Шановна редакціє!

Звернутися до вас змусив мене прикрий випадок:  у суботу 11 серпня я відвідала на Центральному міському кладовищі в с. Годилів могилу своїх батьків. Коли я підійшла до могили, мене охопив панічний жах: могила була зруйнована й частково розграбована. Не вистачало гранітних плит по периметру пам’ятника, а надгробні плити підняті й, на мою думку, підготовлені до вивезення. Плити зняті були дуже акуратно: не пошкоджена жодна з них. А решта виставлені на опорних камінцях для полегшення навантаження.

Я викликала поліцію. Приїхали. Подивилися, Склали акт і сказали, що повідомлять про подальші дії.

Я звернулася до адміністрації кладовища, але чогось втішного не почула. Директор, закопиливши губу, повідомив мені, що територія дуже велика, камер спостереження немає, а два сторожі не можуть контролювати її належним чином.

Із розмови зі сторожем та іншими працівниками кладовища дізналася, що це непоодинокі випадки. Майже щомісяця на цьому цвинтарі розграбовують пам’ятники. Поліція не має змоги це відстежити, а працівники кладовища, мабуть, не зацікавлені у виявленні злодіїв. На мою думку, цим ганебним бізнесом займаються підприємці, які встановлюють пам’ятники на цьому кладовищі. Мармурову плиту в пакеті не винесеш і сам-один на машину не завантажиш, тож я думаю, що тут діють «бригадним методом».

Свого часу я заплатила за виготовлення та установку пам’ятника 4 тис. доларів. Аби його відновити, з мене вимагають тепер щонайменше 10 тис. гривень… Невже чернівчани мають оселятися на цвинтарі, аби охороняти могили дорогих їм людей?

Лариса МАРКОВСЬКА, чернівчанка

Запис Спокою немає й на цвинтарі: пам’ятники розграбовують спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У День пам’яті жертв політичних репресій 1937–1941 рр. Перший Національний веде пряму трансляцію вшанування мільйонів жертв сталінського комуністичного терору.

Україна відкриває правду, як знищували наш Дух!!!

Биківнянський ліс – місце масових вбивств українців і не тільки…

Тут кожне дерево виросло з крові.

Вчені, письменники, митці, освітяни, ієрархи Церков, військовополонені, репресовані – тут замордували понад сто тисяч патріотів. Вбиті, закопані живцем, зариті під соснами…

Це катастрофа української нації – як Соловки, Бухенвальд, Освенцим, Катинь чи зухвала депортація кримських татар.

Ті, хто зараз здіймає руку на наші землі, вбиває наших рідних або досі молиться до Леніна – це нащадки режимів Сталіна і Гітлера.

Хіба можна вибачити терор за любов до Батьківщини?

НІКОЛИ!

Україна НЕ ВИБАЧИТЬ!

Люди, прокиньтеся! Згадаймо й пом’янімо разом.

Шана загиблим.

Слава Україні!

18 травня – скорботна неділя.

12:00 – 12:50, Перший Національний – пряма трансляція з Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили».

Христина Стебельська

Запис Дорога Україно! ПРИЄДНУЙ СВІЙ ГОЛОС ПАМ’ЯТІ – НЕХАЙ ПОЧУЄ СВІТ! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

19 листопада набуває чинності новий Кримінально-процесуальний кодекс, а з ним – і нова стаття, що встановлює порядок огляду померлих: тепер судово-медичну експертизу проводитимуть усім померлим за винятком тих, які відійшли в інший світ у лікарні.

А щоби забрати тіло близької людини, потрібний буде дозвіл прокурора. Начальник Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи, головний судмедексперт області, професор кафедри патоморфології та судової медицини БДМУ Віктор Бачинський першим забив на сполох. Озвучив проблему на нараді начальників обласних бюро судово-медичної експертизи за участю представників Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ і Міністерства охорони здоров’я України у Дніпропетровську, звідки повернувся цими днями. Бо вживати заходи потрібно негайно, потім може бути запізно… Україну завалить трупами.

