«Одне з найгучніших досягнень української космонавтики  – політ першого космонавта України Леоніда Каденюка.  Під час обговорення польоту Леонід Кучма і Білл Клінтон домовилися, що наш космонавт виконає реальну роботу на орбіті. Було запропоновано кілька проектів,  американці обрали космічну ботаніку – розвиток рослин в умовах мікрогравітації, – про організацію космічного польоту розповів Едуард Кузнєцов, – Для України це був унікальний проект, і мало що могло трапитися, я вирішив підстрахуватися і домовився з керівництвом NASA, щоб був дублер. Нам пішли назустріч, другим претендентом на політ ми вибрали В’ячеслава Мейтарчана. Також ми припускали, що в майбутньому в нас може бути і жінка-космонавт, тому вмовили американців подивитися ще одну пару – Надію Адамчук та Ярослава Пустового. Обидві пари кандидатів у космонавти пройшли місячне стажування в науковому центрі в Х’юстоні й на космодромі ім. Кеннеді у Флориді».

Після стажування складали складне тестування, але всі показали високі результати. Комісія США виставляла низку оцінок за своєю методикою, і винесла рішення: з першої групи летить Леонід Каденюк, з другої – Ярослав Пустовий. У результаті Пустовий і став дублером Каденюка.

Ще з радянських часів Україна мала хороший досвід у проведенні наукових досліджень у галузі космічної ботаніки та біології. Цим займалася, зокрема, наша відома вчена академік Єлизавета Львівна Курдюм. Інститут ботаніки України вирішив продовжити її дослідження. І розробив 10 експериментів, які мав здійснити наш космонавт Леонід Костянтинович Каденюк. Ярослав Пустовий і Леонід Каденюк пройшли стажування в Інституті ботаніки: вивчали методики, садили рослини, проводили запилення. Потім на сім місяців вирушили до Флориди для передпольотної підготовки і знайомства з екіпажем. У космос полетів Леонід Каденюк 19 грудня 1997 року в шатлі «Колумбія».

23 січня на перегляд фільму, щоб більше дізнатися про життя, про мрію школяра з Чернівецької області стати космонавтом і нелегкий шлях до цієї мрії, про досягнення першого космонавта незалежної України Леоніда Костянтиновича Каденюка, для якого Космос став місією життя, зібралися земляки, родичі, освітяни, учнівська молодь, науковці, митці і всі ті, хто прагне досягти зірок, хто мріяв чи мріє про космічні дослідження…

Леонід Каденюк – не лише легендарний космонавт, а й видатний науковець і громадський діяч. Його внесок у розвиток космічної науки та популяризацію України на міжнародній арені є неоціненним. Окрім цього, Леонід Каденюк був Почесним доктором Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, що підкреслює його тісний зв’язок із Чернівцями. Леонід Костянтинович залишив після себе надзвичайно світлі спогади і пам’ять як про людину майбутнього, наповнену космічною енергією, космічним світоглядом, надзвичайно шанобливим і уважним відношенням до людей, любов’ю до нашої планети. Велику увагу Л.К. Каденюк приділяв молоді, всебічній підтримці передачі досвіду молоді, набутого в аерокосмічній галузі України. Модератор зустрічі, Сергій Кізіма, начальник управління комунікацій Чернівецької міської ради, член правління Українського Молодіжного Аерокосмічного Об’єднання «Сузір’я» також зазначив, що мрією Леоніда Костянтиновича Каденюка був успішний розвиток української космічної галузі, освоєння космічного простору та подальша співпраця з іншими державами на орбіті. Та, на жаль, ця його мрія не стала дійсністю…

«У Леоніда Каденюка завжди боліла душа за Україну космічну!», – Валерія Іваненко

Леонід Каденюк – дивовижна людина, легенда, людина великої мрії,  гордість української космонавтики. «У мене є всі підстави стверджувати, що Україна є космічною державою. У нас є повний цикл виготовлення космічної техніки. Ми давно вміємо проектувати, виготовляти, запускати і експлуатувати наші розробки в космосі. Але от проблема: сьогодні космічна галузь працює не завдяки, а всупереч обставинам, у яких вона перебуває», – Леонід Каденюк. І чи змінилося зараз ставлення до української космонавтики і її наукового потенціалу? Дуже хочеться, щоб ці зміни на краще були…

