин, або переночувати. Під лежаками живуть  40 сімей бджіл, які і є цілителями.

Господарі апі-центру з посиланням на медиків стверджують, що бджолині вібрації позитивно впливають на всі процеси в організмі: на дихальну, нервову системи, опорно-руховий апарат,. Апітерапія корисна діабетикам та не має протипоказань. Навіть алергіки можуть скористатись послугою сну на вулику, оскільки жодного прямого контакту ні з медом, ні з бджолами, ні з продуктами їх життєдіяльності немає.

Будиночки, каже пан Михайло, збудовані з натуральних матеріалів, пофарбовані фарбами на водяній основі. Жодної хімії!

У центрі п’ятимісного будиночку – великий круглий стіл, який увінчує самовар, і для гостей  трав’яний чай з медом особливо смакує з гарних глиняних чашок. Ну і не лише чаєм тут пригощають – продукти бджільництва надають особливого присмаку і міцнішим напоям. Вартість години «сну на бджолах» – 40 грн, ніч коштує 250 грн.

Господарі центру випробували дію оригінальної терапії на собі, та й онуки їхні, які приїздять до бабусі з дідусем на вихідні, також люблять поспати під бджолиний гул – для них є спеціальне маленьке ліжечко, в якому дитина може спати хоч цілу ніч.

Голова Глибоцької об’єднаної тергромади Григорій Ванзуряк замахнувся на більше в розвитку громади, яку очолює: планує на території громади повноцінний агротуристичний кластер. І власний успіх не відділяє від успіху своєї ОТГ:

– Якщо в кожному дворі житиме підприємець, котрий зароблятиме собі і організує роботу найманим працівникам, тоді я можу вважати себе найуспішнішим головою в Україні.

А поки що Баловсяки у Михайлівці уже ефективно втілюють його і свою мрію!

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис За відновленням здоров’я – до бджілок у Глибоцьку ОТГ! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Були лазня й дискотека, а стала сироварня

У приміщенні кооперативу «Добрі газди», що у Михайлівці на Глибоччині, створюють сири за австрійськими, італійськими та голландськими рецептами. Коли зайшла до приміщення, де колись були лазня та бар з дискотекою,  побачила у своєрідному музейному куточку, де зберігаються фото почесних гостей та меценатів, знімок знайомого сировара, якому кілька років тому «Версії» присвятили кольоровий розворот газети. Бо це ж він – наш буковинець Юрій ВІЗНЮК виборов свого часу у Відні перше місце на традиційному конкурсі сироварів. Зварений Юрієм сир виявився кращим серед 750 різних сирів з усієї Австрії. Та його авторство з’ясувалося лише під час нагородження, коли господар-сировар, якому Юрій допомагав у роботі, вийшов за нагородою. Він подивився на дату виготовлення сиру і зрозумів, що цей сир варив його учень-помічник з України. Бо на кожному сирові є дата його виготовлення. А дата найкращого сиру припала саме на день народження господаря, коли той відпочивав. І це був єдиний день у році, коли він не працював. Уточнення, погодьтеся, доволі шляхетне. Але завдяки йому Юрій Візнюк отримав тоді безпроцентний кредит, на який відкрив свою сироварню у Шишківцях, що на Кіцманщині. Так от, саме цей Візнюк і навчив михайлівських газд варити сири. Бо таких фахівців у краї не було. І варто зауважити, що сировари з Михайлівки настільки добре оволоділи новим для себе фахом, що коли до них на відкриття сироварні приїхала посол Австрії в Україні Герміна Поппеллер, то,скуштувавши їхньої продукції, вигукнула: «Такий сир варили на моїй малій Батьківщині. Неймовірно, але це ж тирольський сир!».

Григорій ВАНЗУРЯК, голова Глибоцької об’єднаної територіальної громади (ОТГ), який і розповів про реакцію посла, зауважив: «Ми були горді тим, що зуміли відтворити справжній австрійський автентичний смак сиру». За словами технолога кооперативу Віктора Бабина, альпійські та голландські сири дуже різняться: «Це дві різні філософії варіння, – каже він. – Італійські ж сири, як правило, напівтверді, до них додаємо горіхи, базилік тощо. Спеціаліст розповів, що на 1 кг сиру йде 10 л молока. «Ми могли б переробляти за день 1500 л, але у Михайлівці для цього замало корів. Тож у найкращий літній період переробляємо до 700 літрів», – розповів технолог..

До слова, за літр молока з жирністю 3,2% людям платять 9 грн. Якщо жирність вища,  можна заробити і 12-13 грн на літрі. Жирність, між іншим, перевіряють одразу ж під час здачі молока. Загалом вимоги до продукції тут європейські. Так, здати молоко можуть лише ті господарі, чиї корови пройшли ветеринарний огляд і в яких немає захворювань на зразок туберкульозу чи маститу. Крім того, щомісяця проводиться перевірка молока на вміст антибіотиків.

Кілосиру обходиться виробникам у 180 грн. Реалізують його дорожче, бо до ціни входять і транспортні та інші витрати.    

Кооператив «Добрі газди» об’єднує 36 членів. Зважаючи на зростання попиту на їхню продукцію, планують створити ще одне об’єднання, яке займатиметься вирощуванням кіз і овець. З їхнього молока вироблятимуть овечі сири – вони дуже популярні не тільки серед місцевого населення, а й серед приїжджих. 

