Більше половини дітей, які відвідують школи з угорською і румунською мовами навчання, не можуть здати ЗНО з української мови, а половина – з математики рідною мовою.

Про це заявила міністр освіти і науки України Лілія Гриневич в ефірі одного з телеканалів, – повідомляє Укрінформ.

«60% дітей шкіл з угорською мовою навчання, так само як і з румунською мовою навчання, не можуть здати навіть ЗНО з української мови. Тобто, доступу до вищої освіти у них вже немає. Більш того, до 50% не можуть здати математику на своїй рідній мові. Це теж велика проблема. І це свідчить ще й про низький рівень якості освіти в частині шкіл, тому що більшість з них – це школи на сільських територіях. І це теж робить свій вплив. І коли це сільська територія є місцем компактного проживання, то дитина не чує взагалі української мови», – підкреслила Гриневич.

Вона зазначила, що політики в деяких країнах Європи не сприйняли мовну статтю українського закону «Про освіту», оскільки не заглиблюються в неї.

«Зустрічі з міністрами освіти різних країн, які виражали тим чи іншим чином свою стурбованість текстом статті, показали, що вони читають його нецілісно… Угорщина – це взагалі окремий варіант. В Угорщині зараз триває передвиборча кампанія. І, на жаль, треба визнати, що частина наших громадян мають угорські паспорти і голосують на виборах. І звичайно, що їх політики тепер змагаються, хто краще захистить інтереси угорців в Україні, іноді навіть не заглиблюючись всередину самої суті процесу», – зазначила міністр.

Однак, за словами Гриневич, зустрічі з міністрами освіти, а також з міністром людських ресурсів Угорщини показали, що «вони розуміють повну адекватність наших аргументів», і в результаті цих зустрічей «вже виникає більш конструктивна позиція». А щодо поляків, то вони усвідомили під час переговорів, що сьогодні польські школи навчають так, як Україна пропонує в цьому законі, зазначила вона.

«Ми дійсно маємо можливість в початковій школі вчити в основному мовою меншини, поки діти оволодіють певним рівнем державної мови. Після цього, в залежності від готовності дітей, ми можемо відводити частину навчального часу на навчання державною мовою та збільшувати цей обсяг навчання державною мовою в старших класах. В результаті ми маємо частину предметів мовою меншини, а частину предметів – державною мовою. І саме те, що дитина не тільки вчить державну мову як предмет, а застосовує його для вивчення інших предметів, збільшує термінологічну базу, покращує лексичний запас дитини українською мовою», – пояснила вона.

Запис Більше половини дітей, які відвідують школи з угорською і румунською мовами навчання, не можуть здати ЗНО з української мови, а половина – з математики рідною мовою, – Лілія ГРИНЕВИЧ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

По-перше, не було прийнято жодного рішення стосовно ставлення крайового парламенту до «мовного» закону. Проект рішення, запропонований 24-ма депутатами від опозиції, був відверто провалений більшістю, натомість альтернативного проекту більшість не запропонувала. У загальному шумі потонула й пропозиція досвідченого депутата Івана Шилепницького про створення тимчасової комісії для погодження такого рішення. На знак протесту опозиція покинула сесійну залу.

Рада, у складі якої є й ті, хто долучалися до творення сумнозвісного закону, знову не спромоглася визначитися з цього питання.

Сам голова облради на прес-конференції заявив, що йому складно сформулювати особисте ставлення до підписаного «мовного» закону і поспішив запевнити, що «процедурно все відбулося правильно».

По-друге, попри похвалу пана Гайничеру, що сесія розглянула «більше 10-ти депутатських запитів», треба визнати, що це були запити лише від провладних депутатів. Жоден запит від опозиції не був підтриманий. Знову ж таки – запитань до процедури, на переконання голови облради, немає. Опозиція, мовляв, покинула залу, тож коли виникали питання до запитів – нікому було на них відповісти. Тому вони й не розглядалися.

По-третє, облрада уподібнилася до «старших за званням» колег – Верховної ради. Тут мало не влаштували бійку, руйнуючи всі міфи про «буковинську толерантність». Конфлікт виник між позафракційним Русланом Мельником і депутатом від ПР Ігорем Шкробанцем. Мельник оприлюднив інформацію про професійну недбалість медиків одного з дитячих лікувальних закладів, а Шкробанець, який обіймає посаду керівника медичної галузі краю, обурився на звинувачення, на його думку, несправедливе, та ще й озвучене в присутності прокурора області. У перерві обурення пана Шкробанця набрало образливих для пана Мельника рис, через що депутати мало не побилися,– колеги розборонили.

Прикметно, що на прес-конференції голова облради спочатку категорично заперечив «потасовку» в залі, а потім зазначив, що він «за перерви не відповідає». Раніше він заявив, що «завдання голови облради – оголосити результати голосування» – маючи на увазі, що він не впливає на сам перебіг голосування.