Дякуємо за чудовий фільм, правдивий, сумний, з дуже різноплановими фрагментами з життя космонавта Леоніда Каденюка, про людину, яка завжди прямувала уперед: щемлива розповідь мами Ніни Андріївни, кадри із підготовки до польоту, виступи друзів, соратників, тріумф після повернення на Землю,  дуже несправедливе, ганебне поводження у залі Верховною Ради депутатів під час виступу Леоніда Костянтиновича про необхідність фінансування космічної галузі України. Адже ракетобудування, авіабудування, застосування високих технологій – це міць і незалежність будь-якої  держави. Теперь в Україні немає людини, яка бачила Землю з космосу. Масштаб цієї втрати і особистості нам ще належить усвідомити…

І вже чекаємо на продовження фільму. І ті іноді мигкотіння плівки документальних фрагментів  надають їм правдивості і, на мою думку, не потребують реставрації ШІ.

Дякуємо ЗСУ за мирне небо, за можливість жити і працювати в рідній країні!

©Тетяна Спориніна, член правління Чернівецького міського центру УМАКО «Сузiр’я»,
фото автора і з ахіву Чернівецького міського центру УМАКО «Сузір’я»

Запис Всеукраїнська прем’єра фільму «Місія – Космос. Мрія» відбулася у Чернівцях… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Якщо біля екватора маятниковий годинник йде повільніше, ніж у Парижі чи Чернівцях, то маятник Фуко в Київській політехніці передусім  демонструє обертання Землі навколо своєї вісі.
Але він здатний викликати і деякі асоціації…
Він може хитнутися в бік…
Відхилитися в сторону…
Сила переконань, як і сила Коріоліса, іноді змінюється з широтою пересування…
І Київ був по-осінньому холодним,  але і гостинно сонячним, Хрещатик – з наметами, вже з новорічними вітринами, але ще без головної штучної  ялинки на головній площі.
Рух по колу…

«Якщо університет не має автономії, він не працює вільно», – цей вислів ректора НТУУ «КПІ» Михайла Згуровського на одному з чисельних студентських сайтів «Студентське життя – це…» розміщено з відповідним особливим шрифтом в розділі з тегами «захист демократії».

25 листопада в НТУУ «КПІ» відбулося  відзначення 20-ої річниці утворення Українського молодіжного аерокосмічного об’єднання «Сузір’я».

А напередодні, 24 листопада, учасники регіональних об’єднань «Сузір’я», обласних ОЦ НТТУМ,  слухачі МАН, ЗАКШ відвідали музей авіації та космонавтики ім. І. Сікорського. У двох залах відділення музею відтворено історію становлення авіації в Києві та Україні. Представлено вироби ЗМКБ «Прогрес» ім. О.Івченка, підприємств «Авіант», «Авіакон», «Мотор-Січ», АНТК ім. Антонова та ін., особисті речі космонавтів, історичні документи.

УМАКО “Сузір’я” є ініціатором створення системи аерокосмічної освіти в Україні, одним із засновників Національного центру аерокосмічної освіти молоді ім. О.М. Макарова. Впродовж 20 років існування УМАКО «Сузір’я» в його проектах і заходах узяло участь більше двох мільйонів дітей. Для багатьох з них ця організація стала стартовим майданчиком у майбутню професію.

Урочистості 25 листопада розпочалися на Алеї Слави з покладання квітів до пам’ятників видатним конструкторам і ученим. Учні київської СЗОШ №36 ім. С.П. Корольова вишикувались вздовж алеї, як почесна варта, а Михайло Згуровський розказував основні віхи з біографії Є. Патона, С. Лебедєва, М. Кравчука, С. Корольова, А. Люльки, В. Челомея, Л. Люльєва, І. Сікорського.

Над Площею Знань  юні члени «Сузір’я» запустили в небо 20 ракет власного виготовлення на честь двадцятиріччя УМАКО «Сузір’я». А у фойє була представлена  виставка робіт «сузір’ївців»  – здебільшого моделей і макетів літаків і ракет, картин юних художників на космічну тематику. На виставці був також і макет балістичної ракети середньої дальності Р-12, яку привезла делегація з Чернівців і подарувала музею.