З депресивного села – в успішні з допомогою Європи

– Михайлівка була яскраво вираженим депресивним селом, – розповів історію нині успішного села голова ОТГ Григорій Ванзуряк. – Почали шукати вихід, якусь ідею.Подивилися довкола – нібито і земля є, і біля сотні корів у людей залишилося. Тому вони й їздили продавати молоко та іншу молочку на ринки області. Тож, проаналізувавши ситуацію, разом з активом, себто сільськими депутатами,дійшли висновку, що могли б узятися за переробку молока. І запропонували михайлівчанам створити в селі сироварню. Проект виявився успішним, працює вже майже півтора року. На його реалізацію пішло близько року, – підсумував голова ОТГ.

А начальник управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Чернівецької облдержадміністрації Ганна Жебчук повідомила, що все це відбувалося в рамках пілотного проекту Австрійської Агенції Розвитку та Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй в Україні «Сталий розвиток сільських територій Чернівецької та Одеської областей».

– Тоді, 2018 року, ми реалізували 9 мікропроектів з розвитку об’єктів соціальної сфери в сільській місцевості на загальну суму 4,3 млн грн, а також налагодили переробку молока кооперативом «Добрі газди» у Глибоцькій ОТГ. Загалом там було освоєно 760 тис. грн, з яких допомога ЄС склала  607390 грн. Від Глибоцької сільради надійшло 75924 грн і стільки ж вклали самі «Добрі газди». Якщо ж узяти в цілому, то лише минулого року в області реалізовано 20 проектів міжнародної технічної допомоги, – наголосила п. Жебчук.  За її словами, сума залучених грантових коштів становить близько 10 млн євро.

Все для людини та в ім’я людини

Популярне за радянських часів гасло пригадалося, коли почула розмірковування директора «Добрих газд» Володимира Білоуса про філософію кооперативу. Авторціцих рядків вона особливо заімпонувала.

Річ у тім, що кінцевим, так би мовити,бенефіціаром, який отримує зиск від цього об’єднання, є… господар корів. Себто, пересічний мешканець села Михайлівка, який доглядає тварин і здає молоко на сироварню.

– Селянин приносить молоко, яке переробляють на сир, – пояснив директор. – Сир ми продаємо через мережу магазинів у Чернівцях. Хоча чимало покупців з області приїжджають сюди на сироварню, бо в нашому магазині дешевше – без транспортних витрат. Зауважу, що нас уже знаютьі в Києві. Так ось, усі гроші, які ми отримуємо від продажу сиру, щоправда, відрахувавши зарплату персоналу, комунальні послуги тощо, виплачуємо людям, які утримують велику рогату худобу. Саме тому наш кооператив неприбутковий. Натомість прибутки мають селяни: вони отримують за місяць по 5-6 тисяч гривень. Це не шалено великі гроші, але для сільської місцевості суми значні.

Та, мабуть, чи не найголовніше в цій ситуації те, підсумував голова ОТГ Григорій Ванзуряк, що люди нарешті зрозуміли: їхній добробут у їхніх руках. Тож на досягнутому зупинятися не збираються. Крім ферми з вирощування кіз та овець, планують організувати переробку смородини, кущі якої є на території кожної садиби. 

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис «Добрі газди» з Михайлівки варять європейські сири спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Гроші на обладнання Глибоцька громада виграла у конкурсі проектів Австрійського агентства розвитку та програми ООН. 

Українські села все активніше шукають позабюджетних коштів на власний розвиток. Перемагаючи в різних конкурсах – як українських, так і закордонних, громади отримують мільйони гривень на нові підприємства, розвиток туризму, покращення медицини та освіти. Розповідь про одну з таких громад – Глибоцьку на Буковині можна давати під девізом «Захотіли – зробили».

Була лазня – стала сироварня: так змінив своє призначення будиночок у Михайлівці на Глибоччині. Нині тут готують м’який сир і витримують тверді. Мистецтву сироваріння місцевих навчає технолог Сергій Щербак, направлений з Херсонщини компанією з виготовлення обладнання для виробництва сирів. Адже техніка – українська, і вона втричі дешевша від імпортної. Австрійське агентство і програма ООН на закупівлю обладнання виділили 20 тис. євро – приблизно 670 тис. грн. При цьому саму будівлю громада відремонтувала власним коштом. Персоналу тут на початку  – 4-5 працівників. Біотехнолог Віктор Бабин прийшов сюди за оголошенням у газеті. Місцеві жителі заробляють, здаючи до сироварні молоко: високої жирності, нерозведене, що впливає й на якість готового продукту – це показала вже перша партія м’якого сиру.     

Тверді сири дві доби витримують у ванні з розсолом, далі – просушка, місяць дозрівання – і дорога до споживача. Перш за все – для самої Глибоцької громади, до якої входить Михайлівка. Перш за все – школам і дитячим садочкам. І це лише один з проектів, які Глибоцька об’єднана територіальна громада втілює в життя, повідомила програма «Сегодня» на телеканалі «Україна».

Запис Сироварня з… лазні: у Чернівецькій області розвивають український бізнес спершу з'явиться на Медіа-Версії.