13 листопада у літературному Целанівському центрі відбулася творча зустріч із австрійською поетесою та фотожурналісткою, стипендіаткою MERIDIAN CZERNOWITZ Міленою Фіндайз.
Вона  презентувала фотографії нашого міста та його мешканців, зроблені протягом  місячного перебування у Чернівцях, а також читала власні поезії.

Кімната  підготовлена для перегляду проектованих на екран світлин, заздалегідь зашторені синьою тканиною вікна не пропускали жодного промінчика. Та коли перейшли до читання поезії, світло через шпаринку може б і не було зайвим. Ліхтарі в кімнаті  мають поки що тільки декоративний сенс.
Коли я збиралася на зустріч, переглядала фотографії пані Мілени у фейсбуці. Деякі з них Мілена Фіндайз коментувала, пояснювала, що саме спричинило її зацікавленість, задум…
У  Чернівцях усе захоплює фотохудожницю: і місто, і його люди.
Досить своєрідний погляд на події. Наприклад, 3 листопада: чи то метушня, чи погодженість, чи іронічна прихильність, чи відчуженість…
Вікна (звичайно, не металопластикові) спричиняють, у авторки може, й ностальгійні трактування, певні аналогії і спогади, припущення…
Особлива увага велоспорту – через роботу у «Формулі 1».
А тема весіль домінує через осінній весільний бум в Україні.
Та саме світлини надихають пані Мілену на вірші, певний синтез, спалах, почуття, асоціації…

Мілена (Ренате Фіндайз) народилася 1957 року в місті Пікра-Віндорф поблизу Ґрацу, Австрія. Після перших років роботи у «Формулі 1» і моторних видах спорту (автодром Остеррайхринг) до 2012 року працювала туристичним менеджером і в готельно-ресторанному бізнесі в місті Целль-ам-Зее, у Франкфурті та Празі. Від жовтня 2008-го  спільно з Ігорем Померанцевим публікує літературний онлайн-журнал «Цайтцуг» німецькою та англійською мовами. Її фотографії були надруковані в австрійських, американських та українських медіа. Мілена є фотоілюстратором книг Ігоря Померанцева «Винарні», «Homo Eroticus» та «Spätlese».
У 2010 та 2011 рр. Мілена брала участь у Міжнародному поетичному фестивалі MERIDIAN CZERNOWITZ і стала улюбленицею публіки.
У Чернівцях Мілена Фіндайз працювала над фотопроектом, пов’язаним із німецьким виданням книжки Ігоря Померанцева «Czernowitz. Черновцы. Чернівці».
Із сайту Міжнародної Літературної Корпорації Meridian Czernowitz

“…Їй близьке здивування. Щільна пелена туману просвічує крізь сонячний промінь. Усмішка. Їй удаються зустрічі, геть далекі від очікувань. Цього літа сім’ячко кульбаби потрапило в горщик з різдвяним кактусом. У листопаді сіра купава дружно квітує поряд з червоним цвітом кактуса: ось як воно відбулося. Випадково, як і все в її житті. Ніколи нічого не планувати, просто жити. З колючками, з промінням. Сльози зворушують її, вона омивається ними й висушує їх усмішкою. Вона прагне бути всередині часу, а не ширяти понад ним. Зважувати масштаб секунди, години…”
Мілена Фіндайз
«Сила зворотної тяги».
Переклад Петра Рихла

Дякую Мілені Фіндайз за спілкування, за чудові фотороботи й поезії…

Тетяна Спориніна, “Версії”,
фото автора

Дякую за це фото Наталії Фещук.

Запис Чернівці Мілени Фіндайз на світлинах і крізь вікна поезії… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Слово

Оте хистке, ледь з’явлене, котре
назвало нас і темінь означило,
сягнувши споду, глибше суть бере,
аби вона повік його корила,
щоб набухали жалем бинди вен
і червоніли згагою завзяття,
аби збагнув, чий вік немов прокляття,
що він отим прокляттям і блажен.

19.7.1972, Василь Стус

На початку вересня я частіше згадую Стуса. 4 вересня 1985 року Василь Стус загинув у концтаборі на Уралі.

Темне око у вересні

Камінночубий час. І все буйніш струмують
кучері болю навколо земного лиця,
п’яного яблука, бурого від подиху
гріховної думки: гарні й чужі будь-якій грі,
котрою поневажають вони
в п’яному відображенні свого майбутнього.

Вдруге зацвітає каштан:
сліди згаслої надії на те,
що Оріон небавом поверне:
сліпих друзів неба яснозоре завзяття
кличе до себе.

Несклеплене біля дверей мрії
марудиться око самітне:
досить для нього знання
щоденних турбот:
біля східнього вікна
з’являється йому проти ночі
стрункий привид відчуття.

В солоній сльозі його ока втопиш ти меча.

Пауль Целан. Переклад В. Стуса.

Меридіан поетичного фестивалю “MERIDIAN CZERNOWITZ” перетинають передбачувані і несподівані тенденції, традиційні і авантюристичні символи, формати, фактури, проекти на будь-який смак…

А у будь-якому перформансі (performance) є певне намагання іронічного переосмислення.

Або просто переосмислення. Головне, щоб не догори дригом.
Але коли тебе ставлять перед фактом обшуку не у теоретичному аспекті, а суто практичному, то навіть цитування охоронцю з Egoist-у  «Гамлета» Леся Подерв’янського не збавляють напруги приниження. Бувший Будинок культури тепер перетворено на осередок типу Palace, позначеній на карті локацій фестивалю невідомим числом між шестіркою і сімкою. Після обшуку чи фільтрації ( слово вибирайте на свій розсуд),  глядачів концерту-вистави «Гуманісти» зосередили у фойє, який прикрашено трофейними  черепами ( здогадуєтеся чиїми). Правда, о 20.00 нас пустили до зали, концерт у якій розпочався ще через пів години.