Досі розтин тіл померлих проводили відповідно до спільного наказу Генпрокуратури, МВС і МОЗ України від 25.10.2011 року про порядок взаємодії між органами внутрішніх справ, закладами охорони здоров’я та органами прокуратури при встановленні факту смерті людини. Наразі лікарське свідоцтво про смерть уповноважені видавати паталагоанатомічне бюро, яке проводить розтини тіл померлих у стаціонарах, бюро судово-медичної експертизи, яке опрацьовує тіла померлих поза стаціонаром, і поліклініки, які спостерігали хворих певний період часу, в разі, якщо немає ознак насильницької смерті.

Після 19 листопада помирати – зась!

– За новим Кодексом, усі, хто помер поза стаціонаром, будуть підлягати судово-медичному дослідженню, – пояснює нюанси трилеру, що на нас очікує, Віктор Бачинський. – Тобто жодна поліклініка, жоден стаціонар не матимуть права видавати лікарське свідоцтво про смерть, як це було раніше.

До цього не готові ані бюро судмедекспертизи зокрема, ані галузь охорони здоров’я загалом. За обмеженого фінансування, коли бракує реагентів, холодильного обладнання, фахівців, ці нововведення матимуть просто катастрофічні наслідки. Та й скільки клопотів додасться родичам померлих!

– За даними обласного управління статистики, на Буковині протягом року не в стаціонарі помирають в середньому 10700 осіб, – розповідає п. Бачинський. – Від 19 листопада всій цій кількості померлих робитимуть розтин і судово-медичну експертизу. А це означає, що навантаження на правоохоронні органи збільшиться у 5-6 разів і в стільки ж разів – на бюро судово-медичної експертизи, – наголошує професор-практик. – За один день ми повинні будемо проводити не менше 30 розтинів! А маємо, до речі, лише  три столи для таких маніпуляцій. Та й холодильників нам не вистачить.

За кордоном уже багато років поспіль розтини тіл померлих проводять тільки тоді, коли є ознаки насильницької смерті.

– А четвертий пункт 238-ї статті нового КПК взагалі, м’яко кажучи,  нонсенсний, – каже фахівець-судмедексперт. – Родичі зможуть отримати труп лише з письмового дозволу прокурора! Для мешканця, скажімо, Сокирян це означатиме, що йому доведеться діставатися за 140 кілометрів і просити в прокурора дозволу забрати тіло.

          Стаття 238 Кримінально-процесуального кодексу «Огляд трупа»

1. Огляд трупа слідчим, прокурором проводиться за обов’язкової участі судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта.

2. Огляд трупа може здійснюватися одночасно з оглядом місця події, житла чи іншого володіння особи з додержанням правил цього Кодексу про огляд житла чи іншого володіння особи.

3. Після огляду труп підлягає обов’язковому направленню для проведення судово-медичної експертизи для встановлення причини смерті.

4. Труп підлягає видачі лише з письмового дозволу прокурора і тільки після проведення судово-медичної експертизи та встановлення причини смерті.

У чергах стоятимуть… трупи

Кандидат у народні депутати по 201 мажоритарному виборчому округу Віктор Бачинський уже подав економічне обґрунтування абсурдності цієї ситуації до Головного управління охорони здоров’я: щоби реалізувати кілька речень, написаних непрофесійним і недалеким автором чи авторами, адже КПК приймався ще чинною Верховною Радою, потрібно подвоїти фінансування обласного бюро, вдвічі збільшити штат, додатково ввівши 161 ставку.