Не вбачає у цьому конфлікті пан голова і предмету для розгляду комісії з питань регламенту, депутатської діяльності  та етики. Як і  щодо інших моментів – коли депутати від ПР без запрошення виходили до трибуни і без дозволу брали слово, або коли слово не надавалося депутатам від опозиції. Михайло Іванович подібні факти також заперечив.

Незважаючи на демонстративне прагнення применшити свою роль у раді, а насправді – применшити відповідальність за те, що в ній діється, Михайло Гайничеру пообіцяв відтепер скликати прес-конференції після кожної сесії облради, а не лише після тих, які покине опозиція.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Голова Чернівецької облради не зміг сформулювати особистого ставлення до «мовного» закону спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На початку липня парламент ухвалив Закон «Про засади державної мовної політики», який передбачає офіційне використання регіональних мов, передусім, російської, в роботі місцевих органів влади. Незважаючи на шалений опір громадськості Закон було передано на підпис Президенту В.Януковичу.

Упродовж 70 років комуністи намагалися викорінити українську мову і культуру, але їм це так і не вдалося. Нинішня українська влада демонструє таку ж грубу зневагу, тільки цього разу вже до власної нації, загострюючи вельми дратівливе для України питання, яке не об’єднує, а роз’єднує народ. В нинішніх умовах запроваджувати в Україні другу державну мову означає провокувати хаос.

Що насправді стоїть за цим необдуманим рішенням? Ймовірні політичні переваги на сході країни – ефемерні, адже мовний закон не змінить життя регіону на краще, і люди це чудово розуміють. Більше того, Закон ухвалили одразу після закінчення Євро-2012 і він «зім’яв» увесь позитив від вдало проведеного турніру, а також і критичний аналіз того, чи вартувало державі витрачати в умовах кризи стільки бюджетних грошей на його проведення. Партія регіонів буквально шахрайським чином, за присутності всього 70 нардепів,за необхідних 226, форсувала прийняття 36 законів на мільярдні суми! Без жодного обговорення, вони наче піаністи тиснули на кнопки голосування сусідів. І де тут демократія?

Мовний баланс України під сумнівом, пише «Файненшнл таймс». У телевізійних новинах в Україні ведучий може поставити запитання українською мовою, а гість відповість російською. Такі двомовні «обміни» чути не тільки в столиці, а й на україномовному заході країни і російськомовному сході. «Деякі українці побоюються, що це може посилити вплив Росії, «вбити клин» між Сходом країни і Заходом, або навіть призвести до розколу», – зазначає англійський тижневик.

Аналітики припускають, що президент планує використовувати Закон як ризиковану стратегію, щоби згуртувати російськомовну підтримку на його східній батьківщині, напередодні парламентських виборів. Адже відтоді, як Віктор Янукович став президентом, рейтинги його партії впали. Тож кожна десята відсотка може мати вирішальне значення для Партії регіонів у збереженні парламентської більшості.  «Очевидна мета полягає в поляризації суспільства, в свою чергу мобілізації східних українців, російськомовних  виборців, і, щоби відвернути увагу народу від невдач уряду», – каже політолог Києво-Могилянської академії Андреас УМЛАНД.

Нинішня влада легким розчерком пера зводить нанівець зусилля тих, хто поклав за національні ідеали життя. Одеса, Луганськ, Дніпропетровськ, Херсон, Запоріжжя, Донецьк уже прийняли російську мову як регіональну. Крим збирається надати російській статус регіональної мови в жовтні… Російськомовна ейфорія не дає політикам змоги побачити, що рух цей – в один кінець, до самознищення.

Доки на Сході та Півдні реалізують мовний закон, на Заході подають судові позови щодо його скасування. Судитися хочуть і болгари на Одещині: В Ізмаїлі їм не вдалося домогтися для рідної мови статусу регіональної. Татарські лідери в Криму закликають чиновників вчити одразу три мови. Збагачувати лінгвістичні знання мали б і чиновники на Херсонщині: там хочуть узаконити рідну мову татари і турки. В Ужгороді нашвидкуруч пишуть відповідне звернення з тим, щоби надати статусу регіональної угорській. А от закарпатські румуни з таким зверненнями не поспішають – бояться втратити й те, що мають. Вони називають такі дії нинішньої влади нічим іншим, як «заграванням з нацменшинами». Проте, як зізнався один з представників Партії регіонів, ніхто з угорцями, румунами, словаками та іншими нацменшинами загравати не збирався: Закон «Про засади державної мовної політики» ухвалили виключено на користь російської. Чи не стане наслідком прийняття мовного закону формування двох націй в одній країні?

Максим КЛИМЕНКО, «Версії»

Запис Мовне питання – PR-технологія спершу з'явиться на Медіа-Версії.