Програму фестивалю роздають волонтери, її можна отримати в інформаційному центрі або прочитати  на численних банерах.

Етно дискотека від Олега Скрипки 1.09.11

Дрескод – вишиванка. Лідер гурту «ВВ» виступав у ролі діджея. Це, звичайно, не «Країна мрій», але популярні українські мелодії, танцювальні ритми, народні переспіви були настільки запальними, що підтанцьовували всі,  хто зібрався на Соборній площі.

Презентації книг. 2.09.11. «Поезія це є згущення…»

Вхід вільний. Після Прутської 10 це я буду цінувати.У Галереї Ратуші Ігор Померанцев  презентував книгу «Винарні», Богдана Матіяш – «Твої улюблені пси та інші звірі», Катерина Бабкіна – «Гірчиця», Ірина Вікирчак  та Мілена Фіндайз  «ZeitZug: Czernowitz-Prag-Wien», Юрій Андрухович – книжковий проект  «Лексикон інтимних міст».

Концепцію життя можна шукати і у потязі часу, головне мати туди білет. А хто немає? Їхати хіба що зайцем. Але можна піти і пішки…
Адже на протилежному боці вулиці, у Художньому музеї, відбувається відкриття фотовиставки Мілени Фіндайз «Metaphysics».

Далі  хочу додати ще декілька фото від 2.09. тих місць, де встигла побувати.

На останньому рядку інформаційного буклету надруковані слова «Це лишиться між нами…»
“Гуманісти” були вбивчо переконливі  у наш достеменно  негуманний вік…

Другий день фестивалю. 3.09.11

Поезія з Польщі та України. Учасники: Андрій Бондар (Україна), Остап Сливинський (Україна), Богдан Задура (Польща), Маріуш Гжебальський (Польща). Модератори: Олександр Бойченко (Україна), Остап Сливинський (Україна).

«Світло не розрізняє адресатів. Світло – це я», – наголосив чи то О. Сливинський, чи то М. Гжебальський. Але О. Бойченко несподівано пояснив, що Маріуш Гжебальський є псевдонім  Остапа Сливинського. І «М’яч у пітьмі» немає ніякого відношення до Євро-2012.

Алінка

У дванадцять років я мала короткі сни, в яких було сумно
й нічого не діялось.

Я прокидалася й читала під ковдрою, на сцену перевернутої долоні
виходили змоклі вершники.

Рибалки обмінювалися короткими командами, стоячи
над озерами з дрібненьких слізок.
А вранці
можна було дивитись на себе у дзеркало
і ворожити зі соляних стежин.

Я була приміткою до великої комети, котра ще ховається.
І якщо б серед ночі хтось раптом постукав у дах, я, певно, встала би
відчинити.

Світло не розрізняє адресатів. Світло – це я.

Остап Сливинський

Маріуш Гжебальський пообіцяв, що присвятить ще один вірш Олександру ( Сашку) Бойченку.

Андрій Бондар читав тексти зі свого смартфону, а я почитаю з альманаху поезій та перекладів фестивалю.

Кінець століттю. Сто летальних літ
Минає, наче пісня популярна.
Вгризається в історії бісквіт
Манірна садо-істерична панна.

Я патос днів стражденних пронесу,
Сучасних сук покусуючи піхви…
Сніги лежать… Я втілюю красу…
Я єсть Едип, що покидає Фіви

Для тебе, о вітчизно дорога,
Моя Йокасто, вічно емфатична,
Під кайфом вічно, сонячно-буха
І сонно-планетарно-лунатична.

Я викрешу з базальтових сердець
Блошину дозу щирої любови…
І я зустріну радісний кінець…

І ти усмокчеш пару літрів крови.

Андрій Бондар. Зі збірки «Весняна єресь»

Із задоволенням слухали польського поета Богдана Задуру, автора 23 збірок віршів, 7 книжок прози, головного редактора польського часопису “Twórczość”. А я вже вдома прочитала з «Nocne życie».

Odwaga

zajrzeć
pod czarną podszewkę
białego wiersza
Punkt widzenia

kiedy ktoś w przedziale
dla palących
zapala papierosa
ona wychodzi na korytarz

ma ładną twarz
pozbawioną wyrazu
i nie budzącą emocji

albo jedzie z daleka
albo dużo pije
bo litrowa butelka wody mineralnej
jest już prawie pusta

odbiera telefon

jesteś zapatrzonym w siebie gówniarzem
mam cię dość
– mówi beznamiętnym płaskim głosem
i odkłada komórkę

kimkolwiek jesteś chłopcze
masz dużo szczęścia

Богдан Задура. Зі збірки «Нічне життя»

У галереї Ратуші презентували поезію зі Швейцарії:
Ільма Ракуза, Рафаель Урвайдер, Ервін Мессмер.

Презентація поезії з Франції, Австрії

Що в око впадає

Всяка всячина найбанальніших рим, щоденне
Прибирання предметів, щоб
Горизонт упадав у вічі, балкою
По якій звідтіля світлячки
Дістаються сітківки.

Роберт Шіндель,  переклад Петра Рихла

Далі: Вхід вільний… Заключна частина. – http://versii.cv.ua/i/?p=14185

Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Перформанс – це ентузіазм і апломб… Частина ІІ спершу з'явиться на Медіа-Версії.