Питання недоцільності нововведень у Кримінально-процесуальному кодексі, що стосуються огляду померлих, пан Бачинський порушив і на найвищому рівні – нараді начальників обласних бюро судово-медичної експертизи за участю представників Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ і Міністерства охорони здоров’я України, що відбулася в Дніпропетровську наприкінці вересня. Тож нині справа за вищими інстанціями. До 19 листопада мусить бути ухвалений документ, що змінить 328 статтю нового Кримінально-процесуального кодексу. В іншому випадку Україну чекатиме патова ситуація: відсутність холодильників, спеціалістів, потрібних для проведення розтину речовин і… трупи, що стоятимуть у черзі за довідкою про смерть.

Любов НЕЧИПОРУК, «Версії»

Запис Україну завалить трупами спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Кладовище – місце духовного зв’язку з тими, хто відійшов у вічність. І, мабуть, у кожного є той клаптик землі, куди хочеться прийти, щоби вклонитися пам’яті близьких, помолитися, покласти квіти, побути на самоті зі спогадами. Вже стало доброю традицією відвідування цвинтаря у дні релігійних і державних свят, напередодні яких люди впорядковують могили рідних.

Але дивує нерозуміння чернівчан, що й інші поховання, крім їхніх власних, є для когось також дорогими: прибираючи на могилах родичів, люди часто викидають сміття просто на сусідні могили. Найбільше «дістається» похованням, які розташовані на розі секторів.

На жаль, у такому місці – на розі кварталу №28, поховані мати, батько та чоловік моєї близької приятельки. Батько – пройшов усю Європу під час війни, чоловік – учасник бойових дій в Афганістані. Їх обох убили 1996 і 1990 років. Дружина і мати, яка пережила ці трагедії, тепер потерпає від того, що могили її близьких завалюють сміттям. Пригадую, як цього року напередодні свята Перемоги, 8 травня, вона винайняла людину та оплатила прибирання території поховань. Прибрали на могилі справді на совість, тільки вже наступного дня біля знаку майже до самої могили вже виросла величезна купа сміття, знесеного після прибирання навколишніх поховань. Приятелька засмутилася й обурилася до сліз.

Бо й справді, коли сміття після прибирання могил, залишки їжі після поминального обіду, пляшки з-під напоїв викидають поруч із іншими могилами у самовладно визначені такими «прибиральниками» місця, обурює. І це, передусім, провина тих відвідувачів, які засмічують територію. Але є й інший бік медалі – катастрофічна нестача смітників. Я особисто бачила на кладовищі не більше трьох сміттєзбірників, та й то у центрі, поблизу адмінбудівлі й неподалік від місця набору води. А куди викидати сміття тим, у кого родичі поховані у віддалених кварталах?

Коли я зателефонувала до керівництва цвинтаря, що на Годилові, чоловік, який відрекомендувався завідувачем, на мою скаргу відповів, що все, про що я сказала, вчинили не його підлеглі. А здійснювати контроль за порядком на території в нього немає змоги: працівників і так не вистачає. Щоправда, сміття біля місць поховань рідних товаришки пообіцяв прибрати цього ж дня. А щоби хоч якось нагадати людям про совість, я запропонувала встановити написи-таблички на вхідних воротах кладовища і квартальних знаках, а сторож міг би попереджати відвідувачів про необхідність дотримання чистоти та вказувати на місця збору сміття. Втім, з’ясувалося, що для цього потрібні металеві листи, а для їхнього придбання – гроші…

Та навряд чи й ті написи достукаються до людяності й сумління тих, хто, мабуть, уже далеко не вперше, та й, вірогідно, не востаннє, викидає сміття на місце чийогось спочинку… Тому ще раз звертаюся до тих, хто, ретельно прибираючи могили своїх рідних, так само старанно засипає сміттям інші: просто уявіть себе на місці тієї людини, яка прийде завтра вшанувати пам’ять своїх близьких, і побачить безлад на рідних могилах… Просто задумайтеся, чи варто чинити наругу над пам’яттю померлих і завдавати болю живим?

Валентина ПІСКОВА, постійна читачка «Версій»

Запис Цінуйте живих і бережіть пам’ять тих, хто відійшов у вічність… спершу з'явиться на Медіа-Версії.