На прес-конференції  «20 кроків до зірок» учасники  окреслили історію розвитку космонавтики, відзначили роль українських учених, інженерів, робітників у здійсненні космічних польотів за часів СРСР і  про внесок у дослідження космічного простору сучасної України.   Було зачитано привітання, що надійшли на адресу організації від Голови Верховної Ради України В.М. Литвина та Голови ДКА України Ю.С. Алексєєва. Учасниками конференції були почесний президент УМАКО «Сузір’я», Президент України в 1994 – 2004 рр. Леонід Кучма, Голова Правління УМАКО «Сузір’я», народний депутат України ІІІ-IV скликань Олег Петров, ректор НТУУ «КПІ», академік НАН України Михайло Згуровський, перший космонавт України, Герой України Леонід Каденюк, радник генерального директора ДКАУ Едуард Кузнєцов, виконавчий директор УМАКО «Сузір’я» Сергій Дячков, заступник директора Київської філії Національного центру аерокосмічної освіти молоді України Броніслав Лапідус, ветерани Байконуру   та інші. Також говорили і про 2011 рік – рік Космосу, 50-річчя польоту Ю. Гагаріна у космос, 90-річчя від дня народження льотчика-космонавта Г.Т.Берегового, 100-річчя від дня народження конструктора ракетно-космічної техніки М.К. Янгеля, перспективи підготовки молодих працівників аерокосмічної галузі. Радник Голови ДКА України Е.І. Кузнєцов відзначив внесок УМАКО «Сузір’я» в формуванні сучасної молодої людини та вручив ювілейний нагрудний знак, випущений до 100-річчя від дня народження М.К. Янгеля, членам об’єднання – Л.К. Каденюку, О.В. Петрову, С.О. Дячкову та Б.Г. Лапідусу.

Завершилися урочистості нагородженнями до ювілею ветеранів аерокосмічної галузі, ЗМІ, активістів УМАКО «Сузір’я» та святковим концертом. Настя Матвєєва, учениця 11 класу, отримала почесну грамоту і ювілейний годинник з рук почесного президента УМАКО «Сузір’я», екс-Президента України Леоніда Кучми. Також нагороду отримав Чернівецький музей авіації і космонавтики, В.В. Яценко – завідувач Чернівецьким музеєм авіації і космонавтики.

 Київ, 24.11.2011

В музеї ім. І. Сікорського

Бібліотека КПІ

Вечірній Київ…

25.11.2011. НТУУ «КПІ»

Урочистості на на Алеї Слави

Прес-конференція

Відкриття виставки науково-технічної творчості дітей та молоді

Урочистий концерт

І вже після закінчення всіх святкових подій цього дня ми вирішили ще раз відвідати бібліотеку КПІ, де встановлений маятник Фуко. Він має довжину 22 м, діаметр бронзової кулі – 28 см, вагу – 43 кг. Студенти, які в цей час були в бібліотеці, нас запевнили, що шкала робить повний оберт за 37 годин 41хвилин. Майже стільки часу ми були у Києві. І вже поспішали на автобус, бо через реорганізацію залізної дороги квитків на потяг не було. В КПІ біля головного корпусу стоїть пам’ятник паровозу 1954 року випуску.

Сподіваюсь, що маятник не хитнеться в сторону створення музеїв залізної дороги…
Якщо до зірок було всього двадцять кроків, то до Чернівців 569 км…
І ці два дні спілкування, зустрічей стали для нас особливими і незабутніми. А УМАКО «Сузір’я» пішов двадцять перший рік…
…Сузір’я, сузір’я, сузір’я, сузір’я –
Дорога у зоряний світ,
Сузір’я, сузір’я, сузір’я, сузір’я –
Надії неспритний політ.
Сузір’я, сузір’я, сузір’я, сузір’я –
Велика космічна сім’я…
(з гімну «Сузір’я»)

Та Земля продовжує обертатися і без маятника Фуко…

Тетяна Спориніна,
фото автора

Чернівці – Київ – Чернівці

Запис Київський час за маятником Фуко…Або 20 кроків до зірок… спершу з'явиться на Медіа-Версії.